Твердолобість і саботаж Пацкан М.В. і Подубинського Б.В.

30.10.2017 року особа 1 в усній (по телефону) та в письмовій формі подав завідуючому Рокитнівським відділом Сарненської місцевої прокуратури у Рівненській області Кулішу Тарасу Дмитровичу дві зяви про вчинене кримінальне правопорушення мешканцем особою 2 (який вже перебуває у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні за № 12013190190000078 від 29.04.2013 року за замах на вбивство, доведення до загибелі, крадіжка, погрози, пошкодження майна, викрадення електроенергії, шахрайство тощо) у формі неодноразового нанесення важких тілесних ушкоджень особі 3 та заволодіння його коштами обманним шляхом на загальну суму 1000 доларів США.
У відповідності до поданих особою 1 заяв прокурор Куліш Тарас Дмитрович забезпечив виїзд на місце події оперативно-слідчої групи з СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП у Рівненській області. Слідчі та криміналісти в протокольній формі (в тому числі – фотографічно) зафіксували важкі тілесні ушкодження у потерпілого особи 3 у формі пошкодження кісток лобної, потиличної і лицевої частини черепа, перелому двох ребер, пошкодження м’яких тканин грудної клітини та живота зі значною крововтратою, що загрожували його життю. Однак, прокурор Куліш Тарас Дмитрович, разом із начальником СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП у Рівненській області, отримавши від особи 2 хабара в 3000 (три тисячі) доларів США, так і не внесли до ЄРДР відомості заяви особи 1 про вчинення кримінального правопорушення.
Небезпідставно вважаючи, що прокурор Куліш Тарас Дмитрович вчинив кримінальне правопорушення, що передбачене ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.396, ч.2 ст.256 КК України, особа 1 подав 01.06.2018 року керівнику прокуратури Рівненської області Подубинському Б.В. заяву про вчинене кримінальне правопорушення прокурором Куліш Тарасом Дмитровичем за правовою кваліфікацією вчиненого злочину – ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.396, ч.2 ст.256 КК України.
04.06.2018 року, у відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції за штрихкодовим номером 3302822489564, заяву особи 1 від 01.06.2018 року отримала уповноважена особа прокуратури Рівненської області Бега.
У порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1 ст.214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за №139 від 06.04.2016 року, керівник прокуратури Рівненської області Подубинський Б.В., станом на 13.06.2018 року так і не вніс відомості заяви особи 1 від 01.06.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення та про це особу 1 належним чином не повідомив.
У зв’язку з тим, що керівник прокуратури Рівненської області Подубинський Б.В. в звичний для нього раз покрив вчинення злочину, в тому числі завідуючого Рокитнівським відділом Сарненської місцевої прокуратури у Рівненській області Куліша Тараса Дмитровича, особа 1 подав 13.06.2018 року відповідну скаргу за вих. № 2435/13 від слідчому судді Рівненського міського суду Рівненської області на бездіяльність керівника прокуратури Рівненської області Подубинського Б.В.
Ухвалою у судовій справі № 569/11243/18 від 03.07.2018 року, слідчий суддя Рівненського міського суду у Рівненській області зобов’язав уповноважену особу прокуратури Рівненської області внести до ЄРДР відомості заяви особи 1 від 01.06.2018 року про вчинення кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією – ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст. 96, ч.2 ст.256 КК України.
09.07.2018 року, у відповідності до відбитку поштовим штемпелем дати на конверті, у злісне порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», положення ч.2 ст.55, ч.1,5 ст.214, ст.534, 535 КПК України заступник прокурора Рівненської області Пацкан Мирослав Васильович надіслав особі 1 простий поштовий лист за № 15-549вих-18 від 08.07.2018 року, яким повідомив про виконання вимог Ухвали слідчого судді Рівненського міського суду у Рівненській області у судовій справі № 569/11243/18 від 03.07.2018 року, що не відповідає дійсності. Насправді Ухвала у судовій справі № 569/11243/18 від 03.07.2018 року досі не виконана в повному обсязі, так як взамін п.2 ст.396 КК України, Пацкан Мирослав Васильович шляхом підроблення вніс до ЄРДР п.1 ст.396 КК України, що значно послаблює провину прокурора Куліша Т.Д. Крім того, в конверті не виявилося: 4 (чотири) витяги з ЄРДР у 4 (чотирьох) окремих кримінальних провадженнях, 4 (чотири) Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у 4 (чотирьох) окремих кримінальних провадженнях, імен слідчих і процесуальних прокурорів прокуратури Рівненської області.
Однак, у зухвале порушення вимог ст.216 КПК України, прокурори Пацкан Мирослав Васильович та Павлюковець Тетяна Василівна, з метою покривання вчиненого злочину прокура Куліш Т.Д., незаконно визначили орган досудового розслідування за СУ ГУ НП в Рівненській області, що є явно безглуздою дією, так як органи поліції не можуть розслідувати злочини на прокурорів!
20.11.2017 року набули чинності п.1 Розділу Х Прикінцевих положень, п.1 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України, які виключають органи прокуратури як органу досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відповідно ч.4 ст.216 КПК України, у зв’язку з підслідністю Державного Бюро розслідувань. Однак, оскільки останнє досі ще не виконує покладені на нього функції, слід і надалі притримуватися регламенту, який діяв до 20.11.2017 року хоча б через те, що досудове слідство в обхід ч.4 ст.216 КПК робить зібрані докази недопустимими.
Генеральний прокурор на засіданні Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності запропонував використовувати повноваження щодо проведення досудового розслідування іншим органом у порядку ч.5 ст.36 КПК. При цьому сам же зауважив, що «передача кримінальних проваджень іншим органам може негативним чином позначитися на якості й ефективності їх розслідування». Керівники окремих регіональних прокуратур в якості експерименту узяли на озброєння цю пропозицію та почали активно давати такі доручення слідчим органів НП та СБУ, які згідно зі ст.216 КПК не наділені повноваженнями розслідувати злочини, підслідні слідчим органам ДБР. Такий підхід суперечить як самій сутності інституту підслідності, так і правовим засадам доказового права (ст.36, 87, 214, 216 КПК України).
Дійсно, відповідно до ч.5 ст.36 КПК Генпрокурор, керівник регіональної прокуратури, їхні перші заступники та заступники мають право в разі неефективності досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення доручити його проведення іншому органу. Цією ж нормою забороняється доручати іншому органу досудове розслідування правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро. Водночас КПК не визначає, що слід розуміти під терміном «неефективне досудове розслідування», а це, своєю чергою, негативно позначається на правозастосовній діяльності. Європейський суд з прав людини у низці своїх рішень не раз акцентував увагу на необхідності дотримання стандартів ефективності досудового розслідування. І наводив низку мінімальних критеріїв цього: незалежність, безсторонність, громадський контроль, зразкова ретельність та оперативність (п.44 рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», п.80 рішення у справі «Гордієнко проти України»). Воно не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки — обґрунтовані (п.131 рішення у справі «Начова та інші проти Болгарії», п.67 рішення у справі «Шевченко проти України»). Результати аналізу матеріалів правозастосовної практики в нашій державі свідчать, що неефективність досудового розслідування в основному пов’язується з недотриманням строків, порушенням порядку проведення слідчих (розшукових) дій чи застосуванням заходів забезпечення, прийняттям незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, бездіяльністю слідчих органів, необґрунтованим закриттям кримінальних проваджень, фальсифікацією доказів, використанням доказів, які не відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності тощо.
У відповідності до норм Кримінально процесуального Кодексу України, а також щодо змісту судових рішень № 11-сс/796/801/2018 від 22.03.2018 року та № 11-сс/796/3264/2017 від 20.06.2017 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва, керівник органу досудового розслідування несе пряму відповідальність за бездіяльність органу досудового розслідування. Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до органу досудового розслідування, здійснюється за дорученням його керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України встановлено коло посад, які підпадають під визначення «керівник органу досудового розслідування», відповідно такою особою, як для даного прикладу являється – керівник прокуратури Рівненської області Подубинський Б.В. Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов’язувало керівника прокуратури Рівненської області Подубинського Б.В., шляхом надання доручення, забезпечити внесення необхідних відомостей до ЄРДР. Попри зазначене, викладені у заяві особи 1 відомості до ЄРДР були не внесеними, внаслідок чого досудове розслідування тривало не здійснювалося. У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Як передбачено ч.1 ст. 214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до ЄРДР. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст. 214 КПК України, розпочинається з моменту
внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, згідно із положенням п.1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06 квітня 2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення. Також, п.2.2. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
Згідно ч.1 ст.25 КПК України, прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» від 9 листопада 2012 року за № 1640/0/4-12, у статті 303 КПК визначено порядок оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення – впродовж 24 годин.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив:
«…Після докорінної зміни процесуального порядку фіксації уповноваженими органами інформації про вчинення кримінального правопорушення, запровадженої КПК, розгляд скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), виявив існування проблем, пов’язаних з необхідністю пошуку належного порядку та підстав задоволення чи відмови у задоволенні відповідних скарг. Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора».
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду у Рівненській області у судовій справі № 569/11243/18 від 03.07.2018 року в черговий раз вже доказується, що керівник прокуратури Рівненської області Подубинський Богдан Володимирович роками вчиняє злочини, за які з незрозуміло яких причин досі не сидить за тюремною решіткою. Останній роками ігнорує скарги і заяви особи 1 щодо тривалої бездіяльності ввіреного йому підрозділу, корупції і бандитизму його підлеглих, тим самим виявляючи себе подільником у вчинених злочинах. І це попри те, що прокурор Подубинський Б.В. за подібні речі вже перебуває у трьох кримінальних провадженнях за заявами особи 1, в яких на даний час проводяться три окремі досудові розслідування в ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ і в ГПД НАБУ. Останнє дає підстави вважати, що він являється явно божевільною особою та/або заручається злочинною підтримкою псевдо-Генерального прокурора України Луценко Ю.В. (який теж уже перебуває під слідством).
Вищенаписане в черговий раз підтверджує, що в діяльності прокурорів Пацкан М.В., Павлюковець Т.В. і Подубинського Б.В. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.2 ст.396 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії Пацкан М.В., Павлюковець Т.В. і Подубинського Б.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів прокуратури і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Прокурори Пацкан М.В., Павлюковець Т.В. і Подубинський Б.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищують службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування. Саботаж і бойкотування роботи органів прокуратури прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Прокурори Пацкан М.В., Павлюковець Т.В. і Подубинський Б.В. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці прокурорами Пацкан М.В., Павлюковець Т.В. і Подубинським Б.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності прокурорів Пацкан М.В., Павлюковець Т.В. і Подубинського Б.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Пацкан М.В., Павлюковець Т.В. і Подубинським Б.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.2 ст.396, ч.2 ст.111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення прокурорами Пацкан М.В., Павлюковець Т.В. і Подубинським Б.В. Крім того, було прийнято рішення про ініціювання дисциплінарного провадження при дисциплінарній комісії Генеральної прокуратури України з метою дисциплінарного покарання прокурорів прокуратури Рівненської області Пацкан М.В., Павлюковець Т.В. і Подубинського Б.В. Очікуємо результатів адекватного реагування дисциплінарної комісії ГПУ, органів досудового розслідування — ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ, а також належного резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та не корумпованого мас-медіа.