Котик Л.О. Адепти криміналітету і сатани в мантіях судді

В Володимирецькому районному суді Рівненської області знаходиться на розгляді цивільна справа за №761/3222/17 за позовом особи 1 до ФОП Усович Василя Федоровича, Лінник Андрія Павловича і ПАТ «Страхова компанія «Країна» про відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди та упущеної вигоди, отриманих внаслідок ушкодження здоров’я.
14 березня 2019 року між Печерським районним судом м. Києва та Володимирецьким районним судом Рівненської області відбулося в режимі відеоконференції підготовче судове засідання у судовій справі №761/3222/17. Оскільки заброньований час для проведення даного судового засідання був вичерпаним і наступила обідня перерва, то останньою процесуальною дією в даному судовому засіданні було попередження секретарем Печерського районного суду м. Києва про те, що вона вимушена перервати дане судове засідання і припинити відеозв’язок між вказаними вище судами, що за мить і сталося, однак у причині системного збою (в роботі сервера судової системи).
Поміж тим, в цю останню мить, коли відеоконференцзв’язок між судами ще не було втрачено, особа 1 встиг подати клопотання про продовження підготовчого засідання, а головуючий суддя Котик Л.О., в зухвале порушення Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених Резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, вступила в активну суперечку із представником Відповідача 1 і Відповідача 2 (адвокатом Невідомським О.А.) щодо характеру її подальших дій на етапі вимушеного завершення даного судового засідання: переносити підготовче судове засідання на іншу дату чині ні?
Численні спроби працівника Печерського районного суду м. Києва відновити втрачений відеозв’язок між Печерським районним судом м. Києва та Володимирецьким районним судом Рівненської області увінчалися невдачею. Така ж невдача виявилася при спробі дозвониться до Володимирецького районного суду Рівненської області, очевидно у причині обідньої перерви.
Доказами усьому цьому є комп’ютерний диск із звукозаписом даного судового засідання, який досі знаходиться у судовій справі № 761/3222/17, а також диктофон, на який особа 1 записав від початку і до кінця це саме судове засідання. Крім цього, очевидцями і свідками всього вищенаписаного стали два студенти-практиканти, які сиділи в залі суду і уважно слідкували за перебігом цієї відеоконференції. Крім цього, в залі суду перебував спеціаліст Печерського районного суду м. Києва, який забезпечував відеозв’язок між вказаними судами і також усе це чув і бачив та може з цього приводу надати свої свідчення.
27.03.2019 року особа 1 отримав з Володимирецького районного суду Рівненської області копію Ухвали від 14 березня 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. В мотивувальній частині Ухвали суду зазначено, що нібито суд з посиланням на ст. 198 ЦПК України не знайшов підстав для оголошення перерви в підготовчому засіданні, що є не правдою.
Головуючий суддя, задовольнивши клопотання особи 1 про надсилання на його поштову адресу в м. Києві копії висновку проведеної судово-медичної експертизи не могла не знати, що після того як він ознайомиться із даним висновком у нього можуть виникнути відповідні підстави для її оскарження та/або її повторного проведення (що власне і сталося за фактами його зумисного підроблення. Після того як особа 1 ознайомився з висновком проведеної судово-медичної експертизи від 28.03.2019 року за №196/18 то відразу виявив ознаки неправдивого його складання та очевидні порушення, які є підставою для проведення повторної експертизи і притягнення до кримінальної відповідальності експертів). Крім того, підготовче судове засідання мало закритися лише після того, як усі учасники нададуть свої остаточні пояснення, усну згоду, а також після того, як суддя проголосить свій вихід у нарадчу кімнату, а після виходу з нарадчої кімнати – проголосить винесене рішення, чого насправді не було, а тому порушує норми матеріального і процесуального права, що робить з постановленої ухвали незаконний шматок паперу, з усіма витікаючими з цього правовими наслідками для судді. Більше того, головуючий суддя не наділений правом приймати одноособові рішення, керуючись лише власною зацікавленістю, в той час як для цього у судовому провадженні існують аж чотири сторони, які наділені певними конституційними і ЦПК правами.
Відповідно, через постановлення суддею Котик Л.О. незаконної ухвали про закриття підготовчого засідання особа 1 був позбавлений можливості заявити 18.04.2019 року на наступному судовому засіданні решту своїх клопотань і заяв: про призначення повторної комплексної судово-медичної експертизи, про призначення експертизи безпеки життєдіяльності, про призначення інженерно-транспортної експертизи та психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа, про допит свідків, про забезпечення доказів.
Вважаючи, що Ухвала від 14.03.2019 року у судовій справі № 761/3222/17 була винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає до скасування в апеляційному порядку, особа 1 подав 05.04.2019 року в порядку Конституції України апеляційну скаргу до Рівненського апеляційного суду на Ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 14.03.2019 року на незаконність закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до ст. 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Відповідно до ст. 197 ЦПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.У підготовчому засіданні суд:
– з’ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;
– вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста;
– за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення;
– встановлює порядок з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання;
– з’ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат.
Однак, усі ці норми права були проігнорованими суддею Котик Л.О., що поставило позивача у не рівні умови, а також позбавило його прав на вчинення цілої низки процесуальних дій, які він був правомочним вчиняти.
Відповідно до ст. 198 ЦПК України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.
2. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного Кодексом строку у таких випадках:
– визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу;
– в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Відповідно до ст 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.
Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є:
1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
2) забезпечення доведеності вини;
3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;
5) забезпечення обвинуваченому права на захист;
6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
7) розумні строки розгляду справи судом;
8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ст. 258 ЦПК судовими рішеннями є ухвали. Процедурні питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються шляхом винесення ухвал.
Відповідно до ст 263 ЦПК України, Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Стаття 55 Конституції України зазначає, що «кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань».
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості;
2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
3) особа повинна мати доступ до такого суду.
У рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства» Європейський суд відзначив:
«Було б неприйнятним, на думку суду, якби ч.1 ст.6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду.
Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя в контексті цивільного провадження має дуже важливе значення, і без сумніву його необхідно вважати засадою.
Доступ до правосуддя в контексті цивільного провадження означає надання учасникові провадження звертатися до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу, заявляти різного роду клопотання, оскаржувати до судді, суду чи суду вищої інстанції рішення учасників провадження, які наділені повноваженнями і вчиняють ці дії чи ухвалюють рішення. В практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Котик Л.О. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа №761/3222/17 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Котик Л.О. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Котик Л.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Котик Л.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, вступила у злочинний зговір, перевищила свої службові повноваження, вчинила підроблення, покрила вчинені злочини, винесла неправосудне рішення, незаконно обмежила у процесуальних правах позивача, тим самим саботуючи роботу органу судової влади та відправленню правосуддя. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Котик Л.О. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Котик Л.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Котик Л.О. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Котик Л.О. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.1 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Котик Л.О. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Котик Л.О. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Котик Л.О., яка порушила присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.