Калужинський А.В. кришує корупційних чиновників і вимагачів

Впродовж 2017-2018 року особа 1 багаторазово повідомляв в порядку ст. 39 КПК України керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Калужинського Андрія Володимировича про вимагання, корупцію і переслідування його приватного підприємства низкою посадових осіб з Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації (Бялковський Володимиром Вікторовичем, Шкуро Максимом Юрійовичем, Крупенькіним Аркадієм Івановичем, Табор Юлією Володимирівною, Сидорчуком Андрієм Юрійовичем, Міщенко Ларисою Анатоліївною, Смаровоз Ігорем Олександровичем, Терещенко Анатолієм Михайловичем), Київської міської державної адміністрації (Кличком Віталієм Володимировичем, Мондриївським Валентином Миколайовичем, Пантелеєвим Петром Олександровичем, Спасибком Олександром Валерійовичем, Не попом Вячеславом Івановичем, Свистуновим Олександром Вікторовичем, Гончаровою Наталією Олексіївною, Смирновим Олександром Григоровичем, Дзядевич Оксаною Анатоліївною, Фіщуком Андрієм Вікторовичем), КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м.Києва» (Радиком Володимиром Івановичем), ЖЕД-901 (Дударом Миколою Петровичем), благодійним фондом «Либідь» (Симоненко Ю.Г., Корчова Я.А.), депутатом Київської міської Ради VIII скликання Руденком Олексієм Павловичем та багатьма іншими посадовими особами з міністерств та відомств, які тим самим змусили призупинити на 1,5 (півтори роки) його законну господарську діяльність, при цьому завдавши багатомільйонного збитку, а державі – недоотримання податків і зборів.
На жаль, керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. в 100% випадків проігнорував усі ці звернення. Тоді, особа 1 в приватному порядку (через слідчих суддів місцевих судів м. Києва) відкрив на усіх цих вищеперерахованих чиновників приблизно 70 (сімдесят) кримінальних справ, включаючи на міського голову Кличка Віталія Володимировича. Взамін належного проведення досудового розслідування у 70 (сімдесяти) кримінальних провадженнях проти корумпованих чиновників місцевого і загальнодержавного рівня, керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В., явно не безвигідно для себе, впродовж двох років активно протидіє досудовому розслідуванню у всіх цих кримінальних справах.
А саме, керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. умисно роками не виконує десятки ухвал слідчих суддів, які особисто його зобов’язують розглянути впродовж 24 годин раніше подані клопотання особою 1 та вчинити ініційовані особою 1 слідчі дії. Крім того, керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. роками не виконує сотні ухвал слідчих суддів щодо внесення до ЄРДР впродовж 24 годин відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, значна частина яких носить персональний характер адресації (тобто, частина постановлених ухвал зобов’язує саме Калужинського А.В. вчиняти процесуальні дії, а не уповноважену особу, як це часто трапляється в судовій практиці).
Керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. активно саботує проведення досудових розслідувань шляхом відсторонення особи 1 від участі в близько 700 (сімсот) судових провадженнях та штучної зміни підслідності та/або шахрайської зміни кваліфікаційних статтей вчиненого злочину: з підслідних ГПД НАБУ на не підслідні. Як результат, станом на 12.03.2019 року особа 1 жодного разу ще не був допитаним у всіх цих 700 (сімсот) кримінальних провадженнях за час їх існування: з моменту відкриття НАБУ (3 роки) до сьогоднішнього дня.
Не дивлячись на те, що слідчими суддями Солом’янського районного суду м. Києва було постановлено біля 30 (трьох десятків) ухвал, якими скасовувалися постанови детективів (та керівників підрозділів НАБУ) про не визнання потерпілим у кримінальному провадженні і постанови про відмову у розгляді клопотання, керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. продовжує і по цей день вчиняти саботаж досудових розслідувань.
Досудове розслідування вищезгаданих кримінальних проваджень Калужинським А.В. лише зводиться до постійного їх закриття, о особою 1 – до оскарження незаконного закриття та відновлення розслідування, яке безкарно даною злочинною посадовою особою повторяється до десяти раз.
Якщо врахувати те, що термін притягнення до кримінальної відповідальності злочинних чиновників обмежується строками від півроку до трьох років, а також те, що непокарані чиновники щодня продовжують “доїти” ще й інших керівників бізнесу, то все це і є неспростовними доказами того, що керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. є членом добре організованої злочинної групи, мета якого – покривання вчинених злочинів чиновників різного калібру, які щодня задушують поборами увесь бізнес України та тим самим підриває економічну міць нашої держави. Крім того, загострюючи економічну кризу в державі через процвітання корупції і переслідування бізнесу, який щодня змушений згортати свою господарську діяльність, Калужинський А.В. тим самим послаблює обороноздатність України та зубожілість тих, хто знаходиться на державному утримуванні: пенсіонери, вчителі, лікарі, бібліотекарі, інваліди, ветерани, перестарілі тощо.
У відповідності до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя.
Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
В статті 21 КПК України зазначається (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень): «Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону». Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили, в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, шо стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК передбачено: «1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного. 4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В статті 534 (Порядок виконання судових рішень) КПК України передбачено: «2.Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню».
Статтею 367 КК України (Службова недбалість) передбачено:
“1.Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, карається штрафом від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого. З об’єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: 1) дія або бездіяльність службової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинний зв’язок між вказаним діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.
Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових, обов’язків через несумлінне ставлення до них; 2) неналежного виконання службових обов’язків через несумлінне ставлення до них. Невиконання службових обов’язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі. Цей вид недбалості називають “чистою” бездіяльністю – службова особа повністю не виконує свої обов’язки. Неналежне виконання службових обов’язків – це такі дії службової особи в межах службових обов’язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби. Такий вид службової недбалості називають “змішаною” бездіяльністю, за якої службова особа виконує свої обов’язки неналежне, діє не до кінця, не вчиняє всіх очікуваних від неї дій. Відповідальність за ст. 367 КК України настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені зазначеній статті – наслідки, входили у коло службових обов’язків цієї службової особи, іншими словами, якщо обов’язок діяти відповідним чином юридичне був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи. Для наявності складу службової недбалості слід встановити, що службова особа мала реальну можливість виконати належним чином свої обов’язки. Визначення можливості (чи неможливості) виконання нею своїх обов’язків здійснюється за допомогою відповідних об’єктивних та суб’єктивних факторів. До об’єктивних факторів належать зовнішні умови, в які поставлена службова особа (забезпечення охорони матеріальних цінностей, наявність транспорту чи людських ресурсів), а до суб’єктивних – особливості цієї особи (її фізичні дані, ступінь інтелектуального розвитку, наявність спеціальних знань, досвіду роботи тощо). При службовій недбалості за наявності об’єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісне ставиться до виконання своїх обов’язків, у зв’язку з чим виконує їх неналежним чином (поверхово, неуважно несумлінно) або взагалі не виконує. Склад службової недбалості передбачає заподіяння істотної шкоди. Для кваліфікації діяння за ст. 367 КК України слід встановити, що воно вчинене службовою особою під час виконання владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Суб’єктом службової недбалості може бути лише службова особа.
Статтею 56 Конституції України констатується: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».
Ст. 364 КПК (Зловживання владою або службовим становищем) зазначає: «1.Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,- карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2.Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу,- караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
Ст. 365 КК (Перевищення влади або службових повноважень) тлумачить:
«1.Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,- карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, — карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
Статтею 256 КК України (Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності) передбачено таке:
“1.Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття Їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють Їх злочинній діяльності,- караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. 2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або повторно, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
За своєю сутністю це посягання являє собою сприяння діяльності вже існуючої злочинної організації, а за юридичною конструкцією – причетність до передбаченого ст. 255 злочину, яка виділена в спеціальній статті особливої частини кримінального кодексу. Об’єктом злочину є громадська безпека.
Об’єктивна сторона злочину включає в себе заздалегідь не обіцяне: 1) сприяння учасникам злочинних організацій; 2) укриття Їх злочинної діяльності; 3) здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності. Сприяння учасником злочинних організацій – це допомога організації в цілому, її підрозділам чи окремим учасникам, призначена для забезпечення існування і розвитку організації, можливості реалізації злочинних намірів, які вони ставлять перед собою. Це сприяння не стосується вчинення конкретних посягань, що їх здійснює злочинна організація,- така допомога означає співучасть у відповідних злочинах. Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій – це діяння, які полягають в переховуванні: організаторів, керівників та рядових учасників злочинної організації; осіб, які, не будучи членами злочинної організації, виступають співучасниками злочинів, вчинених такою організацією; знарядь чи засобів вчинення злочину, інших предметів, які використовуються для забезпечення діяльності усієї організації чи при вчиненні окремих посягань; предметів, що здобуті внаслідок злочинної діяльності організації тощо. Заздалегідь не обіцяним сприяння учасникам злочинних організацій є тоді, коли про його наступне надання не повідомлялося до моменту створення організації. Тобто сприяння надається вже існуючій організації, й виникнення не обумовлене наданим сприянням. Інакше таке сприяння становить пособництво злочину, передбаченому ст. 255 КК України. Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій буде заздалегідь не обіцяним за умови, що воно не обіцяне до створення організації чи до моменту завершення окремих злочинів, вчинюваних злочинною організацією. В іншому випадку такі дії становлять співучасть у злочині, передбаченому ст. 255, або в злочинах, які вчиняє організація і приховування яких було заздалегідь обіцяне.
Способами вчинення таких дій є: надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів.
Під здійсненням інших дій, які сприяють злочинній діяльності учасників злочинних організацій, розуміються будь-які дії, які можуть полягати, наприклад, у створенні перешкод для представників влади, що ведуть боротьбу з діяльністю організації, наданні учасникам злочинних організацій інших засобів здійснення злочинної діяльності, крім тих, що перелічені вище, тощо. Суб’єкт злочину загальний. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Винний знає, що надання допомоги учасникам злочинної організації, а тим самим і всій організації, укриття їх злочинної діяльності служить продовженню їх злочинної діяльності, розуміє, що цим він сприяє організованій злочинній діяльності, а, отже усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх діянь. Він передбачає, що такі його діяння призводять до того, що продовжується злочинна діяльність організації, а тим самим і заподіюється шкода громадській безпеці. Усвідомлюючи неминучість таких наслідків, винний бажає їх або ж байдуже ставиться до них. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) службового особою; 2) повторно. Повторність, у складі цього злочину означає вчинення його два або більше рази, якщо відсутні ознаки продовжуваного сприяння.
В статті 206 КК України (Протидія законній господарській діяльності) зазначається: «1.Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити и, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того. хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання,- караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна, караються позбавленням волі на строк від 3-5 років. 3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років».
Статтею 19 Конституції України визначено: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В статті 170 КК України зазначено: «Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів — карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.1 ст. 365, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії Калужинського А.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до антикорупційних органів і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Калужинський А.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органу ГПД НАБУ. Саботаж і бойкотування роботи органу ГПД НАБУ прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Калужинський А.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Калужинським А.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Калужинського А.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Калужинським А.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.111, ч.2 ст.364, ч.1 ст. 365, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до УВК НАБУ, ГСУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення Калужинським А.В. Очікуємо результатів адекватного реагування УВК НАБУ, ГСУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасного внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Керівником Управління внутрішнього контролю НАБУ Юпатіним М.О. на вимогу слідчих суддів відкрито сім кримінальних проваджень на керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., які також на даний час не розслідуються через корупційну взаємопідтримку і приховування вчинених злочинів