Аферисти ВАКС: Павлишин О.Ф., Никифоров А.С., Чорна В.В.

У провадженні Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52019000000000378 від 08.05.2019 року за підозрою судді Дарницького районного суду м.Києва Вовка Євгена Ігоровича у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.368 та ч.2 ст.364 КК України.
16.12.2019 року детектив НАБУ Дуда Н.О. винесла Постанову про закриття кримінального провадження за № 52019000000000378 від 08.05.2019 року. Вважаючи Постанову від 16.12.2019 року про закриття даного провадження незаконною і передчасною, а відтак — підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 21.12.2019 року скаргу за вих.№ 3653/21 до Вищого антикорупційного суду.
У своїй скарзі за вих. № 3653/21 від 21.12.2019 року особа 1 зазначав, що перед тим як закрити кримінальне провадження №52019000000000378 від 08.05.2019 року детектив Дуда Н.О. не вчинила наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
– в повній мірі не виконала вимог Ухвали у провадженні № 1-кс/760/7412/18 від 31.08.2018 року;
– не повідомила особу 1 про початок досудового розслідування;
– не повідомила особі 1 імен детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
– не вручила особі 1 витягів з ЄРДР;
– не визначила процесуальний статус особи 1 у кримінальному провадженні;
– не надала особі 1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у провадженні, позаяк і не винесла Постанови про не визнання його потерпілим у кримінальному провадженні;
– не внесла до ЄРДР статтей вчиненого злочину – ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396 КК України;
– не проводила розслідування за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396 КК України, які були зазначеними у заяві за вих.№ 2388/21 від 21.05.2018 року про вчинені правопорушення та в резулятивній частині ухвали слідчого судді у провадженні № 1-кс/760/7412/18 від 31.08.2019 року;
– жодного разу не допитала особу 1 у справі даного провадження;
– не допитала існуючих свідків у справі провадження на стороні потерпілого;
– не розглянула заяву за вих. № 2562/01 від 01.10.2018 року в порядку ст.220 КПК;
– не надала відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 2562/01 від 01.10.2018 року;
– не розглянула заяву за вих. № 3175/17 від 17.04.2019 року в порядку ст.220 КПК;
– не надала відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 3175/17 від 17.04.2019 року;
– не розглянула заяву за вих. № 3221/03 від 03.05.2019 року в порядку ст.220 КПК;
– не надала відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 3221/03 від 03.05.2019 року;
– не дослідила і не надала правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2388/21 від 21.05.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення;
– жодного разу не допитала фігуранта у справі провадження;
– не допитала свідків з числа помічника і секретаря судді Вовка Є.І.;
– не призначила фоноскопічної експертизи;
– не провела відеоскопічної експертизи;
– не провела перехресного (одночасного) допиту з особою 1;
– не призначила для для особи 1 судово-медичної експертизи за фактом отриманого ушкодження здоров’я;
– не надала особі 1 можливості долучити до провадження наявні докази вчиненого злочину;
– не надала можливості долучити до справи копій документів, які доказують отримання особою 1 збитків;
– не перекинула за підслідністю до СУ ДБР окремі матеріали справи, які не підслідні НАБУ;
– не описала суть кримінального провадження № 52019000000000379 та імен фігурантів, які проходять у ньому, що унеможливило надання особою 1 заперечень;
– не описала суть кримінального провадження № 52019000000000380 та імен фігурантів, які проходять у ньому, що унеможливило надання особою 1 заперечень;
– не описала суть кримінального провадження № 52019000000000381 та імен фігурантів, які проходять у ньому, що унеможливило надання особою 1 заперечень;
– не описала суть кримінального провадження № 52019000000000404 та імен фігурантів, які проходять у ньому, що унеможливило надання особою 1 заперечень;
– не описала суть кримінального провадження № 52019000000000420 та імен фігурантів, які проходять у ньому, що унеможливило надання особою 1 заперечень;
– не описала суть кримінального провадження № 52019000000000436 та імен фігурантів, які проходять у ньому, що унеможливило надання особою 1 заперечень;
– не описала суть кримінального провадження № 52019000000000492 та імен фігурантів, які проходять у ньому, що унеможливило надання особою 1 заперечень;
– не описала суть кримінального провадження № 52019000000000490 та імен фігурантів, які проходять у ньому, що унеможливило надання особою 1 заперечень;
– не описала суть кримінального провадження № 52019000000000488 та імен фігурантів, які проходять у ньому, що унеможливило надання особою 1 заперечень;
– не описала суть кримінального провадження № 52019000000000491 та імен фігурантів, які проходять у ньому, що унеможливило надання особою 1 заперечень.
16.12.2019 року детектив НАБУ Дуда Н.О. закрила провадження № 52019000000000378 від 08.05.2019 року не вчинивши обов’язкових слідчих і процесуальних дій, відсторонивши особу 1 від законної участі в ньому. Детектив Дуда Н.О. своєю Постановою від 16.12.2019 року про закриття провадження № 52019000000000378 від 08.05.2019 року також порушила вимоги ст.110 КПК.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК, Постанова детектива мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття Постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
— зміст прийнятого процесуального рішення;
— місце та час (строки) його виконання;
— особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 16.12.2019 року детектива Дуда Н.О. про закриття кримінального провадження № 52019000000000378 від 08.05.2019 року.
Однак, всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК у Постанові від 16.12.2019 року детектива Дуда Н.О.:
1) відсутній перелік проведених слідчо-розшукових дій;
2) не зазначені причини не проведення допиту свідків і потерпілих;
3) не вказані причини не проведення експертиз наявних доказів;
4) не надано правової оцінки діям фігурантів у справі провадження;
5) не надано правової оцінки доказам у справі провадження;
6) відсутній реєстраційний номер та дата реєстрації Постанови в канцелярії НАБУ;
7) відсутній підпис керівника органу досудового розслідування;
8) відсутня печатка або штамп органу досудового розслідування.
В той же самий час Постанова від 16.12.2019 року детектива Дуди Н.О. не містить наступних обов’язкових позначок: «Згідно з оригіналом», дати створення копії Постанови, ПІП особи що створювала дану копію, зазначення посади і місця роботи особи, що виготовляла копію, підпис особи що створювала дану копію, дати реєстрації Постанови в канцелярії НАБУ, ПІП керівника органу досудового розслідування, що ознайомлювався із даною копією, підпису керівника органу досудового розслідування, печатки або штампу органу досудового розслідування тощо. Останнє є доказом того, що детектив Дуда Н.О. порушила вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності», що надавало окремий привід для скасування Постанови від 16.12.2019 року про закриття кримінального провадження. Крім цього, в даній Постанові від 16.12.2019 року не вказано змісту обставин, які є підставою для прийняття саме такого рішення та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
Окрім цього, текст оскаржуваної Постанови від 16.12.2019 року містить протиріччя, оскільки детектив Дуда Н.О. в своїй Постанові від 16.12.2019 року обгрунтовує відсутність складу злочину, а в резолютивній частині своєї Постанови, в якості процесуальних підстав для закриття кримінального провадження, посилається на положення п.2 ч.1 ст.284 КПК (закриття провадження у зв’язку з відсутністю події злочину).
В обгрунтування доводів особа 1 в додатку до скарги за вих.№ 3653/21 від 21.12.2019 року надав такі докази: “копію Постанови від 16.12.2019 року про закриття провадження за № 52019000000000378 від 08.05.2019 року, три аркуші; копію конверту з відтиском дати 18.12.2019 року відправки копії Постанови від 16.12.2019 року на адресу особи 1, один аркуш; копію заяви про вчинення кримінального правопорушення за вих.№ 2388/21 від 21.05.2018 року, шість аркушів; копію заяви за вих.№ 2562/01 від 01.10.2018 року, один аркуш; копію заяви за вих.№ 3175/17 від 17.04.2019 року, один аркуш; копію заяви за вих.№ 3221/03 від 03.05.2019 року, один аркуш; копію рішення Верховного Суду у провадженні № 826/247/18 від 11.01.2019 року, чотири аркуші; фотокопії Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17), два аркуші”.
У відповідності до вищенаписаного, при цьому керуючись ст. 21, 55, 56, 110, 220, 534, 535, 303-307 КПК України, ст. 55, 57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини, особа 1 просив суд:
“1. Розглянути дану скаргу в строк до 5 (п’яти) діб або у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) передати судову справу для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи); 2. Скасувати Постанову від 16.12.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000378 від 08.05.2019 року детективом ГПД НАБУ Дуда Н.О. 3. Повідомити СУ ДБР про зловживання повноваженнями та про приховування злочинів детективом ГПД НАБУ Дуда Н.О. 4. За результатами розгляду скарги, після виходу з нарадчої кімнати, надати наручно повний текст завіреної ухвали, або надіслати її поштою”.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, Вищий антикорупційний суд зареєстрував судову справу № 991/2874/19, яку автоматизованою системою документообігу було розподіленою на слідчого суддю Широку К.Ю. 13.02.2020 року, із невиправданою затримкою розгляду справи № 991/2874/19 на 50 календарних днів, було розпочате слідчим суддею Широкою К.Ю. судове засідання, під час якого суддя вчинила кримінальні і дисциплінарно караємі вчинки:
— не повідомила процесуального керівника (прокурора) про призначення судового засідання з розгляду скарги на Постанову від 16.12.2019 року детектива Дуди Н.О. щодо закриття кримінального провадження № 52019000000000378 від 08.05.2019 року;
— не встановлювала особу скаржника за особистими документами;
— не просила скаржника назватися та вказати адресу реєстрації та місця свого проживання;
— не зачитала скаржнику прав і обов’язків учасника судового провадження;
— не запитувала у скаржника про зрозумілість прав і обов’язків учасника судового провадження;
— залучила до справи провадження пояснення детектива Дуда Н.О., які були передані в суд у не дозволений спосіб (у порушення Наказів ДСА України за № 227 і 164);
— залучила до справи провадження належним чином не завірені копії документів детектива Дуда Н.О.;
— постановила неправосудну ухвалу, якою приховала злочини фігуранта у справі провадження;
— прийнявши неправосудне рішення, тим самим надала можливість і надалі вчиняти подібні злочини фігуранту у справі даного провадження;
— віддрукувала копію ухвали у судовій справі № 991/2874/19 від 13.02.2020 року, яка не відповідає вимогам Наказу ДСА України за № 173 від 17.12.2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ»;
— віддрукувала копію ухвали у судовій справі № 991/2874/19 від 13.02.2020 року, яка не відповідає вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”;
— віддрукувала копію ухвали у судовій справі № 991/2874/19 від 13.02.2020 року, яка не відповідає вимогам Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”;
— при винесенні ухвали не надала правової оцінки жодному із 37 фактів, які були зазначеними в скарзі за вих. № 3653/21 від 21.12.2019 року на Постанову від 16.12.2019 року детектива Дуди Н.О. про закриття кримінального провадження за № 52019000000000378 від 08.05.2019 року;
— у порушення вимог ст.284 КПК, в своїй неправосудній ухвалі не перерахувала 37 фактів, на які посилався скаржник щодо передчасності закриття кримінального провадження № 52019000000000378 від 08.05.2019 року та не надала на них належної відповіді, з посиланням на статті Кодексу;
— при винесенні своєї шахрайської ухвали не надала жодного значення тому, що детектив Дуда Н.О. не виконала вимог слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва, адже досі не внесла до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину;
— при винесенні своєї бездарної ухвали не надала жодного значення тому, що детектив Дуда Н.О. не виконала вимог слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва, адже досі не надала потерпілому витягів з ЄРДР;
— при винесенні своєї неправосудної ухвали не надала жодного значення тому, що детектив Дуда Н.О. не виконала вимог слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва, адже досі не надала потерпілому Пам’яток про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні;
— при винесенні своєї злочинної ухвали не надала жодного значення тому, що детектив Дуда Н.О. досі не розглянула і не надала відповіді на подані особою 1 три клопотання;
— при винесенні своєї безграмотної ухвали не надала значення тому, що детектив Дуда Н.О. на час закриття кримінального провадження навіть не визначила статус особи 1 у цьому провадженні;
— при винесенні своєї ухвали не надала значення тому, що детектив Дуда Н.О. навіть не допитала особу 1, тим самим позбавивши скаржника від можливості надати докази про вчинення злочину;
— при винесенні ухвали не надала значення тому, що детектив Дуда Н.О. не допитала жодних із існуючих свідків у кримінальному провадженні;
— в своїй ухвалі стверджує, що детектив провела усі можливі і не можливі слідчі і процесуальні дії;
— при винесенні ухвали не надала значення тому, що детектив Дуда Н.О. порушила вимоги ст.22, 55, 56, 21, 534, 535 КПК, ст.57 і 129 Конституції України та Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року;
— не надала правової оцінки долученим на даному судовому засіданні до справи провадження, в порядку окремого клопотання, додатковим документам, які обгрунтовували вимоги скаржника;
— не надала правової оцінки тому, що ухвала судді Педенко А.М. у провадженні № 1-кс/760/7412/18 від 31.08.2018 року, якої детектив не виконала, набрала законної сили та підлягає до безумовного виконання;
— встановивши в судовому засіданні факт не виконання детективом Дуда Н.О. вимог ухвали судді Педенко А.М. у провадженні № 1-кс/760/7412/18 від 31.08.2018 року, яка набрала законної сили та підлягала до безумовного виконання, суддя вимушена була скоритися вимогам ст.129-1 Конституції України та зробити усе належне аби вона була згодом виконаною;
— проігнорувавши вимоги ст.129-1 Конституції України, якою передбачений суддівський контроль за виконанням судових рішень та постановивши неправосудне рішення, тим самим унеможливила подальше виконання у судового рішення у провадженні № 1-кс/760/7412/18 від 31.08.2018 року;
— приховавши від дослідження не розглянуті три клопотання, суддя тим самим вчинила підроблення;
— неправдиво вказала в своїй ухвалі, зазначивши що “…рішення про закриття кримінального провадження… є вмотивованим, досудове розслідування проведено всебічно, повно та об’єктивно. Детектив дослідила повний обсяг обставин справи та оцінено зібрані докази”, що зовсім не відповідає дійсності, адже у справі провадження навіть нікого не було допитано, ухвала суду детективом досі не була виконаною, клопотання не розглянуті, що вказує на повну неадекватність судді або на її зумисну злочинну діяльність, направлену на приховування вчинених злочинів;
— зазначаючи в своїй шахрайській ухвалі те, що начебто заявником “…жодним чином не аргументовано наявність у діях судді злочину…, не наводить жодних обставин чи відомостей на підтвердження наявності ознак даного складу правопорушення…”, добре знаючи що заявник навіть не був допитаним у справі провадження, то тим самим виявляє себе безграмотною і явно недорозвиненою особою, яка навіть не здогадується про те, що положення ст.214 КПК України вимагають від заявника лише повідомлення коротких відомостей про вчинення злочину (буквально в декілька слів), так як подальше досудове розслідування передбачатиме проведення його допиту, на якому детектив (слідчий) надасть можливість такому заявнику більш конкретно та всебічно описати всі обставини вчинення злочину, чого власне і було позбавлено особу 1 детективом Дуда Н.О., а відповідно – унеможливило надання саме таких доказів;
— прийнявши неправосудне рішення, суддя тим самим нівелювала багаторічну діяльність громадської організації, яка та окремі її члени, в процесі супроводу даного кримінального провадження отримали відповідний матеріальний і моральний збиток;
— в своїй брехливій ухвалі протиправно стверджує, що Постанова від 16.12.2019 року детектива Дуда Н.О. відповідає усім вимогам ст.110 КПК, в той час як вона не містить навіть реєстраційного номеру і номеру телефону, а також суперечить вимогам Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанові Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності»;
— в своїй неправосудній ухвалі протиправно стверджує, що детектив сам оприділяє потребу у проведенні чи не проведенні слідчих, розшукових чи процесуальних дій, що не узгоджується із вимогами ст.22 КПК, Конституції України, практиці ЄСПЛ, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”;
— грубо і повторно порушила присягу судді.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 13.02.2020 року слідча суддя Широка К.Ю. винесла біля 40 неправосудних ухвал, якими з однієї сторони нівелювала кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – зумисно перешкодила наповненню державної скарбниці на десятки мільярдів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Враховуючи те, що положення ст.409, 412 КПК України передбачають скасування подібних неправосудних ухвал першої інстанції та призначення розгляду скарги по суті справи в межах Вищого антикорупційного суду, то з цього приводу особа 1 подав 25.02.2020 року скаргу за вих.№ 3825/25 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Широкої К.Ю. у провадженні № 1-кс/991/3482/19 від 13.02.2020 року з клопотанням про поновлення пропущеного строку. Крім цього, наперед знаючи про тотальний саботаж і диверсійну діяльність суддів даного суду та про постійне перешкоджання даними суддями доступу до правосуддя, а також про потенційне переслідування суддями даного суду особи 1 як громадського діяча за його тверду антикорупційну позицію, особа 1 залучив до справи апеляційного провадження Довідку про своє лікування в приватній клініці.
04.03.2020 року, ухвалою у провадженні № 11-сс/991/200/20 колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С. і Чорної В.В. було повернуто особі 1 апеляційну скаргу на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Широкої К.Ю. у провадженні № 1-кс/991/3482/19 від 13.02.2020 року у зв’язку з відмовою у задоволенні поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
З рішення суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С. і Чорної В.В. витікає, що Довідка за № 25 від 10.02.2020 року про лікування в клініці не являється поважною причиною для поновлення пропущеного строку для оскарження ухвали судді першої інстанції нібито тому, що під час лікування особа 1 наважився прийти до АП ВАКС на розгляд своєї скарги.
Поміж тим, розглядаючи апеляційну скаргу за вих. № 3825/25 від 25.02.2020 року на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Широкої К.Ю. у провадженні № 1-кс/991/3482/19 від 13.02.2020 року колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С. і Чорної В.В. вчинила кримінальні і дисциплінарно караємі вчинки:
— не повідомила процесуального керівника (прокурора САП) про призначення судового засідання з розгляду скарги за вих. № 3825/25 від 25.02.2020 року на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Широкої К.Ю. у провадженні № 1-кс/991/3482/19 від 13.02.2020 року;
— не просила скаржника назватися та вказати адресу реєстрації та місця свого проживання;
— не зачитала скаржнику прав і обов’язків учасника судового провадження;
— не запитувала у скаржника про можливість проведення судового засідання без участі процесуального керівника (прокурора САП);
— неправомірно називала учасника судового засідання (апелянта) “паном”, чого не передбачено КПК;
— неодноразово порушила Бангалорські принципи поведінки судді в судовому засіданні;
— протиправно перервала зачитування особою 1 заяви про відвід та пішли в нарадчу кімнату;
— порушували послідовність проведення судового засідання;
— не дозволила заявнику надати роз’яснення, кому був зачитаний відвід та посилання на статті КПК;
— відправляючись в нарадчу кімнату, колегія суддів пропустила обов’язковий етап дебатів;
— пішли в нарадчу кімнату і винесли ухвалу на припущеннях, так як заявник не вказав кому заявляв відвід;
— зазначили в ухвалі те, що заявник заявляв відвід усій колегії суддів, що є неправдою;
— у порушення вимог ст.376 КПК, заявникові не було надано копії ухвали;
— постановила неправосудне рішення, яким протиправно не визнала медичну Довідку як вагому підставу для поновлення нібито “пропущених” строків на оскарження рішення першої інстанції;
— постановила брехливе рішення, виходячи виключно з власних здогадок і припущень;
— постановила неправосудне рішення, яким приховала вчинені злочини фігуранта у справі провадження;
— постановила неграмотне рішення, яким дозволила фігуранту у справі кримінального провадження і надалі вчиняти подібні правопорушення;
— прийнявши неправосудне рішення колегія тим самим перешкодила діяльності громадської організації;
— грубо і повторно порушила присягу судді.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 04.03.2020 року колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С. і Чорної В.В. винесла біля 20 подібних неправосудних ухвал, якими з однієї сторони нівелювала кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – зумисно перешкодила наповненню державної скарбниці на десятки мільярдів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці,
Армія, силові структури тощо).
Крім цього, судді Павлишин О.Ф., Никифоров А.С. і Чорна В.В. надіслали особі 1 копію Ухвали у провадженні № 11-сс/991/200/20, яка не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 173 від 17.12.2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— не вказано прізвищ суддів на контрольній стрічці;
— не містить підпису суддів на контрольній стрічці;
— декотрі слова в ухвалі виділені “жирним” кольором;
— ухвала містить міжрядкові відступи;
— аркуші ухвали суду не пронумеровані;
— не містить дати набрання законної сили;
— не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали, що робить з такого судового документу абсолютно недієздатний шматок паперу.
У відповідності до вимог ст.117 КПК (Поновлення процесуального строку), зазначається:
“1. Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
2. Ухвала слідчого судді, суду про поновлення чи відмову в поновленні процесуального строку може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. Подання клопотання заінтересованою особою про поновлення пропущеного строку не припиняє виконання рішення, оскарженого з пропущенням строку”.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Виходячи з конструкції ч.1 ст.6 Конвенції, можна зробити висновок, що у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Практика ЄСПЛ засвідчує, що право на доступ до суду включає в себе й право на ухвалення рішення по справі. До конструкції «права на розгляд справи» також включається обов’язковий та остаточний характер судового рішення, а саме: обов’язок держав-учасниць Конвенції забезпечити остаточність судових рішень розуміється як те, що права вищих судів переглядати судові рішення мають використовуватися з метою виправлення допущених помилок, а не для проведення нових слухань. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. Що стосується принципу публічності, то він є важливим елементом права на справедливий суд.
Право на справедливий судовий розгляд є процесуальним правом кожної людини, чиї права порушені, не визнані чи оспорюються. Суть цього права полягає в тому, що, по-перше, воно є правом для захисту інших прав, а по-друге, це право має власну самодостатню цінність як складовий елемент верховенства права.
Якщо добре проаналізувати вищенаписане, то хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Судді Павлишин О.Ф., Никифоров А.С. і Чорна В.В. через свою корумпованість, дурнуватість, продажність, нахабність, безграмотність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, судді Павлишин О.Ф., Никифоров А.С. і Чорна В.В. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують цим ганебним диверсантам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді Павлишин О.Ф., Никифоров А.С. і Чорна В.В. вчинили кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/991/200/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С. і Чорної В.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, яка передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С. і Чорної В.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Павлишин О.Ф., Никифоров А.С. і Чорна В.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, перешкоджають доступу до правосуддя, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, виносять неправосудні рішення, перешкоджають діяльності громадських організацій, надають допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, порушують присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Павлишин О.Ф., Никифоров А.С. і Чорна В.В. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Павлишиним О.Ф., Никифоровим А.С. і Чорною В.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С. і Чорної В.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Павлишиним О.Ф., Никифоровим А.С. і Чорною В.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Павлишиним О.Ф., Никифоровим А.С. і Чорною В.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С. і Чорної В.В., які регулярно та грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування від СУ ДБР та ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також сподіватимемося на суспільний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.