Суддя Курова О.І.: “Моя твоя не розуміє. Відмовити…”

У провадженні другого ВР КП СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 32018180000000020 від 13.04.2018 року за підозрою у вчиненні адвокатом Карнаух О.В. злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК України. Станом на 07.08.2018 року слідчий другого ВР КП СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві так і не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 32018180000000020 від 13.04.2018 року, а також імен слідчих і процесуальних керівників.
Крім того, в порушення п.2 ст.55 КПК України, п.9 ч.2 ст.129, ст.57 Конституції України і Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року, особі 1 досі не було надано Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у даному кримінальному провадженні. Також, слідчий у кримінальному провадженні за № 32018180000000020 від 13.04.2018 року протиправно уник розгляду поданого йому клопотання та не виконав вимог Ухвали слідчого судді у справі № 760/16743/18 від 05.07.2018 року (щодо розгляду впродовж 72 годин цього самого клопотання і надання на нього відповідної відповіді потерпілому).
У відповідності до норм Кримінально процесуального Кодексу України (п.1 ч.1 ст.303 КПК України, п.2 ст.21, ст.534, 535 КПК України), Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 № 9-49/0/4-17) та Конституції України (ст.129, 129-1), а також виходячи зі змісту судових рішень № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва, вищезгадана бездіяльність слідчого є предметом оскарження в суді в порядку ст.303 КПК.
Ухвалами у судовій справі № 760/22393/17 від 23.04.2018 року, судовій справі № 761/22541/18 від 26.06.2018 року, у судовій справі № 754/5431/18 від 25.05.2018 року вже виносилися різними суддями різних районних судів міста Києва адекватні судові рішення щодо примушення слідчих вчинити дію, щодо яких вони припускалися протиправної бездіяльності. У частині 1 ст.214 КПК України зазначено, що «Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчиненнякримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей і надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В статті 57 Конституції України зазначено таке: «Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними».
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щододопомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям “потерпілий” слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін “потерпілий” також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п. 1.1). Процесуального статусу потерпілого особа набуває: “…з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора”.
Відповідно ч.1, 2 ст.55 КПК України, законодавець констатує наступне: «1.Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано
моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. 2.Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається Пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення».
У своїй заяві за вих №2259/21 від 21.03.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення адвокатом Карнаух О.В. особа 1 вказував, що дана заява подається в порядку ст.55 КПК України. Крім того, в даній заяві він зазначав, що «…Діями адвоката Карнаух О.В., станом на день подачі даної заяви, мені (тобто йому) було завдано матеріальну шкоду на суму 700 000 (сімсот тисяч) грн., а моральної – ще на 100 000 (сто тисяч) грн., разом – на 800 000 (вісімсот тисяч) грн.». Отже, при прийомі від особи 1 поданої заяви про вчинене кримінальне правопорушення, слідчий СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві змушеним був вручити йому Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, чого досі не зробив. Винесення слідчим Постанови про визнання особи потерпілим КПК не передбачає. Водночас, у п.1 ч.2 ст.56 КПК наголошується, що потерпілий має право “на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим”.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 р. у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
Однак, слідчий у кримінальному провадженні за № 32018180000000020 від 13.04.2018 року другого ВР КП СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві досі не виконав вимог Ухвали слідчого судді щодо внесення відомостей заяви особи 1 до ЄРДР, адже зумисно до ЄРДР вніс завідомо неправильну частину кваліфікації вчиненого злочину – ч.1 ст.212 КК України, тоді як в заяві про вчинене кримінальне правопорушення і в Ухвалі суду було вказано – ч.2 ст.212 КК України.
У відповідності до статті 129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання), держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.
Згідно ч.1 ст.114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Однак у наведеному випадку слідчий суддя не врахував, що предметом оскарження є не лише відмова у визнанні потерпілим, а й бездіяльність, яка полягає у невчиненні процесуальних дій. У свою чергу, в судовій практиці є випадки, коли особа звертається до слідчого судді зі скаргою не на бездіяльність, яка полягає у невизнанні потерпілим, а на бездіяльність, яка виявилась у неврученні пам’ятки про права потерпілого. Так, слідчий суддя Самарського районного суду м.Дніпропетровська ухвалою від 22.07.2015 задовольнив скаргу на бездіяльність щодо невручення пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого. Згідно зі встановленими обставинами особа звернулась до слідчого із заявою про визнання її потерпілою, однак, всупереч ст.55 КПК, на момент розгляду скарги слідчим не було виконано вимог ч. 2 ст.55 КПК, відповідно до якої потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що відповідно до ст.55 КПК, вбачається, що обов’язок органів, які здійснюють кримінальне провадження, виносити постанову є лише у випадку відмови особі про визнання її потерпілою, а при задоволенні такої заяви не є обов’язковим. Таким чином, неповідомлення скаржника щодо невизнання його потерпілим дає підстави вважати, що органи досудового слідства його заяву прийняли та задовольнили, визнавши його потерпілим у кримінальному провадженні N 12012040700000143 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України.
Як у матеріалах справи, так і в матеріалах досудового розслідування відсутня постанова про відмову ОСОБА_2 у визнанні її потерпілою. Також відсутні відомості щодо роз’яснення потерпілому його прав та обов’язків. Встановлено, що потерпіла особа вважає, що їй завдано моральну шкоду, а тому вона має право знати про свої права та обов’язки в рамках цього кримінального провадження. Також необхідно зазначити, що досудове слідство у цій кримінальній справі відкрито ще у 2012 році і на сьогодні не закінчено, що є порушенням розумності строків виконання процесуальних дій, передбачених ст.28 КПК. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі”.
У контексті наведеного слід зазначити, що КПК не передбачає обов’язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч.2 ст.55 КПК права та обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст.220 КПК може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов’язки. Водночас слід зазначити, що потерпілий може звертатись з іншими клопотаннями, пов’язаними з його статусом, до слідчого та прокурора, бездіяльність щодо реагування на які є предметом оскарження відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК».
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченого цим Кодексом. Згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на засіб юридичного захисту в національному органі. Ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов’язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права. За таких обставин, слідчий суддя має всі обставини вважати, що скаргу подано у відповідності до положень ст.304 КПК України та на процесуальну дію/бездіяльність, що підлягає оскарженню на досудовому порядку (ст.303 КПК України).
В частині 2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам. Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК України та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних рішень. З норм ст.26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. З положень ст.83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального прповадження. Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Слідчі повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та висновки судових експертиз, яких слідча Острик М.М. умисно уникає з метою приховування вчинених злочинів фігурантами у кримінальному провадженні. Будь-який недолік розслідування призведе до не встановлення причин вчинення злочину або винних осіб у цьому ж самому злочину та створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
У відповідності до написаного вище, при цьому керуючись ст.57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щододопомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року, а також на підставі ст. 2, 24, п.6 ст.39, 55, 56, 303 КПК України, Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення від 17.10.2014 року за № 11 та узагальнення ВССУ: «Про практику розгляду скарг ні рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування» від 12.01.17 року, 07.08.2018 року особа 1 звернувся із скаргою за вих. № 2467/07 до слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва про зобов’язання начальника СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві вчинити дії:
«1) зобов’язати начальника СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві внести зміни до ЄРДР – змінити ч.1 ст.212 КК України на ч.2 ст.212 КК України;
2) зобов’язати начальника СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві вручити Пам’ятку про процесуальні права та обов’язки у кримінальному провадженні № 32018180000000020;
3) зобов’язати начальника СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві вручити належним чином завірений витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 32018180000000020 від 13.04.18 року».
У доказ слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва особа 1 надав в додатку до своєї скарги копії таких документів: «копія заяви про вчинення кримінального правопорушення за вих.№ 2259/21від 21.03.2018 року, копія Ухвали у судовій справі № 761/13032/18 від 16.04.2018 року, копія Узагальнення ВССУ від 12.01.2017 року, копія Ухвали Апеляційного суду м.Києва у провадженні №11-сс/796/801/2018 від 22.03.2018 року, копія Ухвали Апеляційного суду м.Києва у провадженні №11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, копія Ухвали Апеляційного суду м.Києва у провадженні №11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року, копії висновку ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 949/0/4-17)». Таким чином, крім скарги, яка доводила допущену тривалу та протиправну бездіяльність слідчого і начальника СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві, у розпорядженні слідчого судді були ще й ціла купа документів, посеред яких були не виконані даними посадовими особами Ухвали слідчих суддів та три копії Ухвал колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва, які доводили правомірність подання слідчому судді саме такого змісту скарги щодо допущеної бездіяльності слідчого та начальника СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві в порядку ст.303 КПК України.
11.09.2018 року, слідчий суддя Курова О.І., всупереч вимогам ч.3 ст.306 КПК України, незаконно протримавши у себе дану скаргу понад 30 (тридцять) календарних днів, вирішила відмовити у її задоволення тільки тому, що вона не змогла зрозуміти текст поданої скарги (?). Більше того, слідчий суддя Курова О.І. вдалася до службового підроблення, адже через свого помічника схилила особу 1 написати їй клопотання про розгляд даної скарги без його участі, при цьому пообіцявши її задовольнити. Однак, як витікає з тексту Ухвали у судовій справі за № 760/20501/18 від 11.09.2018 року, дана суддя підло обманула особу 1, відмовивши йому у задоволенні скарги та позбавивши його законного права на участь у судовому засіданні з розгляду його скарги. Попри це, якби дана суддя не схилила особу 1 до написання шахрайського клопотання (про розгляд судової справи № 760/20501/18 без його участі), тоді особа 1 мав би можливість під час судового розгляду його скарги на розтлумачення судді Куровій О.І. того, чого вона нібито ніяк не змогла зрозуміти.
Більше того, в порядку ч.2 ст.306 КПК України, дана суддя могла відкласти дане судове засідання і повторно викликати особу 1 на судове засідання для розтлумачення їй змісту “незрозумілої” скарги, чого вона з незрозумілих причин не зробила. Окремо слід зазначити, що у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами), суддя Курова О.І. мусила передати судову справу за № 760/20501/18 від 11.09.2018 року для повторного авторозподілу, шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи, чого чомусь так і не зробила, протиправно утримуючи у себе скаргу особи 1 понад розумний строк (понад 30 календарних днів, при тому що положення ст.306 КПК України передбачає її розгляд усього до 72 годин).
Також слід зазначити, що суддя Курова О.І. регулярно і зухвало порушує вимоги КПК, Конституцію України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» та Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», адже проводить усі судові засідання в своїй робочій кімнаті, і здебільшого — без мантії і значка судді. При чому, всі її судові засідання ведуться з порушенням процедури і регламенту, без встановлення осіб учасників провадження за їх особистими документами, без спонукання учасників судового провадження назватися і вказати свою адресу реєстрації і фактичного проживання, без зачитування прав учасників провадження, без з’ясування в учасників провадження зрозумілості цих самих прав, без зачитування суддею тексту скарг, без надання права на дебати і на подання клопотань тощо.
Вищенаписане дає тверді підстави вважати, що слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Курова О.І. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа №760/20501/18 від 11.09.2018 року також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Курової О.І. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою сувору кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Курової О.І. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Курова О.І., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Курова О.І. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Куровою О.І. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Курової О.І. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Куровою О.І. мають всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.2 ст.111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Куровою О.І. Крім того, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Курової О.І. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Крім того, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Курової О.І., яка порушила присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.