Ногачевський В.В. Кишенькові судді В.Зеленського – дебіли!

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52020000000000771 від 24.12.20 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364 ККУ.
11.06.2021 року, у порушення ст. 55, 56, 21, 110, 214, 220, 284, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57, 129 Конституції України, детектив УВК НАБУ Дзісь Є.В. закрив кримінальне провадження № 52020000000000771 від 24.12.2020 року.
Вважаючи Постанову детектива Дзісь Є.В. від 11.06.2021 року про закриття кримінального провадження № 52020000000000771 від 24.12.2020 року незаконною, а відтак підлягаючою до скасування у судовому порядку, особа 1 подав 18.06.2021 року скаргу за вих. № 4373/18 до Вищого антикорупційного суду. У своїй скарзі за вих. № 4373/18 від 18.06.2021 року особа 1 акцентував увагу слідчого судді на тому, що детектив Дзісь Є.В. перед тим як закрити об’єднане кримінальне провадження за № 52020000000000771 від 24.12.2020 року не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не виконав вимог Ухвали слідчого судді за № 991/2323/20 від 19.03.2020 року;
2) не виконав вимог Ухвали слідчого судді за № 760/28703/20 від 21.01.2021 року;
3) не виконав вимог Ухвали слідчого судді за № 760/2325/20 від 19.03.2020 року;
4) не вніс до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року жодної статті вчиненого злочину: ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ;
5) не повідомив прокурора САП про не підслідність НАБУ цих проваджень за статтями вчинених злочинів – за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ;
6) не проводив досудового розслідування за статтями вчинених фігурантом злочинів у провадженні – за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
7) не вніс до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року жодної статті вчиненого злочину: ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ;
8) не повідомив прокурора САП про не підслідність НАБУ цих проваджень за статтями вчинених злочинів – за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ;
9) не проводив досудового розслідування за статтями вчинених фігурантом злочинів у провадженні – за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
10) не вніс до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року жодної статті вчиненого злочину: за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ;
11) не повідомив прокурора САП про не підслідність УВК НАБУ проваджень за статтями вчинених злочинів – за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
12) не проводив досудового розслідування за статтями вчинених фігурантом злочинів – за за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
13) детектив при виконанні ухвали Вищого антикорупційного суду у судовій справі № 991/2323/20 від 19.03.2020 року переплутав її із ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Г., яка насправді не була постановленою за наслідком розгляду скарги на бездіяльність НАБУ;
14) не повідомив заявника про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
15) не повідомив заявника про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
16) не повідомив заявника про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
17) не повідомив заявнику імен детективів і процесуальних керівників у кримінальному провадженні за № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
18) не повідомив заявнику імен детективів і процесуальних керівників у кримінальному провадженні за № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
19) не повідомив заявнику імен детективів і процесуальних керівників у кримінальному провадженні за № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
20) не вручив заявнику витягів з ЄРДР у провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
21) не вручив заявнику витягів з ЄРДР у провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
22) не вручив заявнику витягів з ЄРДР у провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
23) не вручив заявнику Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
24) не вручив заявнику Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
25) не вручив заявнику Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
26) не створював план ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2020 року та не затверджував його у свого керівника;
27) не створював план ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року та не затверджував його у свого керівника;
28) не створював план ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року та не затверджував його у свого керівника;
29) не допитав заявника у кримінальному провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
30) не допитав заявника у кримінальному провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
31) не допитав заявника у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
32) не допитав свідків на стороні заявника у провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
33) не допитав свідків на стороні заявника у провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
34) не допитав свідків на стороні заявника у провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
35) не допитав фігуранта у провадженні у відповідності до того кола питань, які заявник піднімав у своїй заяві за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року про вчинення кримінальних правопорушень;
36) не допитав фігуранта у провадженні у відповідності до того кола питань, які заявник піднімав у своїй заяві за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року про вчинення кримінальних правопорушень;
37) не допитав фігуранта у провадженні у відповідності до того кола питань, які заявник піднімав у своїй заяві за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року про вчинення кримінальних правопорушень;
38) не провів жодного одночасного допиту фігуранта із свідками і заявником у кримінальному провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
39) не провів жодного одночасного допиту фігуранта із свідками і заявником у кримінальному провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
40) не провів жодного одночасного допиту фігуранта із свідками і заявником у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
41) приховав від надання правової оцінки того факту, що у відповідності до наявних ухвал суду у тих кримінальних провадженнях, яких раніше неналежним чином розслідував детектив Грабар С.В.,
дії останнього уже визнавалися судом такими, що не відповідають вимогам закону;
42) не розглянув подану заявником заяву за вих. № 4186/04 від 04.02.2021 року в порядку ст.220 КПК України;
43) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 4186/04 від 04.02.2021 року;
44) не розглянув подану заяву за вих. № 4139/30 від 31.12.2020 року в порядку ст.220 КПК України;
45) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 4139/30 від 31.12.2020 року;
46) не розглянув подану заяву за вих. № 4139/30/1 від 31.12.2020 року в порядку ст.220 КПК України;
47) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на подане клопотання за вих. № 4139/30/1 від 31.12.2020 року;
48) у своїй протиправній Постанові від 11.06.2021 року неправдиво зазначив, що нібито запрошував заявника для проведення допиту у даному кримінальному провадженні в якості свідка, в той час як у цьому кримінальному провадженні на той час не було Постанови про не визнання його потерпілим;
49) у своїй протиправній Постанові від 11.06.2021 року неправдиво зазначив, що нібито пропонував заявнику проведення допиту у даному кримінальному провадженні, однак буцім то так і не дочекавшись явки заявника він прийняв рішення про закриття кримінального провадження, що не узгоджується із вимогами Кримінально-процесуального Кодексу (КПК України передбачає лише привід і накладення грошового стягнення, чого детектив з незрозумілих причин не застосовував);
50) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які заявник зазначав у своїх трьох заявах про вчинення кримінальних правопорушень за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року та за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року;
51) не призначив для заявника судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
52) не надав заявнику можливості долучити до провадження наявні докази вчиненого злочину, про що він окремо зазначав у своїх трьох заявах про вчинені кримінальні правопорушення за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року та за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року;
53) не надав заявнику можливості долучити до даного провадження документи, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні, про що заявник окремо наголошував у своїх трьох заявах за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року та за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року про вчинені правопорушення;
54) три кримінальні провадження були об’єднані прокурором протиправно і передчасно, так як перед цим не було вчинено жодної із необхідних дій, в тому числі не було проведено допиту заявників і свідків.
І щонайголовніше, заявник зазначав в своїх трьох заявах про вчинені кримінальні правопорушення таке: «Примітка: докази вчиненого злочину детективом Грабарем С.В. надам повноважному детективу УВК НАБУ при проведенні мого допиту у кримінальному провадженні у вигляді копій документів». Однак, детектив Дзісь Є.В. добре знаючи, що докази вчиненого злочину насправді існують, умисно неправдиво зазначив в своїй передчасній Постанові від 11.06.2021 року що таких доказів нібито ним не здобуто, тим самим приховавши вчинені злочини свого колеги.
11.06.2021 року детектив Дзісь Є.В. закрив об’єднане кримінальне провадження за № 52020000000000771 від 24.12.2020 року не вчинивши обов’язкових процесуальних і слідчих дій, відсторонивши заявника від участі в ньому. Детектив Дзісь Є.В. своєю протиправною Постановою від 11.06.2021 року про закриття кримінального провадження за № 52020000000000771 також порушив вимоги ст.110 КПК України.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову тощо,
чого майже не має у Постанові від 11.06.2021 року детектива Дзісь Є.В. про закриття кримінального провадження № 52020000000000771 від 24.12.2020 року.
Всупереч п.5 ст.110 КПК у Постанові від 11.06.2021 року детектива Дзісь Є.В. відсутні:
1) реєстраційний номер та дата реєстрації Постанови в канцелярії НАБУ;
2) опис трьох заяв за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року та за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року про вчинені кримінальні правопорушення;
3) опис трьох ухвал слідчих суддів, якими було зобов’язано даного детектива внести відомості до ЄРДР;
4) перелік проведених слідчих дій;
5) причини не проведення допиту заявників, свідків;
6) причини не проведення експертизи наявних доказів;
7) причини не проведення судово-медичної експертизи;
8) причини не виконання трьох ухвал суду;
9) причини не внесення до ЄРДР відомостей трьох заяв за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року та за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року про вчинені правопорушення;
10) причини не повідомлення прокурора САП про потребу у зміні підслідності не підслідних проваджень;
11) правова оцінка діям фігуранта у трьох кримінальних провадженнях: № 52020000000000771 від 24.12.2020 року, № 52020000000000256 від 13.05.2021 року та № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
12) правова оцінка доказам у даному кримінальному провадженні;
13) підпис керівника підрозділу;
14) печатка органу досудового розслідування.
І що найголовніше, детектив Дзісь Є.В. 10.06.2021 року виніс Постанову про не визнання заявника потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2020 року та не
витримавши обов’язкових 10 днів, які заявнику відводитьcя законодавцем для оскарження такої Постанови, чомусь прийняв 11.06.2021 року поспішне протиправне рішення про закриття кримінального провадження.
І це попри те, що в Постанові про не визнання заявника потерпілим від 10.06.2021 року детектив зазначив, що надає йому право в порядку ст.303 КПК України оскаржити дану Постанову. Тим не менше, детектив своєю винесеною Постановою від 11.06.2021 року про закриття кримінального провадження, фактично позбавив заявника права на її оскарження.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Саме про це йдеться в долученій заявником до провадження копії рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якою було відмовлено у прийнятті касаційної скарги голови КМДА Кличка В.В., так як остання не відповідала поняттю процесуального документу (не було правильним чином завірено додатки до касаційної скарги та саму скаргу, у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності».
За цією аналогією, Постанова від 11.06.2021 року детектива Дзісь Є.В. також належним чином не завірена: відсутній реєстраційний номер канцелярії НАБУ, не зазначено в правому верхньому куті «З оригіналом згідно», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, не вказана посада особи, яка створювала дану копію, відсутній підпис, ПІП і посада керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією Постанови, немає печатки НАБУ. Постанова детектива Дзісь Є.В. не зшита і не “опломбована” на зворотній її стороні та не скріплена круглою печаткою тощо. Також, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
Окрім цього, текст оскаржуваної Постанови містить протиріччя, оскільки детектив Дзісь Є.В. в своїй Постанові обгрунтовує відсутність складу злочину, а в резолютивній частині Постанови в якості процесуальних підстав для закриття кримінального провадження посилається на положення п.2 ч.1 ст.284 КПК України (закриття провадження у зв’язку з відсутністю події злочину).
В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова детектива про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Відповідно трьом Ухвалам колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року, № 11-сс/824/4003/2020 від 11.06.2021 року та № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року, а також відповідно положенню ч.1 ст.219 КПК, «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження». Однак, детектив Дзісь Є.В. досі не вніс до ЄРДР жодних відомостей із трьох заяв про вчинення злочину, а відповідно відлік часу у досудовому розслідуванні ще не наступив, а відповідно – досудового розслідування як такого ще не розпочиналось.
Аналогічна ситуація констатується і іншими Ухвалами колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, які разом із ч.1 ст.303 КПК України та Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) стверджують, що якщо потерпілий ініціює перед слідчим (детективом, прокурором) внесення до ЄРДР усіх статтей вчиненого злочину, які ним вказувалися у заяві про вчинення кримінального правопорушення, то слідчий, детектив або прокурор зобов’язані це зробити в негайному порядку, виходячи з Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року та п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України, чого детектив Дзісь Є.В. з незрозумілих причин уникає, досі не розглянувши трьох заяв за вих. № 4186/04 від 04.02.2021 року, за вих. № 4139/30 від 31.12.2020 року та за вих. № 4139/30/1 від 31.12.2020 року в порядку ст.220 КПК України про вчинення інших процесуальних дій, які він мусив вчинити у визначений законом строк (про внесення до ЄРДР усіх визначених кваліфікаційних статтей вчиненого злочину), тим самим саботуючи проведення досудового розслідування та приховуючи злочини фігурантів у цьому провадженні.
Отож, виходячи з вищеприведеного, три різні колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду уже скасували три ухвали першої інстанції, не дивлячись на позицію ст.219 КПК, яка дозволяє припиняти досудове розслідування навіть на «нульовій точці», якщо термін досудового розслідування уже вичерпаний. В той же самий час, враховуючи що слідчий (детектив, прокурор) не виконали первинної ухвали суду та не внесли до ЄРДР усіх кваліфікуючих статтей вчиненого злочину, які особа 1 зазначав в своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень та які були перерахованими в ухвалі слідчого судді першої інстанції, то і «старту» досудового розслідування також не могло розпочатися.
Ця ситуація в точності повторилася із детективом Дзісь Є.В., який досі не вніс до ЄРДР тих статтей вчиненого злочину, які були вказаними у трьох заявах про вчинення кримінальних правопорушень та в трьох ухвалах слідчого судді, тим самим досі не розпочавши досудового розслідування у кримінальному провадженні.
У відповідності до Наказу ОГПУ за № 298 ГПУ від 30.06.2020 року, в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата): «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
Відповідно до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання.
В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування.
Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року під поняттям “потерпілий” слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін “потерпілий” також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1). Що стосується процесуального статусу потерпілого, то особа його набуває: з моменту подання заяви про вчинення щодо неї правопорушення до слідчого, прокурора.
Виявивши при прийнятті заяви наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових
розслідувань і розпочинає розслідування (ч.1 ст.214 КПК), вручивши потерпілому пам’ятку про його процесуальні права та обов’язки, або з моменту подання нею вже після початку розслідування заяви про залучення до провадження як потерпілого і вручення їй пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого. Потерпілою особа стає і в разі подання заяви про незакінчений злочин за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди. Якщо слідчий, прокурор встановить, що особі, яка подала заяву, кримінальним правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, то він своєю постановою відмовляє у визнанні такої особи потерпілим».
Винесення слідчим, прокурором постанови про визнання особи потерпілим КПК не передбачає.
Водночас, у п.1 ч.2 ст.56 КПК наголошується, що потерпілий має право “на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим”.
Про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий, прокурор виносить Постанову, яка може бути оскаржена особою до слідчого судді (п.5 ч.1 ст.303 КПК України). Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, надання їм належної правової оцінки та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст.2 та 284 КПК, закриття провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів. Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам. Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК України та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом.
Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних рішень.
З положень ст.83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. У свою чергу слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи у вчиненні кожного з них.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди.
Слідчі повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких детектив Дзісь Є.В. умисно уникнув з метою приховування вчинених злочинів фігурантом у даному кримінальному спровадженні. Будь-який недолік розслідування обов’язково призведе до не встановлення причин вчинення злочину або винних осіб у цьому ж самому злочину та створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»). Проте, обставини, які особа 1 виклав у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення чомусь не стало предметом належного досудового розслідування детективом Дзісь Є.В.
Винесена Постанова від 11.06.2021 року детективом Дзісь Є.В.про закриття кримінального провадження № 52020000000000771 від 24.12.2020 року не відповідає жодним нормам КПК України, не являється вмотивованою, а її зміст не відповідає фактичним обставинам справи.
Детектив Дзісь Є.В. виклав у своїй протиправній Постанові сумнівні та не перевірені факти, що є не припустимим, оскільки напряму порушує імперативні засади КПК України, а з іншої – жодних
процесуальних і значимих слідчих дій не вчинив. Тобто, з оскаржуваної Постанови витікає, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вимоги КПК України було виконано належним чином та надано всебічну правову оцінку усім обставинам в сукупності, що свідчить про те, що встановлена на даний час органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх – не узгоджується із стандартами доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п.161 серія А заяви № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), а також ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив: «…Закриття кримінального провадженні є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.2, 284 КПК України). Процесуальна можливість оскарження рішень слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження регламентована пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК, при цьому суб’єктами оскарження відповідного рішення слідчого є заявник, потерпілий, його представник, законний представник, а прокурора – заявник, потерпілий, його представник, законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник. Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у ст.284 КПК, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, а коли – прокурор. Так, відповідно до ч.4 ст.284 КПК слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч.1 ст.284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, а прокурор – щодо підозрюваного з підстав, передбачених ч.1 ст.284 КПК. Також під час розгляду аналізованого виду скарг слідчі судді враховують положення ч.2 ст.9 КПК, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Враховуючи те що процесуальне рішення про закриття провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з’ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття провадження. Таким чином, правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття. Недотримання відповідних вимог зумовлює прийняття слідчими суддями рішень про скасування постанов слідчого, прокурора. Разом із тим у судовій практиці є випадки скасування постанов про закриття провадження не лише з огляду на їх необґрунтованість, а й через їх неналежну мотивованість, як цього вимагає ч.5 ст.110 КПК України.
Беручи до уваги те, що постанова про закриття кримінального провадження, яка зумовлена недбалим виконанням процесуальних обов’язків слідчим або прокурором, перешкоджає виконанню завдань кримінального провадження в частині забезпечення того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, слідчі судді обґрунтовано скасовують постанови, встановлюючи відповідну недбалість. Вивчення ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення про закриття кримінального провадження в частині перевірки підстав відповідного рішення слідчого чи прокурора показало, що підставами скасування слідчими суддями вказаних рішень здебільшого були такі: невжиття органом досудового розслідування всіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування; необґрунтованість висновків, які містяться в постанові, щодо обставин, які повинні бути встановлені слідчим, та завчасність висновку про відсутність в діянні складу злочину або відсутність події злочину; непроведення слідчим необхідного та повного переліку слідчих дій, спрямованих на встановлення істини у справі; непризначення та непроведення необхідних експертиз, ненадання експерту порівняльних зразків для проведення судової експертизи, що є підставою для надання експертом повідомлення про неможливість проведення експертизи, та деякі інші. Слід зазначити, що слідчим у кримінальному провадженні не було ініційовано проведення перевірки дій посадових осіб правоохоронного органу щодо дій, на які вказує заявник з метою встановлення факту допущення порушень. Привертає увагу і те, що слідчим взагалі не було зібрано будь-яких характеризуючих матеріалів щодо співробітників прокуратури Солонянського району Дніпропетровської області, на порушення законодавства якими вказує заявник. Слідчі судді в окремих випадках обґрунтовано наголошують на недостатній мотивованості прийнятого рішення про закриття кримінального провадження, зокрема у зв’язку з нереагуванням на попередньо постановлені ухвали слідчих суддів, якими у відповідних провадженнях вже скасовувались постанови про закриття кримінальних проваджень. Слідчі судді, перевіряючи доводи скаржників, обґрунтовано надають оцінку не лише повноті вчинених під час досудового розслідування дій, а й правильності здійснення правової оцінки встановлених обставин під час досудового розслідування. У свою чергу, нездійснення таких дій слідчими суддями зумовлює скасування відповідних ухвал за результатами їх перегляду в апеляційному порядку. Результати аналізу апеляційного перегляду зазначених ухвал слідчих суддів свідчать про те, що підставами їх скасування є як необґрунтованість, так і неналежна вмотивованість».
29.06.2021 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Ногачевський В.В., розглянувши судову справу за № 991/4226/21, за результатами чого виніс неправосудну і ганебну ухвалу, якою відмовив заявнику у задоволенні скарги, при цьому умисно істотно порушивши вимоги кримінально-процесуального закону.
При чому, суддя Ногачевський В.В. приховав від судового розгляду ключові порушення детектива УВК НАБУ, які вимагали скасування його постанови про закриття кримінального провадження. Однак, в обгрунтування своєї позиції чомусь вдався до явно ненормальних фантазій і претензій: з приводу неправильного стилю одягу скаржника, що детектив насправді вчиняв слідчі і процесуальні дії, якими зазначає лише винесення детективом двох постанов: про закриття кримінального провадження і про не визнання потерпілим скаржника. Також, суддя в своїй шахрайській ухвалі брехливо стверджує і те, що нібито детектив не зобов’язаний повідомляти заявника про початок досудового розслідування та не надавати потерпілому витягу з ЄРДР та Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого (в супереч вимогам ст. 55, 56, 60, 214 КПК України та ст.57 Конституції України), що нібито детектив має право не виконувати рішення суду і вносити до ЄРДР власні кваліфікаційні статті вчиненого злочину (всупереч ст.214 КПК та Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року), що нібито детектив наділений правом не допитувати свідків і заявника (всупереч вимогам ст.220 КПК, попри те, що заявник навіть подавав з цього приводу три заяви і одне клопотання в порядку ст.220 КПК України), що нібито детектив має право не надавати відповідь на подані заявником клопотання (всупереч ст.220 КПК). Попри це все, суддя Ногачевський В.В. в своїй дурнуватій і безграмотній ухвалі вдається до фальсифікацій (підроблення), що нібито в матеріалах кримінального провадження містяться належні і припустимі докази того, що детектив надсилав повістки заявнику для проведення його допиту в статусі свідка (попри те що законом передбачено проводити саме такий первинний допит заявника в якості потерпілого, адже постанови про не визнання особи потерпілим на той час у справі ще не було), яких насправді в матеріалах кримінальної справи немає і яких, у зухвале порушення ст.23 КПК, суддя в судовогму засіданні чомусь не досліджував. Також, суддя і надалі бреше, що нібито неи існує в КПК ст. 21, 534, 535 щодо виконання рішень суду, а також щодо нібито відсутності ст.129-1 Конституції України, яка нібито не схиляє слідчих суддів контролювати виконання рішень суду слідчими органами. Також, суддя бреше в своїй ухвалі і щодо існування в КПК норми права, яка нібито дозволяє детективу (слідчому) закривати кримінальне провадження через не явку заявника для проведення його допиту. Суддя Ногачевський В.В., явно з божевільних підстав також вважає, що є нормою для детектива винести одразу дві постанови – про не визнання особи потерпілим та про закриття провадження, в той час як ст.303-307 КПК надає право на їх по-окреме оскарження 10 днів. Також, суддя Ногачевський В.В. вдався до безглуздої брехні, коли в своїй пародійній ухвалі стверджує, що нібито заявнику не було завдано жодної шкоди фігурантом і що нібито цього не було зазначено в усіх (трьох) заявах про вчинені кримінальні правопоррушення, в той час як це насправді було зазначено і навіть оцінено в грошовому еквіваленті – на 2700 000 грн., та що було предметом окремого судового розгляду, з підтвердженням відповідними кошторисними документами при розгляді скарги на постанову детектива про не визнання особи потерпілим. Більше цього, в усіх цих трьох заявах про вчинення кримінального правопорушення заявник зазначав таке: “Докази вчиненого злочину детекаттивом Грабарем С.В. (та іншими фігурантами) та рівня завданого матеріального і морального збитку надам детективу при проведенні мого допиту”, якого умисно детектив не провів, однак знав про існування цих доказів.
Суддя Ногачевський В.В. усьому вищенаписаному чомусь не надав правдивої (об’єктивної) оцінки, в тому числі фактам не виконання фігурантом численних ухвал суду, які були долученими скаржником до справи суду в якості належних доказів. Це саме стосувалося і фактів не призначення судових експертиз (в тому числі судово-медичної експертизи), адже без спеціальних знань детектив не міг прийти об’єктивного висновку стосовно наявності чи відсутності завданої заявнику шкоди фігурантом у провадженні (в тому числі його здоров’ю).
Слідчий суддя Ногачевський В.В. не скорився вимогам ст.129-1 Конституції України, адже взамін контролю за виконанням ухвал суду, прийняв рішення, яким фактично паралізував виконання цих досі не виконаних детективом ухвал. Більше цього, слідчий суддя Ногачевський В.В. чомусь не скорився вимогам ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.3 ст.415 КПК України, адже при винесенні свого ганебного рішення не покладався на долучені заявником до скарги численні рішення апеляційної інстанції, а також рішення Верховного Суду, які констатували необхідність задоволення його скарги (в тому числі через не відповідність Постанови про закриття кримінального провадження вимогам процесуального документу та через не виконання детективом вимог трьох ухвал суду щодо внесення усіх відомостей до ЄРДР, а не однієї і такої, якої насправді заявник у своїх трьох заявах не зазначав). Крім цього, суддя Ногачевський В.В. постановив вступну і резулятивну частину ухвали 29.06.2021 року, а повний текст ухвали у судовій справі № 991/4226/21, всупереч вимогам ст.376 КПК, чомусь виніс лише на 8 день, в той час як законодавець цей термін обмежив до 5 днів. Крім цього слід зауважити, що псевдо-суддя Ногачевський В.В. порушив таємницю нарадчої кімнати. А саме, суддя Ногачевський В.В., за наслідками розгляду скарги за вих. № 4373/18 від 18.06.2021 року на Постанову детектива НАБУ Дзісь Є.В. від 11.06.2021 року про закриття кримінального провадження за № 52020000000000771 від 24.12.2020 року виніс 29.06.2021 року вступну і резолютивну частину ухвали у судовій справі № 991/4226/21, а повний її текст запланував оголосити лише 05.07.2021 року. За таких підстав весь цей час слідчий суддя Ногачевський В.В. мусив готувати та узгоджувати зміст вказаної ухвали в нарадчій кімнаті. Натомість слідчий суддя Ногачевський В.В. в період з 29.06.2021 року по 05.07.2021 року продовжував приймати участь у всіх інших судових засіданнях з розгляду кримінальних справ, в кількості 10 штук, про що свідчить Реєстр судових рішень.
Відповідно, якщо співставити шахрайську ухвалу за № 991/4226/21 дурника і неука Ногачевського В.В. із ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду з розгляду кримінальних справ у провадженні № 11-сс/824/3815/2021 від 06.07.2021 року у майже ідентичних питаннях (скаргах), то злочинна сутність неука Ногачевського В.В. будже підтвердженою. А оскільки подібні ухвали заявник також долучав до справи суду № 991/4226/21, а неук Ногачевський В.В. їм належного значення не надав, то є всі підстави вважати всі його протиправні дії умисними з метою уникнення відповідальності перед НАБУ за власні корупційні злочини, які він неміряно вчиняв на Рівненщині, коли уникав сплати податків і коли давав хабарі суддям.
Окрім цього, ухвала у судовій справі № 991/4226/21 від 29.06.2021 року судді Ногачевського В.В. не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— текст судового рішення написаний стилем Verdana;
— текст ухвали місцями містить нахили;
— не зазначено в правому верхньому куті ухвали “Копія відповідає оригіналу”;
— текст ухвали містить міжрядкові відступи;
— ухвала не містить запису про місцезнаходження оригіналу ухвали, що робить з такого документу недієздатний шматок паперу, а з даного судді – бездарного клоуна.
Поміж тим слід зауважити, що явний збоченець і псих Ногачевський В.В. виніс неправосудну ухвалу, якою частково нівелював кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – перешкодив наповненню державної скарбниці на декілька мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного, суддя Ногачевський В.В. умисно чи то через свій дебілізм, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушує міжнародні і вітчизняні норми права задля приховування вчинених злочинів працівників НАБУ, тим самим плюючи на могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО (ОСС), які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права.
Більше того, суддя Ногачевський В.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому недоумку судді Ногачевському В.В. фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Ногачевський В.В. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 991/4226/21 від 29.06.2021 року також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Ногачевського В.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Ногачевського В.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Ногачевський В.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, переслідує громадських діячів, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, порушує присягу судді, дескридитує судову владу України і підриває авторитет держави в очах світової спільноти. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Ногачевський В.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в серці України. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Ногачевським В.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Ногачевського В.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Ногачевським В.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ ОГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Ногачевським В.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя України про не належну поведінку судді Ногачевського В.В., який грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя України — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.