Василенко П.Ю., Соловей О.В., Жидовцев А.В. – бандити в законі

19.06.2019 року, на особистому прийомі у слідчого ОВС ГСУ Національної поліції України Байдащук А.Г., кандидат у народні депутати до Верховної Ради України на позачергових виборах 21.07.2019 року подав усну заяву про вчинення щодо нього як кандидата у народні депутати кримінального правопорушення директором ТОВ «Хостмайстер» Левченко Олегом Михайловичем, директором ТОВ «Центр Інтернет Імен України» Лобода О.Ю., директором ТОВ «Інтернет Інвест» Блоцьким Павлом Аркадійовичем та директором ТОВ «Хостинг Україна» Бердник Денисом Олександровичем та іншими поки що не встановленими особами, яка була зареєстрованою головним інспектором НП України Диким М.В. під вх. № 529.
У даній заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві потерпілий зазначив всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, особу, що вчинила злочин і її місце роботи тощо. Крім цього, потерпілим було кваліфіковано вчинення вищевказаною особою злочину – за ст.157, 129, 190, 396, 256, 170, 171 КК України. Відповідно, в протоколі прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення були зазначеними усі необхідні дані для внесення його відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин начальником ГСУ Національної поліції України, у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК, або уповноваженим слідчим.
При чому, дана заява (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст.214 КПК України та Наказу Генерального прокурора України за № 139 від 06.04.2016 року «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» підлягала реєстрації та подальшому розгляду в порядку кримінально-процесуального законодавства. Тобто, подана заява про вчинення кримінального правопорушення не була зверненням громадян (заявою, скаргою), яка подавалася не в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року, і тому не підлягала розгляду відповідно до цього Закону.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1,4 ст. 214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 26.06.2019 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено начальником ГСУ Національної поліції України або уповноваженим слідчим про внесення до ЄРДР відомостей протоколу від 19.06.2019 року прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення. Натомість, явно з підстав божевільності, неправомірності та/або безграмотності начальник ГСУ Національної поліції України перекинув нібито за підслідністю протокол від 19.06.2019 року прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення до Генеральної прокуратури України, який дещо згодом був повернутим до ГСУ Національної поліції України.
05.07.2019 року, листом за вих. № 24/В-3696 заступник начальника відділу ГСУ Національної поліції України повідомив особу 1 про повторне перекидання нібито за підслідністю протоколу від 19.06.2019 року прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення на розгляд до ГУ НП в м.Києві. 09.07.2019 року, листом за вих. № 8833/125/55-2019 заступник начальника Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Соловей Олександр Віталійович повідомив особу 1 про те, що за результатами розгляду протоколу від 19.06.2019 року прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення було прийнято рішення начальником Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Василенко П.Ю. і начальником СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Жидовцевим А.В. про його списання до архіву на підставі Закону України “Про звернення громадян”, у зв’язку з неможливістю встановити місцезнаходження особи Левченко Ю.М., що є проявом абсолютного маразму, бандитизму, корупції, божевільності і збоченості даних осіб.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні відомостей до ЄРДР у визначений КПК України строк, поданої колективної заяви про вчинення кримінального правопорушення є предметом оскарження в суді в порядку, визначеному ст.303-307 КПК України.
20.06.2019 року, що відповідало 7 (сьомому) процесуальному дню (з оглядом на ч.5 ст.115 КПК України), особа 1 подав через канцелярію суду скаргу за вих. № 3283/20 від 20.06.2019 року на бездіяльність начальника ГСУ Національної поліції України (а паралельно – ще й бездіяльність керівника ГПД НАБУ).
У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор або ж детектив чи інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, згідно із положенням п. п. 1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06.04.2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення. Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу за № 139 від 06.04.2016 року про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до органів Національної поліції України здійснюється за дорученням його керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК України.
Також, п. 2.2. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
Статтею 55, 129 Конституція України зазначає, що кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб та службових осіб. Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.25 КПК України, прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Оскільки повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам, оскільки наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the United Kingdom), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» за № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» від 9 листопада 2012 року за № 1640/0/4-12, у ст.303 КПК України визначено порядок оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто – впродовж 24 годин.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
У судовому засіданні судом має бути встановлено, що строки, регламентовані ст.214 КПК України для внесення моєї заяви до ЄРДР, в рамках даної заяви, дотримано не було, у зв’язку з чим, слідчий суддя, розглянувши мою скаргу, у межах наявних та поданих до суду доказів на час її розгляду, за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, має у своєму розпорядженні всі підстави вважати її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, при цьому керуючись ст. 55, 56, 214, 303-307 КПК України, Наказом про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за №139 від 06.04.16 року, а також ч.2 ст.129, ч.3 ст.296, ст.197-1, ст.198 КК України та Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 № 9-49/0/4-17) особа 1 просив суд зобов’язати начальника ГСУ Національної поліції України (а паралельно – ще й керівника ГПД НАБУ) внести до ЄРДР відомості протоколу прийняття усної заяви від 20.06.2019 року про вчинення кримінального правопорушення за ст. 157, 129, 190, 396, 256, 170, 171 КК України.
07.08.2019 року слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва задовольнив скаргу особи 1 в повному обсязі та зобов’язав своєю Ухвалою у судовій справі № 760/19678/19 уповноважених осіб впродовж 24 годин з моменту отримання копії ухвали внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинене кримінальне правопорушення та розпочати досудове розслідування, про що повідомити зацікавлених осіб.
Що стосується не виконання доручення керівництва ГСУ Національної поліції України начальником Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Василенко Павлом Юрійовичем, начальником СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Жидовцевим А.В. та заступником начальника Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Соловей Олександр Віталійович, то останні прикинувшись сибірськими вальонками тупо і безкарно приховали вчинені злочини директора ТОВ «Хостмайстер» Левченко Олега Михайловича, директора ТОВ «Центр Інтернет Імен України» Лободи О.Ю., директора ТОВ «Інтернет Інвест» Блоцького Павла Аркадійовича та директора ТОВ «Хостинг Україна» Бердник Дениса Олександровича та інших поки що не встановлених осіб шляхом введення керівництва ГСУ Національної поліції України в оману: що начебто не виявилося за можливе встановити місцезнаходження підозрюваних у вчиненні злочину осіб. Останнє не витримує критики, так як для цього існує окремий вид слідчо-оперативного заходу – оголошення розшуку у кримінальному провадженні, яке потрібно було відкрити впродовж 24 годин, що власне і вимагається положенням ст.214 КПК України.
Більше того, навіть і без розшуку можна було скористатися наданими особою 1 поясненнями до протоколу прийняття усної заяви про вчинення злочину, де чітко вказувалися адреси місцезнаходження вищеперелічених зловмисних осіб, які понад три роки як вступили в злочинний зговір з країною-агресором та по нині зраджують наш уряд, державу і народ. Крім цього, усім достеменно відомо про існування сайту Міністерства юстиції України, на якому передбачена можливість отримання безоплатної довідки на практично всіх суб’єктів господарювання державного і приватного сектору – Єдиний державний Реєстр фізичних і юридичних осіб. Також, діючим законодавством передбачена можливість подачі запитів правоохоронних органів до органів державної влади (в тому числі до податкових органів) з метою отримання інформації на розшукуваних осіб, що вчинили злочини. Останнього не знати аж ніяк не міг начальник Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Василенко П.Ю., начальник СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Жидовцев А.В. та заступник начальника Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Соловей О.В. І що найпростіше, чого також вищеперелічені посадові особи Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві не могли не знати, що є таке поняття як інтернет.
Так от, якщо в любому браузері забити назви вищевказаних злочинних суб’єктів господарювання, то інтернет надасть повну інформацію про їх місцезнаходження, про особливості їх роботи і про історію їх державної зради та вчинення інших кримінальних злочинів.
Відповідальність за ч.1 і 2 ст.382 ККУ настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані. Незважаючи на те, що ч.З ст.382 КК України не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними. Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках — Велика палата Європейського суду з прав людини. Відповідальність за ст.382 ККУ може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Для наявності складу злочину, передбаченого ч.1 і 3 ст.382 ККУ, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці стандарти вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Василенко П.Ю., Соловей О.В. і Жидовцев А.В. через свою нахабність, протиправність і корумпованість напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, Василенко П.Ю., Соловей О.В. і Жидовцев А.В. саме у такий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що Києві знайдуться виживші ветерани АТО чи учасники Майдану, які влаштують цим ганебним персонам фекальну люстрацію, якщо наш уряд та керівники силових структур нашої держави не бажають реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Василенко П.Ю., Соловей О.В. і Жидовцев А.В. вчинили повторне кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.3 ст.382, ч.2 ст.365, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна багаторічна діяльність директора ТОВ «Хостмайстер» Левченко О.М., директора ТОВ «Центр Інтернет Імен України» Лобода О.Ю., директора ТОВ «Інтернет Інвест» Блоцького П.А. та директора ТОВ «Хостинг Україна» Бердник Д.О. також являється частиною громадської роботи особи 1, на яку його було делеговано Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Василенко П.Ю., Соловей О.В. і Жидовцева А.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання діяльності його громадської організації і тягне за собою кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії Василенко П.Ю., Соловей О.В. і Жидовцева А.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до правоохоронних органів і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Василенко П.Ю., Соловей О.В. і Жидовцев А.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, в черговий раз перевищили свої службові повноваження, вчинили підроблення, приховали вчинені злочини, не виконали чергового судового рішення, надають допомогу злочинним угрупуванням, регулярно перешкоджають діяльності громадської організації особи 1, тим самим саботуючи роботу органів поліції. Саботаж і бойкотування роботи органів поліції прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Василенко П.Ю. і Жидовцев А.В. умисно вчинили посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Василенко П.Ю., Соловей О.В. і Жидовцевим А.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Василенко П.Ю., Соловей О.В. і Жидовцева А.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Василенко П.Ю., Соловей О.В. і Жидовцевим А.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.3 ст.382, ч.2 ст.365, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення Василенко П.Ю., Соловей О.В. і Жидовцевим А.В. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та результатів проведеного досудового розслідування. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.