Жовноватюк В.С. рішуче перестала дружити з головою і Фемідою

У провадженні судді Солом’янського районного суду м.Києва Жовноватюк В.С. знаходилися на розгляді матеріали судової справи за № 760/2955/19 про відвід слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. від розгляду скарги особи 1 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у не здійсненні процесуальних дій, які він був зобов’язаним вчинити в обмежений КПК України строк у судовій справі за № 760/2955/19.
20.03.2019 року, вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань суддя Солом’янського районного суду м.Києва Жовноватюк В.С. не має права розглядати заяву про відвід слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. від подальшого розгляду судової справи № 760/2955/19, особа 1 через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва подав короткий варіант заяви про відвід судді Солом’янського районного суду м.Києва Жовноватюк В.С. При чому, у короткому тексті даної заяви про відвід судді Жовноватюк В.С. особа 1 зазначив таке: “Примітка: решта доказів будуть наданими безпосередньо в судовому засіданні при розгляді даної заяви”.
У відповідності до вимог ст.81, 35 КПК України суддя Жовноватюк В.С. мусила безперешкодно та без невиправданої затримки відкласти призначений розгляд судового засідання про відвід слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. від розгляду скарги особи 1 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у не здійсненні процесуальних дій, які він був зобов’язаним вчинити в обмежений КПК України строк у судовій справі за № 760/2955/19 на іншу дату.
20.03.2019 року відбулося судове засідання у судовій справі № 760/2955/19 під головуванням судді Жовноватюк В.С., за результатом якого вказана суддя винесла неправосудну ухвалу, перевищивши власні повноваження, не передавши у відповідності до вимог ст.35, 81 КПК України судову справу для визначення повноважного судді на розгляд заявленого 20.03.2019 року відводу та прийняття рішення по суті справи, вчинила службове підроблення, приховала безумовні підстави для відводу, перекрутила значення фактів, імітувала розгляд заяви про відвід без наявності у справі суду доказових матеріалів, позбавила особу 1 конституційного і КПК права на участь у судовому засіданні з розгляду заявленого відводу.
Виходячи з тексту ухвали у судовій справі № 760/2955/19 від 20.03.2019 року можна зробити законний висновок, що суддя Жовноватюк В.С. є зухвалим шахраєм, виключно безграмотною і бездарною особою. Також, виходячи зі змісту і форми вказаної вище ухвали є відповідні підстави засумніватися у психічному здоров’ї судді Жовноватюк В.С., яка давно потребує негайної госпіталізації до психіатричної лікарні, оскільки складає неабияку загрозу для безпеки життя і здоров’я оточуючих людей.
А саме, як пише усього двома коротенькими рядками суддя Жовноватюк В.С. в своїй божевільно-брехливій Ухвалі у судовій справі № 760/2955/19 від 20.03.2019 року: “Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи, вважаю що заява має бути залишена без розгляду”. І це попри те, що насправді матеріалів судової справи досі не існує, так як особа 1 досі не подавав до суду жодного із заявлених у примітці (до заяви про відвід) доказів про наявність відповідних підстав для відводу судді Жовноватюк В.С., оскільки суддя Жовноватюк В.С. зумисно перешкодила законному праву особи 1 на участь у судовому засіданні! Поза тим, навіть у короткому змісті поданої 20.03.2019 року через канцелярію суду заяви про відвід судді Жовноватюк В.С. від подальшого розгляду
заявленого особою 1 відводу слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. у судовій справі за № 760/2955/19, останній акцентував увагу на тому, що дана суддя проходить у п’яти кримінальних провадженнях, навмисно затягує розгляд судових справ понад розумний строк (до 7 календарних місяців, в той час як ч.2 ст.306 КПК України обмежується розгляд категорії саме таких судових справ – до 72 годин), не реагує на подані клопотання про передачу судових справ до апеляційної інстанції для визначенні підсудності (у відповідності до вимог ст.32 і 34 КПК України), не реагує на подані клопотання про передачу судових справ для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи), у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами і доповненнями). Однак, суддя Жовноватюк В.С. цим речам зовсім не надала жодного озвучення та аналізу, що суворо від неї вимагалося положеннями ст.370, 372 КПК України, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини.
Поміж тим, положення КПК і Конституції України невблаганно вимагають від таких шахрайських суддів як Жовноватюк В.С. в своїх судових рішеннях піддавати обов’язковому аналізу і процесуальному обгрунтуванню усіх зазначених заявником фактів, на які той посилається у заяві як на підставу для відводу.
Простіше кажучи, якщо заявник у своїй заяві посилається на 10 фактів, які як на його думку є приводом для відводу судді, то суддя Жовноватюк В.С. мусила б описати в своїй ухвалі усі ці 10 фактів і надати їм правову оцінку, при чому – у кожному випадку посилаючись на відповідні закони, які спростовують ці доводи або обгрунтовують, а не приховувати їх від дослідження як деградований шахрай. Натомість, в своїй неправосудній ухвалі у судовій справі № 760/2955/19 від 20.03.2019 року суддя Жовноватюк В.С. лише двома коротенькими реченнями виклала суть власного шахрайства, при цьому не озвучивши позицію заявника, не надавши правової оцінки його фактам та не спростувавши ці факти з обов’язковим посиланням на норми закону.
Натомість, явно перебуваючи у не своєму розумі, суддя Жовноватюк В.С. протиправно послалась в своїй ганебній ухвалі у судовій справі № 760/2955/19 від 20.03.2019 року на судову практику, як нібито на законну підставу залишення без розгляду заяву про відвід, що насправді не являється жодним законом в України: “ВССУ в своєму листі від 16.06.2016 року за № 223-1650/0/4-16 “Щодо окремих питань здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю в кримінальному провадженні” звернув увагу суддів на те, що заявлення відводів такому судді можна розцінювати як зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження та відповідно залишати такі заяви без розгляду”. З цього приводу Київський апеляційний суд та Рівненський апеляційний суд уже скасовував подібну бредятину таких твердолобих суддів, як суддя Жовноватюк В.С. (копія однієї з таких ухвал додається вкінці статті).
Відповідно, хіба міг написати вищенаписану безглузду, бездумну і злочинну дурню в Ухвалі у судовій справі № 760/2955/19 від 20.03.2019 року суддя з вищою юридичною освітою? Дане словоблуддя є нічим іншим як справжньою бреднею явно психічно нездорової людини, або деградованого наркомана, або білогарячащого алкоголіка. Навіть пересічна людина, яка далека від юриспруденції, не наважилась би подавати судову практику під гарніром Законів України, адже вона носить чисто рекомендаційний характер і не може бути приводом для постановлення жодних судових рішень.
У відповідності до положення статті 81 КПК України (Порядок вирішення питання про відвід), зазначається наступне: “1. У разі заявления відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявления відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. 2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження – суд, який його здійснює. 3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті мотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів. 4. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду”.
У відповідності до положення статті 35 КПК України (Автоматизована система документообігу суду), законодавець встановив таке: “1. У суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує: 1) об’єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді; 2) визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які внесені до списку присяжних; 3) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду матеріалів кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом; 4) централізоване зберігання текстів вироків, ухвал та інших процесуальних документів; 5) підготовку статистичних даних; 6) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху; 7) видачу вироків, ухвал суду та виконавчих документів на підставі наявних у системі даних; 8) передачу матеріалів до електронного архіву. 2. Матеріали кримінального проваджений, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов’язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іншого процесуального документа, прізвище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який здійснював судове провадження, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. 3. Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом. 4. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їх функціональними обов’язками. 5. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом. 6. Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі вироків, ухвал суду та виконавчих документів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів вироків, ухвал суду та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду”.
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається:
«2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
Відповідно до положення ст.21 КПК України (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень), «ч.1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону».
Статтею 318 (Строки і загальний порядок судового розгляду) КПК України встановлено:
«1. Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку».
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою.
Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Однак, суддя Жовноватюк В.С., мало того що винесла неправосудне рішення у справі № 760/2955/19 від 20.03.2019 року, при цьому відсторонивши особу 1 від законної участі в судовому засіданні, так вона ще й постановила ухвалу заднім числом і надіслала її на адресу заявника із запізненням на чотири календарних місяці.
Згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального і процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«ч.1 Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. ч.2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень». Відтак, постановлена суддею ухвала є незаконною і необгрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального і процесуального закону.
Однак, навіть якби і не було суттєвих підстав для відводу судді Жовноватюк В.С. від розгляду відводу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. від розгляду скарги особи 1 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у не здійсненні процесуальних дій, які він був зобов’язаним вчинити в обмежений КПК України строк у судовій справі за № 760/2955/19, то для цього існують норми міжнародного права, які є обов’язковими для виконання Україною, у відповідності до укладених міждержавних угод: “Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу. Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді”. Отож, “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…”. Останнє було залізним приводом для самовідводу судді Жовноватюк В.С. від розгляду судової справи № 760/2955/19, чого остання ганебно уникла.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Жовноватюк В.С. через свою нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Жовноватюк В.С. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Солом’янського районного суду м.Києва Жовноватюк В.С. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/2955/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Жовноватюк В.С. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Жовноватюк В.С. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Жовноватюк В.С., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, постійно перевищує свої службові повноваження, виносить неправосудні ухвали, не передає у відповідності до вимог ст.35, 81 КПК України судові справи для визначення повноважного судді на розгляд заявлених відводів та прийняття рішення по суті справи, вчиняє службові підроблення, приховує безумовні підстави для відводів, перекручує значення фактів, імітує розгляд заяв про відвід суддів без наявності саме таких заяв та доказів у судових справах, регулярно позбавляє особу 1 конституційного і КПК права на участь у судовому засіданні з розгляду заявлених відводів, порушує присягу судді, перешкоджає відправці правосуддя, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Жовноватюк В.С. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Жовноватюк В.С. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Жовноватюк В.С. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Жовноватюк В.С. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Жовноватюк В.С. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Жовноватюк В.С., яка регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.