Білоцерківець О.А. Судді-педофіли дискредитують ВРП і уряд

У провадженні Першого СВ ТУ ДБР перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження №52018000000001232 від 26.12.2018 року за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень суддею Шевченківського районного суду м.Києва Голуб Оксаною Анатоліївною за ознаками правопорушень, передбачених ч.1 ст.375 КК України.
24.10.2019 року, у порушення вимог ст.55, 56, 21, 376, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, ст.57 Конституції України та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», слідчий Першого СВ ТУ ДБР Кравченко М.В. надіслав особі 1 поштою простий лист, в якому була копія Постанови від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року, який він отримав 28.10.2019 року. Вважаючи Постанову від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчим Кравченко М.В. передчасною, а відтак підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 30.10.2019 року скаргу за вих. № 3469/30 на адресу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва.
У своїй скарзі за вих. № 3469/30 від 30.10.2019 року особа 1 зазначав, що перед тим як закрити кримінальне провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчий Кравченко М.В. не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
2) не виконав Ухвалу у судовій справі № 760/31197/18 від 14.12.2018 року;
3) вніс до ЄРДР завідомо неправильну частину вчиненого злочину (ч.1 ст.375 КК України, в той час як в заяві про вчинене кримінальне правопорушення та в ухвалі слідчого судді було зазначено ч.3 ст.375 КК України);
4) не вручив особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
5) не надав особі 1 Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у провадженні;
6) не визначив процесуальний статус особи 1 у даному кримінальному провадженні;
7) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
8) жодного разу не допитав існуючих свідків у справі даного провадження;
9) всупереч ч.5 ст.214 КПК та вимогам Наказу ГПУ за № 139 не вніс до ЄРДР вказані особою 1 частини і статті злочину– ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
10) всупереч ст.216 КПК та вимогам Наказу ГПУ за № 139 від 06.04.2016 року досі не перекинув за підслідністю до ГПД НАБУ провадження за ст.364 КК України;
11) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, які були зазначеними у заяві за вих. № 2724/19 від 19.11.2018 року про вчинення кримінального правопорушення;
12) не розглянув в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 2860/28 від 28.01.2019 року;
13) не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 2860/28 від 28.01.2019 року;
14) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. №2724/19 від 19.11.2018 року про вчинення кримінального правопорушення;
15) не допитав фігуранта у справі кримінального провадження щодо суті порушених особою 1 питань у його заяві про вчинені кримінальні правопорушення за вих. № 2860/28 від 28.01.2019 року;
16) не допитав секретаря судового засідання у судовій справі № 761/32257/18;
17) не провів жодного перехресного (одночасного) допиту у даному провадженні;
18) не витребував матеріали судової справи № 761/32257/18 і не досліджував їх;
19) не призначив фоноскопічної експертизи за наявними в особи 1 доказами;
20) не призначив відеоскопічної експертизи за наявними в особи 1 доказами;
21) не призначив для судово-медичної експертизи у відповідності до отриманого особою 1 ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
22) не надав особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні у нього докази вчиненого злочину: документи, звукозапис, відеозапис тощо;
23) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факт отриманого ним ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
24) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факт отримання ним збитків у даному кримінальному провадженні;
25) повторно закрив провадження, не виконавши вимог слідчого судді, відповідно ухвалі суду;
26) не виконав письмових вказівок процесуального керівника, які були йому наданими відразу після скасування судом попередньої постанови про закриття провадження тощо.
21.10.2019 року слідчий Кравченко М.В. закрив кримінальне провадження за № 52018000000001232 від 26.12.2018 року не вчинивши жодної процесуальної і слідчої дії, відсторонивши особу 1 від законної участі в ньому. Слідчий Кравченко М.В. своєю передчасною Постановою від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року також порушив вимоги ст.110 КПК. У відповідності до п.5 ст.110 КПК, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
— зміст прийнятого процесуального рішення;
— місце та час (строки) його виконання;
— особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 21.10.2019 року слідчого Кравченко М.В. про закриття кримінального провадження за № 52018000000001232 від 26.12.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК у Постанові від 21.10.2019 року слідчого Кравченко М.В.:
1) відсутній перелік проведених слідчо-розшукових дій;
2) не зазначені причини не проведення допиту свідків і потерпілих;
3) не вказані причини не проведення експертиз наявних доказів;
4) не надано правової оцінки діям фігуранта у справі провадження;
5) не надано правової оцінки доказам у справі провадження;
6) відсутній реєстраційний номер та дата реєстрації постанови в канцелярії ДБР;
7) відсутній підпис керівника органу досудового розслідування;
8) відсутня печатка або штамп органу досудового розслідування.
В той же самий час Постанова від 21.10.2019 року слідчого Кравченко М.В. навіть не містить наступних позначок: «Згідно з оригіналом», дати створення копії Постанови, ПІП особи що створювала дану копію, зазначення посади і місця роботи особи, що виготовляла копію, підпис особи що створювала дану копію, дати реєстрації Постанови в канцелярії ДБР, ПІП керівника органу досудового розслідування, що ознайомлювався із даною копією, підпису керівника органу досудового розслідування, печатки або штампу органу досудового розслідування тощо. Останнє є доказом того, що слідчий Коциба М.Л. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності», які надавали самостійний привід для скасування Постанови від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження навіть не витребовуючи від слідчого матеріали кримінальної справи. Крім цього, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу. Окрім цього, текст оскаржуваної Постанови містить протиріччя, оскільки слідчий Кравченко М.В. в своїй Постанові від 21.10.2019 року обгрунтовує відсутність складу злочину, а в резолютивній частині Постанови в якості процесуальних підстав для закриття кримінального провадження посилається на положення п.2 ч.1 ст.284 КПК (закриття провадження у зв’язку з відсутністю події злочину).
У відповідності до вищенаписаного, при цьому керуючись ст.21, 55, 56, 110, 220, 376, 534, 535, 303-307 КПК України, ст. 55, 57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини, особа 1 просив суд:
“1. Розглянути скаргу в строк до 5 (п’яти) діб у зв’язку з набранням чинності ст.219 КПК та відповідно вимогам ч.2 ст.306 КПК, або у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) передати судову справу для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи);
2. Скасувати Постанову від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчим Кравченко М.В.
3. Після виходу з нарадчої кімнати вручити копію належним чином завіреної ухвали за наслідками прийнятого судом рішення або надіслати її поштою, у разі винесення її резулятивної частини”.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, Печерським районним судом м.Києва було зареєстровано судову справу № 757/57889/19-к, яку автоматизованою системою документообігу було розподіленою на слідчого суддю Білоцерківець Олега Анатолійовича. 18.03.2020 року із невиправданою затримкою розгляду справи № 757/57889/19-к на 4,5 (чотири з половиною) календарних місяці, слідчий суддя Білоцерківець О.А. нібито провів судове засідання, під час якого вчинив кримінальні і дисциплінарно караємі вчинки:
— навмисно затримав розгляд чергової судової справи на 4,5 (чотири з половиною) календарних місяці, в той час як ч.2 ст.306 КПК вимагала розгляду справи до 5 діб;
— не повідомив процесуального керівника (прокурора) про призначення судового засідання з розгляду скарги на Постанову від 21.10.2019 року щодо закриття кримінального провадження;
— вчинив службове підроблення, адже повідомив 17.03.2020 року скаржника про скасування призначеного ним на 18.03.2020 року судового засідання у зв’язку з введенням в країні карантину (відповідно Постанові Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року за № 215 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року за № 211”);
— у порушення вимог ст.22, 284, 306 КПК, Конституції України та практики ЄСПЛ незаконно відсторонив скаржника від участі у судовому провадженні;
— проводив 18.03.2020 року судове засідання без участі скаржника;
— проводив 18.03.2020 року судове засідання без участі слідчого;
— проводив 18.03.2020 року судове засідання без участі процесуального керівника;
— виніс неправосудне рішення, яке не передбачене нормами КПК, Конституцією України та практикою ЄСПЛ;
— розглядав скаргу на Постанову від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 21.10.2097 року слідчим Першого СВ ТУ ДБР Кравченко М.В., якого особа 1 насправді не оскаржував і якого в реєстрі ЄРДР взагалі не значиться;
— прийняв рішення за скаргою на Постанову від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 21.10.2097 року слідчим Першого СВ ТУ ДБР Кравченко М.В., якого особа 1 насправді не оскаржував і якого в реєстрі ЄРДР не обліковується;
— уник виконання вимог ст.129-1 Конституції України, яка незалежно від позиції чи присутності у судовому засіданні особи 1 з розгляду судової справи № 757/57889/19-к від 18.03.2020 року вимагала від судді Білоцерківець О.А. скасування Постанови від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчим Першого СВ ТУ ДБР Кравченко М.В., так як останній зовсім не виконав вимог первинної ухвали слідчого судді (яка стала підставою для відкриття кримінального провадження), так як досі не вніс до ЄРДР жодної кваліфікаційної статті вчиненого злочину, які були зазначеними в ухвалі і в заяві про вчинені кримінальні правопорушення;
— уник виконання вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанові Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», які передбачали скасування Постанови від 21.10.2019 року про закриття провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчим Першого СВ ТУ ДБР Кравченко М.В., оскільки Постанова слідчого не відповідає вимогам документу (або копії документу);
— не скорився вимогам пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) адже мусив на п’ятнадцятий день не розглянутої судової справи № 757/57889/19-к передати її для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи);
— суддя не застосував заходів для відкладення розгляду скарги бодай на 1 раз та не надсилав скаржнику повторного виклику у судове засідання;
— не з’ясовував причин не явки особи 1 у засідання та не розглядав можливість розгляду справи без нього;
— тривалим не розглядом скарги приховував вчинені злочини фігуранта у справі провадження;
— перешкодив громадській діяльності особи 1;
— затягуючи розгляд усіх судових засідань на вкрай нерозумний строк, а також регулярно постановлюючи неправосудні рішення (які згодом скасовуються апеляційною інстанцією), суддя тим самим перешкоджає наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, які через корупційну діяльність чиновників (суддів, правоохоронців тощо) досі не потрапляють в державний бюджет;
— грубо і повторно порушив присягу судді.
Отож, 18.03.2020 року суддя Білоцерківець О.А. виніс ухвалу у судовій справі № 757/57889/19-к, якою було залишено скаргу особи 1 за вих. № 3469/30 від 30.10.2019 року на Постанову від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчим Першого СВ ТУ ДБР Кравченко М.В. без задоволення. Своє рішення у судовій справі № 757/57889/19-к слідчий суддя Білоцерківець О.А. обґрунтував лише тим, що «…у зв’язку з відсутністю даних про волевиявлення заявника на час розгляду скарги щодо підтримання вимог останнього… у задоволенні скарги… слід відмовити».
Останнє не відповідає вимогам Кримінально-процесуального закону, Конституції України та практиці ЄСПЛ. Крім цього, викладене в ухвалі у судовій справі № 757/57889/19-к від 18.03.2020 року зовсім не відповідає фактичним обставинам справи. А саме, особа 1 не з’явився на судове засідання у судовій справі № 757/57889/19-к від 18.03.2020 року у зв’язку з тим що йому передзвонила секретар судового засідання Пархоменко М.О. і повідомила, що судового засідання у даній справі не відбудеться 18.03.2020 року у зв’язку з тим, що Кабінет Міністрів України виніс Постанову від 11 березня 2020 року за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та у зв’язку з наданими роз’ясненнями з цього приводу Верховним Судом щодо обмеження розгляду судових справ. Крім цього, суддя Білоцерківець О.А. розглядав оскарження Постанови від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 21.10.2097 року слідчим Першого СВ ТУ ДБР Кравченко М.В., якого особа 1 насправді не оскаржував і якого насправді в реєстрі ЄРДР не значиться.
Також, статтею 306 КПК України не передбачено проведення судового засідання без участі скаржника. Суддя Печерського районного суду м.Києва Білоцерківець О.А. виніс Ухвалу від 18.03.2020 року без обов’язкової участі у даному судовому засіданні особи 1. Суддя Білоцерківець О.А. не з’ясовував причин не явки у дане судове засідання особи 1, а також не розглядав можливість розгляду скарги у його відсутність. Більше того, заходів для відкладення розгляду скарги та повторного виклику особи 1 у судове засідання слідчим суддею вжито не було. І це попри те, що даний суддя протримав у себе без розгляду дану скаргу майже 5 (п’ять) календарних місяців, в той час як ч.2 ст.306 КПК вимагала проведення розгляду даної скарги до 5 (п’яти) днів.
Також слід звернути окрему увагу і на вимоги ст.129-1 Конституції України, які не залежно від рішення особи 1 чи його присутності у судовому засіданні з розгляду судової справи № 757/57889/19-к від 18.03.2020 року вимагали від судді Білоцерківець О.А. скасування Постанови від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчим Першого СВ ТУ ДБР Кравченко М.В., так як останній зовсім не виконав вимог первинної ухвали слідчого судді (яка стала підставою для відкриття даного кримінального провадження), так як досі не вніс до ЄРДР жодної кваліфікаційної статті вчиненого злочину, які були зазначеними в ухвалі і в заяві про вчинене кримінальне правопорушення.
Це саме стосується і не відповідності Постанови від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчого Першого СВ ТУ ДБР Кравченка М.В. Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанові Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», які також були окремою підставою для скасування Постанови від 21.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчим Кравченка М.В., що власне і підтверджувалося наданою копією рішення Верховного Суду у судовій справі №826/247/18 від 11.01.2019 року, яка була в додатку до поданої скарги.
Крім цього, суддя Білоцерківець О.А. регулярно порушує вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та КПК України, адже не ставить свої підписи у повістках (судових викликах), неправомірно схиляючи секретаря судового засідання до вчинення цієї йому невластивої дії (ознаки перевищення повноважень).
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 18.03.2020 року суддя Білоцерківець О.А. виніс біля 9-ти неправосудних ухвал, якими з однієї сторони повністю нівелював кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – зумисно перешкодив наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У відповідності до Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 26.11. 2010 року за № 30 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 15.09.2016 року № 58, від 02.03. 2018 року за № 17, від 12.04. 2018 року за № 16):
«п.19. Повторний автоматизований розподіл судової справи може проводитись модулем автоматизованого розподілу в порядку, визначеному п.6 цього Розділу у випадках:
1) коли суддя або суддя-доповідач не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти календарних днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені процесуальним законом — на підставі розпорядження керівника апарату, підписаного у відповідності до його посадових обов’язків;
2) у разі наявності протоколу про неможливість проведення автоматизованого розподілу та після усунення обставин, що унеможливлювали його здійснення — на підставі розпорядження керівника апарату суду, підписаного у відповідності до його посадових обов’язків;
3) у випадках порушення пункту 5 Розділу III цього Положення, якщо це призвело до порушення порядку визначення судді — на підставі розпорядження керівника апарату суду (секретаріату)».
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження — суд.
Відповідно до положення ст.21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень), передбачено таке: «ч.1 Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону».
У відповідності до ст.22 КПК (Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості) зазначено: “1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. 6. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків”.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Виходячи з конструкції ч.1 ст.6 Конвенції, можна зробити висновок, що у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. Що стосується принципу публічності, то він є важливим елементом права на справедливий суд. Наступним елементом права на справедливий суд згідно ст.6 Конвенції є право на розумний строк розгляду.
Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні ст.6 Конвенції є: 1) здатність ухвалювати обов’язкові для виконання рішення; 2) обов’язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності «суду»; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4) гарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи. Європейський суд з прав людини досить вимогливо підходить і до встановлення того, чи був суд, який розглядав справу, незалежним та чи забезпечена його безсторонність. Принцип безсторонності передбачає відсутність у судді особистої заінтересованості у справі та спроможності виконати роль безстороннього арбітра, який вирішує справу незалежно, підпорядковуючись виключно закону. Право на справедливий судовий розгляд є процесуальним правом кожної людини, чиї права порушені, не визнані чи оспорюються. Суть цього права полягає в тому, що, по-перше, воно є правом для захисту інших прав, а по-друге, це право має власну самодостатню цінність як складовий елемент принципу верховенства права.
Якщо добре проаналізувати вищенаписане, то хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Білоцерківець О.А. через свою нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Білоцерківець О.А. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують цьому збоченцю і диверсанту фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент не бажають реагувати на це у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Білоцерківець О.А. вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 757/57889/19-к також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Білоцерківець О.А. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Білоцерківець О.А. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Білоцерківець О.А. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, затягує розгляд судових справ на вкрай нерозумний строк (аж до закінчення строку досудового розслідування), приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Білоцерківець О.А. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Білоцерківець О.А. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Білоцерківець О.А. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Білоцерківець О.А. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Білоцерківець О.А. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Білоцерківець О.А., який регулярно та грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — щодо відкриття дисциплінарної справи. Також сподіватимемося на суспільний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.