Дебіли Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєва М.А. у Нірвані

У провадженні Першого СВ ТУ ДБР перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження
№ 52019000000000139 від 19.02.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, вчинених суддею Шевченківського районного суду м.Києва Трубніковим А.В., які передбачені ч.1 ст.375 КК України.
30.10.2019 року, у порушення ст. 21, 55, 56, 214, 220, 284, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, ст.57 і 129 Конституції України, слідчий Першого СВ ТУ ДБР, розташованого в м.Києві Кунда С.С. виніс повторну Постанову про закриття провадження за № 52019000000000139 від 19.02.2019 року.
Вважаючи Постанову від 30.10.2019 року про повторне закриття кримінального провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року слідчим Кунда С.С. незаконною і передчасною, а відтак –
підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа_1 подав 04.11.2019 року до Печерського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 3492/04 на Постанову слідчого Кунда С.С. від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Білоцерківця О.А. у судовій справі № 757/58657/19-к від 05.07.2021 року було відмовлено особі_1 у задоволенні його скарги за вих. № 3492/04 від 04.11.2019 року на Постанову слідчого Кунда С.С. від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Білоцерківця О.А. у судовій справі № 757/58657/19-к від 05.07.2021 року, яким було відмовлено особі_1 у задоволенні скарги за вих. № 3492/04 від 04.11.2019 року на Постанову слідчого Кунда С.С. від 30.10.2019 року про закриття провадження
№ 52019000000000139 від 19.02.2019 року, особа_1 подав 24.09.2021 року до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу за вих. № 4546/23.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі головуючого судді Юденко Тамари Миколаївни, суддів колегії Васильєвої Маргарити Анатоліївни і Кияшко Олександра Анатолійовича було відмовлено особі 1 у задоволенні апеляційної скарги за вих. № 4546/23 від 24.09.2021 року, а Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Білоцерківця О.А. у судовій справі № 757/58657/19-к від 05.07.2021 року – було залишено без змін.
На переконання колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі суддів Юденко Т.М., Васильєвої М.А. і Кияшко О.А., судова справа № 757/58657/19-к від 05.07.2021 року була належним чином розглянутою, а підстав для скасування ухвали слідчого судді Білоцерківця О.А. у вказаній судовій справі не було виявлено. Будучи явно божевільними, або ж через старечий клімактеричний маразм, судді-дебіли Юденко Т.М., Васильєва М.А. і Кияшко О.А. зазначили в своїй ухвалі таку дурню (цитата): “Перевіркою судом 1-ї інстанції матеріалів закритого кримінального провадження встановлено, що з метою забезпечення повного, неупередженого та об’єктивного досудового розслідування в кримінальному провадженні, було надано доручення Солом’янському УП ГУНП у м.Києві про проведення слідчих (розшукових) дій за № 5832/02-2019 від 02.04.2019, зокрема для проведення допиту в процесуальному статусі свідка у кримінальному провадженні №52019000000000139 від 19.02.2019 особа_1, однак яке виконати не вдалось, оскільки особа_1 під час виконання доручення працівникам поліції дверей не відчинив, на телефонні дзвінки не відповідав, у зв’язку з чим 31.07.2019 прийнято постанову про закриття кримінального провадження №52019000000000139 від 19.02.2019 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, яка в подальшому скасована ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 03.10.2019 року.
В подальшому, проведеними в ході досудового розслідування слідчими (розшуковими) діями не встановлено доказів, які б об’єктивно та достатньо вказували на наявність об’єктивної та суб’єктивної сторони злочину, а тому постановою слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві Кунди С.С. від 30 жовтня 2019 року кримінальне провадження №52019000000000139 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України. Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що органом досудового розслідування не виконано необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні, у якому в ході здійснення досудового розслідування в порядку ст.93 КПК України витребувано необхідні для перевірки копії документів та інформацію.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, втім дана апеляційна скарга здебільшого містить опис подій, які не можна вважати доводами. Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді Печерського районного суду м.Києва про те, що органом досудового розслідування проведено всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження №52019000000000139 та обґрунтовано закрито його за відсутності події і складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують. Положення кримінального процесуального закону при прийнятті процесуального рішення про закриття кримінального провадження слідчим порушені не були, а його висновки відповідають фактичним обставинам встановленим під час досудового розслідування та є належним чином мотивованими, про що вірно зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні. З таких обставин ухвала слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 05 липня 2021 року, як законна та обґрунтована має бути залишена без зміни, а апеляційна скарга особа_1 щодо її скасування – без задоволення”.
Це ж якого рівня потрібно бути закінченими придурками, дебілами і виродками, що б приймати рішення на припущеннях!? Як можна було стверджувати те, чого насправді не бачили дані три єврейські дебіли?
А саме, як і зазначають в своїй ганебній ухвалі маразматики Юденко Т.М., Васильєва М.А. і Кияшко О.А., що матеріали кримінального провадження ними не витребовувалися від слідчого Кунда С.С. Також, у матеріалах судової справи № 757/58657/19-к від 05.07.2021 року не було жодного доказу тому, що слідчий суддя Білоцерківець О.А. витребовував від слідчого матеріали кримінального провадження і досліджував їх. Тоді яке мають право ці три пархатих єврейських виродки стверджувати бодай щось? За таких обставин судді-дебіли Юденко Т.М., Васильєва М.А. і Кияшко О.А. приймали рішення виключно не з підстав, наявних у провадженні належних та припустимих доказів, а керувалися лише власними припущеннями, що є неприпустимим. Отже, судді-аферисти Юденко Т.М., Васильєва М.А. і Кияшко О.А. в повній мірі не з’ясували всі обставини кримінального провадження, яке оскаржувалося.
Крім цього, не може не викликати сміху те, що нібито скаржник не піднімав телефонну слухавку у відповідь на дзвінок оперуповноваженого, якщо їхніх номерів телефонів скаржнику не було відомо? Більше цього, КПК України не містить норм закону, яка надає право слідчим закривати кримінальне провадження на підставі “не підняття” слухавки заявником. Крім цього, попередня Постанова слідчого, в якій згадувалося про “не підняття слухавки” заявником, уже була предметом судового розгляду та була судом скасованою.
А що стосується того, що особу_1 потрібно було допитувати у статусі свідка, попри те, що у матеріалах кримінальної справи досі немає Постанови про не визнання особи_1 потерпілим, а також того, що “органом досудового розслідування проведено всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження №52019000000000139 та обґрунтовано закрито його за відсутності події і складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують”, то це вже точно тягне на потребу у фізичному знищенні цих трьох суддів-виродків. Маразматики Юденко Т.М., Васильєва М.А. і Кияшко О.А. за свої регулярні шахрайства заслуговують того, що б їх хтось розчленив і згодував голодним свиням!
А що стосується судового засідання, то воно зовсім не схоже на нього: особу скаржника за документами не встановлювалося, скаржника судді не просили назватися, права і обов’язки учасникам процесу не зачитувалися, судді не запитували у скаржника, чи можна розглядати судову справу без участі слідчого, матеріали судової справи не досліджувалися, дебатів не було, подане клопотання не розглядалося, рішення по ньому не приймалося і т.д. Останнє спростовує наявність у шизоїдів Юденко Т.М., Васильєвої М.А. і Кияшко О.А. будь-якої юридичної освіти та робить незаконним їх рішення.
Як би там не було, маразматики Юденко Т.М., Васильєва М.А. і Кияшко О.А. не мали права ігнорувати очевидні підстави для скасування ухвали слідчого судді Білоцерківця О.А. в контексті того, що слідчий Кунда С.С. перед повторним закриттям кримінального провадження не вчинив обов’язкових процесуальних, слідчих і розшукових дій:
1) не виконав Ухвалу у судовій справі № 760/32867/18 від 05.02.2019 року;
2) не виконав Ухвалу суду, якою вже було скасовано його попередню Постанову про закриття провадження та було надано вказівки (в тому числі внести до ЄРДР усі кваліфікаційні статті вчиненого злочину);
3) не виконав вказівок процесуального керівника і керівника слідчого органу;
4) не складав план досудового розслідування у провадженні та не затверджував його у свого керівника;
5) не повідомив особу_1 про початок досудового розслідування;
6) не вручив особі_1 жодного витягу з ЄРДР;
7) не надав особі_1 жодної Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, поза тим і не виніс Постанови про не визнання заявника потерпілим у провадженні;
8) не визначив процесуального статусу особи_1 у даному кримінальному провадженні;
9) жодного разу не допитав особу_1 у даному кримінальному провадженні;
10) не допитав широкого кола існуючих свідків у даному провадженні: членів громадської організації;
11) не вніс до ЄРДР відомостей заяви за вих.№ 2756/05 від 05.12.2018 року про вчинені правопорушення за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
12) вніс до ЄРДР завідомо неправильну частину вчиненого злочину (ч.1 ст.375 КК України, в той час як в заяві особа_1 вказував ч.3 ст.375 КК України, що також було зазначено і в ухвалі слідчого судді);
13) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
14) всупереч вимогам ст.216 КПК України та вимогам Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року не повідомив прокурора про не підслідність провадження за ст.364 КК України;
15) не розглянув в порядку ст.220 КПК подану особою_1 заяву за вих. № 3039/21 від 21.02.2019 року;
16) не надав особі_1 відповіді в порядку ст.220 КПК за результатами розгляду заяви за вих. № 3039/21;
17) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа_1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2756/05 від 05.12.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення;
18) не допитав фігуранта у провадженні щодо суті порушених особою_1 питань у заяві про вчинення злочинів;
19) не провів жодного перехресного (одночасного) допиту особу_1 з фігурантом, фігуранта із свідками;
20) не призначив для особи_1 судово-медичної експертизи, відповідно до отриманого ушкодження здоров’я;
21) не надав особі_1 можливості долучити до провадження наявні докази вчиненого злочину;
22) не надав особі_1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факт отриманого ушкодження здоров’я по вині фігуранта у провадженні;
23) не надав особі_1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факт отримання матеріальних і моральних збитків у даному кримінальному провадженні.
30.10.2019 року слідчий Кунда С.С. повторно закрив кримінальне провадження за № 52019000000000139 від 19.02.2019 року не вчинивши потрібних процесуальних та слідчих дій.
Слідчий Кунда С.С. своєю протиправною Постановою від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року також порушив вимоги ст.110 КПК України.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову, чого майже немає у Постанові від 30.10.2019 року слідчого Кунда С.С. про закриття провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 30.10.2019 року слідчого Кунда С.С. відсутні:
1) короткий опис заяви потерпілого про вчинені кримінальні правопорушення;
2) контактний номер слідчого;
3) реєстраційний номер та дата реєстрації Постанови;
4) перелік проведених слідчих дій;
5) причини не проведення допиту свідків та фігуранта (в межах того кола питань, які піднімав потерпілий у своїй заяві про вчинені кримінальні правопорушення);
6) причини не проведення експертизи наявних доказів;
7) правова оцінка фігуранта у провадженні;
8) правова оцінка доказам у провадженні;
9) ПІП та підпис керівника підрозділу;
10) печатка органу досудового розслідування.
А що стосується окремих підстав для скасування Ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Білоцерківця О.А. у судовій справі № 757/58657/19-к від 05.07.2021 року, то особа_1 звертав свою увагу в першу чергу на те, що кримінального провадження № 52019000000000139 від 30.10.2019 року не існує. Суддя Білоцерківець О.А. помилково зазначив в своїй ухвалі дату кримінального провадження “30.10.2019 року”, в той час як особа_1 зазначав іншу дату – “19.02.2019 року”. Це була окрема підстава для скасування оскаржуваної ухвали, яку маразматики Юденко Т.М., Васильєва М.А. і Кияшко О.А. умисно проігнорували.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Тому, слідчий суддя мусив звернути свою увагу на долучену до провадження копію рішення Верховного Суду № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, яка в окремому порядку вимагала скасування Постанови від 30.10.2019 року слідчого Кунда С.С. про закриття кримінального провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року, так як остання не відповідала вимогам процесуального документу.
А саме, як зазначається Верховним Судом у вказаному рішенні, копія документу не може мати юридичної сили, якщо вона не засвідчена у належний спосіб: у правому верхньому куті документа має бути написано «з оригіналом згідно» (або «копія відповідає оригіналу»), а внизу такого документа – зазначення ПІП особи та його посаду, яка створювала копію документу, зазначення дати створення копії, посади і ПІП керівника підрозділу, що ознайомлювався з документом, завірення копії документу печаткою установи. Крім цього, Постанова слідчого мала бути зареєстрованою в канцелярії.
Відповідно вимогам ч.3 ст.415 КПК України, висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції, при новому розгляді. Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування. За таких обставин, слідчий, не виконавши вказівок колегії суддів апеляційної інстанції щодо внесення усіх відомостей до ЄРДР за заявою особи_1 про вчинення декількох кримінальних правопорушень, а не лише одного і то не за правильною частиною (за ч.1 ст.375 КК України), призвів до унеможливлення перевірки обставин дотримання слідчим процесуального порядку закриття кримінального провадження, а також дійсність підстав його закриття. Відповідно, останнє не відповідає завданням та засадам кримінального провадження, передбаченим ст.2,9 КПК України, а також практиці ЄСПЛ стосовно ефективності досудового розслідування.
Крім цього, слідчий Кунда С.С. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», адже належним чином не завірив свою Постанову від 30.10.2019 року: немає реєстраційного номеру канцелярії, дати створення копії документу, печатки органу досудового розслідування, позначки «з оригіналом згідно», підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, підпису і ПІП керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією Постанови.
У відповідності до Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Положення про внесення відомостей до ЄРДР та позиції колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4221/2019 від 23.07.2019 року, № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року, № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року зазначається, що не підлягають обчисленню процесуальні строки досудового розслідування, в якому до ЄРДР насправді не було внесеними усі кваліфікаційні статті вчиненого злочину, які були зазначеними в заяві про вчинені кримінальні правопорушення та в ухвалі слідчого судді, якою було зобов’язано орган досудового розслідування внести до ЄРДР відомості саме такої заяви.
При винесенні Постанови від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження за № 52019000000000139 від 19.02.2019 року слідчий Кунда С.С. упустив той момент, що реєстратор
СВ ТУ ДБР досі не вніс до ЄРДР усіх відомостей, зазначених в п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України та в заяві про вчинення кримінального правопорушення і в ухвалі слідчого судді, не дивлячись на те що особа_1 з цього приводу подавав керівнику органу досудового розслідування заяву (в порядку ст.220 КПК) та просив внести до ЄРДР відповідні доповнення, чого останній не зробив, а відповідно відлік часу щодо перебігу процесуальних строків аж ніяк не міг розпочатися, в світлі вимог ч.1 ст.219 КПК України. Ідентичною є позиція і колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4224/2019 від 25.07.2018 року, де зазначається у першому абзаці третього аркушу, що суддя при винесенні рішення не керувався положеннями ст.84,91,94 КПК України.
Ідентичною є позиція і колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, де зазначається, що у випадку подання потерпілими клопотань про внесення до ЄРДР усіх відомостей з поданих заяв про вчинення кримінального правопорушення, слідчі вимушені скорятися закону і шляхом внесення змін доповнити ЄРДР повними (достатніми) відомостями про вчинення злочину з наступним проведенням досудового розслідування, а у разі нехтування правами потерпілих – бездіяльність слідчого може бути оскарженою до суду в порядку ст.303 КПК України.
Щодо Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, то в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата): «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
У відповідності до ст.129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання), передбачено: “Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як передбачено вимогами ст.23 КПК України (Безпосередність дослідження показань, речей):
“1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених Кодексом.
3. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним судом”.
Всупереч усьому вищенаписаному, а також протидіючи вимогам ст. 21, 55, 56, 214, 220, 318, 284, 534, 535 КПК України, ст.57, 129 і 129-1 Конституції України, Рекомендаціям 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, судді-аферисти Юденко Т.М., Васильєва М.А. і Кияшко О.А. приховали усі ці порушення слідчого Кунди С.С. і слідчого судді Білоцерківця О.А. від надання правової оцінки. Більше цього, дані судді-маразматики чомусь не описали в своїй шахрайській ухвалі усі ці підстави для скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Білоцерківця О.А. у судовій справі № 757/58657/19-к від 05.07.2021 року, напевне знаючи, що закон вимагає від них описання в рішенні суду позиції сторін провадження.
А якщо взяти до уваги те, що ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ч.3 ст.415 КПК України вимагала від закінчених уродів Юденко Т.М., Васильєвої М.А. і Кияшко О.А. виносити ухвали, виходячи з існуючих рішень Верховного Суду і з рішень апеляційної інстанції, чого вони умисно не зробили, то сумніватися в неправосудності їх рішення уже не приходиться. Особливо це просліджується на умисному приховуванні окремих підстав для скасування Постанови слідчого Кунди С.С. – неналежне оформлення Постанови від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження за № 52019000000000139 від 19.02.2019 року, адже остання не відповідає вимогам процесуального документу, в силу вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5) та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», а також на підставі наявної у справі суду рішення Верховного Суду № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року.
У всякому разі дивно, що б суддя апеляційного суду, добре знаючи що слідчий не виконав двох ухвал суду, які набрали законної сили, одобрили це та своїм рішенням перешкодили їх подальшому виконанню. Хіба це вартує того, що б вказаним суддям держава і надалі виплачувала по 2 млн. гривень, в той час як люди помирають з голоду і не можуть розрахуватися за комунальні послуги?
Вищенаписане доказує, що судді-дебіли Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєва М.А. являються неадекватними особами, які потребують термінової госпіталізації для душевно хворих людей, адже іншого пояснення, чому вказані судді-виродки не володіють базисним рівнем юридичних знань, при цьому маючи багаторічний досвід роботи, просто не існує. Відсутність елементарних знань у суддів-маразматиків Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєвої М.А. спростовує наявність у них будь-якої юридичної освіти, а також факт того, що вони нібито підтвердили здатність вершити правосуддя.
Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєва М.А. винесли чергове неправосудне рішення, яким у 26 раз нівелювали кропіткі досягнення громадської організації та перешкодили наповненню бюджету держави на загальну суму більше мільярда гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Крім цього, бездарні судді Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєва М.А. надали особі_1 копію винесеної Ухвали у провадженні № 11-сс/824/5865/2021, яка знову ж таки не відповідала вимогам Наказу ДСА за № 814 (із змінами і доповненнями), так як: у правому верхньому куті відсутній напис “З оригіналом згідно”, розмір шрифту рішення значно менший встановленого, наявні міжрядкові відступи, окремі слова рішення чомусь написані прописними літерами та виділені жирним кольором, кожна друга сторона аркушу заповнена текстом рішення (а має бути вільною від тексту), в ухвалі відсутня інформація про місцезнаходження її оригіналу, в даній ухвалі не зазначено, коли вона набрала законної сили, в ухвалі не вказано ПІП секретаря суду, ухвала не підписана секретарем суду, в ухвалі не зазначено дати виготовлення копії рішення, на пломбі ухвали не вказано ПІП секретаря суду, на пломбі немає підпису секретаря суду та дати створення копії ухвали.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний дотримуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже семи років гинуть в АТО (ООС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Недоумки Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєва М.А., явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, дебіли Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєва М.А. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним аферистам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що дебіли Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєва М.А. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/824/5865/2021 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність потвор Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєвої М.А. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України.
Крім цього, як для даного випадку, дії безграмотних маразматиків Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєвої М.А. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Неуки Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєва М.А., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перешкоджають доступу до правосуддя, перевищують службові повноваження, вчиняють підроблення, імітують розгляд апеляційних скарг, виносять неправосудні рішення, надають допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, деморалізують українську армію, подавляють патріотизм у бійців ООС, протидіють громадській діяльності, переслідують громадських діячів, завдають збитку економіці держави, порушують присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави.
Нехлюї Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєва М.А. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці неуками Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєвої М.А. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності дебілів Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєвої М.А. наявний склад ще одного правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями-параноїками Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєвою М.А. містять всі ознаки злочину, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення аферистами Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєвою М.А.
Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів-недоумків Юденко Т.М., Кияшко О.А. і Васильєва М.А., які регулярно порушують присягу судді та підривають авторитет українського правосуддя. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.