Прокурори Романюк С.І. і Чечотка І.Р. – “криша” для банди

18.06.2017 року, керуючись ст. 36, 40, 56, 220, 132, 140, 141, 142 КПК України, Закону України «Про прокуратуру», особа 1 подав на ім’я процесуального керівника у кримінальному провадженні
№ 12015100090005252 від 29.05.15 року (а до відома – керівнику Київської місцевої прокуратури № 9 Чечотка Ірині Романівні) клопотання за вихідним номером 1399/18 про вчинення низки слідчо-розшукових і процесуальних дій, враховуючи те, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП у місті Києві Кобець Уляна Володимирівна та інші слідчі 26 (двадцять шість) місяців поспіль як уникають проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Як наслідок, станом на 03.07.17 року, у кримінальному провадженні за № 12015100090005252 жодного разу не були допитаними:
– Можаєв Ігор Миколайович;
– Можаєва А.С.;
– Алдошина Ірина Леонідівна;
– Олефіренко М.О.;
– син Можаєва Ігора Миколайовича;
– онуки Можаєва Ігора Миколайовича.
Попри постійну не явку на допит фігурантів у справі провадження (Можаєва І.М., Можаєвої А.С., сина і онуків Можаєва І.М.), останні продовжують і надалі вчиняти ідентичні злочини: повторне викрадання і пошкодження майна підприємства, вчинення повторних хуліганських дій, перешкоджати проведенню законній господарської діяльності приватного підприємства, подання завідомо неправдивих скарг і заяв до контролюючих інстанцій, ініціювання проведення по завідомо неправдивим скаргам незаконних перевірок, результатом чого підприємство особи 1 постійно отримує збиток. В додатку до вказаного вище клопотання особа 1 подавав докази зведення на нього наклепів та подання завідомо неправдивих скарг і заяв до контролюючих інстанцій, що завдають його підприємству матеріальних збитків: фото (на якому видно що фонарі рекламного засобу світять в землю, а не у вікна сім’ї Можаєвих; фото, де видно що вікна квартири сім’ї Можаєвих знаходяться за 20 метрів від місцезнаходження освітлювальних точок рекламної вивіски і т.д.).
Вважаючи, що показання вказаних вище осіб є надзвичайно важливими для всебічного, повного та не упередженого проведення досудового розслідування (з’ясування всіх обставин події, що мали місце 26.05.2015 року та 27.05.2015 року, а також які повторилися 04.08.2017 року та 05.08.2017 року), що пов’язані з пошкодженням і викраденням приватного майна особи 1 із застосуванням сокири, останній і подав дане клопотання. Листом за № 1303-15 від 21.06.2017 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 9 Романюк Сергій Іванович повідомив особу 1, що «…у відповідності до ст.7 Закону України «Про звернення громадян» його клопотання за належністю перекидається начальнику Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Василенко П.Ю. Тим самим заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 9 Романюк С.І. зізнався, займаючи такий великий пост в Київській місцевій прокуратурі № 9, що він не бачить різниці між Законом України «Про звернення громадян» та КПК України.
А може це не являється професійною бездарністю і невідповідністю займаній посаді заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 9, а звичайне нахабне хабарництво та затяте приховування вчинених злочинів фігурантів добре організованого кримінального угрупування? У всякому разі цей банальний ребус має розгадати уповноважений детектив ГПД НАБУ у кримінальному провадженні, яке має бути відкритим за даною заявою впродовж 24 годин. Натомість ясно одне, що заступник керівника Київської місцевої прокуратури №9 Романюк С.І. та керівник Київської місцевої прокуратури №9 Чечотка І.Р. мають бути як мінімум звільнені з посад та з органів прокуратури за вчинені ними злочини.
Попри вищенаведене коротко висвітлимо інформацію про вчинені злочини особами, які навіть не допитані через 26 місяців після вчинення злочину, що передбачений ч.2 ст.185, ч.4 ст.296 КК України.
26.05.2015 року, рівно о 12 годині 06 хвилин, мешканцем квартири № 180 Можаєвим Ігором Миколайовичем, що знаходиться в 6 (шостому) під’їзді дому №3 по вул О.Шовкуненка в м.Києві, по невідомій причині було здійснено розбійний напад на приватне підприємство громадянина особи 1 з використанням сокири.
У результаті такого нападу було пошкоджено майно приватного підприємства на загальну суму 11500 (одинадцять тисяч п’ятсот) грн. (за “старими” цінами).
27.05.2015 року, рівно в 20 годин і 18 хвилин, мешканцем квартири № 180 Можаєвим Ігором Миколайовичем з його сім’єю (в складі п’яти чоловік) по невідомій причині було здійснено повторний розбійний напад на приватне підприємство особи 1 з використанням сокири і слюсарських інструментів, за допомогою яких було повторно пошкоджено і викрадено майна на додаткову суму – 10000 (десять тисяч) грн. (за “старими” цінами). 26.05.2015 року громадянин Можаєв І.М. вчиняв злочин в присутності багатьох людей, як це власне і видно на відеоаудіозапису з відеореєстратора.
29.05.2015 року СВ Солом’янського УП ГУ НП у місті Києві було відкрито кримінальне провадження за № 12015100090005252, яке було закріплено за слідчим Ткач Г.О. та за процесуальним керівником Київської місцевої прокуратури №9 Горобинським Віталієм Миколайовичем, які і розікрали матеріали справи та речові докази.
04.08.2017 року мешканцем квартири № 180 Можаєвим І.М. з його сім’єю (в складі п’яти чоловік) по невідомій причині було здійснено третій розбійний напад на приватне підприємство особи 1 з пошкодженням і викраденням майна на додаткову суму – 5700 (п’ять тисяч сімсот) грн. (за “старими” цінами). 05.08.2017 року мешканцем квартири № 180 Можаєвим Ігором Миколайовичем з його сім’єю (в складі п’яти чоловік) та громадянином Саковським Сергієм Володимировичем (що мешкає за адресою м.Київ, вулиця Олексія Шовкуненка, 3 квартира 184) по невідомій причині було здійснено четвертий розбійний напад на приватне підприємство особи 1 з пошкодженням і викраденням майна на суму — 5,700 (п’ять тисяч сімсот) грн.
Відповідно, навіть і без поданого особою 1 клопотання, слідчі і процесуальні керівники у кримінальному провадженні за № 12015100090005252 чудово розуміли, наскільки важливим було якнайскоріше затримання і проведення допиту усіх членів злочинного організованого угрупування, а то й застосування до них запобіжної міри – взяття на 60 діб під варту.
Однак, цього так і не сталося навіть станом на червень місять 2020 року із-за ретельного приховування вчинених злочинів начальником СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Антоном Жидовцевим, слідчою групою,
процесуальними керівниками у кримінальному провадженні, заступником керівника місцевої прокуратури Романюком С.І. і керівником місцевої прокуратури Чечотка І.Р.
З приводу потенційної бездіяльності слідчої групи і процесуальних керівників у кримінальному провадженні №42015100090005252 від 29.05.2015 року особа 1 неодноразово звертався із заявами, скаргами і клопотаннями до керівника Київської місцевої прокуратури №9 Чечотки І.Р., яка усіх їх безкарно ігнорувала, навіть не надавши формальної письмової відповіді.
Натомість, керівник Київської місцевої прокуратури № 9 Чечотка І.Р. з корупційних міркувань і досі робить усе можливе і не можливе, щоб фігуранти у кримінальному провадженні №42015100090005252 від 29.05.2015 року уникли кримінального покарання за вчинені ними злочини. Тут йдеться про очевидну корупційну діяльність прокурора Чечотки І.Р. та про повну її непідконтрольність вищестоячим органам прокуратури України та уряду держави. Останнє змусило особу 1, при активній підтримці його громадської організації, поскаржитися біля 20 раз на протиправну діяльність Чечотки І.Р. у практично всі органи державної влади, в тому числі керівнику прокуратури м.Києва (Р.Говді) та Генеральному прокурору України.
Крім цього, саме за таку протиправну діяльність Чечотки І.Р. особа 1 відкрив на неї більше 10 кримінальних проваджень (які досі розслідуються в НАБУ, СБУ, ДБР, поліції), однак вона не звертаючи жодної на це уваги і надалі продовжує приховувати вчинені злочини організованого кримінального угрупування, використовуючи для цього особисті зв’язки у вищих ешелонах корумпованої влади. Як згодом виявилося, хабарі були настільки великими, що усі вищевказані особи “витримали” десятки службових перевірок щодо неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12015100090005252, якось перенесли і продовжують зараз переносити на кожного із них по десять кримінальних проваджень, у яких досі “проводяться” досудові розслідування в межах СБУ, НАБУ, ДБР, прокуратури м.Києва, в ГУ НП в м.Києві та у межах Військової прокуратури Київського гарнізону тощо.
Тим не менше, через приховування керівниками прокуратури Романюком С.І. і Чечоткою І.Р. вчинених злочинів добре організованого злочинного угрупування, а також через їх періодичні повторні бандитські розбої, приватне підприємство особи 1 змушене роками простоювати, через що отримує значний фінансовий збиток, а керівник підприємства – ще й моральні травми.
Відповідно до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання.
Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після отримання клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження. Клопотання про здійснення приводу – це офіційне прохання, що подається до слідчого судді під час досудового розслідування слідчим або прокурором у письмовій формі. Мета подачі клопотання про здійснення приводу – отримання дозволу слідчого судді на застосування примусового супроводження особи до місця її виклику у визначений в ухвалі день та час. Мета здійснення приводу – забезпечення участі особи у проведенні слідчої (розшукової) чи процесуальної дії. Фактичною підставою застосування приводу є неявка без поважних причин підозрюваного, свідка за викликом слідчого, прокурора (чи слідчого судді), здійсненим у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку, або неповідомлення причини його неприбуття. Правовою підставою застосування приводу на досудовому провадженні є ухвала слідчого судді, яка виноситься в передбаченому ст.142 КПК порядку. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, котра виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час (ч.1 ст.140 КПК). Клопотання має бути вмотивованим. Тому, крім даних, які стосуються особи, що підлягає приводу, та процесуальної дії, у якій потребується її участь, закон вимагає наведення в клопотанні відомостей, які підтверджують факт здійснення належного виклику. У клопотанні має бути вказано найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, оскільки це є правовою умовою здійснення будь-яких процесуальних дій, у тому числі й застосування заходів забезпечення кримінального провадження. У зв’язку з тим, що привід може застосовуватися виключно до підозрюваного чи свідка (а на судових стадіях – і до обвинуваченого), у клопотанні необхідно зазначити процесуальний статус особи, стосовно якої воно заявлено. Зокрема, у кримінальному провадженні має міститися підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом. Стаття 141 КПК України також вказує, що до клопотання про здійснення приводу додаються копії матеріалів, якими слідчий (прокурор) обґрунтовує свої доводи. Після безпосереднього дослідження цих матеріалів слідчий суддя виносить законну та обґрунтовану ухвалу. Виходячи зі змісту ч. 6 ст. 132 КПК, яка є загальною нормою для всіх заходів забезпечення кримінального провадження, до клопотання слідчого, прокурора про здійснення приводу додається витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у межах якого подається клопотання. Результати системного аналізу ст.140-141 та п.5 ч.2 ст.40 КПК України свідчать про те, що клопотання слідчого про застосування приводу повинно обов’язково бути погоджено із прокурором перед зверненням до слідчого судді. Відповідно до ст.40 КПК, яка є загальною нормою, слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п.5 ч.2 вказаної статті). Така необхідність обумовлюється тією функцією, яку прокурор виконує на досудовому провадженні, а саме – здійснення нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням (ч.2 ст.36 КПК).
В статті 36 КПК України зазначається таке:
1. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва до-судовим розслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках — особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих дій оперативним підрозділам;
6) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
7) скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих;
8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, в тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11) повідомляти особі про підозру;
12) пред’являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;
13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;
20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
3. Участь прокурора в суді є обов’язковою, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
6. Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування.
В Законі України «Про прокуратуру» зазначається таке:
— вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність (ст.8 Закону України «Про прокуратуру»);
— завдання нагляду прокурора за додержанням законів при проведенні досудового розслідування, відповідно до ст.29 Закону України «Про прокуратуру», полягає у сприянні: 1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;
2) виконання вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;
3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;
4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;
5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню;
— здійснюючи нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, прокурор має виконувати завдання кримінального провадження (ст.2 КПК), зокрема, в частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Адже саме зі складеним за результатами досудового розслідування обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру з доданим до них реєстром матеріалів досудового розслідування прокурор звертається до суду;
— виконанню завдань прокурора має сприяти здійснення ним наданих йому процесуальних повноважень, передбачених ч.2 ст.36 КПК України;
— процесуальне керівництво прокурора досудовим розслідуванням полягає в тому, що він, реалізуючи свої наглядові повноваження, забезпечує виконання органами досудового розслідування вимог закону, які визначають підстави та процесуальний порядок проведення ними слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень;
— прокурор може ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого та призначення іншого слідчого за наявності передбачених КПК підстав для його відводу або у випадку неефективного досудового розслідування;
— за наявності обставин, що виключають участь слідчого судді у кримінальному провадженні (ст.75,78 КПК), прокурор подає заяву про його відвід;
— участь прокурора в судовому провадженні є обов’язковою. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором є обов’язковим у всіх провадженнях, за винятком проваджень з приватною формою обвинувачення, де обвинувачем є сам потерпілий та його представник (ч.4 ст.26, ст.477 КПК України).
Не дивлячись на вказані вище положення КПК України та Закон України «Про прокуратуру», керівник Київської місцевої прокуратури №9 Чечотка І.Р. навмисно допустила бездіяльність і службову недбалість, тим самим приховуючи вчинені злочини фігурантів у справі провадження №42015100090005252 від 29.05.2015 року та попираючи права і свободи потерпілої особи, що потягло за собою важкі наслідки: повторне вчинення злочину даними фігурантами та збанкрутування приватного підприємства потерпілого.
В статті 28 КПК України зазначено про обов’язковість встановлення Розумних строків:
1. Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
2. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.
3. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
4. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути
здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
5. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
6. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
В статті 48 КПК України зазначені строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Особу не може бути притягнуто до відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минули такі строки:
1) один рік з дня вчинення будь-якого з злочинів, передбачених статтями 106 і 125 частина 1, або злочину, за який згідно з законом може бути призначено покарання не більш суворе, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон;
2) три роки з дня вчинення злочину, за який згідно з законом можуть бути призначені позбавлення волі на строк не більше двох років (крім злочинів, передбачених статтями, які вказані в пункті 1 цієї статті);
3) п’ять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше п’яти років;
4) десять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком на п’ять років. Перебіг давності переривається, якщо до скінчення зазначених у законі строків особа вчинить новий злочин, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк більше двох років. Обчислення давності в цьому разі починається з моменту вчинення нового злочину. Перебіг давності зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин, скриється від слідства або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною. При цьому особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо від часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.
Питання про застосування давності до особи, що вчинила злочин, за який згідно з законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає можливим застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і замінюється позбавленням волі на певний строк.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд. Згідно ч.1 ст.114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного провадження.
Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків:
це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. В частині 2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. З положень ст.83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Стаття 28 КПК України – під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження у більш у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом. Частиною 2 ст.93 КПК України зазначається: “Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом”.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Керівники Київської місцевої прокуратури №9 Романюк С.І. і Чечотка І.Р. через свою корумпованість, нахабність, безграмотність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, прокурори Романюк С.І. і Чечотка І.Р. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним диверсантам фекальну люстрацію, якщо Генеральний прокурор України і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень прокурорами Романюком С.І. і Чечоткою І.Р. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.2 ст.369, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Однак, якщо врахувати ще й те, що вищевказані порушення також витікають з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Романюка С.І. і Чечотки І.Р. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, позиція Романюка С.І. і Чечотки І.Р. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до органів прокуратури та до керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Романюк С.І. і Чечотка І.Р., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, приховують вчинені злочини, вчиняють бездіяльність і службову недбалість, надають допомогу організованому злочинному угрупуванню та окремим кримінальним особам, культивують і поширюють корупцію, перешкоджають діяльності громадських організацій, саботують проведення досудових розслідувань, не виконують покладених на неї службових обов’язків, тим самим саботуючи роботу органу прокуратури. Саботаж і бойкотування належної роботи органу прокуратури прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам держави. Романюк С.І. і Чечотка І.Р. умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території м.Києва. Навмисна протидія нинішній державній політиці керівниками прокуратури Романюком С.І. і Чечоткою І.Р. вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Вищенаписане дає відповідні підстави вважати, що в діяльності керівників прокуратури Романюка С.І. і Чечотки І.Р. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Романюком С.І. і Чечоткою І.Р. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.2 ст.369, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ СБУ, СУ ДБР, ГСУ ГПУ та до прокуратури м.Києва про вчинені кримінальні правопорушення Романюком С.І. і Чечоткою І.Р. Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних вище структур, міжнародного резонансу, небайдужої громадськості і адекватної реакції не корумпованого мас-медіа.