іван-пєтухов-група-взаємодопомога

Ветерани АТО стають кілерами, а ТОВ “Адамант” – замовниками

Бизнес, Люди, Новости, Организации, Популярные новости

12.01.2016 року керівники ТОВ «Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком» в особі Пєтухова Івана Михайловича, Дорошенко Тетяни Андріївни, Лагодич Наталії Віталіївни злочинним шляхом заволоділи приватним майном особи_1 на суму біля 120 000 (сто двадцять тисяч у.о.), у вигляді двох авторських веб-сайтів і одного домену. В процесі досудового урегулювання спору, 23.11.2015 року та 13.01.2016 року особа_1 двічі приїжджав з членами своєї громадської організації та з оперативно-слідчою групою Управління поліції Дарницького району м.Києва в офіси даних двох товариств.
Під час перебування в офісах ТОВ «Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком», особі_1 стало відомо від їх працівників про те, що керівники ТОВ «Адамант» і ТОВ Адамант-Телеком» рейдерськи заволоділи земельною ділянкою в Дарницькому районі м.Києва та без будь-яких дозволів побудували на ній незаконні цегляні будівлі (двоповерховий будинок та паркан) і тимчасові залізні споруди (гаражі), які через регулярні витоки паливно-мастильних матеріалів загрожують безпеці життю і здоров’ю оточуючих.
Також, особі_1 стало відомо про тривале уникнення ТОВ «Адамант» від сплати податків впродовж 12 (дванадцяти) років за користування землею, за здачу в оренду ТОВ «Адамант-Телеком» нежитлових приміщень та за незаконне розміщення рекламних засобів.
Дана інформація згодом була перевіреною та підтвердженою документами від:
– в.о. директора та головного архітектора Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації Бондар Г.В.;
– директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА Свистунова О.В.;
– керівництва ДП «Київреклама» КМДА;
– керівництва Департаменту земельних ресурсів КМДА;
– керівництва Департаменту благоустрою КМДА;
– керівництва Дарницької державної адміністрації м.Києва;
– керівництва КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва»;
– керівництва Дарницького районного Управління ГУ ДСНС України у м.Києві.
При цьому, керівники ТОВ “Адамант” і ТОВ “Адамант-Телеком” завдали матеріального збитку нашій державі на суму більше 1 500 000 (півтори мільйони) гривень. І це в той самий час, коли на східних фронтах України триває затяжна війна, а наші військовослужбовці не мають належного озброєння і амуніції, а пенсіонери, ветерани ВВВ, перестарілі громадяни та багатодітні сім’ї – в достатній кількості їжі, одягу і медикаментів.
Виходячи із вищезазначеного, особа_1 відкрив проти ТОВ “Адамант” і ТОВ “Адамант-Телеком” 13 (тринадцять) кримінальних справ, які досі розслідуються слідчим відділом Дарницького УП ГУ НП у м.Києві.
А що стосується незаконно вилученого приватного майна на суму біля 120 000 (сто двадцять тисяч у.о.) та доведення керівниками ТОВ «Адамант» і ТОВ Адамант-Телеком» (Пєтуховим І.М., Дорошенко Т.А., Лагодич Н.В.) приватного підприємства особи_1 до банкрутства, то останній 07.06.2016 року подав проти них цивільний позов до Дарницького районного суду м.Києва про:
– визнання Договору за № 122/2005 від 28.09.2005 року дійсним;
– визнання незаконним відсторонення особи_1 від володіння двома веб-сайтами і одним доменом;
– повернення у власність особи_1 двох авторських веб-сайтів і одного домену;
– відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди та упущеної вигоди.
20.04.2017 року, рівно на 11 годин 00 хвилин, було з цього приводу призначене попереднє судове засідання суддею Дарницького районного суду м.Києва Шклянкою М.П.
20.04.2017 року, рівно о 10 годині і 40 хвилин, особа_1 прибув до Дарницького районного суду м.Києва, де помічником та секретарем судді Дарницького районного суду м.Києва Шклянка М.П. був запрошений до зали судового засідання № 126.
Також, до зали судового засідання №126 були запрошені секретарем судді Дарницького районного суду м.Києва Шклянка М.П. ще 7 (сім) невідомих осіб в якості слухачів, які під час проведення судового засідання та після нього вчиняли різноякі злочини, які передбачені ч.2 ст.296, ч.2 ст.129, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.376, ч.2 ст.342, ч.1 ст.111, ч.1 ст.111-1, ст.112, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Як згодом з’ясувалося, даних зловмисників було найнято Пєтуховим І.М., Дорошенко Т.А., Лагодич Н.В. для примушування судді прийняти неправосудне рішення, що зловмисниками і було згодом зроблено.
Як згодом вдалося з’ясувати, до даної організованої групи зловмисників входили помічники депутатів Київської міської Ради:
– Проценко Володимир Володимирович;
– Владислав Бондаренко.
Також, до організованої групи зловмисників входили керівники громадських організацій і одного ТОВ:
– ТОВ “Центр правової допомоги “Українське детективне антикорупційне бюро” (ТзОВ “УДАБ”);
– ГО «Координаційний центр “Українське детективне антикорупційне бюро” (ГО ЦК УДАБ);
– ГО «Група Взаємодопомога»;
– ГО «Всеукраїнський солдатський комітет ветеранів АТО».
ТОВ “Центр правової допомоги “Українське детективне антикорупційне бюро» (ідентифікаційний код юридичної особи – 37734719; місцезнаходження – 80600, Львівська обл., Бродівський район, м.Броди, вул. Залізнична, буд.40-а; засновники – Горбаченко Олександр Миколайович (03169, м.Київ, Солом’янський район, вул. Комсомольська, будинок 114. Розмір внеску до статутного фонду 1260.00 грн.); Сиротюк Роман Михайлович (80661, Львівська обл., Бродівський район, село Дуб’є, буд.129. Розмір внеску до статутного фонду 280.00 грн.); Мельник Олена Костянтинівна (04201, м.Київ, Оболонський район, вул. Бережанська, буд.16-а, кв.18. Розмір внеску до статутного фонду 420.00 грн.); Потопальський Андрій Миколайович (01001, м.Київ, Шевченківський район, пров. Михайлівський, буд.9-б, кв.133. Розмір внеску до статутного фонду 420.00 грн.); Тарасенко Альона Костянтинівна (03194, м.Київ, Святошинський район, вул.Зодчих, буд.14, кв.36. Розмір внеску до статутного фонду 420.00 грн.).
Керівник – Горбаченко Сергій Миколайович (тел.: 098-2202077).
Місцезнаходження реєстраційної справи: Бродівська районна державна адміністрація Львівської області.
ГО «Координаційний центр “Українське детективне антикорупційне бюро”
(ідентифікаційний код юридичної особи – 39318471; місцезнаходження – 80600, Львівська обл., Бродівський район, місто Броди, вул. Стуса, 24. Перелік засновників (учасників) юридичної особи – Потопальський Андрій Миколайович (01001, м.Київ, Шевченківський район, провулок Михайлівський, будинок 9-б, квартира 133); Горбаченко Сергій Миколайович (03194, м.Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, будинок 14, квартира 36); Сиротюк Роман Михайлович (80661, Львівська обл., Бродівський район, село Дуб’є, будинок 129); Слобода Сергій Григорович (80600, Львівська обл., Бродівський район, село Смільне, будинок 32).
Керівники – Потопальський Андрій Миколайович (тел. 0982202077).
Місцезнаходження реєстраційної справи: Бродівська районна державна адміністрація Львівської області.
ГО «Група Взаємодопомога»
(ідентифікаційний код юридичної особи – 40380951; місцезнаходження юридичної особи – 03065, м.Київ, вул.Героїв Севастополя, буд.26, кв.51. Перелік засновників (учасників) юридичної особи: Міхота Олег Віталійович (02152, м.Київ, Дніпровський район, вулиця Березняківська, буд.16, кв.204); Злотник Олександр Борисович (04080, м.Київ, Подільський район, вул. Юрківська, буд.28, кв.46); Белько Наталія Василівна (03065, м.Київ, Солом’янський район, вул.Героїв Севастополя, буд.26, кв.51); Ахтар Алла Олександрівна (02139, м.Київ, Дніпровський район, вул. Івана Сергієнко, буд.11, кв.8); Басиладзе Джульєтта Отарієвна (02105, м.Київ, Дарницький район, пр-т Миру, буд.12, кв.19); Довгаль Олександр Петрович (01011, м.Київ, Печерський район, вул. Ластовського, буд.3, корпус А, кв.1); Тимофєєв Віталій Олександрович (02218, м.Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, буд.23, кв.119); Григор’єва Оксана Володимирівна (08060, Київська обл., Макарівський район, село Мотижин, вул. Шевченка, буд.26); Шляєв Дмитро Володимирович (04111, м.Київ, Шевченківський район, вул. Щербакова, буд.45, кв.41); Підкуймуха Орест Іванович (03061, м.Київ, Солом’янський район, пр-т Відрадний, буд.6/1, кв.73; Белько Віталій Олександрович (07420, Київська обл., Броварський район, смт Калита, пров. Молодіжний, буд.1, кв.35); Петрищук Марія Василівна (03058, м. Київ, Солом’янський район, вул. Генерала Тупікова, буд.14, корпус В, кв.103); Степанова Ніна Пилипівна (03037, м.Київ, Солом’янський район, вул.Червонопартизанська, буд.2, корпус А., кв.5); Литвиненко Ангеліна Олександрівна (04214, м.Київ, Оболонський район, вул.Північна, буд.2/58, кв.163); Король Людмила Василівна (03194, м.Київ, Святошинський район, вул.Зодчих, буд.34, кв.196); Дейнека Олена Володимирівна (02140, м.Київ, Дарницький район, вул. Лариси Руденко, буд.13, кв.93); Скакун Сергій Валерійович (02217, м.Київ, Деснянський район, пр-т Маяковського, буд.2/1, кв.52); Федоренко Інна Іванівна (03164, м.Київ, Дніпровський район, вул.Миколи Закревського, буд.31, кв.357); Матвеєва Галина Миколаївна (75600, Херсонська обл., м.Гола Пристань, вул.Покришева, буд.57, кв.1); Даниленко Валерій Валентинович (04136, м.Київ, Подільський район, вул.Котовського, буд.43, кв.67); Гук Максим Віталійович (04213, м.Київ, Оболонський район, вул. Північна, буд.54, корпус Г, кв.179); Діденко Руслан Вікторович (02232, м.Київ, Деснянський район, вул. Марини Цветаєвої, буд.5, кв.216); Чередніченко Андрій Вікторович (08200, Київська обл., м.Ірпінь, вул. Кутузова, буд.19); Нестерук Наталія Володимирівна (02222, м.Київ, Деснянський район, вул.Лаврухіна, буд.8, кв.19); Поліщук Володимир Миколайович (02217, м. Київ, Деснянський район, пр-т Маяковського, будинок 30 А, квартира 198); Королькевич Ганна Дмитрівна (01133, м. Київ, Печерський район, вул. Щорса, будинок 27, квартира 14); Шамсі Наталія Василівна (02225, м. Київ, Деснянський район, вул. Каштанова, буд.13, кв.200); Вацківська Жанна Михайлівна (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Зелена, буд.17, кв.35); Дерев’янко Олександр Митрофанович (08298, Київська обл., м.Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вул. Меблева, буд.11, корпус Б, квартира 27); Цвєткова Тетяна Володимирівна (04213, м. Київ, Оболонський район, вул.Прирічна, буд.19, кв.463); Скакун Марина Іванівна (02217, м.Київ, Деснянський район, пр-т Маяковського, буд.2/1, кв.52); Григоренко Олександр Олександрович (83087, Донецька обл., м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.Лівенська, буд.24-а); Степанян Роман Валерійович (04114, м.Київ, Оболонський район, вул. Макіївська, буд.8, кв.117). Види діяльності: код КВЕД 94.99. Діяльність інших громадських організацій, н. в. і. у. Керівник Белько Віталій Олександрович (тел. 0675922065). Дата запису: 30.03.2016. Номер запису: 1 073 102 0000 031164. Місцезнаходження реєстраційної справи: Солом’янська районна в місті Києві державна адміністрація.
ГО «Всеукраїнський солдатський комітет ветеранів АТО»
(ідентифікаційний код юридичної особи –40700799; місцезнаходження юридичної особи – 02140, м.Київ, вул. Г. Ващенка, будинок 1, квартира 374). Перелік засновників (учасників) юридичної особи: Кубинець Василь Петрович (02140, м.Київ, Дарницький район, вул. Г.Ващенка, буд.1, кв.374); Лозинський Антон Павлович (02098, м.Київ, Дніпровський район, вул.Юрія Шумського, буд.10, кв.271); Малецький Анатолій Степанович (09107, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Пушкінська, буд.76-а, кв.47); Чубата Олена Андріївна (02140, м.Київ, Дарницький район, вул. Г.Ващенка, буд.1, кв.374);
Керівник і підписант – Чубата Олена Андріївна (тел. 222-82-73, 0730737382). Підписант Кубинець Василь Петрович (тел. 222-82-73, 0730737382). Місцезнаходження реєстраційної справи: Дарницька районна в м.Києві державна адміністрація.
Вважаючи, що в діях Белька В.О., Кубинець В.П., Потопальського А.М., Горбаченко С.М., Міхота О.В., Лозинського А.П., Проценко В.В., В.Бондаренко, Пєтухова І.М., Дорошенко Т.А., Лагодич Н.В. та в багатьох інших ще не встановлених осіб є склад кримінального правопорушення, що передбачений ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 368, ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 129, ч.2 ст. 342, ч.2 ст.376 КК України, особа_1 відкрив дві кримінальні справи, досудове розслідування у яких досі триває в межах СВ Дарницького УП ГУ НП м.Києва.
У відповідності до ст.129 КК України (Погроза вбивством) передбачено таке:
1. Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози,- карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.
2. Те саме діяння, вчинене членом організованої групи,- карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. Об’єктом злочину є особиста безпека особи. З об’єктивної сторони злочин проявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя. Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо. Погроза вбивством має бути конкретною і реальною. Реальність погрози визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку е різними. При визначенні реальності погрози значення має з’ясування форми, характеру, місця, часу, обстановки її висловлення, характеру попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим тощо.
Особливе значення при цьому має сприйняття погрози самим потерпілим, а також і присутніми при цьому іншими особами. Злочин вважається закінченим з моменту сприйняття погрози потерпілим. Суб’єкт злочину загальний. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом; винний усвідомлює, що погрожує вбивством, що ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя, і бажає цього. При вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.129 КК України, той факт, що погроза вбивством висловлюється членом організованої групи, має усвідомлюватися як винним, так і потерпілим. Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його членом організованої групи (ч.2 ст.129 КК України).
У відповідності до ст.296 КК України (Хуліганство) законодавець зазначає:
1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом,- карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені групою осіб,- караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії,- караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. 4. Дії, передбачені частинами 1, 2 або 3 цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень,- караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.
Основний безпосередній об’єкт хуліганства – громадський порядок. Його додатковим факультативним об’єктом можуть виступати здоров’я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.
КК України не пов’язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчинення хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці проведення публічного заходу (покладення квітів до пам’ятника, концерт тощо) є однією із ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку. Об’єктивна сторона хуліганства в самому КК України не конкретизована. Аналіз диспозиції ст.296 КК України показує, що обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стрілянині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, проявах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо. Тобто хуліганство може виражатися у вчиненні діянь, які передбачені іншими статтями Особливої частини КК або КАП. Ознакою об’єктивної сторони хуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об’єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення. Кримінальне караним є грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов’язане з посяганням на інші правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль. Суб’єктом хуліганства є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства – це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій. Кваліфікований вид хуліганства (ч.2 ст.296 КК України) наявний, коли дії, передбачені ч.1 ст.296 КК України України, вчинено групою осіб. Про поняття вчинення злочину групою осіб, ст.28 КК України надає вичерпну характеристику. Особливо кваліфікованими видами хуліганства є: 1) вчинення його особою, раніше судимою за хуліганство; 2) хуліганство, пов’язане з опором представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, або особами, які припиняли хуліганські дії (ч.З ст.296 КК України); вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч.4 ст.296 КК України). Особа, раніше судима за хуліганство, – це особа, яка має непогашену чи незняту судимість за вчинення злочину, передбаченого ст.296 КК України, або злочину, передбаченого ст.206 КК України. Предметами, спеціально пристосованими або заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень, є будь-які речі, що не належать до зброї, які видозмінені чи спеціально знаходилися у винного з метою завдання тілесних ушкоджень під час хуліганства (металевий прут, камінь, розбита пляшка тощо). Такі предмети можуть пристосовуватися із вказаною метою і в ході хуліганства.
Відповідно до ст.112 КК України (Посягання на державного чи громадського діяча):
1. Посягання на життя Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем’єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії, вчинене у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю,- карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. 2. Погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю або майну, а також викраденням або позбавленням волі щодо осіб, названих у частині першій цієї статті або їх близьких, з метою впливу на характер їх діяльності або діяльності держави чи органів, які вони представляють,- карається позбавленням волі на строк до п’яти років.
Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст.112 КК України, є безпека держави у політичній сфері (у сфері здійснення вищої державної влади, яка забезпечує її нормальне функціонування, та у сфері діяльності політичних партій). Крім того, цей злочин має обов’язковий додатковий об’єкт – життя людини. Специфічною ознакою злочину є потерпілий. Ним може бути тільки державний чи громадський діяч, вказаний у диспозиції ст.112 КК України, обраний на посаду у встановленому Конституцією і законами України порядку. Одна і та сама особа може бути водночас і державним, і громадським діячем, що треба враховувати в юридичному формулюванні звинувачення. Правильна кваліфікація дій винного за ст.112 КК України потребує встановлення часових меж, в яких та чи інша особа виконує повноваження державного чи громадського діяча. Згідно з Конституцією і законами України державними (громадськими) діячами як потерпілими згідно зі ст.112 КК України є керівники і члени громадської організації. З об’єктивної сторони розглядуваний злочин полягає у посяганні на життя державного чи громадського діяча. Посягання на життя означає вбивство або замах (як закінчений, так і незакінчений) на вбивство державного чи громадського діяча, які можуть проявитися у діях (здійснення пострілу, нанесення удару ножем, вкладення радіоактивних речовин у робоче крісло тощо) або у бездіяльності. Спосіб посягання значення для кваліфікації не має. Злочин є закінченим з моменту безпосереднього здійснення замаху, незалежно від настання фактичних наслідків. Заподіяння шкоди здоров’ю державного чи громадського діяча, навіть і за мотивом його державної чи громадської діяльності, яке завідомо для винного не могло спричинити смерть, кваліфікується як відповідний злочин, передбачений розділами II, XV або іншим розділом особливої частини КК України. Суб’єктом злочину, передбаченого ст.112 КК України є осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 1-4 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу: особа усвідомлює, що вона посягає на життя державного чи громадського діяча, і бажає спричинити його смерть. Мотивами вчинення злочину можуть бути тільки два: бажання припинити державну чи громадську діяльність певної особи або помста за таку діяльність. У будь-якому разі для кваліфікації злочину за ст.112 КК України достатньо, що б ініціатор посягання на життя державного чи громадського діяча керувався вказаними вище мотивами. Інші співучасники можуть діяти з корисливим мотивом, із бажання допомогти ініціатору тощо. В окремих випадках це може мати значення для кваліфікації їхніх дій. Державна діяльність – це діяльність відповідної службової особи у масштабах держави. Громадською діяльністю у складі злочину, передбаченого ст.112 КК України, визнається діяльність громадянина, обумовлена його належністю до політичної партії і спрямована на реалізацію функцій і виконання завдань, які стоять перед нею. Посягання на життя державного діяча не кваліфікується за ст.112 КК України, коли воно вчинене для зведення особистих рахунків, коли його мотивами є ревнощі, намагання уникнути відповідальності, хуліганський мотив тощо. Наявність, у особи відповідної мети знаходиться за межами складу злочину, передбаченого ст.112 КК України і може свідчити про необхідність кваліфікації її дій за сукупністю злочинів, передбачених ст.111 КК України (у формі надання іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам Допомоги у проведенні підривної діяльності проти України) або ст.109 КК України (у формі дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади) і ст.112 КК України.
Стаття 376 КК України (Втручання в діяльність судових органів) передбачає:
Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити ви­конанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рі­шення – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, – караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років. У ст.126 і 129 Конституції України проголошується, що судді під час здій­снення правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Тому вплив на них у будь- який спосіб забороняється, а втручання в їхню діяльність тягне за собою відповідаль­ність, у тому числі й за злочин, передбачений ст.376 КК України. Потерпілими від злочину може бути лише три категорії осіб: а) суддя; б) на­родний засідатель; в) присяжний, які виконують функції щодо здійснення правосуддя.
Об’єктивна сторона злочину характеризується лише активною поведінкою – діями, які виявляються у втручанні в будь-якій формі (спосіб) у діяльність судді. За ч.1 ст.376 КК карається злочин із формальним складом, який визнається закінченим з моменту здійснення самого втручання незалежно від того, чи перешкодив цим винний виконанню суддею службових обов’язків і чи домігся винесення неправо­судного рішення. Втручання є формою впливу на свідомість і волю судді, а для кваліфікації цьо­го діяння за ст. 376 КК не має значення, у який спосіб і за допомогою яких засобів здійснюється такий вплив (прохання, рекомендація, вказівка, вимога, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи, обіцянка всіляких вигод, заляку­вання судді чи його близьких тощо). Не впливає на кваліфікацію і те, на якій стадії процесу, при розгляді якої категорії справ (цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських) та в діяльність якого суду і якої інстанції втручається винний. Судова практика до втручання в діяльність судді, зокрема, відносить непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адмі­ністративні посади в судах; встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею; виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про роз­гляд конкретних справ; витребування від судді будь-якої інформації чи довідок про хід та перспективи розгляду справи, іншої інформації, яка може надаватися лише сторонам у справі та іншим особам, визначеним процесуальним законодавством, а також відомостей, які становлять таємницю нарадчої кімнати тощо. За ст.376 КК України втручання завжди є незаконним, тобто таким, яке спрямова­не на перешкоджання законній діяльності судді – виконанню службових обов’язків щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду справ та постановлення відповід­них закону рішень. Тому не може кваліфікуватися за ст.376 КК України такий вплив на суддю, метою якого є законне рішення за справою (наприклад, виправдання невинного), або дії особи, яка у встановленому законом порядку домагається бажаного для неї рішен­ня (шляхом подання апеляції, скарги, клопотання тощо). Утручання повинно мати конкретний характер, бо завжди спрямоване лише на таку діяльність судових органів, яка пов’язана зі здійсненням правосуддя, тобто на схиляння судді до вчинення (невчинення) дій процесуального характеру чи постанов­лення судового рішення за конкретним провадженням. Якщо втручання стосується загальної діяльності суду (наприклад, необґрунтована вимога припинити тяганину при розгляді справи чи безпідставне прохання перенести його слухання на більш зручний для прохача час), застосування ст.376 КК України виключається. Не може розглядатись як втручання і звичайне прохання, не пов’язане із впливом на суддю, чи загальні за­клики до справедливості та гуманізму (наприклад, звертання родичів підсудного з проханням урахувати при винесенні вироку наявні, на їх думку, у справі обставини, що пом’якшують покарання).
Утручання в діяльність судді може містити ознаки підбурювання до вчинення конкретного злочину (наприклад, передбаченого ст.364, 365, 368, 375 КК України). У цих випадках вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів – як втручання в діяльність судді та підбурювання до іншого злочину. Якщо таке схиляння не вдалося (так зване «невдале підбурювання»), вчинене слід кваліфікувати за ст.376 КК України і як готування (ст.14 КК України) до іншого злочину. Якщо внаслідок підбурювання суддею було вчинено злочин, дії винного слід кваліфікувати за ст. 376 КК і як співучасть (ч.4 ст.27 КК України) у вчиненні того злочину, виконавцем якого є суддя. Втручання може здійснюватися в усній чи письмовій формі; під час безпосеред­нього контакту з суддею або через посередників чи за допомогою технічних засобів; шляхом впливу на самого суддю чи щодо його близьких. Проте склад злочину відсутній, якщо втручання в діяльність судових органів здійснюється не у формі впливу на свідо­мість і волю судді, а в інший спосіб (наприклад, шляхом викрадення чи знищення мате­ріалів справи, підміни речових доказів, примушування свідків до давання неправдивих показань тощо). Такі дії слід кваліфікувати за відповідними статтями КК (наприклад, за статтями 357, 386 КК України). Якщо втручання в діяльність судді здійснюється шляхом про­позиції чи давання йому хабара, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів – за статтями 369 і 376 КК України, бо в цих випадках шкода заподіюється двом об’єктам – як ді­яльності державного апарату, так й інтересам правосуддя. Не може кваліфікуватися за ст.376 КК України і таке втручання в діяльність судових органів, яке здійснюється шляхом вчинення щодо судді чи його близьких більш тяж­кого злочину проти правосуддя, який виступає способом (формою) такого втручання і відповідальність за який передбачена в спеціальних нормах КК. Зокрема, якщо такі злочини, як погроза або насильство (ст.377 КК України), знищення (пошкодження) майна (ст.378 КК України) або посягання на життя судді (ст.379 КК України) вчинюються як спосіб втру­чання в його діяльність і тим самим стають однією з форм такого втручання, вчи­нене слід кваліфікувати лише за статтями 377-379 КК України. У цих випадках ст.376 КК України співвідноситься зі статтями 377-379 КК України як загальна та спеціальні норми, тому при кваліфікації застосовується лише спеціальна норма, яка встановлює відповідальність за окремий (спеціальний) вид злочинного втручання в діяльність судових органів. Кваліфікація таких дій ще й за ст.376 КК України можлива лише за наявності реальної сукуп­ності зазначених злочинів. Виключається кваліфікація як втручання в діяльність судових органів і таких дій винного, які вчинюються ним із мотивів помсти вже після виконання суддею сво­їх обов’язків щодо здійснення правосуддя. За інших необхідних умов такі дії можуть містити ознаки одного зі злочинів, передбачених статтями 377-379 КК України. Проте, якщо у такому випадку винний вчинює свої дії не з помсти, а спрямовує їх на схиляння судді до зміни (призупинення, припинення, скасування, перегляду) прийнятого рішен­ня, вчинене слід кваліфікувати за ст.376 КК України. За ч.2 ст.376 КК України караються ті самі дії, якщо вони перешкодили: а) або запобіганню злочину; б) або затриманню особи, яка вчинила злочин; в) або були вчи­нені особою з використанням свого службового становища. Перешкоджання запобіганню злочину чи затриманню злочинця є своєрідним на­слідком втручання в діяльність судових органів і має бути з ним у причинному зв’язку. Психічне ставлення до таких наслідків із боку винного може полягати як в умисній, так і в необережній формі вини. Якщо винний втручається в діяльність судових орга­нів із метою сприяти вчиненню конкретного злочину і тим самим перешкодити його запобіганню, вчинене може бути кваліфіковане не тільки за ч.2 ст.376 КК України, а й як співучасть (ст.27 КК України) у вчиненні того злочину, запобігти якому не вдалося через втручання винного у діяльність судових органів. Втручання, вчинене шляхом використання для цього свого службового станови­ща, – це спеціальний вид службового зловживання, ознаки якого наявні тоді, коли службова особа використовує надану їй владу чи службові повноваження для втру­чання в діяльність судді з метою перешкодити останньому всебічно, повно та об’єктивно розглянути конкретну справу, постановити правосудне рішення або на­лежним чином виконати інші обов’язки щодо здійснення правосуддя. Такі дії охоплю­ються ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.376 КК України, і додаткової кваліфі­кації за ч.1 ст.364 КК України не потребують. Проте, якщо такі дії: а) спричинили тяжкі наслідки або б) вчинені працівником правоохоронного органу, вчинене утворює сукуп­ність злочинів і у першому випадку кваліфікуються за ч.2 ст.364 та ч.2 ст.376 КК України, а у другому – за ч.3 ст.364 та ч.2 ст.376 КК України. Суб’єктивна сторона злочину за ч.1 ст.376 КК України характеризується наявністю тільки прямого умислу та спеціальної мети, оскільки винний усвідомлює, що неза­конно втручається в діяльність судді й бажає цього, маючи при цьому за мету пере­шкодити виконанню суддею службових обов’язків із здійснення правосуддя чи до­могтися винесення неправосудного рішення. За ч.2 ст.376 КК України психічне ставлення винного до таких наслідків втручання, як перешкоджання запобіганню злочину чи затриманню злочинця, може виявлятися як в умисній, так і в необережній формі вини. У цілому злочин є умисним. Суб’єкт злочину за ч.1 ст.376 КК України – загальний, а за ч.2 ст.376 КК України (за умови якщо втручання здійснюється з використанням службового становища) – спеціальний – лише службова особа.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Отож, хіба не за ці стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Аферисти Белько В.О., Кубинець В.П., Потопальський А.М., Горбаченко С.М., Лозинський А.П., Проценко В.В. і В.Бондаренко через свою тупість і злочинність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право уцілілих рештків українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права, які віддали свої безцінні життя за право українського народу жити у відповідності до європейських стандартів.
Більше цього, недоумки Белько В.О., Кубинець В.П., Потопальський А.М., Горбаченко С.М., Лозинський А.П., Проценко В.В. і В.Бондаренко саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і ветеранів АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми ганебними і протиправними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які випустять із жил смердючу кров зрадникам Белько В.О., Кубинець В.П., Потопальському А.М., Горбаченко С.М., Лозинському А.П., Проценко В.В. і В.Бондаренку, якщо правоохоронні органи не бажають реагувати у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що колаборанти Белько В.О., Кубинець В.П., Потопальський А.М., Горбаченко С.М., Лозинський А.П., Проценко В.В. і В.Бондаренко вчинили умисні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.296, ч.2 ст.129, ч.2 ст.376, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.342, ч.2 ст.256, ст.112, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність Белька В.О., Кубинця В.П., Потопальського А.М., Горбаченко С.М., Лозинського А.П., Проценка В.В. і В.Бондаренка є частиною громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії Белька В.О., Кубинця В.П., Потопальського А.М., Горбаченка С.М., Лозинського А.П., Проценка В.В. і В.Бондаренка по відношенню до особи_1 слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, протиправні дії Белька В.О., Кубинця В.П., Потопальського А.М., Горбаченка С.М., Лозинського А.П., Проценка В.В. і В.Бондаренка є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до суб’єктів громадських формувань та керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Диверсанти Белько В.О., Кубинець В.П., Потопальський А.М., Горбаченко С.М., Лозинський А.П., Проценко В.В. і В.Бондаренко, через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, культивують і поширюють корупцію, приховують вчинені злочини, надають допомогу організованим злочинним угрупуванням, втручаються в діяльність судових органів, переслідують громадських діячів, погрожують громадським діячам, чинять опір правоохоронним органам, дискредитують правоохоронні органи, уникають від сплати податків, схиляють суддів до винесення неправосудних рішень, погрожують суддям убивством, деморалізують воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, перешкоджають діяльності громадських організацій. Провокатори Белько В.О., Кубинець В.П., Потопальський А.М., Горбаченко С.М., Лозинський А.П., Проценко В.В. і В.Бондаренко умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має жорстоко каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Бельком В.О., Кубинцем В.П., Потопальським А.М., Горбаченком С.М., Лозинським А.П., Проценком В.В. і В.Бондаренком вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності ватників Белько В.О., Кубинця В.П., Потопальського А.М., Горбаченко С.М., Лозинського А.П., Проценко В.В. і В.Бондаренко наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 і ч.1 ст.111-1 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень зрадниками Белько В.О., Кубинця В.П., Потопальським А.М., Горбаченко С.М., Лозинським А.П., Проценко В.В. і В.Бондаренко містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.296, ч.2 ст.129, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.376, ч.2 ст.342, ч.1 ст.111, ч.1 ст.111-1, ст.112, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ СБУ, ГПД НАБУ, ГСУ НП у м.Києві про вчинені недоумками Белько В.О., Кубинцем В.П., Потопальським А.М., Горбаченком С.М., Лозинським А.П., Проценком В.В. і В.Бондаренком кримінальних правопорушень. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників ГСУ СБУ, ГПД НАБУ та ГСУ НП у м.Києві стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та результатів проведеного досудового розслідування. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

 

 

 

Белько_Віталій_Олександрович_ГО_Взаємодопомога

Белько_Віталій_Олександрович_єрдр_2

ГО_Взаємодопомога_УДАБ_солдатський_комітет_ветеранів_АТО

grupa-vzayemodopomoga-uxvala

go-grupa-vzayemodopomoga-uxvala

pyetuxova-i-m-doroshenko-t-a-yerdr

Підписатися
Сповістити про
24 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Юля
7 роки тому

справжні ветерани АТО не пішли б проти своїх товаришів, які зараз воюють вилами і граблями в тилу у ворога, так як не мають ефективної зброї та патронів, не кажучи вже про те, що там на фронті у наших справжніх героїв немає елементарних умов для існування. з яких таких причин ці виродки пішли захищати Івана Пєтухова (ТОВ Адамант), який украв у наших бійців АТО 1 500 000 грн., які фактично могли їм спасти життя і здоров’я на фронтах?

Маряна
7 роки тому

Я впевнена, що це не ветерани АТО, а банальні турчиновські кримінальні найманці або ж взагалі купили собі на вокзалі у Києві посвідчення учасника бойових дій чи просто самі їх намалювали у фотошопі. Вимагаю негайної перевірки цих бидлот в СБУ на предмет належності їх персон до ветеранів АТО!

Марія
7 роки тому

Ці підери, що називаються ТОВ «Центр правової допомоги «Українське детективне антикорупційне бюро», є прибутковою організацією, однак поліції били в груди і стверджували, що вони прийшли на судове засідання 2.04.2017 року не в проплаченому порядку (типу безкоштовно)? Для кого така лапша, суки ви продажні!

Саня
7 роки тому

дійсно є незрозумілим, чому так звані активісти з Львівщини (ГО «Координаційний центр «Українське детективне антикорупційне бюро», ГО «Група Взаємодопомога», ГО «Всеукраїнський солдатський комітет ветеранів АТО») прийшли в дарницький районний суд вибивати від судді Марії Шклянка завідомо неправосудного рішення у справі, де ТОВ “Адамант” пограбував приватну особу на 100 000 зелених, а нашу незалежну українську державу – на 1 500 000 грн.? з яких це пір львіські “активісти” борються в місті Києві проти інтересів зубожілої держави і її громадян?

Софія
7 роки тому

справжні ветерани АТО і Герої Майдану були зрадженими злочинною владою і безславно загинули в Іловайському котлі. а от оці кримінальні морди – це мародери і самозванці, яких на своє горе наштампував Олександр Валентинович Турчинов, в чому власне і сам признався журналістам (про мобілізацію в АТО громадян “…з числа осіб, що мали проблеми з законом”).

Леонід
7 роки тому

судячи з їх поведінки, ця бидлота приховує своє кримінальне минуле! нормальні люди не вимагали б від поліцейського відеозапис свого бешкетування постирати! сподіваюся, СБУ здогадається пробити ці морди гестапівські?

Жанна
7 роки тому

Справжні бійці АТО давно лежать в землі під Волновахою і Іловайськом, а це – брудні і зрадливі найманці, зековські курви і московські диверсанти!

Хлоя
7 роки тому

Придет время и этих криминальных наемников будут показательно судить в Гааге как некогда это уже было с офицерами Вермахта. А пострадавшие от их тюремных рук люди, будут вылавливать этих наемников в подворотнях и вешать как бешенных псов! Настоящие герои АТО не будут в судах мирному населению гранатами угрожать и преследовать активистов, которые собирають деньги на защиту Родины!

Коля
7 роки тому

шизофренік Пєтухов ховається під крилишком УСПП (Кінаха Анатолія Кириловича), який теж знаходиться під досудовим розслідуванням. нема уже у Пєтухова криши. біжи Іване з Києва геть, пока в обез’янник тебе не кинули слідчі

Шура
7 роки тому

Підер Іван Пєтухов уже не біжить до Савіка Шустера купувати замовні телепередачі за участю продажних депутатів Чумака і Соболєва, так як останній подався у біга за фактами відкритих проти нього багатьох кримінальних справ. Тому Іван Пєтухов і ховається за спинами жінок та продажних ТОВ «Центр правової допомоги «Українське детективне антикорупційне бюро», ГО «Координаційний центр «Українське детективне антикорупційне бюро», ГО «Група Взаємодопомога» та ГО «Всеукраїнський солдатський комітет ветеранів АТО», за якими теж тюрма плаче (вже відкрита кримінальна справа)

Гена
6 роки тому

Учитывая непревзойденную жадность Ивана Петухова, могу представить себе, насколько являются дешевыми эти майдановские проститутки

Зина
6 роки тому

Ваня Петухов и Таня Дорошенко, как я вижу, сильно экономить начали. Сперва покупали себе крышу из числа Савика Шустера, Соболева Егора, В.Чумака и В.Лутковской, а теперь – не состоявшегося помощника судьи и самозванку Карнаух, которая не знает таблички умножения

Тьома
6 роки тому

іван пєтухов спершу платив Савіку Шустеру і Соболєву Єгору, а тепер відсмоктує героям-наркоманам за кришування його шахрайського бізнесу. невже збіднів?

Ira
6 роки тому

в Івана Пєтухова взагалі клямки позривало. цей чудік спершу людей з інтернетом розводить, а тепер уже почав і сайти відбирати та домени перепродавати

Олена
6 роки тому

цей пєтухов є абсолютно дибілом якщо насмілився зруйнувати бізнес свого клієнта а тепер бігати з активістами ГО “Взаємодопомога” і ховатися за їх спинами в надії спасти свій гомосексуальний зад

Амели
6 роки тому

придурок петухов понаделал кидков своим клиентам а теперь постоянно прячется за спинами псевдобойцов АТО. этоже нада то такого догадаться! только воспаленный мозг идиота мог такое предпринять

Мася
6 роки тому

цей безмозкий Іван-безпридільник напевне тепер мочиться від страхів в своїй люлі, в тривалому очікуванні розплати за свої злочини. не позаздриш цій тварині пєтухову. ним накрадені гроші, напевне, вже не тішать його нікчемне життя

Жанна
6 роки тому

в этого шизофреника-каратышки Ивана Петухова вообще нету клиентов, так он от балды и бегает с этими псевдоактивистами-кидалами, вроде него самого

Льоня
6 роки тому

я ще такого не бачив і не чув. чоловік 15 років хостився в цього урода пєтухова а він в подяку взяв і конфіскував його сайти і домен. схоже що івану пєтухову хтось за сильно по черепу стукнув, раз він пішов на це явне і до того ж небезопасне безглуздя. сподіваюся що пєтухов уже вивіз свою родину із України?

Руся
6 роки тому

нормальна людина вже не піде хоститися до цього виродка. то ж треба до того оскаженіти що б відбирати у клієнтів домени і сайти. не думаю що бомжі-активісти допоможуть спасти цього підера. його рано чи пізно замочать за крадіжку і за самовправство

Ісаак
6 роки тому

каждый еврей сходит с ума по-своему. лично я считаю что иван петухов именено таким макаром решил свести счеты со своей жизнью. его работники часто от него слышали что он расчаровался в жизни и мечтает красиво уйти

Микола
6 роки тому

якби цей урод Пєтухов відібрав мій сайт з доменом за 100 000 доларів, я би особисто вислідкував його біля його ж будинку і розпоров би його смердюче брюхо та заставив все це пожрати. такі виродки не мають права жити на землі і псувати людям життя і бізнес!

Раїса
6 роки тому

шахраї і злодії іван пєтухов, тетана дорошенко і наталія лагодич настільки знахабніли що віджимають у своїх клієнтів домени та продають їх направо і наліво. відтепер який дурепа понесе свої домени до цих горе бізнесменів-єбланів?

Міна
6 роки тому

які там з них ветерани, хіба що явні збоченці-найманці. справжні патріоти не продалися б виродку і маніяку івану пєтухову за 30 срібників та не валяли б дурників.