Білич І.М., Коцюрба О.П., Слюсар Т.А. Ватники кошмарять ЗСУ

27.08.2020 року особа_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) «Київреклама», Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу державної влади та їх посадовими і службовими особами (у зв’язку з багаторічною відмовою посадових осіб КМДА виконати Рішення Адміністративного суду м.Києва з повернення незаконно вилученого майна та через нанесення особі_1 матеріальної і моральної шкоди, а його приватному підприємству – матеріальної шкоди).
11.10.2021 року, з цього приводу, особа_1 подав до Шевченківського районного суду м.Києва клопотання про призначення психологічної експертизи в даній справі, в якому він посилався на те, що експертиза необхідна для з’ясування усіх обставин справи щодо спричинення йому моральної шкоди, завданої внаслідок дій органів державної влади та їх посадовими і службовими особами. Крім цього, дана експертиза потрібна була саме для встановлення розміру моральної шкоди, яку особа_1 вважав за потрібне стягнути з відповідачів у даній судовій справі. А у зв’язку з існуванням тривалої черги (більше року) на отримання експертного висновку, через відсутність у матеріалах справи № 761/26746/20 доказів (які знаходяться в іншій експертній установі і чекають своєї черги на проведення подібної експертизи), а також через гостру потребу у подовженні господарської діяльності свого підприємства, яке по вині колаборанта і корупціонера В.Кличка вимушене простоювати з 01.11.2017 року, особа_1 просив суд не зупиняти слухання судової вказаної судової справи аж до моменту витребування експертом матеріалів справи № 761/26746/20.
25.10.2021 року Шевченківський районний суд м.Києва задовольнив клопотання особи_1 про призначення психологічної експертизи у цивільній справі № 761/26746/20, проведення якої доручив експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м.Київ, вул. Смоленська,6). На час проведення експертизи провадження у судовій справі № 761/26746/20 було зупинено.
01.11.2021 року, не погоджуючись із таким рішенням судді Романишеної І.П., особа_1 подав Апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 25 жовтня 2021 року в частині зупинення провадження у справі № 761/26746/20.
10.05.2022 року Київський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу особи_1 без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року – без змін.
При чому, Постанова Київського апеляційного суду від 10 травня 2022 року була винесеною із завідомо неправильним застосуванням норм матеріального права та грубим порушенням норм процесуального права.
А саме, при винесенні свого неправосудного рішення, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ, у складі головуючої судді Білич Ірини Михайлівни, суддів колегії – Коцюрба Олександр Петрович та Слюсар Тетяна Андріївна чомусь знехтували тим, що суддя першої інстанції Романишена І.П. перед зупиненням справи досі не розглянула серії клопотань:
1) клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи від 17.02.2021 року;
2) клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи від 03.06.2021 року;
3) клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи від 25.10.2021 року;
4) клопотання про допит свідків у провадженні від 07.09.2021 року;
5) клопотання про допит інших свідків у провадженні від 07.09.2021 року;
6) клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження від 11.10.2021 року за №42017101090000084 від 29.08.2017 року;
7) клопотання про допит інших свідків у провадженні від 11.10.2021 року;
8) клопотання про витребування висновку судово-медичної експертизи від 11.10.2021 року;
9) клопотання про допит свідка у провадженні від 25.10.2021 року;
10) клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням від 25.10.2021 року.
В підготовчому судовому засіданні судом було оголошено та розглянуто лише клопотання про призначення судової психологічної експертизи та винесено ухвалу про зупинення провадження по справі.
Всупереч вимогам п.7, 10, 16, ч.2 ст.197 ЦПК України, судом не з’ясовано надання стороною доказів, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також причини їх неподання, не вирішено питання про проведення огляду доказів у місці їх знаходження, не вирішено питання про витребування додаткових доказів та не визначення строків їх подання, не вирішено питання про забезпечення доказів.
Не встановлений порядок з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті.
Відповідно до п.19 ч.2 ст.197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Строк проведення експертизи має займати до 90 календарних днів, а беручи до уваги велике навантаження експертів, такий строк зараз суттєво збільшений (до 1-1,5 років). Останнє стало відомо особі_1 із іншого цивільного провадження (№ 761/3222/17, суддя Іванків О.В., Володимирецький районний суд Рівненської області), в якому також було призначено судом експертизу, однак черга уже затягнулася в межах 1,5 років.
Крім цього, для проведення об’єктивної експертизи в обов’язковому порядку позивачу потрібно буде надати експертам експертної установи оригінали усієї медичної документації, яка власне і є частиною призначеної судом експертизи. Однак, враховуючи те, що призначена Володимирецьким районним судом Рівненської області попередня експертиза доказів ще фактично не виконана, при тому всьому що оригінали медичних документів (як доказів по справі) особа_1 уже надав експертній установі, то проведення запланованої судом психологічної експертизи не зможе відбутися по факту відсутності в особи_1 саме таких доказів.
І тільки після закінчення проведення запланованої (призначеної) експертизи у судовій справі № 761/3222/17 з’явиться змога провести експертизу у судовій справі № 761/26746/20.
Беззаперечно, що для встановлення моральної шкоди, необхідне проведення судової психологічної експертизи, але предмет доказування у даній справі не обмежується лише наявністю моральної шкоди. До нього також входить і встановлення матеріальної шкоди, яка підтверджується в тому числі і письмовими доказами, великий обсяг яких додано до матеріалів справи.
Крім цього, в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року про призначення судової психологічної експертизи судом не приймалося рішення про передачу документів експертам.
А це безпосередньо означає, що всі документи залишились в матеріалах справи і можуть надалі досліджуватись судом першої інстанції.
Наприклад, для встановлення факту спричинення матеріальної шкоди позивачем надані розрахункові чеки, платіжні квитанції, також важливим для справи є покази свідків та інших учасників справи, які можуть бути допитані за час, в який проводиться відповідне експертне дослідження у справі.
Відповідно, суд першої інстанції мав би розглянути подані особою_1 клопотання, визначитися з витребуванням доказів, які позивач не може особисто витребувати та надати до суду, викликом та допитом свідків у справі, визначити порядок розгляду справи та інші передбачені ЦПК України обставини.
Крім цього, проведення судової психологічної експертизи не заважає продовженню судового розгляду, адже проведення судової психологічної експертизи відбувається без передавання експертам матеріалів справи, а тому не вплине на повноту і всебічність судового розгляду.
Відповідно до ст.251 ЦПК, відсутні обов’язкові причини зупинення провадження у цивільній справі:
1) смерть або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу;
4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення;
5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;
6) об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, – до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями.
Відповідно до ч.1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до ст.107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням.
При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.
Відповідно до ст.252 ЦПК України суд може, але не зобов’язаний зупиняти провадження у справі в зв’язку з призначенням судово-медичної експертизи.
Однак, судді Білич І.М., Коцюрба О.П. та Слюсар Т.А. повністю проігнорували усі ці факти та не надали їм належної правової оцінки. Більше цього, дані судді умисно пішли на вчинення злочину, адже не маючи секретаря судового засідання, вони протиправно винесли з 02.12.2021 року по 10.05.2022 року біля п’яти ухвал суду і одну Постанову, копій яких принципово не надавали особі_1 впродовж шести місяців, не дивлячись на подані особою_1 з цього приводу біля чотирьох клопотань та біля трьох заяв на ім’я голови суду.
Відповідно до приписів статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У вступній частині рішення зазначаються:
1) дата і місце його ухвалення;
2) найменування суду;
3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;
4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;
5) номер справи;
6) ім’я (найменування) сторін та інших учасників справи;
7) вимоги позивача;
8) прізвища та ініціали представників учасників справи.
Це саме зазначається і в Наказі ДСА за № 814 від 20.08.2019 року (із змінами і доповненнями від 24.03.2021 року за № 92) «Про затвердження інструкцій з діловодства в місцевих і загальних судах, апеляційних судах, та ум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Також це передбачено і в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» та в Законі України «Про забезпечення права на справедливий суд». Однак, Постанова Київського апеляційного суду від
10.05.2022 року досі не містить даних про прізвище та ініціали секретаря судового засідання, за обов’язкової участі якого мусила бути прийнятою вказана Постанова, не кажучи вже про винесені даними суддями п’ять ухвал суду, що є грубим порушенням норм процесуального права та є беззаперечною підставою для скасування рішень попередніх інстанцій.
Крім цього, судді Білич І.М., Коцюрба О.П. та Слюсар Т.А. відмовили у задоволенні заяви особи_1 про їх відвід від розгляду цивільної справи № 22-ц/824/1240/2022, ігноруючи наявні для цього підстави: факт відкриття особою_1 кримінальної справи на суддю Слюсар Т.А. за вчинення нею злочинів при розгляді судової справи № 22-ц/824/3954/2019 від 26.06.2019 року; за фактом затягування розгляду даної судової справи понад розумний строк; через не надання копій судових рішень у даній судовій справі; через відсутність у даної колегії суддів секретаря судового засідання; через не розгляд поданих семи клопотань; через не надання матеріалів судової справи № 22-ц/824/1240/2022 для ознайомлення; за фактом тривалого не повідомлення особи_1 про відкриття провадження у даній апеляційній справі (не дивлячись на подані неодноразові запити); через ігнорування даними суддями звернень особи_1 щодо потреби передачі матеріалів судової справи на повторний авторозподіл (відповідно п. 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду).
Відповідно до ч.1,3 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст.369 цього Кодексу.
Згідно приписів ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч.1 ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції може, але не зобов’язаний провести розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
В даному випадку, з урахуванням ціни заявлених позовних вимог, враховуючи значимість даної справи для сторін у справі та конкретно для Позивача, суд був зобов’язаний провести судовий розгляд апеляційної скарги за участі особи_1 та участі його адвоката для можливості детально встановити всі обставини справи та дійти обґрунтованого, а не передчасного висновку. Однак даної можливості суд апеляційної інстанції особі_1 не надав, чим грубо порушив норми процесуального права.
Окрім того, згідно ст.258 ЦПК України, судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови та судові накази. Процедурні питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відповідно до ч.5 ст.272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, – у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня. Однак, судді Білич І.М., Коцюрба О.П. та Слюсар Т.А.
тривало відмовляли у наданні копії своєї неправосудної Постанови, з метою перешкоджання праву на її оскарження, аж поки на це неподобство належним чином не відреагував голова суду.
Аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що будь-яке рішення суду має бути оформлене у встановленому ЦПК України порядку шляхом прийняття відповідного процесуального рішення (рішення, ухвали, постанови), яке має бути надіслане протягом двох днів з дня його складення зокрема рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідному учаснику судового розгляду.
В ході розгляду даного апеляційного провадження, особа_1 подавав на розгляд суддів Білич І.М., Коцюрби О.П. та Слюсар Т.А. ряд клопотань та заяв, за результатами чого мало б невідкладно бути надіслані або вручені відповідні копії процесуальних рішень, що в порушення норм ЦПК України даною колегією суддів Київського апеляційного суду зроблено не було, що відповідно до норм процесуального права позбавило особу_1 можливості оскаржити відповідні процесуальні рішення, що є грубим порушенням норм процесуального права та беззаперечною підставою для скасування цих судових рішень.
При цьому слід зазначити, що безмозкі потвори Білич І.М., Коцюрба О.П. і Слюсар Т.А. і раніше вже виносили неправосудні рішення за наслідками розгляду апеляційних скарг особи_1, якими частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації та перешкодили наповненню державного бюджету на десятки мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність ЗСУ і територіальної оборони, добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Фізіологічна деградація трьох перестарілих смердючих шльондр Білич І.М., Коцюрби О.П. та Слюсар Т.А. призвела до повної їх профнепридатності і доказується також тим, що у порушення Інструкції з діловодства в місцевих і загальних судах, апеляційних судах України та у ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (Наказ ДСА за № 814 від 20.08.2019 року, із змінами і доповненнями згідно Наказу ДСА України за № 92 від 24.03.2021 року), Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, останні надіслали поштою особі_1 паперову копію судового рішення у провадженні № 11-сс/824/1240/2022, яке неправильним чином сформоване: в правому верхньому куті немає напису “З оригіналом згідно”, друга сторона кожного аркушу не перекреслена, рішення містить міжрядкові відступи, певні речення виділені жирним кольором, окремі слова надруковані прописними літерами, шрифт ухвали менше дозволеного, не вказано де зберігається оригінал даного рішення, не зазначено, коли дане рішення набрало законної сили, копія рішення не містить ПІП трьох суддів, копія рішення не містить підпису головуючого судді, копія рішення не містить дати її створення, що робить з даного судового рішення шматок звичайного паперу.
Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного громадянина на доступ до правосуддя.
У доктрині Європейського суду з прав людини “право на суд” охоплює 3 елементи:
1) наявність “суду”, який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
У рішенні в справі “Голдер проти Сполученого Королівства”, 1975 року Європейський суд відзначив:
“Було б неприйнятним, на думку суду, якби ч.1 ст.6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду.
В практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Судді-дебіли Білич І.М., Коцюрба О.П. і Слюсар Т.А. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забули про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, які уже віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права.
Більше цього, судді-виродки Білич І.М., Коцюрба О.П. і Слюсар Т.А. саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть суддям-аферистам Білич І.М., Коцюрбі О.П. і Слюсар Т.А. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, ДСА, Президент України, ГПУ і СБУ не хочуть реагувати на факти їх підривної діяльності, саботажу і державної зради у визначений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді-аферисти Білич І.М., Коцюрба О.П. і Слюсар Т.А. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 22-ц/824/1240/2022 також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів-виродків Білич І.М., Коцюрби О.П. і Слюсар Т.А. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів-дебілів Білич І.М., Коцюрби О.П. і Слюсар Т.А. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді-аферисти Білич І.М., Коцюрба О.П. і Слюсар Т.А., через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перешкоджають доступу до правосуддя, вчиняють підроблення, затримують розгляд судових справ до 9 календарних місяців, відмовляють скаржникам приймати участь у розгляді своїх скарг, виносять неправосудні рішення, проводять судові засідання без секретаря суду, не видають учасникам процесу судових рішень (а які видають – то без підпису секретаря судового засідання), своїми неправосудними рішеннями завдали шкоду бюджету держави на десятки мільйонів гривень, підривають міць і безпеку держави, деморалізують бійців ЗСУ і тероборони, вчиняють саботаж і диверсії, ведуть проти держави підривну діяльність, сприяють поразці ЗСУ і тероборони у війні з Росією, перешкоджають діяльності громадських організацій, завдають матеріальної шкоди учасникам судових процесів, культивують і поширюють корупцію, регулярно і грубо порушують присягу судді, дискредитують судову владу України, підривають авторитет держави в очах світової громадськості. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді-маразматики Білич І.М., Коцюрба О.П. і Слюсар Т.А. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями-потворами Білич І.М., Коцюрбою О.П. і Слюсар Т.А. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів-аферистів Білич І.М., Коцюрба О.П. і Слюсар Т.А. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 і ч.1 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями-параноїками Білич І.М., Коцюрбою О.П. і Слюсар Т.А. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ч.1 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями-колаборантами Білич І.М., Коцюрбою О.П. і Слюсар Т.А. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя України про не належну поведінку суддів-маразматиків Білич І.М., Коцюрба О.П. і Слюсар Т.А., які грубо та постійно порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя України — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.