Кучма А.Ю., Аліменко В.О. і Безименна Н.В. Аферисти-недолюдки

31.10.2020 року особа 1 подав до Шостого апеляційного адміністративного суду, як суду першої інстанції, позовну заяву про визнання бездіяльності ЦВК протиправною та зобов’язання вчинити дії, в якій просив суд:
“1. Прослухати в судовому засіданні оригінали аудіозаписів телефонних розмов із заступником голови ОВК
№ 208 Григорчук Тетяною Анатоліївною як належний і припустимий доказ у провадженні.
2. Визнати бездіяльність Центральної виборчої комісії протиправною.
3. Накласти на Центральну виборчу комісію адміністративне стягнення у грошовій формі – 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
4. Зобов’язати Центральну виборчу комісію розглянути скаргу від 29.10.2020 року по суті справи;
5. Зобов’язати Центральну виборчу комісію надати копії Рішень ДВК за № 740005, № 740003, № 740023 і
№ 740111 щодо результату розгляду поданих 25.10.2020 року скарг.
6. Зобов’язати Центральну виборчу комісію належним чином відреагувати на допущені порушення ДВК
за № 740005, № 740003, № 740023 і № 740111.
7. Зобов’язати Центральну виборчу комісію відреагувати на допущені порушення ОВК № 208”.
Крім цього, перед початком розгляду позовної заяви, в порядку клопотання особа 1 просив суд:
1. Допитати свідка з числа довірених осіб Савенко Сергія Олександровича.
2. Залучити до справи провадження докази того, що особа 1 насправді не отримував від Відповідача відзиву
на позовну заяву та жодних інших документів, які представник Відповідача перед початком судового засідання приєднав до судової справи.
3. Залучити до справи провадження три витяги з ЄРДР, як докази того, що Відповідач за ідентичну бездіяльність уже перебуває на даний час у трьох кримінальних провадженнях.
4. Залучити до справи провадження копію Відомості про передачу 22.10.2020 року Окружною виборчою комісією з виборів народних депутатів України інформаційних плакатів кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих в одномандатному виборчому окрузі № 208, дільничним виборчим комісіям звичайних та спеціальних виборчих дільниць із запізненням на 33 календарні дні, що порушило вимоги Закону України
«Про вибори народних депутатів України».
В обгрунтування своїх доводів особа 1 надав суду копію скарги, яка ним була подана 29.10.2020 року до ЦВК, однак станом навіть на 31.10.2020 року так і не була розглянутою. У всякому випадку особа 1 жодної відповіді від ЦВК станом на 31.10.2020 року не отримував, а протилежному досі немає доказів у судовій справі № 855/83/20.
02.11.2020 року адміністративну справу у провадженні № 855/83/20 було розглянуто колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі суддів Кучми Андрія Юрійовича, Аліменко Володимира Олександровича та Безименної Наталії Вікторівни, які позбавили особу 1 права на ознайомлення із залученими до судової справи представником Відповідача матеріалів: відзив на позовну заяву, копія картки реєстрації вихідної кореспонденції, копія окремих листків журналу вихідної кореспонденції ЦВК. Останнє позбавило особу 1 права знати про що у цих документах йшлося та права на надання з цього приводу своїх пояснень. Крім цього, особа 1 не в стані був оцінити прийнятність таких доказів, оскільки йому не було відомо про належність і припустимість залучених до справи суду представником Відповідача доказів.
Як згодом особі 1 стало відомо (після прийняття даним судом Рішення), що представник Відповідача належним чином не оформив свого відзиву на позовну заяву, копії картки реєстрації вихідної кореспонденції та копії окремих листків журналу вихідної кореспонденції ЦВК.
Останнє порушувало вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності, на що особа 1 окремо наголошував на початку судового засідання, однак судді колегії на це порушення чомусь у визначений законом спосіб зовсім не відреагували.
Крім цього, як особа 1 з’ясував, що представник Відповідача не підтвердив своїх повноважень на участь у судовому засіданні та на долучення до судової справи будь-яких документів.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Саме про це йдеться в долученій особою 1 до апеляційної скарги копії рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якою було відмовлено у прийнятті касаційної скарги голови КМДА Кличка В.В., так як остання не відповідала поняттю процесуального документу (не було правильним чином завірено додатки до касаційної скарги та саму скаргу: відсутній реєстраційний номер канцелярії вихідної кореспонденції, не зазначено в правому верхньому куті «копія вірна», не має підпису і ПІП особи, що створювала ці копії, не вказана посада особи, яка створювала дані копії, відсутній підпис цієї особи; відсутнє ПІП і посада керівника підрозділу, який мусив бути ознайомленим з відзивом на позовну заяву, копіями нібито надісланої відповіді з ЦВК, копіями карток реєстрації вихідної кореспонденції тощо).
Також, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі суддів Кучми А.Ю., Аліменка В.О. та Безименної Н.В. проігнорували розгляд заявлених особою 1 клопотань. Даними суддями було лише в околопроцесуальній формі повідомлено особу 1 «що згодом після початку розгляду судової справи по суті стане зрозуміло, що робити з цими клопотаннями» (?), однак до даних клопотань колегія суддів більше не поверталася та питання допиту свідка по суті не вирішувалося. Це саме стосується і оригіналів аудіозаписів,
як належні і припустимі докази у провадженні, які також судом не були прослухані. З однієї сторони тут має місце порушення послідовності ведення судового засідання, а з іншої – порушення норм матеріального і процесуального права, що передбачало скасування такого Рішення. Не витримує критики і те, що колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі Кучми А.Ю., Аліменка В.О. та Безименної Н.В. прийняли як за належний і припустимий доказ те, що насправді не може являтися навіть натяком на доказ – не завірену копію картки ЦВК про відправку 29.10.2020 року поштового листа на адресу Позивача. Тобто, судом було прийнято за доказ звичайний шматок паперу, в той час як закон вимагав таким доказом рахувати проштампований конверт цінного поштового відправлення з описом його вмісту, якого у справі суду на момент розгляду провадження за № 855/83/20 насправді не було.
Судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О. і Безименна Н.В. в першому абзаці шостого аркушу Рішення неправдиво зазначили, що «Матеріали справи містять докази направлення позивачу рішення Центральної виборчої комісії за № 21-36/1-4067 від 30.10.2020 року (20750), яким скаргу позивача від 29.10.2020 року було повернуто без розгляду, а саме: картка реєстрації вихідної кореспонденції, інформація про документи, що відправлені з ЦВК станом на 02.11.2020».
Саме цим ганебним твердженням колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі Кучми А.Ю., Аліменка В.О. і Безименної Н.В. визнала себе такими, які досі не знають що насправді означає належність і припустимість доказів. Тобто, судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О. і Безименна Н.В. винесли судове Рішення на припущеннях, так як у справі суду досі немає жодного конверта із штрихкодом про відправку листа з повернутими матеріалами скарги (або ж цінного листа з описом його вмісту). Сам по собі лист чи картка реєстрації вихідної кореспонденції не можуть об’єктивно свідчити про те, що ЦВК повернуло особі 1 скаргу, так як не несуть про це жодної об’єктивної інформації, яка може міститися на конверті (у вигляді штрихкоду та штемпеля дати відправки кореспонденції) чи у конверті (у вигляді опису вкладення у цінний лист). Однак, судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О. і Безименна Н.В. стверджуючи таке: “«Матеріали справи містять докази направлення позивачу рішення Центральної виборчої комісії за № 21-36/1-4067 від 30.10.2020 року (20750), яким скаргу позивача від 29.10.2020 року було повернуто без розгляду, а саме: картка реєстрації вихідної кореспонденції, інформація про документи, що відправлені з ЦВК станом на 02.11.2020», то тим самим визнали (принаймні для себе самих) що документи було повернуто позивачу лише 02.11.2020 року, що було на три дні більше, аніж це було відведено законом. Тобто, станом на 02.11.2020 року бездіяльність ЦВК уже складала три дні. Тоді як можна було самому собі заперечувати, якщо вказані судді самі встановили наявність бездіяльності ЦВК, однак у задоволенні позову чомусь відмовили? А чи не простіше і не логічніше було б взагалі не вказувати дату відправки кореспонденції позивачу 02.11.2020 року, а скажімо 30.10.2020 року (коли бездіяльності ЦВК ще не допустило)? Чи це була ознака неадекватності або бандитизму суддів Кучми А.Ю., Аліменко В.О. і Безименної Н.В.? Чи все ж таки дані судді були нетверезими або під дією наркотика?
У всякому разі не нормально було встановити факт бездіяльності ЦВК, однак відмовити у задоволенні позову, да ще й намагатися обґрунтувати своє неправосудне рішення з точки зору закону та логіки.
Поміж тим, лише 03.11.2020 року особа 1 отримав від ЦВК оскаржуваний поштовий лист, однак із датою його справжнього відправлення не 30.10.2020 року, як це було напрочуд встановлено колегією суддів Апеляційного адміністративного суду, а 02.11.2020 року, що на 3 (три) дні було пізніше від “встановленої” цим судом дати. Останнє остаточно доводило те, що ЦВК порушило встановлений законом строк на розгляд скарги, а значить – проявило бездіяльність, яка і була предметом судового позову. Останнє доводило те, що станом на 02.11.2020 року ЦВК допустила бездіяльність, а відповідно – судовий позов особи 1 мав бути задоволеним.
У відповідності до вимог ч.2 ст.111 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» (Порядок і строки розгляду скарги) зазначається:
“1. Порядок та строки розгляду скарг виборчими комісіями встановлюються Центральною виборчою комісією, з урахуванням вимог цієї статті та статей 108-110 цього Закону.
2. Скарга, оформлена без дотримання вимог статті 110 цього Закону, повертається відповідно Головою Центральної виборчої комісії або іншим членом Центральної виборчої комісії за дорученням Голови Центральної виборчої комісії чи головою або заступником голови окружної або дільничної виборчої комісії суб’єкту звернення зі скаргою без розгляду не пізніш як на наступний день після дня надходження скарги, а скарга, подана напередодні дня голосування, в день голосування чи наступного дня, – невідкладно.
При поверненні скарги без розгляду зазначається вичерпний перелік недоліків, які перешкоджають розгляду скарги, і вказується на можливість повторного звернення із скаргою, оформленою відповідно до вимог ст.110 цього Закону, у передбачені цим Законом строки.
3. При повторному поданні скарги з невиправленими недоліками або з допущенням нових недоліків виборча комісія приймає рішення про залишення її без розгляду по суті.
4. Скарга, оформлена з дотриманням вимог ст.110 цього Закону, розглядається відповідною виборчою комісією на своєму засіданні не пізніш як на другий день з дня її отримання, за винятком випадків, передбачених частинами п’ятою – сьомою цієї статті.
5. Скарга щодо порушень, які мали місце до дня голосування, розглядається виборчою комісією у строк, передбачений ч.4 цієї статті, але не пізніше 24 години дня, що передує дню голосування.
6. Скарга щодо порушення, яке мало місце під час голосування, зазначеними у пункті 4 ч.2 ст.108 цього Закону, подана до ДВК, розглядається нею відразу після закінчення голосування.
7. Скарга щодо порушення, яке мало місце у день голосування на ДВК, під час підрахунку голосів, подана до виборчої комісії вищого рівня, розглядається виборчою комісією у дводенний строк з дня її подання.
8. Якщо комісія при розгляді скарги визнає необхідним проведення перевірки зазначених у скарзі обставин правоохоронними органами, відповідні правоохоронні органи за зверненням виборчої комісії перевіряють ці обставини та вживають відповідних заходів щодо припинення порушення законодавства у триденний строк з дня отримання звернення виборчої комісії, а якщо таке звернення отримано ними менше ніж за три дні до дня голосування, у день голосування чи в наступний за ним день, – невідкладно. Про наслідки перевірки та вжиті заходи органи невідкладно повідомляють комісію, яка до них звернулася.
9. Розгляд скарги виборчою комісією здійснюється з обов’язковим своєчасним повідомленням суб’єкта звернення зі скаргою, суб’єкта оскарження та інших заінтересованих осіб рекомендованою телеграмою, факсимільним повідомленням, засобами електронної пошти про час і місце розгляду скарги. Допускається повідомлення суб’єкта звернення зі скаргою, суб’єкта оскарження та заінтересованих осіб про час і місце розгляду скарги по телефону з фіксуванням такої дії службовою особою виборчої комісії окремою письмовою довідкою, яка долучається до справи (протоколу). Неприбуття на засідання виборчої комісії осіб, які були належним чином повідомлені про нього, не перешкоджає розгляду скарги.
10. Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб’єкту оскарження та заінтересованим особам заздалегідь, а у разі неможливості – не пізніше початку розгляду скарги. Суб’єкт оскарження має право подати письмові пояснення по суті скарги, які беруться до розгляду виборчою комісією.
11. Виборча комісія приймає рішення про залишення скарги без розгляду по суті, якщо вона подана неналежним суб’єктом звернення зі скаргою, до неналежного суб’єкта розгляду скарги або з порушенням строків оскарження, встановлених статтею 109 цього Закону.
12. Центральна виборча комісія, приймаючи рішення про залишення скарги без розгляду по суті, може з власної ініціативи взяти до розгляду факти, викладені у скарзі”.
Відповідно, скарга особи 1 мусила бути повернутою не пізніше як 30.10.2020 року або ж розглянутою в порядку, який скаржник визначив у прохальній частині своєї скарги впродовж двох днів. А по-скільки скарга була повернутою особі 1 лише 02.11.2020 року, то за змістом ч.2 ст.111 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», станом на вказану дату бездіяльність уже тривала три доби, яка мусила лягти в основу справедливого Рішення, однак була зі злочинних мотивів прихованою, а судове рішення – повністю сфабрикованим.
При цьому слід зауважити, що судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О. та Безименна Н.В. пропустили обов’язковий етап судового розгляду – дослідження матеріалів судової справи. Даними суддями також не було зачитано повний текст Рішення, посилаючись на свою “зайнятість”, що є порушенням норм матеріального і процесуального права, а значить – ще однією підставою для скасування рішення.
Відповідно, при винесенні Рішення у провадженні № 855/83/20 від 02.11.2020 року судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О. і Безименна Н.В. вчинили такі протиправні дії:
1) допустили до засідання представника Відповідача Максименко А.І., яка не підтвердила повноважень;
2) дозволили представнику Відповідача Максименко А.І., яка не підтвердила своїх повноважень, залучати до судової справи документи;
3) дозволили представнику Відповідача Максименко А.І., яка не підтвердила своїх повноважень, залучати до судової справи копії належним чином не завірених документів;
4) дозволили представнику залучити до провадження докази, копій яких не було надано Позивачу;
5) не надали для ознайомлення особі 1 долучених до провадження представником Відповідача доказів;
6) проігнорували застереження особи 1 щодо участі у засіданні представника Відповідача Максименко А.І., яка не підтвердила своїх повноважень та яка долучила до провадження неналежні докази;
7) не розглянули по суті справи подане особою 1 клопотання про допит свідка;
8) не розглянули подане особою 1 клопотання про прослуховування аудіозаписів як доказів у справі;
9) імітували наявність у справі суду доказів надсилання ЦВК листа Позивачу 30.10.2020 року;
10) вирішували в засіданні питання, які не витікали із предмету позову (щодо наявності права у Позивача повторно подавати скаргу до ЦВК і що Позивач сам винен що неправильно оформив скаргу);
11) безпідставно стверджують що Відповідач бездіяльності не допускав, так як направив поштовий лист Позивачу 30.10.2020 року, чому досі немає у справі суду жодного доказу;
12) суд, в контексті нібито встановленої події (направлення листа Позивачу), взяв за основу звичайний шмат паперу, який ніякого відношення не має до «конверту» із штрихкодом або «опису вкладення цінного листа». Тобто, суд підтверджував обставини справи іншими засобами доказування, що є неприпустимим;
13) при винесенні неправосудного Рішення судді посилалися на долучені представником Відповідача копій документів, яка не підтвердила своїх повноважень;
14) при винесенні неправосудного Рішення судді посилалися на долучені представником Відповідача копій документів, які належним чином були не завіреними (у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності”);
15) при винесенні Постанови судді проігнорували ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить норму права), адже не проаналізували залучене до провадження рішення Верховного Суду за № 826/247/18 від 11.01.2019 року та не покладалися на нього при винесенні власного Рішення (щодо правильності завірення та способу подачі документів);
16) пропустили обов’язковий етап судового розгляду – дослідження матеріалів судової справи;
17) не зачитали повний текст судового Рішення;
18) винесена Постанова від 02.11.2020 року не відповідає Наказу ДСА від 20.08.2019 року N 814 (із змінами від 05.08.2020 року № 352) “Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ”, адже містить міжрядкові відступи, кожна друга сторінка аркушу не перекреслена, містить виділений шрифт, не вказано де зберігається оригінал Постанови, не зазначено дата набрання законної сили.
У відповідності до Позиції Верховного Суду (що викладена на веб-сайті ДСА від 03.09.2020 року), під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід притримуватися встановлених правил. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 1140/3392/18. Так, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника. Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч.3 ст.55 КАС юридична особа, суб’єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення або через представника. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, належним чином завіреною довіреністю фізичної або юридичної особи. Відповідно до положень статті 238 ЦК представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Крім цього, ст.60 КАС України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов’язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (ч.1,2 ст.60 КАС України).
У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (частина восьма статті 59 КАС України).
Аналогічні правові висновки було викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 826/5500/18, Касаційним адміністративним судом у постанові від 23.11.2018 у справі № 166/963/18, постанові від 23.01.2019 у справі № 750/4345/18, постановах від 02.07.2020 у справі № 805/3366/17-а.
Стаття 59 КАС (Документи, що підтверджують повноваження представників) передбачає:
1. Повноваження представників сторін та інших учасників мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем майна.
2. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або іншою особою.
У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи.
Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу, який прийняв рішення.
3. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
4. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.
5. Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.
6. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
7. У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання заяви, скарги, клопотання.
У статті 60 КАС України зазначається (Повноваження представника в суді) що:
1. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов’язки.
2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
3. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви.
4. У разі припинення повноважень представника на здійснення представництва особи у справі він не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.
5. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються Цивільним кодексом України.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку» (із змінами і доповненнями від 27.12.2019 року за № 1149)», у листах з оголошеною цінністю (цінних листах) пересилаються – цінні папери, документи (дипломи, паспорти, посвідчення водія, свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження, трудові книжки, військові квитки тощо), облігації державних позик, лотерейні білети, грамоти, фотокартки, художні картки, рукописи, пенсійні та судові справи, ділові папери, звіти, заяви, клопотання, вимоги, скарги, претензії, акти, договори і т.д., тобто документи що становлять цінність для відправника або одержувача. Простий же лист є звичайним поштовим відправленням, що приймається працівниками пошти для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення та без видачі відправникові розрахункового документа про прийняття такого листа і доставляється адресатові (одержувачу) без відповідної розписки. Таке поштове відправлення не підлягає належному контролю і відповідно, поштова служба за не доставку такого відправлення, або ж за несвоєчасну доставку кореспонденції – жодної відповідальності не несе. З цього витікає наступне: порушуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», відправник простого листа бере на себе всі ризики, що пов’язані з не доставкою адресату його кореспонденції, або ж з більш пізніми термінами його доставки, необхідними заявнику для реалізації своїх процесуальних прав. Крім цього, відправляючи просту кореспонденцію відправник простого листа мусить усвідомлювати те, що терміни доставки адресату його кореспонденції не можуть бути доказаними у випадках можливих оскаржень до державних інстанцій чи то до суду.
У відповідності до вимог ст.79 КАС України (Подання доказів):
1. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
3. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
6. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.
7. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися
обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк
подання додаткових доказів.
8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
9. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
10. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Статтею 72 КАС України (Поняття доказів) передбачено:
1. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
2. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В статті 73 КАС України (Належність доказів) зазначається таке:
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
2. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
3. Сторони мають право обґрунтовувати належність доказу для підтвердження вимог або заперечень.
4. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно вимогам статті 74 КАС України (Допустимість доказів):
1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 75 КАС України (Достовірність доказів) встановлено:
1. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В статті 76 КАС України (Достатність доказів) вказано таке:
1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено в статті 77 КАС України ( Обов’язок доказування):
1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
3. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
4. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
5. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Стаття 90 КАС України (Оцінка доказів) констатує:
1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
2. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
4. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Статтею 204 КАС України (Розгляд заяв та клопотань) передбачається:
1. Головуючий з’ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
2. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Стаття 166 КАС України (Заяви, клопотання і заперечення) передбачає:
1. При розгляді справи учасники викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
2. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
3. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Статтею 211 КАС України (Дослідження доказів) зазначається:
1. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
2. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
3. Речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, визначених цим Кодексом, і пред’являються учасникам справи за їхнім клопотанням, а в разі необхідності – також свідкам, експертам, спеціалістам.
4. Відтворення аудіо- і відеозапису проводиться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально обладнаному для цього.
5. Учасники справи можуть давати пояснення з приводу письмових, речових і електронних доказів або протоколів їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, яка викликала експерта.
У ст.220 КАС (Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження) зазначено:
1. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у протоколі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує пояснення учасників справи.
2. У разі відтворення звукозапису і відеозапису, їх можна повторяти повністю або частково.
3. З метою з’ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста.
4. Під час дослідження звуко- чи відеозапису застосовуються правила цього Кодексу щодо дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції.
Право на справедливий судовий розгляд закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
В практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О. і Безименна Н.В. через свою нахабність, бездарність, протиправність і явну ненормальність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О. і Безименна Н.В. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним диверсантам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О. і Безименна Н.В. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 855/83/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Кучми А.Ю., Аліменко В.О. і Безименної Н.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Кучми А.Ю., Аліменко В.О. і Безименної Н.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О. і Безименна Н.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, перешкоджають доступу до правосуддя, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, надають допомогу організованим кримінальним угрупуванням, виносять неправосудні рішення, порушують присягу судді, перешкоджають діяльності громадських організацій та саботують роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О. і Безименна Н.В. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України мають безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Кучмою А.Ю., Аліменко В.О. і Безименною Н.В. уже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Кучма А.Ю., Аліменко В.О. і Безименна Н.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Кучмою А.Ю., Аліменко В.О. і Безименною Н.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Кучмою А.Ю., Аліменко В.О. і Безименною Н.В. Також було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку суддів Кучмою А.Ю., Аліменко В.О. і Безименною Н.В., які грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР і ГСУ СБУ стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття трьох окремих дисциплінарних проваджень. Також чекаємо на відповідний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Колегія суддів Апеляційного адміністративного суду на підставі цього брутального шматка паперу дійшла висновку, що ЦВК надіслала лист Позивачу 30.10.2020 року

Колегія суддів Апеляційного адміністративного суду на підставі цієї картки реєстрації вихідної кореспонденції дійшла висновку, що ЦВК надсилала лист Позивачу 30.10.2020 року