Слісарчук Я.А., Бережна С.В., Ляшук В.В. Ублюдки Феміди

24.02.2021 року, через приймальну НАБУ, особа_1 подав на ім’я керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. заяву за вих. № 4270/24 про вчинені суддями Київського апеляційного суду Ігнатовим Р.М., Кияшко О. А. і Сітайло О.М. кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 27 КК України, яка того ж самого дня була зареєстрованою в НАБУ під вхідним номером ЗГ № В-2479.
У своїй заяві за вих. № 4270/24 від 24.02.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа_1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІП осіб, місце їх роботи і займані посади, короткі обставини справи тощо. Крім цього, особа_1 самостійно кваліфікував вчинення суддями Київського апеляційного суду Ігнатовим Р.М., Кияшко О. А. і Сітайло О.М. злочину.
Відповідно, в заяві особи_1 за вих. № 4270/24 від 24.02.2021 року були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В., у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, при тому що положення нового КПК не вимагає від заявника зазначення в заяві усіх складових вчинення злочину тільки для того, що б керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. належним чином виконав свій професійний обов’язок – забезпечив внесення до ЄРДР відомостей заяви про вчинене кримінальне правопорушення.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1,4 ст.214 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України, станом на 26.02.2021 року особу_1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 4270/24 від 24.02.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення суддями Ігнатовим Р.М., Кияшко О. А. і Сітайло О.М.
26.02.2021 року, що відповідало 2 (другому) процесуальному дню, особа_1 подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4278/25 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей його заяви про вчинення кримінальних правопорушень за вих. № 4270/24 від 24.02.2021 року.
У відповідності до вимог ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, судова справа № 760/5013/21 була розподіленою на слідчого суддю Вишняка М.В.
05.03.2021 року слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Вишняк М.В. виніс Ухвалу у справі за № 760/5013/21, якою відмовив особі_1 у задоволенні скарги за вих. № 4278/25 від 26.02.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей його заяви про вчинення кримінальних правопорушень за вих. № 4270/24 від 24.02.2021 року.
При чому, під час розгляду справи № 760/5013/21 суддя Вишняк М.В. припустився порушень норм матеріального і процесуального права, які надали підставу для скасування його ухвали:
— не викликав у судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— не викликав у судове засідання скаржника;
— викликав у судове засідання “представника” НАБУ, про призначення якого у справі суду не було доказів;
— викликав у судове засідання “представника” НАБУ, бездіяльність якого особою_1 не оскаржувалася;
— проводив судове засідання без участі керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— долучив до провадження письмові заперечення на скаргу від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, бездіяльність якого особою_1 не оскаржувалася;
— долучив до провадження письмові заперечення на скаргу від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який не підтвердив своїх повноважень;
— долучив до провадження письмові заперечення на скаргу від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який його належним чином не оформив (у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними Наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності»);
— долучив до провадження письмові заперечення на скаргу від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який передав його у не дозволений Наказом № 165 ДСА спосіб;
— долучив до провадження письмові заперечення на скаргу від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який передав його до суду в електронній формі без цифрового підпису;
— при винесенні ухвали протиправно посилався на письмові заперечення на скаргу особи_1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який не являється детективом, діяльність якого не має жодного відношення до КПК України, бездіяльність якого особою_1 не оскаржувалася, про призначення якого у справі не було жодного доказу, який не підтвердив своїх повноважень, який свої заперечення належним чином не оформив, який передав заперечення у не дозволений Наказом ДСА за № 165 спосіб, який передав його до суду в електронній формі без цифрового підпису;
— всупереч вимогам ст.23 КПК України, не витребовував і не досліджував оригінали матеріалів звернення особи_1 до керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— взамін розгляду скарги за вих. № 4278/25 від 26.02.2021 року вдався до протиправного розгляду заяви за вих. № 4270/24 від 24.02.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення по суті справи, що не дозволено вимогами ст.26 КПК України;
— протиправно вирішував ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, детектива, процесуального керівника);
— стверджував обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень;
— при винесенні ухвали слідчий суддя не надав правової оцінки тому, що заяву особи_1 за вих. № 4270/24 від 24.02.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення розглядала особа з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, яка в своїй діяльності керується Законом України “Про звернення громадян”;
— при винесенні ухвали слідчий суддя не надав правової оцінки тому, що заяву особи_1 за вих. № 4270/24 від 24.02.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення розглядала особа, яка не являється навіть детективом, а відповідно не наділена правами слідчого (детектива);
— при винесенні ухвали слідчий суддя не надав правової оцінки тому, що підслідність заяви особи_1 за вих. № 4270/24 від 24.02.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення було змінено особою, яка працює в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, в той час як на цю дію уповноважений лише прокурор;
— при винесенні ухвали слідчий суддя не надав правової оцінки тому, що згідно Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року та Положення про ведення ЄРДР, зміна підслідності заяви про вчинені кримінальні правопорушення має супроводжуватися одночасним внесенням відомостей до ЄРДР, чого працівник Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ не вчинив;
— постановив протиправну ухвалу (відмовив у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви № 4270/24 від 24.02.2021 року, чого не передбачено ч.1,4,5 ст.214 КПК України, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Положенням про ведення ЄРДР, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування ВССУ з розгляду Цивільних і Кримінальних справ (Лист від 12.01.17 року за № 9-49/0/4-17, а також Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затвердженого на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року);
— постановив ухвалу (про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні відомостей до ЄРДР), ґрунтуючись лише на результатах власного судового розгляду, в той час як ця дія суперечить вимогами ч.3 ст.214 КПК України.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4, 6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання.
Зазначене повністю узгоджується із офіційною позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.п. 1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Звертаючись до керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, особа_1 також посилався на такі правові засади:
1) Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення;
2) Частиною 1 ст.306 КПК визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду;
3) Частиною 1 ст.214 КПК передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування;
4) Частиною 2 цієї статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. При цьому, в реєстрі, згідно з п.5 ч.5 ст.214 КПК, зазначається попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті/частини статті Закону України про кримінальну відповідальність;
5) Пунктом 10 ч.1 ст.3 КПК України визначено, що кримінальне провадження – це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
З аналізу вищенаведених положень кримінального процесуального законодавства витікає, що слідчі судді повинні керуватися положеннями ст.33-1 КПК України щодо предметної підсудності при здійсненні судового контролю у кримінальних провадженнях, в яких досудове розслідування вже розпочато та органом досудового розслідування визначена попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення.
Водночас, у випадку розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчі судді зобов’язані перевірити виконання органом досудового розслідування вимог ст.214 КПК України при отриманні заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, не вдаючись на даному етапі в оцінку відповідності повідомлення про злочин всім критеріям підслідності, визначеним п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Тим більше, вирішення пов’язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Солом’янському районному суду м.Києва, не може покладатися суддею на заявника.
Навпаки, зі змісту ст.214 КПК України слідує, що у разі, якщо у зверненні особа порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу кримінального правопорушення, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст.284 КПК України.
Також, положення законодавства не передбачають здійснення слідчим суддею оцінки обгрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
За змістом і логічним аналізом статті 214 КПК слідує, що заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування, (ч.5 ст.36 КПК), за підслідністю (ч.7 ст.214 КПК, ст.215 КПК України) або за місцем проведення досудового розслідування (ч.2,4 ст.218 КПК України), спочатку мають бути внесеними до Реєстру за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання щодо направлення зазначених заяв чи повідомлень за підслідністю. Такий алгоритм дій узгоджується і з Положенням про порядок ведення ЄРДР, у п.1 та п.3 розділу 3, з якого йдеться про передачу за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування саме кримінального провадження, а не окремої заяви чи повідомлення. На підставі наведеного, НАБУ після виконання вимог ст.214 КПК, встановивши, що таке кримінальне провадження йому не підслідне, повинно передати таке кримінальне провадження іншому органу досудового розслідування за підслідністю.
Слідчий суддя Вишняк М.В. не витребовував і не досліджував матеріали звернення особи_1 від керівника ГПД НАБУ. За таких обставин суддя приймав рішення виключно не з підстав, наявних у провадженні належних та припустимих доказів, а керувався лише власними припущеннями, що є неприпустимим.
Отже, слідчий суддя Вишняк М.В. в повній мірі не з’ясував всі обставини кримінального провадження, яке оскаржувалося особою_1. В зв’язку з цим винесена ухвала у судовій справі № 760/5013/21 від 05.03.2021 року судді Вишняка М.В. порушує норми матеріального і процесуального права. Слідчий суддя Вишняк М.В., постановивши ухвалу у судовій справі № 760/5013/21 від 05.03.2021 року, допустив грубі порушення норм КПК, а тому вона підлягала скасуванню, а матеріали вказаної скарги – поверненню до Солом’янського районного суду м.Києва для виконання вимог ст.306-307 КПК України.
У відповідності до Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року в ч.2 (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в п.8 зазначається: «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо». Крім цього, в Наказі № 298 від 30.06.2020 року передбачено ч.3 розділу II, в пункті 1 таке (Цитата):
1. «1. Облік кримінальних проваджень під час досудового розслідування здійснюється шляхом внесення до Реєстру відомостей щодо руху кримінальних проваджень, а саме про:
– кримінальне правопорушення та номер кримінального провадження;
– передачу кримінального провадження чи матеріалів за підслідністю (ч.7 ст.214, ст.216 КПК України) або за місцем проведення досудового розслідування (ст.218 КПК України);
– об’єднання матеріалів досудових розслідувань (ч.1 ст.217 КПК України), при цьому об’єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер раніше розпочатого провадження;
– виділення досудового розслідування в окреме провадження, якому присвоюється новий номер;
– прийняття кримінального провадження для проведення досудового розслідування…».
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
Згідно зі ст.8 Кодексу, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Вишняк М.В. під час прийняття рішення за скаргою особи_1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя. За таких обставин, слідчий суддя Вишняк М.В., постановивши Ухвалу у судовій справі № 760/5013/21 від 05.03.2021 року, якою залишив скаргу особи_1 без належного задоволення, фактично істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, що згідно вимог ст.409, 412 КПК передбачало скасування такої ухвали.
Враховуючи наявність об’єктивних підстав для скасування ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. у судовій справі № 760/5013/21 від 05.03.2021 року про відмову в задоволенні скарги на не внесення відомостей заяви за вих. № 4270/24 від 24.02.2021 року до ЄРДР про вчинені суддями Київського апеляційного суду Ігнатовим Р.М., Кияшко О. А. і Сітайло О.М. кримінальних правопорушень, яка була зареєстрованою в НАБУ під вхідним номером ЗГ № В-2479, особа_1 подав 05.04.2021 року апеляційну скаргу за вих.№ 4344/05 до Київського апеляційного суду. А враховуючи те, що судді Ігнатов Р.М., Кияшко О. А. і Сітайло О.М. продовжують і надалі працювати у вказаному апеляційному суді, то були підстави для зміни підсудності провадження.
У своїй апеляційній скарзі за вих. № 4344/05 від 05.04.2021 року особа_1 зазначав, що дана скарга подається у зв’язку з неправильним застосуванням Солом’янським районним судом м.Києва норм матеріального права і порушення норм процесуального права, винесенням незаконної ухвали у справі № 760/5013/21 від 05.03.2021 року без участі скаржника і суб’єкта оскарження, на підставі ч.8 ст.129, ст. 129-1, 55, 57, 60, 64, 68 Конституції України, при цьому керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 11, 21, 22, 23, 26, 55, 56, 110, 117, 214, 220, 284, 303-307, 350, 370, 372, 392, 393, 395, 396, 398, 407, 409, 410, 413, 422, 447 КПК України, Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Київський апеляційний суд, шляхом самовідводів усіх наявних суддів, все-таки виконав свій обов’язок і передав апеляційну скаргу за вих. № 4344/05 від 05.04.2021 року до Касаційного кримінального суду, який в свою чергу визначив підсудність апеляційного провадження у судовій справі № 760/5013/21 від 05.03.2021 року за Житомирським апеляційним судом.
12.01.2022 року, із невиправданою затримкою апеляційного розгляду скарги за вих. № 4344/05 від 05.04.2021 року аж на півтори місяці, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду у складі головуючого судді Слісарчука Ярослава Андрійовича, суддів Бережної Світлани Володимирівни і Ляшук Володимира Володимировича розглянули дану апеляційну скаргу та винесли ухвалу, якою протиправно відмовили у її задоволенні.
При чому, судді-аферисти Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В., перед розглядом апеляційної скарги за вих. № 4344/05 від 05.04.2021 року по суті, чи не умисно проігнорували розгляд клопотання особи_1 від 11.01.2022 року, в якому останній просив розглянути дану скаргу без його участі та обгрунтував її додатковими доказами. А саме, що відповідно до листа з Управління НАБУ, заява за вих. № 4270/24 від 24.02.2021 року про вчинені Ігнатовим Р.М., Кияшко О. А. і Сітайло О.М. кримінальних правопорушень була розглянутою не органом досудового розслідування – ГПД НАБУ, а Управлінням по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, в порядку ст.22 Закону України “Про звернення громадян”. Більше цього, що підслідність заяви за вих. № 4270/24 від 24.02.2021 року про вчинені суддями Ігнатовим Р.М., Кияшко О. А. і Сітайло О.М. кримінальних правопорушень була зміненою до ТУ ДБР без попереднього внесення відомостей до ЄРДР, як того суворо вимагає Наказ ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року та Положення про ведення ЄРДР. Останнє являється протиправним, адже керівник Управління по роботі зі зверненнями громадян Кравченко Я.В. перебрала на себе не властиві для неї функції прокурора (адже підслідність має право змінювати лише прокурор).
Відповідно, як зазначалося особою_1 в клопотанні від 11.01.2022 року, що фактично уже ці три речі дають виключне право на скасування ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. у судовій справі № 760/5013/21 від 05.03.2021 року та задоволення його апеляційної скарги.
Згідно наданих в телефонній розмові секретарем суду Кашенко Л.М. пояснень, дане клопотання судді-недоумки Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В. отримали вчасно та долучили до справи суду.
19.01.2022 року особа_1 отримав електронний лист від суддів-ублюдків Житомирського апеляційного суду Слісарчука Я.А., Бережної С.В. і Ляшук В.В., в додатку до якого була прикріпленою фотокопія ганебної, належним чином не завіреної ухвали у справі № 760/5013/21 від 05.03.2021 року, яка була фломастером у дуже дивний спосіб розмальованою.
Останнє констатувало наявність гострих відхилень у психіці суддів-виродків Житомирського апеляційного суду Слісарчука Я.А., Бережної С.В. і Ляшук В.В.
З тексту божевільного судового рішення у судовій справі № 760/5013/21 від 05.03.2021 року можна було зрозуміти, що шизофреніки і неуки Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В., відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги за вих. № 4344/05 від 05.04.2021 року, посилалися на незрозумілу бредню, при цьому перебуваючи під кайфом наркотиків або загострення хронічного перебігу маніакальної шизофренії (цитата): “…Від особа_1 надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі. …Перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, 24.02.2021 року особа_1 подав до НАБУ заяву про вчинення колегією суддів Київського апеляційного суду кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396 , ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Відповідно до копії листа, за підписом керівника Управління по роботі з громадськістю НАБУ особа_5, порушені особою_1 питання у поданій ним заяві не належать до компетенції НАБУ, а тому вказану його заяву було направлено для розгляду до ДБР. 26.02.2021 року особа_1 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва зі скаргою на бездіяльність керівника ГПД НАБУ. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 05.03.2021 відмовлено у задоволенні скарги особа_1 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР. Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що особа_1 у своїй заяві про злочин, викладаючи обставини, фактично висловлює свою незгоду з прийнятим 19.01.2021 року рішенням колегією суддів Київського апеляційного суду, однак вказана незгода не може слугувати підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а може бути предметом перегляду в порядку, визначеному законодавством. Колегія суддів вважає, що слідчий суддя повно, всебічно і об`єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні скарги особа_1 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що у своїй заяві особа_1 фактично висловлює свою незгоду з прийнятим 19.01.2021 рішенням колегією суддів Київського апеляційного суду, яка не може слугувати підставою для внесення відомостей до ЄРДР. Апеляційний суд звертає увагу, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Крім того, у разі порушення суддею, під час розгляду справи, вимог чинного законодавства, особа має право звернутись з відповідною скаргою до ВРП. Посилання в апеляційній скарзі особа_1 на неповноту розгляду та неправильність розгляду справи слідчим суддею зокрема на те, що слідчий суддя не викликав в судове засідання керівника ГПД НАБУ, а викликав представника вказаної установи, залучив до провадження письмові заперечення на його скаргу від працівника Управління по роботі зі зверненням громадян НАБУ, який не підтвердив своїх повноважень, залучив до провадження письмові заперечення на його скаргу від працівника Управління по роботі зі зверненням громадян НАБУ, який їх належним чином не оформив та передав у недозволений ДСА спосіб, залучив до провадження письмові заперечення на його скаргу від працівника Управління по роботі зі зверненням громадян НАБУ, який передав його в електронній формі без цифрового підпису, проводив судове засідання без участі керівника ГПД НАБУ, не витребував і не дослідив матеріали його звернення до керівника ГПД НАБУ, при винесенні ухвали послався на письмові заперечення на його скаргу від працівника з Управління по роботі зі зверненням громадян НАБУ заслуговують на увагу колегії суддів, однак вказані порушення не є істотними порушеннями вимог КПК України, які тягнуть за собою скасування ухвали слідчого судді.
Ухвала слідчого судді є законна та обґрунтована, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі особа_1, колегія суддів не знаходить”.
Тобто, ця трійка пархатих уйобищ стверджують, що ч.2 ст.306, ст.318 КПК України, Конституція України, практика ЄСПЛ не вимагають участі сторін провадження у судовому процесі?
Ну і чим це не походить на шизофренію?
Як можна було дозволити собі досі не знати таких елементарних речей, які прописані у цих нормах закону, що б потім не було зайвого приводу червоніти перед своїми колегами?! Так ні ж бо, ці божевільні тварюки і надалі продовжують фантазувати, перетворюючи КПК України, Конституцію України і практику ЄСПЛ у справжню бредню психічно нездорової людини: “…заслуговують на увагу колегії суддів, однак вказані порушення не є істотними порушеннями вимог КПК України, які тягнуть за собою скасування ухвали слідчого судді”.
Цими самими словами ці три шизоїди Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В. зізнаються, що вони також не знаються на ст.412 КПК України, яка вимагає скасовувати усі судові рішення, де наявні порушення норм матеріального і процесуального права. І в першу чергу підлягають скасуванню такі судові рішення, які приймалися без участі сторін провадження. Також, судді-мерзотники Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В., отримуючи заробітну плату по 1,5 мільйони грн., чомусь досі не розуміються на тому, чим відрізняється КПК України від Закону України “Про звернення громадян”. Три недорозвинених житомирських судді-підараси, які підробили свої дипломи про юридичну освіту, вирішили підтримати безприділ, безчинства і свавілля голови НАБУ Ситника А.С., який підписавши Наказ ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року про безапеляційне виконання його, чомусь продовжує регулярно саботувати його. А все чому? Да напевне тому, що житомирські євреї Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В. тим самим бажають захистити свої триперні зади від товстого члена того самого Ситника А.С., який в любу мить може спитати у них про походження їх багатомільярдних корупційних статків?! Отож, Накази для того і пишуться, що б їх виконувати.
А хто їх не виконує, для цього і створюються суди, що б заставляти виконувати накази тим, хто їх в добровільному порядку виконувати не хоче. Вперше за 7 років громадської діяльності бачимо, що б суддя стверджував в хворобливій ухвалі, що Накази Генерального прокурора України виконувати не потрібно!? Як могли ці три дебіли Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В. здати екзамени у ВРП та підтвердити здатність вершити правосуддя, якщо вони не мають базисного рівня юридичних знань?
Більше цього, ці три виродки перерахували 15 порушень, які допустив слідчий суддя Вишняк М.В. при винесенні свого неправосудного рішення, однак взамін того, що б скасувати таке незаконне рішення, вони пропонують скаржитися на нього до ВРП. В той же самий час, ВРП не має права розглядати скарги громадян в порядку КК України, оскільки для цього створені спеціальні підрозділи ДБР, ГПУ, НАБУ і СБУ.
Дивно, що смердючі виродки Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В. досі не знали і цього, адже ці прості істини прописані в ст.216, 218 КПК України. І що найголовніше, дисциплінарні покарання в межах ВРП зовсім не підміняють кримінальний Кодекс України. Тому, схиляння особи_1 Слісарчуком Я.А., Бережною С.В. і Ляшук В.В. до підміни цих речей можна сміло розцінювати як приховування вчиненого злочину, який карається ч.1 ст.396, ч.2 ст.256 КК України.
Отож, апеляційна скарга особи_1 насправді містила мінімум як 15 підстав для скасування ганебного рішення слідчого судді Вишняка М.В., які незаконно були проігнорованими житомирськими ублюдками
Слісарчуком Я.А., Бережною С.В. і Ляшук В.В., за що останні повинні нести справедливу кару, а не і надалі отримувати по 1,5 млн. грн. за єврейські експерименти над українськими людьми.
При чому, ухвала у справі № 760/5013/21 від 05.03.2021 року суддів-параноїків Слісарчука Я.А., Бережної С.В. і Ляшук В.В. не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— не містить номеру апеляційного провадження;
— текст судового рішення крупніший від дозволеного шрифту;
— кожна друга сторінка аркушу містить текст;
— не зазначено в правому верхньому куті ухвали “Копія відповідає оригіналу”;
— декотрі слова віддруковані жирним кольором;
— текст ухвали містить міжрядкові відступи;
— ухвала не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали;
— пломба встановлена на аркуші із текстом описової частини ухвали;
— на пломбі не має відтиску гербової печатки;
— ухвала розмальована фломастером по її усім краям, що робить з такого документу недієздатний шматок паперу, яким можна лише підтерти задницю африканських нігерів.
Поміж тим слід зауважити, що ганебні і психічно нездорові судді Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В. винесли неправосудну ухвалу у справі № 760/5013/21 від 05.03.2021 року, якою частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації та перешкодили наповненню державної скарбниці на декілька мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
В ст.306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається:
“1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, – слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.
3. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Стаття 412 КПК (Істотні порушення вимог КПК України) передбачає:
1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього
Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
2. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:
1) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито;
2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду;
3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч.3 ст.323
чи ст.381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою;
4) судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою;
5) судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату,
час і місце судового засідання…
В ст.410 КПК України (Неповнота судового розгляду) зазначено:
1. Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:
1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого судового рішення;
2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Статтею 23 КПК (Безпосередність дослідження показань, речей і документів) передбачається:
“1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених Кодексом”.
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за № 3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі семи років гинуть в АТО (ООС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Недоумки Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В., явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО (ООС), які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, аферисти Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В., саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО (ООС), нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Житомир знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним аферистам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що судді-шизофреніки Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/5013/21 від 05.03.2021 року також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність шизоїдів Слісарчука Я.А., Бережної С.В. і Ляшук В.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії безграмотних потвор Слісарчука Я.А., Бережної С.В. і Ляшук В.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Тупорилі мерзотники Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, перешкоджають доступу до правосуддя, вчиняють підроблення, імітують розгляд апеляційних скарг, виносять неправосудні рішення, не знаються на азах юриспруденції, надають допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, саботують наповнення державного бюджету, загострюють економічну кризу, сприяють поразці української армії у війні, придушують патріотизм у бійців ООС, схиляють бійців ООС до зради і дезертирства, протидіють громадській діяльності, порушують присягу судді, дискредитують судову систему, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави.
Тупорилі підараси Слісарчук Я.А., Бережна С.В. і Ляшук В.В. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці дебілами Слісарчуком Я.А., Бережною С.В. і Ляшук В.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності шизоїдів Слісарчука Я.А., Бережної С.В. і Ляшук В.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень тупорилими потворами Слісарчуком Я.А., Бережною С.В. і Ляшук В.В. містять всі ознаки злочину, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями-дебілами Слісарчуком Я.А., Бережною С.В. і Ляшук В.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів-виродків Слісарчука Я.А., Бережної С.В. і Ляшук В.В., які грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.