Бурлака О.В. Зеленський продав шизофреніку мантію судді

24.09.2021 року, через приймальну НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.
заяву за вих. № 4075/25 про вчинені керівником ТОВ “Вольф” Вольф І.Є. кримінальних правопорушень, яка була зареєстрованою в НАБУ під вх. номером ЗГ № В-12418. У своїй заяві за вих. № 4075/25 від 24.09.2021 року особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.
Також, у заяві за вих. № 4075/25 від 24.09.2021 року особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІП фігуранта, місце його роботи і займана посада, короткі відомості про вчинення кримінального правопорушення. Крім цього, особа 1 самостійно кваліфікував вчинення керівником ТОВ “Вольф” Вольф І.Є. кримінальних правопорушень за ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.2 ст.191 КК України. Відповідно, в заяві за вих. № 4075/25 від 24.09.2021 року були всі необхідні дані, які згідно вимог нового КПК були уже не обов’язковими для того, що б керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. виконав вимоги ст.214 КПК та впродовж до 24 годин, у відповідності до п.6 ст.39 КПК України та вніс до ЄРДР відомості заяви за вих. № 4075/25 від 24.09.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення або уповноважив на цю дію детектива.
Зазначене узгоджується із позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви
на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про правопорушення, а передбачають обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Звертаючись до керівника ГПД НАБУ із заявою про вчинене правопорушення, особа 1 посилався на:
1) п.1 ч.1 ст.303 КПК, адже на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення;
2) ч.1 ст.306 КПК України, адже скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду;
3) ч.1 ст.214 КПК України, адже слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування;
4) ч.2 ст.214 КПК, адже досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
При цьому, в реєстрі, згідно з п.4,5 ч.5 ст.214 КПК, зазначається попередня правова кваліфікація правопорушення з зазначенням статті Закону України про кримінальну відповідальність;
5) п.10 ч.1 ст.3 КПК, адже провадження – це досудове розслідування і провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Водночас, у випадку розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчі судді зобов’язані перевірити виконання органом досудового розслідування вимог ст.214 КПК при отриманні заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, не вдаючись на даному етапі в оцінку відповідності повідомлення про злочин всім критеріям.
Тим більше, вирішення пов’язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Солом’янському районному суду м.Києва, не може покладатися суддею на заявника. Навпаки, зі змісту ст.214 КПК слідує, що у разі, якщо у зверненні особа порушує перед органом розслідування питання про вчинення правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу правопорушення, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст.284 КПК України.
Також, положення законодавства не передбачають здійснення суддею оцінки обгрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. За змістом і логічним аналізом ст.214 КПК слідує, що заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування, (ч.5 ст.36 КПК), за підслідністю (ч.7 ст.214 КПК, ст.215 КПК) або за місцем проведення досудового розслідування (ч.2,4 ст.218 КПК), спочатку мають бути внесеними до Реєстру за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання щодо направлення зазначених заяв чи повідомлень за підслідністю.
Такий алгоритм дій узгоджується і з Положенням про порядок ведення ЄРДР, у п.1 та п.3 розділу 3, з якого йдеться про передачу за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування саме кримінального провадження, а не окремої заяви чи повідомлення.
Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність керівника органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні до ЄРДР відомостей поданої заяви за вих. № 4075/25 від 24.09.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення керівником ТОВ “Вольф” Вольф І.Є. у визначений КПК строк, була предметом оскарження у Солом’янському районному суді м.Києва.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.8 ч.1 ст.3 та ч.6 ст.39 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України, станом на 29.09.2021 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 4075/25 від 24.09.2021 року.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування.
Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п.4, ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання.
30.09.2021 року, що відповідало 5 (п’ятому) процесуальному дню, особа 1 подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4591/29 від 29.09.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви за
вих. № 4075/25 від 24.09.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення.
У першому пункті прохальної частини скарги за вих. № 4591/29 від 29.09.2021 року особа 1 зазначав:
“Розглянути скаргу впродовж 72 годин, а у разі затримки її розгляду більше чим на 14 днів – відповідно до п.2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджене рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 передати судову справу для повторного авторозподілу (шляхом винесення Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи).
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, справа № 760/29860/21 була розподіленою на суддю-дебіла Бурлаку Олександра Васильовича.
24.11.2021 року, із затримкою розгляду скарги аж на 52 календарних дні, за результатами розгляду скарги за вих. № 4591/29 від 29.09.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. суддя-аферист Солом’янського районного суду м.Києва Бурлака О.В. постановив ухвалу у справі № 760/29860/21, якою повернув матеріали скарги за вих. № 4591/29 від 29.09.2021 року з додатками. Обгрунтовуючи своє божевільне рішення бездарний аферист Бурлака О.В. зазначив таку біліберду: “З поданої скарги вбачається, що 24.09.2021 року заявник звертався до НАБУ із заявою за вих. № 4075/25 про вчинені директором ТОВ “Вольф” Вольф І.Є. кримінальних правопорушень… в порядку ст.214 КПК України. Скарга до суду на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР надійшла 08.11.2021, тобто з пропуском передбаченого ст.304 КПК України 10-денного строку на оскарження бездіяльності уповноважених осіб органу досудового розслідування, оскільки закон передбачає початок обрахунку строку оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей в ЄРДР за заявою про кримінальне правопорушення протягом 10 днів з моменту вчинення такої бездіяльності. Разом з тим, заявником у скарзі не порушено питання про поновлення строку на оскарження бездіяльності… Враховуючи зазначені обставини, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає поверненню, оскільки скаржником пропущено 10-денний строк на оскарження бездіяльності керівника ГПД НАБУ.
Крім того, скарга повертається особі, яка її подала, у разі, якщо не порушено питання про поновлення строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення”.
І це попри те, якщо вже так Бурлака О.В. вирішив що скарга особи 1 мусить бути повернутою, що нормами ч.3 ст.304 КПК передбачено, що скарга мусить бути повернутою не пізніше наступного дня після її електронного авторозподілу (після автоматичного визначення судді).
Якщо уважно проаналізувати усю цю вищенаписану бредню психічно нездорового афериста Бурлаки О.В. то можна прийти логічного висновку що він підробив свої документи про вищу юридичну освіту.
І доказом цьому буде те, що дебіл Бурлака О.В. не знає правил орфографії, адже ставить знаки припинання там, де вони зовсім недоцільні. Крім цього, неук Бурлака О.В. абсолютно неправильно будує речення, що не дозволяє зрозуміти про що він пише. За таких підстав, хіба міг аферист Бурлака О.В. здати хоч один екзамен у ВУЗі? Разом з тим, придурок Бурлака О.В. у своїй курячій “писанині” (в описовій частині ухвали) чомусь не послався на жодну норму закону, а лише обходився загальним словом “закон”, що повністю суперечить правилам складання судових рішень.
Крім цього, дурепа Бурлака О.В. плутається в своїх шахрайських доводах, згадуючи лише про представника НАБУ, в той час як особа 1 оскаржував бездіяльність керівника ГПД НАБУ в порядку ст.39 КПК України.
Також, що характерно для шизофреніків (симптом скольжіння), починаючи одну думку, дебіл Бурлака О.В. не закінчуючи її відразу перестрибує на іншу думку. Тому і вийшло так, що в одному реченні придурка Бурлаки О.В. наявні ознаки одразу двох взаємозаперечливих думок. Приміром, потвора Бурлака О.В. пише “…оскільки закон передбачає початок обрахунку строку оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей в ЄРДР за заявою про кримінальне правопорушення протягом 10 днів з моменту вчинення такої бездіяльності”. Це справжня біліберда, простий набір не взаємопов’язаних між собою слів, які нічого не означають і навіть суперечать одне одному. В даному реченні початковою думкою було те, що власне і зазначено в ч.1 ст.214 КПК України та в Узагальненні ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (що “При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії). Однак цей недоумок Бурлака О.В. свою думку не закінчив саме у такий спосіб, а продовжив її вже другою думкою, взятою із зовсім іншої статті Кодексу, яка має зовсім інше значення – ч.1 ст.304 КПК України (Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії). Відповідно, вищенаведене взаємозаперечливе речення недоумка Бурлаки О.В. повністю підтверджує наявність у ньому симптому скольжіння, а значить – наявність у судді Бурлаки О.В. шизофренії!
Поміж тим, особа 1 не порушував терміну, відведеного на оскарження бездіяльності керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. Насправді, особа 1 подав свою скаргу слідчому судді навіть значно раніше – на 5 процесуальний день. Останнє доказується наявним штемпелем, написом дати фактичного прийняття оригіналу скарги і підписом працівника загальної канцелярії Солом’янського районного суду м.Києва на копії скарги за вих.№ 4591/29 від 29.09.2021 року, яку особа 1 подав 30.09.2021 року, а також штрихкодом і вхідним номером, які були нанесеними працівником НАБУ у вигляді термоплівки на копії заяви про вчинене кримінальне правопорушення за вих. № 4075/25 від 24.09.2021 року.
Останнє доказується і положенням ст.115, 116 КПК України та Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Листом від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17). А що стосується речення “Скарга до суду на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР надійшла 08.11.2021, тобто з пропуском передбаченого ст.304 КПК України 10-денного строку на оскарження бездіяльності уповноважених осіб органу досудового розслідування”, то це може означати, що безмозка мавпа Бурлака О.В. є деградованим наркоманом, або білогарячащим алкоголіком, або класичним шизофреніком. При чому, є усі підстави вважати, що останнє являється більш ймовірним наслідком такого напису, адже скарга за вих. № 4591/29 від 29.09.2021 року просто не могла заблудитися в Солом’янському районному суді м.Києва аж на 38 днів, навіть якби вона йшла на своїх власних “ногах” із загальної канцелярії до кабінету нелюда Бурлаки О.В.
В зв’язку з цим винесена ухвала у справі № 760/29860/21 від 24.11.2021 року дебіла Бурлаки О.В. порушує норми матеріального і процесуального права. Безмозка потвора Бурлака О.В. постановив ухвалу у справі № 760/29860/21, при цьому допустивши грубі порушення норм КПК України, а тому підлягає скасуванню в апеляційному порядку, а матеріали скарги – поверненню до Солом’янського районного суду м.Києва для виконання вимог ст.306-307 КПК України.
Саме тому особа 1 подав 09.12.2021 року Апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, додатково понісши матеріальні і моральні збитки, а також упущену вигоду.
Параноїк Бурлака О.В. у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (Наказ ДСА України від 24.12.2019 року за № 1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України», затверджених Наказом ДСА за № 814 від 20.08.2019 року), надав особі 1 копію ухвали у справі № 760/29860/21 від 24.11.2021 року, яка неправильним чином сформована: немає позначки в правому верхньому куті “З оригіналом згідно”, ухвала віддрукована з двох сторін одного аркушу; друга сторона аркушу не перекреслена, ухвала не зшита та не опломбована; ухвала містить міжрядкові відступи, окремі слова виділені жирним кольором, не вказано де зберігається оригінал ухвали, шрифт ухвали менше дозволеного, в резулятивній частині не вказано номеру та дати заяви про вчинене правопорушення.
При цьому слід підкреслити, що безмозка потвора Бурлака О.В. і раніше уже виносив неправосудні рішення за наслідками розгляду скарг особи 1 на бездіяльність органів досудового розслідування (СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, ГПД НАБУ), якими частково нівелював кропіткі досягнення громадської організації та перешкодив праву держави отримувати від суб’єктів господарювання податки і ЄСВ (в тому числі військовий збір) на декілька мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Як зазначається в статті 116 КПК України (Додержання процесуальних строків):
“1. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров’я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, – якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку”.
Це саме зазначено і в Узагальненні про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: “Слід враховувати загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків, встановлені у ст.116 КПК України, згідно з якою строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, – якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку.
Статтею 115 КПК України (Обчислення процесуальних строків) передбачено:
“1. Строки обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
2. При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години.
3. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.
4. При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця.
Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
5. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
6. Якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.
7. При обчисленні строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами – неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем строку вважається наступний робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медзакладі під час проведення психіатричної експертизи”.
Як передбачено вимогами ст.214 КПК України, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, а також Узагальненнями про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) та Узагальненнями «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ від 23.12.2016 року, внесення відомостей до ЄРДР має забезпечитися впродовж 24 годин не дивлячись на те, чи є склад злочину в діях певної особи чи немає.
Якщо немає, тоді кримінальне провадження автоматично закривається слідчим за ст.284 КПК після того, як воно буде відкритим. Про це також зазначається і в ч.4 ст.214 КПК України, що “відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про правопорушення не допускається”.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, прийнятим на виконання вимог КПК України. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
Як зазначається в ст.23 КПК України (Безпосередність дослідження показань, речей і документів):
“1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом…
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне:
«Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі семи років гинуть в АТО (ООС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Шизофренік Бурлака О.В. через свою безграмотність, протиправність і ненормальність напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, дебіл Бурлака О.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО (ООС), нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть збоченцю і ватнику Бурлаці О.В. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, ДСА, Президент України і СБУ не бажають реагувати на факти його підривної діяльності, елементи державної зради і саботажу, відповідно до існуючих протоколів безпеки.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя-недоумок Солом’янського районного суду м.Києва Бурлака О.В. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/29860/21 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність параноїка Бурлаки О.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді-неука Бурлаки О.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Дегенерат Бурлака О.В., через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, перешкоджає діяльності громадських організацій, переслідує громадських діячів, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, позбавляє державу права отримувати податки і ЄСВ (в тому числі військовий збір), завдає шкоди економіці держави, підриває авторитет судової влади, послаблює боєздатність української армії та успішність військових дій в зоні ООС, деморалізує бійців ООС, дискредитує уряд і українську судову систему в очах світової громадськості, порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя-параноїк Бурлака О.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці дебілом Бурлакою О.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності шизоїда Бурлаки О.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-аферистом Бурлакою О.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення аферистом Бурлакою О.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку судді Бурлаки О.В., який регулярно і в грубій формі порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.