Баканов І. Г. не виконує рішень суду і приховує злочини

14.06.2019 року, в порядку ч.1 ст.214 КПК України та Наказу Генерального прокурора України за № 139 від 06.04.2016 року, кандидат у депутати до Верховної ради України подав старшому слідчому в ОВС Першого відділу Першого управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБУ, майору юстиції Ю.Кононенко усну заяву про вчинене кримінальне правопорушення організованими злочинними угрупуваннями – ТОВ “Хостмайстер” (в особі директора Левченко Олега Михайловича), ТОВ “Хостинг Україна” (в особі директора Вовк Сергія Олександровича), ТОВ “Центр інтернет імен України” (в особі директора Лобода Олександра Юрійовича), ТОВ «Інтернет Інвест» (в особі директора Блоцького Павла Аркадійовича) та низки інших невстановлених осіб. У даній заяві кандидат у депутати до Верховної ради України зазначав, що вищеперелічені злочинні угрупування сприяють незаконному поширенню в мережі інтернет поки що невстановленими особами незаконної інформації щодо кандидата у депутати до Верховної ради України з метою перешкоджання реалізації його права на справедливе балотування до парламенту. Даною інформацією незаконно і не правдиво звинувачується кандидата у депутати в злочинах, яких насправді він ніколи не вчиняв: в аферах, шахрайствах, рекетирстві, вимагательствах, підробленні тощо. Тобто, кандидат у депутати вказав в своїй усній заяві всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Більше того, у своїй заяві кандидат у депутати вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, особисті дані на фігурантів, місце їх роботи та посади тощо. Також, кандидат у депутати самостійно кваліфікував вчинення вищевказаними особами злочину – за ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.3 ст.190, ч.2 ст.129, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Відповідно, в усній заяві кандидата у депутати були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГСУ СБУ, у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, або уповноваженим слідчим.
Крім цього, кандидат у депутати подав письмову заяву на ім’я виконуючого обов’язки голови СБУ, начальника ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ЦУ СБУ Баканова І.Г., в якій особливо наголошував на тому, що ГСУ СБУ протиправно та тривало не виконує вимоги ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Трубнікова А.В. у судовій справі 761/8826/17 від 03.04.2017 року, чим посприяло повторним злочинним діям ТОВ “Хостмайстер” (в особі директора Левченко Олега Михайловича) та ТОВ “Центр інтернет імен України” (в особі директора Лобода Олександра Юрійовича).
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, ст.214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за №139 від 06.04.2016 року, станом на 20.06.2019 року кандидата у депутати у жодний із способів так і не було повідомлено ст. слідчим в ОВС Першого відділу Першого управління досудового розслідування ГСУ Служби безпеки України Ю.Кононенко або іншою уповноваженою особою про внесення відомостей заяви від 14.06.2019 року до ЄРДР, яка в ГСУ СБУ була зареєстрованою під вх. № В-1031-сч.
20.06.2019 року, що відповідало 7 (сьомому) процесуальному дню (у відповідності до положення ст.115 КПК України), кандидат у депутати подав через канцелярію Шевченківського районного суду м.Києва скаргу слідчому судді на бездіяльність начальника Головного слідчого управління СБУ.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана кандидатом у депутати бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні до ЄРДР відомостей поданої заяви про вчинене кримінальне правопорушення у визначений КПК України строк, є предметом оскарження в суді.
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до органу досудового розслідування, здійснюється за дорученням його керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК. Пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України встановлено коло посад, які підпадають під визначення «керівник органу досудового розслідування», відповідно такою особою, як для даного прикладу являється – начальник Головного слідчого управління Служби безпеки України. Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов’язує начальника Головного слідчого управління Служби безпеки України, шляхом надання доручення, забезпечити внесення необхідних відомостей до ЄРДР. Попри зазначене, викладені у заяві відомості до ЄРДР не внесені, внаслідок чого досудове розслідування досі фактично не здійснюється. Ухилення від виконання вказаного обов’язку свідчить про бездіяльність начальника Головного слідчого управління Служби безпеки України, що тягне за собою карну відповідальність.
У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до ЄРДР. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, згідно із положенням п.1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06 квітня 2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення. Також, п.2.2. Розділу ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора». Не дивлячись на вищенаписане, т.в.о. начальника ГСУ СБУ Тиводар Богдан Михайлович, не скорився нормам КПК України і Наказам ГПУ та вчинив черговий для нього злочин – покрив незаконну діяльність злочинних угрупувань, не звертаючи своєї уваги на те, що за подібні вчинки вже проходить у декількох кримінальних провадженнях при Центральній військовій прокуратурі. А саме, Тиводар Богдан Михайлович своїм листом від 18.06.2019 року за вих. № 6/В-1031-сч/38 повідомив кандидата у депутати про те, що він не вбачає складу кримінального правопорушення в діяльності ТОВ “Хостмайстер” (в особі директора Левченко Олега Михайловича) і ТОВ “Центр інтернет імен України” (в особі директора Лобода Олександра Юрійовича), що є неправдою. У відповідності до вимог Наказів Генерального прокурора за № 139, 125, а також на підставі вимог ст.214 КПК України та Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) не має значення яка територіальна юрисдикція і професійна компетенція органу досудового розслідування аби виконати обов’язки керівнику органу досудового розслідування по внесенню до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення. У відповідності до п.3.3.1 Наказу Генерального прокурора за № 139 від 06.04.2016 року, після внесення відповідних відомостей до ЄРДР прокурор вправі змінити підслідність у відповідності до вимог ст.216 КПК України. Більше того, як витікає з вимог ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Трубнікова А.В. у судовій справі 761/8826/17 від 03.04.2017 року, в ідентичному випадку бездіяльності Тиводар Богдан Михайлович вже судом змушувався вчинити подібну дію, якої досі не вчинив, і за яку мав бути притягнутим до кримінальної відповідальності – до тюремного ув’язнення! З цього витікає, що Тиводар Богдан Михайлович є рецидивіст і явний збоченець, який за свій саботаж і підривну діяльність давно згнити в тюрмі. Ідентичну злочинну бездіяльність вчинив і виконуючий обов’язки голови СБУ, начальник ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ Баканов І.Г., який взагалі не надав будь-якої відповіді на подану заяву. Якщо врахувати ще й те, що Баканов Іван Геннадійович незаконно “накопив” і принципово не виконує біля 350 (триста п’ятдесят) Ухвал слідчих суддів Шевченківського районного суду м.Києва щодо внесення до ЄРДР відомостей про вчинені кримінальні правопорушення корупційними чиновниками різних структур та організацій, а також щодо не проведення досудового розслідування у 60 (шістдесяти) кримінальних провадженнях, в яких заявники за останні чотири роки навіть не були допитаними, то сумніватися уже не приходиться в його потенційній злочинній діяльності проти держави і українського народу.
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч.1 і 2 ст.382 ККУ настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані. Незважаючи на те, що ч.З ст.382 ККУ не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними. Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках — Велика палата Європейського суду з прав людини. Відповідальність за ст.382 ККУ може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Для наявності складу злочину, передбаченого ч.1 і 3 ст.382 ККУ, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо. Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень заступником начальника ГСУ СБУ Тиводар Богданом Михайловичем мають ознаки злочину, що передбачені ст.364, 365, 368, 382, 396, 256, 111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Баканов І.Г. і Тиводар Б.М. явно через свою нахабність, продажність, бездарність, твердолобість, протиправність і неадекватність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше того, Баканов І.Г. і Тиводар Б.М. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим двом ганебним диверсантам фекальну люстрацію, якщо ДБР, НАБУ, СБУ, ГПУ і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діях виконуючого обов’язки голови СБУ і начальника ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ Баканова І.Г. та т.в.о. начальника ГСУ СБУ Тиводар Б.М. є склад кримінального правопорушення, що передбачений ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що дана справа також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Баканова І.Г. і Тиводара Б.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена положенням статті 170 КК України. Крім того, як для даного випадку, позиція Баканова І.Г. і Тиводар Б.М. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до органів СБУ та до керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам. Баканов І.Г. і Тиводар Б.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, не виконують рішень суду, не проводять досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, приховують вчинені злочини, вчиняють бездіяльність і службову недбалість, надають допомогу окремим злочинним особам та добре організованим кримінальним угрупуванням, поширюють корупцію, перешкоджають діяльності громадських організацій, тим самим саботуючи роботу СБУ, підриваючи авторитет і наражаючи на небезпеку уряд країни. Саботаж і бойкотування належної роботи СБУ прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам нашої держави. Баканов І.Г. і Тиводар Б.М., умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території м.Києва. Навмисна протидія нинішній державній політиці Бакановим І.Г. і Тиводаром Б.М., як керівниками СБУ, вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Вищенаписане дає відповідні підстави вважати, що в діяльності Баканова І.Г. і Тиводара Б.М. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень Бакановим І.Г. і Тиводаром Б.М. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення Бакановим І.Г. і Тиводаром Б.М. Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних вище структур, міжнародного резонансу, небайдужої громадськості і адекватної реакції не продажного мас-медіа.