Торчок Слободянюк П.Л. судові засідання проводить під кайфом

У провадженні ГУ НП в м.Києві перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року за ознаками вчинених слідчим суддею Солом’янського районного суду м.Києва Усатовою І.А. кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.375 КК України.
15.10.2019 року, у злісне порушення ст. 55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, ст. 57, 129 Конституції України, слідча ГУ НП в м.Києві Євтушенко Н.М. винесла Постанову про закриття кримінального провадження за № 52018000000000936 від 28.09.2018 року.
Вважаючи Постанову від 15.10.2019 року про закриття кримінального провадження за номером 52018000000000936 від 28.09.2018 року незаконною і передчасною, а відтак — підлягаючою до скасування в судовому порядку, 29.10.2019 року особа 1 подав в порядку ст.303, 304 КПК України до Шевченківського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 3466/28.
У своїй скарзі за вих. № 3466/28 від 29.10.2019 року особа 1 зазначав, що перед тим як закрити кримінальне провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року слідча ГУ НП в м.Києві Євтушенко Н.М. не вчинила наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не виконала Ухвалу слідчого судді, якою було її зобов’язано внести відповідні відомості до ЄРДР;
2) не повідомила особу 1 про початок досудового розслідування;
3) не вручила особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
4) не надала особі 1 Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у провадженні, поза тим і не винесла Постанови про не визнання його потерпілим у цьому провадженні;
5) не визначила процесуального статусу особи 1 у даному кримінальному провадженні;
6) жодного разу не допитала особу 1 у справі даного провадження;
7) жодного разу не допитала широкого кола існуючих свідків у справі даного провадження;
8) не зазначила у своїй Постанові від 15.10.2019 року переліку проведених нею слідчих дій;
9) не зазначила у своїй Постанові від 15.10.2019 року ПІП фігуранта, відомості про відкриття кримінального провадження: номер Ухвали суду, номер заяви, кваліфікацію вчиненого злочину тощо;
10) не внесла до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 2332/05 від 05.05.2018 року про вчинення правопорушення за кваліфікацією – ч.2 ст.256, ч.2. ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396 КК України;
11) не проводила розслідування за статтями – ч.2 ст.256, ч.2. ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396 ККУ;
12) не повідомила прокурора про потребу зміни підслідності до ГПД НАБУ та до СУ ДБР частину не підслідних ГУ НП у м.Києві кримінальних проваджень;
13) не розглянула в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву про вчинення слідчих і процесуальних дій;
14) не надала відповіді особі 1 в порядку ст.220 КПК України на подану заяву;
15) не дослідила і не надала правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2332/05 від 05.05.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення;
16) не допитала фігуранта у справі провадження щодо суті порушених особою 1 питань у заяві за вих. № 2332/05 від 05.05.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення;
17) не провела перехресного (одночасного) допиту із фігурантом провадження та наявними свідками;
18) не призначила для особи 1 судово-медичної експертизи у відповідності до отриманого ним ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
19) не надала можливості залучити до справи провадження наявні в особи 1 докази вчиненого злочину;
20) не надала особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факт отриманого ним ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
21) не надала особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факт отримання ним матеріальних і моральних збитків у даному кримінальному провадженні.
В частині 2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам. Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК України та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
15.10.2019 року слідча Євтушенко Н.М. закрила провадження за № 52018000000000936 від 28.09.2018 року не вчинивши жодної процесуальної і значимої слідчої дії, відсторонивши особу 1 від законної участі в ньому. Слідча Євтушенко Н.М. своєю Постановою від 15.10.2019 року про закриття провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року також порушила вимоги ст.110 КПК України.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК, Постанова детектива мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття Постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
— зміст прийнятого процесуального рішення;
— місце та час (строки) його виконання;
— особу, яким належить виконати Постанову, чого не має у Постанові від 15.10.2019 року слідчої Євтушенко Н.М. про закриття провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року.
Однак, всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК у Постанові від 15.10.2019 року слідчої Євтушенко Н.М.:
1) не зазначено процесуальних підстав внесення відомостей до ЄРДР;
2) не викладено змісту заяви за вих. № 2332/05 від 05.05.2018 року про вчинене правопорушення;
3) не зазначено ПІП фігуранта у справі провадження;
4) не зазначено жодної кваліфікаційної статті вчиненого злочину, які були вказаними особою 1 у його заяві за вих. № 2332/05 від 05.05.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення;
5) відсутній перелік проведених слідчо-розшукових дій;
6) не зазначені причини не проведення допиту свідків і потерпілих;
7) не вказані причини не проведення експертиз наявних доказів;
8) не надано правової оцінки діям фігуранта у справі провадження;
9) не надано правової оцінки доказам у справі провадження;
10) відсутній реєстраційний номер та дата реєстрації Постанови від 15.10.2019 року в канцелярії ГУ НП;
11) відсутній підпис керівника органу досудового розслідування;
12) відсутня печатка або штамп органу досудового розслідування.
В той же самий час Постанова від 15.10.2019 року слідчої Євтушенко Н.М. не містить наступних позначок: «Згідно з оригіналом», дати створення копії Постанови, ПІП особи що створювала дану копію, зазначення посади і місця роботи особи, що виготовляла копію, підпис особи що створювала дану копію, дати реєстрації Постанови в канцелярії ГУ НП в м.Києві, ПІП керівника органу досудового розслідування, що ознайомлювався із даною копією, підпису керівника органу досудового розслідування, печатки органу досудового розслідування тощо. Останнє є доказом того, що слідча Євтушенко Н.М. порушила вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності», що надавало окремий привід для скасування Постанови від 15.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року.
Саме такої позиції притримується Верховний суд України у своєму рішенні за № 826/247/18 від 11.01.2019 року, адже не прийняв до свого розгляду касаційну скаргу від уповноваженого головою КМДА Кличка В.В. у зв’язку з порушенням вимог двох вищезазначених законів. А саме, як зазначається Верховним судом України у вказаному рішенні, копія документу не може мати юридичної сили, якщо вона не засвідчена у належний спосіб: «з оригіналом згідно», «копія відповідає оригіналу», зазначення дати створення копії, зазначення ПІП особи та його посаду, що створювала копію, зазначення посади і ПІП керівника підрозділу, що ознайомлювався з документом та візував його, завірення копії документу мокрою печаткою установи.
Винесена Постанова від 15.10.2019 року слідчою Євтушенко Н.М. про закриття кримінального провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року не відповідає жодним нормам КПК України, являється по суті не вмотивованою, а її зміст не відповідає фактичним обставинам справи.
Слідча Євтушенко Н.М. з однієї сторони, виклала у своїй передчасній Постанові від 15.10.2019 року сумнівні та не перевірені факти, що є не припустимим, оскільки напряму порушує імперативні засади КПК України, а з іншої – жодних процесуальних і значимих слідчих дій не вчинила.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Тому, слідчий суддя був зобов’язаним проаналізувати долучену особою 1 до справи провадження копію рішення Верховного Суду № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, яка в окремому порядку вимагала скасування Постанови від 15.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року, так як остання не відповідала вимогам процесуального документу.
Добре знаючи про звичну як для переважної більшості суддів Шевченківського районного суду м.Києва затримку судового розгляду подібних скарг, особа 1 в прохальній частині своєї скарги за вих. № 3466/28 від 29.10.2019 року на Постанову від 15.10.2019 року про закриття провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року слідчим Євтушенко Н.М. вказав таке:
“Розглянути дану скаргу в строк до 5 (п’яти) діб або у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) передати судову справу для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження головою суду Акту прийняття — передачі судової справи)”.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, судова справа № 761/42465/19 була розподіленою на суддю Кваша А.В.
22.11.2019 року, після утримування без розгляду скарги впродовж 4 тижнів та всупереч ст. 2, 9, 55, 56, 21, 306, 534, 535, 370, 372 КПК, ст. 57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендаціям 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини суддя Кваша А.В. винесла ухвалу у судовій справі № 761/42465/19, якою залишила скаргу особи 1 за вих. № 3466/28 від 29.10.2019 року на Постанову від 15.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року слідчим Євтушенко Н.М. без задоволення.
У відповідності до Наказу ГПУ за № 125 і 139, Положення про внесення відомостей до ЄРДР та позиції колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4221/2019 від 23.07.2019 року та № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року, де чітко зазначається, що не підлягають обчисленню строки розслідування, в якому до ЄРДР слідчим не було внесено ті кваліфікаційні статті вчиненого злочину, які були вказаними заявником у заяві про вчинені правопорушення.
Однак, саме цьому не було надано жодного значення при винесенні неправосудної ухвали у судовій справі № 761/42465/19 від 22.11.2019 року суддею Кваша А.В. Суддя Кваша А.В. з незрозумілих причин упустила той факт, що слідча Євтушенко Н.М. умисно не внесла до ЄРДР жодної кваліфікаційної статті вчиненого слідчим суддею Солом’янського районного суду м.Києва Усатовою І.А. злочину, які були зазначеними особою 1 в заяві за вих. № 2332/05 від 05.05.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення та в ухвалі слідчого судді. Суддя Кваша А.В. також не звернула своєї уваги і на те, що особа 1 з цього приводу подавав керівникові органу досудового розслідування відповідні заяви в порядку ст.220 КПК та просив внести до ЄРДР зміни та доповнення в порядку вчинення інших процесуальних дій, яких слідча мусила вчинити однак досі не вчинила їх, а відповідно – відлік часу щодо перебігу процесуальних строків не міг розпочатися в світлі вимог ч.1 ст.219 КПК України. Також, суддя Кваша А.В. упустила і те, що при проведенні допиту особи 1, останній міг повідомити додаткові відомості про вчинення правопорушення за кваліфікацією вчиненого злочину – ч.1 ст.111 КК України, щодо якого законом не встановалено строку давності.
У відповідності до вимог ч.1 ст.214 КПК України, особа 1 подав до органу досудового розслідування лише короткий зміст заяви про вчинене кримінальне правопорушення, однак законодавець не обмежував його у праві подати слідчому усі відомості про вчинення проти нього кримінального правопорушення при проведенні його допиту чи після нього (шляхом доповнення) в період досудового розслідування, якого насправді не було.
Ідентичною щодо цього є позиція колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4224/2019 від 25.07.2018 року, де зазначається у першому абзаці третього аркушу, що суддя при винесенні свого рішення не керувався положеннями ст. 84, 91, 94 КПК України. Подібною є позиція і колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Вінницького апеляційного суду у провадженні № 11-сс/772/579/2018, де зазначається у четвертому абзаці другого аркушу, що винесене незаконне судове рішення підлягає безумовному скасуванню. Такою ж є позиція і колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, де зазначається, що у випадку подання потерпілими клопотань про внесення до ЄРДР усіх відомостей про вчинення кримінального правопорушення, слідчі вимушені скорятися закону і шляхом внесення змін доповнити ЄРДР повними (достатніми) відомостями про вчинення злочину з наступним проведенням досудового розслідування, а у разі нехтування правами потерпілих – бездіяльність слідчого може бути предметом оскарження в суді в порядку ст.303 КПК України, чому слідчий суддя Кваша А.В. також не надала правової оцінки.
Більше того, суддя Кваша А.В. собі заперечує, адже в Ухвалі у справі № 761/42465/19 від 22.11.2019 року стверджує, що перебіг провадження починає свій відлік з моменту внесення до ЄРДР відомостей про вчинення злочину, тоді як слідча Євтушенко Н.М. досі не внесла до ЄРДР саме такі відомості, викладених в заяві за вих. № 2332/05 від 05.05.2018 року про вчинення правопорушення та в Ухвалі слідчого судді – за ч.2 ст.256, ч.2. ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396 КК України.
І що найголовніше, слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В., у порушення вимог ч.3 ст.306 КПК України, Конституції України, Конвенції по правам людини, рішенням Європейського суду з прав людини, не запрошувала особу 1 для на розгляд судової справи № 761/42465/19 від 22.11.2019 року, що є суттєвим порушенням норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
У відповідності до ст.129-1 Конституції України: «Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд».
Відповідно вимогам ст.534 КПК (Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні), законодавцем визначено, що: «1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. 2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. 3. Виправдувальний вирок або судове рішення, шо звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання. 4. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинене також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 5. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом».
У відповідності до ст.535 КПК (Звернення судового рішення до виконання), передбачено: «1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення. 3. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. 4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
5. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість».
Статтею 21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається: «1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. 2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. 3. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
Суддя Кваша А.В., володіючи інформацією щодо не виконання слідчим Євтушенко Н.М. ухвали суду стосовно внесення до ЄРДР усіх відомостей про вчинені слідчим суддею Солом’янського районного суду м.Києва Усатовою І.А. кримінальні правопорушення, чомусь знехтувала прямими вимогами КПК України, Конституції України та практикою ЄСПЛ, адже не зобов’язала слідчу виконати вимоги вказаної ухвали суду та своїм неправосудним рішенням перешкодила їх подальшому виконанню.
Відповідно до вимогам ст.370 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого має бути законною, обгрунтованою
та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального і процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції).
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регламентовано параграфом 1 Глави 26 КПК України.
Враховуючи вимоги ч.6 ст.9 КПК України, за якими у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюються або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу. Слідчий суддя Кваша А.В. під час прийняття рішення за скаргою на Постанову від 15.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року слідчим Євтушенко Н.М., залишила поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. За таких обставин, слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В., постановивши Ухвалу у судовій справі № 761/42465/19 від 22.11.2019 року, якою залишила скаргу на Постанову від 15.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року слідчим Євтушенко Н.М. без задоволення, фактично істотно порушила вимоги кримінально-процесуального закону.
Враховуючи те, що положення ст. 409, 412 КПК України передбачають скасування апеляційною інстанцією подібних ухвал першої інстанції, то з цього приводу особа 1 подав 10.01.2020 року до Київського апеляційного суду скаргу за вих. № 3755/10 на Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В. у судовій справі № 761/42465/19 від 22.11.2019 року.
13.02.2020 року, ухвалою у провадженні № 11-сс/824/939/2020 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі суддів Шроля В.Р., Журавля О.О. і Миколюка О.В. ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В. у судовій справі № 761/42465/19 від 22.11.2019 року було скасовано, а скаргу за вих. № 3466/28 від 29.10.2019 року на Постанову від 15.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року слідчим в ОВС СУ ГУ НП у м.Києві Євтушенко Н.М. повернено до Шевченківського районного суду м.Києва на новий розгляд.
При чому, в своїй ухвалі у провадженні № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, скасовуючи Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В. у судовій справі № 761/42465/19 від 22.11.2019 року зазначала, що підставою для скасування вказаної ухвали судді першої інстанції явилося те, що вказана суддя не взяла до уваги факти не виконання слідчою в ОВС СУ ГУ НП у м.Києві Євтушенко Н.М. вимог ухвали суду стосовно внесення до ЄРДР усіх відомостей про вчинені кримінальні правопорушення слідчим суддею Солом’янського районного суду м.Києва Усатовою І.А. та проведення за ними повноцінного досудового розслідування, не розгляду клопотань особи 1, не проведення допиту потерпілого та свідків, не визначення статусу заявника у кримінальному провадженні, не надання заявникові витягів з ЄРДР та Пам’яток про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні і т.д.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, справа № 761/42465/19 була розподіленою на слідчого суддю Слободянюк Павла Леонідовича, який умисно не розглядав скаргу за вих. № 3466/28 від 29.10.2019 року на Постанову від 15.10.2019 року про закриття провадження №52018000000000936 від 28.09.2018 року слідчим в ОВС СУ ГУ НП у м.Києві Євтушенко Н.М. аж до 10.07.2020 року.
10.07.2020 року, у відповідь на численні скарги та вимоги особи 1, після неправомірного утримування без розгляду вказаної скарги впродовж 5 (п’яти) календарних місяців та всупереч ст. 2, 9, 55, 56, 21, 306, 534, 535, 370, 372 КПК України, ст. 57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендаціям 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини
суддя Слободянюк П.Л. виніс ухвалу у судовій справі № 761/42465/19, якою протиправно залишив скаргу особи 1 за вих. № 3466/28 від 29.10.2019 року на Постанову від 15.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року слідчим Євтушенко Н.М. без задоволення.
При чому, в процесі тридцятисекундного (!) розгляду справи № 761/42465/19, слідчий суддя Слободянюк П.Л. встиг вчинити вкрай серйозні кримінальні і дисциплінарно караємі вчинки:
— не скорився вимогам пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) адже мусив на п’ятнадцятий день не розглянутої судової справи № 757/57889/19-к передати її для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи), адже протиправно протримав не розглянутою скаргу 5 місяців;
— з’явився у судове засідання в стані повного наркотичного сп’яніння;
— не повідомив процесуального керівника про призначення даного судового засідання;
— проводив судове засідання у стані повної неадекватності і обкаканості власних штанів;
— проводив судове засідання в своїй робочій кімнаті, тривалістю всього у 30 секунд;
— проводив судове засідання без участі процесуального керівника;
— не просив назватися особу 1 і вказати місце реєстрації і проживання;
— не зачитав особі 1 прав і обов’язків учасника судового провадження;
— не запитував в особи 1 про зрозумілість процесуальних прав і обов’язків учасника судового провадження;
— не проголосив складу суду;
— не проголосив підстави проведення судового засідання;
— не запитував в особи 1 про наявність у нього відводів секретарю судового засідання та головуючому судді;
— не запитував в особи 1 про наявність у нього клопотань та заяв;
— не дозволив особі 1 долучити до справи наявні у нього докази, що обгрунтовували його доводи;
— не дозволив особі 1 зачитати текст скарги (або зробити коротку доповідь по матеріалам поданої скарги);
— не досліджував матеріалів судової справи;
— не досліджував матеріалів кримінальної справи;
— не проголошував етап дебатів;
— на підвищених тонах (кричав) на особу 1 і звинувачував його “у знущанні над суддями”, чим порушував Бангалорські принципи поведінки судді;
— умисно виніс неправосудне рішення, що не узгоджується із вимогами ст. 370, 372 КПК України;
— уник виконання прямих вимог ст.129-1 Конституції України, яка вимагала від даного судді скасування Постанови від 15.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року слідчою в ОВС СУ ГУ НП у м.Києві Євтушенко Н.М., так як остання зовсім не виконала вимог первинної ухвали слідчого судді стосовно внесення до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину, які були зазначеними в заяві особи 1 про вчинені кримінальні правопорушення та в ухвалі слідчого судді;
— уник виконання прямих вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанові Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», які передбачали скасування Постанови від 15.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000936 від 28.09.2018 року слідчим Євтушенко Н.М., оскільки Постанова слідчого не відповідала вимогам процесуального документу;
— тривалим не розглядом скарги приховував вчинені злочини фігуранта у справі провадження та надавав їй повторну можливість знову вчиняти подібні злочини;
— постановив резулятивну частину ухвали, яка не передбачена КПК у досудовому розслідуванні;
— повідомив про проголошення повного тексту ухвали на 15.07.2020 року, що перевищує встановлений ст.376 КПК строк на 1 зайву добу;
— перешкодив громадській діяльності особи 1;
— грубо і повторно порушив присягу судді.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 10.07.2020 року суддя Слободянюк П.Л. виніс уже 4 неправосудних ухвали, якими з однієї сторони повністю нівелював кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодив наповненню державної скарбниці на десятки мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Крім цього, суддя Слободянюк П.Л., як тільки дізнався що особа 1 являється учасником бойових дій і має обмежені можливості щодо пересування, почав відкрито знущатися з нього і переслідувати його явно із сепаратиських міркувань, при цьому наносячи йому колосальну матеріальну шкоду та шкоду його здоров’ю. Прикладом цьому може слугувати хоча б те, що суддя Слободянюк П.Л. неодноразово відмовлявся проводити призначені судові засідання, перекладаючи їх знов і знов на інші дати, добре знаючи що кожний такий зайвий приїзд особи 1 у судове засідання приносить йому фізичні і моральні страждання та додаткові матеріальні витрати. Це також стосується тривалих та неоправданих очікувань призначених судових засідань під дверима даного судді, який постійно їх затримує на години, перш ніж проводити їх або повідомити про їх перенесення на іншу дату. Це також стосується грошових витрат на подачу апеляційних скарг до апеляційної інстанції на неправосудні рішення даного нехлюя-судді, який умисно їх виносить і про це навіть на судовому засіданні особі 1 відверто повідомляє.
У відповідності п.7 ст.11 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»
(Гласність і відкритість судового процесу), «Судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки».
Пунктом 8 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що «Судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки».
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У відповідності до Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 26.11. 2010 року за № 30 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 15.09.2016 року № 58, від 02.03. 2018 року за № 17, від 12.04. 2018 року за № 16):
«п.19. Повторний автоматизований розподіл судової справи може проводитись модулем автоматизованого розподілу в порядку, визначеному п.6 цього Розділу у випадках:
1) коли суддя або суддя-доповідач не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти календарних днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені процесуальним законом — на підставі розпорядження керівника апарату, підписаного у відповідності до його посадових обов’язків;
2) у разі наявності протоколу про неможливість проведення автоматизованого розподілу та після усунення обставин, що унеможливлювали його здійснення — на підставі розпорядження керівника апарату суду, підписаного у відповідності до його посадових обов’язків;
3) у випадках порушення пункту 5 Розділу III цього Положення, якщо це призвело до порушення порядку визначення судді — на підставі розпорядження керівника апарату суду (секретаріату)».
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження — суд.
Відповідно до положення ст.21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень), передбачено таке: «ч.1 Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону».
У відповідності до ст.22 КПК (Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості) зазначено: “1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. 6. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків”.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Виходячи з конструкції ч.1 ст.6 Конвенції, можна зробити висновок, що у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. Що стосується принципу публічності, то він є важливим елементом права на справедливий суд. Наступним елементом права на справедливий суд згідно ст.6 Конвенції є право на розумний строк розгляду.
Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні ст.6 Конвенції є: 1) здатність ухвалювати обов’язкові для виконання рішення; 2) обов’язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності «суду»; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4) гарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи. Європейський суд з прав людини досить вимогливо підходить і до встановлення того, чи був суд, який розглядав справу, незалежним та чи забезпечена його безсторонність. Принцип безсторонності передбачає відсутність у судді особистої заінтересованості у справі та спроможності виконати роль безстороннього арбітра, який вирішує справу незалежно, підпорядковуючись виключно закону. Право на справедливий судовий розгляд є процесуальним правом кожної людини, чиї права порушені, не визнані чи оспорюються. Суть цього права полягає в тому, що, по-перше, воно є правом для захисту інших прав, а по-друге, це право має власну самодостатню цінність як складовий елемент принципу верховенства права.
Якщо добре проаналізувати вищенаписане, то хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже шести років гинуть в ООС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Слободянюк П.Л. через свою бездарність, протиправність, неадекватність і наркозалежність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Слободянюк П.Л. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштують цьому наркоману, сепаратисту і диверсанту фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Слободянюк П.Л. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 761/42465/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Слободянюк П.Л. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Слободянюк П.Л. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Слободянюк П.Л. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, затягує розгляд судових справ на вкрай нерозумний строк, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Слободянюк П.Л. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Слободянюк П.Л. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Слободянюка П.Л. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Слободянюк П.Л. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Слободянюком П.Л. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Слободянюк П.Л., який регулярно та грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — щодо відкриття дисциплінарної справи. Також сподіватимемося на суспільний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.