Голуб О.А. Чому аферисти, неуки і шизіки стають суддями?

У провадженні судді Шевченківського районного суду м.Києва Голуб Оксани Анатоліївни знаходилися на розгляді матеріали судової справи № 761/6578/20 про відвід слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Трубнікова Андрія Володимировича від розгляду скарги за вих. № 3829/27 від 27.02.2020 року на бездіяльність керівника СУ ДБР, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 3806/21 від 21.02.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення суддею Вищого антикорупційного суду Мойсак Сергієм Мирославовичем, яка була зареєстрованою в канцелярії СУ ДБР під вх. № 1534 ЗКП.
Вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань суддя Шевченківського районного суду м.Києва Голуб О.А. не має права розглядати заяву про відвід слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Трубнікова А.В. від розгляду скарги за вих. № 3829/27 від 27.02.2020 року на бездіяльність керівника СУ ДБР, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 3806/21 від 21.02.2020 року про вчинене правопорушення суддею Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., особа 1 подав 25.03.2020 року (в 01 годину і 15 хвилин) через електронну пошту (враховуючи діючий в країні карантин) скорочений варіант заяви про відвід судді Шевченківського районного суду м.Києва Голуб О.А. та про перенесення судового засідання на інший час і день.
При чому, у короткому тексті поданої заяви про відвід судді Голуб О.А. особа 1 зазначив таке: “Іншою поважною підставою для перенесення даного судового засідання є призначення для мене 12.02.2020 року судового засідання з розгляду моєї скарги на закриття кримінального провадження в Печерському районному суді м.Києва на цей самий день і час (копія повістки надається в додатку до цієї заяви).
Додатки: копія ухвали у судовій справі № 757/61176/19-к від 14.02.2020 року, один аркуш”. Крім цього, особа 1 у короткому тексті поданої заяви про відвід судді Голуб О.А. також зазначив таке: “Примітка: повний текст заяви про відвід судді Голуб О.А. у судовій справі № 761/6578/20 надам разом із відповідними доказами під час судового розгляду даної заяви”.
У відповідності до вимог ст.220, 75, 81, 35 КПК України суддя Шевченківського районного суду м.Києва Голуб О.А. мусила відкласти призначене судове засідання з розгляду заявленого особою 1 відводу слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва Трубнікову А.В. від розгляду скарги за вих. № 3829/27 від 27.02.2020 року на бездіяльність керівника СУ ДБР, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 3806/21 від 21.02.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення суддею Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., а матеріали справи мала передати керівнику апарату Шевченківського районного суду м.Києва для авторозподілу, чого зі злочинних міркувань не зробила.
25.03.2020 року, рівно у 10 годин і 30 хвилин, було протиправно проведене суддею Шевченківського районного суду м.Києва Голуб О.А. судове засідання у судовій справі № 761/6578/20 стосовно розгляду заявленого особою 1 відводу слідчому судді Трубнікову А.В. від розгляду його скарги за вих. № 3829/27 від 27.02.2020 року на бездіяльність керівника СУ ДБР, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 3806/21 від 21.02.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення суддею Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за результатом якого вказаний суддя перевищила власні повноваження, вчинила службове підроблення, перешкодила доступу до правосуддя, імітувала розгляд заяви про відвід без наявності у справі суду саме такої заяви про відвід і без доказових матеріалів, позбавила особу 1 конституційного і КПК права на участь у судовому засіданні з розгляду заявленого відводу, постановила неправосудну ухвалу (якою залишила заяву про відвід без задоволення), копію якої особі 1 чомусь через поштову службу не надіслала, тим самим зухвало порушивши вимоги ст.376 КПК України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” та вимоги Європейського суду з прав людини.
14.05.2020 року особа 1 з дуже великим трудом витребував від помічника судді Голуб О.А. копію ухвали у судовій справі № 761/6578/20 та жахнувся тому, що було зазначеним в описовій частині ухвали: “…Вивчивши заяву про відвід, суд дійшов висновку про залишення її без задоволення, виходячи з наступного… Судом, передбачених положеннями ст.ст. 75, 76 КПК України підстав, за яких слідчий суддя Трубніков А.В. не може брати участь у розгляді скарги… в порядку ст.303 КПК України, як і даних, що викликають сумніви у його об’єктивності та неупередженості, не встановлено. Наведені в заяві… доводи на обгрунтування заявленого відводу, є надуманими, не являються обставинами, які виключають участь слідчого судді Трубнікова А.В. від розгляду скарги… та не свідчать про те, що слідчий суддя Трубніков А.В. особисто зацікавлений у результатах розгляду скарги… або про наявність підстав сумніватися у неупередженості судді. Отже, судом не встановлено обставин, які б дозволили зробити висновок про наявність обгрунтованих підстав вважати, що слідчий суддя Трубніков А.В. не здатен забезпечити розгляд даної скарги з дотриманням загальних засад кримінального провадження та прийняти за результатами розгляду скарги законне, обгрунтоване і вмотивоване рішення”.
Тут же виникає банальне запитання, а звідки це все взяла суддя Голуб О.А., адже заяви про відвід у справі суду № 761/6578/20 досі немає!? А якщо немає заяви про відвід, то звідки взялися у судді Голуб О.А. саме такі процесуальні висновки? Що це, шизофренічні або наркотичні галюцинації, чи біла гарячка у професійного судді-алкоголіка? А може це фантазія контуженого судді-дебіла?
Розглядаючи “урізану” заяву про відвід слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва Трубнікову А.В., суддя Голуб О.А. чомусь не надала жодного значення навіть тій “короткій” але щонайголовнішій інформації, на яку посилався особа 1 у своїй заяві від 03.03.2020 року. А саме, особа 1 акцентував свою увагу на тому, що (Цитата): “Враховуючи наявність процесуальних підстав, які викликають сумнів в неупередженості судді Трубнікова А.В. при розгляді судової справи № 761/6578/20 (в тому числі наявність декількох витягів з ЄРДР щодо проведення на даний час проти нього декілька досудових розслідувань в межах НАБУ, СБУ і в ДБР за фактами винесення ним неправосудних ухвал)… Адже саме на цю підставу суддя Голуб О.А. і посилалася у своїй заяві про самовідвід у судовій справі № 761/6570/20 (зазначивши факт відкриття скаржником на неї кримінальної справи за № 52018000000001232 як на тверду підставу для самовідводу, яка передбачена п.4 ч.1 ст.75 КПК України), який і був задоволеним 10.04.2020 року суддею Бугіль В.В. З цього витікає те, що суддя Голуб О.А. маніпулює законами України і приймає судові рішення, які їй на руку, або це є підтвердженим проявом її психічних розладів. За таких підстав суддя Голуб О.А. не має права працювати суддею, адже одне і друге суперечить чинному законодавству України. Простіше кажучи, якщо суддя Голуб О.А. маніпулює у такий спосіб законодавством України з корупційних міркувань – тоді її місце в тюрмі. А якщо це все робиться з причин психічних розладів – тоді місце судді Голуб О.А. в психіатричних лікарнях України. Як бачимо, ВРП, Верховна Рада України і Президент України тепер мусять прийняти рішуче рішення. Суддя Голуб О.А. мусить бути позбавлена роботи в суді. Крім цього, згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним, чого слідчий суддя Голуб О.А. з незрозумілих причин регулярно уникає, добре знаючи що особа 1 відкрив на неї декілька кримінальних проваджень за фактами вчинення нею злочинів (винесення серії неправосудних ухвал), що в лишній раз підтверджує її пряму зацікавленість у кінцевих результатах розгляду усіх його скарг.
Відповідно, суддя Шевченківського районного суду м.Києва Голуб О.А. під час прийняття рішення за заявою особи 1 залишила поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. За таких обставин суддя Голуб О.А., постановивши Ухвалу у провадженні № 1-кс/761/4298/2020 від 25.03.2020 року, якою залишила без розгляду заяву особи 1 про відвід, подану на підставі ст.75-80, 81-82 КПК України, Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактично істотно порушила вимоги цих самих законів. Суддя Голуб О.А., мало того що винесла неправосудне рішення у провадженні № 1-кс/761/4298/2020 від 25.03.2020 року, так вона ще й відсторонила особу 1 від законної участі в судовому засіданні та перешкодила його праву на подання повного тексту заяви про відвід із документальними доказами про наявність підстав для задоволення заяви про відвід.
Однак, навіть якби і не було підстав для відводу судді Трубнікова А.В. від розгляду скарги за вих. № 3829/27 від 27.02.2020 року на бездіяльність керівника СУ ДБР, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 3806/21 від 21.02.2020 року про вчинене правопорушення суддею Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., то суддя Голуб О.А. все-рівно мусила задовольнити заяву від 03.03.2020 року про відвід судді Трубнікову А.В. на підставі існуючих норм міжнародного права, які є обов’язковими для виконання Україною, у відповідності до укладених міждержавних угод.
А саме, у п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 від 27.07.2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений. Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт необєктивності чи зацікавленості судді.
Отож, “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…”. Останнє було залізним приводом для самовідводу судді Голуб О.А. від розгляду заяви про відвід слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Трубнікова А.В. від розгляду скарги за вих. № 3829/27 від 27.02.2020 року на бездіяльність керівника СУ ДБР, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 3806/21 від 21.02.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення суддею Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., чого остання ганебно уникла, при цьому виявляючи себе вельми зацікавленою особою у результатах розгляду саме такого роду заяв. Тим більше що суддя Голуб О.А. добре знає про те, що особа 1 відкрив на неї декілька кримінальних справ, у яких досі ведуться досудові розслідування в межах НАБУ, СБУ, ДБР, та уже неодноразово брала з цього приводу самовідводи (останній раз це було даною суддею зроблено 10.04.2020 року у судовій справі № 761/6570/20).
Згідно з цією нормою має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості. Таким чином, достатньою підставою для відводу/самовідводу є обгрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
Рішенням Європейського Суду у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року) встановлено, що відповідно до практики Європейського Суду, наявність безсторонності щодо п.1 ст.6 повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію, беруться до уваги лише особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад, відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб’єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43). Стосовно об’єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній. Позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими. Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії», пункт 45 від 28.10.1998 року).
Відповідно ст.81 КПК України (Порядок вирішення питання про відвід), зазначається:
“1.У разі заявления відводу слідчому судді або судді, який здійснює провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 статті 35 цього Кодексу. У разі заявления відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. 2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження – суд, який його здійснює. 3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді. Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується більшістю голосів. 4. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду”.
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається:
«2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.
3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
Статтею 376 КПК (Проголошення судового рішення) передбачено:
“1. Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.
Головуючий у судовому засіданні роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. 2. Якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п’яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині. 3. Після проголошення вироку головуючий роз’яснює обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз’яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції. 4. Якщо обвинувачений не володіє державною мовою, то після проголошення вироку перекладач роз’яснює йому зміст резолютивної частини судового рішення.
Копія вироку рідною мовою обвинуваченого або іншою мовою, якою він володіє, у перекладі, що засвідчений перекладачем, вручається обвинуваченому. 5. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановления. 6. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 7. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні».
Відповідно до положення ст.21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень), «1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. 2. Вирок та ухвала суду, що набрали законно; сили в порядку, визначеному цим Кодексом, с обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. 3. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом. 4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК України передбачено:
«1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.
3. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. 4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою.
Згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального і процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«ч.1 Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. ч.2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень». Відтак, постановлена суддею ухвала є незаконною і необгрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального і процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу. Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Голуб О.А. явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, суддя Голуб О.А. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній диверсантці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Шевченківського районного суду м.Києва Голуб О.А. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 1-кс/761/4298/2020 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Голуб О.А. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Голуб О.А. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Голуб О.А., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, виносить неправосудні ухвали, вчиняє службові підроблення, приховує безумовні підстави для відводів, перекручує значення фактів, імітує розгляд заяв про відвід суддів без наявності саме таких заяв та доказів у судових справах, позбавляє заявників конституційного і КПК права на участь у судовому засіданні з розгляду заявлених відводів, порушує присягу судді, перешкоджає доступу до правосуддя, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Голуб О.А. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Голуб О.А. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Голуб О.А. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Голуб О.А. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Голуб О.А. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Голуб О.А., яка регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.