Івасюк, Варініченко, Костовський – зборище Secur-шахраїв

30.01.2023 року між фізичною особою_1 та менеджером ТОВ “Секур Інтеграція” Сергієм (код ЄДРПОУ 39328390; дата державної реєстрації: 01.09.2014 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі – 20720000000038108; місцезнаходження реєстраційної справи – Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація; фактичне місцезнаходження товариства – м.Київ, вул.Скляренка, буд.5; контактний телефон: +380445381575. Види діяльності: основний: 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; Інші: 27.32 Виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів; 27.33 Виробництво електромонтажних пристроїв; 27.40 Виробництво електричного освітлювального устаткування. Перелік засновників юридичної особи: Івасюк Петро Васильович. Адреса засновника: 03134, м.Київ, вул.Симиренка, буд.25, кв.10. Розмір внеску до статутного фонду: 2 000 000,00 грн. Частка (%): 100%. Тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив. Директор – Костовський Олег Михайлович. Фінансова звітність за 2020 рік: дохід – 175 720 000 грн., чистий прибуток – 2 803 000 грн., активи – 131 472 000 грн., зобов’язання – 114 663 000 грн.; зареєстровано 0 торгових марок, 0 одиниць автотранспорту у користуванні. Судових процесів: 29 раз. Скарги на дане товариство – 36 скарг. Наявність податкового боргу – наявний) було укладено усний договір на продаж для юридичної особи_2 трьох реле Ajax LightCore (2–gang) [55] (8EU) (так званого сенсорного реле-вимикача) за ціною 4761,00 (чотири тисячі сімсот шістдесят одна грн. 00 коп. (з врахуванням погодженої та фактично наданої 10% скидки).
У відповідності до чинного законодавства, в момент взаєморозрахунку саме такий усний договір мав перерости у надання покупцеві письмової форми договору, платіжних і гарантійних документів, Актів прийому-передачі якісного обладнання тощо. Однак, цього не відбулося через зухвалі шахрайства і злочинну напористість продавця – інтернет-магазину “Secur”.
31.01.2023 року, як це добре видно з нижчерозміщених під даною статтею доказових матеріалів, особі_1 було надано інтернет-магазином “Secur” лише два аркуші по краям розмазаного чорнилом офісного паперу, на якому тупо, у формі таблиці, було зазначено три позиції із назвами проданого товару, серед яких було неправомірно дописано ще один товар, який зовсім не був предметом усного договору – Ajax SoloButton 2–gang white (так звана сенсорна рамка реле-вимикача), на загальну суму в 777,00 грн. 00 коп. (сімсот сімдесят сім грн. 00 коп). Що стосується другого аркушу офісного паперу, то на ньому було віддруковано лазерним принтером текст із умовами надання гарантії на проданий виріб та було зазначено адресу і телефони Сервісного Центру від магазину “Секур”.
При чому, на обох цих листках чомусь не значилося підписів і ПІП продавця, не було вказано займану посаду продавця, назви магазину або товариства та не було проставлено мокрих печаток.
Разом з тим, 31.01.2023 року, після отримання від інтернет-магазину “Secur” замовленого товару, особа_1 марно намагався впродовж усього дня встановити двоклавішні сенсорні вимикачі світла (реле Ajax LightCore (2–gang) [55] (8EU) з рамкою реле – Ajax SoloButton 2–gang white. Як виявилося, один пристрій (Ajax SoloButton 2–gang white) категорично не налазив на інший пристрій (реле Ajax LightCore (2–gang) [55] (8EU). Більше цього, взамін чотирьох контактів на рамці сенсорного вимикача (Ajax SoloButton 2–gang white) не вистачало одного контакту, через що навіть заклеєний скотчем сенсорний вимикач зовсім не “хотів” працювати.
З цього приводу особа_1 зателефонував 01.02.2023 року менеджеру Сергію і на підставі Закону України “Про права споживачів” запропонував йому обміняти бракований товар на подібний, однак на товар належної якості. Крім цього, особа_1 запропонував менеджеру інтернет-магазину “Secur” прослухати телефонний запис із усним договором про придбання реле Ajax LightCore (2–gang) [55] (8EU) (сенсорного реле-вимикача) з метою безперешкодного повернення переплачених особою_1 коштів в розмірі 777,00 грн.
На жаль, менеджер Сергій невмотивовано і в категоричній формі відмовився повертати особі_1 отримані ним надлишково сплачені кошти. Однак, він люб’язно запропонував надіслати Новою поштою на адресу Сервісного Центру від магазину Секур” частину бракованого товару – рамку (Ajax SoloButton 2–gang white), що особа_1 і відразу зробив. Більше того, як цього і вимагає закон, особа_1 в свою посилку також поклав заяву встановленого Законом України “Про права споживачів” взірця, в якій окремо просив надати йому копію належним чином завіреного прайсу інтернет-магазину “Secur”.
А все те, що було потім – не вкладається в рамки здорового глузду і може лише пояснитися через призму вчиненого шахрайства і явного божевілля. А саме, як це стало відомо із подальшої переписки у вайбері із менеджером інтернет-магазину “Secur” Артемом (оскільки Сергій перестав спілкуватися із особою_1 шляхом збивання телефонних дзвінків або брехнею через своїх співпрацівників на кшталт того, що його немає на роботі або що він згодом сам йому зателефонує, чого по факту не вчиняв), посилка особи_1 нібито пропала, так як помилково була відправленою Новою поштою в іншу область.
Коли ж особа_1 з цього приводу звернувся до адміністрації Нової пошти, то виявилося, що посилку на той час уже було отримано довіреною особою від інтернет-магазину “Secur”.
А вісім наступних після цього дивацтва (шахрайства) днів стали явним пеклом для особи_1.
А саме, менеджер Артем, чомусь постійно плутав товар та надсилав особі_1 в якості заміни бракованого товару зовсім інакший товар: по найменуванні, по формі, по розмірам, по функції тощо. І всякий раз (а їх було аж три рази підряд), коли менеджер Артем плутався у заміні ідентичного товару, він до безтями доказував, що на цей раз він уже точно підібрав товар для заміни бракованого. На вимогу особи_1 поміняти для подальшого спілкування менеджера Артема на іншого, Артем категорично відмовлявся. Це саме Артем зробив і у відповідь на вимогу особи_1 записати його на прийом до керівництва інтернет-магазину “Secur” у причині, що його керівники не приймають нікого з покупців, у якій би причині то не було.
Після цього інциденту з грубим обманом та фактами потенційного знущанням з покупців, особа_1 вирішив провести журналістське розслідування, за результатами якого виявив дюжину матеріалів про тривалу злочинну діяльність інтернет-магазину “Secur”, за результатами чого цей магазин зараз перебуває під слідством за статтями Кримінального Кодексу України: перевищення службових повноважень, несплата податків, державна зрада. За таких умов особі_1 не залишалося нічого розумнішого, аніж провести склеювання двох розкомплектованих частин і третього сенсорного вимикача – Ajax LightCore (2–gang) [55] (8EU) та Ajax SoloButton 2–gang white. А враховуючи наявність чергового складу злочину в діях інтернет-магазину “Secur”, особа_1 уже звернувся до правоохоронних і податкових органів, служби БЕБ, а також до органів служби безпеки.
За діючими законами, не сплата податків, ЄСВ і військового збору, приховування найманої робочої сили – є злочин. Також є злочином заволодівати коштами довірливих громадян в обманний спосіб.
Це саме стосується і протиправної реалізації товарів широкого вжитку та засобів техніки, без наявності спеціального права на їх продаж та на отримання прибутку, чим власне постійно і займається, як це добре видно з веб-сайту аферистів ТОВ “Секур Інтеграція” – Варініченко Миколи Григоровича, Костовського Олега Михайловича та Івасюка Петра Васильовича.
Стаття 170 КК України (Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій) тлумачить:
“Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів – карається виправними роботами на строк до 2 років або позбавленням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років”.
В ст.111 КК України (Державна зрада) передбачено таке:
“1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, – карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
2. Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання”.
У відповідності до положення ст.366 КК України, “1. Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років”.
Як передбачається положенням ст.212 КК України:
1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, – карається штрафом від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, – карається штрафом від десяти тисяч до п’ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, – караються штрафом від п’ятнадцяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
4. Особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою цієї статті, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення її до кримінальної відповідальності сплачено податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодовано шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
5. Діяння, передбачені частинами першою – третьою цієї статті, не вважаються умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), якщо платник податків досяг податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України.
6. Діяння, передбачені частинами першою – третьою цієї статті, не вважаються умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять у систему оподаткування, якщо такі діяння пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням об’єктів, щодо яких особою було подано одноразову (спеціальну) добровільну декларацію та сплачено узгоджену суму збору відповідно до підрозділу 9 – 4 “Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб” розділу XX Податкового кодексу України в межах складу та вартості об’єктів декларування, зазначеної в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації як база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, якщо такі діяння вчинені до 1 січня 2021 року та пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням об’єктів одноразового (спеціального) добровільного декларування або розпорядженням ними.
Відповідно статті 190 КК України (Шахрайство), передбачено:
1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до 3 років.
2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому,- карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням єлектронно-обчислювальної техніки – карається позбавленням воді на строк від трьох до восьми років.
4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою,-карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Об’єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий – власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов’язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.
За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна шахрайство схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим.
Однак, якщо при вимаганні потерпілий робить це вимушено, то при шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.
Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом.
Якщо потерпілий у зв’язку з віком, фізичними чи психічними вадами або іншими обставинами не міг правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Заволодіння майном шляхом зловживання цими вадами або віком чи станом потерпілого за наявності для того підстав може кваліфікуватися як крадіжка, а одержання права на майно за таких обставин – розглядатися як недійсна угода.
Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.
Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого.
Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов’язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством. За певних обставин (у разі, якщо таке майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за ст.193 КК України.
Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо. За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях (підміна предмета, його фальсифікація тощо), у тому числі конклюдентних. Різновидом шахрайського обману судова практика визнає фіктивне представництво, за якого винний, створюючи враження про свою належність до того чи іншого підприємства, має на меті укласти договори й отримати гроші без поставки товару або, навпаки, одержати товар без належної його оплати. До найбільш поширених випадків застосування обману як способу шахрайства належать: вчинення різних угод щодо рухомого і нерухомого майна (купівля-продаж, оренда), коли потерпілому передається фальсифікований товар або предмети гіршої якості, або ж предметом угоди виступають фіктивні предмети, які не існують в об’єктивній реальності або не належать винній особі; незаконне отримання пенсій, субсидій, інших видів соціальної допомоги на підставі підроблених документів: обманне отримання попередньої оплати (авансу) за надання товарів чи послуг. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зав’язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати отримання кредиту, попередньої оплати за товари чи виконання робіт, укладення договору позики, укладення договору прокату тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати відповідну роботу, повернути борг чи отримані у користування речі.
Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов’язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов’язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об’єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. Якщо обман використовується для досягнення іншої мети, наприклад для створення умов для наступного заволодіння майном усупереч волі потерпілого, полегшення доступу до майна (для проникнення у Відповідне приміщення тощо) і безпосередньо не обумовлює перехід майна або права на нього до винного, він не може визнаватися способом шахрайства. Такі дії слід розцінювати як крадіжку або інший злочин проти власності. Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману чи зловживання довір’ям вчиняє інший злочин, її дії слід кваліфікувати за відповідною частиною ст.190 КК України і за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Зокрема, самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, викрадення або інше протиправне заволодіння офіційними документами, штампами або печатками, їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, підроблення документів, печаток, штампів та бланків з метою подальшого їх використання при шахрайстві, а так само використання при шахрайстві завідомо підробленого документа диспозицією ст. 190 КК України не охоплюються і повинні окремо кваліфікуватися за ст.353 КК України або за відповідними частинами ст.357, 358 чи 366 КК України. У разі, коли винна особа не змогла використати підроблений нею документ для шахрайського заволодіння майном чи придбання права на майно, її дії слід розцінювати як підроблення документів і готування до шахрайства (за умови, що винний мав намір вчинити шахрайство, передбачене ч.2, 3 або 4 ст.190 КК України). Особа, яка підробила документ і передала шахраєві для використання його при вчиненні шахрайських дій, підлягає відповідальності за підробку документів і пособництво у шахрайстві.
За способом вчинення (обман або зловживання довірою) шахрайство має велику схожість із заподіянням майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, відповідальність за яке передбачена ст. 192 КК України. Відрізняються ці злочини між собою головним чином тим, що при шахрайстві має місце вилучення майна із фонду власника або іншого володільця, в результаті чого зменшується наявна маса такого майна, тоді як при вчиненні злочину, передбаченого ст.192 КК України, винний отримує майнову вигоду шляхом використання майна, яке лише мало ще перейти у власність тієї чи іншої особи. У останньому випадку має місце так звана не передача належного. Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном.
Суб’єкт злочину загальний. Шахрайство, вчинене службовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довірою зловживала владою або службовим становищем, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 190 і 364 КК України. Суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.190 КК України), або 3) у великих розмірах, або 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч.З ст.190 КК України), або 5) в особливо великих розмірах, або 6) організованою групою (ч.4 ст.190 КК України); 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому (ч.2 ст.190 КК України).
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Отож, хіба не за ці стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Варініченко М.Г., Костовський О.М. і Івасюк П.В. через свою тупість і протиправність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право уцілілих рештків українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, Варініченко М.Г., Костовський О.М. і Івасюк П.В. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і ветеранів АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми ганебними і протиправними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які випустять із жил смердючу кров зрадникам Варініченку М.Г., Костовському О.М. і Івасюку П.В., якщо правоохоронні та податкові органи не бажають реагувати у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Варініченко М.Г., Костовський О.М. і Івасюк П.В. вчинили умисні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.3 ст.190, ч.2 ст.366, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність Варініченка М.Г., Костовського О.М. і Івасюка П.В. є частиною громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії Варініченка М.Г., Костовського О.М. і Івасюка П.В. по відношенню до особи_1 слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, протиправні дії Варініченка М.Г., Костовського О.М. і Івасюка П.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до суб’єктів приватного господарювання та керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Варініченко М.Г., Костовський О.М. і Івасюк П.В. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, вчиняють шахрайства і службові підроблення, не сплачують податки, уникають сплати ЄСВ (в тому числі військового збору), приховують найману робочу силу, завдають збитку економіці держави, деморалізують воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, наражають ЗСУ на поразку у війні з Росією, перешкоджають діяльності громадських організацій тощо. Варініченко М.Г., Костовський О.М. і Івасюк П.В. умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має жорстоко каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Варініченка М.Г., Костовського О.М. і Івасюка П.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Варініченка М.Г., Костовського О.М. і Івасюка П.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 і ч.1 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Варініченком М.Г., Костовським О.М. і Івасюком П.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.3 ст.190, ч.2 ст.366, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.1 ст.111, ч.1 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до БЕБ ДФС у м.Києві, ГСУ СБУ та ГСУ НП у м.Києві про вчинені Варініченком М.Г., Костовським О.М. і Івасюком П.В. кримінальні правопорушення. Також з цього приводу зараз готується цивільний позов на загальну суму в один мільйон грн. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників БЕБ ДФС у м.Києві, ГСУ СБУ та ГСУ НП в м.Києві стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та результатів проведеного досудового розслідування, а від цивільного суду – правосудного рішення. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.