Железняк Я.І. Фракцією “Голос” керує аферист-акромегалік
18.12.2020 року Рішенням (справа №754/16191/16-ц) Деснянського районного суду міста Києва позов особи 1 до Фізичної особи-підприємця особи 2 був задоволеним частково. Деснянський районний суд м.Києва визнав договір, укладений між особою 1 та особою 2 не дійсним. Деснянський районний суд м.Києва також визнав договір не виконаним. Деснянський районний суд м.Києва стягнув з особи 2 на користь особи 1 заборгованість за невиконаним зобов’язанням у розмірі 9875,00 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень. В задоволенні інших вимог позову суд відмовив. Крім цього, Деснянський районний суд м.Києва стягнув з особи 2 на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн.
17.05.2021 року Постановою № 22-ц/824/4877/2021 колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі суддів Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О., Рішення у справі № 754/16191/16-ц було скасовано, у задоволенні позовних вимог особи 1 відмовлено повністю.
16.06.2021 року особа 1 подав Касаційну скаргу до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду на Постанову Київського апеляційного суду від 17.05.2021 року. В своїй Касаційній скарзі особа 1 зазначав, що Постанова в апеляційному провадженні № 22-ц/824/4877/2021 колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. є незаконною, так як при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.
А саме, апеляційна інстанція протиправно відкрила провадження № 22-ц/824/4877/2021 за апеляційною скаргою ФОП Ременнікова С.В., так як останній пропустив встановлений строк для подачі скарги і при цьому не заявляв клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч.2 ст.354 ЦПК). Таким чином цивільне процесуальне законодавство встановлює імперативну норму, якою дає право на апеляційне оскарження виключно через механізм поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Проте, відповідачем не було подано клопотання про поновлення строку, а апеляційним судом даний факт було проігноровано.
Більше цього, відповідачем під час подачі апеляційної скарги не було в повному обсязі сплачено судовий збір. Відповідачу слід було сплатити 10 886 гривень (551 грн. 20 коп. (за вимогу немайнового характеру: 0,4 від мін. з/п станом на 1 січня 2016 року) + 6890,00 гривень (за вимогу майнового характеру: 5 розмірів мін. з/п) × 150%), проте ним було сплачено усього 2724,00 грн.
Даний факт апеляційним судом було проігноровано та всупереч вимогам ЦПК відкрито апеляційне провадження. Також, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду відкрила апеляційне провадження за скаргою особи 2 попри те, що останнім не було надано для апеляційного суду третій комплект (з додатками) апеляційної скарги для адвоката позивача, який був уповноваженим Правобережним київським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги представляти інтереси учасника бойових дій особу 1 як суб’єкта безкоштовної правової допомоги, а ті два комплекта скарги з неповними додатками, які були наданими для апеляційного суду, були належним чином не оформлені – із порушенням вимог Наказу Міністра юстиції за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом мінюсту від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності».
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Тому, головуючий суддя апеляційної інстанції мусив звернути свою увагу на долучену особою 1 до провадження копію рішення Верховного Суду № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, яка в окремому порядку вимагала повернення апеляційної скарги особи 2 для усунення допущених недоліків, так як апеляційна скарга відповідача по справі не відповідала вимогам процесуального документу.
А саме, як зазначається Верховним Судом (виходячи з Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55), копія документу не може мати юридичної сили, якщо вона не засвідчена у належний спосіб: в правому верхньому куті кожного документу має бути вказано «з оригіналом згідно» або «копія відповідає оригіналу», дата створення копії документу, зазначення ПІП особи та його посаду, що створювала копію документу, завірення копії документу власним підписом або підписом адвоката з «мокрою» печаткою.
Крім цього, апеляційний суд під час призначення справи до розгляду на 17.05.2021 року не надсилав копії апеляційної скарги з додатками адвокату позивача (або Правобережному київському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги) та жодним із способів не повідомляв даного адвоката (або Правобережний київський місцевий центр з надання вторинної безоплатної правової допомоги) про дату, час і місце слухання апеляційної справи, тим самим позбавивши позивача права на отримання кваліфікованої правничої допомоги у вказаному цивільному процесі, що у відповідності до практики ЄСПЛ, рішень Верховного Суду, вимог ЦПК України – є безумовною підставою для скасування винесеного рішення.
Також, особа 1 посилався в своїй касаційній скарзі на допущені порушення представником відповідача адвокатом Богун В.М., який належним чином свої документи на представництво інтересів не оформив.
Окремою підставою для скасування винесеного апеляційною інстанцією рішення є не дослідження в залі суду матеріалів справи: апеляційної скарги з додатками, документів, наданих в порядку клопотання в залі суду, а також судової справи. При цьому слід особливо зазначити, що огляд доказів (адміністративної панелі оскаржуваного веб-сайту) проводила лише одна суддя (Голуб С.А.), в той час як це мали робити виключно троє суддів, адже висновки цього огляду підписували троє суддів. Також, апеляційним судом було неправильно встановлено суму Договору за № 1902/2016, яка насправді була встановленою в сумі 7975 грн. (сім тисяч дев’ятсот сімдесят п’ять грн. 00 коп.), а не 9875 грн. (дев’ять тисяч сімдесят п’ять грн. 00 коп. Решта сума в 1900 грн. (одна тисяча дев’ятсот грн. 00 коп.) позивачем були на шантажистську вимогу відповідача переплаченою, не дивлячись на те, що додаткових угод між відповідачем і позивачем не було укладено, так як цього суворо вимагав укладений між сторонами Договір за № 1902/2016.
Апеляційний суд також чомусь не взяв до своєї уваги вкрай важливий момент – зізнання відповідача на судовому засіданні, що він не подавав позивачу Акт виконаних робіт для його підписання через не готовність його до здачі виконаних робіт. Також, суд апеляційної інстанції чомусь не взяв до уваги і те, що відповідач не надав на вимогу суду жодного оригіналу документу для підтвердження легітимності наданих ним копій документів до суду, у відповідності до рішення суду (ухвали) першої інстанції.
І на кінець, що суддя Голуб С.А., досліджуючи веб-сайт бачила декотрі речі, які не потребували спеціальних знань однак доказували, що цей веб-сайт не являється автономним, а значить – не зробленим, тобто що даний веб-сайт являється тим самим веб-шаблоном, якого було передано відповідачу для його переробки та який досі знаходиться під управлінням третіх осіб: функцію автооновлення програм (за прикладом оновлення комп’ютерів від корпорації Майкрософт або мобільних телефонів), медіа-рекламу і текстову рекламу (з переходами на американський веб-сайт, не перекладений з англійської мови текст адміністративної панелі веб-сайту, обмеження у користуванні функціями веб-сайту, пропозиції сплати за користування веб-сайтом без обмежень у його окремих або у практично всіх функціях, наявність тексту з проханням надати грошову допомогу власнику цього веб-шаблону, чого згідно договору не мало бути, однак цього всього не описала в своїй ганебній Постанові і не надала цьому жодної правової оцінки, рівно як і її вже добре знані, по їх дурній славі, колеги-аферистки: Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О.
В своїй Касаційній скарзі на Постанову Київського апеляційного суду від 17.05.2021 року, адресованій Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду особа 1 зазначав:
“На підставі припису ст.5 Закону України «Про судовий збір», в редакції 01.01.2016 року, судовий збір не сплачується”. В обгрунтування свого права на не сплату судового збору за подачу Касаційної скарги від 16.06.2021 року, в додатку до Касаційної скарги надаю такі докази:
“1). Копію ухвали про повернення судового збору за № 754/16191/16-ц від 27.09.2018 року;
2). Роз’яснення Верховного Суду щодо врегулювання пільг стосовно сплати судового збору для учасників бойових дій у справі № 572/2088/17 від 27.06.2018 року;
3). Копію Постанови Верховного суду у справі № 572/2088/17 від 27.06.2018 року;
4). Копію Рішення у провадженні № 2/754/794/20 (судова справа №754/16191/16-ц) Деснянського районного суду м.Києва від 18 грудня 2020 року;
5). Копію Постанови у провадженні № 22-ц/824/4877/2021 Київського апеляційного суду від 17.05.2021 р.;
6). Копію Наказу за № 04-00001049 від 28.05.2021 року на уповноваження працівника відділу Правобережного київського місцевого центру Мохненка В.П. для надання безоплатної вторинної правової допомоги;
7). Копію Довіреності № 04-00003427 від 28.07.2020 року про надання мені безоплатної вторинної правової допомоги адвокатом відділу Правобережного київського місцевого центру;
8). Копію повістки від 05.04.2021 року у провадженні № 22-ц/824/4877/2021 без повідомлення представника позивача – адвоката Мохненка В.П.;
9). Комплект ідентичної касаційної скарги з додатками для відповідача і представника відповідача”.
26.06.2021 року особа 1 отримав рекомендований лист, в якому знаходилася копія Ухвали від 22.06.2021 року у провадженні № 61-9905ск21, якою суддя Верховного Суду у складі Касаційного цивільного Суду Гулько Б.І., одноосібно розглянувши касаційну скаргу на Постанову Київського апеляційного суду від 17.05.2021 року у провадженні № 22-ц/824/4877/2021, залишив її без руху.
Даною ухвалою суддя Гулько Б.І. надав особі 1 строк до 10 днів для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору в сумі 14882 грн. 40 коп.
26.06.2021 року, у відповідь на допущену безчинність і свавілля, особа 1 подав на ім’я афериста Гулько Б.І. клопотання з таким текстом: “Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права – закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (преамбула Конституції України). 27.09.2018 року, ухвалою у судовій справі № 754/16191/16-ц мені було повернуто судовий збір в повному обсязі як учаснику бойових дій і як особі, що подала позов згідно ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Тоді, як міг Верховний Суд в своїй “формулі” щодо обрахування суми сплати судового збору вести розрахунки, виходячи з моїх “нулів” у першій і другій інстанціях? Вказана ухвала набрала законної сили та токою, що стала підставою для повернення коштів (судового збору). Ухвала була винесеною за наслідками розгляду даного питання, а тому не може підлягати повторному перегляду. Тим паче, що на час розгляду судової справи № 754/16191/16-ц діяла інша судова практика (ВС/КЦС, справа № 572/2088/17 від 27.06.2018 року, копія рішення повторно надається в додатку).
Крім того, судова практика, на яку покладається суд, не являється нормами прямого права, а тому не береться до уваги. В Україні немає прецедентного права, а ухвалення законів – це прерогатива не Верховного Суду, а Верховного ради України. Тим не менше, оскільки я малозабезпечена особа, а моє підприємство на даний час простоює, то я отримую лише ¾ заробітної плати, якої не вистачає навіть оплатити комунальні послуги. Враховуючи наявну практику Верховного Суду та ЄСПЛ, в крайньому разі прошу зменшити для мене суму судового збору до прийнятної межі, так як вами зазначена в провадженні ВС № 61-9905ск21від 22.06.2021 року сума коштів фактично позбавляє мене доступу до правосуддя…
Про прийняте рішення прошу якнайшвидше повідомити мене рекомендованим листом з метою вчасності мого відреагування на зроблені зауваження по касаційній скарзі, де вказаний обмежений строк усунення недоліків (у провадженні ВС № 61-9905ск21від 22.06.2021 року)”.
Дане клопотання супроводжувалося з такими додатками: “копія ухвали у судовій праві № 754/16191/16-ц від 27.09.2018 року про повернення судового збору, один аркуш; оригінал довідки про заробітну плату від 25.06.2021 року, один аркуш; копія Наказу № 4 про призупинення господарської діяльності на власному приватному підприємстві з 01.11.2017 року, один аркуш; копія роз’яснення Верховного Суду щодо звільнення від сплати судового збору без будь-яких обмежень, один аркуш; копія Постанови від 27.06.2018 року у провадженні № 61-12842св18 про звільнення від сплати судового збору, два аркуші”.
01.07.2021 року особа 1 отримав рекомендований лист, в якому знаходилася копія Ухвали від 30.06.2021 року у провадженні № 61-9905ск21, якою суддя Верховного Суду у складі Касаційного цивільного Суду Гулько Б.І., одноосібно розглянувши клопотання від 25.06.2021 року про звільнення від сплати судового збору (або зменшення суми сплати), повторно залишив касаційну скаргу від 16.06.2021 року без руху. Своєю повторною ухвалою від 30.06.2021 року суддя Гулько Б.І. надав особі 1 строк до 10 днів для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору в сумі 14882 грн. 40 коп.
За неадекватними роз’ясненнями в даній ухвалі, суддя Гулько Б.І. не вбачає підстав для звільнення або ж для зменшення суми сплати судового збору, як для учасника бойових дій. Стосовно вимог ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів”, то аферист Гулько Б.І. повторно в своїй ганебній ухвалі ані слова не вказав. Однак, своєю повторною ухвалою від 14.07.2021 року суддя Гулько Б.І. повторно надав особі 1 строк до 10 днів для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору в сумі 14882 грн. 40 коп.
01.07.2021 року, у відповідь на допущену божевільним аферистом Гулько Б.І. повторну безчинність і свавілля, адвокат відділу Правобережного Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги подали третє клопотання “про звільнення (або зменшення) від сплати судового збору” з таким текстом: “У провадженні Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду перебуває справа №754/16191/16-ц про визнання договору на розробку веб-сайту недійсним та невиконаним, стягнення боргу за зобов’язанням, відшкодування майнової та моральної шкоди, упущеної вигоди. Поряд з цим Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору (або зменшити його розмір) за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача – фізичної особи за попередній календарний рік (ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір»).
Так, доходи позивача не тільки у 2020 році, але і у 2021 році є незначними, що викликано в першу чергу встановленням на території м.Києва карантинних обмежень, а розмір судового збору в значній мірі перевищує 5% його річного доходу за 2020 рік та перевищує середньомісячний дохід у 2021 році. Поміж тим, додаткових соціальних виплат від держави позивач ніколи не отримував і зараз не отримує (копія довідки із Соцзабезу надається). Більше того, позивач, як малозабезпечена особа, є отримувачем гарантованої Конституцією України безоплатної правової допомоги, що підтверджується Наказом Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Принагідно інформую суд про те, що предметом спору по даній судовій справі є захист прав позивача як споживача відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Тоді ж як споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав (ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналогічну позицію підтримує і суд першої інстанції, який розглядав дану справу.
Так, 27.09.2018 року Деснянський районний суд м.Києва по справі № 754/1619/16-ц виніс Ухвалу, якою задовольнив заяву позивача про повернення судового збору, оскільки предметом спору є захист прав споживачів відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Ухвала набрала законної сили та оскарженню не підлягає. Згідно до практики Європейського суду з прав людини, інтереси справедливого здійснення правосуддя не можуть виправдовувати накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п.1 ст.6 Конвенції про виконання зобов’язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п.59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v.Poland»). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред’явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п.111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v.Russia»). Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п.44 рішення ЄСПЛ від 26.07.2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63–64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»). Виходячи із Постанови Верховного Суду у провадженні № 14-57цс18 від 21.03.2018 року, позивачі звільняються від сплати судового збору, якщо такі позови витікають із Закону України «Про захист прав споживачів». Виходячи із Постанови Верховного Суду від 16.08.2017 року, позивачі мають право на зменшення суми сплати судового збору, виходячи із рівня своєї матеріальної забезпеченості.
Таким чином, враховуючи пункт 1 ч.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу суд: 1.Звільнити від сплати судового збору по розгляду даної справи або ж зменшити його до розміру 1500 гривень; 2.Невідкладно розглянути дане клопотання та у разі відмови у його задоволенні – терміново поінформувати позивача про це (для оперативного усунення недоліків та пошуку коштів для оплати судового збору в повному обсязі)”.
Дане клопотання супроводжувалося з такими додатками: “1. Копія Довіреності за № 04-00003427 від 28.07.2020 року, один аркуш. 2. Копія Наказу Правобережного київського центру з надання безоплатної правової вторинної допомоги за № 04-00001049 від 28.05.2021 року, один аркуш. 3. Оригінал Довідки від 30.06.2021 року про доходи позивача за 2020 рік, 1 аркуш; 4. Оригінал Довідки від 01.07.2021 року про не отримання позивачем будь-яких соціальних виплат та грошової допомоги по лінії органів соціального забезпечення, за увесь час, один аркуш. 5. Копія Ухвали у судовій справі № 754/16191/16-ц від 27.09.2018 року Деснянського районного суду м.Києва, один аркуш. 6. Копія Постанови Верховного Суду у провадженні № 14-57цс18 від 21.03.2018 року (справа № 761/24881/16-ц), три аркуші; копія Постанови Верховного Суду від 16.08.2017 року, три аркуші”.
Оскільки, станом на 08.07.2021 року відповіді у жодній формі від судді Гулька Б.І. не послідувало, а встановлений термін для усунення недоліків уже вичерпувався 08.07.2021 року, особа 1 повторно подав 08.07.2021 року клопотання “про розгляд додаткового клопотання від 01.07.2021 року” з таким змістом: “У провадженні Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду перебуває справа №754/16191/16-ц про визнання договору на розробку веб-сайту недійсним та невиконаним, стягнення боргу за зобов’язанням, відшкодування майнової та моральної шкоди, упущеної вигоди. 25.06.2021 року, на виконання ухвали Верховного Суду (з метою усунення недоліків), мною було подане клопотання і надані Верховному Суду мінімальні докази про потребу у зменшенні сплати судового збору (або звільнення від сплати збору)…
Однак, ухвалою від 30.06.2021 року (копія надається в додатку) Верховний Суд визнав недостатніми мною надані докази для зменшення (або звільнення) від сплати судового збору. 01.07.2021 року, за сприяння відділу Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, я подав додаткове клопотання із додатковими доказами по потребу у звільненні мене від сплати судового збору (або зменшення суми), яке чомусь не стало предметом належного розгляду судом на даний час. Згідно нових припустимих та належних доказів, в тому числі враховуючи рішення Об’єднаної палати Верховного Суду та Верховного Суду, довідки із соцзабезу про не отримання мною допомоги, факту розгляду справи в першій інстанції на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», довідки за 2020 рік про отримання мною заробітної плати (яка є меншою від 5% суми витрат), посилання на відповідні норми законодавства і т.д., моє клопотання від 01.07.2021 року підлягає розгляду аби потім я зміг реалізувати в повному обсязі своє порушене право в Страсбурзькому суді, як того і вимагає міжнародне право. Таким чином, враховуючи пункт 1 ч.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу суд невідкладно розглянути моє клопотання від 01.07.2021 року та у разі відмови у його задоволенні – терміново поінформувати мене про це (для оперативного усунення недоліків та оформлення кредиту в банках м.Києва для оплати судового збору в повному обсязі)”. Дане клопотання супроводжувалося з такими додатками: “Копія ухвали у провадженні № 61-9905ск21м від 30.06.2021 року, два аркуші”.
Оскільки, станом на 15.07.2021 року відповіді у жодній формі від афериста Гулька Б.І. не послідувало, а встановлений термін для усунення недоліків уже вичерпався, особа 1 повторно подав 15.07.2021 року клопотання “про розгляд додаткового клопотання від 01.07.2021 року” з таким змістом: “У провадженні Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду перебуває справа №754/16191/16-ц про визнання договору на розробку веб-сайту недійсним та невиконаним, стягнення боргу за зобов’язанням, відшкодування майнової та моральної шкоди, упущеної вигоди. 01.07.2021 року, за сприяння адвокатів Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, нами було подано на ім’я судді Гулько Б.І. клопотання, без розгляду якого не представляється можливим виконати вимоги ухвали від 30.06.2021 року про залишення справи без руху. Оскільки відповіді на дане клопотання не було, то я подав додаткове клопотання 07.07.2021 року про розгляд клопотання від 01.07.2021 року, яке знову ж таки залишилося не розглянутим. Враховуючи те, що термін, встановлений судом для усунення недоліків вичерпався, а клопотання від 01.07.2021 року ще не розглянуто, виникає ситуація, яка шкодитиме інтересам позивача. На підставі вищенаписаного, вважаю за доцільне повторно просити у судді Гулько Б.І. надати відповідь на клопотання від 01.07.2021 року”. Станом на 18.07.2021 року належної відповіді від судді Гулько Б.І. знову не послідувало.
Зайшовши у Єдиний державний реєстр судових рішень особа 1 побачив третю ухвалу судді Гулько Б.І. у провадженні № 61-9905ск21 від 14.07.2021 року, якою суддя Верховного Суду у складі Касаційного цивільного Суду Гулько Б.І., одноосібно розглянувши клопотання від 01.07.2021 року про звільнення від сплати судового збору (або зменшення суми сплати), повторно залишив касаційну скаргу від 16.06.2021 року без руху. Своєю ухвалою від 14.07.2021 року суддя Гулько Б.І. надав додатковий строк до 10 днів для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору в сумі 14882 грн. 40 коп. За неадекватними роз’ясненнями в даній ухвалі, суддя Гулько Б.І. знову не вбачає підстав для звільнення або ж для зменшення для суми сплати судового збору як для учасника бойових дій. В той же самий час аферист Гулько Б.І. знову проігнорував ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», адже в своїй ганебній ухвалі знову не обгрунтував, чому особа 1 позбавлений права користуватися цим законом при сплаті судового збору.
З вищенаписаного витікало, що суддя Гулько Б.І. протиправно позбавляє учасників бойових дій гарантованих державою пільг щодо сплати судового збору, а також пільг, передбачених ч.3 ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів”. І це попри те, що дані пільги гарантуються УБД рішеннями Великої палати Верховного суду (провадження № 14-57цс18, справа № 761/24881/16-ц від 21.03.2018 року), Об’єднаної палати Верховного Суду (справа № 572/2088/17 від 27.06.2018 року), рішеннями Верховного Суду (провадження № 61-10305св20, справа № 761/46977/18 від 25.11.2020 року; провадження № 61-3421св18, справа № 520/6013/17 від 08.08.2018 року; провадження № 61-15058св19, справа № 757/29269/18-ц від 01.04.2020 року; справа № 572/2088/17 від 27.06.2018 року; провадження № 61-12842св18 від 27.06.2018 року; провадження № 61-9905ск21м від 30.06.2021 року), вказівками ВССУ за вих. № 93-1517/0/4-17 від 09.08.2017 року з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо застосування ч.3 ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів” та рішеннями уже наявних дисциплінарних покарань подібних злочинних суддів, які уже допускали ідентичні дисциплінарні порушення (Рішення за № 3361/3дп/15-18 від 07.11.2018 року).
Здогадавшись, що аферист Гулько Б.І. постійно і сплановано проводить чітку підривну діяльність проти інтересів нашої держави, в першу чергу провокуючи наший бійців ОСС (АТО) на дезертирства, зраду, перехід на іншу воюючу сторону, здачу територій, поки що вільних від окупації сепаратистами, а також завдаючи своїми протиправними рішеннями збитку економіці нашої держави, особа 1 надіслав 27.07.2021 року рекомендованим поштовим відправленням заяву на ім’я Голови депутатської фракції Політичної Партії “Голос” у Верховній Раді України дев’ятого скликання Железняку Ярославу Івановичу, в якій просив допомогти привести у законність незаконну діяльність судді Касаційного цивільного суду Гулька Бориса Івановича.
Очікувалося, що як депутат і Голова депутатської фракції Політичної Партії “Голос” у Верховній Раді України Железняк Я.І., як мінімум відреагує на дану заяву шляхом розсилання відповідних депутатських запитів (або хоча б звичайних листів) до Офісу Генерального прокурора України, СБУ, НАБУ, ДБР та до Державної судової адміністрації України, адже у діях афериста і сепаратиста Гулька Б.І. як мінімум просліджувалися такі протиправні дії: перевищення повноважень (ст.364 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України), перешкоджання громадській діяльності (ст.170 КК України), колабораціонізм і державна зрада (ст.111 КК України). Крім цього, в діях афериста Гулька Б.І. також були прояви перешкоджання доступу до правосуддя, а значить – була підстава звертатися і до керівництва Державної судової адміністрації. Як би там не було, люба реакція з боку Железняка Я.І. забезпечила б позитивні результати не тільки для особи 1, але і для десяток тисяч бійців АТО (ОСС), які невдовзі звертатимуться до суду 1-3 інстанції для вирішення своїх “наболілих” питань: що такі мерзотники як Гулько Б.І. у майбутньому часі уже не вимагатимуть від УБД і людей, які посилатимуться на ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів”, протиправно сплачувати судовий збір, не зятягуватимуть розгляду судових справ, не перешкоджатимуть доступу до правосуддя, не вчинятимуть службові підроблення, не перешкоджатимуть громадській діяльності, не співпрацюватимуть із бойовиками ДНР, не зрадять державу, не завдаватимуть збитку економіці держави.
Натомість, Голова депутатської фракції Політичної Партії “Голос” у Верховній Раді України дев’ятого скликання Железняк Я.І., за підготування відповіді помічником Лисапської, надіслав 20.08.2021 року особі 1 відповідь за вих. № 04-05/09-2021/266735 від 19.08.2021 року, якою відмовив у наданні допомоги. Обгрунтовуючи свою відмову акромегалік Железняк Я.І. посилався на якісь там надумані ним цивільно-правові відносини та Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, що було абсолютно не релевантним як для низки вчинених протиправних дій афериста Гулька Б.І.
Тобто, з підстав явної божевільності, безграмотності, нехлюйства, бездарності, дурнуватості чи збоченості, потвора Железняк Я.І. умисно підмінив незаконні дії афериста Гулька Б.І., які насправді є компетенцією суто Кримінального кодексу України, на цивільно-правові відносини. За переконанням урода-акромегаліка Железняка Я.І., КК України слід замінити ЦПК України.
Саме у такий злочинний спосіб розумово відсталий цирюльник і дегенерат Железняк Я.І. приховав вчинені злочини афериста Гулька Б.І. та тим самим надав йому допомогу у майбутньому часі творити ідентичну безчинність і свавілля із десятками тисяч бійців АТО (ОСС), а що стосується ч.3 ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів” – то по відношенню до всього населення України.
А це значить, що урод-акромегалік Железняк Я.І. не має щонайменшого права перебувати в приміщенні Верховної ради України, оскільки являється аферистом і зрадником, до того ж із психічними розладами.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже семи років гинуть в АТО (ОСС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Аферист Железняк Я.І. через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і ненормальність напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, Железняк Я.І. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому уроду-акромегалік фекальну люстрацію, якщо Верховна рада України, СБУ і ГПУ не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що акромегалік Железняк Я.І. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність потвори Железняка Я.І. також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Железняка Я.І. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії акромегаліка Железняка Я.І. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Аферист Железняк Я.І. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, допускає службову недбалість, халатність, бездіяльність, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян і громадським інтересам, приховує вчинені злочини, надає допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, вчиняє службові підроблення, культивує і поширює корупцію, завдає шкоди економіці і безпеці держави, деморалізує українську армію, перешкоджає діяльності громадських організацій, підриває авторитет і ганьбить імідж народного депутата України в очах світової громадськості, тим самим бойкотуючи роботу органів законотворчої влади. Саботаж і бойкотування роботи органів законотворчої влади прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Железняк Я.І. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Железняком Я.І. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Железняка Я.І. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Железняком Я.І. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення Железняком Я.І. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.
3 comments
Святослав Вакарчук – те ще зачухане чмо, а цей Ярослав Железняк – взагалі повний відстій! Як можна було довірити керувати фракцією у Верховній раді України якомусь чмирю, недорозвиненому салабону? Передивилася на ютуб декілька відео, де цю зачухану потвору знімали в його приватному особняку, як він живе, чим займається, як облаштував свій дім. Мушу сказати, що я була дуже вражена його бездарністю, відсутністю смаку, безпардонністю і безмозкістю. Мені дуже соромно за нашу державу і особисто за Володимира Зеленського, який допустив недорозвиненого клоуна до парламенту і наділив його такими великими партійними повноваженнями. Ганьба дуройобам і засранцям партії “Зе”!
Як адвокат тривалої приватної практики повністю підтримую актуальність цієї статті. Дійсно, не важно хто і у який спосіб став свідком події вчинення злочину, однак зобов’язаний у найкоротші терміни повідомити про це правоохоронні органи. Дурник, каплоухий урод Железняк вчинив злочин, адже досі не повідомив правоохоронні органи про вчинення суддею Гулько Б.І. кримінального правопорушення за ст. 364, 396, 170 КК України. За таких підстав, удурок Железняк підлягає кримінальному переслідуванню за ст. 396 або ж за ст. 256 КК України. Сподіватимуся, що Венедіктова не буде тягнути резину з відкриттям кримінального провадження та не приховуватиме вчинений злочин свого колеги по самій що не є поганській партії?! Очікую приємних новин на цьому сайті щодо своєчасного внесення Венедіктовою відомостей заяв цього автора до ЄРДР про кримінальне правопорушення аферистом Железняком!
на місці наших бійців ООС або волонтерів, я б відрізав геніталії Вакарчуку і Железняку і заставив би їх зжерти, що б саме у такий спосіб нарешті нагодувати цих ненажерливих корупційних недоумків! закликаю усіх українців – не відвідуйте концерти підлого зрадника Вакарчука. принагідно люструйте його гівном або зеленкою, хоча він заслуговує на тугу петлю на його зажертій шиї. не погано було б цим бездарним ублюдкам і зрадникам Вакарчуку і Железняку щось зробити з їх царськими помешканнями. нехай ці два єврейські підери їдуть до свого Ізраїлю! запроданці Вакарчук і Железняк не мають права дихати нашим українським повітрям і топтати нашу українську землю! ганьба продажним уродам Вакарчуку і Железняку!