Ковтуненко В.О. Маріупольський свинопас в ролі диверсанта

17.07.2021 року, через поштову службу, особа_1 подав у вигляді рекомендованого відправлення на ім’я начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачука С.А. заяву за вих. № 4445/17 про вчинення ТОВ “Вольф” кримінального правопорушення, яка була отримана уповноваженою особою СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві 19.07.2021 року. У вказаній заяві особа_1 зазначив всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, особа_1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, імена осіб та їх місце роботи і посади тощо. Більше того, особа_1 кваліфікував вчинення вказаними суддями низки кримінальних правопорушень за ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1 КК України. Відповідно, в заяві за вих. № 4445/17 від 17.07.2021 року були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин начальником СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачуком С.А. у відповідності до п.6 ст.39 КПК України.
Зазначене узгоджується із позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про правопорушення, а передбачають обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Звертаючись із заявою про вчинене правопорушення, особа_1 посилався на:
1) п.1 ч.1 ст.303 КПК, адже на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення;
2) ч.1 ст.306 КПК України, адже скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду;
3) ч.1 ст.214 КПК, адже слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування;
4) ч.2 ст.214 КПК, адже досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
При цьому, в реєстрі, згідно з п.4,5 ч.5 ст.214 КПК, зазначається попередня правова кваліфікація правопорушення з зазначенням статті Закону України про кримінальну відповідальність;
5) п.10 ч.1 ст.3 КПК, адже провадження – це досудове розслідування і провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Водночас, у випадку розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про правопорушення до ЄРДР, слідчі судді зобов’язані перевірити виконання органом досудового розслідування вимог ст.214 КПК при отриманні заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, не вдаючись на даному етапі в оцінку відповідності повідомлення про злочин.
Тим більше, вирішення пов’язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Солом’янському районному суді м.Києва, не може покладатися суддею на заявника. Навпаки, зі змісту ст.214 КПК слідує, що у разі, якщо у зверненні особа порушує перед органом розслідування питання про вчинення правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу правопорушення, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст.284 КПК України.
Також, положення законодавства не передбачають здійснення суддею оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. За змістом і логічним аналізом ст.214 КПК слідує, що заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування, (ч.5 ст.36 КПК), за підслідністю (ч.7 ст.214 КПК, ст.215 КПК) або за місцем проведення досудового розслідування (ч.2,4 ст.218 КПК), спочатку мають бути внесеними до Реєстру за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання щодо направлення зазначених заяв чи повідомлень за підслідністю. Такий алгоритм дій узгоджується і з Положенням про порядок ведення ЄРДР, у п.1 та п.3 розділу 3, з якого йдеться про передачу за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування саме кримінального провадження, а не окремої заяви чи повідомлення.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.8 ч.1 ст.3 та ч.6 ст.39 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України, станом на 22.08.2022 року особу_1 у жодний із способів так і не було повідомлено начальником СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачуком С.А. про внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4445/17 від 17.07.21 року про вчинення правопорушень.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування.
Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п.4, ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання.
23.07.2021 року, що відповідало 3 (третьому) процесуальному дню, особа_1 подав через поштову службу до Шевченківського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4444/23 на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4445/17 від 17.07.21 року про вчинення кримінальних правопорушень.
У відповідності до вимог ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, справа № 761/27301/21 була розподіленою на слідчого суддю Антонюк М.С.
20.08.2021 року, із затримкою розгляду судової справи на 4 (чотири) тижні, слідча суддя Шевченківського районного суду м.Києва Антонюк М.С. винесла Ухвалу у судовій справі № 761/27301/21, якою відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4444/23 від 23.07.2021 року на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачука С.А., яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4445/17 від 17.07.21 року про вчинення кримінальних правопорушень.
Підставою для відмови у задоволенні скарги за вих. № 4444/23 від 23.07.2021 року тупорила шльондра Антонюк М.С. зазначила, що нібито на час її розгляду більше не існувало суб’єкта оскарження – СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві. Тобто, що нібито Кабінет Міністрів України ліквідував СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, а замість вказаної структури створив Бюро економічної безпеки.
Останнє повністю не узгоджувалося із нормами закону та здоровістю людської психіки. А оскільки лярва Антонюк М.С. під час розгляду справи № 761/27301/21 порушила норми матеріального і процесуального права, то тим самим надала вагомі підстави для скасування її неправосудної ухвали Київським апеляційним судом.
У відповідності до вимог ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, справа № 761/27301/21 була повторно розподіленою на слідчого суддю Слободянюка П.Л.
24.05.2022 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Слободянюк П.Л. виніс Ухвалу у справі № 761/27301/21, якою також відмовив у задоволенні скарги за вих. № 4444/23 від 23.07.2021 року. При чому, під час розгляду справи № 761/27301/21 слідчий суддя Слободянюк П.Л. також припустився порушень норм матеріального і процесуального права, які теж надали підставу для скасування його ухвали.
28.11.2022 року Київський апеляційний суд скасував ухвалу судді Слободянюка П.Л. у справі № 761/27301/21 від 24.05.2022 року, якою було відмовлено у задоволенні скарги за вих. № 4444/23 від 23.07.2021 року на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка полягала у не внесенні відомостей до ЄРДР про вчинене правопорушення та було призначене новий її розгляд у суді першої інстанції.
У відповідності до вимог ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, судова справа № 761/27301/21 утретє була розподіленою на слідчого суддю Ковтуненко В.О.
31.01.2023 року, із запізненням розгляду судової справи № 761/27301/21 аж на п’ять місяців, суддя Ковтуненко В.О. виніс чи не найганебнішу в історії Шевченківського районного суду м.Києва Ухвалу, якою відмовив особі_1 у задоволенні скарги за вих. № 4444/23 від 23.07.2021 року. При чому, суддя Ковтуненко В.О. умисно затримав видачу електронної версії своєї неправосудної ухвали майже на 4 (чотири) місяці з метою перешкоджання праву скаржника на її оскарження в апеляційному порядку (при цьому зазначивши в ухвалі, що вона підлягає оскарженню впродовж 5 днів з дня її проголошення), а на паперовому носії, всупереч вимогам КПК України та у відповідності до поданого клопотання, досі ще не видав).
А підставою для відмови у задоволенні скарги за вих. № 4444/23 від 23.07.2021 року дебіл Ковтуненко В.О. зазначив, що нібито на час судового розгляду цієї скарги більше не існувало суб’єкта оскарження – СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві: “Водночас, як встановлено в судовому засіданні, у скарзі особа_1 порушує питання щодо зобов`язання уповноваженої особи СУ ФР ГУДФС у м.Києві на вчинення певних дій, однак у зв’язку з набуттям чинності 25 березня 2021 року Закону України від 28 січня 2021 року № 1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України» (із змінами, далі – Закон), згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (із змінами і доповненнями, далі – Постанова № 1200), абзацу другого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 2019 року № 395 «Питання Державної податкової служби» (із змінами і доповненнями), здійснюються відповідні заходи, пов’язані з реорганізацією (ліквідацією) Державної фіскальної служби України (далі – ДФС), що передбачені Порядком здійснення заходів, пов’язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 (із змінами, далі – Постанова № 1074). Згідно з підпунктом 2 пункту 10 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, Кабінету Міністрів України необхідно не пізніше восьми місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити ліквідацію ДФС. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2021 року № 510 «Про утворення Бюро економічної безпеки України», Кабінет Міністрів України постановив утворити Бюро економічної безпеки України (далі – Бюро) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року № 761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року за № 85», Кабінет Міністрів України постановив внести зміну в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», виключивши таку позицію: «ДФС 370 370 4604 4604». 24 листопада 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 1493-р «Про початок діяльності Бюро економічної безпеки», згідно з яким погодився із пропозицією Бюро про початок його діяльності та можливість виконання зазначеним Бюро функцій і завдань щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. З огляду на відсутність, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року № 85 «Про Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», визначеної чисельності працівників апарату та територіальних органів ДФС, а також відсутність у визначених Додатком № 3 до проекту Закону України № 6000 від 15 вересня 2021 року «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (прийнятий Верховною Радою України 02.12.2021) видатків у 2022 році на утримання ДФС та реалізацію заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС, станом на 01.01.2022 всі співробітники ДФС, у тому числі, які входили до складу Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби, вивільнені. Враховуючи викладене, в силу вказаних змін в законодавстві суб’єкт оскарження на дії, якого подано цю скаргу з 25.11.21 року не здійснює діяльність. На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги”.
При чому, під час розгляду справи № 761/27301/21 суддя Ковтуненко В.О. припустився порушень норм матеріального і процесуального права, які також надали підставу для скасування його ухвали:
— не викликав у судове засідання особу_1 як скаржника (адже зазначене в його скарзі прохання розглядати судову справу без його участі не позбавляло суддю обов’язку виконати вимоги ст.134-137 КПК України, тим паче що за два роки очікувань розгляду судової справи № 761/27301/21 обставини, які існували на момент подання скарги слідчому судді, могли в особи_1 повністю змінитися, що власне і відбулося);
— не викликав у судове засідання суб’єкта оскарження — начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві;
— викликав у судове засідання “уповноважену особу” СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, про призначення якого у справі суду не було доказів;
— викликав у засідання “уповноважену особу” СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, бездіяльність якого не оскаржувалася;
— викликав у засідання “уповноважену особу” СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, про призначення якого не було доказів;
— проводив судове засідання без участі особи_1 (адже суддя не повідомляв його про розгляд справи № 761/27301/21, про що і сам зазначає в своїй ухвалі);
— проводив судове засідання без участі начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві (адже суддя не повідомляв його про розгляд справи № 761/27301/21, про що і сам зазначає в своїй ухвалі);
— суддя знехтував вимогами ч.3 ст.415 КПК України, адже висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції, при новому розгляді.
Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування (останнє не відповідає завданням та засадам кримінального провадження, передбаченим ст. 2,9 КПК України, а також практиці ЄСПЛ);
— суддя проігнорував факт того, що Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження за № 1493-р «Про початок діяльності Бюро економічної безпеки» 24.11.2021 року, в той час як особа_1 подав заяву за вих. № 4445/17 про вчинення кримінального правопорушення 17.07.21 року (саме з цього приводу Київський апеляційний суд двічі уже скасував попередні ухвали слідчих суддів);
— суддя проігнорував і той факт, що статтею 58 Конституції України передбачений правопорядок, згідно з яким Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі;
— суддя проігнорував також і те, що особа_1 оскаржував бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, допущену ним станом на 17.07.21 року, а не на дату розгляду судової справи – 31.01.2023 року;
— постановив ухвалу, в якій неправдиво вказав, що нібито не існує на день судового розгляду справи № 761/27301/21 оскаржуваного органу, в той час як у справі суду були наявними належні і припустимі докази, у розумінні ст.86 та 91 КПК (про вручення уповноваженій особі конкретного органу досудового розслідування поштової кореспонденції від особи_1);
— прийняв процесуальне рішення та вказав хибні для цього підстави, адже СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві насправді ще існує (згідно даних Міністерства юстиції України (ЄДР) СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві зараз перебуває у стані ліквідації, однак формально існує і виконує свої звичні функції);
— при винесенні рішення знехтував вимогами Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, який вимагав від начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві внести необхідні відомості до ЄРДР;
— не витребував і не досліджував матеріали звернення особи_1 від начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві;
— взамін розгляду скарги за вих. № 4444/23 від 23.07.2021 року вдався до протиправного розгляду заяви за вих. № 4445/17 від 17.07.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення по суті справи, чого не дозволено нормами ст.26 КПК України;
— протиправно вирішував ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, процесуального керівника);
— при винесенні рішення стверджував обставини справи, не маючи на те жодних підстав і повноважень, а також не посилаючись на жоден доказ, норму або на закон;
— постановив протиправну ухвалу (відмовив у задоволенні скарги за вих. № 4444/23 від 23.07.2021 року на бездіяльність керівника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви № 4445/17 від 17.07.2021 року, що передбачене ч. 1,4,5 ст.214 КПК України, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 року за № 9-49/0/4-17, а також Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затвердженого на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року);
— виніс ухвалу (відмовив у задоволенні скарги за вих. № 4444/23 від 23.07.2021 року на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка виразилася у невнесенні відомостей до ЄРДР), ґрунтуючись лише на результатах судового розгляду заяви за вих.№ 4445/17 від 17.07.2021 року, що не дозволено ч.3 ст.214 КПК;
— при винесенні ухвали не надав значення тому, що представник СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві змінив підслідність заяви за вих.№ 4445/17 від 17.07.2021 року до органів НП у м.Києві, в той час як ця прерогатива належить виключно прокурору, на підставі ч.7 ст.214 КПК України та Закону України “Про прокуратуру”;
— при винесенні ухвали суддя не врахував, що представник СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, змінивши підслідність заяви за вих.№ 4445/17 від 17.07.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення, попередньо не виконав вимог ч.7 ст.214 КПК України, Закону України “Про прокуратуру” і Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року – не вніс до ЄРДР відомостей заяви про вчинені злочини.
Слідчий суддя Ковтуненко В.О. під час прийняття рішення за скаргою за вих. № 4444/23 від 23.07.2021 року залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя, справедливість, об’єктивність, рівність усіх сторін провадження тощо.
За таких обставин, слідчий суддя Ковтуненко В.О., постановивши Ухвалу у судовій справі № 761/27301/21 від 31.01.2023 року, якою відмовив у задоволенні скарги за вих. № 4444/23 від 23.07.2021 року, поданої на підставі ст.303-304 КПК України, фактично істотно порушив вимоги цих самих законів.
08.05.2023 року, на підставі усього вищенаписаного, особа_1 подав до Київського апеляційного суду повторну скаргу за вих. № 4803/05 на Ухвалу божевільної свині Шевченківського районного суду м.Києва Ковтуненко В.О. у судовій справі № 761/27301/21 від 31.01.2023 року.
Крім усього цього, якщо як слід звернути свою увагу на форму і стиль неправосудної ухвали колаборанта Ковтуненко В.О., то вона зовсім не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 (із змінами і доповненнями від 24.03.2021 року за № 92) “Про затвердження інструкції з діловодства в місцевих і загальних судах, апеляційних судах та у ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ”, а значить є вагомий доказ наявної суддівської безграмотності, божевільності та/або зухвалої протиправності.
Разом з тим, дурість і тупість судді Ковтуненко В.О. привела останнього до низки порушень “Інструкції з діловодства в місцевих і загальних судах, апеляційних судах та у ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ” у формі неправильного створення процесуального документу – ухвали: в правому верхньому куті першої сторінки немає напису “З оригіналом згідно”, ухвала містить міжрядкові відступи, певні слова виділені жирним кольором, окремі слова надруковані великими літерами, шрифт ухвали менше встановленого, в ухвалі не вказано де зберігається її оригінал, в ухвалі не зазначено, коли вона набрала законної сили, копія ухвали не містить ПІП і підпису секретаря суду, ухвала не містить підпису судді, ухвала не зшита і не опломбована, на пломбі не зазначено дати створення копії ухвали, на пломбі немає ПІП і підпису секретаря суду, на пломбі немає ПІП і підпису судді, в резулятивній частині ухвали та на пломбі немає гербової печатки, що робить з даної ухвали шматок недієздатного паперу, придатного для підтирання дуп тупим євреям.
Недоумок Ковтуненко В.О. досі не володіє щонайменшими знаннями з правознавства, попри це ця параноїдальна потвора чомусь отримує з наших податків по півтори мільйони гривень на рік тільки за те, що фальсифікує судові рішення, перешкоджає доступу до правосуддя, приховує вчинені злочини, позбавляє державу права на отримання податків, надає допомогу організованим злочинним угрупуванням, шкодить економічним і військовим інтересам держави, зраджує державу і присягу судді, перешкоджає діяльності громадських організацій, деморалізує ЗСУ, сприяє поразці ЗСУ у війні та ганьбить судову систему.
При цьому слід особливо зазначити, що безмозка потвора Ковтуненко В.О. своїми неправосудними рішеннями частково нівелює кропіткі досягнення громадської організації та перешкоджає наповненню державного бюджету на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послаблюючи боєздатність ЗСУ і територіальної оборони, добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
При цьому аферист Ковтуненко В.О. навмисно саботує роботу суду за відповідні кремлівські хабарі або суто через виконання чітко визначеної для нього розвідницько-диверсійної місії. А доказом цьому є його Ухвала від 04.07.2022 року, якою потвора Ковтуненко В.О. виніс абсолютно протилежне судове рішення в ідентичній судовій справі № 761/39415/21 (чого суддям ДСА, ВРП і Кодекс категорично не дозволяє): за тими самими обставинами, із зазначенням ті ж самих статтей вчиненого злочину, із зверненням до того самого органу досудового розслідування (СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві), із датою подачі заяви про вчинення злочину, що також передувала прийняттю Кабінетом Міністрів України розпорядження за № 1493-р «Про початок діяльності Бюро економічної безпеки» (від 24.11.2021 року). Саме тому ці дві ухвали зрадника Ковтуненко В.О. містять різну природу їх правового обгрунтування, а значить мусять стати твердим доказом у суді при його арешті і ув’язненні.
В статті 306 КПК України зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше 5 днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
Відповідно вимогам ч.3 ст.415 КПК України, висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції, при новому розгляді. Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування. За таких обставин, євнух Ковтуненко В.О., не виконавши вказівок двох колегій суддів апеляційної інстанції, виніс повторне хибне неправосудне рішення.
Останнє не відповідає завданням та засадам судового провадження, передбаченим ст.2,9 КПК України, а також практиці ЄСПЛ стосовно ефективності досудового розслідування.
У відповідності до Наказу за № 298 ГПУ від 30.06.2020 року, в ч.2 (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в п.8 зазначається (Цитата): «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо. 3. Кримінальні провадження, що надходять для проведення досудового розслідування з органів прокуратури до органу досудового розслідування або з органів досудового розслідування до іншого органу досудового розслідування, а також провадження, що надійшли з одного району в інший район, удруге не обліковуються і закінчуються провадженням за номером первинної реєстрації. При прийнятті рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю відомості до Реєстру вносяться одночасно з направленням до органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження».
Відповідно ст.412 КПК України (Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону):
“1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу,
які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
2. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:
1) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито;
2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду;
3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою; 4) судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою;
5) судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; 6) порушено правила підсудності…”.
Відповідно вимогам ст.214 КПК України, передбачено:
«1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про правопорушення не допускається».
Згідно із вимогами ст.8 КПК України, судові провадження здійснюються з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями
та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. У даному ж випадку слідчий суддя Ковтуненко В.О. під час прийняття рішення за скаргою особи_1 залишила поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8 Конституції). Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
У відповідності до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Параноїк Ковтуненко В.О. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забув про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, які уже віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, виродок Ковтуненко В.О. саме у такий злочинний спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть колаборанту Ковтуненку В.О. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, Президент України і СБУ не бажають реагувати на його підривну діяльність, саботаж і державну зраду у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що аферист Ковтуненко В.О. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
А якщо врахувати те, що судова справа № 761/27301/21 від 31.01.2023 року також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність виродка Ковтуненка В.О. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді-шизофреніка Ковтуненко В.О. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави.
Ватник Ковтуненко В.О. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє підроблення, затримує розгляд судових справ понад розумний строк, приховує вчинені злочини, надає допомогу кримінальним угрупуванням, виносить неправосудні рішення, якими уже завдав шкоди економіці нашої держави на декілька десяток мільйонів гривень, підриває міць і безпеку держави, деморалізує бійців ЗСУ і тероборони, вчиняє саботаж і диверсії, веде підривну діяльність проти держави, сприяє поразці ЗСУ і тероборони у війні з Росією, перешкоджає діяльності громадських організацій, завдає значної фізичної, матеріальної і моральної шкоди учасникам судових процесів, культивує і поширює корупцію, грубо порушує присягу судді, дискредитує судову владу України, підриває авторитет держави в очах світової громадськості. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Наволоч Ковтуненко В.О. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею-дегенератом Ковтуненко В.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності твердолобого афериста Ковтуненко В.О. наявний склад додаткових кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111 і ч.7 ст.111-1 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-зрадником Ковтуненко В.О. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею-колаборантом Ковтуненко В.О. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя України про не належну поведінку судді Ковтуненко В.О., який грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.