Шахрай Ременніков С.В. підкупив суддів-сепарів Голуб С.А…

18.12.2020 року рішенням Деснянського районного суду м.Києва у справі № 754/16191/16-ц позов особи_1 до Фізичної особи-підприємця Ременнікова Сергія Віталійовича був задоволеним частково.
Деснянський районний суд м.Києва визнав Договір № 1902/2016 від 19.02.2016 року на розробку веб-сайту, укладений між особою_1 та ФОП Ременніковим Сергієм Віталійовичем не дійсним. Крім цього, Деснянський районний суд м.Києва визнав Договір № 1902/2016 від 19.02.2016 року на розробку веб-сайту, укладений між особою_1 та ФОП Ременніковим С.В. не виконаним.
Деснянський районний суд м.Києва стягнув з ФОП Ременнікова С.В. (РНОКПП-2675719758, зареєстроване місце проживання: м.Київ. пр.Лісовий,35, кв.127) на користь особи_1 заборгованість за невиконаним зобов’язанням у розмірі 9875,00 грн., моральну шкоду у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень.
В задоволенні інших вимог позову судом було відмовлено. Також, Деснянський районний суд м.Києва стягнув з ФОП Ременнікова С.В. на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн.
Не погодившись із рішенням Деснянського районного суду м.Києва у справі № 754/16191/16-ц, ФОП Ременніков С.В. знаходить адвоката-афериста Богуна В.М. (Свідоцтво № 000760, видане 04.11.2019 року Радою адвокатів м.Києва, місце проживання і проведення адвокатської діяльності – 02217, м.Київ, вул. М.Закревського, буд.97-а, кв.272, тел.моб.: +38(096)208-06-07) та укладає з ним договір на надання адвокатських послуг – представництво своїх інтересів у Київському апеляційному суді.
Виконуючи обов’язки по укладеному Договорі, безграмотний аферист Богун В.М. складає для ФОП Ременнікова С.В. апеляційну скаргу, яку чомусь подає до Київського апеляційного суду Ременніков С.В.
При цьому, Ременніков С.В. запізнюється із строками подання такої апеляційної скарги і чомусь не просить у суду поновлення пропущеного строку. Більше цього, Ременніков С.В. сплачує судовій збір за розгляд його апеляційної скарги у значно меншому розмірі, аніж це встановлено Законом України “Про судовий збір”.
Крім цього, аферист Ременніков С.В. подає до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, де не вказує її дати, а додатки до апеляційної скарги не завіряє у відповідності до Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5) та у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності».
А що стосується неадеквата Богуна В.М., то останній примудрився долучити до написаної ним апеляційної скарги копії своїх адвокатських документів, які належним чином також були не завіреними. А саме, як це зазначається в п.2 “Положення про Ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру Ордерів”, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 року за № 36 (із змінами і доповненнями), що Ордер на надання правової допомоги – письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 року за № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та іншими законами України.
Окрім того, Ордер, встановленої форми, є обов’язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених ст.20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, зокрема, звертатися із адвокатськими запитами та представляти інтереси договірних осіб. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній (або керівник адвокатського об’єднання (бюро) зобов’язані вказати на звороті ордера.
Згідно рішення РАУ за № 162 від 04.08.2017 року, ордер складає у сукупності титульну та зворотну сторони, тому при наданні адвокатом посвідченої копії адвокатського Ордеру, необхідно було робити її як цілісний документ, встановленої Радою адвокатів України форми. Крім цього, відмітка про посвідчення копії Ордеру адвоката мала складатися зі слів: “Згідно з оригіналом”, особистого підпису адвоката (або керівника адвокатського об’єднання (бюро) у випадку, якщо Ордер видається адвокатським об’єднанням (бюро), який засвідчує копію, його ініціали та прізвища, а також дати засвідчення копії. Залучені до провадження копія Ордеру не містить інформації про орган, у якому надається адвокатом правова допомога із зазначенням виду адвокатської діяльності, відповідно вимогам ст.19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Також, в графі органу, у якому надається правова допомога, не вказано межі дії чинного Ордеру (приміром, “У всіх державних і не державних органах”). На звороті долученого до позову Ордеру не зазначено номеру Договору, дати його створення, не вказано прізвищ, імен і по-батькові сторін такого Договору та немає підписів. В копії Ордеру також не вказано номеру і дати видачі Посвідчення адвоката про право зайняття адвокатською діяльністю, а також найменування організації, яка видала Свідоцтво адвоката.
Усе це позбавляло долучену до справи суду неналежним чином завірену копію Ордеру адвоката Богуна В.М. певної дієздатності, а вказаний адвокат – позбавлявся права представляти інтереси Ременнікова С.В. Крім цього, Ордер адвоката Богуна В.М. був типовою підробкою, адже в Єдиному державному Реєстрі Мін’юсту насправді не значиться самозайнятої особи, ані приватного підприємця Богуна В.М., який би дійсно був зареєстрованим в органах ДФС України.
Останнє повністю спростовувало легітимність зробленого вказаним адвокатом в адвокатському Ордері запису: “Адвокат надає послуги на підставі індивідуальної адвокатської зайнятості”.
Тому, зазначене в Ордері, що нібито Богун В.М. надає адвокатські послуги відповідно “індивідуальній адвокатській діяльності”, спростовується даними з ЄДР, де адвоката з такими даними не обліковується.
Натомість, аферист Богун В.М. зазначив в ним написаній апеляційній скарзі, а згодом – ще й доповнив її в усній формі, при доповіді в суді, брехливими твердженнями стосовно предмету спору.
А ФОП Ременніков С.В., в судовому засіданні брехливо підтвердив це твердження, мовляв він повністю виконав умови Договору № 1902/2016 від 19.02.2016 року в повному обсязі, включаючи надання річного гарантійного терміну на обслуговування нібито виготовленого ним веб-сайту, а також що він надавав позивачеві на підпис Акт виконаних робіт, а також що він нібито помилково зазначив у договорі неправильну адресу свого проживання та місця реєстрації, що врешті-решт не відповідає дійсності, розцінюється як службове підроблення і надання завідомо неправдивих показів у суді.
Останнє підтверджується 7 (семи) томами матеріалів судової справи за № 754/16191/16-ц, двома Актами СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві та ДПІ ГУ ДФС у Деснянському районі м.Києва проведених перевірок ФОП Ременнікова С.В., показами 5 (п’яти) свідків, матеріалами трьох кримінальних проваджень (проти ФОП Ременнікова С.В.), фактом не виконання Ременніковим С.В. вимог ухвали суду щодо надання ним для огляду суду оригіналів документів, з яких він робив копії своїх неналежних і не припустимих доказів та на які опирався при побудуванні лінії свого захисту.
З незрозумілих причин, за наявності таких вагомих процесуальних порушень, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. чомусь прийняли до розгляду апеляційну скаргу афериста ФОП Ременнікова С.В.
17.05.2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі суддів Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. винесли Постанову у провадженні № 22-ц/824/4877/2021, якою скасували Рішення Деснянського районного суду м.Києва за № 754/16191/16-ц повністю. При чому, судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. вдалися до службового підроблення і умисного перекручування фактів. А враховуючи те, що вказані судді не досліджували матеріалів судової справи № 22-ц/824/4877/2021, а також те, що суддя Голуб С.А. лише одна із трьох суддів досліджувала адміністративну панель оскаржуваного веб-сайту (а мусили це робити втрьох) та фактично бачила речі, які констатували не виконання ФОП Ременніковим С.В. договору (ознаки приналежності веб-сайту третій особі, не перекладений веб-сайт з англійської мови на українську і російські мови (як того вимагав договір), наявність реклами третіх осіб, наявність функції автооновлення (чого не мало бути, якби цей сайт досі не належав третім особам), наявність програмних обмежень, пропозиції зняття обмеження у користуванні даним сайтом за умови купівлі про-версії даного веб-сайту у третьої особи, пропозиції пожертвування коштів третій особі, наявність малюнків третіх осіб, зв’язок даного сайту з сервером третіх осіб тощо), а також те, що дані три судді невмотивовано відмовилися оглядати два комп’ютерні диски із записами оскаржуваного веб-сайту до і після його так званого “виробництва”, а також те, що дані судді не описали в своїй ганебній Постанові цих усіх побачених речей, як цього вимагає Кодекс, то це усе надає підставу для підозри у корупційній заангажованості цих трьох суддів-аферистів. Останнє доказується і через призму наступних очевидних і неспростовних доказів.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва у справі № 754/16191/16-ц зроблено такі висновки.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст.216 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Таким чином, відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначеного позивачем про введення його в оману щодо обставин, які мають істотне значення для укладення Договору про надання послуг № 1902/2016, а тому суд дійшов висновку про визнання договору не дійсним та застосування наслідків його недійсності.
Під час подачі апеляційної скарги Ременніков С.В. пропустив строк для подачі апеляційної скарги і при цьому він не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Більше того, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. До такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 803/87/20 та додатково наголошує, що особі, яка подала апеляційну скаргу необхідно подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску (в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв’язку тощо) або докази на підтвердження того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України. Також, Ременніковим С.В. під час подачі апеляційної скарги не було в повному обсязі сплачено судовий збір.
Хоча ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» і передбачає можливість зменшення сплати судового збору, проте за двох обов’язкових умов: 1) сторона по справі повинна заявити клопотання про зменшення;
2) суд виносить ухвалу про зменшення розміру сплати судового збору. Проте відповідач не подавав жодного клопотання до суду апеляційної інстанції про зменшення розміру сплати судового збору, а у свою чергу суд апеляційної інстанції не виносив ухвали про зменшення розміру сплати судового збору.
Таким чином судом апеляційної інстанції було грубо порушено Закон України «Про судовий збір», а також принцип рівності учасників процесу перед законом та судом, що визначена в ст.6 ЦПК України, оскільки протиправно надав перевагу незаконним інтересам відповідача.
Відповідачем не було надано для апеляційного суду третій комплект (з додатками) апеляційної скарги для адвоката позивача, який був уповноваженим Правобережним київським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги представляти інтереси особи_1 як суб’єкта надання безоплатної вторинної правової допомоги, а ті два комплекти скарги з додатками, які були наданими для апеляційного суду, були не належним чином оформлені, із порушенням вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5),
а також з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності».
Головуючий суддя апеляційної інстанції мусив звернути свою увагу на долучену до провадження копію рішення Верховного Суду № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, яка в окремому порядку вимагала повернення скарги для усунення допущених недоліків, так як апеляційна скарга відповідача по справі не відповідала вимогам процесуального документу. А саме, як зазначається Верховним Судом (виходячи з Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55), копія документу не може мати юридичної сили, якщо вона не засвідчена у належний спосіб: в правому верхньому куті кожного документу має бути вказано «з оригіналом згідно» або «копія відповідає оригіналу», дата створення копії документу, зазначення ПІП особи та його посаду, що створювала копію документу, завірення копії документу власним підписом або підписом адвоката з «мокрою» печаткою.
Апеляційний суд під час призначення справи до розгляду на 17 травня 2021 року не надсилав копії апеляційної скарги з додатками адвокату особи_1 або Правобережному київському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та жодним із способів не повідомляв адвоката особи_1 або Правобережний київський місцевий центр з надання вторинної безоплатної правової допомоги про час і місце слухання апеляційної справи, тим самим позбавивши особу_1 права на отримання гарантованої державою правничої допомоги у вказаному цивільному процесі, що у відповідності до практики ЄСПЛ, рішень Верховного Суду, вимог ЦПК України, є безумовною підставою для скасування винесеного рішення.
Не зроблено дослідження в залі суду матеріалів судової справи: апеляційної скарги з додатками, документів, наданих в порядку клопотання в залі суду, а також судової справи. Саме цих речей колегія суддів апеляційної палати з розгляду цивільних справ не досліджувала в залі суду.
Огляд адміністративної панелі оскаржуваного веб-сайту проводила одна суддя (Голуб С.А.), в той час як це мали робити троє суддів, адже висновки цього огляду підписували усі троє суддів.
Тому судом апеляційної інстанції було умисно проігноровано положення ст.213 ЦПК України, відповідно до яких, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі. Проте не всі судді, які були залучені до розгляду даної справи в апеляційній інстанції – безпосередньо досліджували адміністративну панель оскаржуваного веб-сайту, що свідчить про їх необ’єктивність та упередженість.
Неправильно встановлено суму Договору за № 1902/2016, яка насправді була встановленою в сумі 7975 грн. (сім тисяч дев’ятсот сімдесят п’ять грн. 00 коп.), а не 9875 грн. (дев’ять тисяч сімдесят п’ять грн. 00 коп.
Решта сума в 1900 грн. (одна тисяча дев’ятсот грн. 00 коп.) позивачем були на шантажистську вимогу відповідача переплаченою, не дивлячись на те, що додаткових угод між відповідачем і позивачем не було укладено, так як цього суворо вимагав укладений між сторонами Договір за № 1902/2016.
Не взято до уваги вкрай важливий момент – зізнання відповідача на судовому засіданні (а також під час розгляду в першій інстанції), що він не подавав для підписання позивачу Акт виконаних робіт через не готовність здачі виконаних робіт (не виконання умов Договору).
Не взято до уваги і те, що відповідач не надав на вимогу суду жодного оригіналу документу для підтвердження легітимності наданих ним копій документів до суду, у відповідності до рішення суду (ухвали).
Необґрунтованою є позиція апеляційного суду, в особі судді Голуб С.А., яка при огляді веб-сайту бачила, що він має функцію автооновлення (так як при їй було позивачем оновлено декотрі програми веб-сайту за прикладом оновлення комп’ютерів від корпорації Майкрософт) що доказувало, що це є не автономний авторський сайт відповідача (згідно вимог Договору, який мав бути виконаним відповідачем з повною автономністю і незалежністю від третіх осіб), а той самий веб-шаблон, якого передав відповідачу позивач для його розробки (що і відображено в Договорі).
Не описано у постанові, ніякого значення не надано численній медіа-рекламі і текстовій рекламі, а також суцільному англійському тексту адміністративної панелі на даному сайті, чого згідно Договору не мало бути.
Не надано належної оцінки показам п’ятьох свідків, які донесли до суду інформацію, яка повністю підтверджує доводи позивача щодо всіх обставин справи та щодо його позовних вимог.
Не надано належної оцінки актам проведених податкових перевірок. Саме цими актами було доведено, що відповідач не мав права виходити за межі наявних дозволів (за КВЕДами) і здійснювати підприємницьку діяльність виключно на поприщі фотографії. Натомість, відповідач вийшов далеко за межі цієї діяльності і протиправно почав займатися створенням веб-сайтів, здавати в оренду веб-сайти, продавати сайти, надавати послуги хостингу, просувати сайти в інтернеті.
Не досліджено доказів (фотокопії веб-сайту відповідача); зроблено висновок про потребу спеціальних знань, тоді як проведення огляду адміністративної частини даного веб-сайту у судовому засіданні першої інстанції та аналізу загальної ваги веб-сайту та кількості папок на даному веб-сайті у порівнянні з цими самими параметрами веб-сайту, якого було передано відповідачем позивачу на комп’ютерному диску з його власноручним підписом, не вимагали від суду спеціальних знань.
Не надано оцінку тому, що в матеріалах справи містяться докази, де відповідач зізнається, що роботу не виконав і що її не може виконати, наводячи приклади сайтом Gugle, що він написаний (зроблений) з помилками, а значить що умови укладеного договору в частині технічного завдання, для нього є непосильні.
Не надано оцінку тому, що веб-сайт був переданим відповідачу для доопрацювання у працездатному стані.
Не надано оцінки тому, що веб-сайт до передачі його відповідачу для доробки, належав на правах приватної власності позивачу, про що зазначено в Договорі.
Не надано оцінки таким фактам: адмінпанель веб-сайту не була переведеною з англійської мови на українську і російські мови (всупереч договору); на веб-сайті досі є 50% невідомо чиєї реклами, що доводить те, що цей сайт досі є шаблоном, а не авторським завершеним продуктом, розміщуються сотні невідомих чужих посилань, які занижують його позиції в рейтингах в інтернеті, та які хтось розміщує без відому позивача; відповідач не надавав позивачу для підпису Акт прийому-передачі виконаних робіт, про що і сам у своїх численних поясненнях неодноразово писав, тим самим визнаючи, що веб-сайт ним не був виконаним; свідченням свідків на стороні позивача, які були присутніми при перемовинах між позивачах і відповідачем, та які бачили і чули, що відповідач навіть не пробував здавати позивачу свої роботи, однак весь час позивача шантажував, вимагаючи все більше і більше коштів, які не були передбаченими договором; не було укладено жодної додаткової угоди до основного договору, як цього вимагав Договір, а значить не може бути жодної мови про додаткові роботи, на яких відповідач акцентував увагу; не розуміється на створеннях веб-сайтів, тому задіяв сторонніх осіб для виконання умов договору; зізнання відповідача в суді першої інстанції того, що він не виконав частини Договору (роботи) і тому пропонує повернути позивачу 2000 грн., чому також апеляційна інстанція не надала правової оцінки, адже не досліджувала матеріали справи; відповідач на своєму веб-сайті «Студія «Мотильок» зазначив інформацію, що він не розробляє веб-сайти на двигуну «Вордпрес» через брак знань і умінь (докази наявні у судовій справі у вигляді скриншотів – фотокопій даного веб-сайту), в той самий час як веб-сайт позивача також знаходиться під керівництвом системи «Вордпрес», однак відповідач чомусь уклав Договір на його розробку, наперед знаючи, що він його не виконає; не призначення експертизи веб-сайту з метою встановлення об’єктивної істини, виходячи з того, що в Україні саме такої експертизи поки що не проводиться; ненадання відповідачем доказів про те, що додаткові угоди були складеними і підписаними на позадоговірні роботи, як цього вимагає Договір; невиконання відповідачем належним чином свого зобов’язання в строки та в розмірі, передбаченою Додатком №1 і Додатком №2 до Договору, а також п. 2.3, 4.5 Договору, але і уклав хибний договір»; розміщення виконавцем 01.04.2017 року на хостингу Замовника веб-сайт, який є фактично непрацездатним через такі досі існуючі негаразди: сайт знаходиться під керуванням третіх осіб (що не передбачено договором), на сайті наявна реклама третьої сторони (що порушує права Замовника), на сайті наявні електронні посилання третьої сторони (що незаконно відбирає вагу даного сайту і завдає матеріальної шкоди Замовнику), на сайті наявні малюнки, зображення та інформація третьої сторони, яка незаконно збільшує трафік (що призводить до надлишкових грошових витрат Замовника), на сайті наявні електронні адреси та пропозиції третьої сторони (що порушує право власності), сайт інфіковано вірусами (віруси досі наявні на «контрольному» диску СD-RW), непрацездатність майже усіх функцій редактора адмінпанелі (на фотокопіях сайту видно, що на сайті немає жодного абзацу, відео не розміщуються по центру сайту, приміром), наявність програмних помилок (не відповідність сайту), невідповідність швидкості загрузки сайту (до 4 секунд), якість створення мобільного сайту є нижчою за заявлену (88/100), відсутність функціоналу розділу «Контакти», на сайті знаходяться не зазначені в технічному завданні сервіси (функції, приміром посилання на декотрі соціальні мережі, що не узгоджено Договором), неможливість залишати відгуки під статтями через сторонню форму, при спробі створити в адмінпанелі наступну сторінку – автоматично відображаються якісь цифри і знаки, яких насправді ще не прописано в полях description, title, keywords, не переведені з англійської мови майже всі сторінки адмінпанелі (згоди позивачем не надавалося), неоднакове відображення сайту в різних браузерах, наявність на сайті стороннього функціоналу, якого немає на шаблоні (відхилення від ТЗ Договору), не піддаються навіть ручному регулюванню розміри вікон відео, а також не можна встановити однакові відступи між вікнами відео і документами (що знаходяться нижче – вище їх; визнання проблем підтверджується листами між відповідачем, його цивільною дружиною і позивачем, в яких надаються поради з програмування для штучного обминання виниклих проблем, в певних межах), вікна слайдера не є симетричними (якщо не робити нарізки фото вручну), не налаштовані переходи з веб-сайту на соціальні мережі, які були Договором оговорені (форма пуста, про що надавалися скриншоти), RSS-лента сформована не правильно (видає теги вперемішку з матеріалом лише декотрих статей) аудіоплеєр не піддається редагуванню в адмінпанелі (довжини і ширини полоски), флеш-відео перестає працювати при ручному введенні, що зменшують розмір вікна відео (до фіксованого розміру), у веб-редакторі не центруються вікна відео, редактор не дозволяє змінювати розмір вікна відео. Тобто, подібні обставини вказують на допущення судом апеляційної інстанції численних порушень, у тому числі і таких як: 1) всього одна суддя із трьох (решта сиділи в 20 метрах від об’єкта дослідження, що і записано на диск суду), а зробили висновок чомусь три судді; матеріали судової справи не досліджувалися суддями (пішли в нарадчу без дослідження судової справи), а раз так, тоді ніщо ними виявлене не має жодної сили); 2) не надання значення моїм 5 свідкам (які свідчили і про не виконання договору про створення авторського сайту); 3) комп’ютерної експертизи (про яку пише адвокат відповідача) і веб-експертиза – це різні за своєю формою та змістом види експертиз, що підтверджується правовою позицією Міністерства юстиції України, що викладена у їх листі; несплата судового збору відповідачем у повному обсязі.
У той же час, позивачем по справі доведено заявлений позов, у тому числі доказано невідповідність розробленого веб-сайту належним та допустим доказом, а саме СD-R диск №RFD80М-80451 80 FF, на якому містилась кінцева та остаточна редакція структури веб-шаблону: веб-сайт, який було розміщено відповідачем на хостингу з метою з’ясування обставин щодо сумісності параметрів серверу і майбутніх його вдосконалень до рівня авторських розробок.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
В процесі розгляду цивільної справи № 754/16191/16-ц Ременніков С.В. умисно спотворював усі вищевказані ключові факти та усіма можливими засобами перешкоджав розгляду даної судової справи: перекручував процесуально значимі факти, вчиняв службові підроблення, надавав брехливі пояснення, перешкоджав реалізації особою_1 процесуальних прав, заявляв під час судового засідання неправові клопотання, які обмежували процесуальні права особи_1, вчиняв безлад в судовому засіданні і т.д.
При цьому слід особливо підкреслити, що для реалізації свого злочинного умислу Ременніков С.В. використовував завідомо підроблені або ж неналежним чином оформлені документи.
Усе вищенаписане шахрай Ременніков С.В. умисно спотворив і викривив, що призвело до винесення суддями Київського апеляційного суду Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. хибного рішення.
Крім усього цього, Ременніков С.В. продовжує уникає сплати податків та ЄСВ (в тому числі військового податку), адже уникає обов’язкової реєстрації в органах ДПС найманих працівників.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності Ременнікова С.В. наявний склад кримінального правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.366, ч.3 ст.190, ч.2 ст.194, ч.2 ст.368, ч.2 ст.212, ст.212-1, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність Ременнікова С.В. являється частиною громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії Ременнікова С.В. по відношенню до нього слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України.
Ременніков С.В. виходить за межі дозволеної господарської діяльності, продовжує приховувати від реєстрації в органах ДПС найману робочу силу, не сплачує в повному обсязі податки, завдає шкоди економіці держави, злочинним шляхом заволодів коштами громадської організації, при цьому паралізувавши її діяльність, тим самим уже перешкодив наповненню державної скарбниці на трильйони гривень, при цьому послаблюючи боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне:
«Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти конституційного права щодня і на протязі майже семи років гинуть в АТО (ОСС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Ременніков С.В. через свою нахабність, безграмотність, бездарність, протиправність і психічну ненормальність напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО (ОСС), які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше того, Ременніков С.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО (ОСС), нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому очкастому дегенерату фекальну “люстрацію”, якщо правоохоронні органи, органи ДПС у м.Києві та психоневрологічні лікарні не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб. Ременніков С.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, умисно вчиняє злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Ременніковим С.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Ременніковим С.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.366, ч.3 ст.190, ч.2 ст.368, ч.2 ст.194, ч.2 ст.212, ст.212-1, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ НП у м.Києві, СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення Ременніковим С.В. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, ГСУ НП у м.Києві, СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.