Слободянюк-Павло-Леонідович

Слободянюк П.Л. Хрестоматія безчинств судді-нелюда

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні другого відділу Управління з досудового розслідуваня кримінальних проваджень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями ГСУ ДБР перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 52023000000000422 від 28.12.2023 року за ознаками вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України.
У злісне порушення ст. 55, 56, 21, 22, 110, 214, 220, 284, 534, 535 КПК України, Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, ст.57 Конституції України, слідчий другого відділу Управління з досудового розслідуваня кримінальних проваджень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями ГСУ ДБР Капустіна Д.С. надіслала поштою особі_1 простий лист, яким повідомила його про закриття кримінального провадження за № 52023000000000422 від 28.12.2023 року.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», у листах з оголошеною цінністю (цінних листах) пересилаються – цінні папери, документи (дипломи, паспорти, посвідчення водія, свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження, трудові книжки, військові квитки тощо), облігації державних позик, лотерейні білети, грамоти, фотокартки, художні картки, рукописи, пенсійні та судові справи, ділові папери, звіти, заяви, клопотання, вимоги, скарги, претензії, акти, договори і.т.д., тобто документи що становлять цінність для відправника або одержувача. Простий же лист є звичайним поштовим відправленням, що приймається працівниками пошти для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення та без видачі відправникові розрахункового документа про прийняття такого листа і доставляється адресатові (одержувачу) без відповідної розписки. Таке поштове відправлення не підлягає належному контролю і відповідно, поштова служба за не доставку такого відправлення, або ж за несвоєчасну доставку кореспонденції – жодної відповідальності не несе.
З цього витікає наступне: порушуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», відправник простого листа брав на себе всі ризики, що пов’язані з не доставкою адресату його кореспонденції, або ж з більш пізніми термінами доставки, необхідними заявнику для реалізації своїх процесуальних прав – для оскарження дій слідчого в суді. Крім цього, відправляючи просту кореспонденцію відправник простого листа мусить усвідомлювати те, що терміни доставки адресату його кореспонденції не можуть бути доказаними у випадках можливих оскаржень до державних інстанцій чи то до суду.
Вважаючи Постанову про закриття кримінального провадження № 52023000000000422 від 28.12.2023 року слідчого Капустіної Д.С. незаконною і передчасною, а відтак – підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа_1 подав слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4821/20 від 20.01.2024 року на Постанову про закриття кримінального провадження № 52023000000000422 від 28.12.2023 року.
В скарзі особа_1 зазначав, що слідча Капустіна Д.С. перед тим як закрити провадження за № 52023000000000422 не вчинила таких слідчих, розшукових і процесуальних дій:
1) не повідомила особу_1 про початок досудового розслідування;
2) не виконала вимог Ухвали у справі № 760/1717/20 від 27.07.2023 року, яка стала предметом внесення до ЄРДР відомостей заяви про вчинені кримінальні правопорушення;
3) не внесла до ЄРДР відомостей заяви про вчинені кримінальні правопорушення – за ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
4) не проводила досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України, які були зазначеними у заяві про вчинення кримінального правопоорушення та в ухвалі суду;
5) не складала план досудового розслідування та не узгоджувала його із своїм керівником;
6) не вручила особі_1 жодного витягу з ЄРДР;
7) не надала особі_1 жодної Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у провадженнях;
8) не визначила процесуальний статус особи_1 у даному кримінальному провадженні;
9) жодного разу не допитала особу_1 у справі даного провадження;
10) не допитала існуючих свідків у справі даного провадження;
11) всупереч ст.216 КПК України та вимогам Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року не повідомила прокурора про потребу у зміні підслідності частини кримінальних проваджень, які не підслідні ДБР;
12) не проводила досудове розслідування за статтями вчиненого злочину, які були зазначеними у заяві та в ухвалі суду про вчинені кримінальні правопорушення;
13) не розглянула заяву за вих. № 4809/11 від 11.08.2023 року в порядку ст.220 КПК України про вчинення низки процесуальних, розшукових і слідчих дій;
15) не надала особі_1 відповіді на заяву за вих. № 4809/11 від 11.08.2023 року в порядку ст.220 КПК;
16) не дослідила і не надала правової оцінки кожному із фактів, які особа_1 зазначав у своїй заяві за вих. № 4153/18 від 18.01.2021 року про вчинення кримінальних правопорушень;
17) не допитала фігуранта у провадженні щодо суті порушених заявником питань в заяві за вих. № 4153/18 від 18.01.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення;
18) не допитала жодного із свідків із числа членів громадської організації;
19) не провела жодного перехресного (одночасного) допиту з учасниками провадження;
20) не призначила фоноскопічної експертизи за наявними доказами;
21) не провела відеоскопічної експертизи за наявними доказами;
22) не призначила для особи_1 судово-медичної експертизи у відповідності до отриманого ним ушкоджень здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
23) не надала особі_1 можливості долучити до провадження наявні докази вчиненого злочину: документи, звукозапис, відеозапис тощо;
24) не надала особі_1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факт отриманого ним ушкодження здоров’я по вині фігуранта у провадженні;
25) не надала особі_1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факт отримання збитків у даному кримінальному провадженні.
Слідча Капустіна Д.С. неправдиво зазначила у своїй передчасній Постанові, що нібито доказів вчиненого злочину не існує, в той час як особа_1 про це зазначав у своїй заяві за № 4153/18 від 18.01.2021 року про вчинення кримінального правопорушення такими словами: «Примітка: докази вчиненого кримінального правопорушення та отриманого морального і матеріального збитку (включаючи завдану нищівну шкоду моєму життю і здоров’ю) надам слідчому під час проваедення мого допиту у кримінальному провадженні».
Уникнувши допиту особи_1 у кримінальному провадженні № 52023000000000422 від 28.12.2023 року слідча Капустіна Д.С. тим самим приховала наявні докази про вчинення кримінальних правопорушень.
Слідча Капустіна Д.С. закрила кримінальне провадження за № 52023000000000422 від 28.12.2023 року не вчинивши необхідних процесуальних і слідчих дій, відсторонивши особу_1 від законної участі в ньому. Слідча Капустіна Д.С. своєю передчасною Постановою про закриття кримінального провадження № 52023000000000422 від 28.12.2023 року також порушила вимоги ст.110 КПК України.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
б) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 28.12.2023 року слідчої Капустіної Д.С. про закриття кримінального провадження № 52023000000000422 від 28.12.2023 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 28.12.2023 року слідчої Капустіної Д.С. відсутні:
1) короткий опис заяви про вчинення кримінального правопорушення;
2) перелік проведених слідчих дій;
3) причини не проведення допиту заявників, свідків;
4) причини не проведення експертизи наявних доказів;
5) причини не проведення судово-медичної експертизи;
6) причини не виконання ухвали суду у справі № 760/1717/20 від 27.07.2023 року;
7) причини не внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4153/18 від 18.01.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення;
8) причини не повідомлення прокурора про потребу у зміні підслідності частини не підслідних ДБР кримінальних проваджень;
9) правова оцінка фігурантам у даному кримінальному провадженні;
10) правова оцінка доказам у даному кримінальному провадженні;
11) реєстраційний номер та дата реєстрації постанови у канцеляріх ДБР;
12) резолюція та підпис керівника СУ ДБР;
13) печатка органу досудового розслідування.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Саме про це йдеться в рішенні Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якою було відмовлено у прийнятті касаційної скарги голови КМДА Кличка В.В., так як його касаційна скарга не відповідала поняттю процесуального документу (не було правильним чином завірено додатки до касаційної скарги та саму скаргу, у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Слідча Капустіна Д.С. також належним чином не завірила свою Постанову від 28.12.2023 року: у Постанові відсутній реєстраційний номер канцелярії ДБР, не зазначено в правому верхньому куті «копія вірна», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, не вказана посада особи, яка створювала дану копію, відсутній підпис, ПІП і посада керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з копією Постанови, немає печатки підрозділу СУ ДБР. Постанова слідчої Капустіної Д.С. не зшита і не опломбована. Також, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
Окрім цього, текст оскаржуваної Постанови містить протиріччя, оскільки слідча Капустіна Д.С. в своїй Постанові обгрунтовує відсутність складу злочину, а в резолютивній частині Постанови в якості процесуальних підстав для закриття кримінального провадження посилається на положення п.2 ч.1 ст. 284 КПК України (закриття провадження у зв’язку з відсутністю події злочину).
В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Відповідно трьом Ухвалам колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року, № 11-сс/824/4003/2020 від 21.01.2021 року та № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року, а також відповідно положенню ч.1 ст.219 КПК, «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження». Однак, слідча Капустіна Д.С. досі не внесла до ЄРДР відомостей заяви про вчинення кримінального правопорушення, а відповідно відлік часу у досудовому розслідуванні ще не наступив, а відповідно – досудового розслідування як такого ще не розпочиналось.
Аналогічна ситуація констатується і іншими Ухвалами колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, які разом із ч.1 ст.303 КПК України та Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) стверджують, що якщо потерпілий ініціює перед слідчим внесення до ЄРДР усіх статтей вчиненого злочину, які ним вказувалися у заяві про вчинення кримінального правопорушення, то слідчий, детектив або прокурор зобов’язані це зробтити в порядку, визначеному Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, а також з Положенням про внесення відомостей до ЄРДР та п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України, чого слідча Капустіна Д.С. з незрозумілих причин уникає, досі не розглянувши заяви за вих. № 4809/11 від 11.08.2023 року в порядку ст.220 КПК України про вчинення інших процесуальних дій, які вона мусила вчинити у визначений законом строк (про внесення до ЄРДР усіх визначених особою_1 кваліфікаційних статтей вчиненого злочину), тим самим саботуючи проведення досудового розслідування та приховуючи вчинений злочин фігуранта у даному кримінальному провадженні.
Отож, виходячи з вищеприведеного, три різні колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду уже скасували три ухвали першої інстанції, не дивлячись на позицію ст.219 КПК, яка дозволяє припиняти досудове розслідування навіть на «нульовій точці», якщо термін досудового розслідування уже вичерпаний. В той же самий час, враховуючи що слідчий не виконав первинної ухвали суду та не вніс до ЄРДР усіх кваліфікуючих статтей вчиненого злочину, які особа_1 зазначав в своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень та які були перерахованими в ухвалі слідчого судді першої інстанції, то і «старту» досудового розслідування також не могло розпочатися. Ця ситуація в точності повторилася із слідчою Капустіною Д.С., яка досі не внесла до ЄРДР тих статтей вчиненого злочину, які були вказаними у заяві про вчинення кримінальних правопорушень та в ухвалі слідчого судді, тим самим досі не розпочавши досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Слідча Капустіна Д.С. незаконно відсторонила особу_1 від законної участі в даному кримінальному провадженні як потерпілого, у відповідності до ст.55, 56 КПК України, не надавши мені жодної можливості відстоювати свої порушені конституційні права як громадянина, а також у законний спосіб захищати порушені інтереси своєї держави – як президента громадської організації, у відповідності до Статутної діяльності організації, а також на підставі ст.5 Конституції України та ст.21 Закону України «Про запобігання корупції» від 12.03.2017 року. Це саме стосується і незаконності закриття кримінального провадження начеб-то через відмову особи_1 у проведенні його допиту, адже жодної повістки дана слідча йому не надсилала і на допит не запрошувала, і протилежного в матеріалах кримінального провадження досі немає. Більше цього, КПК України не містить в цьому контексті жодного закону, однак дозволяє слідчому накладати грошові стягнення на осіб, які безпричинно уникають допиту та застосовувати до них судовий привід, чого слідча Капустіна Д.С. чомусь жодного разу не зробила. Вищенаписане дає підстави вважати Постанову слідчої Капустіної Д.С. про закриття кримінального провадження передчасною та незаконною.
Згідно ст.2 та 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів. Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального прповадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК України та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова детектива про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
У свою чергу слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі (особам) ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Слідчі повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких слідча Капустіна Д.С. умисно уникає з метою приховування вчинених злочинів фігуранта у даній кримінальній справі.
Проте, обставини, які особа_1 виклав у заяві про вчинення кримінального правопорушення, не стали предметом належного розслідування слідчою Капустіною Д.С.
Винесена Постанова слідчою Капустіною Д.С. про закриття вказаного вище кримінального провадження не відповідає жодним нормам КПК України, являється по суті не вмотивованою, а її зміст не відповідає фактичним обставинам справи. Слідча Капустіна Д.С., з однієї сторони, виклала у своїй передчасній Постанові сумнівні та не перевірені факти, що є не припустимим, оскільки напряму порушує імперативні засади КПК України, а з іншої – необхідних процесуальних дій не вчинила.
Тобто, з оскаржуваної Постанови слідує, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вимоги КПК України було виконано належним чином та надано всебічну правову оцінку усім обставинам в сукупності, що свідчить про те, що встановлена на даний час органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх – не узгоджується із стандартами доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п.161 серія А заяви № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), а також ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив: «…Закриття кримінального провадженні є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.2,284 КПК України).
Процесуальна можливість оскарження рішень слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження регламентована пунктами 3,4 ч.1 ст.303 КПК, при цьому суб’єктами оскарження відповідного рішення слідчого є заявник, потерпілий, його представник, законний представник, а прокурора – заявник, потерпілий, його представник, законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник.
Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у ст. 284 КПК, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, а коли – прокурор.
Так, відповідно до ч.4 ст.284 КПК слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, а прокурор – щодо підозрюваного з підстав, передбачених ч.1 ст.284 КПК. Також під час розгляду аналізованого виду скарг слідчі судді враховують положення ч.2 ст.9 КПК, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Враховуючи те що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з’ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Таким чином, правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття. Недотримання відповідних вимог зумовлює прийняття слідчими суддями рішень про скасування постанов слідчого, прокурора. Складності в судовій практиці виникають під час вирішення питання дотримання строків звернення зі скаргою на постанову про закриття провадження.
Відповідно до ч.1 ст.304 КПК скарга на рішення слідчого чи прокурора може бути подана особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Однак у судовій практиці частими є випадки, коли копія постанови про закриття кримінального провадження надсилається особі у спосіб, який унеможливлює встановлення дати отримання, наприклад, в разі надсилання копії постанови звичайним, а не рекомендованим листом.
У таких випадках за відсутності чітких документальних підтверджень пропуску встановленого строку слідчим суддям доцільно розглядати скарги на постанови про закриття кримінального провадження по суті й уникати визначення моменту початку перебігу строку оскарження датою винесення постанови.
Разом із тим результати аналізу ухвал слідчих суддів свідчать про те, що висновок щодо пропуску встановленого процесуального строку не завжди належним чином підтверджується матеріалами відповідних скарг. Так, слідчий суддя Сихівського районного суду м. Львова ухвалою від 13.01.2016 року повернув скаргу на постанову слідчого про закриття кримінального провадження за таких обставин. Як зазначено в ухвалі, “особа_1 звернулася до суду лише 12.01.2015 року, та з доданих до скарги документів не вбачається, коли саме копія оскаржуваної постанови від 25.12.2015 року отримана скаржником, доходжу висновку щодо відсутності правових підстав з розгляду останньої по суті, та таку скаргу слід повернути особі, яка її подала, у зв’язку з пропуском десятиденного строку для її подання, встановленого ч.1 ст.304 КПК України”.
Отже, з огляду на зазначену слідчим суддею обставину щодо неможливості встановлення дати одержання Постанови про закриття кримінального провадження, підстав для констатації пропуску встановленого строку в наведеному випадку було недостатньо. Окрему увагу слідчі судді приділяють питанню суб’єкта, який відповідно до положень КПК наділений повноваженням оскаржити постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Зокрема, це стосується питання участі в такому провадженні представника потерпілого. Слідчий суддя Залізничного районного суду м.Львова ухвалою від 02.02.2016 року повернув скаргу на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтовував тим, що скарга подана особа_1 в інтересах потерпілої в кримінальному провадженні №12015140060000429 особа_2, при цьому вказано, що особа_1 є представником потерпілої, на підтвердження чого до скарги додано довіреність від 21.08.2013 року.
Разом з тим відповідно до ст.58 КПК потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник – особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником, тобто згідно з вимогами ст.45 КПК лише адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України.
При цьому відповідно до ч.3 ст.58 КПК повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні, якщо таким представником є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні, підтверджуються документами, передбаченими ст.50 цього Кодексу: свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу, уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Таким чином, з огляду на зазначене особа_1 не є представником потерпілого в розумінні ст.58 КПК, а отже, згідно зі ст.303 КПК України не наділена правом звертатись зі скаргою на рішення слідчого про закриття кримінального провадження».
Закриття кримінального провадженні є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.2,284 КПК України).
У судовому засіданні має бути встановлено, що строки, регламентовані КПК для оскарження Постанови про закриття кримінального провадження особа_1 не порушив:
Постанову від 28.12.2023 року слідчої Капустіної Д.С. отримав 15.01.2024 року, а скаргу на Постанову від 28.12.2023 року слідчої Капустіної Д.С. подав через поштову службу – 20.01.2024 року, тобто на 6 процесуальний день. За своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази, що наявні у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд має у своєму розпорядженні всі підстави вважати дане оскарження обґрунтованим та саме таким, що підлягає задоволенню, а Постанова – скасуванню, з наступним відновленням досудового розслідування.
У відповідності до вищенаписаного, при цьому керуючись ст. 21, 22, 55, 56, 110, 220, 284, 534, 535, 303-307 КПК України, ст. 55, 57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини, особа_1 просив слідчого суддю:
1. Скасувати Постанову від 28.12.2023 року слідчої Головного слідчого Управління ДБР Капустіної Д.С. про закриття кримінального провадження № 52023000000000422 від 28.12.2023 року.
2. Відновити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000422 від 28.12.2023 року.
3. За результатами розгляду даної скарги постановити ухвалу, паперову копію якої належним чином завірити та надіслати на поштову адресу.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, справа № 761/3349/24 була розподіленою на слідчого суддю Слободянюка Павла Леонідовича. Враховуючи той факт, що ця тупоголова мавпа зараз перебуває у 7 кримінальних провадженнях за заявами особи_1 про вчинені ним кримінальні правопорушення, відповідно вимогам ст.107 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.75-82 КПК України, шизоїд Слободянюк П.Л. мусив взяти самовідвід від розгляду cудової справи № 761/3349/24, чого з корупційних інтересів в черговий раз він не зробив.
26.01.2024 року безмозкий гомноїд Слободянюк П.Л. розглянув судову справу № 761/3349/24 без виклику особи_1, за результатами чого скаргу за вих. № 4821/20 від 20.01.2024 року на Постанову про закриття кримінального провадження № 52023000000000422 від 28.12.2023 року слідчого другого відділу Управління з досудового розслідуваня кримінальних проваджень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями ГСУ ДБР Капустіної Д.С. формально повернув.
Насправді ж, підлий виродок Слободянюк П.Л. скарги № 4821/20 від 20.01.2024 року особі_1 досі не повернув, рівно як і не надав особі_1 копії ухвали у справі № 761/3349/24 від 26.01.2024 року для її оскарження в апеляційному порядку. І це попри те, що декілька ухвал шизофреніка Слободянюка П.Л., з подібними причинами повернення скарг, вже скасовувалися Київським апеляційним судом.
А саме, як пише в своїй шахрайській ухвалі у судовій справі № 761/3349/24 від 26.01.2024 року аферист Слободянюк П.Л., що “…неможливо встановити дату отримання конверту адресатом, при цьому до матеріалів скарги не долучено інших документів, зокрема трек-номеру відправлення, інших поштових документів, які б свідчили про отримання скаржником постанови саме в 15.01.2024 року, а тому, на переконання слідчого судді, така обставина не доведена скаржником, а отже і підстави вважати, що скаржником дотримано вимог ч.1.ст.304 КПК України, відсутні”.
Запитується, хіба могла написати таку абсолютну дурню психічно здорова людина? Тобто, хіба може бути штрих-код (трек) у простого поштового листа? Хіба можуть бути на руках фіскальні чеки в особи-отримувача на просте поштове відправлення, в той час як їх навіть не має в особи-відправника?
Закінчене тупоголове стерво Слободянюк П.Л. навіть не взяв до уваги те, що скаржник в своїй скарзі за вих. № 4821/20 від 20.01.2024 року цитував висновки ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) щодо потрібності поведінки суддів при ознайомленні із скаргами, до яких додаються докази про дату отримання копії постанови про закриття кримінальних проваджень у вигляді конверту простого поштового відправлення, де йшлося про те, що слідчі судді у такому разі мусять приймати до свого розгляду усі без виключення скарги, повністю ігноруючи відсутність у скаржників доказів фактичного отримання від слідчих (детективів, прокурорів) саме таких постанов.
Також, пустоголовий виродок Слободянюк П.Л. чомусь проігнорував і Постанову Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», яку особа_1 цитував у перших абзацах першої сторінки своєї скарги, де йшлося про те ж саме, що і у висновках Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) – стосовно неможливості встановлення фактичної дати отримання поштового листа, якщо він відправляється у вигляді простого поштового відправлення.
Шизофренік Слободянюк П.Л. також знехтував вимогами ч.3 ст.415 КПК України, адже висновки і мотиви, з яких були апеляційною інстанцією скасованими його попередні ухвали у подібних справах були обов’язковими для нього при новому розгляді справ. Так само, дані вказівки апеляційної інстанції були обов’язковими для виконання працівниками ДБР.
Колаборант Слободянюк П.Л. не скорився і вимогам закону – ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де йдеться про те, що висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Своєю ухвалою у справі № 761/3349/24 від 26.01.2024 року недоумок Слободянюк П.Л. констатує свою неприховану неадекватність і остаточну не підконтрольність органам судової влади, адже добре пам’ятаючи, що його подібні неправосудні ухвали не так давно апеляційна інстанція уже скасовувала, однак він знов і знов безкарно вдається до ігнорування встановлених норм КПК України та Конституції України.
Вищенаписане доказує, що аферист Слободянюк П.Л. являється неадекватною і тупорилою мавпою, яка потребує термінової госпіталізації для душевно хворих людей або повішання за зраду інтересам воюючої держави, адже іншого пояснення, чому вказана курва не володіє базисним рівнем юридичних знань, при цьому маючи стаж багаторічної роботи судді, просто не існує.
Відсутність елементарних знань і належної покори правоохоронним органам у смердючого судді-виродка Слободянюка П.Л. спростовує наявність у нього будь-якої юридичної освіти, а також того, що він дійсно підтвердив здатність здійснювати правосуддя.
А якщо до всього вищенаписаного додати ще й те, що неадекват Слободянюк П.Л. являється суддею Майдану, який переслідував учасників Революції Гідності та досі являється особою, що потребує люстрації, то є всі підстави вважати, що недоумок Слободянюк П.Л. потребує якнайскорішої страти.
Дане твердження також підтверджується і копією ухвали у судовій справі № 761/3349/24 від 26.01.2024 року, врученої 09.02.2024 року через кримінальну канцелярію суду із запізненням на 14 днів, яка зовсім не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року (із змінами і доповненнями від 24.03.2021 року за № 92), так як не містить у правому верхньому куті напису “З оригіналом згідно”, розмір шрифту ухвали значно менший встановленого, окремі слова ухвали написані друкованими літерами та виділені жирним кольором, в ухвалі наявні міжрядкові відступи, кожна друга сторінка ухвали не перекреслена (однак заповнена текстом ухвали), в ухвалі відсутня інформація про місцезнаходження її оригіналу, в ухвалі не зазначено дати виготовлення її копії, в ухвалі немає підпису судді, в ухвалі немає підпису секретаря судового засідання, в ухвалі не вказане ПІП секретаря суду, ухвала не зшита та не опломбована, на пломбі не вказані ПІП секретаря судового засідання та судді, на пломбі немає підписів судді і секретаря судового засідання, на пломбі не вказана дата виготовлення копії, на пломбі не вказано кількість зшитих аркушів, в ухвалі немає гербової печатки, стрічка не містить гербової печатки, що робить з такої ухвали звичайний шматок паперу для потреб підтирання смердючої дупи наркомана Зеленського.
Станом на 11.02.2024 року гомноїд Слободянюк П.Л. виніс біля 25 неправосудних рішень, тим самим завдавши особі_1 матеріального збитку і шкоди його здоров’ю, частково нівелювавши кропіткі досягнення його громадської організації та перешкодивши наповненню бюджету держави на сотні мільйонів грн., тим самим послабивши боєздатність ЗСУ і територіальної оборони, добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники, прибиральники, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
У відповідності до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Аферист Слободянюк П.Л. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забув про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, які уже віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, виродок Слободянюк П.Л. саме у такий злочинний спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть шизофреніку Слободянюку П.Л. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, Президент України і СБУ не бажають реагувати на його підривну діяльність, саботаж і державну зраду у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що аутсайдер Слободянюк П.Л. вчинив повторні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
А якщо врахувати те, що судова справа № 761/3349/24 від 26.01.2024 року витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність шахрая Слободянюка П.Л. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді-шизофреніка Слободянюка П.Л. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави.
Брудний виродок Слободянюк П.Л. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, надає допомогу організованим кримінальним угрупуванням, виносить неправосудні рішення, завдає шкоди економіці держави, підриває міць і безпеку держави, деморалізує бійців ЗСУ і тероборони, вчиняє саботаж і диверсії, веде підривну діяльність, сприяє поразці ЗСУ і тероборони у війні з Росією, перешкоджає діяльності громадських організацій, завдає значної фізичної, матеріальної і моральної шкоди учасникам судових процесів, культивує і поширює корупцію, грубо порушує присягу судді, дискредитує судову владу України, підриває авторитет держави в очах світової громадськості. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Неадекват Слободянюк П.Л. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці дегенератом Слободянюком П.Л. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності твердолобого афериста Слободянюка П.Л. наявний склад додаткових кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111 і ч.7 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень колаборантом Слободянюком П.Л. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею-колаборантом Слободянюк П.Л. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку судді Слободянюка П.Л., який грубо та регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Слободянюк-П.Л.-неправосудна-ухвала

Слободянюк-П.Л.-неправосудна-ухвала-2

Підписатися
Сповістити про
6 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Леся
12 днів тому

Хіба може таке бути, тим паче під час затяжної війни з Росією (коли конче потрібно піднімати бойовий дух у наших бійців ЗСУ і Тероборони), що б пришелепкуватий гомноїд Слободянюк вчиняв диверсії та прислуговувався Путіну, а йому за це ДСА і Президент Зе виплачували сотні тисяч грн. заробітної плати? Поміж цим, ця недообрізана єврейська падаль являється одночасно адвокатом і суддею, що є несумісним і вимагає позбавлення значка судді. Крім цього, це чи не єдиний злочинний суддя, який досі знаходиться в списку потребуючих Люстрації і тих, хто має бути звільненим за переслідування учасників Майдану, однак чомусь досі працює в суді та успішно… Читати далі »

Мар'яна
12 днів тому

Навіть якби ця єврейська потвора була геть зовсім тупа то все-рівно мусив би зі скарги дізнатися, що є таке поняття як Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Постанова Кабінету Міністрів України за № 270 від 05.03.2009 року «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», які не дають йому права повертати скаргу! І не потрібно бути юристом що б зрозуміти, що отримувач простого поштового листа не може мати доказів про… Читати далі »

Мар'яна
11 днів тому

Не розумію цього кокаїнового бариги ЗЕ, навіщо він тримає в судах абсолютно божевільних, безмозких, зрадників, колаборантів, корупціонерів, підривників, аферистів, бариг, трансвеститів та дозволяє їм виносити судові рішення від імені держави? Думаю, що тут справа виключно у корупції. Скоріше за все, ці недорозвинені і аморальні виродки діляться із кокаїновою мавпою і членами ВРП хабарами, за що їх і тримають біля таких престижних свинячих корит!

Сергій
6 днів тому

Місце для цієї душевно хворої істоти Слободянюка далеко не в суді, а в психлікарні! Це ж справжній шизофренік! Таких єдрьоних мудаків потрібно на довічно закривати у психіатричних лічницях і щодня по самі вуха накачувати транквілізаторами для тварин, що б у його єврейській голівці більше не з”являлася потреба отримувати від людей хабарі і фабрикувати судові справи!

Лідія
6 днів тому

чого цього дебіла досі ніхто не пристрелить як скаженого пса? тут навіть і дурепі зрозуміло, що Слободянюк навмисно виніс таку неправосудну ухвалу, що б в черговий раз вдарити по кишені скаржника і по залишкам його здоров’я, а поза тим і підзаробити на подачках москалів за саботаж і на підривній діяльності!

Мітя
5 днів тому

Закінчений підер! Вилупок отримує від держави заробітну плату лише за те, що зраджує цю саму державу! Цю єврейську падаль потрібно знищити як бридкого таргана!