Клименчук Н.М. Суддя-аферист, самодур, неуч і зрадник

07.06.2019 року, особою 1 було подано повний пакет документів, згідно з вимогами статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» до Центральної Виборчої Комісії для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 222, відповідно до ч.2 ст.22 ЗУ «Про вибори народних депутатів України». Також, у відповідності до вимог статті 56 Закону України «Про вибори народних депутатів України», особою 1 було внесено на розрахунковий рахунок Центральної Виборчої Комісії грошову заставу в розмірі 41730,00 (сорок одна тисяча сімсот тридцять) грн.
18.06.2019 року особою 1 була виявлена не правильна інформація в Постанові за № 975 від 11.06.2019 року та в усіх електронних джерелах Центральної Виборчої Комісії щодо місця його роботи та займаної посади. А саме, взамін громадської організації (назва організації) Центральна Виборча Комісія без узгоджень з особою 1 з незрозумілих причин зазначила назву його приватного підприємства, яка згідно внутрішнього Наказу призупинила свою господарську діяльність ще два роки до даних виборів (що і було вказаним у програмі кандидата, яка надавалась ЦВК як один із обов’язкових документів). При цьому, залишається досі не зрозумілим, чому ЦВК, зазначаючи в Постанові за № 975 від 11.06.2019 року та на веб-сайті ЦВК місце роботи особи 1 як приватне підприємство (зазначення назви підприємства), при цьому не зазначила всі ним займані посади, які були зазначеними в його автобіографії. Останнє було б логічною, правильною і закономірною дією, яка б не ущемляла законні права ті інтереси кандидата у депутати до Верховної ради України та тим самим надала б потенційним виборцям особи 1 про нього повну (достатню) інформацію. Останнє могло стати пріоритетом при визначенні виборцем свого народного обранця, а відповідно – вплинуло б на загальну кількість голосів особи 1. При цьому особливо слід наголосити, що передвиборча програма особи 1 складалась з 11 (одинадцяти) аркушів, з яких 10 (десять) містили звіт громадську діяльність особи 1 за останні 3,5 (три з половиною) роки, які стали відповідною підставою для самовисування до Верховної ради України завдячуючи кропіткій і вкрай результативній його громадській роботі. Завдячуючи саме таким результатам громадської роботи в особи 1 мусив бути чи малий електорат по 222 територіальному виборчому округу в м.Києві, чого не можна було сказати про результати його господарської діяльності в межах його приватного підприємства, так як вона «простоює» останні два роки і не має великого суспільного резонансу.
За таких умов, які штучно (умисно) створила ЦВК, за особу 1 мало хто міг проголосувати по 222 територіальному виборчому округу адже виборці були позбавлені законного права на ознайомлення із об’єктивною інформацією на кандидата у депутати по 222 виборчому окрузі – особою 1.
А саме, для виборця було б дуже цікавим знати, що особа 1 безоплатно пропрацював на громадських засадах і на благо українського народу близько 6 (шести) років (з врахуванням того періоду, коли його громадська діяльність обмежувалася лише громадською активністю – без реєстрації у реєстраційних органах), з 16-18 годинним робочим днем (без вихідних і святкових днів, без відпусток і навіть без пауз на лікування простудних хвороб), з чималими фінансовими витратами за рахунок його власного бюджету на покриття практично усіх витрат: від сплати за приміщення і комунальних послуг до офісного паперу, ручок, коректорів, конвертів, поштових марок, рекомендованих і цінних поштових відправлень, ксероксів і картриджів, без яких було б просто неможливим здійснювати таку громіздку та тривалу громадську діяльність. На жаль, наша держава уже досить давно як відмовилася від фінансової підтримки діяльності громадських організацій, тому всі фінансові витрати відбувалися за рахунок власних пожертв особи 1.
Не менш цікавим для виборця було б знати і те, що «нагородою» за всі ці 6 (шість) років виснажливої та за власний кошт громадської діяльності особи 1 стало те, що депутат Київської міської Ради VIII скликання Руденко Олексій Павлович, директор Департаменту містобудування та архітектури КМДА Свистунов Олександр Вікторович, начальник Управління з питань реклами КМДА Смирнов Олександр Григорович, начальник відділу реклами Департаменту містобудування та архітектури КМДА Гончарова Наталія Олексіївна, екс-голова Солом’янської районної адміністрації м.Києва Шкуро Максим Юрійович, заступник голови Солом’янської районної адміністрації м.Києва Бялковський Володимир Вікторович, директор КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м.Києва» Радик Володимир Іванович перешкоджають здійсненню його законної господарської діяльності впродовж останніх двох років: незаконно демонтували і «конфіскували» вивіску приватного підприємства (та не повертають її навіть за наслідками винесеного Рішення окружним адміністративним судом м.Києва, який визнав дії КМДА незаконними), влаштовують багаторазові підтоплення приватного підприємства, замовляють розбійні напади на приватне підприємство (із застосуванням сокир), залякують працівників приватного підприємства, пошкоджують зовнішнє освітлювальне обладнання підприємства, пошкоджують і викрадають обладнання системи відеоспостереження тощо. А оскільки особа 1 і надалі продовжував нещадно боротися з свавіллям, корупцією, казнокрадством і безчинністю чиновників, то останніми було ініційовано вбивство його матері, здійснено незакінчений замах на його власне вбивство, засуджено на 11 років тюрми його невинного брата з подальшим застосовуванням нелюдських тортур, внаслідок чого останній став інвалідом (із подальшим переглядом судової справи, за наслідками чого було визнано брата особи 1 не винним та звільнено від покарання. Однак, досі за цей злочин ніхто з причетних прокурорів і слідчих чомусь не покараний, через що останні шляхом погроз перешкодили брату особи 1 отримати від держави грошової компенсації.
Також цікавим для потенційного виборця особи 1 було б знати, що він за результатами кропіткої, виснажливої і небезпечної громадської роботи пережив на користь українського суспільства 3080 (три тисячі вісімдесят) судів щодо оскарження бездіяльності органів досудового розслідування, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення злочинними чиновниками, політиками, народними обранцями, керівниками міністерств і силових відомств, за результатами яких було відкрито 1300 (одна тисяча триста) кримінальних справ, а ще 1100 (одна тисяча сто) ухвал слідчих суддів зараз очікують на своє остаточне виконання по внесенню до ЄРДР решту відомостей про вчинення злочину. Серед такого широкого загалу числа посадових осіб і народних обранців, на яких особою 1 було відкрито кримінальні справи рахуються: Яценюк Арсеній Петрович, Гройсман Володимир Борисович, Петренко Павло Дмитрович, Кругляк Едуард Борисович, Богдан Андрій Йосипович, Чумак Віктор Васильович, Соболєв Єгор Вікторович, Князевич Руслан Петрович, Лутковська Валерія Володимирівна, Луценко Юрій Віталійович, Холодницький Назар Іванович, Ситник Артем Сергійович, Труба Роман Михайлович, Продан Мирослав Васильович, Кінах Анатолій Кирилович, Грицак Василь Сергійович, Райнін Ігор Львович, Говда Роман Михайлович, Солодченко Сергій Вікторович, Татарінов Роман Володимирович, Беспалов Максим Олександрович, Білан Сергій Васильович, Троян Вадим Анатолійович, Баканов Іван Геннадійович, Кличко Віталій Володимирович, Остафійчук Григорій Володимирович, Маяков Віталій, Новачук Сергій Андрійович, Демченко Людмила Дмитрівна, Дроздов Олександр Михайлович, Руденко Олексій Павлович, Мондриївський Валентин Миколайович, Пантелеєв Петро Олександрович, Шкуро Максим Юрійович, Бялковський Володимир Вікторович, Лозовий Василь Борисович, Бонюк Олексій Петрович, Свистунов Олександр Вікторович, Кондратенко Віталій Львович, Фіщук Андрій Вікторович, Смирнов Олександр Григорович, Гончарова Наталія Олексіївна, Дзядевич Оксана Анатоліївна, Лозовий Василь Борисович, Донченко Тетяна Миколаївна, Валіахметов Давід Енверович, Курмаз Юрій Павлович, Головченко Юрій Іванович, Корчемлюк Олена Леонідівна, Радик Володимир Іванович, Устинова Ольга Володимирiвна, Перрі Річард-Чарльз, Пєтухов Іван Михайлович, Левченко Олег Михайлович, Солодуха Андрій Миколайович, Дудар Микола Петрович, Крупенькін Аркадій Іванович, Табор Юлія Володимирівна, Сидорчук Андрій Юрійович, Міщенко Лариса Анатоліївна, Смаровоз Ігор Олександрович, Терещенко Анатолій Михайлович та близько 100 (ста) професійних суддів першої, другої та третьої інстанції і т.д.
Усе вищевказане підтверджувало важливість зазначення у всіх паперових і електронних носіях ЦВК об’єктивної інформації на кандидата у депутати до Верховної ради України особи 1, з приводу чого він у визначений законом спосіб відреагував шляхом звернення 18.06.2019 року на особистий прийом до свого куратора – члена Центральної виборчої комісії Діденко Олега Миколайовича та до його помічника Дудник Юлії, які люб’язно погодилися внести зміни до Постанови за № 975 від 11.06.2019 року та до усіх електронних джерел Центральної Виборчої Комісії за умови, якщо даний кандидат подасть заяву на ім’я керівника ЦВК з проханням внести відповідні зміни, що він відразу і зробив (дана заява була прийнятою ЦВК під вх. № 21-36-20588, однак за словами Діденко О.М. лише була взятою до уваги, без вчинення обіцяної напередодні дії, «без права на письмову відповідь чи усне повідомлення», що є порушенням виборчого закону і прав виборця.
01.07.2019 року, оскільки жодної реакції зі сторони ЦВК стосовно внесення змін або доповнень до Постанови за № 975 від 11.06.2019 року та до інших носіїв офіційної інформації (включаючи веб-сайт ЦВК) не було, особа 1 цією ж датою подав повторну заяву до ЦВК з проханням вчинити дію – внести доповнення або зміни в його анкетні дані (в тому числі в Постанову за № 975 від 11.06.2019 року та на веб-сайт ЦВК), на що йому було відмовлено листом від 05.07.2019 року за вих.№ 21-36-6036. Останнє стало доказом того, що кандидата у депутати особу 1 було навмисно введено в оману з метою затягування встановлених строків, відведених на оскарження бездіяльності ЦВК в судовому порядку.
Тобто, член Центральної виборчої комісії Діденко Олег Миколайович та його помічниця Дудник Юлія вступили в злочинну змову з метою зумисного перешкоджання реалізації конституційного права особи 1 на відновлення порушеного ними права через апеляційний адміністративний суд.
Вищенаписане доказується тим, що такий же самий кандидат у народні депутати на позачергових виборах до Верховної ради України 21.07.2019 року від партії «Слуга народу» від 221 територіального виборчого округу Пуртова Анна Анатоліївна 20.06.2019 року подала про себе відомості ЦВК як безробітна, однак через 6 (шість) днів ці самі дані “удачно” змінила. При цьому слід зауважити, що виправлення особистих даних щодо місця роботи кандидатки у депутати Пуртової Анни Анатоліївни відбувалися значно пізніше, аніж особа 1 про це просив ЦВК. Усе вищенаписане дозволяє зробити наступні безпомилкові висновки:
1) Що якщо в Постанові та у всіх інших джерелах інформації ЦВК буде зазначеною інформація про кандидата у народні депутати стосовно місця його роботи як в громадській організації, а не як в бізнесі чи як безробітна особа, то це автоматично збільшує авторитет даного кандидата в очах виборця і надає йому більше виборчих голосів чим тим особам, про яких у цих самих джерелах не міститься саме такої інформації;
2) Що все-таки можна було виправити завідомо неправильно вказану інформацію в Постанові та у всіх інших електронних і паперових носіях ЦВК про справжнє місце роботи і займану посаду особи 1, якщо ця сама дія згодом була вчиненою з кандидаткою у депутати Пуртовою Анною Анатоліївною, однак чого ЦВК навмисно не зробила на користь партії Володимира Зеленського;
3) Що тут має місце незаконного використання адміністративного ресурсу Президентом України Володимиром Зеленським з метою просування кандидатів від своєї партії в потенційну шкоду правам інших кандидатів, адже так швидко відкрити і організувати громадську організацію для кандидатки Пуртової А.А. не виявляється за можливе в звичайному порядку, що з особистої практики добре відомо особі 1 як президенту громадської організації, який відкривав її в свій час аж шість календарних місяців;
4) Що тут має місце зухвале порушення конституційних і виборчих прав особи 1;
5) Що ЦВК умисно перешкоджала реалізації конституційних прав особи 1 з метою незаконного просування членів партії Володимира Зеленського;
6) Що вибори по 222 одномандатному територіальному округу не можуть рахуватися легітимними і підлягають скасуванню з метою поновлення виборчих прав особи 1.
До цього також підштовхують і додатково виявлені порушення виборчих прав особи 1 у дільничних виборчих комісіях. А саме, особа 1 під час голосування 21.07.2019 року виявив на практично усіх ДВК 222 територіального виборчого округу порушення ч.5, 6 ст. 63 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 04.04.2012 року (зі змінами і доповненнями від 07.02.2019 року – відсутність другого примірнику плакату виборця та не відповідність інформаційного наповнення плакату тій інформації, яка була перед виборами узгодженою ОВК з кандидатом у депутати, або взагалі не була узгодженою), а також незаконне розміщення плакатів не по алфавітному порядку. З цього приводу особа 1 просив у керівників та членів ДВК № 800872 і № 800886 прийняти від нього відповідні скарги та скласти Акти допущених порушень, в чому йому було незаконно відмовлено. Не дивлячись на те, що особа 1 викликав оперативно-слідчу групу (поліцію), яка склала відповідний протокол вчинення даною комісією кримінального правопорушення, керівник дільничної виборчої комісії № 800886 (03049, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 9, вестибюль) Савченко Анастасія Миколаївна (мобільний телефон 068-943-98-08; адреса реєстрації – 03061, м.Київ, вул. Шепелева, буд. 31/87 кім. 43) все-рівно не погодилася складати акт і приймати скаргу від кандидата у депутати за фактами допущених порушень. Це саме стосується і голови комісії ДВК № 800872 Вауліна Андрія Афанасійовича (03186, м.Київ, вул. Антонова Авіаконструктора,3; мобільний телефон: 050-693-54-02; адреса реєстрації – 75000, Херсонська обл., смт.Білозерка, вул. Л.Українки,7), який хоч і прийняв від особи 1 скаргу, однак акту також відмовився складати, не повідомив ОВК про виниклу подію та не надав письмової відповіді особі 1 про наслідки розгляду скарги, що також є злочином.
Як зазначається в ч.5 ст.63 Закону України «Про вибори народних депутатів України», «Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів депутатів, забезпечує виготовлення не пізніш як за тридцять п’ять днів до дня виборів інформаційних плакатів кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах. Плакати повинні містити біографічні відомості кандидата у депутати, його передвиборну програму (обсягом до трьох тисяч дев’ятсот друкованих знаків) та фотокартку, подані ним при реєстрації.
Центральна виборча комісія погоджує з кандидатом у депутати, зареєстрованим в одномандатному окрузі, текст та поліграфічне виконання його інформаційного плаката». Однак, з особою 1 ніхто з ОВК 222 не узгоджував текст його передвиборчого плакату, а його вміст зовсім не відповідає тому, якого він надавав на додатковому CD-R диску та на паперовому носії, виходячи з попереднього узгодження даного питання із членом ЦВК Діденко О.М. та його помічницею Дудник Юлією.
Як зазначається в ч.6 ст.63 Закону України «Про вибори народних депутатів України», «Центральна виборча комісія забезпечує виготовлення однакової кількості інформаційних плакатів партій та кандидатів із розрахунку не менш як по два примірники кожного плаката на кожну виборчу дільницю. Виготовлені інформаційні плакати партій в установленому Центральною виборчою комісією порядку передаються відповідним виборчим комісіям». Однак, при огляді 21.07.2019 року приміщень усіх ДВК № 222 територіального виборчого округу, особа 1 так і не побачив вивішеного другого примірника свого плакату та плакатів інших кандидатів до парламенту, що є порушенням. Крім цього, навіть той один плакат особи 1, який висів осторонь на стіні, чомусь розміщувався з порушенням алфавітного порядку.
У відповідності до вимог ст.63 Закону законодавець зазначає таке: «1. Виборцям забезпечується можливість доступу до різнобічної, об’єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору. 2. Інформація, що міститься у документах, поданих до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів, є відкритою. На офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії оприлюднюються відомості про прізвище, власне ім’я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про посаду (заняття), місце роботи, партійність, місце проживання, наявність чи відсутність судимості, наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, суб’єкт висування кожного кандидата у депутати.
4. Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку і проведення виборів депутатів, не пізніш як за тридцять п’ять днів до дня виборів забезпечує виготовлення інформаційних плакатів партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані у загальнодержавному окрузі. Ці плакати повинні містити передвиборчі програми партій (обсягом не більше семи тисяч восьмисот друкованих знаків), подані ними при реєстрації кандидатів у депутати, виборчий список партії із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, посади (заняття), місця роботи та проживання, партійності включених до нього кандидатів у депутати, а також фотографії перших п’яти кандидатів у депутати. Форма, розмір та поліграфічне виконання інформаційних плакатів встановлюються Центральною виборчою комісією. Центральна виборча комісія погоджує з представником партії у Центральній виборчій комісії текст та поліграфічне виконання інформаційного плаката. 5. Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів депутатів, забезпечує виготовлення не пізніш як за тридцять п’ять днів до дня виборів інформаційних плакатів кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах. Плакати повинні містити біографічні відомості кандидата у депутати, його передвиборну програму (обсягом до трьох тисяч дев’ятисот друкованих знаків) та фотокартку, подані ним при реєстрації. Центральна виборча комісія погоджує з кандидатом у депутати, зареєстрованим в одномандатному окрузі, текст та поліграфічне виконання його інформаційного плаката. 6. Центральна виборча комісія забезпечує виготовлення однакової кількості інформаційних плакатів партій та кандидатів із розрахунку не менш як по два примірники кожного плаката на кожну виборчу дільницю. Виготовлені інформаційні плакати партій в установленому Центральною виборчою комісією порядку передаються відповідним виборчим комісіям.
У відповідності до вимог ст.66 Закону (Засади участі засобів масової інформації та інформаційних агентств в інформаційному забезпеченні виборів) зазначається:
«1. Під час виборчого процесу засоби масової інформації розміщують інформаційні матеріали на замовлення Центральної виборчої комісії та окружних виборчих комісій на підставі відповідних договорів, укладених із зазначеними комісіями. 2. Інформаційні агентства та засоби масової інформації поширюють повідомлення про перебіг виборчого процесу, події, пов’язані із виборами, базуючись на засадах достовірності, повноти і точності, об’єктивності інформації та її неупередженого подання. Інформаційні агентства, засоби масової інформації, що поширюють інформацію про події, пов’язані із виборами, не можуть допускати замовчування суспільно необхідної інформації, що стосується цих подій, якщо вона була їм відома на момент поширення інформації. Інформаційні агентства, засоби масової інформації зобов’язані поширювати інформацію про вибори відповідно до фактів, не допускаючи перекручування інформації. Засоби масової інформації та інформаційні агентства повинні намагатися отримувати інформацію про події, пов’язані з виборами, з двох і більше джерел, віддаючи перевагу першоджерелам. 3. Засоби масової інформації, інформаційні агентства мають збалансовано висвітлювати коментарі всіх партій та кандидатів у депутати щодо подій, пов’язаних із виборами. 4. Телерадіоорганізації самостійно визначають кількість ефірного часу, присвяченого висвітленню фактів та подій, пов’язаних з виборчим процесом. У зазначених матеріалах телерадіоорганізаціям заборонено виокремлювати у своєму ставленні певних суб’єктів виборчого процесу чи надавати їм привілеї. 5. Телерадіоорганізації мають право створювати та поширювати у прямому ефірі передачі за участю кандидатів у депутати, їх довірених осіб, партій – суб’єктів виборчого процесу, їх уповноважених осіб у формі передвиборчих дебатів чи дискусій. Такі передачі повинні бути організовані у цикл передач однакового формату з метою дотримання принципу рівних умов та рівного доступу. Телерадіоорганізація, яка має намір поширювати зазначені передачі, оприлюднює відповідну пропозицію, в якій повинні зазначатися формат передачі, строк, протягом якого необхідно надати згоду на участь у передачі, та вартість участі у такій передачі. Формат передачі (циклу передач) включає: порядок визначення учасників передачі за участю представників двох або більше кандидатів чи партій – за згодою учасників, за жеребкуванням тощо; тривалість передачі та обсяг ефірного часу, що надається для виступів кожному з учасників; наявність інших присутніх у студії під час передачі (експерти, журналісти, аудиторія в студії тощо), їх роль та порядок їх обрання чи визначення; регламент та правила поведінки учасників передачі; тема обговорення або порядок її визначення; умови поширення під час передачі іншої інформації (результатів опитувань думки громадян, інтерактивного голосування, статистичних відомостей, освітньої та довідкової інформації, концертних виступів тощо); інші умови створення передачі. Обсяг ефірного часу, що надається учасникам передач для участі в дискусії або для відповіді на запитання, повинен визначатися за однаковими правилами. 6. Контроль за дотриманням вимог цього Закону в частині участі засобів масової інформації та інформаційних агентств в інформаційному забезпеченні виборів та проведенні передвиборчої агітації здійснюють Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (стосовно електронних (аудіовізуальних) засобів масової інформації) та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в інформаційній та видавничій сферах (стосовно друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств). При здійсненні такого контролю можуть використовуватися матеріали моніторингу, надані громадськими організаціями, до статутної діяльності яких належать питання виборчого процесу та спостереження за ним, зареєстрованими у встановленому законом порядку.
У відповідності до вимог ст.73 Закону (Порядок використання друкованих засобів масової інформації) зазначається таке: «1. Партія, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, має право за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, опублікувати в однаковому для всіх партій поліграфічному виконанні в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр”, а також в одному з регіональних (місцевих) друкованих засобів масової інформації державної чи комунальної форми власності кожного з регіонів свою передвиборну програму обсягом не більше семи тисяч восьмисот друкованих знаків. Кандидат у депутати, зареєстрований в одномандатному окрузі має право за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, опублікувати в однаковому для всіх кандидатів поліграфічному виконанні в одному з регіональних (місцевих) друкованих засобів масової інформації державної чи комунальної форми власності свою передвиборну програму обсягом не більше трьох тисяч дев’ятисот друкованих знаків. Угода про публікацію вказаних матеріалів з редакціями зазначених засобів масової інформації укладається відповідно Центральною виборчою комісією або окружною виборчою комісією у відповідному регіоні, визначеною згідно з частиною шостою статті 72 цього Закону. 2. Редакції газет “Голос України” та “Урядовий кур’єр”, а також редакції регіональних друкованих засобів масової інформації державної форми власності, з якими укладено угоди про опублікування передвиборчих програм партій – суб’єктів виборчого процесу, кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатному окрузі, зобов’язані надрукувати передвиборчі програми суб’єктів виборчого процесу в окремих спеціальних випусках видань не пізніш як за сорок п’ять днів до дня виборів. Послідовність розміщення перевиборних програм партій – суб’єктів виборчого процесу, кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатному окрузі, у відповідному виданні визначається згідно з черговістю їх реєстрації Центральною виборчою комісією.
Однак, особі 1 було запропоновано 19.07.2019 року лише один чотирихвилинний виступ на телебаченні по Центральному каналу України, який в ефір чомусь так і не вийшов, а доказу протилежному в даній телекомпанії, в ОВК і в ЦВК досі немає. А що стосується друкованих видань, то особі 1 взагалі ніяких пропозицій від ЦВК та мас-медіа не надходило стосовно поширення агітаційного матеріалу. Відповідно, це також суттєво порушило право особи 1 на безперешкодність участі у виборах і право на абсолютну рівність з іншими кандидатами у депутати до Верховної ради України. Фактично, ЦВК і ОВК позбавила кандидата у депутати особу 1 майже усіх йому гарантованих Законом про вибори та Конституцією України виборчих прав. І на кінець, як це підтверджується аудіозаписом на портативний звукозаписуючий пристрій особи 1, останнім було зафіксовано 21.07.2019 року, під час виборів, ще одне порушення виборчого законодавства – фальсифікація кількості голосів. Як витікає з аудіозапису розмови особи 1, кандидатки у депутати по 222 виборчому окрузі Ткаченко, секретаря і голови ДВК № 800872, станом на 20 годин і 00 хвилин 21.07.2019 року кількість учасників голосування становила 1150 (одна тисяча сто п’ятдесят) чоловік, в той час як дані Протоколу про підрахунок голосів за № 2827510 від 21.07.2019 року містить зовсім іншу інформацію – про видачу 1059 бюлетенів для голосування виборців, які начебто згодом і проголосували. Відповідно, різниця в зазначених цифрах більше чим вражає: 1150 – 1059 = 91. Тобто, на ДВК № 800872 було викрадено 91 бюлетень. Цього, поряд з усіма іншими порушеннями, більше чим достатньо щоб визнати результати голосування по 222 виборчому територіальному окрузі недійсними.
На підставі вищенаписаного, особа 1 подав 25.07.2019 року до Окружного адміністративного суду Позовну заяву про визнання дій протиправними та скасування результатів виборів по мажоритарному виборчому округу № 222, якою просив суд:
1. Визнати дії дільничної виборчої комісії за № 800886 протиправними.
2. Визнати дії дільничної виборчої комісії за № 800872 протиправними.
3. Визнати дії Окружної виборчої комісії № 222 протиправними (пр-т Перемоги,37, корп.32, Київ, 03056; голова комісії Волошин Олександр Миколайович, телефони – (044) 236-02-90, 236-00-75).
4. Притягнути до адміністративної відповідальності голову ДВК за № 800872 шляхом накладення штрафу.
5. Притягнути до адміністративної відповідальності голову ДВК за № 800886 шляхом накладення штрафу.
6. Притягнути до адміністративної відповідальності голову ОВК шляхом накладення штрафу.
7. Скасувати результати голосування окружної виборчої комісії за № 222.
8. Стягнути на користь позивача понесені ним витрати у зв’язку з виборчим процесом (застава кандидата у депутати на позачергових виборах до Верховної ради України 21.07.2019 року) в розмірі 41730,00 (сорок одна тисяча сімсот тридцять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань (виборчого фонду).
9. Стягнути на користь позивача понесені ним витрати у зв’язку з оплатою найманого адвоката в розмірі 7035,18 (семи тисяч тридцять п’ять грн 18 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань (виборчого фонду).
10. Стягнути на користь позивача понесені ним витрати у зв’язку з оплатою поштових витрат в сумі 150,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань (виборчого фонду).
11. Розглядати позовну заяву за безпосередньої участі позивача і представника позивача (адвоката).
26.07.2019 року, за дорученням судді Окружного адміністративного суду Клименчук Наталії Миколаївни, секретар суду зателефонував адвокату особи 1 та повідомив, що в установлений законом строк (два дні) вони не можуть розглянути вказану позовну заяву, оскільки оперативні підрозділи НАБУ і СБУ штурмували даний суд та відключили в суді практично всі комунікації і електроенергію. Оскільки від судді Клименчук Н.М. позивачу та представнику позивача більше ніякої інформації не поступало станом на 27.07.2019 року, то особа 1 починаючи з 28.07.2019 року почав щодня надсилати в указаний суд електронні запити щодо руху справи за поданим позовом від 25.07.2019 року. 01.08.2019 року Окружним адміністративним судом було надіслано особі 1 електронний лист з узагальненою інформацією щодо руху позовної заяви особи 1 – наявності судового рішення від 27.07.2019 року (заднім числом).
01.08.2019 року особа 1 в терміновому порядку наручно забрав у судді Окружного адміністративного суду Клименчук Н.М. копію ухвали у судовій справі № 640/13895/19 від 27.07.2019 року, попри те що дана суддя протиправно відмовила особі 1 у поверненні поданих 25.07.2019 року чотирьох комплектів позовної заяви (одна – для суду, а ще три – для усіх відповідачів). Ознайомившись з текстом даної ухвали особа 1 прийшов висновку, що вона є неправосудною і такою, що явно свідчить про божевільність вказаної вище судді або про її абсолютну бездарність. Так, як це наглядно видно з нижчевикладеної ухвали судді Окружного адміністративного суду Клименчук Н.М., остання відмовила особі 1 у відкритті провадження, при цьому посилаючись як на підставу про повернення позовної заяви – незаконне “об’єднання в одне провадження кількох позовних вимог, щодо яких визначена законом виключна підсудність різним судам”.
Насправді ж, як це витікає з частини 3 статті 21 КАС України, що якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) – місцевому загальному суду як адміністративному суду, то таку справу розглядає Окружний адміністративний суд (!). Крім цього, суддя Клименчук Н.М. у зухвале порушення вимог ч.2 ст.371 КАС навмисно затримала видачу копії ухвали на чотири дні, що перешкоджає поданню апеляційної скарги в апеляційний адміністративний суд. Більше того, суддя Клименчук Н.М. навіть не повідомила ні одну зі сторін провадження про винесення нею даного судового рішення.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…». У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Клименчук Н.М. через свою нахабність, протиправність і неадекватність напевно забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Клименчук Н.М. саме у такий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують цій ганебній персоні фекальну люстрацію, якщо ВРП, ВРУ і Президент України Володимир Зеленський не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб. Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Клименчук Н.М. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 640/13895/19 від 27.07.2019 року витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Клименчук Н.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Клименчук Н.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Клименчук Н.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищила свої службові повноваження, вчинила підроблення, приховує вчинені злочини, винесла неправосудне рішення, порушила присягу судді, перешкоджає діяльності громадських організацій, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Клименчук Н.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Клименчук Н.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді судді Клименчук Н.М. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Клименчук Н.М. містять всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Клименчук Н.М. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Клименчук Н.М. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Клименчук Н.М., яка грубо і зухвало порушила присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.