Недоумок Гречківський П.М. знов бере хабарі і кришує суддів
08.05.2021 року особа 1 подав до Вищої ради правосуддя скаргу щодо дисциплінарного проступку судді Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніної Лариси Миколаївни.
У скарзі зазначалися такі підстави для дисциплінарної відповідальності судді Ішуніної Л.М.
1) ознаки дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «а», «б», «г», «ґ», «д» пункту 1; пунктами 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в тому числі:
– суддя розглянула заявлений їй відвід та винесла ухвалу за результатами розгляду цієї заяви без наявного у справі суду письмового доповнення до заяви про відвід та без додатків до цієї заяви;
– суддя відмовилася перенести судове засідання з розгляду заяви про її відвід у зв’язку з відсутністю у справі суду письмового доповнення до заяви про відвід та без додатків до заяви про відвід судді;
– суддя допустила до участі у розгляді судової справи чотирьох представників позивача, які належним чином не оформили своїх документів на представництво інтересів позивача в суді;
– суддя продовжує затримувати видачу копій ухвал суду на 23 дні;
– суддя принципово не видає вступних і резулятивних частин ухвал суду;
– суддя регулярно порушує таємниці нарадчої кімнати;
– суддя методично вчиняє над учасниками судового процесу тортури, адже продовжує безперервно проводити судові засідання по 3-3,5 години, до того ж у неробочий час (після 18 год.);
– суддя не робить перерв у судових засіданнях для відправлення фізіологічних потреб, тривалість яких перевищує 3,5 годин;
– суддя відмовляє учаснику процесу у перерві в судовому засіданні для прийняття ліків, тривалість якого перевищує 3,5 годин, чим загрожує небезпекою його життю і здоров’ю;
– суддя регулярно фабрикує цивільну справу та веде себе неадекватно;
– суддя не слідкує за порядком у судовому засіданні;
– суддя не знає як вести судове засідання та порушує його етапність і послідовність;
– суддя не знає як готувати рішення суду (регулярно порушує Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814);
– суддя регулярно порушує принципи відводу та самовідводу, за наявності очевидних підстав.
В якості наявних підстав для відкриття дисциплінарного провадження (посилання на фактичні дані, що підтверджують викладені у дисциплінарній скарзі відомості), особа 1 посилався на:
– матеріали судової справи № 760/28584/20
– комп’ютерний диск із відеозаписом судового засідання від 03.02.2021 року
– дві ухвали у судовій справі № 760/28584/20 від 03.02.2021 року
– протоколи медичних обстежень, копії яких долучені до справи № 760/28584/20
– заява про відвід судді Ішуніній Л.М. від 26.02.2021 року
– доповнення до заяви про відвід судді Ішуніній Л.М. від 01.03.2021 року
– копія резулятивної і вступної частини ухвали судді Ішуніної Л.М. у справі № 760/28584/20 від 02.03.2021 року
– фотокопія монітору при огляді веб-сайту Реєстру судових рішень (у справах, які розглядала суддя Ішуніна Л.М., перебуваючи у нарадчій кімнаті)
– Постанова Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) про скасування рішень першої і апеляційної інстанції, які порушили таємницю нарадчої кімнати.
А в додатках до дисциплінарної скарги було надано наступні докази вчинення суддею Ішуніною Л.М. дисциплінарного проступку: інтернет-копію вступної і резулятивної частини ухвали у судовій справі № 760/28584/20 від 02.03.2021 року, один аркуш; фотокопію монітору при огляді веб-сайту Реєстру судових рішень у справах, які розглядала суддя Ішуніна Л.М. з 02.03.2021 по 05.03.2021 року (список справ), один аркуш; копія Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) про скасування рішень першої і апеляційної інстанції, які порушили таємницю нарадчої кімнати, три аркуші; копія Протоколу МРТ – обстеження за № 45569, один аркуш.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 12.05.2021 року, вказаній скарзі було присвоєно № В-880/19/7-21 та передано її для проведення перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківському Павлу Миколайовичу.
01.06.2021 року член Третьої Дисциплінарної палати ВРП Гречківський П.М. розглянув скаргу особи 1 від 08.05.2021 року, за результатами чого склав завідомо хибний висновок з пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Ішуніної Л.М.: “…оскільки скарга не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді”.
08.05.2021 року особа 1 подав до Вищої ради правосуддя скаргу щодо дисциплінарного проступку судді Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніної Лариси Миколаївни.
У скарзі зазначалися такі підстави для дисциплінарної відповідальності судді Ішуніної Л.М.
1) ознаки дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «а», «б», «г», «ґ», «д» пункту 1; пунктами 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в тому числі:
– суддя не надсилає судових викликів (повісток) та не повідомляє про розгляд цивільної справи;
– суддя провела засідання 10.03.2021 року та постановила ухвалу про закриття підготовчого засідання без повідомлення особи 1 про це;
– суддя попередньо не розглянула подану 09.03.2021 року заяву про її відвід за нововиявленими підставами;
– суддя попередньо не розглянула клопотання від 09.03.2021 року про надсилання судових викликів виключно на паперовому носії (через тимчасову відсутність у відповідача інтернету і робочих електронних скриньок, у зв’язку зі зміною провайдера);
– суддя відмовила відповідачу у наданні додаткового часу на пошуки адвоката та на укладення договору на надання правничої допомоги;
– суддя розглянула 10.03.2021 року усі наявні у судовій справі клопотання без участі відповідача;
– суддя розглянула 10.03.2021 року наявні у судовій справі клопотання відповідача та відмовила у їх задоволенні, в той час як декотрі з них підлягали задоволенню;
– суддя затримала видачу копій трьох ухвал суду на 25 днів;
– суддя повторно порушила засади гласності і відкритості судового процесу (винесла ухвалу про не надання дозволу на проведення відеозапису судових засідань на портативний пристрій відповідача, в той же самий час – цього не було зроблено суддею по відношенню до представників позивача;
– суддя винесла ухвалу про не дозволення проводити відеозйомку представників позивача на портативний пристрій відповідача з власної ініціативи;
– суддя винесла ухвалу про не дозволення проводити відеозйомку представників позивача на портативний пристрій відповідача в момент зачитування відповідачем заяви про відвід судді;
– суддя винесла ухвалу про не дозволення проводити відеозйомку представників позивача на портативний пристрій третьої особи – журналіста, який не є стороною провадження, але виконує свої обов’язки;
– суддя винесла дві взаємосуперечливі (взаємовиключаючі) ухвали: в одній зазначила що відмовляє у задоволенні клопотання представників позивача стосовно не зняття їх на портативний відеозаписуючий пристрій відповідача (ухвала від 10.03.2021 року), а іншою ухвалою (ухвала від 02.03.2021 року) – обмежила відповідача у праві на проведення саме таких дій;
– суддя не слідкує за порядком у судовому засіданні;
– суддя принципово не видає вступних і резулятивних частин ухвал суду;
– суддя регулярно порушує таємниці нарадчої кімнати;
– суддя не робить перерв у судових засіданнях для відправлення фізіологічних потреб, тривалість яких перевищує 3,5 годин;
– суддя відмовляє учаснику процесу у перерві в судовому засіданні для прийняття ліків, тривалість якого перевищує 3,5 годин, чим загрожує небезпекою його життю і здоров’ю;
– суддя регулярно фабрикує цивільну справу та веде себе неадекватно;
– суддя не знає як вести судове засідання та порушує його етапність і послідовність;
– суддя регулярно порушує принципи відводу та самовідводу, за наявності очевидних підстав;
– суддя не знає як готувати рішення суду (регулярно порушує Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814).
В якості наявних підстав для відкриття дисциплінарного провадження (посилання на фактичні дані, що підтверджують викладені у дисциплінарній скарзі відомості), особа 1 посилався на:
– свідчення секретаря Соломахи А.П. (стосовно надсилання повісток поштою)
– матеріали судової справи № 760/28584/20
– комп’ютерний диск із відеозаписом судового засідання від 03.02.2021 року
– ухвала у судовій справі № 760/28584/20 від 10.03.2021 року
– протоколи медичних обстежень, копії яких долучені до справи № 760/28584/20
– заява про відвід судді Ішуніній Л.М. від 09.03.2021 року
– клопотання від 09.03.2021 року про надсилання повісток лише через пошту і на папері
– копія двох резулятивних і вступних частин ухвал судді Ішуніної Л.М. у справі № 760/28584/20 від 02.03.2021 року, взятих з ЄДРСР
– фотокопія монітору при огляді веб-сайту Реєстру судових рішень (у справах, які розглядала суддя Ішуніна Л.М., перебуваючи у нарадчій кімнаті)
– Постанова Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) про скасування рішень першої і апеляційної інстанції, які порушили таємницю нарадчої кімнати.
А в додатках до дисциплінарної скарги було надано наступні докази вчинення суддею Ішуніною Л.М. дисциплінарного проступку: копія клопотання від 09.03.2021 року з проханням надсилати поштою повістки, один аркуш; копія першої і останньої сторінки заяви про відвід судді Ішуніній Л.М. від 09.03.2021 року, один аркуш; копія не підписаної повістки від 10.03.2021 року, один аркуш; копія ухвали у судовій справі від 10.03.2021 року (без унікального номеру і номеру провадження), три аркуші; копія ухвали у судовій справі № 760/28584/20 від 02.03.2021 року, два аркуші; фотокопія монітору при огляді веб-сайту Реєстру судових рішень у справах, які розглядала суддя Ішуніна Л.М. з 02.03.2021 по 05.03.2021 року (список справ), один аркуш; копія Протоколу МРТ – обстеження за № 45569, один аркуш; копія Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) про скасування рішень першої і апеляційної інстанції, які порушили таємницю нарадчої кімнати, три аркуші.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 12.05.2021 року, вказаній скарзі було присвоєно № В-880/20/7-21 та передано її для проведення перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківському Павлу Миколайовичу.
01.06.2021 року член Третьої Дисциплінарної палати ВРП Гречківський П.М. розглянув другу скаргу особи 1 від 08.05.2021 року, за результатами чого склав завідомо хибний висновок з пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Ішуніної Л.М.: “…оскільки скарга не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді”.
З оглядом на такий шахрайський висновок члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Гречківського П.М., 16.06.2021 року Головуючий засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецова Л.А., разом з членами Третьої Дисциплінарної палати Говоруха В.І., Івановою Л.Б. і Матвійчук В.В. винесли ухвалу у справі № 1381/3дп/15-21, якою відмовили особі 1 у відкритті дисциплінарної справи стосовно дій судді Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніної Л.М.
При чому, Ухвала у справі № 1381/3дп/15-21 від 16.06.2021 року членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А., Говорухи В.І., Іванової Л.Б. і Матвійчука В.В., якою було відмовлено особі 1 у відкритті дисциплінарної справи стосовно дій судді Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніної Л.М., не відповідала вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— текст ухвали на першій сторінці децентровано і дуже виділено жирним кольором;
— на решті сторінок – текст ухвали дещо збільшеного шрифту;
— кожна друга сторінка аркушу містить текст;
— не зазначено в правому верхньому куті ухвали “Копія відповідає оригіналу”;
— декотрі слова віддруковані жирним кольором;
— текст ухвали містить міжрядкові відступи;
— ухвала не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали;
— в ухвалі не зазначено, коли вона набирає законної сили;
— ухвала не скріплена гербовою печаткою, що робить з такого документу недієздатний шматок паперу.
Якщо зважити на те, що насправді скарга особи 1 містила відомості, які були потрібними для відкриття дисциплінарного провадження щодо судді Ішуніної Л.М., то останнє слугує доказом тому, що член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківський П.М. є психічно хворою особою, нікчемним алкашем або ж затятим корупціонером, що потребує термінової госпіталізації до психоневрологічного диспансеру (чи до наркодиспансеру) або ж до буцегарні.
При чому, перше, друге і третє супроводжується абсолютною безграмотністю члена Вищої ради правосуддя Гречківського П.М., що є для нього обтяжуючою обставиною та мусить стати приводом для службового розслідування за фактами продажу йому робочого місця у ВРП (так як усе вищенаписане доказує невідповідність займаній посаді).
Відповідно вказаному, а також на підставі ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», насправді було двадцять чотири окремих підстави для відкриття двох окремих дисциплінарних справ на абсолютно тупу і неадекватну шизоїдку Ішуніну Л.М., кожна із яких вимагала покарання названого вище судді шляхом позбавлення її повноважень.
Неправдиві висновки Гречківського П.М. з легкістю спростовуються положеннями ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій законодавцем визначені чіткі підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, та які повністю співрозмірні тим, на які особа 1 покладався у своїх двадцяти чотирьох пунктах як на гарантовані підстави для притягнення судді Ішуніної Л.М. до дисциплінарної відповідальності по двом окремим скаргам.
Тому, враховуючи що член Третьої Дисциплінарної палати ВРП Гречківський П.М., склав і надав завідомо неправдиві висновки для Третьої Дисциплінарної палати ВРП, то тим самим викрив свою диверсійну діяльність, а тому мусить підлягати карному покаранню і звільненню з роботи.
Член ВРП Гречківський П.М. склав і надав завідомо неправдиві висновки для Третьої Дисциплінарної палати ВРП, якими з однієї сторони частково нівелював кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодив наповненню державної скарбниці на декілька сотень мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Підставами для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності являються: нормативно-правові, фактичні та процесуально-правові.
Нормативно-правова підстава – закріплення в законі складів правопорушень, відповідних видів і заходів юридичної відповідальності, інших умов, необхідних для практичної їх реалізації. Фактична підстава – дії (бездіяльність), заборонені правовою нормою, тобто вчинення правопорушення. Процесуальна підстава – рішення компетентних органів публічної влади про притягнення до відповідальності.
Групи нормативно-правових підстав (ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»):
– порушення норм процесуального права і посадових обов’язків при відправленні правосуддя;
– порушення правил суддівської етики;
– порушення правил щодо конфлікту інтересів або неповідомлення про випадки втручання в діяльність судді;
– розголошення суддею таємниці або певної інформації;
– порушення прав людини і основоположних свобод;
– недотримання вимог та обмежень, передбачених антикорупційним і судоустрійним законодавством;
– невиконання вимог члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя щодо надання певної інформації;
– неналежне ставлення до службових обов’язків.
Підпунктом «а» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в
розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
Підпунктом «б» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України»).
Підпунктом «в», «г», «ґ», «д» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Порушеннями вимог щодо неупередженості судді) є:
– порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
– порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості;
– незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав учасників процесу;
– порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Пунктом 2 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено:
– безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
– зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Пунктом 3 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначається:
Допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (Кодекс суддівської етики, затверджений ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року).
Пунктом 4 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено:
Умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше порушення закону, що призвело до негативних наслідків.
Пунктом 5 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено:
Розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні.
Пунктом 6-8 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначається:
– неповідомлення суддею ВРП та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб;
– неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України про реальний чи потенціальний конфлікт інтересів судді;
– втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.
Підстави для дисциплінарної відповідальності судді за вчинення ним неправомірних дій, передбачені
ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
“1. Суддю може бути притягнуто до відповідальності в порядку провадження:
1) умисне або внаслідок недбалості:
а) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;
б) не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
в) порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
г) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
ґ) незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав учасників процесу;
д) порушення правил щодо відводу (самовідводу);
2) безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
3) допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;
4) умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше порушення, що привело до негативних наслідків;
5) розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
6) неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок;
7) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному законом);
8) втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями;
9) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції;
10) зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством;
11) використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;
12) допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна;
13) ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя, у тому числі недодержання встановлених законом строків надання інформації;
14) непроходження курсу підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до направлення, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, або непроходження подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами цього кваліфікаційного оцінювання;
15) визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом;
16) неподання або несвоєчасне подання суддею декларації родинних зв’язків;
17) подання у декларації родинних зв’язків судді завідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей;
18) неподання або несвоєчасне подання суддею декларації доброчесності;
19) декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.
2. Скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків”.
Пунктом 9-12, 14-19 ч. 1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено:
Недотримання вимог та обмежень, передбачених антикорупційним і судоустрійним законодавством.
Пунктом 13 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стверджується:
Ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя.
Кодекс суддівської етики (Рада суддів України). Етичні засади регулювання конфлікту інтересів:
1) стаття 1. Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
2) стаття 3. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
3) стаття 15. Неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.
4) Стаття 19. Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень.
Статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено:
“1. Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників, Комісія з питань доброчесності та етики – через її голову або членів Комісії.
2. Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:
1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку;
2) прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;
3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;
4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості. Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.
3. ВРП затверджує та розміщує на веб-порталі судової влади зразок дисциплінарної скарги.
4. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя.
5. За подання адвокатом завідомо безпідставної дисциплінарної скарги такий адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності згідно із законом.
6. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
7. У разі наявності обставин, що спричиняють виникнення сумнівів в існуванні підпису особи, яка подала дисциплінарну скаргу, ВРП має право запросити таку особу для підтвердження скарги”.
Стаття 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді) передбачає:
“1. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України “Про Вищу раду правосуддя”, з урахуванням вимог цього Закону”.
Стаття 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» констатує:
“1. До суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді:
1) попередження; 2) догани – з позбавленням права на отримання доплат до окладу судді протягом 1 місяця; 3) суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до окладу судді протягом 3 місяців;
4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади.
2. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
3. Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 1 частини першої цієї статті, не застосовується у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 16-19 частини першої статті 106 цього Закону.
4. Дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 ч.1 цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 ч.1 ст.106 цього Закону.
Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 5 частини першої цієї статті, не застосовується до судді вищого спеціалізованого суду. Також у порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, не допускається переведення судді до вищого спеціалізованого суду.
5. У разі ухвалення рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення, що не дозволяє судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, суддя тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя у цьому суді з дня ухвалення рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення.
6. За наявності непогашених стягнень до судді має бути застосовано більш суворе стягнення.
7. Суддя, який має непогашене стягнення, не може брати участь в конкурсі на зайняття посади.
8. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі:
1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
2) порушення суддею обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.
9. Істотним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний будь-який з таких фактів:
1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;
2) суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;
3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують його доходи та доходи його сім’ї, законність джерел яких підтверджена; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами благ або іншої вигоди;
4) суддю визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення;
5) суддя не виконав вимоги рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, ухваленого на підставі п.4 ч.1 цієї статті, або за результатами кваліфікаційного оцінювання, призначеного відповідно до п.4 ч.1 цієї статті, суддя не підтвердив здатність здійснювати правосуддя;
6) суддя умисно не подав декларацію доброчесності чи декларацію родинних зв’язків у встановлені строки або умисно задекларував недостовірні (в тому числі неповні) твердження у декларації доброчесності;
7) суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
10. Рішення про внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 2 частини восьмої цієї статті, може бути ухвалено, у разі якщо на вимогу органу, що здійснює дисциплінарне провадження, суддя не підтвердив законність джерела походження майна.
11. Стягнення до судді застосовується не пізніше 3 років із дня вчинення проступку без урахування часу непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення дисциплінарного провадження.
12. У разі якщо рішенням Європейського суду з прав людини встановлені факти, які можуть бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення до судді, зазначений строк обраховується з дня набуття таким рішенням Європейського суду з прав людини статусу остаточного.
13. Інформація про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя та на веб-сайті суду, в якому працює суддя. Ця інформація повинна містити дані про суддю, якого притягнуто до відповідальності, про накладене стягнення та копію рішення органу, що здійснювало дисциплінарне провадження щодо судді, про накладення стягнення”.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного, член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківський П.М. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушує міжнародні і вітчизняні норми права, приховуючи вчинені дисциплінарні проступки суддів, яким власне і продав посвідки судді, тим самим плюючи на могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, Гречківський П.М. саме у такий підлий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо Президент України і Офіс Генерального прокурора не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Гречківський П.М. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 1004/3дп/15-21 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Гречківського П.М. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії Гречківського П.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Гречківський П.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищив свої службові повноваження, вчинив службове підроблення, приховав вчинені злочини, перешкодив відкриттю дисциплінарної справи, склав і надав завідомо неправдиві висновки про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи, надав допомогу злочинній особі, протидіє діяльності громадських організацій, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, грубо порушив присягу члена ВРП, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Гречківський П.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Гречківським П.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Гречківського П.М. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Гречківським П.М. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо належного резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та відповідної реакції не корумпованого мас-медіа.
саме дивне і навіть прикре в цій історії те, що всі знають про безмозкість, неадекватність і неабияку корумпованість цього тупоголового виродка, однак ніхто нічого не робить для того, що б викинути його із ВРП як абсолютний непотріб. хоча, задля повної справедливості, ця мерзота мала б давно гнити в тюрмі. хіба був би великим напрягом нашому наркоману Зеленському один єдиний рух – дзвінок своєму товаришу і партнеру по бізнесу із СБУ, що б в ту ж мить ця шизофренічна блядюга сіла до в’язниці на довічний термін?
ніяк не зрозумію, чому цей урод досі ще на службі у структурі ВРП? чому він сне сидить у тюрмі? адже його злочини розслідувала особисто Генеральна прокуратура, а факти підтасовки голосування були зафіксованими спільнотою адвокатури, частина якої була представленими в якості делегатів на з’їзді адвокатів України? доки в нашій країні буде творитися таке свавілля? молоді люди (бійці ОСС) щодня помирають на Сході України за те, що б решта українців жила гідно і справедливо. а тут тобі все наоборот. отака жидівська наволоч, як Гречківський, отримує мільярдами хабарі, а Овсієнко і Зеленський уперто роблять вигляд що цього безчинства не бачать!
Гречковский Павел коллекционирует часы, стоимостью 400 000 евро, является фигурантом криминального дела о взятке в 500 000 баксов, владеет крутым Майбахом, долларовый миллионер. Он тот, кто занял должность члена Высшего совета правосудия с нарушением Конституции Украины. За полгода, начиная с января 2021-го по июль сего года, получил зарплату свыше 1,6 миллионов гривен. Это почти по 267 тысяч гривен ежемесячно. А вот доходы за 2019-й год у Гречковского составили 36473979 гривен, что почти в 3 раза больше, нежели в 2020-м. Этот представитель фемиды, который на протяжении шести лет являлся ответственным за реформирование судебной системы Украины, по поводу очищения судейского состава заявлял… Читати далі »
Чому це корупційне падло ще живий? Увесь світ уже знає, хто і що він є! Цей іудейський сепар тільки мішає нормальним людям жити і творити. Крім хабарів це потворне падло нічим фактично не займається у ВРП. Для нього ВРП – це ніколи не висихаюче свиняче корито, з якого він постійно живиться помиями. І куда тільки він ховає свої мільярди? Невже також у скляних банках закопує в землю, як його друган Чаус? Не погано було б розрізати його смердюче іудейське брюхо і туди до верхи набити американських доларів, навіть якщо прийдеться по ходу їх олівцем малювати.