Суддя Колегаєва С.В. Чи законні рішення божевільних суддів?

04.08.2017 року особа 1 подав слідчому судді Деснянського районного суду м.Києва заяву за вих. № 1646/04 про відвід слідчого СВ СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві
Хілько А.В. у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року.
В якості обгрунтування відводу слідчого СВ СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року було:
– не розгляд клопотання за вих. № 457/15 від 15.09.2016 року та не надання на нього відповіді;
– не розгляд клопотання за вих. № 495/03 від 03.10.2016 року та не надання на нього відповіді;
– не розгляд клопотання за вих. № 811/17 від 17.01.2017 року та не надання на нього відповіді;
– не розгляд клопотання за вих. № 891/19 від 20.02.2017 року та не надання на нього відповіді;
– не розгляд клопотання за вих. № 894/19 від 20.02.2017 року та не надання на нього відповіді;
– не розгляд заяви за вих. № 898/21 від 21.02.2017 року та не надання на неї відповіді;
– не розгляд клопотання за вих. № 1058/16 від 16.03.2017 року та не надання на нього відповіді;
– не розгляд клопотання за вих. № 1140/03 від 03.04.2017 року та не надання на нього відповіді;
– не розгляд клопотання за вих. № 1141/03 від 03.04.2017 року та не надання на нього відповіді;
– вчинення службового підроблення з метою покривання вчинених злочинів фігуранта у справі провадження.
Останнє доказується тим, що 27.02.2017 року слідча СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. винесла Постанову від 24.02.2017 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим без попереднього його допиту та вручення йому Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки у кримінальному провадженні, що власне ним і було оскарженим 15.03.2017 року.
Тобто, Ухвалою у судовій справі за № 754/3299/17 від 15.03.2017 року особа 1 оскаржив Постанову від 24.02.2017 року слідчої СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. про не визнання його потерпілим, після чого дана слідча мусила надати останньому Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки у кримінальному провадженні та розглянути подані їй 8 (вісім) клопотань і заяв, не кажучи вже про проведення його допиту і допиту свідків у справі провадження, чого власне так і не зробила впродовж 15 (п’ятнадцяти) календарних місяців.
Однак, взамін цього слідча СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. 31.03.2017 року винесла повторну Постанову про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року на підстави нібито надісланої їй на розгляд заяви про визнання особи 1 потерпілим, чого насправді не було.
Крім того, особа 1 у своїй заяві за вих. № 1646/04 від 04.08.2017 року про відвід слідчого СВ СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року посилався на те, що остання досі не вчинила наступних обов’язкових слідчих дій:
1) жодного разу не допитала мене у справі провадження;
2) не виконали жодної із 7 (семи) Ухвал слідчих суддів щодо вчинення процесуальних дій у даному кримінальному провадженні;
3) не допитала 11 (одинадцять) свідків у справі провадження:
– Надію Семенову (працівницю ФОП Ременнікова С.В.);
– свідка сторони потерпілого особа 2;
– свідка сторони потерпілого особа 3;
– свідка сторони потерпілого особа 4;
-свідка сторони потерпілого особа 5;
-свідка сторони потерпілого особа 6;
– консьєржку під’їзду дому № 35, в якому проживає Ременніков С.В.;
– слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП в м.Києві Підлужняк;
– оперуповноваженого 1-го відділу Деснянського УП ГУ НП в м.Києві Шубіна О.О.;
– двох патрульних Деснянського УП ГУ НП в м.Києві, які прибули на місце події 26.08.2016 року на машині «Тойота» за номерним знаком – 2892 та затримували Ременнікова С.В.;
4) не провела документальну перевірку за останні три роки діяльності Ременнікова С.В., за які він продав 11 (одинадцять веб-сайтів) і надавав послуги 12 дванадцяти) підприємствам;
5) не надала правової оцінки тому, що Ременніков С.В. проводить господарську діяльність не за своїми КВДами (ознака фіктивності діяльності);
6) не надала правової оцінку відсутності у ФОП Ременнікова С.В. дозволів на заявлену ним «комерційну марку «Студія Мотильок»;
7) не надала правової оцінки тому фактові, що роботи по Договору проводила Олена Кір’янова, яка офіційно не була працевлаштованою;
8) не надала правової оцінки тому фактові, що згідно діючого законодавства України, «коханки» і «цивільні дружини» суб’єктів господарювання не позбавлено обов’язку сплачування податки та обов’язкові відрахування в установлені фонди;
9) не дослідила і не надала правову оцінку тому, що банківська картка за № 4149437853102364 ФОП Ременнікова С.В. оформлена не як на для комерційної діяльності, а як для особистих потреб Ременнікова С.В.;
10) не дослідила і не надали правової оцінки фактові трудової зайнятості Олени Кір’янової на посаді керівника інтернет-проектів, однак яка ніде не відображена у податкових звітностях ФОП Ременнікова С.В.;
11) не дослідила і не надала правової оцінки факту щодо відсутності у ФОП Ременнікова С.В. трудової угоди з найнятою працівницею Оленою Кір’яновою;
12) не дослідила і не надала правової оцінки тому, що ФОП Ременніков С.В. уникає сплати податків та обов’язкових відрахувань в установлені фонди на найнятого працівника Олену Кір’янову;
13) не дослідила і не надала правової оцінки фактові трудової зайнятості Надії Семенової у ФОП Ременнікова С.В. на посаді SEO- і PR-менеджера;
14) не дослідила і не надала правової оцінки факту відсутності у ФОП Ременнікова С.В. трудових угод з найнятим працівником Надією Семеновою;
15) не дослідила і не надала правової оцінки тому фактові, що ФОП Ременніков С.В. уникає сплати податків та обов’язкових відрахувань в установлені фонди на найнятого працівника Надію Семенову;
16) не встановила власників 11 сайтів, яким надавав свої послуги ФОП Ременніков С.В.;
17) не допитала власників 11 сайтів про умови договору і кошторис послуг ФОП Ременнікова С.В.;
18) не встановила 15 керівників компаній, яким ФОП Ременніков С.В. надавав свої послуги;
19) не допитала 15 керівників компаній, яким ФОП Ременніков С.В. надавав платні послуги;
20) не надала особі 1 Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у даному провадженні;
21) не надала особі 1 копію витягу з ЄРДР у даному провадженні;
22) не залучила експертів у даному провадженні для встановлення процесуальної істини;
23) не надала особі 1 інформації про процесуальних керівників у даному провадженні;
24) не надала особі 1 інформації про наявність інших слідчих у даному провадженні;
25) не залучила до справи провадження уже надані особою 1 докази та не надала йому можливість додатково долучити інші докази у справі провадження;
26) не провела перехресних допитів у даному провадженні тощо.
Також, особа 1 в своїй заяві про відвід слідчого СВ СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року посилався на те, що дана слідча три рази незаконно закривала дане кримінальне провадження, тричі ігноруючи зобов’язання слідчих суддів Деснянського районного суду м.Києва щодо вчинення низки нею низки процесуальних дій у даному провадженні. Слідча Хілько А.В. також не скорилася прямим наказам і дорученням своїх безпосередніх керівників щодо виконання їх вказівок по належному веденню досудового розслідування у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року, на рівнях: в ДПІ, в СУ ДФС м.Києва, в ДФС України.
За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК, заявляння самовідводу слідчим, прокурором, захисником, представником, експертом, спеціалістом, перекладачем, слідчим суддею, суддею, присяжним, секретарем судового засідання є не їх правом, а обов’язком.
Відвід слідчому і слідчому судді може бути заявлений лише у процесі досудового кримінального провадження. Якщо їм не було відомо про родинні зв’язки чи інші підстави для відводу і ці обставини з’ясувалися у процесі судового розгляду, то заяви про відвід не приймаються, однак оцінку цьому факту може надати суд у межах своїх повноважень. Право на заявляння відводів надається законом як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Відвід особам, зазначеним у ч.1 цієї статті, може бути заявлений будь-яким учасником кримінального провадження як під час досудового розслідування, так і судового розгляду. Заяви про відвід чи самовідвід подаються до початку судового розгляду для того, щоб не ускладнювати судового процесу. Якщо підстави для відводу були відомі, однак заяви про це своєчасно не зроблено, суд має з’ясувати причини такого поводження учасника кримінального провадження і відповідно реагувати, адже це може бути зроблено з метою затягування провадження, прийняття незаконного судового рішення та його скасування, з інших мотивів.
Законодавець надає учасникам судового провадження можливість коректного розв’язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання. Відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов’язує необхідність усунення слідчого судді, судді від участі у судовому провадженні.
Згідно зі ст.28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Слідча Хілько А.В. не вчинила жодної процесуальної дії, згідно поданих особою 1 клопотань та заяв, а також щодо виконання нею численних судових Ухвал, у результаті чого досудове провадження зводиться лише до потенційного усунення особи 1 від справи в якості потерпілого та до відповідних оскаржень дій слідчого в суді і в прокуратурі.
23.08.2017 року, особі 1 було надіслано простий поштовий лист слідчим суддею Деснянського районного суду м.Києва Колегаєвою Світланою Вікторівною, в якому була копія Ухвали у справі № 754/10141/17 від 09.08.2017 року. З тексту Ухвали у справі № 754/10141/17 від 09.08.2017 року витікає, що “…заявник…, слідча… у судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином…”, що є підлою, не гідною звання українського судді брехнею.
Насправді особу 1 на вказане судове засідання суддя Колегаєва Світлана Вікторівна не запрошувала, доказом цьому у судовій справі 754/10141/17 від 09.08.2017 року досі не має прийнятних доказів (у формі повідомлення про отримання рекомендованого листа, вкладення у цінний лист, номер відповідного запису в журналі прийому телефонограм, часу прийому телефонограми і прізвища особи, яка прийняла телефонограму).
У черговий раз винесеній неправосудній Ухвалі у судовій справі 754/10141/17 від 09.08.2017 року, явно з нездоровим глуздом суддя Колегаєва Світлана Вікторівна зазначає таке: “Слідчий суддя вважає, що викладені в заяві підстави щодо відводу не передбачені ст.77 КПК України, доводи викладені в заяві про відвід, не містить доказів, що вказують на не об’єктивність чи упередженість слідчого під час досудового слідства…
За результатами розгляду скарги… слідчим суддею Деснянського районного суду м.Києва було постановлено ухвалу від 13.04.2017 року, якою скаргу… на постанову слідчого СВ СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України залишено без задоволення”, що теж є явною ознакою повного божевілля даного судді.
Насправді ж, як це вже було написано вище, Ухвалою у судовій справі за № 754/3299/17 від 15.03.2017 року особа 1 оскаржив Постанову від 24.02.2017 року слідчої СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. про не визнання його потерпілим, а відповідно, потреби ще один раз подавати слідчому заяву про визнання потерпілим, рівно як і оскаржувати повторну Постанову про не визнання потерпілим вказаної слідчої не було ніякого сенсу.
Крім того, суддя Колегаєва Світлана Вікторівна, явно через відхилення у власній психіці, чомусь не додивилася у справі кримінального провадження за №32016100030000069 від 27.09.2016 року досі не розглянутих слідчою Хілько А.В. 8 (вісім) клопотань, не виконаних 8 (вісім) Ухвал слідчих суддів цього ж самого суду, не виконаних 6 (шість) доручень заступника начальника і начальника СУ ФР ГУ ДФС м.Києва, а також того факту, що за останні півтори роки дана слідча навіть не допитала особу 1 і його свідків та не провела жодної слідчої дії, однак поспішила констатувати, що “…доводи викладені в заяві про відвід, не містить доказів, що вказують на не об’єктивність чи упередженість слідчого під час досудового слідства…”.
Слідчий суддя Колегаєва С.В. вчинила службове підроблення, як підставу відмовити особі 1 у задоволенні поданої заяви, тим самим наносячи шкоду економіці держави та авторитету судової гілки влади, чим порушила присягу судді і вчинила кримінальне правопорушення, що передбачене ст.366, 375 КК України.
У відповідності до ст.306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується.
Слідчий суддя, який прийняв скаргу до свого провадження, зобов’язаний повідомити скаржнику, а також слідчому чи прокурору, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, про місце і час розгляду скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується.
З метою належної перевірки законності і обґрунтованості оскаржуваних дій чи бездіяльності і рішень слідчого, прокурора слідчий суддя має право витребувати матеріали, якими обґрунтовуються оскаржувані рішення чи дії, та на підставі яких була допущена оскаржувана бездіяльність слідчого чи прокурора. Ними можуть бути: протоколи процесуальних, слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, пояснення громадян і посадових осіб, матеріали ревізії, документи, матеріали оперативно-розшукової діяльності, інші процесуальні документи, раніше винесені прокурором, слідчим, суддею рішення.
Для розгляду скарги запрошуються скаржник, його захисник, представник та законний представник, слідчий чи прокурор, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується, а також інші особи, чиї інтереси безпосередньо зачіпаються в зв’язку із розглядом поданої скарги.
У випадку неявки викликаних у засідання осіб слідчий суддя перевіряє своєчасність їх оповіщення про дату, час та місце розгляду скарги і розглядає питання про можливість прийняття рішення по скарзі за відсутності будь-кого з названих осіб.
Скаржник, його захисник, представник чи законний представник можуть надати судові відповідні дані, які є необхідними для правильного та об’єктивного вирішення поданої скарги. З цією ж метою слідчий суддя вправі витребувати необхідні матеріали за своєю ініціативою.
Обґрунтування скарги заявником у судовому засіданні полягає в роз’ясненні та аргументуванні доводів, викладених у скарзі, їх підтвердженні наявними у скаржника фактичними даними та документами. Право виступити з реплікою означає для скаржника відреагувати на виступи осіб, що беруть участь у розгляді скарги, зокрема, на думку прокурора з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення скарги.
При дослідженні обґрунтованості скарги слідчий суддя має перевірити, чи дотриманий процесуальний порядок винесення оскаржуваного рішення чи проведення оскаржуваної дії, чи мала посадова особа, котра допустила прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії чи бездіяльності, необхідні повноваження, чи немає обставин, що тягнуть закриття провадження. Якщо слідчий суддя скасовує оскаржувані рішення чи визнає незаконними оскаржувані дії чи бездіяльність слідчого та прокурора, він вказує, які порушення норм кримінального матеріального чи процесуального закону були допущені та які дії належить припинити або здійснити слідчому чи прокурору.
Взамін належного виконання своїх посадових обов’язків, слідчий суддя Деснянського районного суду м.Києва Колегаєва С.В. вступила у злочинну змову з слідчими СВ СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. та продовжує методично виносити неправосудні рішення, не звертаючи уваги на те, що за подібні дії вже перебуває у досудовому розслідуванні в НАБУ.
З наведеного витікає, що слідчий суддя Деснянського районного суду м.Києва Колегаєва С.В. вчинила повторні злочини, що передбачені ст.366, 364, 375, 396 КК України.
Крім того, як для даного випадку, позиція судді Колегаєвої С.В. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до гілки судової влади та до керівників держави, що явно наруку ворогам нашої держави. Суддя Колегаєва С.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищила службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів суду.
Саботаж і бойкотування належної роботи судового органу прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам нашої держави. Суддя Колегаєва С.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії в Києві.
Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Колегаєвою С.В., як посадовою особою органу судової влади, вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності громадян.
Вищенаписане дає явні підстави вважати, що в діяльності судді Колегаєвої С.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ст.111 КК України.
Більше того, суддя Колегаєва С.В. сприяє діяльності вже існуючої злочинної організації, а за юридичною конструкцією – причетність до злочину, передбаченого ст.255 КК України.
Об’єктивна сторона злочину включає в себе заздалегідь не обіцяне:
1) сприяння учасникам злочинних організацій;
2) укриття Їх злочинної діяльності;
3) здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності.
Сприяння учасником злочинних організацій – це допомога організації в цілому, її підрозділам чи окремим учасникам, призначена для забезпечення існування і розвитку організації, можливості реалізації злочинних намірів, які вони ставлять перед собою. Це сприяння не стосується вчинення конкретних посягань, що їх здійснює злочинна організація,- така допомога означає співучасть у відповідних злочинах.
Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій – це діяння, які полягають в переховуванні: організаторів, керівників та рядових учасників злочинної організації; осіб, які, не будучи членами злочинної організації, виступають співучасниками злочинів, вчинених такою організацією; знарядь чи засобів вчинення злочину, інших предметів, які використовуються для забезпечення діяльності усієї організації чи при вчиненні окремих посягань; предметів, що здобуті внаслідок злочинної діяльності організації тощо.
Заздалегідь не обіцяним сприяння учасникам злочинних організацій є тоді, коли про його наступне надання не повідомлялося до моменту створення організації. Тобто сприяння надається вже існуючій організації, й виникнення не обумовлене наданим сприянням. Інакше таке сприяння становить пособництво злочину, передбаченому ст.255 КК України.
Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій буде заздалегідь не обіцяним за умови, що воно не обіцяне до створення організації чи до моменту завершення окремих злочинів, вчинюваних злочинною організацією. В іншому випадку такі дії становлять співучасть у злочині, передбаченому ст. 255 КК України, або в злочинах, які вчиняє організація і приховування яких було заздалегідь обіцяне. Способами вчинення таких дій є: захист від покарання, приховування вчинених злочинів, службове підроблення з метою притягнення до покарання, надання інформації тощо.
Під здійсненням інших дій, які сприяють злочинній діяльності учасників злочинних організацій, розуміються будь-які дії, які можуть полягати, наприклад, у створенні перешкод для представників влади, що ведуть боротьбу з діяльністю організації, наданні учасникам злочинних організацій інших засобів здійснення злочинної діяльності, крім тих, що перелічені вище.
Суб’єкт злочину загальний. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Винний знає, що надання допомоги учасникам злочинної організації, а тим самим і всій організації, укриття їх злочинної діяльності служить продовженню їх злочинної діяльності, розуміє, що цим він сприяє організованій злочинній діяльності, а, отже усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх діянь. Він передбачає, що такі його діяння призводять до того, що продовжується злочинна діяльність організації, а тим самим і заподіюється шкода громадській безпеці. Усвідомлюючи неминучість таких наслідків, винний бажає їх або ж байдуже ставиться до них. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: а) службового особою; б) повторно.
Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень суддею Колегаєвою С.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.111, ч.2 ст 256, ч.2 ст.364, ч.2 ст. 375, ч.2 ст.366, ч.2 ст 396 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. Крім того, прийнято рішення повідомити Вищу Раду правосуддя про порушення присяги судді суддею Колегаєвою С.В. Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних силових структур, Вищої Ради правосуддя та належного резонансу небайдужої громадськості, світової спільноти і мас-медіа.