Кличко В.В. голова банди перевертнів і корупціонерів

У зв’язку з економічною кризою в Україні, а також враховуючи скрутне матеріально-технічне забезпечення АТО, громадська організація винайшла можливість поповнити бюджет України на мільярди гривень в рік за рахунок інвентаризації об’єктів незаконного будівництва, стихійних прибудов до житлового і нежитлового фонду, несанкціонованої реконструкції споруд, протиправного зайняття земельних ділянок, незаконного розміщення рекламних засобів, стихійного розміщення МАФів і кав’ярень “на колесах”.
З цього приводу громадська організація з 05.01.2015 року по 30.11.2017 року більше двох десяток раз зверталася із відповідними заявами, скаргами, повідомленнями та вимогами до органів місцевої влади (в тому числі до керівників Департаментів КМДА і особисто до Голови Київської міської державної адміністрації Кличка Віталія Володимировича). Однак, взамін належного та адекватного реагування на численні звернення громадської організації, директор Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації Свистунов Олександр Вікторович, начальник Управління з питань реклами КМДА Смирнов Олександр Григорович, начальник відділу реклами Департаменту містобудування та архітектури КМДА Гончарова Наталія Олексіївна почали тривало і активно перешкоджати здійсненню громадській діяльності, шляхом застосування погроз, шантажу і переслідування законної господарської діяльності президента організації, який паралельно очолював провідне приватне підприємство із міжнародним ім’ям та 15-ти річною історією успішної підприємницької діяльності.
У відповідь на протиправні дії Свистунова Олександра Вікторовича, Смирнова Олександра Григоровича та Гончарової Наталії Олексіївни щодо здійснення законної громадської і господарської діяльності, а також враховуючи їх корупційну протекцію багатьох тисяч незаконних суб’єктів господарювань, які продовжували і надалі незаконно розміщувати рекламні засоби (в тому числі на будівлі, в якій безпосередньо знаходиться громадська організація та в багатьох інших, що знаходяться поблизу нього), проводити несанкціоновані будівельні роботи, а також незаконно займати і облаштовувати земельні ділянки, громадська організація відкрила сотні кримінальних справ на вищевказаних посадових осіб та осіб, які були з ними тісно пов’язані у численних корупційних схемах, і у яких досі провадяться відповідні досудові розслідування.
З метою помсти, директор Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації Свистунов Олександр Вікторович, начальник Управління з питань реклами КМДА Смирнов Олександр Григорович, начальник відділу реклами Департаменту містобудування та архітектури КМДА Гончарова Наталія Олексіївна, за ефективного сприяння декотрих інших чиновників з КМДА та з апарату Солом’янської у м. Києві державної адміністрації, зухвало перевищивши свої повноваження, протиправно демонтували 29.08.2017 року законну рекламну вивіску приватного підприємства.
Демонтаж рекламної конструкції за діючим дозволом № 32369-13 відбувався з грубим порушенням чинного законодавства, в тому числі – з пошкодженням і викраденням приватного обладнання, яке розміщувалося осторонь і зовсім не відносилося до рекламного засобу (було навмисно перерізано проводи камер відеоспостереження, пошкоджено прожектор, зіпсовано відеокамери і відеореєстратор, викрадено відеокамери та мікрофони тощо). Також, при демонтажу була пошкоджена цілісність самої конструкції і її окремих елементів, уламки якої були розкиданими по прибудинковій території поруч з приватним підприємством (дані факти було зафіксовано відеореєстратором, свідками, слідчими і криміналістами; з цього приводу зараз ведеться досудове розслідування).
В той же самий час, незаконні об’єкти реклами, про які понад 3 (три) роки багаторазово повідомляла (заявляла) громадська організація, продовжують і по нині безперешкодно розміщуватися поблизу і навколо громадської організації та приватного підприємства, а Свистунов Олександр Вікторович, Смирнов Олександр Григорович та Гончарова Наталія Олексіївна продовжують і надалі щомісяця збирати помісячні хабарі з їх власників від 550 до 3000,00 грн. за один рекламний засіб (в залежності від розміру і місця розташування рекламного засобу).
Це саме стосується і незаконних прибудов до житлового і нежитлового фонду, а також самовільного зайняття земельних ділянок та незаконного зведення на них стихійних забудов, які використовуються для незаконного підприємництва, а також МАФів, які є суцільними об’єктами розміщення незаконної реклами і торгівлі.
Враховуючи те, що протиправну діяльність Свистунова Олександра Вікторовича, Смирнова Олександра Григоровича і Гончарової Наталії Олексіївни тривало покривали голова Київської міської державної адміністрації Кличко Віталій Володимирович, заступник голови Київської міської державної адміністрації Пантелеєв Петро Олександрович, заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Кругляк Едуард Борисович, депутат Київської міської Ради VIII скликання Руденко Олексій Павлович, прем’єр-міністр України Гройсман Володимир Борисович, голова Верховної Ради України Парубій Андрій Володимирович, голова Адміністрації Президента України Райнін Ігор Львович, Президент України Порошенко Петро Олексійович, Генеральний прокурор України Луценко Юрій Віталійович, директор Національного антикорупційного бюро України Ситник Артем Сергійович, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України Холодницький Назар Іванович, секретар РНБО Турчинов Олександр Валентинович, адже належним чином не реагували на сотні письмових звернень, президент громадської організації і директор приватного підприємства звернувся із судовим позовом до окружного Адміністративного суду проти Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації (в особі його директора Свистунова Олександра Вікторовича, на якого громадською організацією відкрито 11 (одинадцять) кримінальних справ, і яким власне і було винесено злочинний наказ від 10.07.2017 року за № 375 “Про демонтаж рекламних засобів”).
24.07.2018 року окружний Адміністративний суд м.Києва Рішенням у справі №826/247/18 визнав дії КМДА протиправними. Однак, враховуючи те, що вказані протиправні дії КМДА призвели до вимушеного простою підприємства, у відповідності до чого останнє отримало чималі збитки (втому числі через утримування господарства за власний кошти, оплату послуг поставщиків, оплату праці працівників, упущення вигоди тощо), у зв’язку з чим злочинні чиновники мають нести матеріальну і кримінальну відповідальність. Щодо кримінальної відповідальності – то органи досудового розслідування поліції, НАБУ і прокуратури вже займаються цим, а щодо матеріальної відповідальності – то президент громадської організації і власник приватного підприємства з цього приводу подав 06.11.2018 року через приймальню КМДА заяву на ім’я голови Київської міської державної адміністрації Кличка В.В. в порядку чинного законодавства з вимогою:
1) Якнайскоріше відремонтувати навмисно пошкоджений рекламний засіб приватного підприємства;
2) Якнайскоріше повернути незаконно вилучений рекламний засіб приватного підприємства;
3) Якнайскоріше облаштувати на тому ж самому місці і у такий же самий спосіб незаконно демонтований рекламний засіб приватного підприємства;
4) Якнайскоріше поновити строк дії Договору на термін, що рівняється часу фактичної відсутності рекламного засобу на місці його первинного розташування;
5) Компенсувати з бюджетних асигнувань КМДА пошкодження працівниками ДП «Київреклама» електричних пристроїв і мереж, відеотехнічних пристроїв і мереж, аудіотехнічних пристроїв і мереж…;
6) Компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань КМДА вимушений простій приватного підприємства…;
7) Компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань КМДА вимушені витрати особистих коштів директора підприємства на виплату заробітної плати і оплати послуг поставщиків в період вимушеного простою приватного підприємства…;
8) Якнайскоріше повідомити про наслідки розгляду даної заяви.
У додатку до вказаної заяви було надано копію Рішення у судовій справі №826/247/18 від 24.07.2018 року.
28.11.2018 року надійшов директору приватного підприємства лист за вих. № 076-3551 від 19.11.2018 року (згідно штемпеля на конверті даний лист відправлено поштою 25.11.2018 року) від начальника Управління з питань реклами КМДА Смирнова Олександра Григоровича, за підготування юриста О.Шмагалова, яким останній повідомляв таке: “…Принагідно повідомляємо, що резолютивна частина рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2018 року по справі №826/247/18 не містить жодних зобов’язань по поверненню зазначеної вище рекламної конструкції, відшкодування будь-яких витрат позивача”.
Тобто, голова КМДА Кличко В.В. вважає, що зазначеного в ухвалі Окружного адміністративного суду м.Києва суду “Визнати дії КМДА щодо демонтажу рекламної конструкції… протиправними… Відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань КМДА судовий збір…” недостатніми для того, щоб якнайскоріше з його боку припинити безчинність, свавілля і хабарництво і у ввіреному йому державному закладі та якомога швидше повернути приватному підприємству незаконно вилучену рекламну вивіску аби останнє змогло якнайшвидше продовжити свою законну господарську діяльність? А що стосується демонтажу багатьох сотень незаконних рекламних засобів, які продовжують і по нині розміщуватися навіть на будівлі, в якій знаходиться громадська організація і приватне підприємство, про які три роки поспіль заявляла громадська організація, то для цього Кличку В.В. та Смирнову О.Г. взагалі не потрібні будь-які судові рішення Окружного адміністративного суду м.Києва, так як для цього вони наділені відповідними повноваженнями і несуть відповідальність перед громадою Києва та чинним законодавством України, в тому числі – перед антикорупційним законодавством.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 31.07.2020 року Кличко В.В. вчинив протиправні дії, якими з однієї сторони повністю нівелював кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодив наповненню державної скарбниці на сотні мільярдів гривень в рік, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
В статті 364 КК України (Зловживання владою або службовим становищем) зазначено: «1.Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,- карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2.Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу,- караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
В статті 170 КК України зазначено: «Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів — карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
В статті 206 КК України (Протидія законній господарській діяльності) зазначається:
“1.Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити и, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того. хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання,- караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна, караються позбавленням волі на строк від 3-5 років.
3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років”.
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення. Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч.1 і 2 ст.382 КК України настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані. Незважаючи на те, що ч.З ст.382 КК України не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними. Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках — Велика палата Європейського суду з прав людини. Відповідальність за ст.382 ККУ може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Для наявності складу злочину, передбаченого ч.1 і 3 ст.382 КК України, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк».
В ст.7 Закону України “Про звернення громадян” (Заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення) чітко зазначено: “Звернення, оформленi належним чином i поданi у встановленому порядку, пiдлягають обов’язковому прийняттю та розгляду. Забороняється вiдмова в прийняттi та розглядi звернення з посиланням на полiтичнi погляди, партiйну належнiсть, стать, вiк, вiросповiдання, нацiональнiсть громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушенi в одержаному органом державної влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форм власностi, об’єднаннями громадян або посадовими особами зверненнi, не входять до їх повноважень, воно в термiн не бiльше п’яти днiв пересилається ними за належнiстю вiдповiдному органу чи посадовiй особi, про що повiдомляється громадянину, який подав звернення. У разi якщо звернення не мiстить даних, необхiдних для прийняття обгрунтованого рiшення органом чи посадовою особою, воно в той же термiн повертається громадянину з вiдповiдними роз’ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дiї чи рiшення яких оскаржуються”.
Однак, незрозуміло з яких підстав, голова Київської міської державної адміністрації Кличко Віталій Володимирович чомусь протиправно доручив розгляд поданої заяви суб’єкту неодноразового оскарження та вчинених ним численних кримінальних правопорушень – начальнику Управління з питань реклами КМДА Смирнову Олександру Григоровичу.
Статтею 19 Конституції України визначено: “Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В статті 21 Конституції України зазначається: “Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними”.
Стаття 24 Конституції України констатує: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони пращ і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям».
В статті 41 Конституції України записано: “Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Статтею 56 Конституції України констатується: “Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень”.
Отож, хіба не за ці всі стандарти конституційного права щодня і на протязі шести років гинуть в ООС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь нашої держави?
Кличко В.В., через свою корумпованість, безграмотність, нахабність, бездарність, протиправність, неадекватність і зраду напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів ООС, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини.
Більше цього, Кличко В.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців ООС, нівелюючи своїми неправомірними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани ООС (АТО) і учасники Майдану, які регулярно влаштовуватимуть цьому ганебному диверсанту фекальну люстрацію, якщо Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, СБУ, ДБР і НАБУ не бажають реагувати на це неподобство у визначений спосіб.
Вищенаписане дає тверді підстави вважати, що в діяльності голови Київської міської державної адміністрації Кличка В.В. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.368, ч.2 ст.369-2, ч.2 ст.189, ч.3 ст.206, ч.1 ст.396, ч.2 ст.382, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що вищевказані порушення також витікають з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Кличка В.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії Кличка В.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів державної влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам України. Кличко В.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує службові повноваження, покриває вчинені злочини працівниками КМДА, сприяє поширенню корупції, безладу, свавіллю і безчинності, тим самим саботуючи роботу органу виконавчої влади. Саботаж і бойкотування роботи КМДА прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Кличко В.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці мером Кличком В.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Кличка В.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень мером Кличком В.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.368, ч.2 ст.369-2, ч.2 ст.189, ч.3 ст.206, ч.1 ст.396, ч.2 ст.382, ч.2 ст.256, ч.2 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і ДБР про вчинені кримінальні правопорушення Кличком В.В. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і ДБР стосовно вчасного внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.