Вдовиченко-Марія-Сергіївна

Вдовиченко М.С. Шлюха стала мисливцем за головами інвалідів

Новости, Прокуратура, Самые важные новости

У зв’язку з потенційною корупційною, колаборантською, сепаратистською і диверсійною діяльністю судді Шевченківського районного суду м.Києва Антонюк Марини Станіславівни” та судді Солом’янського районного суду м.Києва Бурлаки Олександра Васильовича, президент громадської організації (особа_1) провів журналістське розслідування, про результати якого одразу повідомив Вищу раду правосуддя, офіс Генерального прокурора України, Службу безпеки України та Національне антикорупційне Бюро України, з вимогою відкрити проти них відповідні кримінальні і дисциплінарні справи (за ознаками державної зради, сепаратизму, колабораціонізму, диверсійної діяльності, службового підроблення, завдання матеріальної шкоди, шкоди життю і здоров’ю учасникам судового процесу, перешкоджання доступу до правосуддя, приховування вчиненого злочину, надання допомоги організованим кримінальним угрупуванням, корупції, замаху на вчинення злочину тощо). Назустріч, судді-аферисти Антонюк М.С. та Бурлака О.В. подали свої заяви до ВРП, в офіс ГПУ та в Окружну прокуратуру Солом’янського району м.Києва про вчинення особою_1 правопорушення.
22.10.2021 року слідчими СУ ГУ Національної поліції у м.Києві було відкрите сфабриковане проти президента громадської організації (особи_1, учасника бойових дій, інваліда 2 групи) кримінальне провадження №42021100000000654 за ч.1 ст.377 КК України, з приводу якого не за місцем потрібної підслідності проводилося до 22.02.2024 року досудове розслідування. При чому, саме таке (тобто, завідомо не правильне місце пороведення досудового розслідування було визначене психічно хворою шльондрою і корупціонеркою – заступником голови Київської міської прокуратури Вдовиченко Марією Сергіївною). І це попри те, що слідча та оперативно-розшукова діяльність була поза законом в силу того, що Постановою Кабінету Міністрів України за № 730 від 16.09.2015 року було ліквідовано територіальні органи МВС України та створено територіальні органи Національної поліції. Однак, останні не являються суб’єктами оперативно-розшукової діяльності. До Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» так і не було внесені зміни або доповнення, що досі унеможливлює проведення слідчої та оперативно-розшукової діяльності і заведення відповідних оперативно-розшукових справ територіальними відділами Національної поліції.
Поза тим, як це згодом стало відомо особі_1 (після винесеної прокурором Київської міської прокуратури Охріменком Сергієм Івановичем Постанови від 18.12.2023 року про відкриття матеріалів справи для ознайомлення сторонам провадження), жодного доказу вчиненого особою_1 кримінального правопорушення у даній кримінальтній справі не виявилося.
Зате з’ясувалося, що досудового розслідування щодо вчинених злочинів суддями-корупціонерами Антонюк М.С. та Бурлакою О.В. зовсім не проводилося. Вказаних суддів навіть ніхто не допитав в СУ ГУ Національної поліції у м.Києві з приводу вчинених кримінальних правопорушень. І це попри те, що до справи було долучено особою_1 дві заяви про вчинення злочину: усну і письмову.
А в цих заявах йшлося про те, що корупціонерка Антонюк М.С. за крупний хабар звільнила з-під варти засудженого на 5 років сепаратиста Антона Давидченка, який згодом втік до Криму, де продовжив свою роботу по окупації Криму та Одеси російськими військами. А залізними доказами цьому злочину були особисті свідчення хабародавця російському та українському телеканалу, наявні відеозаписи зізнань втікача. Також, численними доказами вчиненого злочину є ухвали Київського апеляційного суду, який неодноразово уже скасовував неправосудні ухвали даної судді, якими колаборант Антонюк М.С. регулярно блокувала надходження в бюджет нашої держави податків (від неплатників податків), а також яка завдала матеріальної шкоди учасникам процесу та шкоди їх здоров”ю.
Це в точності стосувалося і неправомірної діяльності судді-корупціонера Бурлаки О.В., який у 100% випадків перешкоджав доступу учасникам процесу до правосуддя, а всі його заочні неправосудні ухвали скасовувалися Київським апеляційним судом, якими він завдав учасникам процесу вкрай великої матеріальної шкоди та шкоди їх особистому здоров’ю, а також перешкоджав надходженню в бюджет держави чималих податків (від неплатників податків). Однак, суддю-виродка Бурлаку О.В. також ніхто навіть не допитав в СУ ГУ Національної поліції у м.Києві. А в той же самий час були підстави для зміни їх нинішнього процесуального статусу у кримінальному провадженні №42021100000000654 від 22.10.2021 року: із потерпілого на підозрюваного.
Тим не менше, прагнучи за будь-яку ціну притягнути до кримінальної відповідальності президента громадської організації, або отримати від нього відкупний хабар, що регулярно і практикують недоумок-прокурор Охріменко С.І. і безмозка слідча Ткаченко А.В. з іншими громадськими організаціями та з власниками бізнесу, останні вирішили продовжити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні ще на 3 місяці, шляхом “адресного” звернення до заступника керівника Київської міської прокуратури Вдовиченко М.С., що повністю суперечило вимогам ст.219 КПК України (потрібно було звертатися за місцем підслідності: до керівника Окружної прокуратури Шевченківського району м.Києва, або до заступників керівника Київської обласної прокуратури або до заступників Генерального прокурора України).
При чому, недолюд-прокурор Охріменко С.І. чомусь не наклав свою резолюцію на клопотання старшого слідчого Ткаченко А.В., а ними обома – позбавлено права особи_1 оскаржити клопотання слідчому судді та подати на нього відповідне заперечення, оскільки останні не забезпечили його адвокатом, що передбачено вимогами ст.20, 42, 49 КПК України, конституцією України та практикою ЄСПЛ.
Зрештою, за весь час досудового розслідування, всупереч вимогам КПК України, Конституції України та практики ЄСПЛ, особу_1 так і не було забезпечено захисником, а всі процесуальні і слідчі дії, від незаконного обшуку, вилучення майна, вручення підозри, продовження строку на досудове розслідування, проведення допиту, примушування ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, застосування запобіжного заходу і т.д. вчинялися без обов’язкової участі адвоката.
Як зазначається в п.8 ст.295 КПК України, “Прокурор відмовляє у задоволенні клопотання та у продовженні строку досудового розслідування у разі, якщо слідчий, прокурор, який звернувся з клопотанням, не доведе наявність підстав, передбачених ч.6 цієї статті, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або якщо підозрюваний не причетний до цієї події кримінального правопорушення”.
Не звертаючи жодної уваги на це все, а також на те, що в поданому старшою слідчою Ткаченко А.В. клопотанні про подовження строків на досудове розслідування відсутні обов’язкові пояснення стосовно того, що заважало слідчій группі закінчити проведення досудового розслідування в строк, а також що в даному клопотанні (зрештою, як і в кримінальному провадженні) були відсутніми дані про причетність особи_1 до вчиненого злочину), брудна шльондра Вдовиченко М.С. своєю протиправною Постановою продовжила досудове розслідування на три місяці. І це попри те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021100000000654 від 22.10.2021 року уже було прострочене на 30 днів, а загальний строк досудового розслідування, згідно вимог ст.219 КПК України, був простроченим на 2 роки (поправка на оголошений військовий стан в державі не береться до уваги, адже всупереч Конституції України, він був проголошеним не у той спосіб, який передбачений основним законом). Відповідно, кримінальне провадження №42021100000000654 від 22.10.2021 року мусило бути закритим 21.10.2022 року, адже до 21.10.2022 року слідчі та процесуальний прокурор чомусь не піднімали питання продовження терміну на досудове розслідування, а відповідно, його ніхто не продовжував. Крім цього, параноїчка Вдовиченко М.С. була не тою самою повноважною особою, яка мала законне право на розгляд поданого клопотання, адже підслідним органом для його розгляду, згідно ст.219, 294, 295 КПК України, являлася Окружна прокуратура Шевченківського району м.Києва.
І це в той час, коли в Київській міській прокуратурі досі перебуває у процесуальному керівництві біля 1200 кримінальних справ, які з 2015 року по теперішній час ніхто не розслідує, та які були відкриті особою_1 за фактами вчинених кримінальних правопорушень: не сплата податків, приховування найманої робочої сили від реєстрації в органах ДПС, розбій, знищення майна, викрадення майна, застосування не зареєстрованої вогнепальної зброї, незаконене вилучення майна, замах на вбивство керівника громадської організації, виготовлення та збут наркотиків, перешкоджання законній господарській діяльності, перешкоджання діяльності громадських організацій, перевищення повноважень, нанесення тілесних ушкоджень, зловживання владою, корупція, вимагательство, переслідування, погрози, викрадання енергоносіїв та теплової енергії, привласнення і розтрата державного майна, перешкоджання здійсненню виборчого права, незаконне розміщення реклами та уникнення сплати податків за її розміщення, незаконне будівництво, загарбання земельних ділянок, незаконне облаштування вхідних груп, протиправне облаштування малих архітектурних груп, дитяча проституція, несплата військового збору, незаконна господарська діяльність, стихійне облаштування точок продажу “Кава на колесах” та швидкої їжі, отруєння артезіанських свердловин паливно-мастильними матеріалами, самозабудова дитячих майданчиків, несанкціоноване втручання в діяльність електронних машмин, крадіжка, винесення неправосудних рішень, підроблення, надання допомоги організованим кримінальним угрупуванням, приховування злочинів, засудження невинуватих осіб, колабораціонізм, державна зрада, самовправство, самогоноваріння та незаконний збут алкогольних засобів.
Це також стосується досі не виконаних Київською міською прокуратурою біля 350 ухвал суду, якими було зобов’язано внести відповідні відомості до ЄРДР про вчинені кримінальні правопорушення та надати особі_1 як заявнику і як потерпілому відповідні витяги з ЄРДР та Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого.
Однак, як це згодом з’ясувалося, на це ані часу, ані посадових обов’язків, ані розуму, ані відповідальності, ані належного бажання у брудної хвойди Вдовиченко М.С. зовсім не вистачило, зате з лихвою його вистачило на фальсифікацію кримінальної справи проти учасника бойових дій, інваліда 2 групи, мецената, волонтера, знаного в міжнародних колах громадського діяча та вченого.
Усі ці вищеперелічені афери і повна відсутність елементарних знань з правознавства у потвори Вдовиченко М.С. свідчать про кричущу не сумісність з займаною посадою в Київській міській прокуратурі. Відповідно, останнє спонукає до якнайскорішого призначення і проведення для божевільної аферистки Вдовиченко М.С. психіатричної експертизи та негайного відсторонення її від займаної роботи і якнайскорішого засудження за усіма статтями вчиненого нею злочину.
Позаяк досі залишається незрозумілим, як божевільна і аморальна потвора може так тривало вчиняти безчинства, свавілля і підривну діяльність, досі не попавши в поле зору компетентних органів: ВРП, СБУ, НАЗК і НАБУ. Адже за даними офіційних інтрнет-видань, корупціонерка Вдовиченко М.С. володіє баснословно нажитими корупційними статками.
Як пише інтернет-видання “Коментарі без кнопок”, детально аналізуючи корупційну діяльність прокурора-шизофреніка Вдовиченко М.С., “…працьовитості Марії Вдовиченко можна лише позаздрити.
Бентежать лише обсяги майна, яке занесено до офіційної декларації заступника голови Київської міськпрокуратури: нерухомість, автомобілі, заощадження. Привертає увагу один цікавий момент: деяке майно Марія Вдовиченко отримала від людей, які не є їй родичами, але майном їх користується абсолютно безкоштовно. 2014 року прокурор Вдовиченко М.С. ніколи не займалася бізнесом, науковою чи викладацькою діяльністю. Єдине джерело доходів – зарплата. У 2014 році вона була у неї трохи більше 8 тис. грн на місяць. Заощаджень, власного житла чи авто, згідно з декларацією, тодішній прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури м.Києва не мала. Вдовиченко проживала у соціальній квартирі на 48,6 кв.м, яка належала Голосіївській райдержадміністрації. 2015 рік у декларації з’являється чоловік Олексій Вдовиченко (теж прокурор) та двоє дочок. Сім’я проживала у тій же квартирі, їздила на автівці Ford Mondeo 2012 року випуску. Авто О.Вдовиченко купив у 2015 році нібито за 149 тис. грн. Ціна могла бути занижена — в 2021 Ford Mondeo того року випуску продавали за $ 7,5 — 12 тис. У 2015 році Марія Вдовиченко пішла на підвищення – стала першим заступником керівника Київської міської прокуратури №7. Зарплата у неї зросла до 10,6 тис. грн. на місяць. Стільки ж отримував її чоловік Олексій у військовій прокуратурі. 2016 рік майнове становище сім’ї не змінилося – все та ж службова квартира та автівка “Форд”. Зарплата Марії Вдовиченко зросла до 18,6 тис. грн на місяць, а у її чоловіка залишилася на колишньому рівні – 11 тис. грн. 2017 рік, якщо вірити декларації, 9 лютого 2016 року бабуся Олексія Вдовиченко (Галина Архипівна) купила у м.Києві квартиру площею 90,5 кв.м., вартістю в $29,6 тис. За київськими мірками гроші невеликі. А ось за мірками пенсії Галини Вдовиченко — 2,2 тис. грн. на місяць – сума непідйомна. Можна припустити, що пенсіонерка мала якісь заощадження, і квартиру вона справді купила для спільного проживання з онуком та його сім’єю. Декларація за 2017 рік свідчить про спільний побут, але наступна вказує на те, що це не відповідає дійсності. Добробут сім’ї покращав. Зарплата Марії Вдовиченко подвоїлася, її чоловік перейшов на роботу до Генпрокуратури і якимось чином дуже вигідно продав “Форд” – у два рази дорожче, ніж купив. Принаймні, саме ця угода має пояснити появу у сімейства перших заощаджень – 332 тис. грн готівкою. Здавалося б, прокурорське подружжя могло б дозволити собі купити інший автомобіль. Проте натомість обзавелося відразу двома, причому безкоштовно. Дехто Катерина Васильченко віддала у користування свою Honda Accord (2008 р.в.), а Сергій Дробот – Volkswagen Jetta (2015 р.в.). Можна припустити, Марія та Олексій Вдовиченко купили квартиру та два автомобілі особисто, а щоб не довелося пояснювати НАЗК, звідки у них стільки грошей, оформили їх на родичів та знайомих. 2018 рік “Хонда” та “Фольксваген” зникли з декларації безслідно, як і бабуся Галина Архипівна. Швидше за все її вписали у декларацію на рік лише для того, щоб “легалізувати” квартиру. Сім’я купує скромну Kia Magentis (2006 р.в.) за $5,7 тис., але користується авто солідніше — Range Rover Evoque 2012 (р.в.), яке їм (знову-таки дісталося безкоштовно), подарував якийсь там Сергій Левандовський. Доводиться він родичем, другом сім’ї або лише підставною особою – невідомо. Місячна зарплата декларантки та її чоловіка досягла 39 тис. грн. 2019/2020 рік дло всього наявного додався будинок на 80 кв.м. у селі Крюківщина Києво-Святошинського району. Їм сім’я також користується безкоштовно. З декларації за 2020 рік випливає: будинком і земельною ділянкою під ним володіє той самий великодушний Сергій Левандовський. Нерухомість, як і автівку Range Rover, він подарував прокурорці Вдовиченко М.С. безплатно. Крім того, у декларації з’явилася ще одна квартира, оформлена на невказану юридичну особу. Право користування датоване 2018 роком. У ній мешкає донька Марії Вдовиченко – Катерина. Квартира за площею дорівнює тій, яка належала Голосіївській РДА і якою прокурорка користувалася у 2014-2015 роках. Збіг чи комунальне майно стало уже приватним, а точніше, прокурорським? Ще один цікавий момент. З останньої декларації зник глава сімейства Олексій. Чи то шлюб справді розпався, чи подружжя пішло на фіктивне “розлучення”, щоб не “світити” доходи та активами одне одного. На завершення варто сказати, що рівень зарплат в органах прокуратури справді не перестає щороку підвищуватися, але про корупцію в правоохоронних органах, як і раніше, продовжують говорити.
Незважаючи на політичні зміни в країні, повне “перезавантаження” влади нове генерування людей у погонах не відмовляється використовувати старі схеми, завдяки яким збагачувалися люстровані чиновники. Тому платники податків мають право вимагати від правоохоронних органів реакції: НАЗК має провести перевірку декларацій Вдовиченко та дати їм справедливу правову оцінку”.
Також слід зазначити, що дебілоїдка Вдовиченко М.С. за наслідками сфальсифікованого кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року уже знівелювала частину кропітких досягнень волонтерів громадської організації, тим самим перешкодивши наповненню державного бюджету на декілька сотень мільйонів гривень, при цьому в значній мірі послабивши боєздатність наших ЗСУ і Тероборони та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Безмозка потвора Вдовиченко М.С. саме у такий протиправний спосіб під час війни займається фабрикуванням кримінальних справ з метою спонукання патріотів країни давати їм хабарі, в той час як мала б сама не ухилятися від служби в ЗСУ, а воювати на передових рубежах російсько-української війни, викуповуючи вчинені злочини.
У такому разі, СБУ, ДБР, НАЗК і офіс ГПУ мусять у належний спосіб відреагувати з метою покарання божевільної аферистки Вдовиченко М.С. з повною конфіскацією незаконно нажитого майна і коштів, звільнення її з роботи та засудження за статтями КК України: перевищення повноважень, корупція, службові підроблення, приховування злочинів, перешкоджання провадженню законної господарської діяльності та діяльності громадських організацій, перешкоджання волонтерській діяльності, переслідування громадських осіб, розбій, пошкодження майна, державна зрада і колабораціонізм, підривна діяльність, приховування вчиненого злочину, надання допомоги організованим кримінальним угрупуванням.
Статтею 219 КПК України (Строки досудового розслідування) передбачено:
1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
3. З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене:
1) протягом сімдесяти двох годин – у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298 – 2 Кодексу;
2) протягом двадцяти діб – у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;
3) протягом 1 місяця у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи, що передбачено ч.2 ст.298-4 Кодексу;
4) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
4. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
1) одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті;
2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
5. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
6. Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:
1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, – шляхом поглинання меншого строку більшим;
2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, – шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.
7. Обрахований відповідно до частини четвертої цієї статті загальний строк досудового розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні визначається прокурором, зазначеним у частині четвертій статті 295 цього Кодексу, про що ним виноситься відповідна постанова. У разі необхідності одночасно з обрахуванням загального строку в об’єднаному кримінальному провадженні може бути вирішено питання його продовження”.
В ст.294 КПК (Загальні положення продовження строку досудового розслідування) зазначено:
“2. Якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (дізнання) у строк, зазначений у пунктах 1 і 2 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений прокурором у межах строку, встановленого пунктом 1 частини четвертої статті 219 цього Кодексу.
3. Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу:
1) до 3 місяців – керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;
2) до 6 місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;
3) до 12 міс.- слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генпрокурором або його заступниками.
4. Строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до 3 місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження, до 6 місяців – внаслідок особливої складності провадження, до 12 місяців – внаслідок виняткової складності.
5. Клопотання про продовження строку досудового розслідування подається не пізніше п’яти днів до спливу строку досудового розслідування, встановленого статтею 219 цього Кодексу.
Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає”.
Відповідно ст.295 КПК (Порядок продовження строку досудового розслідування прокурором):
“1. Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення, у випадку, визначеному п.1 ч.3 ст.294 Кодексу, здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.
2. У клопотанні про продовження строку досудового розслідування зазначаються:
1) прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного;
2) найменування (номер) кримінального провадження;
3) суть повідомленої підозри і правова кваліфікація правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа;
4) посилання на докази, якими обґрунтовується підозра;
5) процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;
6) значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду;
7) строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;
8) обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.
3. Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за 5 днів до дня подання клопотання прокурору, уповноваженому на його розгляд.
Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.
4. Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.
5. Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови.
6. Прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин.
7. Якщо прокурор задовольняє клопотання слідчого, прокурора, він визначає новий строк досудового розслідування. Прокурор зобов’язаний визначити найкоротший строк, достатній для розслідування.
8. Прокурор відмовляє у задоволенні клопотання та у продовженні строку досудового розслідування у разі, якщо слідчий, прокурор, який звернувся з клопотанням, не доведе наявність підстав, передбачених ч.6 цієї статті, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або якщо підозрюваний не причетний до цієї події кримінального правопорушення.
9. У разі відмови у продовженні строку досудового розслідування прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, зобов’язаний протягом п’яти днів здійснити одну з дій, передбачених ч.2 ст.283 цього Кодексу”.
Стаття 49 КПК України (Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням) передбачає:
1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:
1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
3. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.
Стаття 20 КПК України (Забезпечення права на захист) гарантує:
1. Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
2. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
3. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
4. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт.
У відповідності до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отож, хіба не за ці стандарти права раніше гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Колаборантка Вдовиченко М.С. через свою нахабність, безграмотність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, воїнів ЗСУ і бійців Територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право уцілілих рештків українського народу жити без ярма на шиї та у відповідності до європейських стандартів міжнародного права.
Потвора Вдовиченко М.С. саме у такий протиправний спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і ветеранів АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців Територіальної оборони, нівелюючи своїми ганебними і протизаконними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші воїни ЗСУ і бійці Територіальної оборони, ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, які у належний спосіб пролюструють корупціонерку Вдовиченко М.С., якщо ВРП, ДБР, ГПУ, НАБУ, НАЗК і СБУ не бажають реагувати у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що аферистка Вдовиченко М.С. вчиняє умисні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.3 ст.206, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність параноїчки Вдовиченко М.С. являється частиною громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії шльондри Вдовиченко М.С., по відношенню до особи_1 слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, незаконні дії нелюда Вдовиченко М.С. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до оргвнів прокуратури та керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Неадекватка Вдовиченко М.С. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, фальсифікує кримінальні справи проти учасників бойових дій, громадських діячів, волонтерів, меценатів та інвалідів, перешкоджає доступу до правосуддя учасникам провадження, позбавляє правового захисту підозрюваних та обвинувачуваних, перешкоджає провадженню законної господарської діяльності та діяльності громадських організацій, саботує безкоштовне лікування бійців ЗСУ і Тероборони, спонукає суддів виносити неправосудні рішення, приховує вчинені злочини, надає допомогу організованим кримінальним угрупуванням, завдає збитку економіці держави, привласнює державне майно, підробляє декларації, знищує і пошкоджує майно приватних підприємств, незаконно вилучає майно бізнесу, деморалізує воїнів ЗСУ і бійців Тероборони, наражає ЗСУ на поразку у війні з Росією.
Самодур Вдовиченко М.С. умисно вчиняє злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має жорстоко каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці недоумком Вдовиченко М.С. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності шизоїда Вдовиченко М.С. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 і ч.1 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень корупціонеркою Вдовиченко М.С. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.206, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111-1, ч.2 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і являються відповідною підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані заяви до СУ ДБР, СУ СБУ, ГСУ ГПУ, НАЗК і ГПД НАБУ про вчинені кримінальні правопорушення самодуром Вдовиченко М.С. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення ВРП про не належну поведінку прокурора Вдовиченко М.С. Очікуємо результатів адекватного реагування від СУ ДБР, СУ СБУ, ГСУ ГПУ, НАЗК і ГПД НАБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та об’єктивного проведення досудового розслідування, а від ВРП — своєчасного відкриття дисциплінарної справи та відсторонення від роботи прокурора-корупціонера Вдовиченко М.С. Очікуємо належного резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Вдовиченко-М.С.-розглядає-клопотання-не-за-підслідністю-1

Вдовиченко-М.С.-розглядає-клопотання-не-за-підслідністю-2

Вдовиченко-М.С.-розглядає-клопотання-не-за-підслідністю-3

Вдовиченко-М.С.-розглядає-клопотання-не-за-підслідністю-4

Вдовиченко-М.С.-розглядає-клопотання-не-за-підслідністю-5

Вдовиченко-М.С.-Постанова-1

Вдовиченко-М.С.-Постанова-2

Вдовиченко-М.С.-Постанова-3

Вдовиченко-М.С.-Постанова-4

Вдовиченко-М.С.-Постанова-5

Вдовиченко-М.С.-Резолюція-афериста

Вдовиченко-М.С.-Постанова-підслідність-1

Вдовиченко-М.С.-Постанова-підслідність-2

Вдовиченко-М.С.-Призначення-групи-прокурорів

Вдовиченко-М.С.-Призначення-групи-прокурорів-2

Підписатися
Сповістити про
6 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Тоня
28 днів тому

Якщо уважно прочитати постанову про продовження строків на досудове розслідування цієї брудної іудейської потвори Вдовиченко, то можна побачити очевидне: вона слово в слово переписана із клопотання (або скопійована із флешки слідчої Ткаченко, або наперед була уже віддрукованою слідчою Ткаченко). А значить, вони обоє в зговорі і обоє переслідують одну і ту ж саму злочинну мету – фальшування кримінальної справи, вимагання хабаря від керівника громадської організації, перешкоджання діяльності ГО та приховування злочинів справжніх злочинців з числа суддів Солом’янсього і Шевченківських районних судів м.Києва: Антонюк Марини та Бурлаки Олександра!

Алла
28 днів тому

Так тут і дурню все зрозуміло! Як витікає з другого відеозапису скаржниці, ця очкаста жаба Вдовиченко неділями не являється на свої прийоми в прокуратуру, але в той же час якимось чином дізнається, що в СВ Солом’янського УП ГУ НП в м. Києві перебуває на досудовому розслідуванні ще одне кримінальне провадження проти того самого громадського діяча, по відношенню до якого вона має особистий інтерес, та якого вона вже не перший рік як переслідує, а також якимось чином дізнається про неефективне його досудове розслідування, тому поспішилася винести протиправну постанову про зміну підслідності розслідування кримінального провадження, при цьому порушуючи чи не всі норми… Читати далі »

Данило
28 днів тому

Як виявилося, підла шахрайська сучка Вдовиченко в цій сфабрикованій проти керівника ГО кримінальній справі далеко не одна. На цьому веб-сайті знаходиться матеріал злочинної діяльності теперішнього начальника поліції м.Києва та колишнього начальника УП ГУ НП Шевченківського району м.Києва Шумейка Д.О. Також, на цьому сайті знаходяться і матеріали протиправної діяльності начальника СВ Солом’янського ГУ НП в м.Києві Мамояна Х.Ю. Виходить так, що ці матеріали і діючі персонажі також причетні до відкриття кримінальної справи проти керівника ГО. Тоді маємо в знаменнику таке: в зговорі проти ветерана війни насправді ціла купа бандитів з Київської міської прокуратури та із ГУ НП м. Києва. Тепер зрозуміло,… Читати далі »

Беня
27 днів тому

Однозначно що ця іудейська шлаєбень переслідує громадських діячів і вимагає з них хабарі або відкупні! Яке вона мала гімняне право подовжувати строки на досудове розслідування, коли у неї не було такого права? Крім цього, курва Вдовиченко мусила відхилити подане клопотання через те, що не було виконано головну умову подання клопотання – не було вручено підозрюваному і його адвокату копію клопотання (підозрюваний – сліпий, а захисника у підозрюваного взагалі не було). Я вже мовчу що підозрюваний перебував у післяопераційному періоді, коли йому слідча пропонувала вручити копію цього клопотання в передбанніку суду. Термін подання клопотання був простроченим у два рази. Слідча подала… Читати далі »

Діма
27 днів тому

Напевне, кожен патріот України за високу честь мріє отримати нагоду підложити цій остогидлій і ненажерливій суці в її вишукані автівки по декілька грузинських гранат або бомбезного пластиліну, що б раз і назавджи вилікувати у неї і в її жиденят корупційну булімію!

Едмонд
26 днів тому

Навіщо дурню Зеленському такі злочинні кадри? Вони ж його тягнуть на дно!? Він що, не усвідомлює, що і без цих прокурорських виродків над його головою і головою його єврейських байстрюків та батьків давно уже заціпеніла гільйотина? Він що, страх загубив? Чи то така дивна дія кокаїну, виликати безпеку, безвідповідальність, курячу сліпоту і склероз?