Суддя Хамзін Т.Р. приходить на засідання п’яним і обісраним

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52019000000000350 від 25.04.2019 року за ознаками вчинених працівниками НАБУ Ляхович У.І., Хилько В.В., Павлущик В.В., Рокунь С.В. кримінальних правопорушень, передбачених ст.170, ч.2 ст.256, ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.382, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396 , ч.1 ст.396 КК України.
08.09.2020 року, у порушення ст. 55, 56, 21, 110, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, ст.57, ст.129 Конституції України та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», детектив ВВР УВК НАБУ Грабар С.В. надіслав особі 1 поштою рекомендований лист за штрихкодовим номером 0303607673201, в якому було п’ять копій Постанов від 31.08.2020 року про закриття кримінальних проваджень, одна з яких – за № 52019000000000350 від 25.04.19 р.
Вважаючи Постанову від 31.08.2020 року про закриття кримінального провадження за номером № 52019000000000350 від 25.04.2019 року детективом Грабар С.В. незаконною і передчасною, а відтак –підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав до Вищого антикорупційного суду скаргу за вих. № 3998/18 від 18.09.2020 року в якій зазначав наступне.
Детектив Грабар С.В., перед тим як вдруге закрити провадження № 52019000000000350 від 25.04.2019 року не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
– не виконав в повній мірі вимог Ухвали слідчого судді за № 760/10490/19 від 18.04.2019 року;
– не виконав в повній мірі вимог Ухвали слідчого судді за № 760/7924/19 від 02.05.2019 року;
– не виконав в повній мірі вимог Ухвали слідчого судді за № 760/13687/19 від 15.05.2019 року;
– не виконав в повній мірі вимог Ухвали слідчого судді за № 991/5264/20 від 07.07.2020 року (якою було скасовано постанову від 16.06.2020 року детектива Грабара С.В. про закриття провадження);
– не повідомив особу 1 про початок розслідування у провадженні № 52019000000000384 від 10.05.19 р.;
– не повідомив особу 1 про початок розслідування у провадженні № 52019000000000467 від 04.06.19 р.;
– не повідомив особу 1 про початок розслідування у провадженні № 52019000000000468 від 04.06.19 р.;
– не повідомив особу 1 про початок розслідування у провадженні № 52019000000000469 від 04.06.19 р.;
– не повідомив особу 1 про початок розслідування у провадженні № 52019000000000470 від 04.06.19 р.;
– не повідомив особу 1 про початок розслідування у провадженні № 52019000000000471 від 04.06.19 р.;
– не повідомив особу 1 про початок розслідування у провадженні № 52019000000000472 від 04.06.19 р.;
– не повідомив особу 1 про початок розслідування у провадженні № 52019000000000473 від 04.06.19 р.;
– не повідомив особу 1 про початок розслідування у провадженні № 52019000000000474 від 04.06.19 р.;
– не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000350 від 25.04.2019 року (яке 13.06.2019 року було прокурором САП Кричун В.В. незаконно об’єднане із кримінальним провадженням № 52019000000000384 від 10.05.2019 року та з кримінальним провадженням № 52019000000000469 від 04.06.2019 року);
– не повідомив заявника про початок досудового розслідування у провадженні № 52019000000000468 від 04.06.2019 року (яке 25.06.2019 року було прокурором САП Козачина С.С. незаконно об’єднане із кримінальним провадженням № 52019000000000470 від 04.06.2019 року в кримінальне провадження № 52019000000000468 від 04.06.2019 року);
– не повідомив заявника про початок досудового розслідування у провадженні № 52019000000000350 від 25.04.2019 року (яке 01.07.2019 року було прокурором САП Кричун В.В. незаконно об’єднане із кримінальним провадженням № 52019000000000467 від 04.06.2019 року, № 52019000000000468 від 04.06.2019 року, № 52019000000000471 від 04.06.2019 року, № 52019000000000472 від 04.06.2019 року,
№52019000000000473 від 04.06.2019 року та з № 52019000000000474 від 04.06.2019 року в кримінальне провадження № 52019000000000350 від 25.04.2019 року);
– не повідомив заявнику імен детективів і процесуальних керівників у провадженнях: № 52019000000000384 від 10.05.2019 року, № 52019000000000467 від 04.06.2019 року, № 52019000000000468 від 04.06.2019 року, № 52019000000000469 від 04.06.2019 року, № 52019000000000470 від 04.06.2019 року, № 52019000000000471 від 04.06.2019 року, № 52019000000000472 від 04.06.2019 року, № 52019000000000473 від 04.06.2019 року, № 52019000000000474 від 04.06.2019 року та № 52019000000000350 від 25.04.2019 року;
– не вручив заявнику жодного витягу з ЄРДР при виконанні Ухвали за № 760/10490/19 від 18.04.2019 року;
– не вручив заявнику жодного витягу з ЄРДР при виконанні Ухвали за № 760/7924/19 від 02.05.2019 року;
– не вручив заявнику жодного витягу з ЄРДР при виконанні Ухвали за № 760/13687/19 від 15.05.2019 року;
– не вручив особі 1 Пам’яток про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженнях: № 52019000000000384 від 10.05.2019 року, № 52019000000000467 від 04.06.2019 року, № 52019000000000468 від 04.06.2019 року, № 52019000000000469 від 04.06.2019 року, № 52019000000000470 від 04.06.2019 року, № 52019000000000471 від 04.06.2019 року, № 52019000000000472 від 04.06.2019 року, № 52019000000000473 від 04.06.2019 року, № 52019000000000474 від 04.06.2019 року та № 52019000000000350 від 25.04.2019 року;
– жодного разу не допитав заявника у справі кримінальних проваджень: № 52019000000000384 від 10.05.2019 року, № 52019000000000467 від 04.06.2019 року, № 52019000000000468 від 04.06.2019 року, № 52019000000000469 від 04.06.2019 року, № 52019000000000470 від 04.06.2019 року, № 52019000000000471 від 04.06.2019 року, № 52019000000000472 від 04.06.2019 року, № 52019000000000473 від 04.06.2019 року, № 52019000000000474 від 04.06.2019 року та № 52019000000000350 від 25.04.2019 року;
– жодного разу не допитав існуючих свідків у кримінальних провадженнях: № 52019000000000384 від 10.05.2019 року, № 52019000000000467 від 04.06.2019 року, № 52019000000000468 від 04.06.2019 року, № 52019000000000469 від 04.06.2019 року, № 52019000000000470 від 04.06.2019 року, № 52019000000000471 від 04.06.2019 року, № 52019000000000472 від 04.06.2019 року, № 52019000000000473 від 04.06.2019 року, № 52019000000000474 від 04.06.2019 року та № 52019000000000350 від 25.04.2019 року;
– не допитав жодного фігуранта у кримінальних провадженнях № 52019000000000384 від 10.05.2019 року, № 52019000000000467 від 04.06.2019 року, № 52019000000000468 від 04.06.2019 року, № 52019000000000469 від 04.06.2019 року, № 52019000000000470 від 04.06.2019 року, № 52019000000000471 від 04.06.2019 року, № 52019000000000472 від 04.06.2019 року, № 52019000000000473 від 04.06.2019 року, № 52019000000000474 від 04.06.2019 року та № 52019000000000350 від 25.04.2019 року, у відповідності до піднятих особою 1 питань у його окремих заявах про вчинення кримінальних правопорушень (за № 3137/09 від 09.04.2019 року, за № 3084/15 від 15.03.2019 року та за № 3230/08 від 08.05.2019 року);
– не вніс до ЄРДР достатніх відомостей із заяви особи 1 за вих. № 3137/09 від 09.04.2019 року про вчинення кримінальних правопорушень за кваліфікацією – за ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст. 367, ч.2 ст.256, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
– не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.2 ст.256, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
– не вніс до ЄРДР достатніх відомостей із заяви особи 1 за вих. № 3084/15 від 15.03.2019 року про вчинення кримінальних правопорушень за кваліфікацією – за ст.170, ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2. ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
– не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – за ст.170, ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2. ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст. 27 КК України;
– не вніс до ЄРДР достатніх відомостей із заяви особи 1 за вих. № 3230/08 від 08.05.2019 року про вчинення кримінальних правопорушень за кваліфікацією – за ст.170, ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
– не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – за ст.170, ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст. 367, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
– не розглянув подане особою 1 клопотання за вих. № 23/01/2 від 24.01.2020 року в порядку ст.220 КПК;
– не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на подане клопотання за вих. № 23/01/2 від 24.01.2020 року;
– не розглянув подану особою 1 заяву за вих. № 3217/03 від 03.05.2019 року в порядку ст.220 КПК України;
– не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 3217/03 від 03.05.2019 року;
– не розглянув подану особою 1 заяву за вих. № 3248/20 від 20.05.2019 року в порядку ст.220 КПК України;
– не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 3248/20 від 20.05.2019 року;
– не розглянув подану особою 1 заяву за вих. № 3253/31 від 31.05.2019 року в порядку ст.220 КПК України;
– не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 3253/31 від 31.05.2019 року;
– не визначив процесуальний статус особи 1 у кримінальних провадженнях: № 52019000000000384 від 10.05.2019 року, № 52019000000000467 від 04.06.2019 року, № 52019000000000468 від 04.06.2019 року, № 52019000000000469 від 04.06.2019 року, № 52019000000000470 від 04.06.2019 року, № 52019000000000471 від 04.06.2019 року, № 52019000000000472 від 04.06.2019 року, № 52019000000000473 від 04.06.2019 року, № 52019000000000474 від 04.06.2019 року та № 52019000000000350 від 25.04.2019 року;
– у своїй протиправній Постанові від 31.08.2020 року неправдиво зазначив, що нібито пропонував особі 1 проведення допиту у даному кримінальному провадженні, поміж тим зізнаючись, що пропозиція
стосувалася його допиту в якості свідка, в той час як у цій кримінальній справі досі немає Постанови про не визнання особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні;
– у своїй протиправній Постанові від 31.08.2020 року неправдиво зазначив, що нібито пропонував особі 1 проведення допиту у даному кримінальному провадженні, що не відповідає дійсності і чому досі немає у справі провадження припустимого і належного доказу (крім одного разу – 23.01.2020 року, щодо якого він і клопотав про його перенесення на іншу дату через зайнятість у судовому процесі);
– у своїй протиправній Постанові від 31.08.2020 року неправдиво зазначив, що нібито пропонував особі 1 проведення допиту у даному кримінальному провадженні, однак буцім то так і не дочекавшись його явки детектив прийняв рішення про повторне закриття кримінального провадження, що не узгоджується із положенням КПК (яким не передбачено закриття провадження через не явку заявника для проведення допиту, натомість передбачений привід і накладення грошового стягнення, чого детектив не застосував, добре розуміючи що у нього немає доказів протилежному);
– не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 3137/09 від 09.04.2019 року про вчинення щодо нього кримінального правопорушення;
– не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 3084/15 від 15.03.2019 року про вчинення щодо нього кримінального правопорушення;
– не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 3230/08 від 08.05.2019 року про вчинення щодо нього кримінального правопорушення;
– не провів жодного перехресного (одночасного) допиту із фігурантами у кримінальному провадженні;
– не призначив для особи 1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
– не надав особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні у нього докази вчиненого злочину (про що і було зазначено в примітках до трьох заяв про вчинення кримінальних правопорушень);
– не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку у даному провадженні на загальну суму у 2,5 млн. грн.
Це саме стосується і низки неправомірних дій процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні, які хоч і розглянули клопотання детектива Грабара С.В. про потребу зміни підслідності не підслідних НАБУ проваджень за кваліфікаціями – за ст.170, ч.2 ст.367, ч.2 ст.256, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.3 ст.382, ч.2 ст.382, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України, однак цього чомусь не вчинили та не винесли окремих Постанов про проведення досудового розслідування в межах НАБУ не підслідних НАБУ вищеперелічених проваджень.
31.08.2020 року детектив Грабар С.В. закрив кримінальне провадження за № 52019000000000350 від 25.04.2019 року не вчинивши процесуально значимих та слідчих дій, відсторонивши особу 1 від законної участі в ньому, при цьому порушуючи вимоги ст.22, 55, 56, 57, 284 КПК України. Детектив Грабар С.В. своєю протиправною Постановою від 31.08.2020 року про закриття кримінального провадження за № 52019000000000350 також порушив вимоги ст.110 КПК України.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 31.08.2020 року детектива Грабара С.В. про закриття провадження № 52019000000000350 від 25.04.2019 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 31.08.2020 року детектива Грабар С.В. відсутні:
– короткий опис трьох заяв про вчинення кримінальних правопорушень (за вих. № 3137/09 від 09.04.2019 року, за вих. № 3084/15 від 15.03.2019 року та за вих. № 3230/08 від 08.05.2019 року);
– перелік проведених слідчих дій;
– причини не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
– причини не проведення експертизи наявних доказів;
– правова оцінка фігурантам у справі провадження;
– правова оцінка доказам у справі провадження;
– реєстраційний номер та дата реєстрації постанови;
– підпис керівника підрозділу;
– печатка органу досудового розслідування.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Саме про це йдеться в долученій до справи провадження копії рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якою було відмовлено у прийнятті касаційної скарги голови КМДА Кличка В.В., так як остання не відповідала поняттю процесуального документу (не було правильним чином завірено додатки до касаційної скарги та саму скаргу, у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності, адже належним чином не завірив свою Постанову від 29.05.2020 року: відсутній реєстраційний номер канцелярії НАБУ не зазначено в правому верхньому куті «копія вірна», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, не вказана посада особи, яка створювала дану копію, відсутній підпис, ПІП і посада керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією Постанови, немає печатки керівника підрозділу УВК НАБУ.
Також, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
Окрім цього, текст оскаржуваної Постанови містить протиріччя, оскільки детектив Грабар С.В.
в своїй Постанові обгрунтовує відсутність складу злочину, а в резолютивній частині Постанови
в якості процесуальних підстав для закриття кримінального провадження посилається на положення п.2 ч.1 ст.284 КПК України (закриття провадження у зв’язку з відсутністю події злочину).
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Вищого антикорупційного суду, справа № 991/7846/20 була розподіленою на суддю Хамзіна Т.Р.
28.09.2020 року, всупереч ст. 2, 9, 21, 55, 56, 110, 306, 534, 535, 370, 372 КПК, ст. 57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендаціям 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини суддя Хамзін Тимур Рафаїлович виніс ухвалу у судовій справі № 991/7846/20, якою залишив скаргу особи 1 за вих. № 3998/18 від 18.09.2020 року на Постанову від 31.08.2020 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000350 від 25.04.2019 року детективом УВК НАБУ Грабар С.В. без задоволення.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
У відповідності до ст.129-1 Конституції України: «Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд».
Відповідно вимогам ст.534 КПК (Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні), законодавцем визначено, що: «1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. 2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. 3. Виправдувальний вирок або судове рішення, шо звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання. 4. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинене також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 5. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом».
У відповідності до ст.535 КПК (Звернення судового рішення до виконання), передбачено: «1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення. 3. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. 4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
5. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість».
Статтею 21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається:
«1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. 2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. 3. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
У відповідності до ст.22 КПК (Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості) зазначено: “1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. 6. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків”.
Суддя Хамзін Т.Р., добре володіючи інформацією щодо не виконання детективом Грабарем С.В. трьох ухвал суду стосовно внесення до ЄРДР усіх відомостей про вчинені працівниками НАБУ Ляхович У.І., Хилько В.В., Павлущик В.В. і Рокунь С.В. кримінальних правопорушень, чомусь знехтував прямими вимогами КПК України, Конституції України та практикою ЄСПЛ, адже не тільки не зобов’язав даного детектива виконати вимоги вказаної ухвали суду, але й своїм неправосудним рішенням остаточно перешкодив подальшому виконанню цих трьох ухвал суду.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р., 28.09.2020 року виніс ухвалу у судовій справі № 991/7846/20, якою викрививши майже усі процесуально значимі факти та неправдиво стверджуючи обставини, які насправді не відповідають дійсності з метою помсти за те, що особа 1 відкрив на нього дві кримінальних справи за прийняття неправосудних рішень в інших судових провадженнях.
У відповідності до п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» суддя Хамзін Т.Р. мусив взяти самовідвід у даній судовій справі, чого не зробив з метою переслідування особи 1 за його громадську діяльність, тим самим вчинивши ще один проти самого себе злочин. У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 від 27.07.2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Наведене свідчить про те, що підставою для самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт необ’єктивності чи зацікавленості судді. Згідно з цією нормою має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості. Таким чином, достатньою підставою для самовідводу було обгрунтоване припущення про існування ризику того, що даний суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим. Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід, якого слідчий суддя Хамзін Т.Р. уник, тим самим підтверджуючи свою пряму зацікавленість у кінцевих результатах розгляду скарги за вих. № 3998/18 від 18.09.2020 року на Постанову від 31.08.2020 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000350 від 25.04.2019 року детективом УВК НАБУ Грабарем С.В.
Поза тим, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р., постановивши Ухвалу у судовій справі № 991/7846/20 від 28.09.2020 року, якою відмовив особі 1 у задоволенні скарги за вих. № 3998/18 від 18.09.2020 року, фактично істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону.
Доказом цьому слугує наступне:
1) У відповідності до вимог нового КПК України (ст. 55, 56 Кодексу), заявникам уже не потрібно подавати окремі заяви детективу (слідчому чи прокурору) про визнання себе потерпілим, оскільки таким уже являється з моменту подання заяви про вчинення щодо себе злочину. Суддя Хамзін Т.Р. у першому абзаці шостої сторінки своєї ухвали чомусь стверджує протилежне;
2) Суддя Хамзін Т.Р. у 2 абзаці 6 сторінки своєї ухвали стверджує, що особа 1 начебто не подавав у межах даного провадження жодного клопотання чи заяви, які б потребували їх розгляду детективом, в той час як вони насправді подавалися і про що особа 1 надавав докази у вигляді копій саме таких заяв і клопотань;
3) Суддя Хамзін Т.Р. у третьому абзаці шостої сторінки своєї ухвали стверджує що начебто особі 1 детектив Грабар С.В. надавав витяги з ЄРДР, що насправді не відповідає дійсності і чому не має у судовій справі жодного належного і припустимого доказу, однак містить докази того, у який саме спосіб даний детектив вчиняє подібні службові підроблення – копія витягу з ЄРДР, який був надісланим йому листом, однак насправді цей витяг з ЄРДР не стосується особи 1, а зовсім іншої особи;
4) Суддя Хамзін Т.Р. у 4 абзаці 6 сторінки своєї ухвали стверджує що начебто детектив Грабар С.В. допитав усіх фігурантів, однак насправді цей допит зовсім не стосувався предмету трьох заяв особи 1 про вчинення злочину, що і вимагалось від даного детектива положеннями ст. 284, 110, 214 КПК України;
5) Суддя Хамзін Т.Р. у 11 абзаці 5 сторінки своєї ухвали стверджує, що детектив Грабар С.В. надсилав особі 1 поштою повістки про проведення допиту, що насправді не відповідає дійсності (крім одного разу, коли особа 1 просив перенести такий допит на іншу дату через потребу бути присутнім у судовому засіданні) і чому не має у судовій справі належного і припустимого доказу;
6) Суддя Хамзін Т.Р. в дванадцятому абзаці п’ятої сторінки своєї ухвали стверджує що детектив Грабар С.В. надсилав особі 1 повістки для проведення його допиту в якості свідка, в той час як дане кримінальне провадження не містить постанови про не визнання його потерпілим, однак жодної оцінки цьому факту не надав та відповідних мір не прийняв для поновлення порушених прав особи 1;
7) Суддя Хамзін Т.Р. у тринадцятому абзаці п’ятої сторінки своєї ухвали стверджує що детектив Грабар С.В. нібито мав повне право вимагати від особи 1 доказів того, що йому було заподіяно шкоду аби видати особі 1 Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, що не узгоджується із нормами нового КПК України (ст.55, 56 Кодексу), ст.57 Конституції України, а також 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року;
8) Суддя Хамзін Т.Р. у дев’ятому абзаці п’ятої сторінки своєї ухвали стверджує що детектив Грабар С.В. виконав вимоги усіх трьох ухвал суду, що є неправдою, і що навіть добре видно з однієї з трьох ухвал суду, де в резулятивній частині ухвали вказані ст. 15, 27 КК України, але які досі не значаться серед таких, які б мали також розслідуватися детективом у досудовому провадженні. Дане твердження судді суперечить і вимогам Наказу ГПУ за № 139, з якого витікає, що детектив мусив внести всі відомості в ЄРДР з кожної заяви про вчинення злочину, чого досі так і не зробив;
9) Суддя Хамзін Т.Р. у сьомому абзаці п’ятої сторінки своєї ухвали стверджує що детектив Грабар С.В. виконав вимоги усіх трьох ухвал суду, та що детектив вніс до ЄРДР усі відомості, в той самий час як перераховані даним суддею кваліфікаційні статті вчиненого злочину навіть по своїй кількості втричі менше від тих, які особою 1 були вказаними у його заявах про вчинення злочину та в трьох ухвалах суду;
10) Суддя Хамзін Т.Р. в своїй ухвалі також уник від надання аналізу не відповідності Постанови детектива Грабара С.В. вимогам процесуального документу через призму наданої особою 1 ухвали Верховного Суду та посилань на вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності, що надавало окремий привід для скасування Постанови детектива Грабара С.В.;
11) Суддя Хамзін Т.Р. в своїй ухвалі також уник надання оцінки тим фактам, що не явка на допит заявника не дає приводу детективу закривати кримінальне провадження, однак дає право йому для накладення грошового стягнення та застосувати привід;
12) Суддя Хамзін Т.Р. уник надання оцінки і тим фактам, що детектив не допитав жодного із свідків;
13) Суддя Хамзін Т.Р. в своїй ухвалі також уник надання оцінки тому, що матеріали проваджень були прокурорами САП незаконно об’єднані, оскільки поміж собою нічим не пов’язані;
14) Суддя Хамзін Т.Р. проводив 28.09.2020 року судове засідання без запрошення на нього процесуальних керівників, що згідно вимог ч.3 ст.306 КПК надає право скасувати таке судове рішення.
15) Суддя Хамзін Т.Р. 28.09.2020 року виніс таке судове рішення, яке повністю суперечить його попередньому рішенню від 07.07.2020 року у судовій справі № 991/5264/20, яким він скасував попередню постанову від 16.06.2020 року детектива Грабара С.В. про закриття кримінального провадження за номером № 52019000000000350 від 25.04.2019 року, що є неспростовним доказом застосування даним суддею неоднакових норм права або ж його повної психічної невміняємості (або наслідок алкогольного делірію);
16) Суддя Хамзін Т.Р. проводив 28.09.2020 року судове засідання у стані сильного алкогольного сп’яніння, що не могло не вплинути на прийняття рішення. Останнє супроводжувалося жагою до постійного прийняття мінеральної води, ассиметричного закриття повік, сонливості, сильного смороду із рота і з штанів, що навіть добре видно на відеозапису.
Відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова детектива про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Відповідно трьом Ухвалам колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року, № 11-сс/824/4003/2020 від 31.08.2020 року та № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року, а також відповідно положенню ч.1 ст.219 КПК, «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження». Однак, детектив Грабар С.В. досі не вніс до ЄРДР відомостей трьох заяв про вчинення злочину, тому відлік часу у досудовому розслідуванні ще не наступив, а відповідно – досудового розслідування ще не розпочиналось.
Аналогічна ситуація констатується і іншими Ухвалами колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, які разом із ч.1 ст.303 КПК України та Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) стверджують, що якщо потерпілий ініціює перед слідчим (детективом, прокурором) внесення до ЄРДР усіх статтей вчиненого злочину, які ним вказувалися у заяві про вчинення кримінального правопорушення, то слідчий, детектив або прокурор зобов’язані це зробити в негайному порядку, виходячи з Наказів ГПУ за № 139 і 125, а також з Положення про внесення відомостей до ЄРДР та ч.5 ст.214 КПК України, чого детектив Грабар С.В. з незрозумілих причин уникає, досі не розглянувши чотири заяви особи 1 в порядку ст.220 КПК про вчинення інших процесуальних дій, які він був зобов’язаним вчинити у визначений законом строк (про внесення до ЄРДР усіх визначених особою 1 кваліфікаційних статтей вчиненого злочину), тим самим саботуючи проведення досудового розслідування та приховуючи вчинені злочини фігуранта у справі кримінального провадження.
Отож, виходячи з вищеприведеного, три різні колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду уже скасували три ухвали першої інстанції, не дивлячись на позицію ст.219 КПК, яка дозволяє припиняти досудове розслідування навіть на «нульовій точці», якщо термін досудового розслідування уже вичерпаний. В той же самий час, враховуючи що слідчий (детектив, прокурор) не виконали трьох ухвал суду та не внесли до ЄРДР усіх кваліфікуючих статтей вчиненого злочину, які особа 1 зазначав в своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень та які були перерахованими в ухвалі слідчого судді першої інстанції, то і «старту» досудового розслідування також не могло розпочатися. Ця ситуація в точності повторилася із детективом Грабар С.В., який досі не вніс до ЄРДР тих статтей вчиненого злочину, які були вказаними у трьох заявах про вчинення кримінальних правопорушень та в ухвалі слідчих суддів, тим самим досі не розпочавши досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
У відповідності до Наказу № 139 ГПУ, в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке:
«Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
Відповідно до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою».
Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників провадження.
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суддя Хамзін Т.Р. через свою безграмотність, бездарність, протиправність, неадекватність і алкоголізм напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, суддя Хамзін Т.Р. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 28.09.2020 року суддя Хамзін Т.Р. уже виніс біля 40 неправосудних ухвал, якими з однієї сторони повністю нівелював кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодив наповненню державної скарбниці на декілька сотень мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштують цьому алкоголіку-диверсанту фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Хамзін Т.Р. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.3 ст.375, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 991/7846/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Хамзіна Т.Р. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Хамзіна Т.Р. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Хамзін Т.Р. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, затягує розгляд судових справ, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Хамзін Т.Р. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Хамзіним Т.Р. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Хамзіна Т.Р. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Хамзіним Т.Р. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.3 ст.375, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ СБУ і ГСУ ГПУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Хамзіним Т.Р. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Хамзіна Т.Р., яка грубо порушує присягу і етику судді. Очікуємо результатів адекватного реагування від ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — щодо відкриття дисциплінарної справи. Також сподіватимемося на певний суспільний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.