Шльондра Поліщук О.М. не виконує рішення суду, хоче хабара

Впродовж останніх 6,5 (шести з половиною років) особа_1, як фізична і юридична особа, біля 47 (сорока семи) разів повідомляв голову КМДА, майже усіх заступників голови КМДА, директора Департаменту містобудування і архітектури КМДА та начальника Управління з питань реклами КМДА, а також директора КП «Київреклама» про незаконне розміщення рекламних засобів, які через порушення вимог правил технічної безпеки загрожують життю і здоров’ю громадян. У таких повідомленнях особа_1 вказував фактичні адреси місць незаконного розміщення рекламних конструкцій та надавав у доказ відповідні фотографії.
У відповідності до рекомендованих повідомлень про вручення поштової кореспонденції, вказані вище листи із відповідними заявами вчасно і у 100% випадків вручалися під розписку уповноваженим особам КМДА, голові КМДА, заступникам голови КМДА, директору Департаменту містобудування і архітектури КМДА та начальнику Управління з питань реклами КМДА, а також директору КП «Київреклама».
Однак, навіть по сьогоднішній день жодної реакції зі сторони голови КМДА, заступників голови КМДА, директора Департаменту містобудування і архітектури КМДА та начальника Управління з питань реклами КМДА, а також зі сторони директора КП «Київреклама» не прослідувало.
І це попри те, що Україна зараз перебуває в глибокій економічній кризі і що матеріально-технічне забезпечення АТО (ООС) знаходиться в дуже скрутному становищі, а Україна знаходиться на порозі війни з Росією, в той час як ще 6,5 (шість з половиною) років назад була реальна можливість поповнити бюджет України на мільярди гривень в рік за рахунок інвентаризації об’єктів незаконного розміщення рекламних засобів, та досі отримувати від цього прибутки.
Натомість, через чиновницькі побори, ці самі мільярди гривень щороку осідають в якості відкатів в кишенях голови КМДА, заступників голови КМДА, директора Департаменту містобудування і архітектури КМДА та начальника Управління з питань реклами КМДА, а також в кишенях директора КП «Київреклама».
Проводячи впродовж останніх 6,5 (шість з половиною) років періодичні обстеження місць розміщення незаконних рекламних конструкцій, з елементами опитування власників саме таких незаконних рекламних конструкцій, особою_1 та членами його громадської організації було встановлено, що останні, на вимогу начальника Управління з питань реклами КМДА, а також на вимогу директора КП «Київреклама» змушені сплачувати щомісячні хабарі, які сягають 1500-10000 грн. (з одного рекламного засобу). Вказані кошти щомісячно передаються в руки працівників Управління з питань реклами КМДА та КП «Київреклама».
У зв’язку з виявленими корупційними діями в діяльності Управління з питань реклами КМДА та КП «Київреклама», при багаторічній бездіяльності міського голови та практично всіх заступників голови КМДА, особа_1 від імені керівника громадської організації неодноразово подав через канцелярію КМДА відповідні заяви про призначення особистого прийому у голови КМДА Кличка В.В., в чому йому було відмовлено. Останнє доказує пряму причетність голови КМДА Кличка В.В. та усіх заступників голови КМДА до схеми корупції із незаконним розміщенням рекламних засобів у м.Києві та області.
В той же самий час, незаконні об’єкти реклами, про які особа_1 повідомляв біля 47 (сорока семи) разів голову КМДА, майже усіх заступників голови КМДА, директора Департаменту містобудування і архітектури КМДА та начальника Управління з питань реклами КМДА, а також директора КП «Київреклама», продовжують і по нині незаконно розміщуватися за вказаними адресами, в тому числі поблизу і навколо приватного підприємства особи_1 (з якого було незаконно демонтовано, пошкоджено і конфісковано цілком законну рекламну вивіску).
24.07.2018 року Окружний адміністративний суд Рішенням у справі № 826/247/18 визнав дії КМДА протиправними. При винесенні 24.07.2018 року справедливого рішення у судовій справі № 826/247/18 Окружний адміністративний суд м.Києва виходив з неспростованих доказів і свідчень свідків:
1) дозвіл №32369-13 від 12.04.2013 року на розміщення рекламного засобу містить узгодження на розміщення додаткового ліхтаря (про що чітко видно на фото, що скріплено печаткою КМДА);
2) демонтаж рекламного засобу відбувався без обов’язкової присутності власника засобу;
3) демонтаж рекламного засобу відбувався без присутності представника КП «Київреклама»;
4) демонтаж рекламного засобу відбувався без обов’язкової присутності представника балансоутримувача;
5) демонтаж рекламного засобу відбувався без обов’язкової присутності Позивача;
6) демонтаж рекламного засобу здійснювали особи, які не мали відношення до КП «Київреклама»;
7) демонтаж рекламного засобу відбувався всупереч рішенню правоохоронного органу (особа_1 викликав оперативно-слідчу групу, яка наказала групі невідомих осіб, які демонтували рекламний засіб, зупинити демонтаж рекламного засобу і дочекатися їх приїзду, чому вони не скорилися);
8) після отримання особою_1 з КМДА припису і листа-вимоги, особа_1 на них у належний спосіб та вчасно відреагував, про що також своєчасно прозвітував Гончаровій Н.О. і Свистунову О.В.;
9) свідки підтвердили, що станом на 06.01.2017 року допущене порушення було усунутим, шляхом демонтажу додаткового ліхтаря та поверненням усіх освітлювальних пристроїв в сторону землі. Саме з цього приводу особа_1 та п’ять його свідків прибули 06.01.2017 року до директора Департаменту містобудування і архітектури КМДА з відповідними свідченнями, а також про що склали відповідний Акт);
10) відсутність належних і допустимих доказів у відповідачів про надсилання особі_1 інших попереджень про наявність додаткових негараздів в каркасі рекламної конструкції;
11) відеозапис з відеореєстратора особи_1 підтверджує відсутність наявних порушень: ліхтарі світили у напрямку землі, яких було не більше п’яти;
12) що відповідачі не надсилали особі_1 інших приписів про потребу усунення нових порушень за № 007160-17 від 11.04.2017 року (про що свідчить відсутність у них доказів);
13) аудіозапис телефонної розмови від 06.01.2018 року з начальником відділу реклами КП «Київреклама» Гончарової Н.О. (в присутності свідків) свідчить, що остання повідомила особі_1 в режимі голосного зв’язку (спікерфон) про те, що депутат Київської міської Ради Руденко Олексій Павлович наказав їй «строго-престрого перевірити рекламний засіб особи_1 на предмет можливого його демонтажу…», що підтверджує факти службового підроблення з метою умисного переслідування особи_1 за його громадську позицію, шляхом впливу на його господарську діяльність, оскільки особа_1 одночасно являюся Президентом громадської організації і впродовж 6,5 років розслідував численні факти службових зловживань окремих чиновників, в тому числі з КМДА та КП “Київреклама”;
14) що посадові інструкції начальника відділу реклами Гончарової Н.О. не передбачають одноосібного обстеження об’єктів нерухомості з метою виявлення негараздів у розміщенні законних рекламних засобів та одноосібного складання Актів;
15) факт не вручення 11.04.2017 року особі_1 начальником відділу реклами КП «Київреклама» Гончаровою Н.О. копії Акту в день нібито його складання підтверджує надуманість порушень;
16) не складання начальником відділу реклами КП «Київреклама» Гончаровою Н.О. Актів на інші, незаконно розміщені на будинку особи_1 та на прилеглих до нього інших будинках ще 540 (п’ятсот сорока) незаконних рекламних засобів, про які особа_1 роками заявляв даній посадовій особі та її керівництву у своїх 47 заявах, доказує наявність службових підроблень і корупційних дій в межах КМДА;
17) відсутність належної реакції Гончарової Н.О., іншого керівництва КМДА та керівників районних держадміністрацій м.Києва на численні заяви громадської організації особи_1 про незаконне розміщення 1500 (тисячу п’ятсот) об’єктів стихійної реклами за раніше вказаними адресами, частина яких досі розміщуються на будинку, у якому проживає і працює особа_1, підтверджує наявність в діях чиновників з КМДА і КП «Київреклама» службових підроблень і проявів корупції;
18) повна відсутність логіки в діях КП «Київреклама» і в діях керівництва КМДА: за поясненням відповідачів, причиною демонтажу рекламного засобу особи_1 стала скарга сусідки Ірини Алдошиної, в той час як громадська організація особи_1 впродовж 6,5 років подала за подібні порушення 47 скарг до КМДА і КП «Київреклама», однак ідентичної реакції в жодному випадку чомусь не послідувало;
19) в момент демонтажу рекламної вивіски особи_1, відеокамери системи відеоспостереження зафіксували факти умисного пошкодження так званими працівниками КП «Київреклама» системи електрообладнання, пристроїв освітлення, сутінкових реле, мікрофонів, жорстких дисків особи_1;
20) в момент демонтажу рекламної вивіски, відеокамери системи відеоспостереження зафіксували факти умисного пошкодження так званими працівниками КП «Київреклама» рекламної вивіски та окремих її складових, які належать особі_1 і т.д.
12.05.2020 року Шостим апеляційним адміністративним судом було залишено без задоволення апеляційну скаргу КП «Київреклама» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.07.2018 року. Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.07.2018 року було залишено без змін. При чому, Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили з моменту її прийняття. Відповідно, 12.05.2020 року набрала законної сили Постанова Окружного адміністративного суду м.Києва у судовій справі № 826/247/18 від 24.07.2018 року.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції безпомилково встановив: «…Визнав протиправними дії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу рекламного засобу особи_1 за дозволом №32369-13 від 12.04.2013 року у відповідності до наказу № 375 від 10.07.2017 року».
З цієї самої дати будь-яких рішень, ухвал чи наказів зі сторони Верховного Суду щодо призупинення виконання Рішення Окружного адміністративного суду у справі № 826/247/18 від 24.07.2018 року не виносилось. Відповідно, КМДА мусило вже 12.05.2020 року виконати Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва у справі № 826/247/18 від 24.07.2018 року, чого досі так і не зробило. Натомість, уповноваженими особами КМДА особі_1 біля восьми раз було відмовлено у поверненні незаконно вилученого рекламного засобу та пропонувалося «викупити» свій рекламний засіб. В той же самий час, керівництво КМДА у жодному із своїх листів ні разу не пропонувало особі_1 вжиття будь-яких заходів щодо компенсації іншого знищеного майна, яке не мало жодного відношення до протиправно демонтованої і вилученої рекламної вивіски (відеореєстратор, відеокамери, електропроводка, жорсткі диски, мікрофони, прожектори, сутінкове реле, гофротруби тощо).
На підставі вищенаписаного, а також керуючись ст.7 Закону України «Про звернення громадян», при цьому опираючись на Конституцію України, Закон України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального статусу», Кодекс адміністративного судочинства та практику ЄСПЛ, особа_1 подав на ім’я голови КМДА Кличка В.В. ще одну заяву за вих. № 05/28 від 29.04.2021 року з проханням призначити особистий прийом та виконати хоча б частину вимог суду, викладених у Рішенні Окружного адміністративного суду м.Києва у справі № 826/247/18 від 24.07.2018 року:
1) Повернути кошти, якими особа_1 сплатив судовий збір при подачі позову (згідно Наказу суду);
2) Відремонтувати пошкоджений 29.08.2017 року рекламний засіб, за номером конструкції № 32369-13;
3) Якнайскоріше повернути мені незаконно вилучений рекламний засіб, за № 32369-13;
4) Якнайскоріше облаштувати на тому ж самому місці і у такий же самий спосіб незаконно демонтований і вилучений рекламний засіб, за номером конструкції 32369-13;
5) Якнайскоріше поновити строк дії Договору на розміщення конструкції № 32369-13 на термін, що відповідає часу його відсутності на місці його первинного розташування;
6) Якнайскоріше повідомити особу_1 про наслідки розгляду поданої заяви.
Однак, виходячи з отриманих листів від 18.05.2020 року за № 005-530 від заступника голови КМДА Мондриївського В.М., а також з листа за вих. № 076-1370 від 14.05.2020 року від начальника Управління з питань реклами КМДА Поліщук Оксани Миколаївни (за підготовки листа головним спеціалістом – юрисконсультом Управління з питань реклами КМДА Саєнко Ірини Вікторівни), останні вважають за доцільне не призначати для особи_1 особистих прийомів та не виконувати судове рішення, так як особа_1 нібито не з’явився на призначений 13.02.2019 року прийом (?), чого насправді не було і чому уже минуло два роки.
Більше цього, вказані вище чиновники, згідно тексту своїх листів, вимагали з особи_1 грошей за повернення вивіски, що повністю суперечить рішенню суду в адміністративній судовій справі № 826/247/18 від 24.07.2018 року, а також нормальності психіки даних осіб. А що стосувалося прохання виконати вимоги Наказу суду про повернення судового збору, а також щодо потрібності виконання пунктів 2-6 вищевказаної заяви за вих. № 05/28 від 29.04.2021 року, то Мондриївський В.М., Поліщук О.М. і Саєнко І.В. про це чомусь зовсім нічого не згадали у своїх шахрайських листах.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».
З вищенаписаного слідує, що відповідачі умисно уникають виконання Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва у судовій справі № 826/247/18 від 24.07.2018 року, тим самим наносячи особі_1 і його приватному підприємству ще більшу шкоду: матеріальну, моральну і упущену вигоду. А якщо врахувати ще й те, що приватне підприємство особи_1 змушене було зупинити свою діяльність з 01.11.2017 року, так як без рекламної вивіски жодна людина не в стані здогадатися, що в житловому будинку (який розміщується у дуже глухому дворі) може знаходитися певна фірма, то останнє завдало особі_1 відчутної матеріальної шкоди – упущення вигоди, приблизно на 5 000 000 грн. (за 4,5 останніх років).
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода завдану майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.1190 ЦК особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Таким чином, розмір реальних збитків складає, станом на день подачі даного цивільного позову, 2454 000,74 грн. та складається з:
1) оплати послуг ФОП Грішно С.В. за підготовку пакету встановлених законом документів та за отримання Дозволу на розміщення вивіски особи_1 — 12000,00 грн.
2) вартості виготовлення рекламної вивіски особи_1 — 2992,50 грн.;
3) вартості послуг з реставрації рекламного засобу особи_1 — 5 600,00 грн.;
4) передплати послуг КП «Київреклама» за розміщення вивіски в серпні місяці 2017 року—560 грн.;
5) надання фінансової допомоги приватному підприємству особи_1 на увесь період вимушеного простою (на дату подачі цивільного позову) — 2 310 000,00 грн.;
6) витрат на розхідні матеріали, що пов’язані з діями відповідачів (картриджі, ручки, папір, папки, клей, карандаші, скоби, диски, гумки, заправки, фломастери, фарба) — 26 750, 00 грн.;
7) витрат на придбання конвертів з поштовими марками на суму — 867, 36 грн.;
8) витрат за відправку рекомендованої і цінної поштової кореспонденції — 977, 88 грн.;
9) витрат на придбання принтеру Epson L805 A4 з набором чорнил, в сумі — 5593,00 грн.;
10) витрат на діагностику захворювань, в загальній сумі — 34 830,00 грн.;
11) витрат на придбання ліків в сумі — 53 830,00 грн.
Окрім фізичної та матеріальної шкоди, діями КМДА і КП “Київреклама” також завдано особі_1 немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи_1: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов’язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей, постійна відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання; побоювання щодо майбутнього стану здоров’я…
З цього приводу затяжний процес лікування повністю дестабілізував особу_1 і він змушеним був з 01.11.2017 року повністю зупинити роботу свого приватного підприємства по цей день.
В ст.82 ЦПК України (Підстави звільнення від доказування) зазначається:
«1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Ці обставини зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях позивачів і їх представників.
2. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що
вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу.
У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
3. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі,
що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі
особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
6. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення,
які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.
8. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом».
Статтею 1174 ЦК України (Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування) передбачається, що: «1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи».
Також слід ураховувати, що у випадках, коли середньомісячний заробіток потерпілого, виходячи з якого встановлюється розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я заробітку (доходу), є меншим від 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку згідно з вимогами ст.1197 ЦК обчислюється, саме виходячи з 5-кратного розміру мінімальної зарплати, а не фактичного за місцем роботи, а розмір втраченого доходу від підприємництва — на підставі даних державної податкової служби (ст.1198 ЦК України).
Завдану моральну шкоду особа_1 оцінює, виходячи з формули проф.Ерделевського на суму – 131,544 (сто тридцять одна тисяча п’ятсот сорок чотири) грн. 00 коп.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб’єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу та особливим способом заподіяння шкоди.
Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється положенням ч. 1 ст. 1176 ЦК України.
За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 ст.1176 ЦК України – така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов’язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів.
За правилами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Положеннями п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції мусить враховувати характер та обсяг моральних страждань, пов’язаних із неправомірною подією відповідачів, при цьому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізособа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізособи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Верховний Суд України в п.1 Постанови звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов’язаних з відшкодуванням такої шкоди.
В п.9 Постанови Верховний Суд України звертає увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,
душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.
Отож, взамін того, щоб якнайскоріше виконати рішення Окружного адміністративного суду м.Києва у судовій справі № 826/247/18 від 24.07.2018 року та Наказ Окружного адміністративного суду м.Києва про повернення судового збору особі_1, а також належним чином відреагувати на 47 (сорок сім) заяв про незаконне розміщення рекламних засобів за нижчевказаними адресами: 1) вул.О.Кошиця, 1/38
2) вул.О.Кошиця, 4
3) вул.О.Кошиця, 7а
4) вул.Ревуцького,40
5) вул.Ревуцького,38
6) вул.М.Шпака, 68/1
7) пр-т Миколи Бажана, 3в/2
8) пр-т Миколи Бажана, 3в
9) вул.Героїв Оборони, 4
10) пр-т Перемоги, 51/2
11) пр-т Перемоги, 48
12) пр-т Перемоги, 49/2
13) пр-т Повітрофлотський, 20/1
14) пр-т Повітрофлотський,43
15) пр-т Повітрофлотський, 41
16) пр-т Повітрофлотський, 56
17) вул.Сурикова, 3а
18) вул.Сурикова, 2
19) пр-т Повітрофлотський,17
20) пр-т Повітрофлотський,50/2
21) пр-т Повітрофлотський,52/1
22) пр-т Повітрофлотський,52
23) пр-т Перемоги, 47а
24) пр-т Перемоги, 45
25) вул.Богданівська, 7
26) пр-т Перемоги, 43
27) пр-т Перемоги, 12
28) пр-т Повітрофлотський, 17
29) пров. Політехнічний, 1/33
30) вул. Ю.Фучіка, 7/6
31) пр-т Перемоги, 33
32) вул. Ю.Фучіка, 3а
33) вул. Ю.Фучіка, 4
34) вул.Шовкуненка, 6
35) вул.І.Огієнка, 5
36) пр-т Перемоги, 29
37) пр-т Повітрофлотський, 19
38) пр-т Перемоги, 27а
39) пр-т Перемоги, 25а
40) пр-т Перемоги, 68/1
41) пр-т Перемоги, 35
42) пр-т Перемоги, 17
43) пр-т Перемоги, 15
44) пр-т Перемоги, 48
45) пр-т Повітрофлотський, 18/2
46) вул.О.Шовкуненка,4
47) пр-т Перемоги, 11
48) пр-т Повітрофлотський, 21/2
49) вул.Антонова, 4
50) пр-т Перемоги, 16
51) вул.Липківського,43
52) пр-т Повітрофлотський, 15а
53) пр-т Повітрофлотський, 16
54) пр-т Повітрофлотський, 15а
55) пр-т Повітрофлотський, 23/26
56) вул.О.Шовкуненка,6
57) вул.Ю.Іллєнка,5б
58) вул.Дехтярівська,7
59) вул.Дехтярівська,2
60) вул.Дехтярівська,9
61) пр-т Повітрофлотський, 20/1
62) пр-т Повітрофлотський, 18/2
63) пр-т Повітрофлотський, 10
64) вул.Ю.Іллєнка,2/10
65) вул.Січових Стрільців, 2
66) вул.Митрополита А.Шептицького, 2
67) вул.Чорновола, 28/1
68) вул.Хрещатик,40/1
69) вул.Софіївська, 2/1
70) вул.Софіївська, 1а
71) вул.Михайлівська, 1
72) вул.Сурікова, 24
73) вул.Довженка, 14/1
74) вул.Сурікова, 3
75) вул.Сурікова, 3а
76) вул.О.Довженка, 10
77) вул.О.Довженка, 3
78) вул.О.Довженка, 8
79) вул.О.Довженка, 1
80) вул.Богданівська, 7а
81) вул.О.Довженка, 4
82) вул.О.Довженка, 1в
83) пров.Стадіонний, 4/1а
84) вул.Соломянська, 2
85) вул.Липківського, 27/5
86) вул.Богданівська, 10
87) вул.Липківського, 40
88) вул.Шовкуненка, 8/20
89) вул.Липківського, 39
90) вул.Огієнка, 5
91) пр-т Повітрофлотський, 23/26
92) вул.Стадіонна, 1
93) пр-т Повітрофлотський, 16
94) вул.Богданівська, 2
95) пр-т Повітрофлотський, 8
96) вул.Солом’янська, 2
97) пр-т Повітрофлотський, 1
98) пр-т Повітрофлотський, 15а
99) пр-т Повітрофлотський, 7
100) бульвар Чоколовський, 11
101) пр-т Повітрофлотський, 43
102) пр-т Повітрофлотський, 3
103) бульвар Чоколовський, 11
104) вул.Сурікова, 24
105) бульвар Чоколовський, 21
106) бульвар Чоколовський, 27
107) бульвар Чоколовський, 23
108) бульвар Чоколовський, 35
109) бульвар Чоколовський, 37
110) бульвар Чоколовський, 31
111) бульвар Чоколовський, 30
112) пр-т Повітрофлотський, 7
113) вул.Липківського,27/5;
114) вул.Максима Кривоноса, 8
115) вул.Освіти, 22/8
116) вул.Максима Кривоноса, 19
117) вул.Максима Кривоноса, 17
118) вул.Преображенська,7 і т.д., заступник голови КМДА Мондриївський В.М., а також начальник Управління з питань реклами КМДА Поліщук О.М. і юрисконсульт Саєнко І.В. впродовж 6,5 років приховують факти незаконного розміщення перерахованих вище рекламних засобів суб’єктами підприємництва, а виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва у судовій справі № 826/247/18 від 24.07.2018 року та Наказ Окружного адміністративного суду м.Києва про повернення судового збору вони саботують, при цьому незаконно вимагаючи гроші з особи_1, що є злочином, передбаченим ч.3 ст.382, ч.2 ст.189, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396 КК України. І це в той самий час, коли за протизаконні дії на вказаних вище чиновників і до тепер провадяться в межах НАБУ, ДБР, ГСУ, СБУ і НП в м.Києва 54 (п’ятдесят чотири) кримінальних провадження, включаючи Кличка В.В.
Поміж тим, у зв’язку з дворічним “небажанням” КМДА у добровільному порядку виконувати вказане вище Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва суду, особа_1 вимушений був подати ще один позов до Шевченківського районного суду м.Києва (03057, м.Київ, вул. Дегтярівська, 31-А, Тел.: (044) 483-09-23) про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу державної влади та їх посадовими і службовими особами, з ціною позову у 7 595 696,74 (сім мільйонів п’ятсот дев’яносто п’ять тисяч шістсот дев’яносто шість грн. 74 коп.). За даним позовом відкрита судова справа № 761/26746/20 (провадження № 2/761/7566/2020), яку веде суддя Романишена І.П. А оскільки Окружним адміністративним судом м.Києва уже винесено Рішення у судовій справі № 826/247/18 від 24.07.2018 року, яким визнано дії КМДА і КП “Київреклама” незаконними, то і цей другий суд можна вважати цілком виграним. У такому разі злочини Мондриївського В.М., Поліщук О.М. та Саєнко І.В. будуть подвійними, адже саме ці посадові особи своїми протиправними діями завдадуть збитку державі на суму 7 595 696,74 (сім мільйонів п’ятсот дев’яносто п’ять тисяч шістсот дев’яносто шість грн. 74 коп.). Крім цього, дані чиновники будуть зобов’язаними судом виконати усі 6 (шість) пунктів, які особа_1 вказував у своїй заяві за вих. № 05/28 від 29.04.2021 року на адресу вказаних чиновників, у чому вони чомусь відмовили особі_1, добре знаючи, що все-рівно суд зобов’яже їх це вчинити своїм окремим судовим рішенням. Як би то не було, друге судове рішення не може суперечити першому, в якому вже встановлені обставини справи, які згідно норм ЦПК України не підлягають повторному встановленню. Більше цього, зараз експертні установи встановлюють більш точну ціну збитку особи_1, з якої суд і буде виходити при винесенні рішення. За таких обставин напрошуються доволі два простих запитання: а навіщо киянам такий мер-ідіот і душевно хворий невіглас як Кличко В.В.? І навіщо для киян така тупоголова і явно божевільна триперна курва – начальник Управління з питань реклами КМДА Поліщук О.М.?
При чому, що Мондриївський В.М., Поліщук О.М. і Саєнко І.В. перешкоджають наповненню державної скарбниці на трильйони гривень, тим самим послаблюючи боєздатність нашої ООС та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів усіх воєн та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти права щодня і на протязі усіх майже семи років гинуть в АТО (ООС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Заступник голови КМДА Мондриївський В.М., начальник Управління з питань реклами КМДА Поліщук О.М. та юрисконсульт Саєнко І.В., через свою корумпованість, психічну ненормальність і нахабність напевно уже «забули» про посмертний героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО (ООС), які не задумуючись віддали свої безцінні життя за право українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, Мондриївський В.М., Поліщук О.М. та Саєнко І.В. саме у такий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО (ООС), нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним диверсантам фекальну люстрацію.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Мондриївський В.М., Поліщук О.М. і Саєнко І.В. вчинили кримінальне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.382, ч.2 ст.189, ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що антикорупційна діяльність особи_1 витікає з предмету його громадської діяльності, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Мондриївського В.М., Поліщук О.М. і Саєнко І.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії Мондриївського В.М., Поліщук О.М. і Саєнко І.В. являються явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів виконавчої влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Мондриївський В.М., Поліщук О.М. і Саєнко І.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, постійно перевищують свої службові повноваження, вчиняють підроблення, приховують вчинені злочини, культивують і поширюють корупцію, займаються переслідуванням і вимагательством, протидіють законній господарській діяльності, викрадають майно, перешкоджають наповненню скарбниці держави, загострюють економічну кризу, деморалізують населення країни, придушують патріотизм у бійців ООС, тим самим саботуючи роботу органів виконавчої влади. Саботаж і бойкотування роботи органів виконавчої влади прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Мондриївський В.М., Поліщук О.М. і Саєнко І.В. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Мондриївським В.М., Поліщук О.М. і Саєнко І.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Мондриївського В.М., Поліщук О.М. і Саєнко І.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Мондриївським В.М., Поліщук О.М. і Саєнко І.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.3 ст.382, ч.2 ст.189, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення Мондриївським В.М., Поліщук О.М. і Саєнко І.В. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.