Дрига А.М., Габрієль В.О., Полосенко В.-музейне барахло

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження
№ 52019000000000170 від 26.02.2019 року за ознаками правопорушень, передбачених ч.1 ст.396 КК України.
28.12.2019 року, у злісне порушення ст.55, 56, 21, 214, 220, 284, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57 і 129 Конституції України, детектив Гайданка А.І. виніс Постанову про закриття кримінального провадження за № 52019000000000170 від 07.03.2019 року. Вважаючи Постанову від 28.12.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000170 від 26.02.2019 року детектива УВК Гайданка А.І. незаконною і передчасною, а відтак – підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 13.01.2020 року до Вищого антикорупційного суду скаргу за вих. № 3760/13. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. у судовій справі № 991/357/20 від 14.01.2020 року було повернуто скаргу за вих. № 3760/13 від 13.01.2020 року на Постанову від 28.12.2019 року детектива УВК Гайданка А.І. про закриття кримінального провадження № 52019000000000170 від 26.02.2019 року.
В обгрунтування прийнятого рішення слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. зазначив (цитата): “Відповідно до ч.2, 3 ст.33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
Згідно з положеннями ст.33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п’ятої ст.216 КПК України. У примітці до ст.45 КК України зазначено, що корупційними злочинами вважаються: а) злочини, передбачені ст.191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368-369-2 КК України. Враховуючи наведене, скарга на постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Гайданка А.І. від 28.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52019000000000170 від 26.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, не підсудна Вищому антикорупційного суду та має розглядатися слідчим суддею місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Таким чином, відсутність у слідчого судді Вищого антикорупційного суду процесуальних повноважень розглянути подану скаргу, зумовлює неможливість її розгляду по суті і, відповідно, прийняття рішення про її задоволення або відмову. Відповідно до п.2 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді”.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мойсака С.М. у судовій справі № 991/357/20 від 14.01.2020 року, яким було повернуто скаргу за вих. № 3760/13 від 13.01.2020 року на Постанову від 28.12.2019 року детектива УВК Гайданка А.І. про закриття кримінального провадження за номером № 52019000000000170 від 26.02.2019 року, особа 1 подав 20.01.2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду скаргу за вих. № 3767/17.
В своїй скарзі за вих. № 3767/17 від 20.01.2020 на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мойсака С.М. у судовій справі № 991/357/20 від 14.01.2020 року особа 1 зазначав:
1) при винесенні Ухвали у судовій справі № 991/357/20 від 14.01.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. упустив той факт, що детектив Гайданка А.І. досі не виконав вимог Ухвали у судовій справі № 760/2951/19 від 11.02.2019 року, якою було зобов’язано керівника УВК НАБУ внести до ЄРДР усі кваліфікуючі статті вчиненого злочину детективом ГПД НАБУ Прокопенко Б.О., які були вказаними в заяві за вих. № 2850/22 від 22.01.2019 року про вчинення кримінального правопорушення та в описовій частині даної ухвали – за ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
2) при винесенні Ухвали у справі № 991/357/20 від 14.01.2020 року суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. знехтував вимогами ст.216 КПК України, якими визначено місце проведення досудового розслідування щодо працівників НАБУ (крім директора і його заступників) – в межах УВК (ГПД) НАБУ;
3) при винесенні Ухвали у судовій справі № 991/357/20 від 14.01.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. проігнорував вимоги Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року (колишній Наказ ГПУ за № 139) та п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України щодо обов’язковості внесення до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину, зазначених в заяві про вчинене кримінальне правопорушення;
4) при винесенні Ухвали у судовій справі № 991/357/20 від 14.01.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. проігнорував судову практику колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4221/2019 від 23.07.2019 року, № 11-сс/824/4224/2019 від 25.07.2018 року, № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, а також судову практику Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у провадженнях № 11-п/4911/15/19 від 19.09.2019 року, № 11-п/4911/10/19 від 17.09.2019 року та № 1-кс/4910/32/19 від 09.09.2019 року.
19.02.2020 року, Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати з розгляду кримінальних справ Вищого антикорупційного суду у провадженні № 11-сс/991/87/20, було відмовлено особі 1 у задоволенні апеляційної скарги за вих. № 3767/17 від 20.01.2020 року, а Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мойсака С.М. у судовій справі № 991/357/20 від 14.01.2020 року – було залишено без змін.
Притримуючись попередньої позиції щодо незаконності і передчасності винесення Постанови від 28.12.2019 року детектива Гайданка А.І. про закриття кримінального провадження за № 52019000000000170 від 26.02.2019 року, керуючись ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у провадженні № 11-сс/991/87/20 від 19.02.2020 року, особа 1 повторно подав 03.03.2020 року до Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 3838/03 на Постанову від 28.12.2019 року детектива УВК НАБУ Гайданка А.І. на закриття кримінального провадження за № 52019000000000170 від 26.02.2019 року. Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Постанова від 28.12.2019 року детектива Гайданка А.І. про закриття кримінального провадження за № 52019000000000170 від 26.02.2019 року була скасованою.
Після цього, Солом’янським районним судом м.Києва ще один раз розглядалася скарга особи 1 на повторне закриття даного кримінального провадження детективом УВК НАБУ, за результатами якого слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва знову скасував його Постанову.
13.05.2021 року, у злісне порушення ст.55, 56, 21, 214, 220, 284, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57 і 129 Конституції України, детектив УВК Грабар С.В. виніс повторну (п’яту) Постанову про закриття кримінального провадження за № 52019000000000170 від 26.02.2019 року.
Вважаючи Постанову від 13.05.2021 року детектива УВК Грабара С.В. про повторне закриття кримінального провадження № 52019000000000170 від 26.02.2019 року незаконним і передчасним, а відтак –підлягаючим до скасування в судовому порядку, особа 1 знову подав 25.05.2021 року до Солом’янського районного суду м.Києва скаргу на Постанову від 13.05.2021 року детектива УВК Грабара С.В. на закриття кримінального провадження № 52019000000000170 від 26.02.2019 року.
Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Калініченко О.Б. у судовій справі № 760/13608/21 від 27.05.2021 року було повернуто скаргу за вих. № 4364/14 від 25.05.2021 року на Постанову від 13.05.2021 року детектива УВК НАБУ Грабара С.В. про закриття кримінального провадження № 52019000000000170 від 26.02.2019 року детективом.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Калініченко О.Б. у судовій справі № 760/13608/21 від 27.05.2020 року, яким було повернуто скаргу за вих. № 4364/14 від 25.05.2021 року на Постанову від 13.05.2021 року детектива УВК НАБУ Грабара С.В. про закриття кримінального провадження № 52019000000000170 від 26.02.2019 року, особа 1 подав 23.06.2021 року апеляційну скаргу за вих. № 4376/22 до Київського апеляційного суду на Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Калініченко О.Б. у справі № 760/13608/21 від 27.05.2021 року. В обгрунтування своїх доводів, особа 1 долучив до своєї апеляційної скарги наступні документальні докази:
“1) копію Ухвали у судовій справі № 760/13608/21 від 27.05.2021 року;
2) копію конверту із штрих кодом № 0303713364625;
3) копію Ухвали у провадженні № 11-сс/991/87/20 від 19.02.2020 року;
4) копію скарги на Постанову від 13.05.2021 року детектива УВК НАБУ Грабара С.В. про закриття кримінального провадження за № 52019000000000170 від 26.02.2019 року;
5) копію Постанови від 13.05.2021 року детектива УВК НАБУ Грабара С.В. про закриття кримінального провадження за№ 52019000000000170 від 26.02.2019 року;
6) копію конверту з відтиском фактичної дати відправлення копії Постанови від 13.05.2021 року детектива УВК НАБУ Грабара С.В. та номеру штрихкоду 0303608311265;
7) копію заяви про вчинені правопорушення за вих. № 2850/22 від 22.01.2019 року;
8) копію заяви за вих. № 3031/21 від 21.02.2019 року в порядку ст.220 КПК України;
9) копію заяви за вих. № 3263/31 від 31.05.2019 року в порядку ст.220 КПК України;
10) копію клопотання за вих. № 3911/02 від 02.07.2019 року;
11) копію ухвали в апеляційному провадженні № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року;
12) копію ухвали в апеляційному провадженні № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року;
13) копію ухвали Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року;
14) копію Ухвали в апеляційному провадженні № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року;
15) копію ухвали в апеляційному провадженні № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року;
16) копію Ухвали в апеляційному провадженні № 11-сс/824/4224/2019 від 25.07.2018 року;
17) копію Ухвали у провадженні № 11-п/991/168/19 від 02.12.2019 року;
18) копію Ухвали у провадженні № 11-сс/991/97/20 від 27.01.2020 року;
19) копію окремих положень Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17)”.
В скарзі за вих. № 4376/22 від 23.06.2021 року на Ухвалу судді Солом’янського районного суду м.Києва Калініченко О.Б. у судовій справі № 760/13608/21 від 27.05.2021 року особа 1 зазначав:
1) згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права;
2) відповідно вимогам ч.3 ст.415 КПК України, висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції, при новому розгляді. Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування;
3) що Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мойсака С.М. у судовій справі № 991/357/20 від 14.01.2020 року підсудність кримінального провадження № 52019000000000170 від 26.02.2019 року була визначеною за Солом’янським районним судом м.Києва;
4) що Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати з розгляду кримінальних справ Вищого антикорупційного суду у провадженні № 11-сс/991/87/20 особі 1 було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги за вих. № 3767/17 від 20.01.2020 року, а Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мойсака С.М. у судовій справі № 991/357/20 від 14.01.2020 року – було залишено без змін;
5) що відповідно нормам КПК України, не допускаються спори між судами про визначення підсудності справ;
6) відповідно до положення ст.216 КПК України (цитата): «…детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) злочин вчинено: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії “А”; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання обов’язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором ВРП, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 ч.1 ст.15 Закону України “Про прокуратуру”; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно звання державного радника податкової служби III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, СБУ, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 процентів;
2) розмір предмета злочину в 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної перевищує 50%);
3) злочин, передбачений ст.369 ККУ, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій ст.18 КК України або у п.1 цієї частини.
Прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у злочинах, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів НАБУ, якщо злочином було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов’язків трьох і більше осіб.
Детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності слідчих інших органів. У разі встановлення підрозділом внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України злочинів, передбачених статтями 354, 364-370 Кримінального кодексу України, які були вчинені службовою особою Національного антикорупційного бюро України (крім директора НАБУ, його першого заступника та заступника), такі злочини розслідуються детективами зазначеного підрозділу.
7. У кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 Кримінального кодексу України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, до підслідності якого відноситься злочин, у зв’язку з яким почато досудове розслідування.
9. У кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 209 і 209-1 Кримінального кодексу України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, який розпочав досудове розслідування або до підслідності якого відноситься суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, крім випадків, коли ці злочини віднесено згідно із цією статтею до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
Досудове розслідування у провадженнях із легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, проводиться без попереднього або одночасного притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, у кримінальних провадженнях за ст.209 КК України у разі, коли, зокрема: суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинено за межами України, а легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, – на території України; факт вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, встановлений судом у відповідних процесуальних рішеннях.
10. Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів».
Під час судового засідання особа 1, в якості клопотання, долучив до провадження № 11-сс/824/4105/2021 копію Ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за № 11-сс/991/87/20 від 19.02.2020 року, якою було відмовлено особі 1 у задоволенні його апеляційної скарги стосовно визначення підсудності кримінального провадження № 52019000000000170 від 26.02.2019 року за Вищим антикорупційним судом. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі суддів Дриги Андрія Миколайовича, Габрієль Віктора Олександровича та Полосенко Василя Степановича було відмовлено особі 1 у задоволенні апеляційної скарги за вих. № 4376/22 від 23.06.2021 року, а Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Калініченко О.Б. у судовій справі № 760/13608/21 від 27.05.2021 року було залишено без змін. На переконання колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі суддів Дриги А.М., Габрієля В.О., Полосенка В.С., судова справа № 760/13608/21 від 27.05.2021 року підсудна Вищому антикорупційному суду, виходячи з такого: “Відповідно до ч.1 ст.306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, – слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. Згідно з абз.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», Вищий антикорупційний здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях, здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанції у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п.20-2 розділу XI «Перехідні положення» КПК України підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань: з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду”; до дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду”, якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Таким чином, оскільки апелянт оскаржує рішення детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження, тобто уповноваженої особи НАБУ, то судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у даному випадку має здійснюватися Вищим антикорупційним судом”.
Вищенаписане не узгоджується із жодною нормою КПК України. Судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С., будучи явно не в собі, винесли найдуркуватіше судове рішення в усьому світі! При чому, у порушення вимог ст.23 КПК України, вказані судді не витребовували від УВК НАБУ і не досліджували матеріалів кримінального провадження № 52019000000000170 від 26.02.2019 року, а відтак не могли знати, чи є у матеріалах кримінального провадження Постанова прокурора про визначення підслідності, а відтак – приймали рішення на припущеннях. Також, маразматики Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. пропустили вкрай важливий етап судового засідання – дослідження матеріалів судової справи, а на початку судового засідання – не встановлювали осіб учасників провадження.
Більше цього, всупереч вимогам ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.3 ст.415 КПК України, дані судді при винесенні свого шахрайського рішення не покладалися на наявні у судовій справі рішення Верховного Суду та багатьох апеляційних інстанцій. Психічно нездорові судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. проігнорували рішення Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, якими уже була визначена підсудність органу, який контролюватиме проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000170 від 26.02.2019 року – Солом’янський районний суд м.Києва. Не витримує критики і те, що душевно хворі аферисти Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. при винесенні рішення покладалися лише на те, що досудове розслідування на даний час проводить НАБУ, а відтак підсудність справи, на їх хвору уяву, має здійснюватися в межах Вищого антикорупційного суду, в той час як це питання КПК України чітко врегульовано положенням ст.216 КПК України або ж шляхом індивідуального вирішення цього питання – винесення Постанови про підслідність кримінального провадження відповідним прокурором. Також є досить смішним і те, що аферисти Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. називають НАБУ як орган досудового розслідування, в той час як у даній структурі тільки два підрозділи повноважні на цю діяльність – ГПД НАБУ і УВК НАБУ. Останнє доводить, що душевно хворі аферисти Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. досі не знають функцій і повноважень НАБУ та суті статті 216 КПК України. І що найголовніше, аферисти Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. перебувають на даний час у досудовому розслідуванні у декількох кримінальних провадженнях, які відкрив на них особа 1, про що вони усі добре знали. За таких підстав, ці три недоумки мусили взяти самовідвід від розгляду даної судової справи, чого умисно не зробили, проігнорувавши вимоги КПК, ЄСПЛ, ст.106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (який покликаний карати суддів саме за цей нахабний проступок). За таких підстав, чи вартує нашій обнищалій державі оплачувати і надалі таку похабну роботу цих трьох клімактеричних недоумків? Тим паче, що заробітна плата суддів апеляційної інстанції сягає небес.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу.
Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Згідно з цією нормою має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості.
Таким чином, достатньою підставою для відводу/самовідводу є обгрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим.
Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт не об’єктивності чи зацікавленості судді. Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним.
Як передбачено вимогами ст.23 КПК України (Безпосередність дослідження показань, речей):
“1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених Кодексом.
3. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним судом”.
Судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. винесли чергове неправосудне рішення, яким частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації та цим самим перешкоджають наповненню бюджету країни на декілька десятків мільйонів гривень, суттєво послаблюючи боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Крім цього, судді Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. надали особі 1 копію Ухвали у провадженні № 11-сс/824/4105/2021, яка не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— кожна друга сторінка аркушу судового рішення не перекреслена;
— декотрі слова віддруковані жирним кольором;
— ухвала містить міжрядкові відступи;
— не зазначено в правому верхньому куті ухвали “Копія відповідає оригіналу”;
— не вказано в ухвалі, коли вона набрала законної сили;
— ухвала не містить запису про місцезнаходження оригіналу ухвали;
— ухвалу підписав помічник судді, в той час як це має право робити лише секретар суду;
— на пломбі не вказано дату створення її копії;
— на пломбі не вказано дати створення копії ухвали, що робить з такого судового документу абсолютно недієздатний шматок паперу, який придатний виключно для потреб підтирання дуп африканських нігерів.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже семи років гинуть в АТО (ООС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Недоумки Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С., явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, аферисти Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним аферистам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що маразматики Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/824/4105/2021 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність перестарілих недоумків Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії безграмотних козлів Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Неуки Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, вчиняють службові підроблення, імітують розгляд апеляційних скарг, виносять неправосудні рішення, надають допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, перешкоджають доступу до правосуддя, протидіють громадській діяльності, переслідують громадських діячів, завдають збитку економіці держави, порушують присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Нехлюї Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці зрадниками Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності шахраїв Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями-аферистами Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. містять всі ознаки злочину, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення аферистами Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів-недоумків Дрига А.М., Габрієль В.О. і Полосенко В.С., які порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.