Саламон О.Б. Прайси ВРЮ на ксіви і значки судді для нездар

У провадженні ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві триває досудове розслідування кримінального провадження за №32016100030000059 від 12.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (в противагу тому, що в заяві особи 1 про вчинене кримінальне правопорушення і в Ухвалі слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва була вказана ще одна кваліфікаційна стаття вчиненого злочину – 212 КК України).
17.03.2017 року слідчим суддею Деснянського районного суду м.Києва було скасовано незаконну Постанову від 28.02.2017 року слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Бойка Ю.І. про відмову у задоволенні клопотання про визнання особу 1 потерпілим у кримінальному провадженні №32016100030000059 від 12.08.2016 року, про що і було винесено Ухвалу у судовій справі №754/3324/17. Однак, станом на 25.04.18 року, Ухвала за №754/3324/17 від 17.03.2017 року залишалася не виконаною. Слідчі другого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Бойко Ю.І. і Проценко О.В. не скорилися положенню ст.534, 535 Кримінально процесуальному Кодексу України з корупційних міркувань, адже продовжують не виконувати вимог Ухвали суду за №754/3324/17 від 17.03.2017 року та перевищувати свої повноваження, вчиняючи злочини, що передбачені ст.382, 367, 396 КПК України.
Численні клопотання з цього приводу до слідчих другого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Бойко Ю.І. і Проценко О.В., а також до заступника начальника СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Товстенко М.С., начальника СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Кретова Є.А., заступника начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Саєнко М.О. та до начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачука С.А. (а також їх усіма попередниками) впродовж двох років поспіль безкарно ігноруються.
Слідчі Бойко Ю.І. і Проценко О.В., порушуючи вимоги п.2 ст.55, ч.1 ст.214 КПК України, ст.57 і 129 Конституції України, а також Рекомендацій 8-го Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам (щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року), продовжували і надалі відмовляти особі 1 у наданні Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 32016100030000059 від 12.08.2016 року та у наданні витягу з ЄРДР.
25.05.2018 року, в порядку ст.129-1 Конституції України, особа 1 оскаржив бездіяльність слідчих другого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Бойко Ю.І. і Проценко О.В. слідчому судді Деснянського районного суду м.Києва, яка своєю Ухвалою у судовій справі № 754/5431/18 зобов’язала останніх вчинити дію – “Виконати в повному обсязі ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва від 03.08.2016 року у судовій справі № 754/9653/16-к.
Однак, належної реакції з боку слідчих Бойко Ю.І. і Проценко О.В., а також з боку заступника начальника СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Товстенко М.С. і начальника СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Кретова Є.А. не послідувало.
Враховуючи вищенаписане, особа 1 подав слідчому судді Деснянського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 2314/25 на бездіяльність слідчих ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві у кримінальному провадженні №32016100030000059 від 12.08.2016 року Бойко Ю.І. і Проценко О.В., в якій просив вчинити наступні дії:
1) Зобов’язати слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві у кримінальному провадженні №32016100030000059 від 12.08.2016 року вручити йому Пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого;
2) Зобов’язати слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві у кримінальному провадженні №32016100030000059 від 12.08.2016 року вручити йому витяг з ЄРДР.
В якості належних доказів та в обгрунтування своїх доводів до своєї скарги за вих. № 2314/25 особа 1 залучив копії наступних документів: “копія Ухвали у судовій справі за № 754/3324/17 від 17.03.2017 року, два аркуші; копія повторного клопотання за вих. № 892/19 від 20.02.2017 року, два аркуші; копія рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції
21.02.2017 року, один аркуш; копія заяви про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 204/19 від 20.07.2016 року, три аркуші; копія Узагальнення ВССУ від 12.01.2017 року, два аркуші”.
21.06.2018 року відбулося судове засідання з розгляду скарги за вих. № 2314/25 на бездіяльність слідчих ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві у кримінальному провадженні №32016100030000059 від 12.08.2016 року Бойко Ю.І. і Проценко О.В. під головуванням слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва Саламон Ольги Броніславівни.
До початку розгляду скарги по суті, в якості окремого клопотання, особа 1 залучив до справи провадження копію Ухвали у судовій справі № 754/5431/18 від 25.05.2018 року.
Однак, взамін того, що б у законний спосіб задовольнити скаргу особи 1 за вих. № 2314/25 та зобов’язати слідчих вчинити дію – вручити скаржнику Пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого і витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №32016100030000059 від 12.08.2016 року, слідчий суддя Деснянського районного суду м.Києва Саламон О.Б. в черговий раз вчинила службове підроблення та винесла 21.02.2017 року завідомо неправосудну Ухвалу у судовій справі у судовій справі № 754/5435/18, яка навіть секретарем не підписана.
Як витікає з Ухвали у судовій справі № 754/5435/18, суддя Саламон О.Б. скаргу особи 1 задовольнила частково. Даною Ухвалою суддя зобов’язала слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві “…розглянути клопотання… щодо надання копії витягу з ЄРДР. У задоволенні скарги щодо зобов’язання слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві вручити пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого та зобов’язання надати копію витягу з ЄРДР,-відмовити”.
В обгрунтування своєї судової Ухвали у справі № 754/5435/18, будучи явно нездорового глузду та/або через абсолютну безграмотність, бездарність і з корупційних міркувань, суддя Саламон О.Б. посилається нібито як на законну підставу у відмові особі 1 у задоволенні його скарги за вих. № 2314/25 з оглядом на те, що у справі кримінального провадження №32016100030000059 від 12.08.2016 року знаходяться декілька судових рішень слідчих суддів про відмову особі 1 у задоволенні його декількох попередніх скарг щодо не розгляду слідчими Бойко Ю.І. і Проценко О.В. декількох його клопотань про вчинення низки процесуальних дій. (?) Більше того, при дослідженні матеріалів даного кримінального провадження суддя Саламон О.Б. навмисне приховала від судового розгляду та від надання правової оцінки протилежним фактам – наявності у справі провадження ще й інших Ухвал, якими задовольнялися слідчими суддями скарги особи 1 щодо не розгляду його клопотань про вчинення процесуальних дій органом досудового розслідування (наприклад, у справі № 754/2688/17 від 15.03.2017 року), про що на судовому засіданні скаржник неодноразово підкреслював. Також, з незрозуміло з яких підстав, суддя Саламон О.Б. не надала правової оцінки тому факту, що мав вкрай важливе значення для вирішення справи суду – що слідчим суддею Деснянського районного суду м.Києва 17.03.2017 року Ухвалою у судовій справі №754/3324/17 було скасовано Постанову від 28.02.2017 року слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Бойка Ю.І. про відмову у задоволенні клопотання про визнання особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні №32016100030000059 від 12.08.2016 року!
Поміж тим, нормами КПК України та Конституції України не обмежується право потерпілого в кількості подачі клопотань органу досудового розслідування, і про це дана суддя напевне знала, раз в обгрунтуванні своєї злочинної (а може і божевільної) Ухвали не зазначила жодної правової норми, які б надавали їй право на такий злочинний висновок.
Крім того, суддя Саламон О.Б. зобов’язала слідчого розглянути клопотання особи 1, якого він насправді не подавав. Як це добре видно у першому абзаці злочинної Ухвали у справі № 754/5435/18 від 21.02.2017 року, дана суддя сама стверджує, що до неї поступила скарга особи 1 щодо “…зобов’язати слідчого вручити йому пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні №32016100030000059 від 12.08.2016 року та зобов’язати слідчого вручити належним чином завірену копію витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні”. Звідки ж тоді взялося в явно божевільній голові даної судді клопотання особи 1, якого вона насправді не бачила?
Якщо дана суддя мала на увазі копію повторного клопотання за вих. № 892/19 від 20.02.2017 року, яке додавалося в додатках, то воно надавалося суду виключно з позиції вимог Узагальнення ВССУ від 12.01.2017 року (яке теж надавалося у копіях до скарги), де констатуються умови звернення скаржника до слідчого судді саме з такими скаргами, а також як відповідний доказ судді про наявну бездіяльність органу досудового розслідування щодо вчинення ідентичних процесуальних дій. Більше того, дата “старого” клопотання не надавала права даній судді на відкриття судової справи, у відповідності до вимог ст.303-307, 309 КПК України.
Що ж до обгрунтування судді, що стосується частини відмови у задоволенні скарги особи 1 щодо надання витягу з ЄРДР, то це вже напевне виходить за рамки її хоч якоїсь психічної здоровості: “…Відповідно до ст.214 КПК України в редакції від 08.10.2016 року, ч.1 ст.5 КПК України були відсутні правові підстави для надання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань… Тобто, станом на 16.11.2017 р. у заявника виникло право отримання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань” (цитата). Даним твердженням вона сама зізналась, що в особи 1 наявні підстави для отримання витягу з ЄРДР, адже 25.05.2018 року, в порядку ст.129-1 Конституції України, особа 1 оскаржив бездіяльність слідчих другого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Бойко Ю.І. і Проценко О.В. слідчому судді Деснянського районного суду м.Києва, яка своєю Ухвалою у судовій справі № 754/5431/18 зобов’язала останніх вчинити дію – “Виконати в повному обсязі ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва від 03.08.2016 року у судовій справі № 754/9653/16-к, про що дана суддя добре знала, так як дану Ухвалу добре вивчала перед тим як задовольнити клопотання особи 1 про її залучення до матеріалів справи, і про що досі існують відповідні докази:
1) зроблений особою 1 звукозапис даного судового засідання на диктофон;
2) наявні у справі даного судового провадження два комп’ютерних диска з відповідними звуковими записами.
Не витримує критики і те, що суддя Саламон О.Б. досі не має належної уяви про ст.57 Конституції України та про Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року (які були чинними на момент відкриття карної справи), адже вони обоє є вищими законами над КПК України і однозначно змушують посадових осіб усіх ланок повідомляти громадянам про їх права і обов’язки, а також безперешкодно визнавати їх потерпілими з моменту подання заяв про вчинення проти них злочину, не залежно від понесених економічних втрат. При чому, збитками у такому разі являються грошові витрати на кшталт оплати рекомендованих листів (якими відправляється заява про вчинений злочин до органу досудового розслідування, а також скарга слідчому судді на не внесення її відомостей до ЄРДР органом слідства). Це саме стосується і того, що суддя Саламон О.Б. досі не має належної уяви про процесуальний документ, який називається “Витяг з ЄРДР”. У своїй позорній Ухвалі у судовій справі № 754/5435/18 суддя Саламон О.Б. її називає як “Копію витягу з ЄРДР”, що є вкрай безграмотно. КПК України не містить жодної норми закону, де б трактувалася процедура видачі “Витягу з ЄРДР” як – видача “Копії витягу з ЄРДР”. Дане в зайвий раз підкреслює, що суддя Саламон О.Б. не тільки являється вкрай злочинною особою, але і вкрай безграмотною і бездарною, що своєю непристойною “роботою” в судових органах підриває авторитет суддівської гілки влади в Україні.
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям “потерпілий” слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін “потерпілий” також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1). Процесуального статусу потерпілого особа набуває – з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора.
У відповідності до ч.1 ст.214 КПК України, «…при прийнятті заяви про вчинення кримінального правопорушення, слідчий або прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових
розслідувань і розпочинає розслідування, вручивши потерпілому Пам’ятку про його процесуальні права та обов’язки. Відповідно ч.1,2 ст.55 КПК України, законодавець констатує наступне: «1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. 2. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення».
У своїй заяві за вих. № 204/19 від 20.07.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення особа 1 вказував, що вона подається виключно в порядку ст.55 КПК України. Крім того, в даній заяві він зазначав, що «…Діями директора ТОВ «Доклаб» Казанцева Сергія Володимировича (йому) було заподіяно матеріальну шкоду на суму 60 000 (шістдесят тисяч) гривень, а моральної – ще на 40 000 (сорок тисяч) грн., разом – на 100 000 (сто тисяч) гривень». Отже, при прийомі від особи 1 даної заяви слідчим ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві, останній мусив негайно вручити йому Пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадження, чого досі не зробив.
Винесення слідчим постанови про визнання особи потерпілим КПК не передбачає. Водночас, у п.1 ч.2 ст.56 КПК наголошується, що потерпілий має право “на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим”.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне:
«…У наведеному випадку слідчий суддя не врахував, що предметом оскарження є не лише відмова у визнанні потерпілим, а й бездіяльність, яка полягає у не вчиненні процесуальних дій. У свою чергу, в судовій практиці є випадки, коли особа звертається до слідчого судді зі скаргою не на бездіяльність, яка полягає у невизнанні потерпілим, а на бездіяльність, яка виявилась у неврученні пам’ятки про права потерпілого. Так, слідчий суддя Самарського районного суду м.Дніпропетровська ухвалою від 22.07.2015 задовольнив скаргу на бездіяльність щодо невручення пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого. Згідно зі встановленими обставинами особа звернулась до слідчого із заявою про надання пам’ятки потерпілого у кримінальному провадженні, однак, всупереч ст.55 КПК, на момент розгляду скарги слідчим не було виконано вимог ч.2 ст.55 КПК, відповідно до якої потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що відповідно до ст.55 КПК, вбачається, що обов’язок органів, які здійснюють кримінальне провадження, виносити постанову лише у випадку відмови особі про визнання її потерпілою, а при задоволенні такої заяви не є обов’язковим. Таким чином, неповідомлення скаржника щодо невизнання його потерпілим дає підстави вважати, що органи досудового слідства його заяву прийняли та задовольнили, визнавши його потерпілим у кримінальному провадженні… Як у матеріалах справи, так і в матеріалах досудового розслідування відсутня постанова про відмову ОСОБА_2 у визнанні її потерпілою. Також відсутні відомості щодо роз’яснення потерпілому його прав та обов’язків. Встановлено, що потерпіла особа вважає, що їй завдано моральну шкоду, а тому вона має право знати про свої права та обов’язки в рамках цього кримінального провадження. Також необхідно зазначити, що досудове слідство у цій кримінальній справі відкрито ще у 2012 році і на сьогодні не закінчено, що є порушенням розумності строків виконання процесуальних дій, передбачених ст.28 КПК України. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі”. У контексті наведеного слід зазначити, що КПК не передбачає обов’язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч.2 ст. 55 КПК права та обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст.220 КПК може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов’язки. Враховуючи наведене, правильною є практика слідчих суддів, які відмовляють у відкритті провадження за скаргами, зумовленими бездіяльністю щодо визнання потерпілим, оскільки КПК не зобов’язує вчиняти такі дії слідчого чи прокурора. Водночас слід зазначити, що потерпілий може звертатись з іншими клопотаннями, пов’язаними з його статусом, до слідчого та прокурора, бездіяльність щодо реагування на які є предметом оскарження відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК».
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».
Статтею 84 (Докази) Кримінально процесуального Кодексу України констатується:
«1. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 318 (Строки і загальний порядок судового розгляду) КПК України встановлено:
«3.Судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні — залі судових засідань. У разі необхідності окремі процесуальні дії можуть вчинятися поза межами приміщення суду».
У відповідності п.7 ст.11 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (Гласність і відкритість судового процесу), «Судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки».
Однак, суддя Саламон О.Б. 20.06.2018 року повторно провела підряд три судових засідання у своїй робочій кімнатці (попри те що на той момент були вільними усі зали судових засідань), де не було елементарної можливості навіть покласти учасникам процесу свої речі та документи, користуватися документами та портативними аудіовізуальними пристроями, а також не було достатнім повітря.
В п.3 ст.11 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (Гласність і відкритість судового процесу) вказано, що «…У разі вчинення особою дій, що свідчать про неповагу до суду або учасників судового процесу, така особа за вмотивованим рішенням суду може бути видалена із зали судового засідання. Учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео­- та аудіозапис з використанням портативних відео­- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду…».
Пунктом 4 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що: «…Особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду…».
В п.3 ст.11 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (Гласність і відкритість судового процесу) вказано, що «…У разі вчинення особою дій, що свідчать про неповагу до суду або учасників судового процесу, така особа за вмотивованим рішенням суду може бути видалена із зали судового засідання. Учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео­- та аудіозапис з використанням портативних відео­- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду…». Однак, суддя Саламон О.Б. проігнорувала клопотання особи 1 щодо накладення стягнення (або ж надання зауваження) слідчому другого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві, яка неодноразово зловживала своїми процесуальними правами та постійно переховувалася на судовому засіданні від поля зору інших учасників.
Вищенаписане дає явні підстави вважати, що в діяльності слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва Саламон О.Б. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.2 ст.375, ч.2 ст.396 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Саламон О.Б. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Саламон О.Б., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Саламон О.Б. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Саламон О.Б. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Саламон О.Б. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Саламон О.Б. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.2 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Саламон О.Б. Крім того, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про громадське звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Саламон О.Б. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Крім того, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Саламон О.Б., яка вже не вперше порушила присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР та від Вищої Ради юстиції України відносно дисциплінарного покарання. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості і належної реакції не корумпованого мас-медіа.