Голова суду Комзюк А.Ф. стала рецидивістом і шахраєм

В СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області перебувають на досудовому розслідуванні матеріали кримінального провадження № 12013190190000078 від 29.04.2013 року щодо вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області Комзюк Алли Федорівни у судовій справі № 571/891/15-к від 11.08.2015 року було скасовано незаконну постанову слідчого СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області Євпата О.О. та зобов’язано його провести всі необхідні слідчі дії у кримінальному провадженні у строки, визначені ст.219 КПК України. Ухвалою слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області Денисюк Марії Володимирівни у судовій справі № 571/1450/15-к від 20.11.2015 року було зобов’язано слідчого СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області Євпата О.О. розглянути клопотання особи 1 від 02.11.2015 року в найкоротші строки та повідомити його про наслідки розгляду згідно вимог кримінально-процесуального Кодексу України.
20.11.2015 року, листом за № 66/497, начальник , вийшовши за межі власних повноважень, повідомив особу 1 про те, що слідчий СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області Євпат О.О. перебуває в зоні АТО і що особі 1 слід дочекатися його повернення з метою продовження досудового розслідування, що було неприпустимим вчинком.
Через не виконання слідчими СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області Євпатом О.О. і Масовець К.В. вищевказаних ухвал суду, фігурант у справі провадження продовжив свої подальші криваві злочини:
1) двічі наносив важкі тілесні ушкодження особі 2 (в Рокитнівському відділі прокуратури Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області досі наявні матеріали даного злочину у вигляді протоколу вчинення злочину та фотофіксації тілесних ушкоджень, на підставі яких було відкрите кримінальне провадження № 42018181200000106);
2) двічі залишав скаліченого особу 2 в умовах явної небезпеки для його життя;
3) незаконно проник в приватний будинок особи 1 та здав його в оренду злочинному угрупуванню (матеріали карної справи зараз перебувають в Рокитнівському відділі прокуратури Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області);
4) приймає участь в виробництві і збуту наркотиків;
5) незаконно видобуває, скуповує і перепродає бурштин;
6) протиправно заволодів майном особи 1 і здав його в оренду злочинному угрупуванню;
7) шляхом обману заволодів приватним майном і особистими коштами особи 2 загальною вартістю понад 1000 доларів США (матеріали скоєного злочину зараз перебувають у відділі Рокитнівської прокуратури Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області) тощо.
Крім того, фігурант у кримінальному провадженні № 12013190190000078 від 29.04.2013 року, за корупційного приховування вчинених ним кримінальних правопорушень, понад 5 (п’ять) років як уникає кримінальної відповідальності за вчинені ним звірячі злочини:
1) доведення особи 3 до смерті;
2) погрози вбивством;
3) крадіжка майна;
4) шахрайські дії;
5) пошкодження майна;
6) незаконне проникнення в помешкання;
7) замах на вбивство;
8) викрадання електричної енергії тощо.
В статті 21 КПК України зазначається (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень): «Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону». Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили, в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
Статтею 535 КПК (Звернення судового рішення до виконання) законодавцем зазначено: «1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного. 4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В статті 534 КПК (Порядок виконання рішень) передбачено таке: «2.Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню».
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
У відповідності до статті 129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання), держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
22.06.2018 року, на підставі вищевказаного, а також керуючись положенням ст.129 і 129-1 Конституції України, висновками ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 року та Конвенцією по правам людини, ст.303-307, 309 КПК України, особа 1 надіслав рекомендованим листом за штрихкодовим номером № 0303113656738 слідчому судді Рокитнівського районного суду Рівненської області скаргу за вих.№ 2446/22 щодо контролю за виконанням судового рішення з декількома, як для прикладу, копіями вищевказаних Ухвал Апеляційного суду м.Києва та копіями досі не виконаних ухвал Рокитнівського районного суду Рівненської області.
У відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції за штрихкодом 3420002207303, вказану скаргу з додатками отримала 26.06.18 року уповноважена особа Алімамедова.
Оскільки скарга особи 1 за вих.№ 2446/22 від 22.06.2018 року тривало не розглядалася Рокитнівським районним судом Рівненської області, то особа 1 декілька раз телефонував в даний суд та дізнався про те, що абсолютно не вклеювалося в рамки юриспруденції і психічної здоровості голови (та єдиного судді) Рокитнівського районного суду Рівненської області Комзюк Алли Федорівни, яка за подібні службові підроблення, винесення неправосудних рішень та за фактами покривання вчинених злочинів вже 2,5 (два з половиною роки) як перебуває у досудовому розслідуванні в кримінальному провадженні №42016000000000549 від 02.02.2016 року. Тобто, оскільки в Рокитнівському районному суді Рівненської області немає жодного судді, голова суду Комзюк А.Ф. мусила передати скаргу особи 1 до Апеляційного суду Рівненській області для визначення підсудності, однак чомусь вирішила її розподілити на себе та відразу піти в відпустку.
22.08.2018 року, у порушення ст.306 КПК (із затримкою розгляду справи № 571/1450/15-к на 55 днів, а також не повідомляючи особу 1 про день, час і місце проведення судового засідання з розгляду скарги), слідчий суддя Комзюк А.Ф. розглянула дану скаргу та винесла безпрецедентну неправосудну Ухвалу, якою відмовила особі 1 у задоволенні скарги на бездіяльність начальника Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області Волочаєва О.Ю. щодо виконання двох ухвал суду від 11.08.2015 року та від 20.11.2015 року у кримінальному провадженні № 12013190190000078 від 29.04.2013 року.
Більше того, суддя Комзюк А.Ф. вчинила повторне службове підроблення, вступивши у злочинний зговір із слідчим СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області Масовець К.В., адже у своїй неправосудній Ухвалі у судовій справі № 571/1450/15-к від 22.08.2018 року зазначила, що нібито в матеріалах справи слідчого Масовець К.В. наявні докази того, що кримінальне провадження № 12013190190000078 від 29.04.2013 року закрите з 27.06.2018 року, “…про що 27.06.2018 року надіслано повідомлення… (скаржнику, а.с. 27, 28)…”, чого насправді не було.
Тобто, суддя Комзюк А.Ф. взяла до уваги неналежний доказ слідчого щодо нібито надсилання особі 1 копії Постанови про закриття кримінального провадження, в при цьому приховавши від дослідження те, що він був підробним і не мав юридичної сили, і що якого насправді не слід було брати до уваги та на нього опиратися при винесенні Ухвали. Крім цього, суддя Комзюк А.Ф. навмисне приховала від надання процесуальної оцінки тому факту, що слідчий Масовець К.В. виніс Постанову 27.06.2018 року, в той час як скарга була подана особою 1 значно раніше такого закриття – 22.06.2018 року. І що найголовніше, суддя Комзюк А.Ф. знала про те, що особою 1 було проти неї відкрите за подібні злочини кримінальне провадження за №42016000000000549 від 02.02.2016 року, в якому її неодноразово запрошували слідчі на проведення допиту в прокуратуру Рівненської області, а значить, що вона була змушеною взяти самовідвід у судовій справі № 571/1450/15-к в силу положення ст.75-81 КПК України та п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, та/або ж мусила надати особі 1 можливість заявити їй відвід у цій причині.
Що стосується передачі матеріалів справи № 571/1450/15-к для визначення підсудності, чого голова суду Комзюк А.Ф. не зробила, то з цього приводу існують відповідні підстави, яких не слід було ігнорувати: пункт 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положенню про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30. Останні регламентують потребу повторного авторозподілу або передачі судових справ до апеляційної інстанції для визначення підсудності на той випадок, коли розгляд проваджень розтягується на нерозумний строк (більше чим на 14 діб), шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження з Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи.
Відповідно до ст.306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) передбачено:
“2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги…
3. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується…”.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд. Згідно ч.1 ст.114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Саме у такий незаконний спосіб слідчий та начальник СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області незаконно відсторонюють особу 1 від законної участі у кримінальному провадженні за № 12013190190000078 від 29.04.2013 року, позбавляючи його елементарної можливості відстоювати свої порушені права, якому останні гарантуються Конституцією України та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини.
Згідно ст.55, 129 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченого цим Кодексом. Згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних рішень. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Будь-який недолік розслідування обов’язково призведе до не встановлення причин вчинення злочину або винних осіб у цьому ж самому злочину та створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»). Слідчі і процесуальні керівники органу розслідування повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких слідчий та начальник СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області незаконно уникають, відсторонюючи особу 1 від законної участі у провадженні за № 12013190190000078 від 29.04.2013 року з метою приховування вчинених злочинів.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює три основні елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…». Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Комзюк А.Ф. через свою корумпованість, нахабність, безграмотність, бездарність, твердолобість, протиправність і неадекватність напевно уже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше того, суддя Комзюк А.Ф. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Рокитне (Рівне) знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній диверсантці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області Комзюк А.Ф. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа №571/1450/15-к також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Комзюк А.Ф. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, яка передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Комзюк А.Ф. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Комзюк А.Ф., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує службові повноваження, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, перешкоджає доступу до правосуддя, надає допомогу окремим злочинним особам та добре організованим кримінальним угрупуванням, порушує присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Комзюк А.Ф. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Комзюк А.Ф. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Комзюк А.Ф. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Комзюк А.Ф. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.375, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Комзюк А.Ф. Крім того, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Комзюк А.Ф. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Комзюк А.Ф., яка порушила присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відносно відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.