Аферист Волошин В.О. узаконив злочини параноїка Юзькової

У провадженні судді Шевченківського районного суду м.Києва Юзькової Ольги Леонідівни знаходиться на розгляді справа за № 761/26746/20 за позовом особи 1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу державної влади та їх посадовими і службовими особами.
Вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань суддя Юзькова О.Л. не має права розглядати цивільну справу № 761/26746/20, особа 1 подав 03.06.2021 року заяву про її відвід.
У своїй заяві від 03.06.2021 року особа 1 зазначав 21 підставу для відводу судді Юзькової О.Л. від розгляду судової справи за № 761/26746/20. Серед таких підстав значилися і такі, що гарантували відвід даної судді від розгляду справи № 761/26746/20 і навіть притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності:
1) суддя порушила таємницю нарадчої кімнати;
2) суддя регулярно не надає копій ухвал суду;
3) суддя саботує відкриття провадження;
4) суддя перешкоджає доступу до правосуддя;
5) суддя отримала клопотання 17.02.2021 року про ознайомлення із матеріалами судової справи, однак відмовила в наданні судової справи для ознайомлення;
6) суддя своїми діями завдала особі 1 вкрай великого матеріального і морального збитку (на 5000000,00 грн);
7) суддя своїми неправомірними рішеннями і саботажем завдала вкрай великої матеріальної шкоди приватному підприємству;
8) суддя вимагає від особи 1 сплати судового збору, чого не передбачено п.13 ч.2 ст.3 Законом України «Про судовий збір», приписом ст.5 (Пільги щодо сплати судового збору) ЗУ «Про судовий збір» в редакції 01.01.2016 року, Постановою Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, висновком Верховного суду України при розгляді справи № 6927цс16 від 01.06.2016 року, висновком Верховного суду України у справі № 6954цс16 від 26.10.2016 року, висновком Верховного суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15 (№ в ЄДРСРУ 55159571) та постановою Кабінету Міністрів України за № 959 від 14.08.1996 року;
9) суддя вимагає від особи 1 додатків до позовної заяви для відповідачів, чого не передбачено ч.2 ст.177 ЦПК;
10) суддя вимагає від особи 1 уточненої позовної заяви, в той час як цього не передбачено законодавцем;
11) суддя винесла незаконне рішення, яке було скасоване апеляційною інстанцією у зв’язку з порушенням норм матеріального і процесуального права;
12) суддя перебуває з особою 1 в неприязних стосунках;
13) суддя переслідує особу 1 за його суспільно-громадську діяльність;
14) суддя підозрюється у корупційних діях;
15) суддя підозрюється у некомпетентності та підробленні документів про юридичну освіту;
16) на суддю подані три заяви про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів, в одному з яких (ДБР) уже проводиться досудове розслідування;
17) на суддю подана скарга до Вищої ради правосуддя з вимогою про позбавлення повноважень;
18) на суддю подана скарга до Комітету ВРУ, який контролює діяльність правосуддя;
19) на суддю подана скарга Президенту України з вимогою про позбавлення повноважень.
20) суддя із запізненням на 4 місяці надіслала листом 2 копії ухвали, які не відповідали вимогам Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ від 24.12.2019 № 1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України за № 814 від 20.08.2019 року);
21) суддя регулярно відмовляє у наданні (наручно) особі 1 винесених нею копій ухвал суду, якими нібито дана суддя виявила недоліки у позовній заяві особи 1 і якими надала позивачу строк для їх усунення.
А в додатку до своєї заяви від 03.06.2021 року про відвід судді Шевченківського районного суду м.Києва Юзькової О.Л. у судовій справі № 761/26746/20 особа 1 надавав такі докази:
– фотокопію першої сторінки Ухвали з ЄДРСР у судовій справі № 761/26746/20
– копію Постанови від 14.04.2021 року у провадженні № 22-ц/824/6080/2021
– копію Ухвали у судовій справі № 761/26746/20 від 15.01.2021 року
– копію клопотання від 17.02.2021 року про ознайомлення із справою № 761/26746/20
– копію двох Ухвал у судовій справі № 761/26746/20 від 01.09.2020 року
– фотокопію монітору при огляді офіційного веб-сайту Єдиного державного реєстру судових рішень у справах, які розглядала суддя Юзькова О.Л. з 15.01.2021 по 03.02.2021 року (список справ);
– копію Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) про скасування рішень першої і апеляційної інстанції, які порушили таємницю нарадчої кімнати
– копію Ухвали Вінницького апеляційного суду від 12.06.2018 у справі № 183/5952/15 про скасування рішення першої інстанції, яка порушила таємницю нарадчої кімнати
– копію ухвали Шевченківського районного суду м.Києва у справі № 761/1199/19 від 25.02.2019 року
– копію ухвали Шевченківського районного суду м.Києва у справі № 761/25888/19 від 12.08.2019 року
– копію ухвали Шевченківського районного суду м.Києва у справі № 761/25890/19 від 20.08.2019 року
– копію ухвали Шевченківського районного суду м.Києва у справі № 761/22271/18 від 24.10.2018 року
– копію заяви за вих. № 4299/26 від 26.03.2021 року про вчинення суддею злочинів із відміткою НАБУ про її прийняття і реєстрацію.
У заяві від 03.06.2021 року про відвід судді Юзьковій О.Л., особа 1 опирався на очевидний непрофесіоналізм і бездарність даної судді, на її юридичну безграмотність, безтолковість, свавілля і безчинність, власну зацікавленість у розгляді судової справи № 761/26746/20, а також на норми ЦПК України, Конституції України, висновки ВССУ та практики ЄСПЛ.
Також, особа 1 посилався в своїй заяві від 03.06.2021 року на ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, завдячуючи чому суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. При цьому слід врахувати, що надаючи свою згоду на застосування практики Європейського суду з прав людини, Верховна рада України виходила з того, що любі розбіжності і неоднакові тлумачення норм ЦПК України мусять бути прерогативою ЄСПЛ.
03.06.2021 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Юзькова О.Л. розглянула заяву особи 1 від 03.06.2021 року про її відвід від розгляду справи № 761/26746/20 та винесла неправосудну ухвалу, якою визнала вказану заяву необґрунтованою та у відповідності до вимог частини 1 статті 33 ЦПК України передала її “…для подальшого вирішення іншому судді”.
Фактично ж, суддя Юзькова О.Л. саме у такий шахрайський спосіб намагається відстояти своє право на отримання хабара в повному обсязі, адже якщо вона не винесе замовленого відповідачем рішення у цій цивільній справі, то їй прийдеться як мінімум повернути цьому відповідачу частину отриманого хабара, а то й увесь завдаток. Поміж тим, як це витікає з тексту її параноїдальної ухвали від 03.06.2021 року, безмозка потвора Юзькова О.Л. не тільки не спростувала наведені особою 1 факти, як підстави для її відводу, але і безсоромно зазначила в своїй безграмотній ухвалі бредню явно божевільної особи, тим самим викриваючи свою зацікавленість і надалі розглядати цивільну справу № 761/26746/20.
Більше цього, суддя Юзькова О.Л. проігнорувала вимоги ЦПК України, Конституції України, Закон України “Про судоустрій та статус суддів” та Закон України “Про забезпечення права на справедливий суд”, адже вручила учасникам провадження копії даної ухвали із значним запізненням.
Ознайомившись із її змістом особа 1 прийшов висновку, що дана ухвала була знову неправильно сформована та віддрукована, у порушення Наказу ДСА за № 814, Закону України “Про судоустрій та статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”. Відмовляючи у задоволенні заяви про відвід судді, аферистка Юзькова О.Л. зазначила таку бредню: “…Переважна більшість доводів заяви про відвід фактично свідчать про незгоду заявника з прийнятим рішенням та його особисте сприйняття обставин щодо вирішення суддею питання про відкриття провадження у справі, застосування положень Цивільного процесуального кодексу України. Також не може бути покладено в основу рішення про відвід твердження заявника про звернення до відповідних органів зі скаргами на дії судді, з огляду на те, що не підтверджує наявність обставин, викладених у ст.36 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості судді, яка діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що заявлений відвід не є обґрунтованим”.
Вищенаписане суддею Юзьковою О.Л. скидається на явну бредню психічно хворої особи. Яким чином суддя Юзькова О.Л. могла прийти до такого рішення, якщо вона не описала в своїй ганебній ухвалі 21 (двадцять одну) підставу для її відводу, а потім не надала правової оцінки кожному з них у відповідності із Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, Законом України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Конституцією України, Європейським судом з прав людини, ЦПК України і ВССУ? Це саме стосується і ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у відповідності до якої “…Висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права”. Суддя Юзькова О.Л. чомусь не виконала вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже при винесенні свого неправосудного рішення не проаналізувала двох Постанов Верховного Суду, які особа 1 долучав до своєї заяви про її відвід в якості обгрунтування своїх доводів.
Попри все це слід сказати, що навіть якби і не існувало об’єктивних підстав для відводу судді Юзькової О.Л. від розгляду судової справи № 761/26746/20, то суддя Юзькова О.Л. все-рівно мусила задовольнити заяву від 03.06.2021 року про її відвід на підставі вимог міжнародних правових актів, які є обов’язковими для виконання Україною, у відповідності до укладених міждержавних угод і наданих дозволів Верховної ради України на кшталт (цитата): “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…
Останнє також було залізним приводом для самовідводу судді Юзькової О.Л. від розгляду цивільної справи № 761/26746/20, чого остання ганебно уникає, при цьому виявляючи себе вельми зацікавленою особою у результатах розгляду цієї справи.
Відтак, вищенаписане доводить, що суддя Юзькова О.Л. є психічно хворою особою або старечим маразматиком, інакше б дана суддя не стала б заперечувати ті очевидні норми права, на які посилався особа 1 та які чітко прописані в ЦПК України, Конституції України, Законі України “Про судоустрій та статус суддів”, Законі України “Про забезпечення права на справедливий суд”, практиці ЄСПЛ, рішеннях ВССУ і т.д. За цією аналогією суддя Юзькова О.Л. з таким же успіхом може уперто заперечувати дня і ночі, тобто наявність очевидних і безспірних загальновизнаних речей, з якими ми щодня стикаємося. А якщо це так, тоді чому Президент України і Вища рада правосуддя обдарували душевно хвору особу посвідкою і мантією судді? А може це якийсь злий жарт Володимира Зеленського: мовляв, якщо я, Президент України агонуючий наркоман, а мій кишеньковий штат ВРП – суцільні збоченці і корупціонери, тоді навіщо мені і ВРП судді із здоровими головами? Адже на фоні численної маси суддів-удурків навряд чи будуть кидатися в очі народу України наркотична залежність Президента України і збоченість та корумпованість Вищої ради правосуддя?!
Отож, суддя Юзькова О.Л. своєю ганебною ухвалою у судовій справі № 761/26746/20 від 03.06.2021 року у черговий раз переконує, що вона не має права не то що розглядати дану цивільну справу, але і надалі працювати в органах судової влади, навіть на посаді прибиральниці чи дешевої шльондри.
У порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814, які набрали чинності з 01.01.2020 року), суддя Юзькова О.Л. постановила 03.06.2021 року ухвалу у справі № 761/26746/20, яка неправильним чином сформована і віддрукована: текст ухвали віддрукований на одному аркуші, в правому верхньому куті не зазначено – “З оригіналом згідно”, ухвала не зшита, не опломбована, на пломбі не вказано скільки містить аркушів дана ухвала, на пломбі не вказано ПІП судді і секретаря суду, на пломбі немає підписів секретаря і судді, на пломбі немає круглої (гербової) печатки, з наявними міжрядковими відступами, з виділенням окремих слів жирним кольором, без зазначення в ухвалі де зберігається її оригінал і т.д.
Зрештою, суддя Юзькова О.Л. передала справу за № 761/26746/20 для її авторозподілу, з метою визначення судді, який відповідно вимогам ч.1 ст.33 ЦПК розгляне дану заяву по суті справи.
03.06.2021 року, суддя Шевченківського районного суду м.Києва Волошин Василь Олександрович розглянув заяву особи 1 про відвід судді Шевченківського районного суду м.Києва Юзьковій О.Л. від 03.06.2021 року, за наслідками чого постановив ухвалу, якою відмовив у її задоволенні.
В обгрунтування своїх доводів суддя Волошин В.О. зазначив таке: “Вивчивши матеріали заяви про відвід, суд вважає, що обґрунтування, наведені в заяві, не можуть розцінюватись як підстава для відводу судді по справі, оскільки вони не містять обставин, які вказували б на упередженість та нездатність головуючого судді Юзькової О.Л. провести розгляд справи, з огляду на наступне… Вивчивши заяву про відвід судді, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки доводи вказаної заяви в своїй більшості, зводяться до незгоди сторони позивача з процесуальним рішенням судді щодо залишення позовної заяви без руху та не відкриттям провадження по справі. Наведені заявником інші обставини щодо неупередженості судді, є лише його суб`єктивним сприйняттям обставин справи, а незгода з процесуальним рішенням судді не може бути підставою для відводу. Зважаючи на викладене, підстав, передбачених ст.36 ЦПК України, для задоволення заявленого відводу судді Юзькової О.Л. суд не вбачає”.
В той же самий час, недоумок Волошин В.О., рівносильно маразматичці Юзьковій О.Л., чомусь не описав в своїй ганебній ухвалі усіх підстав для відводу судді Юзькової О.Л. від розгляду справи № 761/26746/20 та зовсім не надав правової оцінки долученим до заяви доказам.
І це попри те, що законодавець вимагає від суддів в суворому порядку описувати і аналізувати в своїй ухвалі кожну деталь, на яку заявник посилався в своїй заяві. А якщо суддя Волошин В.О. цього умисно не зробив, то це може говорити лише про три причини: тупість, протиправність або божевільність.
Однак, що б із цього всього справжньою причиною не було, аферист Волошин В.О. не має жодного права і надалі працювати в цьому суді, хіба що геєм або вафлістом.
Більше чим очевидно, як це витікає з перерахованих вище підстав для відводу судді Юзькової О.Л., що розумово відсталий Волошин В.О. умисно приховав усі ці причини для її відводу з корупційних міркувань.
За таких обставин суддя Волошин В.О., постановивши Ухвалу у справі № 761/26746/20 від 03.06.2021 року, якою відмовив у задоволенні заяви особи 1 про відвід судді Юзьковій О.Л., яка подавалась на підставі п.3,5 ч.1 ст.36, ст.39,40 ЦПК України, Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактично істотно порушив вимоги цих самих законів.
03.06.2021 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Волошин В.О. постановив ухвалу у судовій справі № 761/26746/20 стосовно розгляду заявленого особою 1 відводу судді Юзьковій О.Л. від розгляду справи № 761/26746/20, за результатами якого вчинив службове підроблення, приховав вчинені злочини, надав допомогу злочинній особі, постановив неправосудну ухвалу, порушив присягу судді. Крім цього, даний суддя умисно спотворив міжнародні і вітчизняні правові акти, які гарантували особі 1 відвід судді Юзькової О.Л. від розгляду справи № 761/26746/20.
З цього витікає, що суддя Волошин В.О. маніпулює законами України та практикою ЄСПЛ за для прийняття неправосудних судових рішень з метою отримання неправомірної вигоди як способу самозбагачення.
За таких підстав суддя Волошин В.О. не має права і надалі працювати суддею. І уже не важливо, що саме спонукає удурка Волошина В.О. до винесення неправосудних рішень: божевільність чи неправомірність, безграмотність чи вроджена розумова відсталість, так як усе з перерахованого не дозволяє даній особі виконувати функції судді. Простіше кажучи, якщо суддя Волошин В.О. маніпулює законодавством України з корупційних міркувань – тоді його місце в тюрмі. А якщо це все робиться з причин його психічних розладів – тоді місце судді Волошина В.О. в психлікарні.
Як бачимо, ВРП, Верховна Рада і Президент України тепер мусять прийняти адекватне рішення.
Суддя Волошин В.О. за любих підстав мусить бути позбавленим своїх повноважень.
Крім цього, суддя Волошин В.О., у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814, які набрали чинності з 01.01.2020 року), виніс ухвалу у справі № 761/26746/20, яка неправильним чином сформована: ухвала містить міжрядкові відступи, з виділенням окремих слів жирним кольором, без зазначення в ухвалі де зберігається її оригінал, коли ухвала набрала законної сили і т.д.
Більше цього, аферист Волошин В.О., всупереч вимогам ЦПК України, Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, досі не надав копії своєї неправосудної ухвали учасникам провадження, що являється дисциплінарно караємим вчинком.
Також слід зазначити, що суддя Волошин В.О. і раніше уже виносив неправосудні рішення за наслідками розгляду скарг особи 1 на бездіяльність органів досудового розслідування (СБУ, СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, СВ Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м.Києві), якими з однієї сторони частково нівелював кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодив наповненню державної скарбниці на декілька мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу.
Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Згідно з п.12 висновку № 1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Згідно з цією нормою має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості.
Таким чином, достатньою підставою для відводу/самовідводу є обгрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим.
Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт не об’єктивності чи зацікавленості судді.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним.
Виходячи з вищезазначеного можна прийти до висновку, що суддя Волошин В.О. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість регулярно порушує міжнародні і вітчизняні норми права, тим самим плюючи на могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО (ОСС), які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, суддя Волошин В.О. саме у такий підлий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому збоченцю фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Волошин В.О. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 761/26746/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Волошина В.О. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Волошина В.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Волошин В.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, культивує і поширює корупцію, вчиняє підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу кримінальним особам, вчиняє саботаж і диверсії, грубо порушує присягу судді. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Волошин В.О. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Волошиним В.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Волошина В.О. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Волошиним В.О. містить всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Волошиним В.О. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку судді Волошина В.О., який грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.