Бандитизм і зрада прокурорів Антипова К.Є. і Терещенко Д.Р.

24.11.2016 року Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва у судовій справі за № 754/13967/16-к було зобов’язано керівника Київської місцевої прокуратури №3 Антипова Костянтина Євгенійовича внести до ЄРДР відомості заяви від 27.10.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення.
Однак, всупереч вимогам даної Ухвали, станом на 27.03.2017 року, керівник Київської місцевої прокуратури №3 Антипов Костянтин Євгенійович так і не вніс до ЄРДР відомості даної заяви про вчинене кримінальне правопорушення.
28.12.2016 року Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва у судовій справі за № 754/14809/16-к було зобов’язано керівника Київської місцевої прокуратури №3 Антипова Костянтина Євгенійовича внести до ЄРДР відомості заяви від 21.11.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення.
Однак, всупереч вимогам даної Ухвали, станом на 27.03.2017 року, керівник Київської місцевої прокуратури №3 Антипов Костянтин Євгенійович так і не вніс до ЄРДР відомості даної заяви про вчинене кримінальне правопорушення.
13.03.2017 року Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва у судовій справі за № 754/3128/17 було зобов’язано керівника Київської місцевої прокуратури №3 Антипова Костянтина Євгенійовича внести до ЄРДР відомості заяви від 27.02.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення.
Однак, всупереч вимогам даної Ухвали, станом на 27.03.2017 року, керівник Київської місцевої прокуратури №3 Антипов Костянтин Євгенійович так і не вніс до ЄРДР відомості даної заяви про вчинене кримінальне правопорушення.
17.03.2017 року Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва у судовій справі за № 754/3126/17 було зобов’язано керівника Київської місцевої прокуратури №3 Антипова Костянтина Євгенійовича внести до ЄРДР відомості заяви від 27.02.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення.
Однак, всупереч вимогам даної Ухвали, станом на 27.03.2017 року, керівник Київської місцевої прокуратури №3 Антипов Костянтин Євгенійович так і не вніс до ЄРДР відомості даної заяви про вчинене кримінальне правопорушення.
27.02.2017 року, вихідним листом за № 927/26 громадянин (зазначення ПІП) подав заяву керівнику Київської місцевої прокуратури №3 Антипову Костянтину Євгенійовичу про потребу виконання вимог Ухвали у судовій справі за № 754/13967/16-к від 24.11.2016 року.
Однак, належної реакції злочинного керівника даної прокуратури так і не послідувало.
27.02.2017 року, вихідним листом за № 929/26 громадянин (зазначення ПІП) подав заяву керівнику Київської місцевої прокуратури №3 Антипову Костянтину Євгенійовичу про потребу виконання вимог Ухвали у судовій справі за № 754/14809/16-к від 28.12.2016 року.
Однак, належної реакції злочинного керівника даної прокуратури так і не послідувало.
27.02.2017 року, вихідним листом за № 928/26 громадянин (зазначення ПІП) подав заяву керівнику Київської місцевої прокуратури №3 Антипову Костянтину Євгенійовичу про потребу виконання вимог Ухвали у судовій справі за № 754/13956/16-к від 25.11.2016 року.
Однак, належної реакції злочинного керівника даної прокуратури так і не послідувало.
20.03.2017 року, листом за № 1-16-3-10262 від заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 Терещенко Дениса Романовича, громадянина (зазначення ПІП) було повідомлено, що відомості його заяв не були внесеними в ЄРДР, так як в них буцім то немає відомостей про вчинення злочину.
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення – та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання.
Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч.1 і 2 ст.382 настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади – суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані. Під вказане поняття не підпадають товариські і третейські суди, Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України.
Як зазначено у диспозиції ч.1 ст. 382, відповідальність настає у випадку невиконання чи перешкоджання виконанню службовою особою тільки таких судових рішень, які набрали законної сили. Вказівка на цю обставину є абсолютно обґрунтованою, оскільки судові рішення, що не набрали законної сили, не вважаються остаточними і можуть бути змінені. Незважаючи на те, що ч. З ст. 382 не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними. Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках – Велика палата Європейського суду з прав людини.
Відповідальність за ст.382 може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Неправосудне судове рішення відповідно до законодавства України підлягає скасуванню, а винесення завідомо неправосудного судового рішення тягне відповідальність судді за ст.375 КПК.
Для наявності складу злочину, передбаченого ч. ч. 1 і 3 ст. 382, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню.
Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом.
Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.
Невиконання судового рішення іншою, крім службової, особою, може потягнути кримінальну (зокрема у випадках, передбачених ст.164, 165, 389, 390, 393, 395) або адміністративну відповідальність (ст.51-1, 185-6, 186-5 КАП). Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючими ознаками злочину закон визначає:
1) вчинення його службовою особою, яка посідає відповідальне чи особливо відповідальне становище;
2) особою, раніше судимою за цей злочин;
3) заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб (ч.2 ст. 382).
Небезпідставно вважаючи, враховуючи вищенаписане, що в діях керівника Київської місцевої прокуратури №3 Антипова Костянтина Євгенійовича та заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 Терещенко Дениса Романовича є склад кримінального правопорушення, що передбачене ст.364, 368, 382, 396 КК України, нами було подані відповідні заяви до ГПД НАБУ і ГСУ СБУ.
Очікуємо належних результатів від даних силових структур та від небайдужої громадськості і мас-медіа.