Безграмотність, самодурство і бандитизм судді Трясуна Ю.Р.

03.04.2019 року, через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва, особа 1 подав на ім’я слідчого судді Жовноватюк В.С. заяву за вих. № 3132/03 про її відвід у провадженні № 1-кс/760/5550/19.
При чому, у своїй заяві про відвід особа 1 жирним шрифтом вказав таке: «Примітка: решта доказів будуть наданими безпосередньо в судовому засіданні при розгляді даної заяви». Останнє більше чим вимагало від повноважного судді Солом’янського районного суду м.Києва забезпечення явки особи 1 в судове засідання з метою долучення до судової справи ним обіцяних доказів.
У відповідності до положення ст.35 КПК України, автоматичною системою авторозподілу судових справ було визначено повноважну суддю Солом’янського районного суду м.Києва Горбатовську С.А. для розгляду заяви за вих. № 3132/03 від 03.04.2019 року про відвід у судовому провадженні № 1-кс/760/3988/19.
08.04.2019 року, у порушення вимог ч.3 ст.306 КПК України, а також порушуючи вимоги ст.19 Конституції України, слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Горбатовська С.А., без виклику в судове засідання особи 1, винесла ухвалу у провадженні № 1-кс/760/5550/19, якою відмовила у задоволенні заяви за вих. № 3132/03 про відвід слідчому судді Жовноватюк В.С.
Більше того, суддя Горбатовська С.А., шляхом службового підроблення, описала в своїй неправосудній ухвалі те, що нібито вона вивчала надані особою 1 матеріали відводу судді Жовноватюк В.С. і встановила відсутність підстав для її відводу, в той самий час як суддя Горбатовська С.А. зробила усе можливе, що б цих самих матеріалів у судовій справі не було адже зумисно відсторонила особу 1 від участі в судовому засіданні та позбавила його законного права на подання доказів.
А саме, як пише суддя Горбатовська С.А. в одному із двох абзаців своєї незаконної ухвали, що «У поданій заяві особа 1 (зазначення ПІП особи) не навів обставин, які виключають участь слідчого судді Жовноватюк В.С. від участі у справі», а також що «Доводи, викладені у заяві про відвід, вказують на не згоду особи 1 (зазначення ПІП особи) з процесуальними діями і рішеннями слідчого судді Жовноватюк В.С. при розгляді справ заявника». Звідки ж могли взятися ці самі «обставини», якщо дана суддя не запросила особу 1 на судове засідання з розгляду його заяви та не надала йому можливості подати на розгляд суду ці самі «обставини» у формі відповідних документів, в тому числі про протиправне утримування суддею Жовноватюк В.С. впродовж 6 (шести) календарних місяців судової справи щодо оскарження Постанови детектива НАБУ про закриття кримінального провадження, в якій фігурантом проходить суддя цього ж самого суду, тим самим порушуючи вимоги ст.32 і 34 КПК України (не кажучи вже про ігнорування суддею Жовноватюк В.С. двох клопотань особи 1 про передачу судової справи до апеляційної інстанції для визначення підсудності).
Все вищеописане свідчить про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону – винесення незаконної ухвали (відмова у доступі до правосуддя), що потребувало апеляційного розгляду і безумовного скасування саме такої ухвали. Оскільки вищенаписане порушувало норми матеріального і процесуального права особи 1, а тому вимагало скасування постановленої ухвали у провадженні за № 1-кс/760/5550/19 і повторного призначення розгляду заяви за вих. № 3132/03 від 03.04.2019 року про відвід слідчого судді Жовноватюк В.С.
Судова практика Київського апеляційного суду щодо розгляду подібних справ є сталою і вказує на те, що у 100% випадків членами колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ задовільнялися усі раніше подані апеляційні скарги особи 1, в яких мова йшла про розгляд судових справ без участі заявника, навіть коли таке право на оскарження не передбачалося и нормами КПК України.
22.04.2019 року, на підставі усього вищенаписаного, а також керуючись ст. 35, ч.1, 3 ст. 81, п.3 ст.306, ст.370, 372, 392, 393, 395, 396, 398, 407, 409, 410, 413, 422 КПК України, п.8 ст.129, ст. 55, 64, 68 Конституції України, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа 1 подав апеляційну скаргу за вих. № 3201/22 від на Ухвалу судді Солом’янського районного суду м.Києва Горбатовської С.А. у провадженні № 1-кс/760/5550/19 від 08.04.2019 року на адресу Київського апеляційного суду.
02.05.2019 року, у порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», особа 1 отримав простий поштовий лист з ухвалою у провадженні № 11-сс/824/2850/2019 від 23.04.2019 року від судді Київського апеляційного суду Трясуна Юрія Ростиславовича, якою останній відмовив у відкритті апеляційного провадження. Свою відмову суддя Трясун Ю.Р. мотивував положенням ч.4. ст.399 та ч.1 ст.392 КПК України, однак при цьому зухвало знехтувавши Конституцією України та положенням ст.370, 372, 35, 75-81, 306 КПК.
Також, суддя Трясун Ю.Р. знехтував і судовою практикою Київського апеляційного суду, адже за ідентичних підстав даний суд уже розглядав десятки подібних скарг і безперешкодно задовольняв їх, посилаючись на вимоги ст.370, 372 КПК і Конституції України, а також на незаконність винесених ухвал.
Більше того, суддя Трясун Ю.Р. перевищив свої повноваження, адже разом з ухвалою не повернув особі 1 оригіналу апеляційної скарги з додатками.
Пунктом 8 ст.129 Конституції України визначено, що кожному громадянину гарантується право на апеляційний перегляд його справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 55 Конституції України зазначає, що “кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань”.
Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8 Конституції). Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці “право на суд” охоплює три основні елементи:
1) наявність “суду”, який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості;
2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції;
3) особа повинна мати доступ до такого суду.
У рішенні в справі “Голдер проти Сполученого Королівства”, 1975 року Європейський суд відзначив: “Було б неприйнятним, на думку суду, якби ч.1 ст.6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду.
Характеристики “справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження”. Тож право на доступ до правосуддя в контексті кримінального провадження має дуже важливе значення, і без сумніву його необхідно вважати засадою.
Доступ до правосуддя в контексті кримінального провадження означає надання учасникові провадження можливості (права) звертатися до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу, заявляти різного роду клопотання, оскаржувати до судді, суду чи суду вищої інстанції рішення учасників провадження, які наділені владними повноваженнями і вчиняють ці дії чи ухвалюють рішення.
В практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Рішенням Європейського Суду у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року) встановлено, що відповідно до практики Європейського Суду, наявність безсторонності щодо п.1 ст.6 повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями.
Відповідно до суб’єктивного критерію, беруться до уваги лише особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад, відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб’єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43). Стосовно об’єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній. Позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання обґрунтованими. Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії», п.45 від 28.10.98 р.).
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 p., яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».
Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст. 370 КПК, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК України.
У відповідності до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.У відповідності до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р. вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 1-кс/760/5550/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Трясун Ю.Р. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Трясуна Ю.Р. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Трясун Ю.Р., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищив свої службові повноваження, вчиняє бездіяльність, покриває вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, незаконно відсторонює від законної участі заявників у судовому розгляді поданих ними заяв, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Трясун Ю.Р. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Трясун Ю.Р. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Трясуна Ю.Р. наявний склад окремого кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Трясуном Ю.Р. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Трясуном Ю.Р. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Трясуна Ю.Р. з метою подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності. Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Трясуна Ю.Р., який регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.