Болотін С.М., Іванова Л.Б. Колаборанти відкрили другий фронт

З 06.02.2021 року по даний час особа_1 подав до Вищої ради правосуддя (вул.Студентська, 12-А, м.Київ, 04050) приблизно 250 дисциплінарних скарг щодо вчинених суддями першої, другої і третьої інстанцій дій, що мають ознаки дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «а», «б», «г», «ґ», «д» пункту 1; пунктами 2, 3, 4, 5, 12 частини першої та пункту 2 (скасоване рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права та неналежного ставлення до службових обов’язків) статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також у зв’язку з тим, що окрема когорта суддів регулярно погрожують учасникам судового процесу, не дозволяють знімати на портативний відеозаписуючий пристрій (на телефон) відкриті судові засідання, умисно наносять значної матеріальної і моральної шкоди та шкоди здоров’ю учасникам провадження (аж до ознак виникнення у них інвалідності), переслідують громадських діячів, перешкоджають діяльності громадських організацій та діяльності суб’єктів законної господарської діяльності, умисно затягують розгляд судових справ до 2 років, погрожують учасникам процесу розправою, фабрикують звинувачення у неналежній поведінці та ведуть себе неадекватно, фабрикують декларації, культивують та поширюють корупцію, шкодять економічним і безпековим інтересам держави, дискредитують вітчизняну судову владу, порушують присягу судді, вчиняють саботаж і диверсії, займаються підробленнями, приховують вчинені злочини, надають допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, співпрацюють із колаборантами, деморалізують воїнів ЗСУ і бійців тероборони, сприяють своїми злочинними діями поразці ЗСУ і тероборони у війні з Росією.
Станом на 29.06.2023 року жодного об’єктивного рішення по усім цим дисциплінарним скаргам не було прийнято. Жоден член ВРП досі не повідомив особу_1 про наслідки об’єктивного розгляду його 250 дисциплінарних скарг. При чому, термін притягнення до дисциплінарної відповідальності для значної частини оскаржуваних суддів за фактом закінчення строку давності уже минув.
В маніакальній погоні за отриманням свіжих хабарів, лисий гандон – член Вищої ради правосуддя Болотін Сергій Миколайович, що вже був предметом журналістських розслідувань, за першої попавшої в його смердючі руки нагоди вирішив помститися громадській організації “Україна проти свавілля чиновників” шляхом бездоказового обвинувачення у нібито втручанні в діяльність судді з метою перешкодити виконанню його службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення (ч.1 ст.376 КК України), в той час як мусив взяти самовідвід за наявних підстав та у відповідності до вимог ст.106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. А в обґрунтування свого наклепницького задуму йолоп Болотін С.М. поклав сфабриковане повідомлення від маразматичного нехлюя – судді Київського апеляційного суду з розгляду кримінальних справ Дзюбіна В.В., а також від безмозких колаборантів Шроля В.Р. і Миколюка О.В. за вхідним № 52/0/6-22 від 19 січня 2022 року про нібито втручання в їх діяльність щодо здійснення правосуддя (хоча насправді дані судді-нелюди, в перерві між своїми судовими засіданнями, сердечно вибачилися перед особою_1 за спричинену йому матеріальну і моральну шкоду та безповоротну шкоду його здоров’ю і життю) та власну нічим не підтверджену думку, яка суперечить “належності” і “припустимості” доказів в розумінні ч.2 ст.84, ч.1 ст.86, ч.1,2 ст.87, ст.88, ч.1,2 ст.89, ст.94, п.3 ч.1 ст.276 КПК України. А саме, як це стверджує у своєму надуманому висновку йолоп Болотін С.М., що на такому-то веб-сайті в мережі інтернет Громадська організація “Україна проти свавілля чиновників” розміщує матеріали, які перешкоджають діяльності професійних суддів. В той же самий час, виродок Болотін С.М. не зазначає у своєму божевільному висновку, на підставі яких справжніх доказів він прийшов саме до такої нездорової думки? Також, вказана потвора ніде не зазначає, а кому насправді належить оскаржуваний ним веб-сайт?
Адже як це було уже неодноразово встановлено за результатами проведеного незалежного журналістського розслідування ГО “Україна проти свавілля чиновників”, що оскаржуваний колаборантом Болотіним С.М. веб-сайт не може являтися власністю згаданої вище громадської організації тільки тому, що на ньому розміщується лінк на Ютуб-канал з подібною назвою. Але в той же самий час цей потворний недоумок чомусь не зазначив, яким це чином в “шапці” даного веб-сайту досі розміщуються лінки на персональні сторінки соціальної мережі “Однокласники” і “Вконтакті” авторки “Іванової Лілії”, а також персональної сторінки “Україна проти” соціальної мережі “Твітер”, яка зовсім не схожа на назву будь-якої з існуючих на даний час громадської організації. Крім цього, як це чітко зафіксовано на американському веб-порталі “Internet archive wayback machine”, який регулярно моніторить любі зміни на усіх веб-сайтах і веб-сторінках в інтернеті, що згадуваний Ютуб-канал, з моменту свого створення належить фізичній особі, яка зветься “Ігор”.
Як бачимо, тут наявні ознаки класичного службового підроблення. А це вже важкий злочин, який вимагає суворого покарання йолопа Болотіна С.М. і всіх його єврейських Зе-ляльководів за ст.ст. 383, 384, 366, 170, 121, 192, 111, 111-1 КК України. Крім цього, оглядом адміністративної частини оскаржуваного веб-сайту було встановлено і зафіксовано двома різними суддями першої інстанції (незалежно один від одного) та безпосереднім оглядом адміністративної частини згаданого веб-сайту – трьома суддями другої інстанції, що згаданий веб-сайт досі знаходиться під керівництвом і адміністративним керуванням 4 (чотирьох) одразу незалежних між собою осіб (юридичних і фізичних), і хто саме з них розміщує на спільному веб-сайті патріотично настроєну інформацію, поки що не встановлено (хоч би у порівнянні з 160 веб-сайтами і 370 анкетами в соціальній мережі Фейсбук знаної усьому світові російської співачки А.Пугачової).
А той факт, що бездара Болотін С.М. посилається в своєму підробленому висновку як нібито на прийнятний доказ приналежності вказаного веб-сайту ГО “Україна проти свавілля чиновників” лише через те, що на ньому розміщуються копії відеозаписів декотрих відкритих судових засідань, насправді ще не служить належним і припустимим доказом цьому, так як за правилами YouTube спільноти, любе його відео (html-код) можна безперешкодно копіювати і клонувати, при цьому навіть не отримуючи відповідного дозволу у їх власників. Також, як це було вже встановлено за результатами проведеного незалежного журналістського розслідування ГО “Україна проти свавілля чиновників” та безпосереднім оглядом скріншотів згаданого Ютуб-каналу двома незалежними суддями першої інстанції, а також безпосереднім оглядом скріншотів згаданого Ютуб-каналу трьома суддями Київського апеляційного суду, що вказаний йолопом Болотіним С.М. YouTube-канал насправді знаходиться під керівництвом і адміністративним керуванням фізичної особи Ігоря Бродського, що мало б відкинути наявні у божевільного маніяка Болотіна С.М. щонайменші претензії до ГО “Україна проти свавілля чиновників”. Більше цього, Ютуб-канал, на якого хворобливо посилається у своєму шахрайському висновку душевно хворий Болотін С.М., насправді був створеним у 2014 році, тоді як ГО “Україна проти свавілля чиновників” була створеною (зареєстрованою) в 2015 році.
Здавалось би, усі ці вищеописані речі мали б схилити правоохоронні органи до притягнення до кримінальної відповідальності зовсім інших злочинних осіб: безграмотного хабарника
Болотіна С.М. і в.о. Голови Вищої ради правосуддя – Іванової Лариси Броніславівни (яка сфабрикувала своїм шахрайським підписом рішення “Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням суддів Київського апеляційного суду Дзюбіна В.В., Миколюка О.В., Шроля В.Р.” від 03 лютого 2022 року за вих. № 84/0/15-22 до тюремного ув’язнення за за ст.ст. 383, 384, 366, 170, 121, 192, 111, 111-1 КК України). А з оглядом на положення ст.170 КК України, то колаборанти Болотін С.М. і Іванова Л.Б. своїми шахрайськими висновками та рішеннями ВРП дійсно перешкоджають діяльності ГО “Україна проти свавілля чиновників”, що наруку зовнішнім ворогам нашої держави та мусить стати другою підставою для їх адекватного і якомога скорішого кримінального покарання.
Якби там не було, на сьогоднішній день ГО “Україна проти свавілля чиновників” наділена усіма потрібними повноваженнями від Міністерства юстиції України на ведення спостереження за роботою судових органів, що вона на оцінку “відмінно” робить свої останні 8 років в рамках наявного Статуту.
При чому, вказана громадська організація виконує свою громадську роботу сумлінно, безоплатно, за власний кошт та виключно після прийняття судових рішень, а не на етапі слухання судових справ чи підготовки до винесення судових рішень. В такому разі, згідно чинного законодавства, така форма громадської діяльності не може являтися злочином. В протилежному випадку, жодного злочинного суддю не можна було б притягнути до кримінальної відповідальності. В той же самий час, зараз по тюрмам України відсиджуються десятки корумпованих і свавільних суддів за фактами винесення неправосудних рішень, фальшування декларацій, вимагательство, переслідування і корупцію.
Разом із тим, згідно наявної інформації в мас-медіа (в тому числі розміщеної на інтернет-порталі “Фундація Dejure”), “…Болотін збудував свою кар’єру завдяки люстрованому члену ВККС часів Януковича, – Марцинкевичу Анатолію Миколайовичу, який “поширював” серед делегатів з’їзду список з прізвищами, які підлягали до обрання за завчасно узгодженим списком урядовими ляльководами. І що саме Болотін С.М. замінив Марцинкевича А.М. у кріслі голови Хмельницького апеляційного суду, коли той пішов у домовлену відставку. В 2014 році колаборант Болотін С.М. задекларував своє проживання в квартирі, що офіційно належала його матері, яка досі проживає в м.Славута (за 120 км. від м.Хмельницького). Ймовірно, справжнім власником цієї квартири є саме суддя, щоб не втратити можливість отримати ще й службове житло, суддя оформив свою квартиру на матір. Попри 200 тисяч грн. зарплати на місяць, виродок Болотін С.М. у 2016 році отримав у користування службову квартиру в м.Хмельницькому, яку одразу приватизував на свою дружину. На момент отримання службової квартири аферист Болотін С.М. уже мав житло – іншу квартиру, оформлену на свою матір. В 2019 році шахрай Болотін С.М. продав приватизовану квартиру за 408 тисяч, а вже в 2020 році купив будинок за 2,7 мільйона гривень. В квітні 2018 року неадекват Болотін С.М. “успішно” пройшов кваліфікаційне оцінювання без участі Громадської ради доброчесності. Лише за останні три місяці (грудень-січень-лютий) 2023 року зрадник Болотін С.М. отримав від держави понад півмільйона гривень зарплати”.
Статтею 383 КПК (Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину) передбачено:
Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжко­му злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, – караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Неправдивість цього повідомлення характеризує фактичні обставини злочину, а не юридичну їх оцінку.
Якщо особа повідомляє дійсні (правдиві) відомості, але по­миляється щодо їх юридичної оцінки, то ознаки злочину, передбачено­го ст.383 КК України, відсутні. Не може кваліфікуватися за ст.383 КК України і так зване «самообмовляння», коли особа удавано обвинувачує саму себе у вчиненні злочину. Таке рішення пояснюється тим, що навіть після порушення кримінального провадження давання підозрюваним чи обвинувачуваним завідомо неправдивих показань, у тому числі й самообмовляння, не тягне за собою відповідальності. Повідомлення може бути здійснене у будь-якій формі: усно, письмово, по теле­фону, з використанням комп’ютерних мереж тощо. Повідомлення може виходити від власного імені, бути анонімним чи від імені іншої особи, але має бути спрямоване на адресу лише органів (службових осіб), що наділені за законом правом на порушення та здійснення кримінального провадження, а саме до суду (п.20-22 ч.1 ст.3 КПК України), прокурора (п.15 ч.1 ст.3, ст.36 КПК України), слідчого (п.17 ч.1 ст.3, ст.40 КПК України) або до органу досудового розслідування (ст.38 КПК України). Тому неправдиве повідомлення про злочин, яке спрямовується на адресу інших органів чи осіб, не утворює складу зло­чину, передбаченого ст.383 КК України, бо в цьому випадку не заподіюється шкода інтересам правосуддя. За ч.2 ст.383 КК України караються ті самі дії, якщо вони:
а) або поєднані з об­винуваченням у тяжкому (ч.4 ст.12 КК України) чи особливо тяжкому (ч.5 ст.12 КК України) зло­чині; б) або пов’язані зі штучним створенням доказів обвинувачення (наприклад, підроблення речових доказів та документів, використання лжесвідчень тощо); в) або учинені з корисливих мотивів (прагнення одержати внаслідок вчинення злочину ма­теріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди).
Якщо злочин, передбачений ст.383 КК України, одночасно містить ознаки діяння, перед­баченого ст.259 КК України, то вчинене заподіює шкоду не тільки відносинам у сфері здій­снення правосуддя, а й громадській безпеці, що потребує кваліфікації таких дій за сукупністю злочинів, передбачених цими статтями КК України). Суб’єктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом, бо вказівка закону на завідомо неправдивий характер повідомлення свідчить про усві­домлення винним того, що спрямовані ним на адресу відповідних органів відомості не відповідають дійсності, і його бажання вчинити такі дії. Помилкова думка особи про відповідність відомостей дійсності виключає відповідальність за ст. 383 КК України. Суб’єкт злочину загальний – будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.
Стаття 170 КК України (Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій) тлумачить:
“Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів – карається виправними роботами на строк до 2 років або позбавленням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років”.
Ст.256 КК України (Сприяння злочинним організаціям та укриття їх діяльності) зазначає:
“1.Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття Їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють Їх злочинній діяльності,- караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або повторно, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. За своєю сутністю це посягання являє собою сприяння діяльності вже існуючої злочинної організації, а за юридичною конструкцією – причетність до передбаченого ст.255 КК України злочину, яка виділена в спеціальній статті особливої частини кримінального кодексу. Об’єктом злочину є громадська безпека.
Об’єктивна сторона злочину включає в себе заздалегідь не обіцяне: 1) сприяння учасникам злочинних організацій; 2) укриття Їх злочинної діяльності; 3) здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності. Сприяння учасником злочинних організацій – це допомога організації в цілому, її підрозділам чи окремим учасникам, призначена для забезпечення існування і розвитку організації, можливості реалізації злочинних намірів, які вони ставлять перед собою.
Це сприяння не стосується вчинення конкретних посягань, що їх здійснює злочинна організація,- така допомога означає співучасть у відповідних злочинах. Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій – це діяння, які полягають в переховуванні: організаторів, керівників та рядових учасників злочинної організації; осіб, які, не будучи членами злочинної організації, виступають співучасниками злочинів, вчинених такою організацією; знарядь чи засобів вчинення злочину, інших предметів, які використовуються для забезпечення діяльності усієї організації чи при вчиненні окремих посягань; предметів, що здобуті внаслідок злочинної діяльності організації тощо. Заздалегідь не обіцяним сприяння учасникам злочинних організацій є тоді, коли про його наступне надання не повідомлялося до моменту створення організації. Тобто сприяння надається вже існуючій організації, й виникнення не обумовлене наданим сприянням. Інакше таке сприяння становить пособництво злочину, передбаченому ст.255 КК України. Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій буде заздалегідь не обіцяним за умови, що воно не обіцяне до створення організації чи до моменту завершення окремих злочинів, вчинюваних злочинною організацією. В іншому випадку такі дії становлять співучасть у злочині, передбаченому ст.255, або в злочинах, які вчиняє організація і приховування яких було заздалегідь обіцяне. Способами вчинення таких дій є: надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів.
Під здійсненням інших дій, які сприяють злочинній діяльності учасників злочинних організацій, розуміються будь-які дії, які можуть полягати, наприклад, у створенні перешкод для представників влади, що ведуть боротьбу з діяльністю організації, наданні учасникам злочинних організацій інших засобів здійснення злочинної діяльності, крім тих, що перелічені вище, тощо. Суб’єкт злочину загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Винний знає, що надання допомоги учасникам злочинної організації, а тим самим і всій організації, укриття їх злочинної діяльності служить продовженню їх злочинної діяльності, розуміє, що цим він сприяє організованій злочинній діяльності, а, отже усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх діянь. Він передбачає, що такі його діяння призводять до того, що продовжується злочинна діяльність організації, а тим самим і заподіюється шкода громадській безпеці. Усвідомлюючи неминучість таких наслідків, винний бажає їх або ж байдуже ставиться до них. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) службового особою; 2) повторно. Повторність, у складі цього злочину означає вчинення його два або більше рази, якщо відсутні ознаки продовжуваного сприяння.
В ст.111 КК України (Державна зрада) передбачено таке:
“1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, – карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
2. Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання”.
В ст.111-1 (Колабораційна діяльність) зазначено:
1. Публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України – караються позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
2. Добровільне зайняття громадянином України посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, – карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
3. Здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, – караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
4. Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, – караються штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
5. Добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. 6. Організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах – караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
7. Добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, – караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
8. Вчинення особами, зазначеними у частинах п’ятій – сьомій цієї статті, дій або прийняття рішень, що призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, – карається позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Примітка. 1. У частині першій цієї статті публічним вважається поширення закликів або висловлення заперечення до невизначеного кола осіб, зокрема у мережі Інтернет або за допомогою засобів масової інформації. 2. У частині шостій цієї статті під заходами політичного характеру розуміються з’їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи тощо. 3. У частині шостій цієї статті під здійсненням інформаційної діяльності розуміється створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення відповідної інформації. 4. Тяжкими наслідками у частині восьмій цієї статті вважається шкода, що в одну тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Статтею 396 КК України (Приховування злочину) передбачається:
1. Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину, – карається арештом на строк до 3 місяців або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.
1. Об’єктом злочину є діяльність суду, органів досудового слідства та дізнання з своєчасного виявлення, присікання та розкриття злочинів. 2. Об’єктивна сторона злочину полягає у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Таке приховування передбачає приховування злочинця, слідів злочину, засобів та знарядь вчинення злочину, факту придбання або збуту майна, здобутого в результаті його вчинення, легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Способами приховування можуть, зокрема, бути надання злочинцю сховища, транспортних засобів, знищення слідів злочину, перенесення знарядь злочину в інше місце, зміна зовнішнього вигляду злочинця, забезпечення злочинця підробленими документами.
Якщо спосіб приховування сам по собі є злочинним, він потребує самостійної кримінально-правової оцінки.
Якщо винний для приховування злочину вчинив вбивство, то його дії слід кваліфікувати тільки за п.9 ч.2 ст.115 КК України. Якщо особа з метою приховати злочин вчиняє завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину або дає завідомо неправдиве показання, її дії кваліфікуються, відповідно, за ст.383 або 384 КК України. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, що спрямовані на приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину. 3. Суб’єкт злочину загальний. 4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому, особа не обов’язково повинна знати, що приховує саме тяжкий чи особливо тяжкий злочин, – вона повинна усвідомлювати фактичні обставини вчиненого діяння, яке за законом визнається тяжким чи особливо тяжким злочином…
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отож, хіба не за ці стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Виродки Болотін С.М. і Іванова Л.Б. через свою нахабність, безграмотність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право уцілілих рештків українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів міжнародного права. Більше цього, безграмотні шахраї Болотін С.М. і Іванова Л.Б. саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і ветеранів АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми ганебними і протиправними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть фекальну люстрацію колаборантам і зрадникам Болотіну С.М. і Івановій Л.Б., якщо ВРУ, Етична рада ВРП, СБУ, ГПУ і Президент України не бажають реагувати у передбачений законом спосіб на численні факти їх потенційної підривної діяльності проти прямих інтересів держави і її громадян, проти їх корупційного саботажу і регулярної підривної діяльності.
Вищенаписане дає чіткі підстави вважати, що провокатори Болотін С.М. і Іванова Л.Б. вчиняють умисні кримінальні правопорушення, які передбачені ст.ст. ч.2 ст.383, ч.2 ст.384, ч.2 ст.366, ч.2 ст.121, ч.2 ст.192 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність зрадників Болотіна С.М. і Іванової Л.Б. є частиною громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії корупціонерів Болотіна С.М. і Іванової Л.Б. по відношенню до особи_1, слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, незаконні дії зрадників Болотіна С.М. і Іванової Л.Б. є антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до суб’єктів неприбуткових організацій та керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Підривники Болотін С.М. і Іванова Л.Б. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, фальшують висновки і рішення ВРП та переслідують громадських діячів, перешкоджають діяльності громадських організацій, займаються наклепами, подають завідомо неправдиві повідомлення в органи ГПУ про вчинення кримінальних правопорушень, продають неадекватним і безграмотним особам повноваження судді, отримують від суддів хабарі за не відкриття проти них дисциплінарних справ, за фальсифікацію результатів кваліфікаційного оцінювання, за надання статусу безстроковості повноважень судді, за приховування вчинених суддями-маньяками дій, які призводять до каліцтв учасників судових процесів, та які завдають громадянам значної матеріальної і моральної шкоди, вчиняють саботаж і диверсії, дискредитують вітчизняну судову владу, деморалізують бійців ЗСУ і тероборони, дискредитують вітчизняну судову владу, порушують присягу члена ВРП, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, надають допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, деморалізують воїнів ЗСУ і бійців тероборони, надають допомогу зовнішнім загарбникам. Рашисти Болотін С.М. і Іванова Л.Б. умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має жорстоко каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці підривниками Болотіним С.М. і Івановою Л.Б. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності виродків Болотіна С.М. і Іванової Л.Б. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 і ч.7 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень неадекватами Болотіним С.М. і Івановою Л.Б. містять всі ознаки злочину, що передбачені ст.ст. ч.2 ст.383, ч.2 ст.384, ч.2 ст.366, ч.2 ст.121, ч.2 ст.192, ч.7 ст.111-1, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ СБУ, ГСУ ДБР та ГСУ ГПУ про вчинені кримінальні правопорушення шахраями Болотіним С.М. і Івановою Л.Б. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Етичної ради України про не належну поведінку членів ВРП Болотіним С.М. і Івановою Л.Б., який грубо порушують присягу члена ВРП. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників ГСУ ДБР, ГСУ СБУ та ГСУ ГПУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та об’єктивних результатів проведеного досудового розслідування, а від Етичної ради України — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.