Покотило І.М. зробив з КДКА корчму, а з присяги – повію

27.09.2016 року особа 1 подав на ім’я Голови дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва скаргу за вих. № 487/26 про відкриття дисциплінарного провадження щодо адвоката Поповича Павла Борисовича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3157 від 13.12.2007 року, яке видане Київською міською КДКА 13.12.2007 року, номер Рішення 15-21-15, що здійснює індивідуальну адвокатську діяльність в м.Києві по вул.Довнар-Запольського,11, кв.13; тел. 096-385-85-38).
29.09.2016 року, у відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції, дану скаргу отримала уповноважена особа дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва Штега. На жаль, належної відповіді особа 1 не отримав на подану скаргу навіть через три місяці.
19.12.2016 року особа 1 подав на ім’я Голови дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва доповнення за вих.№ 783/19 до раніше поданої скарги за вих.№783/19 на дії адвоката Поповича П.Б., в якому просив КМ КДКА прискорити надання відповіді за наслідками розгляду скарги.
21.12.2016 року, у відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції, дане доповнення до скарги отримала уповноважена особа дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва Кузнецов. На жаль, належної відповіді особа 1 не отримав на подану скаргу і доповнення навіть через вісім місяців поспіль.
27.07.2017 року особа 1 подав на особистому прийомі Голові дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва додаткове доповнення за вих. № 1607/27 до скарги від 27.09.2016 року за вих. № 487/26 на дії адвоката Поповича Павла Борисовича. На жаль, належної відповіді особа 1 не отримав на подану скаргу і два доповнення навіть через три тижні поспіль.
17.08.2017 року дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва було прийнято Рішення про відмову у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Поповича П.Б. Винесене Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії м.Києва від 17.08.2017 року є не правовим, незаконним, не обґрунтованим і таким, що зовсім не відповідає тому, яке було проголошено вкінці засідання дисциплінарної палати КДКА міста Києва. В якості доводів щодо незаконності і необґрунтованості прийнятого Рішення від 17.08.2017 року дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва особа 1 тезисно зазначає 11 (одинадцять) наступних пунктів, достатніх для того, щоб можна було відкрити відповідні карні справи щодо Голови КДКА міста Києва Покотило Ігор Миколайович, секретаря та тих членів комісії, якими було сфабриковане Рішення від 17.08.2018 року з метою отримання від адвоката Поповича П.Б. неправомірної вигоди.
По-перше, Голова КДКА міста Києва Покотило Ігор Миколайович, заступник Голови КДКА міста Києва Коваль Микола Миколайович, секретар КДКА міста Києва Сухомлинова Наталія Іванівна, а також члени дисциплінарної палати – адвокат (віце-голова КДКА міста Києва) Бєгунова Ольга Олексіївна, адвокат Дерев’янчук Володимир Анатолійович, адвокат Захаркевич Тимофій Сергійович, адвокат Просянюк Ольга Вікторівна та адвокат Розметов Ровшанбек Назарович вчинили службове підроблення з метою приховування вчинених корупційних дій і пов’язаної з цим невмотивовоної затримки розгляду поданої особою 1 скарги від 27.09.2016 року за вих. № 487/26, а також винесли завідомо неправомірне Рішення за складеним завідомо неправдивим висновком. А саме, вказані посадові особи навмисно змінили у своєму шахрайському Рішенні дату фактичної подачі особою 1 скарги: із вищевказаної на 03.11.2016 року, що є злочином (ознака ст.366 КК України). По-друге, Покотило Ігор Миколайович при вивченні матеріалів навмисно приховав факти того, що адвокат Попович П.Б. укладав також додаткові договори для надання адвокатських послуг не тільки особі 2, але і особі 1. По-третє, Покотило Ігор Миколайович при вивченні матеріалів навмисно приховав факти того, що адвокат Попович П.Б. на виконання укладених з особою 1 договорів підробляв документи, які як згодом з’ясувалося, мали виключне право створювати лише державні або приватні нотаріуси. По-четверте, Покотило Ігор Миколайович при вивченні матеріалів навмисно приховав факти того, що адвокат Попович П.Б. насправді ввів в оману КДКА міста Києва наданими поясненнями, адже розрахункових додатків до укладених договорів досі не існує, так як особа 1 і вказаний адвокат їх не підписували тільки через те, що адвокат їх згодом відмовився надавати особі 1 через відсутність права отримувати кошти, так як він досі не зареєстрований в органах ДФС і не сплачує податки та інші встановлені відрахування. По-п’яте, члени комісії протиправно відмовили вислухати свідчення особи 2 та особи 3 прямо на засіданні Київської міської КДКА, від яких адвокат Попович П.Б. шляхом шахрайства отримав понад 32 000 грн. По-шосте, Покотило Ігор Миколайович при складенні висновку за дослідженими матеріалами справи навмисно викривив поняття завідомого приховування адвокатом Поповичем П.Б. інформації про застосування тортур до особи 2, що власне і доказувало про його корупційну співпрацю з органом звинувачення в пряму шкоду клієнту (особі 2), подавши все це неподобство на засіданні КДКА як нібито незаконний вплив особою 1 на даного адвоката. По-сьоме, члени Київської міської КДКА приховали той факт, що адвокат в силу укладеного договору та у відповідності до Закону України “Про адвокатську діяльність” не має права діяти в шкоду своєму клієнту, а отже, приховування даним адвокатом інформації щодо застосованих тортур до особи 2 можна однозначно трактувати не як недозволений вплив на адвоката чи змушування його вчиняти протиправні дії, а як умисне завдання шкоди адвокатом інтересам і свободам свого клієнта та протиправне покривання вчинених злочинів слідчими і процесуальними керівниками, які сфабрикували кримінальну справу і добилися незаконного засудження на 11 років завідомо невинну особу 2, за що рано чи пізно, з допомогою чи без допомоги адвоката Поповича П.Д. мусять нести відповідну кримінальну відповідальність. По-восьме, не дозволивши надати свідчення особі 2 і особі 3 на засіданні Київської міської КДКА, остання позбавила можливості довести те, що адвокат Попович П.Б. шляхом залякування свого підзахисного (особу 2) схилив його до самообмовлення в суді, що могло заподіяти останньому вкрай великої шкоди – повторного осудження. По-дев’яте, Покотило Ігор Миколайович разом із Київською міською КДКА зумисно затягнули розгляд дисциплінарної справи до закінчення строку, встановленого ст.35,37 вказаного Закону для притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката за вчинене ним дисциплінарне порушення. По десяте, члени Київської міської КДКА навмисно приховали від надання оцінки те, що адвокат Попович П.Д. досі не виконав укладених договорів, адже декотрі угоди навіть не були підписаними в СІЗО м.Рівного, куди даний адвокат жодного разу не приїжджав; По-одинадцяте, члени Київської міської КДКА навмисно приховали від надання оцінки того, що адвокат Попович П.Д. жодного разу не звертався до суду із клопотаннями про ознайомлення із матеріалами судової справи, за якою було засуджено особу 2, не робив з неї копій, а відповідно – просто фізично не міг надавати особі 2 будь-яку адвокатську допомогу, яка булаб для нього корисною чи хоча б не шкідливою!
Що стосується конкретики та повноти інформації, якою на момент винесення завідомо хибного Рішення від 17.08.2017 року Київська міська КДКА володіла в повній мірі, то особа 1 зазначає таке.
У Кузнецовському районному суді Рівненської області знаходилась судова справа за № 2.571/96/15 у кримінальному провадженні № 12014180190000760 від 13.12.2014 року (на даний час справа закрита за фактом винесення виправдовувального вироку, яке залишила апеляційна інстанція в незмінному вигляді).
Особа 1, в інтересах себе і особи 2 уклав чотири окремих Договори з приватним адвокатом Поповичем Павлом Борисовичем:
– від 04.03.2016 року (Угода про надання послуг захисника в кримінальному провадженні в інтересах особи 2, між адвокатом, особою 1 і особою 2);
– від 09.03.2016 року (Договір-доручення (між особою 1 і особою 2);
– від 09.03.2016 року (Договір позики із заставним забезпеченням (між особою 1 і особою 2);
– від 02.08.2013 року (а фактично – 09.03.2016 року; Договір про надання правової допомоги особі 1).
У відповідності до п.1 Угоди від 04.03.2016 року, адвокат Попович П.Б. взяв на себе зобов’язання щодо виконання функцій захисника в кримінальному процесі та надання юридичної допомоги для забезпечення прав, свобод і законних інтересів особи 2, а особа 1– зобов’язався виплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг захисника згідно розрахунків, що містяться у додатку №1 до даної угоди (який досі так і не надав). Крім того, згідно з пунктом 1 зазначеної Угоди, адвокат Попович П.Б. гарантував:
1) дотримуватися діючого законодавства;
2) захищати особу 2 у любому його статусі в кримінальному процесі;
3) використовувати всі надані йому права КПК України та засоби захисту з метою, що виправдовують підозрюваного (обвинуваченого, підсудного), або мом’якшують чи виключають його відповідальність;
4) надавати особі 2 необхідну юридичну допомогу, зберігаючи сувору конфіденційність;
5) що буде виходити з принципу презумпції невинуватості;
6) що всі свої знання, досвід та дії буде спрямовувати на захист особи 2 як підозрюваного, обвинуваченого, відсудного, засудженого, виправданого;
7) що захищатиме права і законні інтереси особи 2 в будь-яких інших інстанціях;
8) що не буде чинити ніяких дій на шкоду особи 2 тощо.
Однак, за остаточними висновками його діяльності, адвокат Попович П.Б. жодного із цих пунктів не виконав. Адвокат Попович П.Б. навіть ні разу не відвідав свого підзахисного в СІЗО м.Рівного, про що свідчить журнал відвідувань, в якому немає жодного запису з його прізвищем і датою відвідування. Як результат, особа 1 змушений був виходити з положення і особисто вишукувати можливість
отримати копії матеріалів судової справи особи 2, що б з ними в решті-решт ознайомити адвоката Поповича П.Б. Крім того, всупереч укладеній Угоді від 04.03.2016 року, адвокатській етиці та присязі адвоката, адвокат Попович П.Б. діяв проти законних інтересів клієнта, однак діяв в ущерб його громадянським правам і здоров’ю. Прикладом цьому є те, що особа 1 і особа 2 неодноразово повідомляли адвоката Поповича П.Б. про те, що до особи 2 слідчі Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області Євпат О.О. і Кибукевич Р.Г. при допитах застосовували смертоносні тортури, про які в медчастині СІЗО м.Рівного досі зберігаються відповідні матеріали про гіркі наслідки цих тортур, у вигляді Актів, фото, доповідних, лікарських висновків тощо.
З травня місяця по вересень місяць 2016 року адвокат Попович П.Б. обіцяв підзахисному та особі 1 витребувати з СІЗО м.Рівного копії саме таких матеріалів, однак цього так і не зробив. Однак, як згодом з’ясувалося, адвокат Попович П.Б. тривало обманював підзахисного і особу 1, так як жодного адвокатського запиту до вказаного СІЗО не подавав і сам туди не приїжджав.
Натомість, як про це сам зізнався адвокат Попович П.Б., він вступив в змову з процесуальним прокурором Кузнецовського відділу Сарненської районної прокуратури Рівненської області і застосовуючи до особи 2 моральний тиск, змушував його вчинити самообмовлення нібито задля того, що б суд визнав його винним, однак призначив йому термін покарання, який нібито буде співмірний тому терміну, який він на той час уже незаконно просидів у СІЗО. При цьому, адвокат Попович П.Б. постійно переконував свого підзахисного втім, що у протилежному випадку суд все-рівно визнає його винним, однак тоді вже винесе термін ув’язнення на цілих 12-15 років. Також, за словами адвоката, на випадок коли суд “чудом” виправдає особу 2, то прокурори з особою 2 вчинять так, як це вони вчинили із його товаришем по камері – постійно будуть подавати до суду Акти з підозрами у вчиненні ним нібито інших злочинів, що призведе до повторного його ув’язнення. Також, даний адвокат свою увагу акцентував і на тім, що поки апеляційні суди знову скасують повторні вироки, то особа 2 знову буде відсиджувати невинним в СІЗО по 1,5-2 роки. Тобто, за переконаннями адвоката Поповича П.Б., що нібито його так звана незаконна домовленість з прокурором насправді носить риси “блага” для особи 2.
Наслідком такого тривалого психічного тиску стало те, що особа 2 майже не наклав на себе руки, або ж міг погодитися на самообмовлення: зізнатися у вчиненні злочину, якого насправді не вчиняв!
Насправді ж усе мало бути по-іншому – суд мав засудити особу 2 на 11 років ув’язнення. А справжня причина зговору адвоката із прокурором заключалася втім, що б потім уникнути суддям (що вже один раз засуджували особу 2 до 11 років тюрми), слідчим і процесуальним керівникам за притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинуватої особи, а також щоб позбавити особу 2 права на грошову компенсацію в 350-500 000 грн. за незаконне його засудження і утримування в СІЗО впродовж 18 місяців.
Крім того, адвокат Попович П.Б. взагалі не реагував на повідомлені йому особою 1 і особою 2 про:
1) факти неодноразових тортур особи 2 слідчими Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.Г.;
2) підробку підписів особи 2 у кримінальному провадженні слідчими Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.Г.;
3) насильницьке спонукання слідчими Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.Г. до отримання завідомо неправдивих зізнань від особи 2;
4) відмову слідчих Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпата О.О. і Кибукевича Р.Г. у госпіталізації особи 2 після його тортур;
5) не надання медичної допомоги особі 2 після тортур слідчими Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.Г.;
6) відмову процесуального прокурора в прийомі і реєстрації скарг, заяв та клопотань від особи 2 щодо його тортур, змушування до самонаклепу та про проведення службового розслідування;
7) наявність у судовій справі доручення судді Сарненського районного суду Рівненської області Довгого І.І. про призначення особі 2 судово-медичної експертизи, якої через бездіяльність прокурора Рівненської обласної прокуратури так і не було проведено;
8) про потребу проведення призначеної судово-медичної експертизи особі 2 і залучення до даної процедури напявних в СІЗО документів про його тортури.
Вищенаписане однозначно доводить факти порушення присяги адвоката, грубе порушення адвокатської етики, що підриває авторитет інституту адвокатури України і підтверджує не виконання договірних відносин, які в силу відсутності права на їх укладання по суті є незаконними.
Крім того, у відповідності до витягу з ЄДР, який перебуває у відкритому доступі, ФОП Попович Павло Борисович припинив свою господарську діяльність 08.08.2014 року. Відповідно, керуючись податковим законодавством України, адвокат Попович П.Б. не мав жодного права займатися підприємницькою діяльністю та укладати з особою 1 і особою 2 будь-які договори про надання платних послуг. Однак, це не помішало йому укласти з особою 1 такі додаткові договори:
– Договір про надання правової допомоги від 02.08.2013 року щодо укладання нотаріального договору позики між особою 1 та особою 2 на суму 70 000 (сімдесят тисяч) грн. під заставу нерухомого і рухомого майна (будинок, господарські будівлі, меблі тощо). Даним договором передбачалося, що адвокат проводить розрахунок вартості своїх послуг відповідно Додатку №1 до Угоди, якого досі особі 1 також не надав. Крім того, Угодою передбачалося, що за умови припинення його дії, особі 1 буде повернуту наявні у нього матеріали справи, яких він досі особі 1 так і не повернув;
– Договір доручення від 09.03.2016 року про надання особою 2 прав особі 1 вчиняти дії, направлені на забезпечення його правового захисту;
– Доповнення до договору-доручення від 16.03.2017 року про те, що особа 2 погоджується погасити витрати особи 1 на його правовий захист.
І це попри те, що адвокат Попович П.Б. не наділений правами нотаріуса та не мав права завіряти своєю адвокатською печаткою даний Договір. Більше того, згідно чинних норм ЦК, ЦПК України, перед тим як укладати правочин з договору-застави, потрібно було встановити та посвідчити наявність майна у Позичальника, чого він не зробив. Тобто, адвокат Попович П.Б., засвідчив своєю адвокатською печаткою Договір на закладення особою 2 нерухомості і рухомих речей, про які жодної уяви не мав, а також на які в особи 2 не було жодного документу про право власності. Відповідно, такий Договір адвоката Поповича П.Б. не мав юридичної сили і згодом не був визнаним позичальником і його сім’єю, що завдало особі 1 збитків.
До всього вищенаписаного слід додати ще й те, що до громадської організації, в якій працює особа 1, часто звертаються курсанти і адвокати з відповідними скаргами та інформацією, згідно якої керівництво КДКА міста Києва отримує неправомірну вигоду за низку своїх послуг: від банального “навчання” в адвокатурі до процесу підвищення кваліфікації, при чому хабарі вимагаються буквально за все – від допуску до екзаменів до складання іспитів, навіть за бланки формулярів та навчальні програми, що дає право зробити адекватний висновок, що посвідчення в цій організації адвокатам не видаються за висновками успішно пройденої підготовки, а фактично продаються.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діях Голови КДКА міста Києва Покотило Ігора Миколайовича, заступника Голови КДКА міста Києва Коваль Миколи Миколайовича, секретаря КДКА міста Києва Сухомлинової Наталії Іванівни, а також в діях членів дисциплінарної палати – адвоката (віце-голови КДКА міста Києва) Бєгунової Ольги Олексіївни, адвоката Дерев’янчука Володимира Анатолійовича, адвоката Захаркевич Тимофія Сергійовича, адвоката Просянюк Ольги Вікторівни та адвоката Розметова Ровшанбека Назаровича є склад кримінального правопорушення, що передбачене ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.191, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії Покотило І.М., Коваль М.М., Сухомлинової Н.І., Бєгунової О.О., Дерев’янчук В.А., Захаркевич Т.С., Просянюк О.В. та Розметова Р.Н. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органу адвокатури України і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Покотило І.М., Коваль М.М., Сухомлинова Н.І., Бєгунова О.О., Дерев’янчук В.А., Захаркевич Т.С., Просянюк О.В. та Розметов Р.Н., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, отримують неправомірну вигоду, вчиняють підроблення, покривають вчинені дисциплінарні і кримінальні проступки та перешкоджають здійсненню громадської діяльності, тим самим саботуючи роботу органу адвокатури України. Саботаж і бойкотування роботи органів адвокатури України прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Покотило І.М., Коваль М.М., Сухомлинова Н.І., Бєгунова О.О., Дерев’янчук В.А., Захаркевич Т.С., Просянюк О.В. та Розметов Р.Н. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Покотило І.М., Коваль М.М., Сухомлиновою Н.І., Бєгуновою О.О., Дерев’янчук В.А., Захаркевич Т.С., Просянюк О.В. та Розметовим Р.Н., вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого ур’яду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Покотило І.М., Коваль М.М., Сухомлинової Н.І., Бєгунової О.О., Дерев’янчук В.А., Захаркевич Т.С., Просянюка О.В. та Розметова Р.Н. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Покотило І.М., Коваль М.М., Сухомлиновою Н.І., Бєгуновою О.О., Дерев’янчук В.А., Захаркевич Т.С., Просянюк О.В. та Розметовим Р.Н. мають всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.191, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.2 ст.111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення Покотило І.М., Коваль М.М., Сухомлиновою Н.І., Бєгуновою О.О., Дерев’янчук В.А., Захаркевич Т.С., Просянюк О.В. та Розметовим Р.Н. Очікуємо результатів адекватного реагування органів досудового розслідування ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ, ГСУ ДБР, а також належного резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та не корумпованого мас-медіа.