Клієнти дурдому: Макаровець А.М., Маринич В.К., Марчук Н.О.

13.09.2021 року, через поштову службу, особа_1 подав на ім’я начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві заяву за вих. № 4508/13 про вчинені адвокатом Низенко В.Ю. податкових кримінальних правопорушень.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1, 4 ст.214 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п. 4,5 ч.5 ст.214 КПК України, станом на 21.09.2021 року особу_1 у жодний із способів так і не було повідомлено начальником СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 4508/13 від 13.09.2021 року.
21.09.2021 року, що відповідало 4 (четвертому) процесуальному дню, особа_1 подав через поштову службу скаргу слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва за вих. № 4533/21 на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей його заяви про вчинення податкових кримінальних правопорушень за вих. № 4508/13 від 13.09.2021 року.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, справа № 761/34727/21 була розподіленою на слідчу суддю Мєлєшак О.В.
06.10.2021 року слідча суддя Шевченківського районного суду м.Києва Мєлєшак О.В. винесла Ухвалу у судовій справі № 761/34727/21, якою відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4533/21 від 21.09.2021 року. Враховуючи те, що під час розгляду скарги № 4533/21 від 21.09.2021 року суддя Мєлєшак О.В. припустилася порушень норм матеріального і процесуального права, які надали підставу для скасування її ухвали, особа_1 подав до Київського апеляційного суду Апеляційну скаргу за вих. № 4651/15 від 15.11.2021 року на Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Мєлєшак О.В. у судовій справі № 761/34727/21.
В своїй апеляційній скарзі особа_1 просив суд поновити процесуальний строк на оскарження ухвали слідчої судді Шевченківського районного суду м.Києва Мєлєшак О.В. у справі №761/34727/21 від 06.10.2021 року у зв’язку із перебуванням на лікуванні захворювань, які унеможливили своєчасне підготування і подачу апеляційної скарги, про що у доказ надав копію лікарської Довідки за № 35/11-15 від 15.11.2021 року, копію МРТ-дослідження за № 45569 від 27.07.2018 року, копію Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року (у подібних правовідносинах), копію Постанови Об’єднаної палати Верховного Суду у справі № 461/1434/18 від 27.05.2019 року.
При чому, у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», особа_1 звертав увагу суддів апеляційної інстанції на висновки щодо застосування норм права, викладених у Постановах Верховного суду України, які є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до цього, при винесенні свого нового рішення, апеляційний суд мав би врахувати наявну у судовій справі Постанову Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року в ідентичних правовідносинах, чого протиправно не зробив.
Більше цього, апеляційний суд прийняв рішення на власних доказах, яких протиправно збирав задовго до розгляду даної апеляційної скарги, чого згідно вимог КПК України не мав права робити та яких до матеріалів апеляційної справи чомусь не долучив, що унеможливлювало використання саме таких матеріалів доказів в контексті їх неналежності і не припустимості. Судді, згідно вимог ЄСПЛ, є «незалежними арбітрами», тому не мають права підтримувати жодну із сторін шляхом збирання доказів та долучення їх до матеріалів судової справи.
В даному ж прикладі, колегія суддів апеляційної палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі суддів Шроля В.Р. (головуючого), суддів колегії Миколюка О.В. та Дзюбіна В.В. задовго до судового засідання з розгляду даної апеляційної скарги у провадженні № 11-сс/824/6820/2021 тривало вивчали Реєстр судових рішень та з’ясовували в кримінальній канцелярії Київського апеляційного суду, на яких судових засіданнях був присутнім особа_1 під час перебування на лікуванні.
Крім цього, вказані судді чомусь не взяли до уваги пояснення особи_1 з приводу, що бути присутнім на судовому засіданні впродовж 10-15 хвилин і писати апеляційну скаргу впродовж до 5-8 годин підряд – це зовсім різні навантаження на хворий організм. А якщо врахувати призначені лікарем обмеження і режим багатоємного лікування, то останні не дозволяють сидіти у комп’ютера і писати апеляційну скаргу цілий робочий день.
Також, суд не врахував і того, що кволий організм має знижений фізичний і інтелектуальний потенціал, а відтак суттєво обмежує здатність написання апеляційної скарги в його якісному і кількісному розумінні.
І що найголовніше, суд не має спеціальних знань що б робити будь-які медичні висновки, а тому мусив визнати медичну довідку особи_1 і виниклі обставини такими, які є поважними як для поновлення пропущеного строку на оскарження рішення слідчого судді, в контексті розуміння ст.117 КПК України.
За інакших обставин, судді, не маючи на те спеціальної освіти, можуть лікувати людей, а лікарі – почнуть судити людей, що стало б повною нісенітницею. Саме через це доктора “Пі” було засуджено до тюремного ув’язнення за те, що він лікував людей, не маючи медичної освіти.
І хоча у своїй апеляційній скарзі за вих. № 4651/15 від 15.11.2021 року особа_1 припустився помилки із зазначенням справжнього імені (ПІП) фігуранта, номера заяви про вчинене кримінальне правопорушення та номеру скарги на бездіяльність керівника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, судді Київського апеляційного суду відмовили особі_1 у задоволенні його клопотання та повернули 24.12.2021 року через поштову службу апеляційну скаргу з усіма її додатками.
Вважаючи, що таке рішення суддів Шроля В.Р., Миколюка О.В. і Дзюбіна В.В. у провадженні № 11-сс/824/6820/2021 від 14.12.2021 року витікає з неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, особа_1 подав 25.12.2021 року Касаційну скаргу до Касаційного кримінального суду.
У Касаційній скарзі від 25.12.2021 року особа_1 зазначав таке: “Ухвалу у судовій справі № 761/34727/21 від 06.10.2021 року було винесено без моєї участі у судовому процесі та без повідомлення мене про розгляд даної судової справи (хоча я і зазначав в своїй скарзі розглянути її без моєї участі, однак вимоги ст.134, 135 КПК України не позбавляли обов’язку слідчого судді мене повідомити про час і місце її розгляду, чого суддя чомусь не зробила). Копію ухвали у справі № 761/34727/21 від 06.10.2021 року отримав наручно 25.10.2021 року, а апеляційну скаргу подав через канцелярію Київського апеляційного суду 15.11.2021 року, з пропущенням строку на її оскарження. Своєчасне не надання Ухвали у судовій справі № 761/34727/21 від 06.10.2021 року позбавило мене можливості знати, чи моя скарга була задоволеною або ні, а також обізнаності із мотивами прийняття такого рішення та підставами відмови у задоволенні скарги. Відтак, вчасне не надання мені копії ухвали суду в першій інстанції не дозволило мені вчасно подати апеляційну скаргу до граничного терміну – 30.10.2021 року, з чим власне і погоджується апеляційна інстанція, з оглядом на Постанову Об’єднаної палати Верховного Суду у справі суду № 461/1434/18 від 27.05.2019 року.
А період з 01.11.2021 року по 14.11.2021 року для подачі апеляційної скарги для оскарження Ухвали слідчої судді у справі №761/34727/21 від 06.10.2021 року був мною пропущеним, оскільки я перебував на лікуванні з 25.10.2021 року по 15.11.2021 року. Крім цього, судді апеляційної інстанції Шроль В.Р., Миколюк О.В. та Дзюбін В.В. чомусь не надали належної оцінки ще двом Постановам Верховного Суду, які були у справі суду за №11-сс/824/6820/2021, якими у 2020 році були скасовані дві ухвали апеляційної інстанції за ідентичних підстав, коли я в 2020 році також перебував на лікуванні і також відвідував в паузах між медичними процедурами певні судові засідання, і також запізнився із подачею двох апеляційних скарг, хоча це судді мусили зробити з оглядом на вимоги ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відтак, через загострення наявних хронічних захворювань та потребу у прописаному лікарем лікуванні, а також через особливості режиму лікування, особа_1 не зміг своєчасно подати апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду в період з 01.11.2021 року по 14.11.2021 року, що являється поважною причиною для поновлення пропущених процесуальних строків для оскарження рішення слідчого судді, передбачених ст.117 КПК України. Останнє також доказується двома Постановами Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року і провадженні № 51-1598км20 від 13.05.2020 року, якими було визнано ідентичні причини поважними як для поновлення процесуального строку на оскарження рішення першої інстанції.
А в обгрунтування доводів особа_1 надав до своєї Касаційної скарги такі докази:
“1) Копію Ухвали в апеляційній справі № 11-сс/824/6820/2021 від 14.12.2021 року; 2) Копію конверту, в якому була копія ухвали № 11-сс/824/6820/2021; 3) Копію Ухвали у судовій справі № 761/34727/21 від 06.10.2021 року; 4) Копію Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року; 5) Копію Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-1598км20 від 13.05.2020 року; 6) Копію лікарської Довідки за № 35/11-15 від 15.11.2021 року; 7) Копію МРТ-дослідження за № 45569 від 27.07.2018 року; 8) Два комплекти даної Касаційної скарги з ідентичними додатками для усіх сторін провадження”.
04.01.2022 року, Ухвалою у провадженні № 51-6163ск21 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі головуючого судді Макаровець Алли Миколаївни, суддів Маринич В’ячеслава Карповича і Марчук Наталії Олегівни було залишено Касаційну скаргу від 25.12.2021 року особи_1 без руху та надано 15 діб для усунення недоліків.
В обгрунтування своїх божевільних доводів вказані судді посилалися на таке: “У касаційній скарзі особа_1 порушує питання про перегляд зазначеної ухвали апеляційного суду в касаційному порядку, в тому числі з підстави істотного порушення норм кримінального процесуального закону, що перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, однак, в резолютивній частині скарги просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року. Скаргу просить розглянути без його участі. Суд, перевіривши касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність залишення скарги без руху із наданням особа_1 строку для усунення недоліків на таких підставах. У п.п. 4 і 5 ч.1 ст.427 КПК передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено:
– обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
– вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право:
– залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення;
– скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
– скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
– змінити судове рішення.
Однак, як убачається зі змісту скарги, скаржник вищевказаних вимог закону не дотримався. Із резолютивної частини касаційної скарги вбачається, що особа_1 зазначає вимогу до суду касаційної інстанції про скасування ухвали Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року, що постановлена в іншому провадженні за № 760/29638/21, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції за його скаргою на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 18 листопада 2021 року. При цьому, до касаційної скарги надав копію ухвали Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у провадженні за № 761/34727/21 за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 06 жовтня 2021 року, про перевірку яких в касаційному порядку зазначає в мотивувальній частині скарги.
На думку Суду, зазначена вимога не є конкретною, тому скаржнику необхідно визначитися і уточнити, яке саме судове рішення він вважає за необхідне скасувати, враховуючи положення ст.436 КПК.
Згідно з положеннями ст.438 КПК однією з підстав для скасування чи зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до положень ч.1 ст.412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. При вирішенні питання про наявність визначеної положеннями ст.438 КПК підстави: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, для скасування чи зміни судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися ст.412 КПК. Так, особа_1 у скарзі, не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 14 грудня 2021 року, хоча й посилається на недотримання судом вимог статей 9, 117, 395 КПК, положень статей 55, 129 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при цьому не зазначає, які конкретно норми КПК було порушено апеляційним судом при розгляді його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, що вплинуло або могло вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення. Наявність вказаних недоліків унеможливлює вирішення питання щодо наявності підстав відкриття касаційного провадження за скаргою особа_1.
Відповідно до ст.429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст.427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. При повторному зверненні до суду скаржником має бути підтверджено, що ним не пропущено цього строку. Колегія суддів роз`яснює, що усунення недоліків зазначеної скарги слід здійснити шляхом внесення нової касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали та з дотриманням положень ст.427 КПК”.
13.01.2022 року особа_1 подав через поштову службу до Касаційного кримінального суду три відредагованих комплекти Касаційної скарги на Ухвалу колегії суддів з розгляду кримінальних справ у провадженні № 11-сс/824/6820/2021 від 14.12.2021 року, що перешкоджає подальшому кримінальному провадженню. У новому варіанті Касаційної скарги від 13.01.2022 року особа_1 врахував усі зауваження суддів Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. В період з 04.01.2022 року по 28.01.2022 року нових ухвал від суддів-аферистів Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. особі_1 не надходило.
29.01.2022 року особа_1 отримав рекомендованим листом Ухвалу у провадженні № 51-6163ск21 від 24.01.2022 року із повернутими матеріалами Касаційної скарги від 25.12.2021 року та від 13.01.2022 року від суддів-аферистів Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О., якою було відмовлено у відкритті касаційного провадження за Касаційною скаргою особи_1 від 25.12.2021 року.
В обгрунтування доводів судді зазначили бредню явно психічно нездорових осіб:
“Ухвалою Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 січня 2022 року касаційну скаргу особа_1 залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків – п`ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали. На виконання вказаної ухвали у визначений строк особа_1 звернувся до касаційного суду з скаргою, в якій порушує питання про перегляд ухвали Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року з підстав неправильного застосування норм матеріального права та істотного порушення норм кримінального процесуального закону, просить скасувати судове рішення та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, копію прийнятого рішення за наслідками розгляду касаційної скарги надіслати на його поштову адресу. Із матеріалів провадження за скаргою вбачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 06 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги особа_1 на бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, що полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 13 вересня 2021 року. Київський апеляційний суд ухвалою від 14 грудня 2021 року, враховуючи положення п.4 ч.3 ст.399 КПК, повернув подану особа_1 апеляційну скаргу у зв`язку із закінченням строку апеляційного оскарження та відсутністю підстав для його поновлення. особа_1, не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся із касаційною скаргою, у якій посилається на те, що 15 листопада 2021 року подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу слідчого судді разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку, яке мотивував тим, що перебував на лікуванні у зв`язку із захворюванням, що унеможливило своєчасне подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, на підтвердження чого надав суду копію медичної довідки від 15 листопада 2021 року, копію МРТ – дослідження від 27 липня 2018 року та копії постанов Верховного Суду від 17 червня 2020 року (у справі №51-1599 км 20), від 27 травня 2019 року (у справі № 461/1434/18), від 13 травня 2020 року (у справі №51-1598 км 20). Вказує на те, що звертав увагу суду апеляційної інстанції на практику Верховного Суду в частині застосування норм права з вирішення питань щодо поновлення апеляційного строку оскарження, посилаючись на ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано його пояснення щодо наявної різниці перебування в судовому засіданні 10-15 хвилин та написання апеляційної скарги за допомогою персонального комп`ютера протягом 5-8 годин, що йому не дозволено за станом здоров`я, та що його лікування передбачало прийом багатьох процедур і різних маніпуляцій, а больовий синдром його захворювання в значній мірі зменшував інтелектуальні і фізичні можливості та здатність написання апеляційної скарги, тому, на його думку, суд апеляційної інстанції мав врахувати медичну довідку та визнати поважними обставини його лікування і поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді. При цьому, особа_1 вказує також про те, що копію ухвали слідчого судді він отримав 25 жовтня 2021 року та апеляційну скаргу подав через канцелярію апеляційного суду 15 листопада 2021 року, і на його думку, в період з 01 по 14 листопада 2021 року він пропустив строк оскарження, оскільки перебував на лікуванні з 25 жовтня по 15 листопада 2021 року. Крім того, скаржник у скарзі посилається на практику Європейського Суду з прав людини та положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд, перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Як вбачається з рішення суду апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання особа_1 про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції врахував положення статей 117, 395 КПК та зазначив в ухвалі від 14 грудня 2021 року про те, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва постановлена 06 жовтня 2021 року, копію вказаної ухвали заявником отримано 25 жовтня 2021 року, а з апеляційною скаргою особа_1 звернувся до апеляційного суду 15 листопада 2021 року, тобто з порушенням встановленого законом процесуального строку. Суд також вказав, що поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які були чи об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. У той же час, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи у клопотанні особа_1 про те, що в період з 25 жовтня 2021 року по 15 листопада 2021 року існували поважні причини, які унеможливили чи ускладнили реалізацію його права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 06 жовтня 2021 року. При цьому, в ухвалі суд зазначив, що у матеріалах апеляційного провадження міститься копія аналогічної апеляційної скарги особа_1 на зазначену ухвалу слідчого судді від 06 жовтня 2021 року, поданої ним 27 жовтня 2021 року через канцелярію суду апеляційної інстанції, яка ухвалою судді – доповідача Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року повернута особі, яка її подала із усіма доданими до неї матеріалами.
Врахувавши те, що особа_1 особисто подав 27 жовтня 2021 року аналогічну апеляційну скаргу на зазначену ухвалу слідчого судді від 06 жовтня 2021 року, апеляційний суд визнав цю обставину такою, що спростовує доводи клопотання в частині того, що лікування в медичному центрі створювало для особа_1 об`єктивні перешкоди для реалізації права на апеляційне оскарження цього ж судового рішення.
Крім цього, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав про те, що з Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що особа_1 приймав особисту участь при розгляді його апеляційних скарг Київським апеляційним судом у 2-х судових засіданнях: 01 листопада 2021 року (колегія у складі суддів Ігнатюка О.В., Рудніченко О.М., Свінціцької О.П., колегія у складі суддів Юденко Т.М., Васильєва М.А., Кияшко О.А.), у судовому засіданні 02 листопада 2021 року (колегія у складі суддів Шроля В.Р., Миколюка О.В., Дзюбіна В.В.), у судовому засіданні 08 листопада 2021 року( колегія у складі суддів Павленко О.П., Трясуна Ю.Р., Тютюн Т.М.), у 3-х судових засіданнях 09 листопада 2021 року (колегія у складі суддів Дриги А.М., Габрієля В.О., Полосенка В.С., колегія у складі суддів Кияшка О.А., Васильєвої М.А., Юденко Т.М., колегія у складі суддів Кияшка О.А., Кепкал Л.І., Юденко Т.М.), у судовому засіданні 10 листопада 2021 року (колегія у складі суддів Свінціцької О.П., Ігнатюка О.В., Рудніченко О.М.).
Суд апеляційної інстанції також вказав, що зазначені факти про участь особа_1 в різних судових засіданнях спростовують доводи клопотання про те, що його захворювання є тією обставиною, яка унеможливлювала чи складала непереборні труднощі для своєчасного звернення заявника до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді від 06 жовтня 2021 року, у визначений законом строк, а інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження заявником в клопотанні не наведено.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку та зазначив про те, що доводи клопотання про існування поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 06 жовтня 2021 року, починаючи з 25 жовтня 2021 року до дня подання апеляційної скарги, суперечать фактичним обставинам провадження, що свідчить про відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, передбаченого ч.2 ст.395 КПК. Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав.
Відповідно до практики Європейського суду здійснені поза межами встановленого законом процесуального строку провадження у справі чи поза межами встановленого строку застосування певних процесуальних актів дії, у тому числі суду, визнаються незаконними, а отримані при цьому результати таких дій – юридично нікчемними. Виходячи із системного аналізу норм процесуального права, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Як вбачається із наданої до касаційної скарги копії ухвали слідчого судді від 06 жовтня 2021 року, в ухвалі роз`яснено строк її оскарження.
Посилання особа_1 на практику Верховного Суду, зокрема на постанови: від 17 червня 2020 року (у справі №51-1599 км 20), від 27 травня 2019 року (у справі № 461/1434/18), від 13 травня 2020 року (у справі №51-1598 км 20), не можуть бути враховані в цьому провадженні за касаційною скаргою, з огляду на таке… У постановах від 13 травня 2020 року і 17 червня 2020 року, на які посилається особа_1 у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновків про недотримання апеляційним судом вимог КПК в частині вирішення питання щодо відсутності підстав для поновлення апеляційного строку за апеляційними скаргами особа_1, на ухвали слідчих суддів у кримінальних провадженнях №991/2874/19, № 991/358/20, врахувавши при цьому: дати отримання копій судових рішень з дня їх проголошення, дані про лікування скаржника в приватній клініці під час строку апеляційного оскарження… Крім того, враховуючи установлені апеляційним судом обставини, на думку Суду, не зважаючи на стан здоров`я та проходження відповідного лікування в період строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 06 жовтня 2021 року, особа_1 скористався своїм правом подання апеляційної скарги, а саме, з моменту отримання ним копії судового рішення 25 жовтня 2021 року, подав апеляційну скаргу 27 жовтня 2021 року на зазначену ухвалу слідчого судді. Враховуючи зміст ухвали суду апеляційної інстанції та встановлені ним обставини пропуску строку апеляційного оскарження, також подання особа_1 27 жовтня 2021 року особисто апеляційної скарги на зазначену ухвалу слідчого судді від 06 жовтня 2021 року, яка була повернута 28 жовтня 2021 року суддею-доповідачем з підстав недотримання скаржником вимог, передбачених ст.396 КПК, доводи в касаційній скарзі про неврахування його пояснень щодо наявної різниці перебування в судовому засіданні 10-15 хвилин та написання апеляційної скарги протягом 5-8 годин, що його лікування передбачало прийом багатьох процедур і різних маніпуляцій, його захворювання в значній мірі зменшує здатність написання апеляційної скарги, що апеляційний суд мав врахувати медичну довідку та визнати поважними обставини його лікування і поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, на думку Суду, в цілому не спростовують правильність рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги та відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, передбаченого ч.2 ст.395 КПК. При цьому, Суд звертає увагу на висновок Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 2 березня 2018 року, про те, що процесуальний строк може бути поновлено за умови його пропуску з поважних причин, а поняття поважності причин пропуску строків є оціночним і його вирішення покладається на розсуд суду”.
Останнє являється бреднею душевно хворих двох клімактеричних курв і одного смердючого козла, які отримують по декілька мільйонів гривень заробітної плати, в той час як зовсім не
володіють базисним рівнем юридичних знань, адже положенням ст.399 КПК України гарантується особі_1 подання касаційної скарги до Верховного Суду і розгляд її у строго відведений час.
У суддів-недоумків Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. не було щонайменшої смекалки звернути свою увагу на підказку, яка містилася в ухвалі суддів апеляційної інстанції Шроля В.Р., Миколюка О.В. та Дзюбіна В.В., де зазначалося, що саме ця їх ухвала насправді підлягає оскарженню в касаційному порядку впродовж трьох місяців з для проголошення даного рішення.
Більше цього, судді-аферисти Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. умисно приховали від надання правової оцінки тому, що судді Шроль В.Р., Миколюк О.В. та Дзюбін В.В. вийшли за межі своїх повноважень і власноручно збирали докази у судовій справі № 761/34727/21 про участь особи_1 в окремих судових засіданнях під час лікування, чого їм не можна було робити, і що у відповідності до положень ст.ст.84, 86 КПК України не дозволяло вказаним суддям використовувати саме такі докази. Також, судді-недоумки Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. умисно приховали від надання правової оцінки і того, що судді Шроль В.Р., Миколюк О.В. та Дзюбін В.В. не являються судовими експертами, а тому не наділені спеціальними медичними знаннями для вирішення питання, який насправді був стан здоров’я в особи_1 в оскаржуваний період з 01.11.2021 року по 14.11.2021 року і чи міг особа_1 вчасно подати свою апеляційну скаргу.
В рівній мірі це стосується і того, що особа_1 намагався раніше подати свою апеляційну скаргу, однак через погане самопочуття він в “неправильній” формі її виклав і подав. Останнє на оборот доказує відсутність в особи_1 здоров’я і можливостей правильно написати і подати апеляційну скаргу в установлений строк. Натомість судді-шизофреніки Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. вирішили вчинити підроблення, адже в супротив нормам КПК почали по-собачому брехати і стверджувати в своїй ганебній ухвалі, що нібито неможна було особі_1 двічі подавати апеляційну скаргу.
Якщо уважно почитати ст.399 КПК України, то в ній зазначається для тупих, напіврозумних і дурних таке: “Залишення скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції…”. Скориставшись своїм правом особа_1 саме це і вчинив. Однак, хвороба сказалася на якості створення апеляційної скарги і тому вона була повернутою. Судді-дуройоби Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О., при винесенні свого злочинного рішення, намагалися посилатися на судову практику, якої вони чомусь так і не вказали. Поза тим, в нашій країні, рівно як і у всьому цивілізованому світі (за виключенням трьох країн Європи), судова практика не являється нормами прямого права, тому не може слугувати підставою для винесення нових рішень.
Не витримує критики і те, що судді-дебіли Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. приховали від надання правової оцінки і тому, що судді-маразматики Шроль В.Р., Миколюк О.В. та Дзюбін В.В. протримали у себе без розгляду апеляційну скаргу особи_1 понад два тижні, а потім її повернули, в той час як КПК України вимагає від суддів повернення такої скарги негайно. Власне, згодом цю саму дурню повторили і суді-дегенерати Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. Запитується, навіщо було тримати 30 днів без належного розгляду Касаційну скаргу, а потім вимагати зробити її редагування через неправильне зазначення номеру ухвали, що згодом все-рівно відмовити у відкритті провадження і повернути цю саму скаргу? Випадково, чи не для того що б познущатися і витратити чужі гроші і нерви?
Також, судді-дебіли Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О., брехливо зазначили в своїй божевільній ухвалі, що повернули касатору усі його скарги з додатками, в той час як насправді серед повернутих матеріалів скарг не було по одному комплекту Касаційної скарги від 25.12.2021 року та від 13.01.2022 року з додатками (для сторін провадження), що робить з даних суддів злодіїв і брехунів. Також, судді-виродки Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. збрехали, коли зазначили що Постанова Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року та Постанова Верховного Суду у провадженні № 51-1598км20 від 13.05.2020 року не являються релевантними обставинам справи, на які посилалися судді-виродки Шроль В.Р., Миколюк О.В. та Дзюбін В.В. Насправді в них описана суддями Верховного Суду ідентична ситуація, яка склалася із суддями-маразматиками Шролем В.Р., Миколюком О.В. та Дзюбіним В.В., тобто коли особа_1, перебуваючи на лікуванні також відвідував окремі судові засідання. Такої ж самої думки і інші три судді Верховного Суду у ще одному “свіжому” провадженні за № 51-3845км21 від 18.01.2022 року – Щепоткіної В.В., Антонюк Н.О., Стефанів Н.С., які скасували ухвалу апеляційної інстанції у судовій справі № 760/10125/21 за аналогічних обставин (коли особа_1 під час свого лікування відвідував окремі судові засідання).
Безграмотність, бездарність і психічна ненормальність суддів-аферистів Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. доказується і на прикладі ними надісланої Ухвали у провадженні № 51-6163ск21 від 24.01.2022 року, яка зовсім не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ», вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, адже:
— ухвала віддрукована з двох сторін кожного аркушу;
— розмір шрифту значно більше рекомендованого;
— друга сторінка аркушу ухвали не перекреслена;
— не зазначено в правому верхньому куті ухвали “Копія відповідає оригіналу”;
— декотрі слова віддруковані жирним кольором;
— текст ухвали містить міжрядкові відступи;
— ухвала не містить запису про місцезнаходження її оригіналу;
— ухвала не містить напису, коли вона набрала законної сили;
— в ухвалі не зазначено ПІП секретаря суду;
— в ухвалі не немає підпису секретаря суду;
— в ухвалі не зазначено дати виготовлення її копії;
— на пломбі відсутній ПІП і підпис секретаря суду;
— на пломбі не вказана дата створення копії;
— ухвала не скріплена гербовою печаткою, що робить з такого документу недієздатний шматок паперу.
Судді-наволочі Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. своєю безграмотною ухвалою, з однієї сторони, частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодили наповненню державної скарбниці на декілька мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (ООС) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
У відповідності до ст.399 КПК України (Залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмова відкриття провадження) передбачено:
“1. Суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст.396 Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк для їх усунення, який не може перевищувати 15 днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.
2. Якщо особа усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду апеляційної інстанції. Протягом трьох днів після усунення недоліків апеляційної скарги і за відсутності перешкод суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
3. Апеляційна скарга повертається, якщо:
1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк;
2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу;
3) апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції;
4) скарга подана після закінчення строку на її оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції не знайде підстав для його поновлення.
4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
5. Копія ухвали про повернення скарги, відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими матеріалами.
6. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена до ВСУ.
7. Залишення скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції…”
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за № 3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі усіх семи років гинуть в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Судді-аферисти Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. через свою твердолобість напевно уже “забули” про посмертний героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО (ООС), які віддали свої безцінні життя за право українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, судді-неуки Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО (ООС), нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть недорозвиненим ватникам Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчуку Н.О. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, ДСА, Президент України і СБУ не бажають реагувати на факти їх тривалої підривної діяльності, державної зради і саботажу, відповідно до існуючих процедур.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді-виродки Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. вчинили кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 51-6163ск21 від 24.01.2022 року також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів-шизоїдів Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів-даунів Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку ворогам нашої держави. Судді-клімактерики Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, перешкоджають доступу до правосуддя, вчиняють підроблення, приховують вчинені злочини, постановляють неправосудні рішення, культивують і поширюють корупцію, саботують наповнення державного бюджету, загострюють економічну кризу, сприяють поразці української армії у війні, придушують патріотизм у бійців ООС, схиляють бійців ООС до зради і дезертирства, протидіють громадській діяльності, переслідують громадських діячів, порушують присягу судді, дискредитують судову систему, тим самим саботуючи роботу органів судової влади.
Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді-потвори Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями-зрадниками Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів-невігласів Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями-аферистами Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення суддями-дебілами Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів-виродків Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О., які грубо порушили присягу судді та завдали вкрай великого збитку державі та інтересам особи_1. Очікуємо результатів адекватного реагування від ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.