Суддя Білоцерківець О.А. Хто зупинить педофіла і афериста?

У провадженні Першого СВ ТУ ДБР перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження
№ 52019000000000139 від 19.02.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, вчинених суддею Шевченківського районного суду м.Києва Трубніковим А.В., які передбачені ч.1 ст.375 КК України.
30.10.2019 року, у порушення ст. 21, 55, 56, 214, 220, 284, 318, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року,
ст.57 і 129 Конституції України, слідчий Першого СВ ТУ ДБР, розташованого в м.Києві Кунда С.С. виніс повторну Постанову про закриття провадження за № 52019000000000139 від 19.02.2019 року.
Вважаючи Постанову слідчого Кунда С.С. від 30.10.2019 року про повторне закриття кримінального провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року незаконною і передчасною, а відтак –
підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа_1 подав 04.11.2019 року до Печерського районного
суду м.Києва скаргу за вих. № 3492/04.
В своїй скарзі особа_1 зазначав, що слідчий Першого СВ ТУ ДБР Кунда С.С., перед тим як повторно закрити кримінальне провадження за № 52019000000000139 від 19.02.2019 року знову не вчинив обов’язкових процесуальних, слідчих і розшукових дій:
1) не виконав Ухвалу у судовій справі № 760/32867/18 від 05.02.2019 року;
2) не виконав Ухвалу суду, якою вже було скасовано його попередню Постанову про закриття провадження та було надано вказівки (в тому числі внести до ЄРДР усі кваліфікаційні статті вчиненого злочину);
3) не виконав вказівок процесуального керівника і керівника слідчого органу;
4) не складав план досудового розслідування у провадженні та не затверджував його у свого керівника;
5) не повідомив особу_1 про початок досудового розслідування;
6) не вручив особі_1 жодного витягу з ЄРДР;
7) не надав особі_1 жодної Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, поза тим і не виніс Постанови про не визнання заявника потерпілим у провадженні;
8) не визначив процесуального статусу особи_1 у даному кримінальному провадженні;
9) жодного разу не допитав особу_1 у даному кримінальному провадженні;
10) не допитав широкого кола існуючих свідків у даному провадженні: членів громадської організації;
11) не вніс до ЄРДР відомостей заяви за вих.№ 2756/05 від 05.12.2018 року про вчинені правопорушення за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
12) вніс до ЄРДР завідомо неправильну частину вчиненого злочину (ч.1 ст.375 КК України, в той час як в заяві особа_1 вказував ч.3 ст.375 КК України, що також було зазначено і в ухвалі слідчого судді);
13) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
14) всупереч вимогам ст.216 КПК України та вимогам Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року не повідомив прокурора про не підслідність провадження за ст.364 КК України;
15) не розглянув в порядку ст.220 КПК подану особою_1 заяву за вих. № 3039/21 від 21.02.2019 року;
16) не надав особі_1 відповіді в порядку ст.220 КПК за результатами розгляду заяви за вих. № 3039/21;
17) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа_1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2756/05 від 05.12.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення;
18) не допитав фігуранта у провадженні щодо суті порушених особою_1 питань у заяві про вчинення злочинів;
19) не провів жодного перехресного (одночасного) допиту особу_1 з фігурантом, фігуранта із свідками;
20) не призначив для особи_1 судово-медичної експертизи, відповідно до отриманого ушкодження здоров’я;
21) не надав особі_1 можливості долучити до провадження наявні докази вчиненого злочину;
22) не надав особі_1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факт отриманого ушкодження здоров’я по вині фігуранта у провадженні;
23) не надав особі_1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факт отримання матеріальних і моральних збитків у даному кримінальному провадженні.
30.10.2019 року слідчий Кунда С.С. повторно закрив кримінальне провадження за № 52019000000000139 від 19.02.2019 року не вчинивши потрібних процесуальних та слідчих дій.
Слідчий Кунда С.С. своєю протиправною Постановою від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року також порушив вимоги ст.110 КПК України.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову, чого майже немає у Постанові від 30.10.2019 року слідчого Кунда С.С. про закриття провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 30.10.2019 року слідчого Кунда С.С. відсутні:
1) короткий опис заяви потерпілого про вчинені кримінальні правопорушення;
2) контактний номер слідчого;
3) реєстраційний номер та дата реєстрації Постанови;
4) перелік проведених слідчих дій;
5) причини не проведення допиту свідків та фігуранта (в межах того кола питань, які піднімав потерпілий у своїй заяві про вчинені кримінальні правопорушення);
6) причини не проведення експертизи наявних доказів;
7) правова оцінка фігуранта у провадженні;
8) правова оцінка доказам у провадженні;
9) ПІП та підпис керівника підрозділу;
10) печатка органу досудового розслідування.
А в додатку до своєї скарги за вих. № 3492/04 від 04.11.2019 року особа_1 надав копії документів, які обгрунтовували доводи його скарги:
1) копію Постанови від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року слідчим Кунда С.С.;
2) копію конверту, в якому було надіслано особі_1 копію Постанови про закриття кримінального провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року слідчим Кунда С.С.;
3) копію заяви про вчинення кримінального правопорушення за вих.№ 2756/05 від 05.12.2018 року;
4) копію заяви за вих.№ 3039/21 від 21.02.2019 року (в порядку ст.220 КПК);
5) копію Ухвали у провадженні № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року;
6) копію Ухвали у провадженні № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року;
7) копію Ухвали у провадженні № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року;
8) копію Ухвали у провадженні № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року;
9) копію Ухвали у провадженні № 11-сс/796/4833/20154 від 28.09.2017 року;
10) копію Ухвали у судовій справі № 760/21361/20 від 29.10.2020 року;
11) копію Ухвали у судовій справі № 760/14815/20 від 09.10.2020 року;
12) копію Ухвали у провадженні № 826/247/18 від 11.01.2019 року;
13) копію Ухвали у судовій справі № 760/32867/18 від 05.02.2019 року;
14) копію Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17).
А в першому пункті своєї скарги за вих. № 3492/04 від 04.11.2019 року особа_1 зазначив таке: “1.Розглянути дану скаргу в строк до 5 (п’яти) діб або у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) передати судову справу для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи)”.
Крім цього, особа_1 посилався на нижчеперераховані норми закону та на певні обставини справи, які вимагали від слідчого судді задоволення його скарги.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Тому, слідчий суддя мусив звернути свою увагу на долучену до провадження копію рішення Верховного Суду № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, яка в окремому порядку вимагала скасування Постанови від 30.10.2019 року слідчого Кунда С.С. про закриття кримінального провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року, так як остання не відповідала вимогам процесуального документу.
А саме, як зазначається Верховним Судом у вказаному рішенні, копія документу не може мати юридичної сили, якщо вона не засвідчена у належний спосіб: у правому верхньому куті документа має бути написано
«з оригіналом згідно» (або «копія відповідає оригіналу»), а внизу такого документа – зазначення ПІП особи та його посаду, яка створювала копію документу, зазначення дати створення копії, посади і ПІП керівника підрозділу, що ознайомлювався з документом, завірення копії документу печаткою установи. Крім цього, Постанова слідчого мала бути зареєстрованою в канцелярії.
Відповідно вимогам ч.3 ст.415 КПК України, висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції, при новому розгляді. Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування. За таких обставин, слідчий, не виконавши вказівок колегії суддів апеляційної інстанції щодо внесення усіх відомостей до ЄРДР за заявою особи_1 про вчинення декількох кримінальних правопорушень, а не лише одного і то не за правильною частиною (за ч.1 ст.375 КК України), призвів до унеможливлення перевірки обставин дотримання слідчим процесуального порядку закриття кримінального провадження, а також дійсність підстав його закриття. Відповідно, останнє не відповідає завданням та засадам кримінального провадження, передбаченим ст.2,9 КПК України, а також практиці ЄСПЛ стосовно ефективності досудового розслідування.
Слідчий Кунда С.С. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», адже належним чином не завірив свою Постанову від 30.10.2019 року: немає реєстраційного номеру канцелярії, дати створення копії документу, печатки органу досудового розслідування, позначки «з оригіналом згідно», підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, підпису і ПІП керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією Постанови.
У відповідності до Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Положення про внесення відомостей до ЄРДР та позиції колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4221/2019 від 23.07.2019 року, № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року, № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року зазначається, що не підлягають обчисленню процесуальні строки досудового розслідування, в якому до ЄРДР насправді не було внесеними усі кваліфікаційні статті вчиненого злочину, які були зазначеними в заяві про вчинені кримінальні правопорушення та в ухвалі слідчого судді, якою було зобов’язано орган досудового розслідування внести до ЄРДР відомості саме такої заяви.
При винесенні Постанови від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження за № 52019000000000139 від 19.02.2019 року слідчий Кунда С.С. упустив той момент, що реєстратор
СВ ТУ ДБР досі не вніс до ЄРДР усіх відомостей, зазначених в п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України та в заяві про вчинення кримінального правопорушення і в ухвалі слідчого судді, не дивлячись на те що особа_1 з цього приводу подавав керівнику органу досудового розслідування заяву (в порядку ст.220 КПК) та просив внести до ЄРДР відповідні доповнення, чого останній не зробив, а відповідно відлік часу щодо перебігу процесуальних строків аж ніяк не міг розпочатися, в світлі вимог ч.1 ст.219 КПК України. Ідентичною є позиція і колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4224/2019 від 25.07.2018 року, де зазначається у першому абзаці третього аркушу, що суддя при винесенні рішення не керувався положеннями ст.84,91,94 КПК України.
Ідентичною є позиція і колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, де зазначається, що у випадку подання потерпілими клопотань про внесення до ЄРДР усіх відомостей з поданих заяв про вчинення кримінального правопорушення, слідчі вимушені скорятися закону і шляхом внесення змін доповнити ЄРДР повними (достатніми) відомостями про вчинення злочину з наступним проведенням досудового розслідування, а у разі нехтування правами потерпілих – бездіяльність слідчого може бути оскарженою до суду в порядку ст.303 КПК України.
Згідно Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата): «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
У відповідності до ст.129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання), передбачено: “Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як передбачено вимогами ст.23 КПК України (Безпосередність дослідження показань, речей):
“1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених Кодексом.
3. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним судом”.
05.07.2021 року, із затримкою розгляду справи № 757/58657/19-к на півтори роки, слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва Білоцерківець О.А. нібито провів судове засідання з розгляду скарги особи_1 на Постанову слідчого Кунди С.С. від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження за № 52019000000000139 від 19.02.2019 року, на яке не допустив скаржника, мотивуючи це тим, що він вельми зайнятий справами, при цьому запропонувавши особі_1 написати клопотання про проведення засідання без його участі, взамін її задоволення.
Як згодом вияснилося, Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Білоцерківця О.А. у судовій справі № 757/58657/19-к від 05.07.2021 року було відмовлено особі_1 у задоволенні його скарги за вих. № 3492/04 від 04.11.2019 року на Постанову слідчого Кунда С.С. від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року.
Слідчий суддя Білоцерківець О.А. обманув особу_1 та виніс протилежне обіцяному судове рішення, копію якого надіслав особі_1 через поштову службу лише через шість місяців.
В обгрунтування своїх доводів слідчий суддя Білоцерківець О.А. написав в своїй ганебній ухвалі таку дурню: “Під час розгляду скарги встановлено, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000139 від 19.02.2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.375 КК України. Постановою слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві Кунди С.С. закрито кримінальне провадження №52019000000000139 у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий Кунда С.С. обґрунтовано прийняв рішення про закриття кримінального правопорушення, під час проведення досудового розслідування вжито всіх вичерпних заходів, зокрема, проаналізовано судову практику, крім того, рішенням Конституційного Суду України від 11.06.2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) статтю 375 Кримінального кодексу України та встановлено, що стаття 375 Кримінального кодексу України втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України.
З огляду на встановлені в ході розгляду скарги обставини, досудове провадження проведено достатньо повно і доказів вчинення злочину не встановлено, а прийняте за результатами перевірки рішення відповідає вимогам ст.110 КПК. З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить висновку про те, що органом досудового розслідування зібрано достатньо об`єктивних даних для прийняття остаточного законного та обґрунтованого процесуального рішення про закриття кримінального провадження, яке в повній мірі є мотивованим. За таких обставин скарга задоволенню не підлягає”.
Із написаного витікає, що педофіл Білоцерківець О.А. не відрізняє “кримінального провадження” від “кримінального правопорушення”, адже зазначає в своїй ухвалі, що слідчий закрив “кримінальне правопорушення”, в той час як слід було вказати “кримінальне провадження”. Адже “кримінальне правопорушення” не можна закрити в судовому порядку, а хіба що відсидіти у тюрмі.
Потім, педофіл Білоцерківець О.А. у порушення вимог, чомусь не зазначив в описовій частині своєї шахрайської ухвали короткий зміст скарги особи_1, а потім не проаналізував усі ці 23 вищезазначені пункти та не надав їм правової оцінки. А це значить, що удурок Білоцерківець О.А. сфальшував судове рішення, адже не можна було б назвати нормою не проведення слідчим ДБР досудового розслідування за вищевказаними 23 пунктами. Тобто, не являється нормою не виконання слідчим ДБР двох ухвал суду, не розгляд клопотання, не надання відповіді на подане клопотання, не призначення і не проведення судових експертиз, не проведення допиту заявника, фігуранта і свідків і т.д. Також, слідчому судді не можна було приймати рішення, без належного аналізу 5 судових рішень апеляційної інстанції і одного рішення – з Верховного Суду. Барига Білоцерківець О.А. не мав права не скоритися вимогам ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.3 ст.415 КПК України, які вимагали прийняття рішення на підставі наявних у провадженні рішень апеляційної інстанції та з Верховного Суду. Це саме стосується і вимог ст.129-1 Конституції України, яка вимагала від старого маразматика Білоцерківця О.А. прийняття рішення, яке б схилило до виконання слідчим ДБР тих двох ухвал, які він досі не виконав.
Натомість, будучи божевільним виродком, алкоголік і педофіл Білоцерківець О.А. виносив рішення на судовій практиці, що не являється нормами прямого права і що в нашій країні ще не практикується, чим остаточно перешкодив виконанню досі ще не виконаних ухвал. Також, параноїк Білоцерківець О.А. посилався в своїй ухвалі на кримінальне провадження, яке не було предметом оскарження – № 52019000000000139 від 30.10.2019 року. Насправді ж особа_1 оскаржував Постанову слідчого Кунди С.С. про закриття кримінального провадження за № 52019000000000139 від 19.02.2019 року. Останнє доводить, що білогарячащий алкоголік і педофіл Білоцерківець О.А. є неадекватною особою, якому місце не в суді, а в дурдомі або в тюрмі.
Не витримує жодної критики і зазначене в шахрайській ухвалі хворим на голову Білоцерківцем О.А. того, що нібито скаржник не піднімав телефонну слухавку у відповідь на дзвінок оперуповноваженого (або слідчого) з Солом’янського районного УП ГУ НП в м.Києві, в той час як їхніх номерів телефонів скаржнику не могло бути відомо? Більше цього, КПК України не містить норм закону, яка надає право слідчим закривати кримінальне провадження на підставі “не підняття” слухавки заявником.
Крім цього, попередня Постанова слідчого, в якій згадувалося про “не підняття слухавки” заявником, уже була предметом судового розгляду та була судом скасованою. Тому зазначати це в ухвалі судді-параноїка Білоцерківця О.А. було більше чим не розумно.
А що стосується того, що особу_1 потрібно було допитувати у статусі свідка, попри те, що у матеріалах кримінальної справи досі немає Постанови про не визнання особи_1 потерпілим, а також того, що “органом досудового розслідування проведено всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження №52019000000000139 та обґрунтовано закрито його за відсутності події і складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують”, то це вже точно тягне на потребу у фізичному знищенні судді-педофіла Білоцерківця О.А. Суддя-педофіл Білоцерківець О.А. за свої шахрайства заслуговує того, що б хтось із патріотів України або громадських діячів покарав його, шляхом розчленування його смердючого тіла і згодовування свиням.
Вищенаписане доказує, що педофіл Білоцерківець О.А. являється неадекватною особою, яка потребує госпіталізації для душевно хворих людей, адже іншого пояснення, чому вказаний виродок не володіє базисним рівнем юридичних знань, при цьому маючи стаж багаторічної роботи в суді, просто не існує. Відсутність елементарних знань у судді-педофіла Білоцерківця О.А. спростовує наявність у нього будь-якої юридичної освіти, а також факт того, що він нібито підтвердив здатність вершити правосуддя.
Суддя-алкоголік Білоцерківець О.А. постановив чергове неправосудне рішення, яким у 12 раз нівелював кропіткі досягнення громадської організації та перешкодив наповненню бюджету держави на загальну суму біля одного мільярда гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Крім цього, педофіл Білоцерківець О.А. надіслав особі_1 поштою копію Ухвали у справі № 757/58657/19-к, яка не відповідала вимогам Наказу ДСА за № 814 (із змінами і доповненнями), так як: у правому верхньому куті відсутній напис “З оригіналом згідно”, розмір шрифту рішення значно менший встановленого, окремі слова рішення написані прописними літерами та виділені жирним кольором, друга сторона ухвали не перекреслена, в ухвалі відсутня інформація про місцезнаходження її оригіналу, в ухвалі не зазначено дати виготовлення копії рішення, до ухвали не додано чистого аркушу, ухвала не зшита і не опломбована, на пломбі ухвали не вказано ПІП секретаря суду, на пломбі немає підпису секретаря суду, на пломбі не вказано дати створення копії ухвали.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний дотримуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже семи років гинуть в АТО (ООС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Недоумок Білоцерківець О.А., явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, дебіл Білоцерківець О.А. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому ганебному аферисту фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Білоцерківець О.А. вчинив правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що справа № 757/58657/19-к витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Білоцерківця О.А. слід розцінювати як таку, що направлена на перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України.
Крім цього, як для даного випадку, дії безграмотного педофіла Білоцерківця О.А. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Неук Білоцерківець О.А., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перешкоджає доступу до правосуддя, перевищує службові повноваження, вчиняє підроблення, імітує розгляд скарг, виносять неправосудні рішення, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, деморалізує українську армію, подавляє патріотизм у бійців ООС, протидіє громадській діяльності, переслідує громадських діячів, завдає збитку економіці держави, порушує присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави.
Нехлюй Білоцерківець О.А. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці неуком Білоцерківцем О.А. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності дебіла Білоцерківця О.А. наявний склад ще одного правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-педофілом Білоцерківцем О.А. містять всі ознаки злочину, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення алкашем Білоцерківцем О.А. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку судді-недоумка Білоцерківця О.А., який регулярно порушує присягу судді та підриває авторитет українського правосуддя. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.