Лагутіна З.В. кришує неплатників податків і стимулює корупцію

У відповідності до Податкового Кодексу України, зі змінами і доповненнями від 1 березеня 2017 року, порядок проведення фактичної перевірки суб’єктів господарювання регулюється ст.80 Кодексу, а саме – п.80.1. ст.80, п.80.2. ст.80, п.80.3. ст.80, п.80.4. ст.80, п.80.6. ст.80 Податкового Кодексу України.
На підставі вищевказаних норм Податкового Кодексу України особа 1 як споживач і керівник громадської організації впродовж 1,5 (півтори) року звертався на особисті прийоми та надсилав біля 26 (двадцяти шести) заяв і повідомлень голові Державної фіскальної служби України про тривале порушення норм Податкового кодексу України наступними суб’єктами господарювання, що завдали суттєвої економічної шкоди інтересам держави:
– ТОВ «Адамант»;
– ТОВ «Адамант-Телеком»;
– ТОВ «Доклаб»;
– ФОП Ременніков С.В.
На підставі вимог п.75.1 ст.75 та п.74.3 ст.74 Податкового Кодексу України, голова ДФС України уповноважив на розгляд значної частини звернень особи 1 начальника ГУ ДФС у м.Києві Демченко Людмилу Дмитрівну «…на опрацювання в межах покладених на контролюючі органи функцій і завдань».
Начальник ГУ ДФС у м.Києві Демченко Людмила Дмитрівна в свою чергу уповноважила на розгляд перекинутих за належністю з ДФС України частину звернень особи 1 заступнику начальника ГУ ДФС у
м.Києві Лагутіну Злату Володимирівну.
Остання взамін того, щоби належним чином провести фактичні виїзні перевірки вказаних вище суб’єктів господарювань тривало покриває вчинені податкові порушення ТОВ «Адамант», ТОВ «Адамант-Телеком»,ТОВ «Доклаб», ФОП Ременніков С.В., при цьому вчиняючи неодноразові службові підроблення явно з метою отримання неправомірної вигоди (ознаки ст.366, 368 КК України).
З матеріалів 17 (сімнадцяти) кримінальних справ, об’єднаних в № 42015100020000229 від 14.12.2015 року та в № 32015100020000166 від 11.12.2015 року (чотири з яких знаходяться у досудовому розслідуванні за кваліфікацією вчинених злочинів – ст.205, 212 КК України), матеріалів службової перевірки органами ГСУ НП в м.Києві (повідомлення № 9057/02/24-2017 від 18.08.2017 року) та інформації з державних органів (ЖЕД № 209, Дарницькою районною в м.Києві державною адміністрацією, Департаменту земельних ресурсів КМДА, Департаменту містобудування і архітектури, Дарницького РУ ДСНС України, Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва) витікає, що ТОВ «Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком» має суттєві порушення податкового законодавства, втому числі:
вчинили рейдерський захват комунальної власності:
1) дитячого майданчика;
2) прибудинкової території (приблизно 0,35 гектара).
На незаконно займаній земельній ділянці дані товариства звели:
1) незаконні цегляні та металеві будівлі;
2) цегляні та металеві паркани;
3) гаражі.
При чому, Дорошенко Т.А., Пєтухов І.М. і Лагодич Н.В. не платять 15 років податків за користування землею і на отриманий прибуток від оренди приміщень будинку і гаражів.
Щодо особи 1 як приватного споживача послуг цих двох підприємств, то останні з 2003 року по 2016 рік безпідставно справляли кошти за послуги, на значну частину яких вони не мали і не мають жодних документів і дозволів, і які вони в основному не оподатковували.
Тривала ейфорія безкарності керівників даних підприємств призвела до того, що два сайти (зазначення назв сайтів) і один домен (зазначення домену) особи 1 дані підприємства незаконно відібрали, а згодом – домен протизаконно перепродали харків’янину, зробивши його підприємство збитковим.
Виходячи з цивільної справи №753/8648/16-ц за позовом особи 1 до даних двох підприємств і харківського скупника краденого, керівники ТОВ “Адамант” і ТОВ “Адамант-Телеком” надали відповідні пояснення суду, що вони не надавали особі 1 послуги хостингу і делегування домену впродовж 2012-2016 року, при цьому залишаючи відкритим факт того, а куди останні дівали його кошти і чому їх не оподатковували? Також незрозумілим залишається те, на якій підставі ТОВ «Адамант» без належного повідомлення клієнта і отримання від нього дозволу передав на обслуговування особи 1 два сайти і один домен ТОВ «Адамант-Телеком»? Також досі незрозуміло, на якій підставі ТОВ «Адамант» від особи 1 отримував з 2003 по 2005 роки кошти і чому їх не оподатковував?
Виходячи з наявної інформації у кримінальному провадженні № 42015100020000229 щодо даних двох підприємств з’ясовано, що значна частина їх працівників зайнята роботою надому, а значить з допущеними податковими порушеннями. Це саме стосується і ТОВ «Доклаб», де працюють надому біля 90% найнятих працівників, а також яке згідно даних заступника міністра і начальника Управління Департаменту ліцензування МОЗ України не має жодного права працювати без ліцензії МОЗ України.
Це саме стосується і ФОП Ременніков С.В., який у кримінальному провадженні № 32016100030000069 від 27.09.2016 року (за ст.212 КК України) надав покази що він не реєструє жодного найманого працівника, так як вони являються у нього цивільними дружинами (цитата з Протоколу допиту).
Крім того, в порядку допущених інших не менш важливих порушень податкового законодавства вказаними вище 4 (чотирма) суб’єктами господарювань, особа 1 надавав Державній фіскальній службі України і ГУ ДФС у м.Києві близько 2 (двох) кілограмів копій документів.
Результатом опрацювання численних звернень особи 1 було надання йому письмових відповідей заступником начальника ГУ ДФС у м.Києві Лагутіною Златою Володимирівною:
– надання письмової відповіді громадській організації за № 13884/10/26-15-14-05-04-22 від 23.05.2017 року;
– надання особі 1 письмової відповіді за № 12105/В/26-15-14-05-04-23 від 30.08.2017 року;
– надання письмової відповіді громадській організації за № 588/10/26-15-14-05-01-14 від 12.01.2017 року та дюжину інших подібних листів такого змісту (Цитата):
«Повідомляємо, що за наслідками розгляду заяв громадської організації (зазначення назви організації) щодо можливих порушень норм чинного законодавства України ТОВ «Доклаб», ТОВ «Адамант» та ТОВ «Адамант-Телеком», посадовими особами ГУ ДФС у м.Києві були проведені позапланова документальна та фактичні перевірки зазначених підприємств, в результаті чого були встановлені окремі порушення норм податкового законодавства.
– надання особі 1 відповіді від заступника Голови ДФС України Білана Сергія Васильовича за № 15675/6/99-99-1/03-01-15 від 20.07.2017 року, в якому зазначалося що для організації фактичної перевірки ФОП Ременнікова С.В. в періоди з 2015-2017 роки уповноважуються посадові особи ГУ ДФС у м.Києві.
Щодо останнього, то заступник начальника ГУ ДФС у м.Києві Лагутіна Злата Володимирівна листом за № 13884/10/26-15-14-05-04-22 від 23.05.2017 року повідомила громадську організацію особи 1 тим «…що у разі надання документів, які свідчать про порушення вимог податкового законодавства, ГУ ДФС у м.Києві будуть вжиті заходи, визначені Кодексом».
Відповідно до даної альтернативи, Лагутіна З.В. отримала від особи 1 його громадської організації біля 1 кг. (одного кілограма) у копіях документів доказів порушення податкового законодавства ФОП Ременніковим С.В., однак досі жодної із перевірок Лагутіна З.В. так і не провела, при цьому – проігнорувавши вказівки першого заступника Голови ДФС України Білана С.В., який у відповідності до листа за № 15675/6/99-99-1/03-01-15 від 20.07.2017 року її на це уповноважив (ст.364, 368 КК України).
08.11.2017 року особі 1 було надіслано рекомендований лист від начальника 2-го ВРКП СУФР ДПІ у Дарницькому районі м.Києва Коновалова С.С. за № 8112/В/26-51-23 яким його повідомлялося, що згідно висновків проведеної працівниками ГУ ДФС у м.Києві перевірки ТОВ «Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком» жодних порушень не було виявлено (ознака ст.366 КК України).
Щодо працівника ДФС Кучера, який перевищуючи свої повноваження, у відповідь на тверду громадську позицію особи 1 вдався до його звинувачень у ніким невстановлених правопорушеннях, при цьому паплюжачи його честь і гідність – досі не стало предметом службового розслідування, якого особа 1 неодноразово ініціював до органів ДФС і Кабміну тривалістю понад 6 (шість) місяців.
Перешкоджання законній діяльності профспілок або їх органів може виразитись у: встановленні будь-яких обмежень трудових, соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією і законами України, у зв’язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом із неї; порушенні гарантій, які встановлені законом для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів; невиконанні роботодавцем обов’язку щодо створення належних умов для діяльності профспілкових організацій; невиконанні законного рішення профспілки; створенні перепон для об’єднання профспілок в асоціації; незаконному втручанні в організацію та порядок проведення зборів, конференцій, інших заходів, які проводяться профспілками відповідно до закону; примусовому розпуску, припиненні, а також забороні діяльності профспілок, їх об’єднань у не судовому порядку; позбавленні їх права власності на будь-яких інших, крім судового рішення, підставах; створення перепон щодо укладання профспілками колективних договорів, угод та здійснення контролю за їх дотриманням; ненаданні службовими особами відомостей, що стосуються умов праці, додержання законодавства про працю тощо. Перешкоджання законній діяльності громадських організацій або їх органів може проявитись у будь-яких діяннях, у тому числі із числа описаних вище, які спрямовані на створення перепон у виконанні громадськими організаціями або їх органами Їх статутних завдань, реалізації прав, включаючи право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності, обмеження прав і свобод громадян у зв’язку з їх належністю або неналежністю до об’єднань громадян. Перешкоджання може виразитись також у погрозах, насильстві або іншому протиправному впливі на керівників чи інших членів профспілок, політичних партій або громадських організацій та їх органів з метою не допустити виконання ними своїх повноважень чи домогтися прийняття неправомірного рішення з боку цього представника чи профспілкового органу. Об’єктивну сторону розглядуваного злочину утворює перешкоджання законній діяльності об’єднанню громадян з будь-яким статусом і будь-якого рівня (ланки): громадському об’єднанню з всеукраїнським, місцевим чи міжнародним статусом; первинній; місцевій, обласній, регіональній, республіканській чи іншій профспілковій організації; республіканській структурі політичної партії чи її місцевим осередкам; органу таких об’єднань будь-якого рівня; керівникам чи іншим представникам таких об’єднань чи їх органів. Якщо спосіб перешкоджання сам по собі є злочинним (перевищення влади або службових повноважень, заподіяння тілесних пошкоджень, погроза вбивством, службове підроблення, порушення рівноправності громадян), то вчинене за наявності для того підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ст.170 та ст.365, 121, 122, 129, 366, 161 ККУ. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій чи бездіяльності, які спрямовані на перешкоджання законній діяльності зазначених об’єднань громадян або їх органів. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Статтею 19 Конституції України визначено: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В статті 170 КК України зазначено: «Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів — карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Статтею 367 КК України (Службова недбалість) законодавець передбачив таке:
“1.Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, карається штрафом від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого. З об’єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: 1) дія або бездіяльність служ” бової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинний зв’язок між вказаним діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.
Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових, обов’язків через несумлінне ставлення до них; 2) неналежного виконання службових обов’язків через несумлінне ставлення до них. Невиконання службових обов’язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі. Цей вид недбалості називають “чистою” бездіяльністю – службова особа повністю не виконує свої обов’язки. Неналежне виконання службових обов’язків – це такі дії службової особи в межах службових обов’язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби. Такий вид службової недбалості називають “змішаною” бездіяльністю, за якої службова особа вионує свої обов’язки неналежне, діє не до кінця, не вчиняє всіх очіуваних від неї дій. Відповідальність за ст.367 КК України настає лише у випадку, якщо дії, неиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені зазначеній статті – наслідки, входили у коло службових обов’язків цієї службової особи, іншими словами, якщо обов’язок діяти відпоідним чином юридичне був включений (законом, указом, постаноою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень акої особи. Для наявності складу службової недбалості слід встановити, що службова особа мала реальну можливість виконати належним чином свої обов’язки. Визначення можливості (чи неможливості) виконання нею своїх обов’язків здійснюється за допомогою відповідних об’єктивних та суб’єктивних факторів. До об’єктивних факторів належать зовнішні умови, в які поставлена службова особа (забезпечення охорони матеріальних цінностей, наявність транспорту чи людських ресурсів), а до суб’єктивних – особливості цієї особи (її фізичні дані, ступінь інтелектуального розвитку, наявність спеціальних знань, досвіду роботи тощо). При службовій недбалості за наявності об’єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісне ставиться до виконання своїх обов’язків, у зв’язку з чим виконує їх неналежним чином (поверхово, неуважно несумлінно) або взагалі не виконує. Склад службової недбалості передбачає заподіяння істотної шкоди. Для кваліфікації діяння за ст. 367 КК України слід встановити, що воно вчинене службовою особою під час виконання владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Суб’єктом службової недбалості може бути лише службова особа.
Статтею 56 Конституції України констатується: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».
Ст.364 КПК (Зловживання владою або службовим становищем) зазначає: «1.Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,- карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2.Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу,- караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
Статтею 256 КК України (Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності) передбачено таке:
“1.Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття Їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють Їх злочинній діяльності,- караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. 2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або повторно, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
За своєю сутністю це посягання являє собою сприяння діяльності вже існуючої злочинної організації, а за юридичною конструкцією – причетність до передбаченого ст. 255 злочину, яка виділена в спеціальній статті особливої частини кримінального кодексу. Об’єктом злочину є громадська безпека.
Об’єктивна сторона злочину включає в себе заздалегідь не обіцяне: 1) сприяння учасникам злочинних організацій; 2) укриття Їх злочинної діяльності; 3) здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльностіСприяння учасником злочинних організацій – це допомога організації в цілому, її підрозділам чи окремим учасникам, призначена для забезпечення існування і розвитку організації, можливості реалізації злочинних намірів, які вони ставлять перед собою. Це сприяння не стосується вчинення конкретних посягань, що їх здійснює злочинна організація,- така допомога означає співучасть у відповідних злочинах. Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій – це діяння, які полягають в переховуванні: організаторів, керівників та рядових учасників злочинної організації; осіб, які, не будучи членами злочинної організації, виступають співучасниками злочинів, вчинених такою організацією; знарядь чи засобів вчинення злочину, інших предметів, які використовуються для забезпеч чення діяльності усієї організації чи при вчиненні окремих посягань; предметів, що здобуті внаслідок злочинної діяльності організації тощо. Заздалегідь не обіцяним сприяння учасникам злочинних організацій є тоді, коли про його наступне надання не повідомлялося до моменту створення організації. Тобто сприяння надається вже існуючій організації, й виникнення не обумовлене наданим сприянням. Інакше таке сприяння становить пособництво злочину, передбаченому ст. 255 КК України. Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій буде заздалегідь не обіцяним за умови, що воно не обіцяне до створення організації чи до моменту завершення окремих злочинів, вчинюваних злочинною організацією. В іншому випадку такі дії становлять співучасть у злочині, передбаченому ст. 255, або в злочинах, які вчиняє організація і приховування яких було заздалегідь обіцяне.
Способами вчинення таких дій є: надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів.
Під здійсненням інших дій, які сприяють злочинній діяльності учасників злочинних організацій, розуміються будь-які дії, які можуть полягати, наприклад, у створенні перешкод для представників влади, що ведуть боротьбу з діяльністю організації, наданні учасникам злочинних організацій інших засобів здійснення злочинної діяльності, крім тих, що перелічені вище, тощо. Суб’єкт злочину загальний. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Винний знає, що надання допомоги учасникам злочинної організації, а тим самим і всій організації, укриття їх злочинної діяльності служить продовженню їх злочинної діяльності, розуміє, що цим він сприяє організованій злочинній діяльності, а, отже усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх діянь. Він передбачає, що такі його діяння призводять до того, що продовжується злочинна діяльність організації, а тим самим і заподіюється шкода громадській безпеці. Усвідомлюючи неминучість таких наслідків, винний бажає їх або ж байдуже ставиться до них. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) службового особою; 2) повторно. Повторність, у складі цього злочину означає вчинення його два або більше рази, якщо відсутні ознаки продовжуваного сприяння.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 01.01.2020 року Лагутіна З.В., Семенякін, Сєдова і Верещагін своїми потенційними протипраними діями повністю нівелювали кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодили наповненню державної скарбниці на сотні мільярдів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Якщо добре проаналізувати написане, то хіба не за ці стандарти права щодня і на протязі шести років гинуть в ООС найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Лагутіна З.В., Семенякін, Сєдова і Верещагін через свою безграмотність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, Лагутіна З.В., Семенякін, Сєдова і Верещагін саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштують цим ганебним диверсантам фекальну люстрацію, якщо НАБУ, ДБР, СБУ, Генеральний прокурор України і Президент України не бажають реагувати на це у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Лагутіна З.В., Семенякін, Сєдова і Верещагін вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність Лагутіної З.В., Семенякіна, Сєдова і Верещагіна також витікають з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то підривну діяльність Лагутіної З.В., Семенякіна, Сєдової і Верещагіна слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії Лагутіної З.В., Семенякіна, Сєдової і Верещагіна є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Лагутіна З.В., Семенякін, Сєдова і Верещагін явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом регулярно перевищують свої службові повноваження, вчиняють підроблення, умисно не проводить перевірочних заходів на підприємствах-неплатників податків, приховують вчинені злочини, перешкоджають діяльності громадських організацій, надають допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, вчиняють саботаж і диверсії, регулярно порушують присягу держслужбовця, тим самим бойкотуючи роботу органу ДФС. Саботаж і бойкотування роботи органу ДФС прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Лагутіна З.В., Семенякін, Сєдова і Верещагін умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Лагутіною З.В., Семенякіним, Сєдовою і Верещагіним вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Лагутіної З.В., Семенякіна, Сєдової і Верещагіна наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Лагутіною З.В., Семенякіним, Сєдовою і Верещагіним містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до НАБУ, ДБР і СБУ про вчинені кримінальні правопорушення Лагутіною З.В., Семенякіним, Сєдовою і Верещагіним. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Національного агентства України з питань державної служби про не належну поведінку Лагутіної З.В., Семенякіна, Сєдової і Верещагіна, які грубо і регулярно порушують присягу держслужбовця. Очікуємо результатів адекватного реагування від НАБУ, ДБР і СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Національного агентства України з питань державної служби — щодо відкриття дисциплінарної справи. Також сподіватимемося на певний суспільний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.