Дебіли правосуддя. Дрига А.М., Габрієль В.О., Полосенко В.С.

30.10.2019 року особа 1 подав слідчому судді Печерського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 3469/30 на Постанову від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчим Першого СВ ТУ ДБР Кравченко М.В. В даній скарзі особа 1 зазначав, що слідчий Кравченко М.В. перед тим як в черговий раз закрити кримінальне провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) зовсім не виконав Ухвалу у судовій справі № 760/31197/18 від 14.12.2018 року (стосовно внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення);
2) вніс до ЄРДР завідомо неправильну частину вчиненого злочину (ч.1 ст.375 КК України, в той час як особа 1 в своїй заяві вказував ч.3 ст.375 КК України, що також було зазначено і в ухвалі суду);
3) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
4) не складав план ведення досудового розслідування та не затверджував його у свого керівника;
5) не вручив особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
6) не надав особі 1 Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у провадженні;
7) не визначив процесуальний статус особи 1 у даному кримінальному провадженні;
8) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного кримінального провадження;
9) жодного разу не допитав існуючих свідків у даному кримінальному провадженні;
10) не допитав фігуранта у даному кримінальному провадженні щодо суті порушених особою 1 у заяві про вчинені кримінальні правопорушення питань;
11) не допитав секретаря судового засідання у судовій справі № 761/32257/18;
12) не провів жодного перехресного (одночасного) допиту із учасниками провадження;
13) не витребував матеріали судової справи № 761/32257/18 і не досліджував їх;
14) всупереч ч.5 ст.214 КПК та вимогам Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року не вніс до ЄРДР вказані особою статті вчиненого злочину– ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 ККУ;
15) всупереч ст.216 КПК та вимогам Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року не повідомив прокурора про потребу зміни підслідності провадження за ст.364 КК України до НАБУ;
16) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, які були зазначеними у заяві за вих. № 2724/19 від 19.11.2018 року про вчинення кримінального правопорушення;
17) не подавав до суду клопотання про подовження строку на досудове розслідування;
18) не розглянув в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 2860/28 від 28.01.2019 року;
19) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2860/28 від 28.01.2019 року;
20) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. №2724/19 від 19.11.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення;
21) не призначив фоноскопічної експертизи за наявними у провадженні доказами;
22) не провів відеоскопічної експертизи за наявними у провадженні доказами;
23) не призначив судово-медичної експертизи у відповідності до отриманого особою 1 ушкодження здоров’я по вині фігуранта у провадженні;
24) не надав можливості долучити до провадження наявні у заявника докази вчиненого злочину: документи, звукозапис, відеозапис тощо;
25) не надав можливості долучити до провадження документи, які доказують факт отриманого заявником ушкодження здоров’я по вині фігуранта у провадженні;
26) не надав можливості долучити до провадження документи, які доказують факт отримання заявником збитків у даному кримінальному провадженні.
21.10.2019 року слідчий Кравченко М.В. закрив кримінальне провадження за № 52018000000001232 від 26.12.2018 року не вчинивши необхідних слідчих і процесуальних дій, відсторонивши особу 1 від участі в ньому. Слідчий Кравченко М.В. своєю протиправною Постановою від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000001232 від 26.12.2018 року також порушив вимоги ст.110 КПК. У відповідності до п.5 ст.110 КПК, Постанова слідчого має складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 21.10.2019 року слідчого Кравченко М.В. про закриття провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 21.10.2019 року слідчого Кравченко М.В. відсутні:
– опис заяви за вих. №2724/19 від 19.11.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення;
– перелік проведених слідчих дій;
– причини не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
– причини не проведення експертизи наявних доказів;
– правова оцінка діям фігуранта у провадженні;
– правова оцінка доказам у провадженні;
– реєстраційний номер та дата реєстрації постанови;
– підпис керівника підрозділу;
– печатка органу досудового розслідування.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Тому, слідчий суддя Шапутько С.В. мусила звернути свою увагу на долучену особою 1 до провадження копію рішення Верховного Суду № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, яка в окремому порядку вимагала скасування Постанови від 21.10.2019 року слідчого Кравченко М.В. про закриття кримінального провадження за № 52018000000001232 від 26.12.2018 року, так як остання не відповідала вимогам процесуального документу. А саме, як зазначається Верховним Судом у вказаному рішенні, копія документу не може мати юридичної сили, якщо вона не засвідчена у належний спосіб: «з оригіналом згідно», «копія відповідає оригіналу», зазначення дати створення копії, зазначення ПІП особи та його посаду, що створювала копію, зазначення посади і ПІП керівника підрозділу, який мусив бути ознайомленим з цим документом та завізувати його, завірення копії документу мокрою печаткою установи тощо.
Також, слідчий суддя Шапутько С.В. чомусь не звернула своєї уваги і на те, що слідчий Кравченко М.В. також порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», адже належним чином не завірив свою Постанову від 21.10.2019 року: у даній постанові відсутні реєстраційний номер канцелярії, печатка органу досудового розслідування, у правому верхньому куті Постанови не зазначено «копія вірна», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, відсутній підпис і ПІП керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією постанови, немає печатки або штампу керівника підрозділу тощо. Також, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.415 КПК, висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення першої інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді судової справи. Так само вказані рішення апеляційної інстанції (вказівки) є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування. За таких обставин слідчий суддя мусила надати долученим особою 1 до провадження чотирьом ухвалам апеляційної інстанції належну оцінку та висновки, яких суддею не було зроблено, тим самим порушивши норми матеріального і процесуального права.
У відповідності до Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Положення про внесення відомостей до ЄРДР та позиції колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4221/2019 від 23.07.2019 року, де зазначається, що не підлягають обчисленню строки досудового розслідування, в якому до ЄРДР насправді не було внесеними кваліфікаційні статті вчиненого злочину, які були зазначеними в заяві та в ухвалі суду.
При винесенні Постанови від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчий Кравченко М.В. упустив той момент, що реєстратор досі не вніс до ЄРДР відомостей, зазначених в ч.5 ст.214 КПК України, в заяві про вчинені кримінальні правопорушення і в ухвалі слідчого судді, не дивлячись навіть на те, що особа 1 з цього приводу подавав керівнику органу досудового розслідування відповідні заяви (в порядку ст.220 КПК України) та просив внести до ЄРДР потрібні зміни, чого останній не зробив, а відповідно – відлік часу щодо перебігу процесуальних строків аж ніяк не міг розпочатися, в світлі вимог ч.1 ст.219 КПК України.
Ідентичною є позиція і колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року та № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року, де зазначається, що відлік часу у досудовому провадженні не може розпочатися, поки відомості до ЄРДР не будуть внесеними, що у випадку із особою 1 має доречний приклад.
Подібною є позиція і колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, де зазначається, що у випадку подання потерпілими клопотань про внесення до ЄРДР відомостей про вчинені кримінальні правопорушення, слідчі вимушені скорятися закону і шляхом внесення змін доповнити ЄРДР повними (достатніми) відомостями про вчинення злочину з наступним проведенням об’єктивного та всебічного досудового розслідування, а у разі нехтування правами потерпілих – бездіяльність такого слідчого може бути оскарженою до суду в порядку ст.303 КПК України.
Виходячи з вищеприведеного, три різні колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду уже скасували три ухвали першої інстанції, не дивлячись на позицію ст.219 КПК, яка дозволяє припиняти досудове розслідування навіть на «нульовій точці», якщо термін досудового розслідування уже вичерпаний. В той же самий час, враховуючи що слідчий не виконав первинної ухвали суду та досі не вніс до ЄРДР жодної кваліфікуючої статті вчиненого злочину, які особа 1 зазначав в своїй заяві про вчинені кримінальні правопорушення та які були перерахованими в ухвалі слідчого судді першої інстанції, то і «старту» досудового розслідування у кримінальному провадженні також не могло розпочатися.
Ця ситуація в точності повторилася із слідчим ДБР Кравченко М.В., який досі не вніс до ЄРДР тих статтей вчиненого злочину, які були вказаними у заяві особи 1 про вчинення кримінальних правопорушень та в ухвалі слідчого судді, тим самим досі не розпочавши досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000001232 від 26.12.2018 року.
У відповідності до Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата): «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо… При прийнятті рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю відомості до Реєстру вносяться одночасно з направленням до органу досудового розслідування матеріалів провадження».
У відповідності до статті 129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов’язковим до виконання), держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд”.
Відповідно вказаній вище статті Конституції України, слідча суддя Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В., за результатами розгляду скарги особи 1 мусила постановити таку ухвалу, якою зобов’язати слідчого ДБР Кравченко М.В. виконати вимоги первинної ухвали у судовій справі № 760/31197/18 від 14.12.2018 року, яка досі даним слідчим не була виконаною. Це саме вимагалось від слідчого ДБР Кравченко М.В. і положенням ст.21, 376, 534, 535 КПК України, які він зухвало проігнорував у досудовому розслідуванні, а слідча суддя Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В. цим фактам не надала жодного правового значення, тим самим приховавши неправомірні дії слідчого.
05.11.2020 року суддя Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В., шляхом тиску на особу 1 (начебто через епідемію коронавірусу в даному суді) позбавила його участі у розгляді судової справи № 757/57889/19-к та винесла неправосудну Ухвалу, якою відмовила особі 1 у задоволенні скарги на Постанову від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчим Кравченко М.В. При чому, суддя Шапутько С.В. приховала від розгляду майже усі зазначені вище підстави для скасування вказаної Постанови.
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання.
Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою».
Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. Тут йдеться про клопотання, які направлені на проведення будь-яких процесуальних дій. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви.
У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання.
Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування.
Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року під поняттям “потерпілий” слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін “потерпілий” також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
Що стосується процесуального статусу потерпілого, то особа його набуває: з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора.
Статтею 57 Конституції України передбачено, що «Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними».
Потерпілою особа стає і в разі подання заяви про незакінчений злочин за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди. Якщо слідчий встановить, що особі, яка подала заяву, правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, то він своєю постановою відмовляє у визнанні такої особи потерпілим». Однак, слідчий Кравченко М.В. досі не вручив особі 1 жодної пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальних провадженнях. Водночас, у п.1 ч.2 ст.56 КПК наголошується, що потерпілий має право “на негайне прийняття і реєстрацію заяви про правопорушення, визнання його потерпілим”. Про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий виносить Постанову, яка може бути оскаржена до слідчого судді (п.5 ч.1 ст.303 КПК України).
Якщо врахувати те, що слідча суддя Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В. проігнорувала вимоги ст.129-1 Конституції України, а також ст.21, 55, 56, 110, 214, 220, 284, 303, 304, 376, 534, 535 КПК України, Наказ ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, практику ЄСПЛ, судову практику Апеляційного суду м.Києва та Верховного Суду, Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17, то є всі підстави вважати постановлену Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В. у судовій справі № 757/57889/19-к від 05.11.2020 року неправосудною, адже остання винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім цього слід зауважити, що суддя Шапутько С.В. затримала розгляд даної судової справи аж на 12 місяців.
Статтею 2 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, одним з яких є захист особи, суспільства від кримінальних правопорушень. Реалізація вказаного завдання здійснюється, з поміж іншого, шляхом забезпечення кожному громадянину права на звернення до уповноважених органів з заявою про вчинене кримінальне правопорушення. Зазначене право породжує відповідний обов’язок органів досудового розслідування своєчасно відреагувати на такі звернення у передбачений законом спосіб, тобто відповідно до встановленої законом процедури.
Статтею 129 Конституція України зазначається, основними засадами судочинства є:
1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду; 9) обов’язковість рішень суду.
Слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В. при розгляді скарги за вих. № 3469/30 від 30.10.2019 року у судовій справі за № 757/57889/19 неправильно застосувала норми процесуального і матеріального права. За таких обставин, слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В., постановивши Ухвалу у судовій справі № 757/57889/19-к від 05.11.2020 року, якою відмовила особі 1 у задоволенні скарги, фактично істотно порушила вимоги кримінально-процесуального закону. Останнє, згідно ст.409, 412 КПК передбачало скасування такої ухвали.
Крім цього, слідча суддя Шапутько С.В. порушила таємниці нарадчої кімнати. А саме, резолютивна частина ухвали у судовій справі № 757/57889/19 була даною суддею оголошена 05.11.2020 року, а повний її текст був проголошений 09.11.2020 року. За таких підстав весь цей час суддя мусила готувати та узгоджувати зміст вказаної ухвали в нарадчій кімнаті. Натомість вказана суддя в період з 05.11.2020 року по 06.11.2020 року приймала участь у 7 (семи) судових справах, згідно Реєстру судових рішень.
Статтею 367 КПК України встановлено:
«1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу.
2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи.
3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті».
Однією з гарантій незалежності та неупередженості суду є таємниця нарадчої кімнати. Її зміст полягає в тому, що під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Забороняється не лише перебувати, але й тимчасово входити в нарадчу кімнату.
Це правило стосується як учасників процесу, так і інших осіб (суддів, помічників, секретарів). Це положення встановлено для того, щоб ніхто не міг вплинути на рішення суду. Рішення повинне бути постановлено одразу після судового розгляду. Інші справи в цей час розглядатися судом (або суддями) не можуть.
Предметом таємниці є хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті. Усі обставини, що виникли та відбувалися в нарадчій кімнаті є таємницею і не можуть розголошуватися.
Перевіривши інформацію в Єдиному реєстрі судових рішень особа 1 з’ясував, що суддя Шапутько С.В. в цей час не займалася своїми прямими обов’язками по винесенню справедливого рішення, а розглядала усі наступні судові справи в загальній кількості – 07 (лише за 1 день).
Приведена особою 1 з цього приводу судова практика – розгляд та прийняття рішення в інших справах після виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішень, є істотним порушенням кримінального процесуального закону, при якому судове рішення підлягає скасуванню (Ухвала ВСС від 01.10.2015, справа № 5-2240км15). Данні ЄРСР є публічними, які для того і існують щоб користуватися ними безпосередньо, а не користуватися ними на користь ДБР. Крім цього, невиконання імперативних норм ст.196 КПК України стосовно таємниці наради суддів, порушує також таку засаду кримінального провадження, як законність, яка вимагає від суду, зокрема, неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства.
Оцінюючи доводи скарги ККС визнав їх слушними та навів у своїй постанові наступне обґрунтування.
Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об’єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості і справедливості суду.
Згідно п.5 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» законодавцем зобов’язано суддю з не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання аж до притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом і наведене положення стосується не лише дотримання таємниці наради суддів у кримінальному провадженні.
Згідно ст.366 КПК України під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
При цьому недарма законодавцем в цьому випадку вживано термін «негайно» щодо виходу суду до нарадчої кімнати після заслуховування останнього слова обвинуваченого, оскільки має значення не лише нерозголошення інформації обговорюваної в нарадчій кімнаті, але й зосередження суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення.
Під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті ухвалюється рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особі і визнане судом недоведеним або доведеним, оцінюються докази, кожен окремо та у сукупності, вирішується питання допустимості доказів під час такої оцінки тощо.
Таким чином, враховуючи наведені положення закону, Касаційний кримінальний суд визнав достатніми підстави констатувати, що під час перебування суду в нарадчій кімнати з ухвалення судового рішення у відповідному кримінальному провадженні, розгляд інших судових справ у цей же час, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень з процесуальних питань, в тому числі щодо повернення матеріалів провадження, є порушенням таємниці наради суддів, що відповідно є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що було перешкодою суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Саме за такі порушення Верховний Суд скасував вирок у 11 років тюремного ув’язнення першої інстанції та Постанову Вінницького апеляційного суду.
Останнє також вимагало, згідно ст.409, 412 КПК України, в апеляційному порядку скасування такої неправосудної ухвали. Тому, особа 1 подав 23.11.2020 року апеляційну скаргу за вих. № 4056/23 на Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В. у судовій справі № 757/57889/19-к.
У своїй апеляційній скарзі за вих. № 4056/23 від 23.11.2020 року особа 1 зазначав, що дана скарга подається у зв’язку з неправильним застосуванням слідчою суддею Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В. норм матеріального права і порушення норм процесуального права, винесенням неправосудної ухвали у судовій справі № 757/57889/19-к від 05.11.2020 року без обов’язкової участі скаржника, через порушення вказаною суддею таємниці нарадчої кімнати, а також на підставі вимог ст. 55, 57, 60, 64, 68 Конституції України, ст. 21, 23, 26, 55, 56, 117, 214, 220, 284, 303-307, 350, 392, 393, 395, 396, 398, 407, 409, 410, 413, 422, 447, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Крім цього, особа 1 клопотав у своїй скарзі поновити пропущений строк на оскарження ухвали у судовій справі № 757/57889/19-к від 05.11.2020 року.
В якості належних і припустимих доказів особа 1 долучив до матеріалів своєї апеляційної скарги копії відповідних документів, які повністю обгрунтовували його доводи: “копію Ухвали у судовій справі № 757/57889/19-к від 05.11.2020 року; копію супровідного листа за № 757/57889/19-к75469/2020 від 05.11.2020 року; фотокопію монітору при огляді поштового клієнта, де зазначається дата фактичної доставки на електронну адресу особи 1 оскаржуваної ухвали від 20.11.2020 року; копію супровідного листа за № 757/57889/19-к від 06.11.2020 року; копію «короткої» ухвали від 05.11.2020 року у справі № 757/57889/19-к; фотокопію монітору при огляді веб-сайту Реєстру судових рішень у справах, які розглядала суддя Шапутько С.В. з 05.11.2020 року (список справ, у кількості сім штук) по 06.11.2020 року; фотокопію монітору при огляді веб-сайту Реєстру судових рішень у судовій справі № 757/46503/20-к від 06.11.2020 року; фотокопію монітору при огляді веб-сайту Реєстру судових рішень у судовій справі № 757/48475/20-к від 06.11.2020 року; фотокопію монітору при огляді веб-сайту Реєстру судових рішень у судовій справі № 757/46503/20-к від 06.11.2020 року; фотокопію монітору при огляді веб-сайту Реєстру судових рішень у судовій справі № 757/48475/20-к від 06.11.2020 року; фотокопію монітору при огляді веб-сайту Реєстру судових рішень у судовій справі № 757/44083/20-к від 06.11.2020 року; копію Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) про скасування рішень першої і апеляційної інстанції, які порушили таємниці нарадчої кімнати”.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Київського апеляційного суду провадження № 11-сс/824/710/2021 було розподілено на колегію суддів з розгляду кримінальних справ у складі головуючого судді Дриги А.М., суддів Габрієля В.О. і Полосенка В.С.
02.02.2021 року, ухвалою у провадженні № 11-сс/824/710/2021 колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі головуючого судді Дриги А.М., суддів Габрієля В.О. і Полосенка В.С. було залишено Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В. у судовій справі № 757/57889/19-к від 05.11.2020 року без змін, а скаргу – без задоволення.
При чому, судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. навмисно затримали розгляд апеляційного провадження аж на 75 календарних днів, а коли все-таки вирішили розглянути справу, то незрозуміло з яких підстав не приймали жодного рішення щодо поданого особою 1 клопотання про поновлення процесуальних строків на оскарження ухвали слідчого судді, при цьому навіть не відлучаючись у нарадчу кімнату. Більше цього, дані судді не досліджували в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження і судової справи, що і підтверджується відеозаписом.
А в обгрунтування своєї неправосудної ухвали судді посилалися на дані, які не узгоджуються із їх правовим статусом судді апеляційної інстанції та з психічним здоров’ям пересічного громадянина.
А саме, як це зазначено суддями Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. у третьому абзаці третього аркушу ухвали у провадженні № 11-сс/824/710/2021, “Будь-яких даних про наявність у особи, щодо якої подана заява про вчинення злочину, умислу на постановлення завідомо неправосудного рішення за скаргою… (ПІП заявника) досудовим розслідуванням не встановлено, тому колегія суддів вважає, що досудове розслідування проведено повно, а прийнята слідчим постанова про закриття кримінального провадження від 21.10.2019 року відповідає вимогам ст.110 КПК України”. Останнє легко спростовується хоча б тим, що слідчий Кравченко М.В. досі не виконав обов’язкових слідчих і процесуальних дій, які особою 1 були перераховані вище у 26 пунктах.
Крім цього, фігуранта не було допитано в межах кола тих питань, які особа 1 піднімав у своїй заяві про вчинені кримінальні правопорушення. А завдана діями фігуранта шкода особі 1 взагалі не була предметом розгляду ані слідчим, ані суддею Шапутько С.В.
А далі, як це зазначається в четвертому-шостому абзацах третього аркушу явно божевільної ухвали суддів Дриги А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С., “Посилання в апеляційній скарзі… про те, що слідчим Кравченко М.В. не вчинено слідчих дій щодо виклику… (потерпілого) для допиту в даному провадженні, є необгрунтованим… Як встановлено слідчим суддею, слідчим було здійснено неодноразові повторні виклики… Таким чином, виклик заявника здійснено належним чином, завчасно, у спосіб та в порядку, що відповідають вимогам ст.135 КПК України”. Цими самими ганебними твердженнями судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. призналися, що вони не досі знають чим відрізняється виклик для проведення допиту слідчим від процесу надсилання повістки, і що КПК України не передбачає підстав для закриття провадження через неявку заявника для проведення допиту, однак передбачає застосування до такого заявника санкцій: накладення штрафу або приводу. Більше цього, судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. зухвало збрехали (вчинили підроблення), коли стверджують в своїй шахрайській ухвалі, що нібито слідчий надсилав заявникові повістки, в той час як у кримінальному провадженні і в судовій справі досі немає жодного прийнятного і належного доказу саме цьому твердженню.
Насправді ж, слідчий ДБР Кравченко М.В. таких повісток заявнику не надсилав. Тим паче – для допиту особи 1 у статусі потерпілого, як це і належало зробити, відповідно вимогам нового КПК.
А в сьомому абзаці третього аркушу брехливої ухвали суддів Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. взагалі містяться твердження, які ставлять даних суддів в розряд безнадійних шизофреніків і бездарних твердолобих мавп. А саме, що “Посилання… (заявника) в апеляційній скарзі на те, що слідчим суддею при постановленні ухвали порушено таємницю наради суддів, є необгрунтованим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суду з заявою про проведення розгляду скарги без його участі. Слідчим суддею Шапутько С.В. 05.11.2020 року було ухвалено судове рішення про залишення скарги без задоволення і оголошена його резулятивна частина на підставі ч.2 ст.376 КПК України. Копія ухвали слідчого судді від 05.11.2020 року була направлена заявнику та до ТУ ДБР 06.11.2020 року… Враховуючи наведене, порушень ст.367 КПК України в діях слідчого судді Шапутько С.В., колегія суддів не вбачає”.
Даним твердженням вказані судді видають себе за абсолютних психів і брехунів, місце яких в дурдомі! Насправді ж, як це зазначалося вище, особа 1 надавав даним суддям в якості доказів копію резулятивної частини ухвали, яку було йому видано наручно, а не через пошту, і не на наступний день, а 09.11.2020 року, а повний текст ухвали – 20.11.2020 року (через електронну пошту).
А підла брехня вказаних недоумків-суддів викривається тим, що Печерський суд м.Києва досі нікому не направляє ухвал поштою через відсутність у даному суді коштів. Також особа 1 надавав до своєї апеляційної скарги в якості належних доказів копії численних ухвал судді Шапутько С.В., за результатами розгляду інших судових справ, в той час, коли дана суддя мала сидіти в нарадчій кімнаті. Також, враховуючи психічну ненормальність суддів Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С., особа 1 долучив до апеляційної скарги копію Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) про скасування рішень першої і апеляційної інстанції, які порушили тайну нарадчої кімнати. Саме в такій постанові і розлумачувалося поняття “порушення таємниці нарадчої кімнати”, чого дані судді не взяли до своєї уваги та протиправно не посилалися на неї при постановленні своєї ухвали, всупереч вимогам ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права). Також, дані судді ані слова в своїй ганебній ухвалі не зазначили про те, що слідчий ДБР не вніс до ЄРДР жодної статті КК України, які були вказаними в заяві про вчинені кримінальні правопорушення та в ухвалі слідчого судді у судовій справі № 760/31197/18 від 14.12.2018 року, тим самим в злочинній формі ухилившись від виконання обов’язків, передбачених вимогами ст.129-1 Конституції України, не кажучи вже про вимоги ст.21, 376, 534, 535 КПК України. Також, судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. приховали від розгляду те, що слідчий ДБР не розглянув і не надав відповідь на подані йому заяви і клопотання в порядку ст.220 КПК України, не призначив трьох експертиз, не допитав і навіть не запрошував на допит свідків на стороні потерпілого, а також що не надав потерпілому жодної Пам’ятки про права і обов’язки потерпілого, жодного витягу з ЄРДР, попри те, що всі ці дії являються обов’язковими. А що стосується проведення судових експертиз, то потрібні знання відсутні як у слідчого ДБР, так і у слідчого судді, а без них завершення досудового розслідування практично було не можливе.
Натомість, судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. також порушили таємниці нарадчої кімнати.
А саме, резолютивна частина ухвали у провадженні № 11-сс/824/710/2021 даними суддями була оголошена 02.02.2021 року, а повний її текст був проголошений 08.02.2021 року. За таких підстав весь цей час дані судді мусили готувати та узгоджувати зміст вказаної ухвали в нарадчій кімнаті. Натомість, вказані судді в період з 02.02.2021 року по 08.02.2021 року приймали участь у 51 (п’ятдесят одній) судових справах, згідно діючого Реєстру судових рішень.
Однією з гарантій незалежності та неупередженості суду є таємниця нарадчої кімнати. Її зміст полягає в тому, що під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Забороняється не лише перебувати, але й тимчасово входити в нарадчу кімнату.
Це правило стосується як учасників процесу, так і інших осіб (суддів, помічників, секретарів).
Це положення встановлено для того, щоб ніхто не міг вплинути на рішення суду.
Рішення повинне бути постановлено одразу після судового розгляду. Інші справи в цей час розглядатися судом (або суддями) не можуть. Предметом таємниці є хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті. Усі обставини, що виникли та відбувалися в нарадчій кімнаті є таємницею і не можуть розголошуватися. Суддя з цих обставин не може бути допитаний як свідок.
Перевіривши інформацію в Єдиному реєстрі судових рішень особа 1 з’ясував, що судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. в цей час не займалися своїми прямими обов’язками по винесенню справедливого рішення, а розглядали усі наступні судові справи в загальній кількості – 51 (п’ятдесят одна) штука.
Приведена особою 1 з цього приводу судова практика – розгляд та прийняття рішення в інших справах після виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішень, є істотним порушенням кримінального процесуального закону, при якому судове рішення підлягає скасуванню (Ухвала ВСС від 01.10.2015, справа № 5-2240км15). Данні ЄРСР є публічними, які для того і існують щоб користуватися ними безпосередньо, а не користуватися ними на користь цим трьом безграмотним і злочинним суддям-свиням. Крім цього, невиконання імперативних норм ст.196 КПК України стосовно таємниці наради суддів, порушує також таку засаду кримінального провадження, як законність, яка вимагає від суду, зокрема, неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства. Оцінюючи доводи скарги ККС визнав їх слушними та навів у своїй постанові наступне обґрунтування. Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об’єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості і справедливості суду.
Згідно п.5 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» законодавцем зобов’язано суддю з не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання аж до притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом і наведене положення стосується не лише дотримання таємниці наради суддів у кримінальному провадженні.
Згідно ст.366 КПК України під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
При цьому недарма законодавцем в цьому випадку вживано термін «негайно» щодо виходу суду до нарадчої кімнати після заслуховування останнього слова обвинуваченого, оскільки має значення не лише нерозголошення інформації обговорюваної в нарадчій кімнаті, але й зосередження суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення.
Під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті ухвалюється рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особі і визнане судом недоведеним або доведеним, оцінюються докази, кожен окремо та у сукупності, вирішується питання допустимості доказів під час такої оцінки тощо.
Таким чином, враховуючи наведені положення закону, Касаційний кримінальний суд визнав достатніми підстави констатувати, що під час перебування суду в нарадчій кімнати з ухвалення судового рішення у відповідному кримінальному провадженні, розгляд інших судових справ у цей же час, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень з процесуальних питань, в тому числі щодо повернення матеріалів провадження, є порушенням таємниці наради суддів, що відповідно є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що було перешкодою суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 02.02.2021 року судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. винесли біля 5-ти подібних неправосудних ухвал, якими з однієї сторони частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодили наповненню державної скарбниці на десятки мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Крім цього, судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. надіслали особі 1 копію Ухвали у провадженні № 11-сс/824/710/2021, яка зовсім не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— друга сторінка аркушу не перекреслена;
— декотрі слова віддруковані прописними літерами;
— декотрі слова віддруковані жирним кольором;
— розмір шрифту значно менший встановленого;
— містить міжрядкові відступи;
— не зазначено в правому верхньому куті ухвали “Копія вірна”;
— не зазначено коли ухвала набрала законної сили;
— не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали, що робить з такого судового документу абсолютно недієздатний шматок паперу.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже шести років гинуть в АТО (ОСС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним диверсантам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/824/710/2021 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, систематично перевищують свої службові повноваження, виносять неправосудні рішення, вчиняють службові підроблення, приховують підстави для самовідводу, перекручують значення фактів, імітують розгляд апеляційних скарг, надають допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, перешкоджають доступу до правосуддя, протидіють громадській діяльності, переслідують громадських діячів, порушують присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенка В.С. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. містять всі ознаки злочину, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Дрига А.М., Габрієлем В.О. і Полосенком В.С. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів Дрига А.М., Габрієлем В.О. і Полосенком В.С., які регулярно порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.