Калугіна І.О., Никифоров А.С., Павлишин О.Ф. Дауни банди Зе

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52020000000000771 від 24.12.20 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364 ККУ.
11.06.2021 року, у порушення ст. 55, 56, 21, 110, 214, 220, 284, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57, 129 Конституції України, детектив УВК НАБУ Дзісь Є.В. закрив кримінальне провадження № 52020000000000771 від 24.12.2020 року.
Вважаючи Постанову детектива Дзісь Є.В. від 11.06.2021 року про закриття кримінального провадження № 52020000000000771 від 24.12.2020 року незаконною, а відтак підлягаючою до скасування у судовому порядку, особа 1 подав 18.06.2021 року скаргу за вих. № 4373/18 до Вищого антикорупційного суду. У своїй скарзі за вих. № 4373/18 від 18.06.2021 року особа 1 акцентував увагу слідчого судді на тому, що детектив Дзісь Є.В. перед тим як закрити об’єднане кримінальне провадження за № 52020000000000771 від 24.12.2020 року не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не виконав вимог Ухвали слідчого судді за № 991/2323/20 від 19.03.2020 року;
2) не виконав вимог Ухвали слідчого судді за № 760/28703/20 від 21.01.2021 року;
3) не виконав вимог Ухвали слідчого судді за № 760/2325/20 від 19.03.2020 року;
4) не вніс до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року жодної статті вчиненого злочину: ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ;
5) не повідомив прокурора САП про не підслідність НАБУ цих проваджень за статтями вчинених злочинів – за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ;
6) не проводив досудового розслідування за статтями вчинених фігурантом злочинів у провадженні – за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
7) не вніс до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року жодної статті вчиненого злочину: ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ;
8) не повідомив прокурора САП про не підслідність НАБУ цих проваджень за статтями вчинених злочинів – за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ;
9) не проводив досудового розслідування за статтями вчинених фігурантом злочинів у провадженні – за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
10) не вніс до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року жодної статті вчиненого злочину: за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ;
11) не повідомив прокурора САП про не підслідність УВК НАБУ проваджень за статтями вчинених злочинів – за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
12) не проводив досудового розслідування за статтями вчинених фігурантом злочинів – за за ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
13) детектив при виконанні ухвали Вищого антикорупційного суду у судовій справі № 991/2323/20 від 19.03.2020 року переплутав її із ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Г., яка насправді не була постановленою за наслідком розгляду скарги на бездіяльність НАБУ;
14) не повідомив заявника про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
15) не повідомив заявника про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
16) не повідомив заявника про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
17) не повідомив заявнику імен детективів і процесуальних керівників у кримінальному провадженні за № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
18) не повідомив заявнику імен детективів і процесуальних керівників у кримінальному провадженні за № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
19) не повідомив заявнику імен детективів і процесуальних керівників у кримінальному провадженні за № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
20) не вручив заявнику витягів з ЄРДР у провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
21) не вручив заявнику витягів з ЄРДР у провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
22) не вручив заявнику витягів з ЄРДР у провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
23) не вручив заявнику Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
24) не вручив заявнику Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
25) не вручив заявнику Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
26) не створював план ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2020 року та не затверджував його у свого керівника;
27) не створював план ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року та не затверджував його у свого керівника;
28) не створював план ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року та не затверджував його у свого керівника;
29) не допитав заявника у кримінальному провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
30) не допитав заявника у кримінальному провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
31) не допитав заявника у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
32) не допитав свідків на стороні заявника у провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
33) не допитав свідків на стороні заявника у провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
34) не допитав свідків на стороні заявника у провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
35) не допитав фігуранта у провадженні у відповідності до того кола питань, які заявник піднімав у своїй заяві за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року про вчинення кримінальних правопорушень;
36) не допитав фігуранта у провадженні у відповідності до того кола питань, які заявник піднімав у своїй заяві за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року про вчинення кримінальних правопорушень;
37) не допитав фігуранта у провадженні у відповідності до того кола питань, які заявник піднімав у своїй заяві за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року про вчинення кримінальних правопорушень;
38) не провів жодного одночасного допиту фігуранта із свідками і заявником у кримінальному провадженні № 52020000000000771 від 24.12.2021 року;
39) не провів жодного одночасного допиту фігуранта із свідками і заявником у кримінальному провадженні № 52020000000000256 від 13.05.2021 року;
40) не провів жодного одночасного допиту фігуранта із свідками і заявником у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 02.02.2021 року;
41) приховав від надання правової оцінки того факту, що у відповідності до наявних ухвал суду у тих кримінальних провадженнях, яких раніше неналежним чином розслідував детектив Грабар С.В.,
дії останнього уже визнавалися судом такими, що не відповідають вимогам закону;
42) не розглянув подану заявником заяву за вих. № 4186/04 від 04.02.2021 року в порядку ст.220 КПК України;
43) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 4186/04 від 04.02.2021 року;
44) не розглянув подану заяву за вих. № 4139/30 від 31.12.2020 року в порядку ст.220 КПК України;
45) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 4139/30 від 31.12.2020 року;
46) не розглянув подану заяву за вих. № 4139/30/1 від 31.12.2020 року в порядку ст.220 КПК України;
47) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на подане клопотання за вих. № 4139/30/1 від 31.12.2020 року;
48) у своїй протиправній Постанові від 11.06.2021 року неправдиво зазначив, що нібито запрошував заявника для проведення допиту у даному кримінальному провадженні в якості свідка, в той час як у цьому кримінальному провадженні на той час не було Постанови про не визнання його потерпілим;
49) у своїй протиправній Постанові від 11.06.2021 року неправдиво зазначив, що нібито пропонував заявнику проведення допиту у даному кримінальному провадженні, однак буцім то так і не дочекавшись явки заявника він прийняв рішення про закриття кримінального провадження, що не узгоджується із вимогами Кримінально-процесуального Кодексу (КПК України передбачає лише привід і накладення грошового стягнення, чого детектив з незрозумілих причин не застосовував);
50) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які заявник зазначав у своїх трьох заявах про вчинення кримінальних правопорушень за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року та за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року;
51) не призначив для заявника судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
52) не надав заявнику можливості долучити до провадження наявні докази вчиненого злочину, про що він окремо зазначав у своїх трьох заявах про вчинені кримінальні правопорушення за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року та за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року;
53) не надав заявнику можливості долучити до даного провадження документи, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні, про що заявник окремо наголошував у своїх трьох заявах за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року та за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року про вчинені правопорушення;
54) три кримінальні провадження були об’єднані прокурором протиправно і передчасно, так як перед цим не було вчинено жодної із необхідних дій, в тому числі не було проведено допиту заявників і свідків.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив: «…Закриття кримінального провадженні є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.2, 284 КПК України). Процесуальна можливість оскарження рішень слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження регламентована пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК, при цьому суб’єктами оскарження відповідного рішення слідчого є заявник, потерпілий, його представник, законний представник, а прокурора – заявник, потерпілий, його представник, законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник. Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у ст.284 КПК, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, а коли – прокурор. Так, відповідно до ч.4 ст.284 КПК слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч.1 ст.284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, а прокурор – щодо підозрюваного з підстав, передбачених ч.1 ст.284 КПК. Також під час розгляду аналізованого виду скарг слідчі судді враховують положення ч.2 ст.9 КПК, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Враховуючи те що процесуальне рішення про закриття провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з’ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття провадження. Таким чином, правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття. Недотримання відповідних вимог зумовлює прийняття слідчими суддями рішень про скасування постанов слідчого, прокурора. Разом із тим у судовій практиці є випадки скасування постанов про закриття провадження не лише з огляду на їх необґрунтованість, а й через їх неналежну мотивованість, як цього вимагає ч.5 ст.110 КПК України.
Беручи до уваги те, що постанова про закриття кримінального провадження, яка зумовлена недбалим виконанням процесуальних обов’язків слідчим або прокурором, перешкоджає виконанню завдань кримінального провадження в частині забезпечення того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, слідчі судді обґрунтовано скасовують постанови, встановлюючи відповідну недбалість. Вивчення ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення про закриття кримінального провадження в частині перевірки підстав відповідного рішення слідчого чи прокурора показало, що підставами скасування слідчими суддями вказаних рішень здебільшого були такі: невжиття органом досудового розслідування всіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування; необґрунтованість висновків, які містяться в постанові, щодо обставин, які повинні бути встановлені слідчим, та завчасність висновку про відсутність в діянні складу злочину або відсутність події злочину; непроведення слідчим необхідного та повного переліку слідчих дій, спрямованих на встановлення істини у справі; непризначення та непроведення необхідних експертиз, ненадання експерту порівняльних зразків для проведення судової експертизи, що є підставою для надання експертом повідомлення про неможливість проведення експертизи, та деякі інші. Слід зазначити, що слідчим у кримінальному провадженні не було ініційовано проведення перевірки дій посадових осіб правоохоронного органу щодо дій, на які вказує заявник з метою встановлення факту допущення порушень. Привертає увагу і те, що слідчим взагалі не було зібрано будь-яких характеризуючих матеріалів щодо співробітників прокуратури Солонянського району Дніпропетровської області, на порушення законодавства якими вказує заявник. Слідчі судді в окремих випадках обґрунтовано наголошують на недостатній мотивованості прийнятого рішення про закриття кримінального провадження, зокрема у зв’язку з нереагуванням на попередньо постановлені ухвали слідчих суддів, якими у відповідних провадженнях вже скасовувались постанови про закриття кримінальних проваджень. Слідчі судді, перевіряючи доводи скаржників, обґрунтовано надають оцінку не лише повноті вчинених під час досудового розслідування дій, а й правильності здійснення правової оцінки встановлених обставин під час досудового розслідування. У свою чергу, нездійснення таких дій слідчими суддями зумовлює скасування відповідних ухвал за результатами їх перегляду в апеляційному порядку. Результати аналізу апеляційного перегляду зазначених ухвал слідчих суддів свідчать про те, що підставами їх скасування є як необґрунтованість, так і неналежна вмотивованість».
29.06.2021 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Ногачевський В.В., розглянувши судову справу за № 991/4226/21, за результатами чого виніс неправосудну ухвалу, якою відмовив заявнику у задоволенні скарги, при цьому умисно істотно порушивши вимоги Кримінально-процесуального закону, Конституції України та практики ЄСПЛ.
При чому, суддя Ногачевський В.В. приховав від судового розгляду ключові порушення детектива УВК НАБУ, які вимагали скасування його постанови про закриття кримінального провадження. Однак, в обгрунтування своєї позиції чомусь вдався до явно ненормальних фантазій і навіть претензій:
1) з приводу неправильного стилю одягу скаржника;
2) що детектив нібито вчиняв слідчі і процесуальні дії (якими зазначає лише винесення даним детективом двох постанов: про закриття кримінального провадження і про не визнання особи потерпілим);
3) що нібито детектив не зобов’язаний повідомляти заявника про початок досудового розслідування;
4) що начебто детектив не зобов’язаний надавати потерпілому витяги з ЄРДР та Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого;
5) що буцімто детектив має право не виконувати ухвал суду;
6) що ніби детектив має виключне право на кваліфікацію вчиненого злочину;
7) що нібито детектив наділений правом не допитувати свідків і потерпілого;
8) що ніби детектив має право не розглядати заяви в порядку ст.220 КПК та не надавати на них відповідей.
Попри все це, суддя Ногачевський В.В. в своїй безграмотній ухвалі вдається до підроблення, адже безпідставно стверджує, що нібито в матеріалах провадження № 52020000000000771 від 24.12.2021 року містяться належні і припустимі докази того, що детектив надсилав повістки потерпілому для проведення його допиту в статусі свідка, попри те що КПК передбачає проведення первинного допиту заявника в якості потерпілого, тим паче, що постанови про не визнання особи 1 потерпілим на той час у справі ще не було. Тим паче, що у зухвале порушення ст.23 КПК, суддя Ногачевський В.В. в судовому засіданні матеріали об’єднаного кримінального за № 52020000000000771 від 24.12.2021 року не досліджував.
Також, суддя Ногачевський В.В. в своїй шахрайській ухвалі повторно збрехав (вчинив підроблення), неправдиво стверджуючи, що нібито не існує в КПК статтей, які зобов’язують детектива виконувати рішення суду, в той час як ці правила прописані в ст. 21, 534, 535 КПК України та в ст.129 Конституції України. Крім цього, статтею 129-1 Конституції України покладається на слідчих суддів обов’язок контролювати виконання саме таких рішень суду. Також, суддя і втретє в своїй ухвалі збрехав (вчинив підроблення), коли в своїй безграмотній ухвалі неправдиво зазначав, що нібито існують в КПК норми права, які дозволяють детективу закривати кримінальне провадження через не явку потерпілого для проведення допиту.
Також, шизоїд Ногачевський В.В. вважає нормою як для детектива Дзісь Є.В. винести одразу дві постанови: про не визнання особи потерпілим та про закриття провадження, в той час як ст.303, 304 КПК надає право на їх по-окреме оскарження впродовж 10 днів.
Також, суддя Ногачевський В.В. вдався до безглуздої брехні, коли в своїй пародійній ухвалі стверджує, що нібито заявнику не було завдано жодної шкоди діями фігуранта, а протилежного – нібито не було вказано в його трьох заявах про вчинене кримінальне правопорушення, в той час як це насправді було зазначено і навіть оцінено в грошовому еквіваленті – на 2700 000 грн. Більше цього, це питання було предметом окремого судового розгляду – в порядку оскарження постанови детектива Дзісь Є.В. про не визнання особи потерпілим, на якому заявник надавав слідчому судді докази отримання матеріального і морального збитку (з підтвердженням відповідними кошторисними документами).
Крім цього, в усіх цих трьох заявах про вчинення кримінального правопорушення заявник зазначав таке: “Докази вчиненого злочину детективом Грабарем С.В. (та іншими фігурантами) та рівня завданого матеріального і морального збитку надам детективу при проведенні мого допиту”, якого детектив Дзісь Є.В. умисно не проводив з метою приховування вчинених злочинів.
Суддя Ногачевський В.В. усьому вищенаписаному чомусь не надав об’єктивної оцінки, в тому числі фактам не виконання фігурантом численних ухвал суду, які були долученими скаржником до справи суду в якості належних доказів. Це саме стосувалося і фактів не призначення судових експертиз (в тому числі судово-медичної експертизи), адже без спеціальних знань детектив не міг прийти об’єктивного висновку стосовно наявності чи відсутності завданої заявнику шкоди фігурантом у провадженні (в тому числі його здоров’ю).
Суддя Ногачевський В.В. не скорився вимогам ст.129-1 Конституції України, адже взамін контролю за виконанням ухвал суду, прийняв рішення, яким фактично паралізував виконання цих досі не виконаних детективом ухвал. Більше цього, суддя Ногачевський В.В. чомусь не скорився вимогам ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.3 ст.415 КПК України, адже при винесенні свого ганебного рішення не покладався на долучені заявником до скарги численні рішення апеляційної інстанції, а також рішення Верховного Суду, які констатували необхідність задоволення його скарги (в тому числі через не відповідність Постанови про закриття кримінального провадження вимогам процесуального документу та через не виконання детективом вимог трьох ухвал суду щодо внесення до ЄРДР усіх відомостей, а не часткових або тих, яких заявник у своїх трьох заявах не зазначав).
Більше цього, суддя Ногачевський В.В. постановив вступну і резулятивну частину ухвали 29.06.2021 року, а повний текст ухвали у справі № 991/4226/21, всупереч вимогам ст.376 КПК, чомусь виніс лише на 8 день, в той час як законодавець цей термін обмежив строком до 5 днів.
Також слід зауважити, що псевдо-суддя Ногачевський В.В. порушив таємницю нарадчої кімнати. А саме, суддя Ногачевський В.В., за наслідками розгляду скарги за вих. № 4373/18 від 18.06.2021 року на Постанову детектива НАБУ Дзісь Є.В. від 11.06.2021 року про закриття кримінального провадження за № 52020000000000771 від 24.12.2020 року виніс 29.06.2021 року вступну і резолютивну частину ухвали у судовій справі № 991/4226/21, а повний її текст запланував оголосити лише 05.07.2021 року. За таких підстав весь цей час слідчий суддя Ногачевський В.В. мусив готувати та узгоджувати зміст вказаної ухвали в нарадчій кімнаті. Натомість слідчий суддя Ногачевський В.В. в період з 29.06.2021 року по 05.07.2021 року продовжував приймати участь у всіх інших судових засіданнях з розгляду кримінальних справ, в кількості 10 штук, про що свідчить Реєстр судових рішень.
Відповідно, якщо співставити шахрайську ухвалу за № 991/4226/21 дурника і неука Ногачевського В.В. із ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду з розгляду кримінальних справ у провадженні № 11-сс/824/3815/2021 від 06.07.2021 року у майже ідентичних питаннях (скаргах), то злочинна сутність неука Ногачевського В.В. буде підтвердженою. А оскільки подібні ухвали заявник також долучав до справи суду № 991/4226/21, а неук Ногачевський В.В. їм належного значення не надав, то є всі підстави вважати всі його протиправні дії умисними з метою уникнення відповідальності перед НАБУ за власні корупційні злочини, які він неміряно вчиняв на Рівненщині, коли уникав сплати податків і коли давав хабарі суддям.
Згідно зі ст.8 Кодексу, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Ногачевський В.В. під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя. За таких обставин, слідчий суддя Ногачевський В.В., постановивши Ухвалу у судовій справі № 991/4226/21 від 29.06.2021 року, якою залишив скаргу особи 1 без задоволення, фактично істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, що згідно вимог ст.409, 412 КПК передбачало скасування такої ухвали.
Враховуючи наявність об’єктивних підстав для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Ногачевського В.В. у судовій справі № 991/4226/21 від 29.06.2021 року, особа 1 подав 01.07.2021 року апеляційну скаргу за вих. № 4389/01 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
У своїй апеляційній скарзі за вих. № 4389/01 від 01.07.2021 року особа 1 зазначав, що дана скарга подається у зв’язку з неправильним застосуванням слідчим суддею Вищого антикорупційного суду Ногачевським В.В. норм матеріального права і порушення норм процесуального права, винесенням незаконної ухвали у судовій справі № 991/4226/21 від 29.06.2021 року, на підставі ч.8 ст.129, ст. 129-1, 55, 57, 60, 64, 68 Конституції України, при цьому керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 11, 21, 22, 23, 26, 55, 56, 110, 117, 214, 220, 284, 303-307, 350, 370, 372, 392, 393, 395, 396, 398, 407, 409, 410, 413, 422, 447 КПК України, Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Крім цього, особа 1 в прохальній частині своєї апеляційної скарги акцентував увагу колегії суддів апеляційної палати з розгляду кримінальних справ на максимальний строк розгляду даної категорії скарг до 14 днів, або у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) передати дану судову справу для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи).
В якості належних і припустимих доказів особа 1 долучив до матеріалів апеляційної скарги копію Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) про скасування рішень, які порушували таємниці нарадчої кімнати та копію Ухвали в апеляційному провадженні № 11-кп/774/324/18 від 12.06.2018 року про скасування рішення першої інстанції, яка порушила таємницю нарадчої кімнати, які в певній мірі обгрунтовували доводи скаржника.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, провадження № 1-кс/991/4289/21 від 29.06.2021 року було розподілено на колегію суддів з розгляду кримінальних справ у складі головуючого судді Калугіної Інни Олегівни, суддів Никифорова Андрія Сергійовича і Павлишина Олега Федоровича.
19.07.2021 року, із невиправданою затримкою розгляду даного апеляційного провадження аж на 14 календарних днів, відбулося судове засідання у провадженні № 11-сс/991/431/21 з розгляду Апеляційної скарги за вих. № 4389/01 від 01.07.2021 року на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Ногачевського В.В. у судовій справі № 991/4226/21 від 29.06.2021 року.
При винесенні свого чергового неправосудного рішення шизофреніки і неуки Калугіна І.О., Никифоров А.С. і Павлишин О.Ф. посилалися на таке (цитата): “Колегією суддів встановлено…, що при розгляді скарги… слідчим суддею досліджено матеріали кримінального провадження № 52020000000000771 від 24.12.2020 року та встановлено підстави для відмови у задоволенні скарги, наведено доводи, на спростування кожного твердження скаржника, яким обгрунтовується його скарга”. Відповідно, уже з самого початку своєї неправосудної ухвали, судді Калугіна І.О., Никифоров А.С. і Павлишин О.Ф. нагло і безсоромно вдалися до очевидної брехні, яка досить легко спростовується відеозаписом судового засідання (насправді слідчим суддею досліджувалася лише судова справа, матеріали кримінального провадження не досліджувалися!). Далі, шизоїди Калугіна І.О., Никифоров А.С. і Павлишин О.Ф. у тому ж брехливому тоні зазначають таке: “Детектив, оцінюючи докази, зібрані в ході досудового розслідування, грунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи… дійшов висновку про відсутність в діях працівника НАБУ ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, з чим обгрунтовано погодився слідчий суддя”. Останнє також є зухвалою неправдою, адже в заяві потерпілого взагалі не було вказано такої частини статті, а ті, які були зазначеними (ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України) – на жаль, не стали приводом для проведення належного досудового розслідування. Крім цього, без відпрацювання детективом 54 вищеперерахованих слідчих і процесуальних дій, насправді фізично не можна було закінчити досудове розслідування і зробити будь-які об’єктивні висновки. Більше цього, детектив фізично не міг зробити жодні висновки у даному кримінальному провадженні щодо рівня завданого фізичного, матеріального і морального збитку потерпілому, оскільки не виносив жодної постанови про призначення судових експертиз, в той же самий час не являючись експертом чи лікарем.
Як зазначають в першому абзаці третього аркушу своєї ганебної ухвали брехливі і явно божевільні олігофреніки Калугіна І.О., Никифоров А.С. і Павлишин О.Ф., що “У даному кримінальному провадженні навіть сам по собі зміст заяви про кримінальне правопорушення дає достатні підстави колегії суду зробити висновок про відсутність ознак зловживання службовим становищем в діях детектива, оскільки заява не містить конкретних обставин такого правопорушення”, з чим особа 1 повністю погоджується, адже однією з підстав скасування постанови детектива було – не внесення до ЄРДР справжніх і достатніх відомостей, зазначених потерпілим в своїх трьох заявах про вчинені кримінальні правопорушення (а не в одній заяві!): ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Більше цього, заявник у примітці до своїх трьох заяв про вчинені кримінальні правопорушення за вих. № 4114/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4037/17 від 17.11.2020 року та за вих. № 4115/23 від 23.12.2020 року зазначав таке: “Докази вчиненого злочину детективом Грабарем С.В. (та іншими фігурантами) та рівня завданого матеріального і морального збитку надам детективу при проведенні мого допиту”. Як же тоді, не проводячи допиту потерпілого і свідків т а ігноруючи наявність доказів, можна було детективу встановити остаточну кваліфікацію вчиненого злочину і взагалі робити будь-які висновки у досудовому розслідуванні?
Також, являються абсолютно ненормальним твердження збоченців і шизофреніків Калугіної І.О., Никифорова А.С. і Павлишина О.Ф. стосовно того, що нібито є нормальним і законним виносити детективу НАБУ одночасно по дві Постанови: про не визнання потерпілим і про закриття кримінального провадження. Останнє спростовується положенням ст.303 і 304 КПК України, адже саме ці дві статті гарантують потерпілому право на оскарження в суді подібних постанов, при чому – в термін до 10 днів (після їх винесення).
Далі, як зазначають божевільні сепаратисти, що “Колегія суддів також погоджується з висновками слідчого судді про те, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ч.5 ст.110 КПК України, та детективом було повно та всебічно досліджено усі обставини кримінального провадження. Також, слідчим суддею надано оцінку кожному доводу заявника.
Насправді ж, дебіли Калугіна І.О., Никифоров А.С. і Павлишин О.Ф. і тут зухвало набрехали (вчинили підроблення), так як в ухвалі слідчого судді зовсім нічого не сказано про розгляд та про надання потерпілому відповідей в порядку ст.220 КПК у відповідь на три поданих на ім’я детектива заяви за вих. № 4186/04 від 04.02.2021 року, за вих. № 4139/30 від 31.12.2020 року та за вих. № 4139/30/1 від 31.12.2020 року в порядку ст.220 КПК України. Також, насправді постанова детектива НАБУ не може і близько відповідати вимогам ст.110 КПК, так як навіть не зареєстрована в канцелярії НАБУ, в постанові не зазначені жодна з чотирьох ухвал суду, не описані три заяви про вчинені кримінальні правопорушення (а одна заява і одна ухвала взагалі детективом були переплутані). Це також стосується і рішень Верховного Суду та ухвал апеляційної інстанції, яких до своєї скарги долучав скаржник, та яким, всупереч вимогам ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.3 ст.415 КПК України належної оцінки слідчий суддя Ногачевський В.В. чомусь не надав. Крім цього, як і зазначалося в доданому до скарги рішенні Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, а також у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5) та виходячи з Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», Постанова детектива Дзісь Є.В. від 11.06.2021 року про закриття провадження № 52020000000000771 від 24.12.2020 року насправді не відповідає вимогам процесуального документу.
Окрім цього, ухвала у провадженні № 11-сс/991/431/21 від 19.07.2021 року шизофреніків Калугіної І.О., Никифорова А.С. і Павлишина О.Ф. не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— текст судового рішення написаний з обох сторін одного аркушу;
— не зазначено в правому верхньому куті ухвали “Копія відповідає оригіналу”;
— текст ухвали містить міжрядкові відступи;
— декотрі слова ухвали виділені жирним кольором;
— на “пломбі” ухвали не вказано дати створення копії;
— ухвала не містить запису про місцезнаходження оригіналу ухвали, що робить з такого документу недієздатний шматок паперу, а з даного судді – бездарного клоуна.
Поміж тим слід зауважити, що дауни Калугіна І.О., Никифоров А.С. і Павлишин О.Ф. знову винесли неправосудну ухвалу, якою в черговий раз нівелювали частину кропітких досягнень громадської організації, а з іншої – перешкодили наповненню державної скарбниці на декілька сотень гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного, безграмотні судді Калугіна І.О., Никифоров А.С. і Павлишин О.Ф. умисно чи то через свій дебілізм, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушують міжнародні і вітчизняні норми права задля приховування вчинених злочинів працівників НАБУ, тим самим плюючи на могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО (ОСС), які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права.
Більше того, неуки Калугіна І.О., Никифоров А.С. і Павлишин О.Ф. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим трьох дебілам Калугіній І.О., Никифорову А.С. і Павлишину О.Ф. фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що недоумки Калугіна І.О., Никифоров А.С. і Павлишин О.Ф. вчиняють кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/991/431/21 від 19.07.2021 року також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність шльондр Калугіної І.О., Никифорова А.С. і Павлишина О.Ф. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії сепарів Калугіної І.О., Никифорова А.С. і Павлишина О.Ф. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Наволоч Калугіна І.О., Никифоров А.С. і Павлишин О.Ф., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, переслідують громадських діячів, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, виносять неправосудні рішення, перешкоджають діяльності громадських організацій, надають допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, вчиняють саботаж і диверсії, порушують присягу судді, дискредитують судову владу України і підривають авторитет держави в очах світової громадськості. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Неадеквати Калугіна І.О., Никифоров А.С. і Павлишин О.Ф. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в серці України. Навмисна протидія нинішній державній політиці дебілами Калугіною І.О., Никифоровим А.С. і Павлишиним О.Ф. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності сепарів Калугіної І.О., Никифорова А.С. і Павлишина О.Ф. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень збоченцями Калугіною І.О., Никифоровим А.С. і Павлишиним О.Ф. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ ОГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення наволоччю Калугіною І.О., Никифоровим А.С. і Павлишиним О.Ф. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя України про не належну поведінку шизоїдів Калугіної І.О., Никифорова А.С. і Павлишина О.Ф., які грубо і регулярно порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя України — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.