Мороз Микола Володимирович

Мороз М.В. Гей фальшує висновки ВРП і переслідує активістів

ВРП, Новости, Популярные новости

З 06.02.2021 року по даний час особа_1 подав до Вищої ради правосуддя (вул.Студентська, 12-А, м.Київ, 04050) приблизно 250 дисциплінарних скарг щодо вчинених суддями першої, другої і третьої інстанцій дій, що мають ознаки дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «а», «б», «г», «ґ», «д» пункту 1; пунктами 2, 3, 4, 5, 12 частини першої та пункту 2 (скасоване рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права та неналежного ставлення до службових обов’язків) статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також у зв’язку з тим, що певні судді регулярно погрожують учасникам судового процесу, не дозволяють знімати на портативний відеозаписуючий пристрій (на телефон) відкриті судові засідання, умисно наносять значної матеріальної і моральної шкоди та шкоди здоров’ю учасникам провадження (інвалідності), переслідують громадських діячів, перешкоджають діяльності громадських організацій та законній господарській діяльності, умисно затягують розгляд судових справ до 2 років, погрожують учасникам процесу розправою, фабрикують звинувачення у неналежній поведінці та ведуть себе неадекватно, фабрикують декларації, культивують корупцію, шкодять економічним і безпековим інтересам держави, дискредитують вітчизняну судову владу, порушують присягу судді, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, надають допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, деморалізують воїнів ЗСУ і бійців тероборони, наражають ЗСУ на поразку у війні з Росією тощо.
Станом на 20.06.2023 року жодного рішення по усім цим дисциплінарним скаргам чомусь не було прийнято. Члени ВРП в жодному випадку так і не повідомили особу_1 про наслідки об’єктивного розгляду його 250 дисциплінарних скарг. При чому, термін притягнення до дисциплінарної відповідальності на даний час для значної частини оскаржуваних суддів за фактом закінчення строку давності уже минув.
В маніакальній погоні за отриманням чергових хабарів, безмозкий псевдо-кандидат юридичних наук, псевдо-доцент кафедри цивільного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Мороз Микола Володимирович, відразу після обрання його Верховною Радою України на посаду члена Вищої ради правосуддя 15 серпня 2022 року, вирішив атакувати останній форпост свободи слова і демократії в Україні – Громадську організацію “Україна проти свавілля чиновників” шляхом бездоказового обвинувачення у нібито втручанні в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення (ч.1 ст.376 КК України).
А в обґрунтування підстав своєму злочинному задуму аферист Мороз М.В. поклав сфабриковане повідомлення від 25.10.2022 року за вх.№ 317/0/6/-22 від безмозких корупціонерів і колаборантів – колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., Кияшко О.А. і Васильєвої М.А. та власну нічим не підтверджену думку, яка повністю суперечить позиції “належності” і “припустимості” доказів в розумінні ч.2 ст.84, ч.1 ст.86, ч.1,2 ст.87, ст.88, ч.1,2 ст.89, ст.94, п.3 ч.1 ст.276 КПК України. А саме, як це стверджує у своєму надуманому висновку психічно хворий виродок Мороз М.В., що на такому-то веб-сайті в мережі інтернет Громадська організація “Україна проти свавілля чиновників” розміщує матеріали, які перешкоджають діяльності суддів.
В той же самий час, телепень Мороз М.В. не зазначає у своєму божевільному висновку, на підставі яких доказів він прийшов саме до такого нездорового рішення? Також, вказана потвора ніде не зазначає, а кому насправді належить вказаний ним веб-сайт? Адже як це було уже неодноразово встановлено за результатами проведеного незалежного журналістського розслідування ГО “Україна проти свавілля чиновників” та безпосереднім оглядом адміністративної частини вказаного веб-сайту суддею однієї (першої) інстанції, оглядом скріншотів адміністративної частини згаданого веб-сайту – суддею другої (першої) інстанції, а також безпосереднім оглядом адміністративної частини даного веб-сайту колегією суддів другої інстанції, то згаданий веб-сайт досі знаходиться під керівництвом і адміністративним керуванням 4 (чотирьох) одразу незалежних між собою осіб (юридичних і фізичних), і хто саме з них розміщує на спільному веб-сайті патріотично настроєну інформацію, поки що не встановлено (хоч би у порівнянні з 160 веб-сайтами і 370 анкетами в соціальній мережі Фейсбук знаної усьому світові російської співачки А.Пугачової).
А той факт, що тупоголовий виродок Мороз М.В. посилається в своєму підробленому висновку як нібито на прийнятний доказ приналежності вказаного веб-сайту ГО “Україна проти свавілля чиновників” лише через те, що на ньому розміщуються копії відеозаписів декотрих відкритих судових засідань, насправді ще не служить належним і припустимим доказом цьому, так як за правилами спільноти YouTube, любе його відео (html-код) можна безперешкодно копіювати і клонувати, при цьому навіть не отримуючи певного дозволу від їх власників. Також, як це було вже встановлено за результатами проведеного незалежного журналістського розслідування ГО “Україна проти свавілля чиновників” та безпосереднім оглядом скріншотів згаданого Ютуб-каналу двома незалежними одне від одного суддями першої інстанції, а також безпосереднім оглядом відповідних скріншотів згаданого Ютуб-каналу колегією суддів Київського апеляційного суду з розгляду цивільних справ, що вказаний неуком і корупціонером Морозом М.В. Ютуб-канал насправді знаходиться під керівництвом і адміністративним керуванням фізичної особи Ігоря Бродського, що мало б відкинути наявні у божевільного колаборанта і маніяка Мороза М.В. претензії до ГО “Україна проти свавілля чиновників”. Більше цього, Ютуб-канал, на якого хворобливо посилається у своєму шахрайському висновку душевно хворий Мороз М.В., насправді був створеним у 2014 році, тоді як ГО “Україна проти свавілля чиновників” була створеною (зареєстрованою) в 2015 році.
Здавалось би, ці дві речі мали б схилити правоохоронні органи до притягнення до кримінальної відповідальності божевільного хабарника Мороза М.В. до тюремного ув’язнення як мінімум за ст.383, 384, 366, 192, 112 КК України. Крім цього, афериста Мороза М.В. аж ніяк не можна залишати на роботі в якості члена ВРП, так як наявні кричущі підстави для його звільнення через гостру невідповідність займаній посаді. Також, згідно ст.170 КПК України, колаборант Мороз М.В. своїми шахрайськими висновками перешкоджає діяльності ГО “Україна проти свавілля чиновників”, що наруку зовнішнім ворогам нашої держави, і що мусить стати другою підставою для його кримінального переслідування.
Якби там не було, ГО “Україна проти свавілля чиновників” наділена усіма можливими повноваженнями від Мінюсту України на ведення спостереження за роботою судових органів, що вона власне і робить останні 7 років в рамках наявного Статуту. При чому, вказана громадська організація виконує свою громадську роботу сумлінно, безоплатно та виключно після процесу прийняття професійними суддями судових рішень, а не на етапі слухання судових справ чи підготовки до винесення судових рішень. В такому разі, згідно чинного законодавства, така форма громадської діяльності не може являтися злочином. В протилежному випадку, жодного злочинного суддю не можна було б притягнути до кримінальної відповідальності. В той же самий час, зараз по тюрмам України відсиджуються десятки корумпованих і свавільних суддів за фактами винесення неправосудних рішень та за вчинення інших кримінальних дій.
Разом із тим, згідно наявної інформації в мас-медіа (в тому числі розміщеної на інтернет-порталі “Правда ком.юа”), за даними декларації у 2011 році член ВРП Мороз М.В. придбав квартиру у м.Харків площею 54,4 кв.м., вартістю 350 000 грн. (майже 44000,00 доларів США, за тодішнім курсом). Через рік, у 2012 році, брехливий недоумок Мороз М.В. придбав нове авто MERCEDES-BENZ ML250 CDI, вартістю 512569,00 грн. (понад 64000,00 доларів США, за тодішнім курсом). Отже, впродовж одного року шахрай Мороз М.В. здійснив видатків майже 110000,00 доларів США. І це попри те, що сукупний дохід за 2005-2012 роки у шахрая Мороза М.В. складав лише 236000,00 грн., або ж приблизно 30000,00 доларів США, за тодішнім курсом. У період між 2007 та 2011 роками у афериста Мороза М.В. є лише п’ять місяців страхового стажу. У цей час на утриманні кандидата перебували двоє неповнолітніх дітей. Таким чином, походження коштів для купівлі квартири і автомобіля потребує належних пояснень. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на матір афериста Мороза М.В. зареєстрована половина квартири у новобудові у м. Харків. Власником іншої квартири у цьому будинку є батько Мороза М.В. В своїй автобіографії шулер Мороз М.В. вказав, що його батько є пенсіонером, а його матір працює лікарем-терапевтом в м. Мала Виска на Кіровоградщині. Походження коштів на придбання квартир потребує пояснень. Зважаючи на те, що батьки неука Мороз М.В. проживають у м.Мала Виска Кіровоградського району, то можна припустити, що квартири купувались за кошти виродка Мороза М.В. та були оформлені на його батьків.
Далі, у своїй автобіографії колаборант і зрадник Мороз М.В. вказав, що з 2004 по 2007 роки працював виконавчим директором ТОВ “Норма-Харків”. У цей час співзасновниками фірми були Зіновій Снєжко та Олександр Спектор. Останнього правоохоронні органи і громадськість підозрюють у рейдерстві. Відомо про щонайменше два замахи на нього, а місцеві ЗМІ звинувачували його фірму “Норма” (мережа аптек) у торгівлі наркотиками. Імовірно, що “Норма-Харків”, через засновників була афілійованою з дніпродзержинською “Нормою”, якою досі володіють Спектор-Снєжко. І потім, колаборант і провокатор Мороз М.В. був помічником народного депутата Косінова Станіслава Анатолійовича (2002-2006). У цей же час він очолював благодійний фонд “Харківські правові ініціативи”, який згодом змінив назву на БФ “Фонд Станіслава Косінова”. А сам Косінов у 2020 році був обраний до Харківської облради від “Блоку Кернеса — Успішний Харків”.
Статтею 383 КК України (Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину) передбачено:
Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжко­му злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, – караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Неправдивість цього повідомлення характеризує фактичні обставини злочину, а не юридичну їх оцінку. Якщо особа повідомляє дійсні (правдиві) відомості, але по­миляється щодо їх юридичної оцінки, то ознаки злочину, передбачено­го ст.383 КК України, відсутні. Не може кваліфікуватися за ст.383 КК України і так зване «самообмовляння», коли особа удавано обвинувачує саму себе у вчиненні злочину. Таке рішення пояснюється тим, що навіть після порушення кримінального провадження давання підозрюваним чи обвинувачуваним завідомо неправдивих показань, у тому числі й самообмовляння, не тягне за собою відповідальності. Повідомлення може бути здійснене у будь-якій формі: усно, письмово, по теле­фону, з використанням комп’ютерних мереж тощо. Повідомлення може виходити від власного імені, бути анонімним чи від імені іншої особи, але має бути спрямоване на адресу лише органів (службових осіб), що наділені за законом правом на порушення та здійснення кримінального провадження, а саме до суду (п.20-22 ч.1 ст.3 КПК України), прокурора (п.15 ч.1 ст.3, ст.36 КПК України), слідчого (п.17 ч.1 ст.3, ст.40 КПК України) або до органу досудового розслідування (ст.38 КПК України). Тому неправдиве повідомлення про злочин, яке спрямовується на адресу інших органів чи осіб, не утворює складу зло­чину, передбаченого ст.383 КК України, бо в цьому випадку не заподіюється шкода інтересам правосуддя. За ч.2 ст.383 КК України караються ті самі дії, якщо вони: а) або поєднані з об­винуваченням у тяжкому (ч.4 ст.12 КК України) чи особливо тяжкому (ч.5 ст.12 КК України) зло­чині; б) або пов’язані зі штучним створенням доказів обвинувачення (наприклад, підроблення речових доказів та документів, використання лжесвідчень тощо); в) або учинені з корисливих мотивів (прагнення одержати внаслідок вчинення злочину ма­теріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди). Якщо злочин, передбачений ст.383 КК України, одночасно містить ознаки діяння, перед­баченого ст.259 КК України, то вчинене заподіює шкоду не тільки відносинам у сфері здій­снення правосуддя, а й громадській безпеці, що потребує кваліфікації таких дій за сукупністю злочинів, передбачених цими статтями КК України). Суб’єктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом, бо вказівка закону на завідомо неправдивий характер повідомлення свідчить про усві­домлення винним того, що спрямовані ним на адресу відповідних органів відомості не відповідають дійсності, і його бажання вчинити такі дії. Помилкова думка особи про відповідність відомостей дійсності виключає відповідальність за ст. 383 КК України. Суб’єкт злочину загальний – будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.
Стаття 170 КК України (Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій) тлумачить:
“Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів – карається виправними роботами на строк до 2 років або позбавленням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років”.
Ст.256 КК України (Сприяння злочинним організаціям та укриття їх діяльності) зазначає:
“1.Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття Їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють Їх злочинній діяльності,- караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. 2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або повторно, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. За своєю сутністю це посягання являє собою сприяння діяльності вже існуючої злочинної організації, а за юридичною конструкцією – причетність до передбаченого ст.255 КК України злочину, яка виділена в спеціальній статті особливої частини кримінального кодексу. Об’єктом злочину є громадська безпека.
Об’єктивна сторона злочину включає в себе заздалегідь не обіцяне: 1) сприяння учасникам злочинних організацій; 2) укриття Їх злочинної діяльності; 3) здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності. Сприяння учасником злочинних організацій – це допомога організації в цілому, її підрозділам чи окремим учасникам, призначена для забезпечення існування і розвитку організації, можливості реалізації злочинних намірів, які вони ставлять перед собою.
Це сприяння не стосується вчинення конкретних посягань, що їх здійснює злочинна організація,- така допомога означає співучасть у відповідних злочинах. Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій – це діяння, які полягають в переховуванні: організаторів, керівників та рядових учасників злочинної організації; осіб, які, не будучи членами злочинної організації, виступають співучасниками злочинів, вчинених такою організацією; знарядь чи засобів вчинення злочину, інших предметів, які використовуються для забезпечення діяльності усієї організації чи при вчиненні окремих посягань; предметів, що здобуті внаслідок злочинної діяльності організації тощо. Заздалегідь не обіцяним сприяння учасникам злочинних організацій є тоді, коли про його наступне надання не повідомлялося до моменту створення організації. Тобто сприяння надається вже існуючій організації, й виникнення не обумовлене наданим сприянням. Інакше таке сприяння становить пособництво злочину, передбаченому ст.255 КК України. Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій буде заздалегідь не обіцяним за умови, що воно не обіцяне до створення організації чи до моменту завершення окремих злочинів, вчинюваних злочинною організацією. В іншому випадку такі дії становлять співучасть у злочині, передбаченому ст.255, або в злочинах, які вчиняє організація і приховування яких було заздалегідь обіцяне. Способами вчинення таких дій є: надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів.
Під здійсненням інших дій, які сприяють злочинній діяльності учасників злочинних організацій, розуміються будь-які дії, які можуть полягати, наприклад, у створенні перешкод для представників влади, що ведуть боротьбу з діяльністю організації, наданні учасникам злочинних організацій інших засобів здійснення злочинної діяльності, крім тих, що перелічені вище, тощо. Суб’єкт злочину загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Винний знає, що надання допомоги учасникам злочинної організації, а тим самим і всій організації, укриття їх злочинної діяльності служить продовженню їх злочинної діяльності, розуміє, що цим він сприяє організованій злочинній діяльності, а, отже усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх діянь. Він передбачає, що такі його діяння призводять до того, що продовжується злочинна діяльність організації, а тим самим і заподіюється шкода громадській безпеці. Усвідомлюючи неминучість таких наслідків, винний бажає їх або ж байдуже ставиться до них. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) службового особою; 2) повторно. Повторність, у складі цього злочину означає вчинення його два або більше рази, якщо відсутні ознаки продовжуваного сприяння.
В ст.111 КК України (Державна зрада) передбачено таке:
“1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, – карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
2. Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання”.
В ст.111-1 (Колабораційна діяльність) зазначено:
1. Публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України – караються позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
2. Добровільне зайняття громадянином України посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, – карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
3. Здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, – караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
4. Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, – караються штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
5. Добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. 6. Організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах – караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
7. Добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, – караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
8. Вчинення особами, зазначеними у частинах п’ятій – сьомій цієї статті, дій або прийняття рішень, що призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, – карається позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Примітка. 1. У частині першій цієї статті публічним вважається поширення закликів або висловлення заперечення до невизначеного кола осіб, зокрема у мережі Інтернет або за допомогою засобів масової інформації. 2. У частині шостій цієї статті під заходами політичного характеру розуміються з’їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи тощо. 3. У частині шостій цієї статті під здійсненням інформаційної діяльності розуміється створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення відповідної інформації. 4. Тяжкими наслідками у частині восьмій цієї статті вважається шкода, що в одну тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Статтею 396 КК України (Приховування злочину) передбачається:
1. Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину, – карається арештом на строк до 3 місяців або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.
1. Об’єктом злочину є діяльність суду, органів досудового слідства та дізнання з своєчасного виявлення, присікання та розкриття злочинів. 2. Об’єктивна сторона злочину полягає у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Таке приховування передбачає приховування злочинця, слідів злочину, засобів та знарядь вчинення злочину, факту придбання або збуту майна, здобутого в результаті його вчинення, легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Способами приховування можуть, зокрема, бути надання злочинцю сховища, транспортних засобів, знищення слідів злочину, перенесення знарядь злочину в інше місце, зміна зовнішнього вигляду злочинця, забезпечення злочинця підробленими документами. Якщо спосіб приховування сам по собі є злочинним, він потребує самостійної кримінально-правової оцінки. Якщо винний для приховування злочину вчинив вбивство, то його дії слід кваліфікувати тільки за п.9 ч.2 ст.115 КК України. Якщо особа з метою приховати злочин вчиняє завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину або дає завідомо неправдиве показання, її дії кваліфікуються, відповідно, за ст.383 або 384 КК України. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, що спрямовані на приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину. 3. Суб’єкт злочину загальний. 4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому, особа не обов’язково повинна знати, що приховує саме тяжкий чи особливо тяжкий злочин, – вона повинна усвідомлювати фактичні обставини вчиненого діяння, яке за законом визнається тяжким чи особливо тяжким злочином…
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отож, хіба не за ці стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Безмозкий виродок Мороз М.В. через свою нахабність, безграмотність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право уцілілих рештків українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів міжнародного права. Більше цього, безграмотний шахрай Мороз М.В. саме у такий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і ветеранів АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми ганебними і протиправними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть колаборанту Морозу М.В. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, Етична рада ВРП, СБУ, ГПУ і Президент України не бажають реагувати на кричущі факти його підривної діяльності проти інтересів держави і її громадян, проти його корупційного саботажу і нахабної підривної діяльності у передбачений законом спосіб. Вищенаписане дає чіткі підстави вважати, що провокатор Мороз М.В. вчиняє умисні кримінальні правопорушення, які передбачені ст.ст. ч.2 ст.383, ч.2 ст.384, ч.2 ст.366, ч.2 ст.121, ч.2 ст.192, ст.112, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність колаборанта Мороза М.В. є частиною громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії зрадника і корупціонера Мороза М.В., по відношенню до особи_1, слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, незаконні дії ватника Мороза М.В. є антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до суб’єктів неприбуткових організацій та керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Божевільний шахрай Мороз М.В. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом фальшує висновки ВРП та переслідує громадських діячів, перешкоджає діяльності громадських організацій, загрожує життю і здоров’ю керівників громадських організацій, займається наклепами, подає завідомо неправдиві повідомлення в ГПУ, продає безграмотним особам повноваження судді, отримує від суддів хабарі за не відкриття проти них дисциплінарних справ, за фальсифікацію результатів кваліфікаційного оцінювання, за надання статусу безстроковості повноважень судді, за приховування вчинених суддями-маньяками дій, які призводять до каліцтв учасників судових процесів (інвалідностей), та які завдають їм значної матеріальної і моральної шкоди, вчиняє саботаж і диверсії, дискредитує вітчизняну судову владу, порушує присягу члена ВРП, деморалізує бійців ЗСУ і тероборони, дискредитує вітчизняну судову владу, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, надає допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, деморалізує воїнів ЗСУ і бійців тероборони, сприяє поразці ЗСУ у війні з Росією. Аферист Мороз М.В. умисно вчиняє злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має жорстоко каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці підривником Морозом М.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності виродка Мороза М.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 і ч.7 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень зрадником Морозом М.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ст.ст. ч.2 ст.383, ч.2 ст.384, ч.2 ст.366, ч.2 ст.121, ч.2 ст.192, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.112, ст.170, ч.7 ст.111-1, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ СБУ, ГСУ ДБР та ГСУ ГПУ про вчинені кримінальні правопорушення шахраєм Морозом М.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Етичної ради України про не належну поведінку члена ВРП Мороза М.В., який грубо порушує присягу члена ВРП. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників ГСУ ДБР, ГСУ СБУ та ГСУ ГПУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та об’єктивних результатів проведеного досудового розслідування, а від Етичної ради ВРП — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

шахрайське-рішення-Усика-Г.І.-1-сторінка

шахрайське-рішення-Усика-Г.І.-2-сторінка

шахрайське-рішення-Усика-Г.І.-3-сторінка

шахрайське-рішення-Усика-Г.І.-4-сторінка

шахрайське-рішення-Усика-Г.І.-5-сторінка

шахрайське-рішення-Усика-Г.І.-6-сторінка

шахрайське-рішення-Усика-Г.І.-7-сторінка

Підписатися
Сповістити про
5 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Валя
9 місяців тому

Ну і як могла ця обрізана єврейська потвора дозволити собі колекціонувати квартири і дорогі автомобілі в м. Харкові, в той час як він ніде не працював і гроші не заробляв? І чому при співбесіді ВРП не надала цьому факту значення? Невже не було серед конкурентів Мороза більш порядних і менш корумпованих претендентів на два звільнені крісла членів ВРП? Це прямий доказ тому, що корупція у ВРП ані чуть не зменшилася, навіть за нинішньої істерики або через передвиборчу агонію кокаїнової мавпи… Зеленський добре знає, що його чекає військовий трибунал і тому сподівається хоч щось зробити, але марно. Надто багато до цього… Читати далі »

Мар'яна
9 місяців тому

Як могла ця кокаїнова мавпа так швидко і без жодної конкуренції попасти до ВРП? Як міг абсолютний недоумок отримати такий відповідальний сектор при ВРП? А чи не тому, що Зеленський являється наркозалежною мавпою, до того ж – на той самий кокаїн? А може справа в його неабияки солодкому анусі? Адже усім геям потрібно уміти майстерськи віддатися солодким гей-утіхам своїх клієнтів? Який дивний збіг скажете ви? А збігів тут зовсім немає. Я живий свідок тих старих радянських часів, коли таких як Мороз геїв тримали практично в кожному обкомівському будинку, шляхом виділення їм підставних квартир, що б згодом недовго чекати викликаного гей-клієнта.… Читати далі »

Кирил
9 місяців тому

ще під час навчання ця кокаїнова мавпа Мороз був чи не найбільшим продавцем наркотиків в своєму універі: від банальних колес до кокаїну. тим же самим він займався і тоді, коли купив собі посаду асистента і наукове звання доцента, хоча, дійсно, декілька внутрішньоуніверівських скандалів йому все-таки прийшлося заминати щодо його сексуальної орієнтації. в скандалі були навіть замішеними декілька професорів і один проректор університету, які тривало перебували з ним в інтимі як активні геї (хлопчики). так що доля правди, якщо не вся правда, на цьому відео точно є! цього СНІДоносного гея потрібно негайно гнати з ВРП і почати розслідувати кримінальні справи його… Читати далі »

Костя
9 місяців тому

після перегляду відеозапису про афериста Усикa я переконався, що наркодилер Мороз дійсно являється неадекватом і безмозким виродком, адже не можна людині його рівня і статків обвинувачувати громадську організацію у справах, які могли вчиняти зовсім інших четверо осіб (які мають спільний доступ до керування зазначеним сайтом). особливого маху тут дав трансвестит Мороз і стосовно розміщених на ньому відеозаписів, по яким нібито він наділений правом судити, кому належить цей сайт. насправді ж, любі відеозаписи легко та безкоштовно переносяться з Ютуб на інші медіаресурси і наоборот. на сьогоднішній день таких медіаресурсів в світі налічується десятками і кожен з яких міг стати реальним донором… Читати далі »

Женя
9 місяців тому

Єбонат Мороз М. В. у своєму хворобливому висновку чомусь посилається як на доказ того, що обвинувачуваний ним веб-сайт належить громадській організації “Україна проти свавілля чиновників” тільки тому, що на ньому розміщується лінк на ютуб-канал з подібною назвою. Але в той же самий час цей потворний єврейський підар жодного слова не зазначив, яким це чином в “шапці” цього веб-сайту досі розміщуються лінки на персональні сторінки соціальної мережі “однокласники” і “вконтакті” відомої в світі фотомоделі “Іванової Лілії”, а також персональної сторінки “Ігоря” в соціальній мережі “твітер” (під назвою “Україна проти”, яка зовсім не схожа на назву громадської організації, або схожа, але на… Читати далі »