Озброєний мародер атакував ГО. Алдошина І.Л. йому допомагала
01.03.2022 року, рівно в 18 годин і 17 хвилин, невідома молода особа чоловічої статі, зростом 175-180 см. прибула за адресою місцезнаходження громадської організації та трохи вичекала біля фронтальної опірної стінки поки територію подвір’я не звільнили перехожі люди.
Згодом, рівно в 18 годин і 23 хвилини, ця невідома особа підійшла до домофону громадської організації, одягла рукавиці та нажала кнопку аудіозв’язку, при цьому заховавши своє обличчя від камери відеопристрою.
Переконавшись, що з приміщення громадської організації ніхто не відповідає, невідома особа почала активно нищити і викрадати майно: дві освітлювальні точки, дві лампи накалювання, два рефлектори, сутінкове реле, мікрофон. Крім цього, як це було встановлено ранком наступного дня, мародер вистрілив з невідомої зброї 12 раз у металеву ролету, яка закривала вікно. При чому, як це було з’ясовано з аудіо- і відеозапису, що в злочинному розбої і пограбуванні приймала участь ще одна особа, яка уже перебуває на даний час в 11 (одинадцяти) кримінальних провадженнях – Алдошина Ірина Леонідівна (проживає в м.Києві по вулиці О.Шовкуненка,3, кв.179).
Саме вона надавала невідомому злочинцю комплект викруток з насадками, завдячуючи яким останній розкручував освітлювальні пристрої та демонтував їх.
У зв’язку з тим, що озброєна служба міліцейської охорони в цей день уперше чомусь запізнилася з приїздом на зроблений виклик аж на 35 хвилин, то впіймати на гарячому невідомого мародера і диверсанта не вдалося за можливе. Однак, із записаної розмови між даними поліцейськими, сусідкою Алдошиною І.Л. і третьою не названою особою, які проявили ініціативу надати свої пояснення з цього приводу, стало цілком зрозумілим, що цією неназваною особою власне і був мародер і диверсант, якого у себе заховала подільниця-алкоголічка Алдошина І.Л. А прикметою для такого випадкового упізнання послужила специфічна розмова молодого чоловіка, яка була неймовірно схожою на розмову журналіста Бутусова Юрія Євгеновича. Також цьому посприяло співпадіння зовнішніх даних цього злочинця, а також допомогла записана на відеореєстратор розмова між сусідкою Алдошиною І.Л. і мародером про повернення її викруток з насадками.
А оскільки сусідка Алдошина І.Л. проживає на другому поверсі, то логічним було те, що невідомий мародер мусив піднятися до неї (у її квартиру) по сходах через 6 під’їзд будинку. Саме цим і пояснюється, звідки мародер взявся в цій квартирі під час опитування Алдошиної І.Л. працівниками охорони.
Відповідно, через вчинене псування майна і крадіжку, станом на 04.03.2022 року громадська організація зазнала матеріальних збитків на суму приблизно 25 000 грн. А що стосується морального збитку окремих осіб організації, то за схемою проф. Ерделевського, яка спеціально розроблена для обрахунку морального збитку, то мінімальна її сума складає 200 000 грн.
У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор або ж детектив чи інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
Відмова у прийнятті та реєстрації заяви про кримінальне правопорушення не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення правопорушення – унесення за нею відомостей до ЄРДР. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Крім того, згідно із положенням п. п. 1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» за № 298 від 30.06.2020 року, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення.
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу за № 298 від 30.06.2020 року про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до НАБУ здійснюється за дорученням керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК України.
Також, п. 2.2. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 12.01.2017 пояснив: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обв’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, прийнятим на виконання вимог КПК України. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обв’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
У відповідності до прийнятого Закону України “Про мародерство” від 04.03.2022 року (Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», № 7124), передбачено:
посилення відповідальності покарання за привласнення чужого майна на полі бою або використання трагічних обставин, бойових дій для власної наживи шляхом пограбування людей, в тому числі вбитих або поранених. Законом внесено зміни та доповнення до ст.185 КК України («Крадіжка)», ст.186 КК України («Грабіж»), ст.187 КК України («Розбій»), ст.189 КК України («Вимагання»), ст.191 КК України («Привласнення, розтрата майна або заподіяння ним шляхом зловживання службовим становищем»), якими кваліфіковано дані діяння в умовах воєнного або надзвичайного стану за ч.4 відповідних статей.
Законом внесено зміни до ст.432 КК України («Мародерство»), якими встановлено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.
Статтею 187 КК України (Розбій) передбачається:
“1. Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), – карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, – карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.
3. Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, – карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.
4. Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, – карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна”.
У відповідності до ст.194 КК України (Умисне знищення або пошкодження майна), зазначається:
1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах,- карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є право власності. Додатковими факультативними об’єктами можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров’я людини.
Предметом злочину може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна.
Тобто, коли такий вид майна є ознакою іншого самостійного складу злочину або знищення чи пошкодження майна є способом вчинення більш тяжкого злочину (наприклад, ст.113, 252, 258, 292, 298, 338, 347, 352, 357, 360, 378, 399, 411). Поняття “майно” у диспозиції ст.194 КК України має дещо інше значення, ніж в диспозиціях ст.185-187, 189-191 КК України. Про особливості майна як предмета злочину, передбаченого ст. 194-196 КК України. У багатьох випадках за знищення, пошкодження певних видів майна передбачено адміністративну відповідальність (це має місце зокрема у випадках, передбачених ст.46-1, 56, 57, 61, 65, 66, 72, 103-2, 109, 111, 114, 115, 116-2, 117, 139 КАП), що часто створює складнощі у правовій оцінці скоєного.
У разі конкуренції ст.194 КК України і відповідної норми КАП, яка передбачає відповідальність за умисне знищення, пошкодження майна, слід керуватися правилом, закріпленим у ч.2 ст.9 КАП України.
Предметом знищення чи пошкодження у злочині, передбаченому ст.194 КК України, може бути тільки чуже майно. Про поняття чужого майна див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.
Для кваліфікації діяння за ст.194 КК України не має значення, кому саме і за правом якої форми власності (державної, колективної, приватної тощо) належить майно, яке є предметом знищення чи пошкодження. Знищення чи пошкодження власного майна, у тому числі майна, яке є спільною власністю винного та інших осіб, не утворює складу цього злочину. Знищення або пошкодження особою майна, яке було предметом вчиненого нею викрадення, кваліфікується тільки як викрадення.
Кваліфікація дій винної особи за сукупністю злочинів, які полягають у викраденні майна, і злочинів, які полягають у його умисному знищенні чи пошкодженні, можлива лише у разі їх реальної сукупності (наприклад, це може мати місце у разі, коли знищення чи пошкодження майна є способом готування до його викрадення, або коли викрадення майна супроводжується знищенням чи пошкодженням майна, яке є частиною того майна, що викрадається). Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками. Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб (розбиття, розламування чи розрізання речі на шматки, дія на річ водою чи повітрям, повне чи часткове розчинення її у воді чи інших рідинах тощо). Умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч.2 ст.194 КК України. Використання майна за його призначенням, що призвело до припинення його існування (наприклад, спалення палива), не може розглядатися як спосіб його знищення чи пошкодження, а тому не утворює складу розглядуваного злочину. За наявності для того підстав зазначені діяння можуть розглядатися як привласнення чи розтрата такого майна.
Якщо знищення чи пошкодження майна є ознакою іншого злочину, то такі дії, за загальним правилом, кваліфікуються за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин.
Додатково кваліфікувати їх ще й за ст.194 КК України необхідно лише у випадках, якщо зазначені дії вчинювались способом чи спричинили суспільно небезпечні наслідки, які не враховані у статті, що передбачає відповідальність за такий злочин. Такою (за ч.2 ст.355 КК України та ч.2 ст.194 КК України), наприклад, має бути правова оцінка дій, які виразились у примушуванні до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, поєднаному з пошкодженням чи знищенням майна шляхом вибуху, підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом.
Термінологічна конструкція “знищення або пошкодження” передбачає як вчинення певного роду діяння, так і настання відповідних суспільне небезпечних наслідків. При цьому наслідки мають головне значення, оскільки саме з ними закон пов’язує момент закінчення злочину.
Знищення майна – це доведення майна до повної непридатності щодо його цільового призначення.
Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.
Пошкодженням майна визнається погіршення якості, зменшення цінності речі або доведення речі на якийсь час у непридатний за ЇЇ цільовим призначенням стан.
У випадках, коли для вирішення питання про те, чи втрачено внаслідок вчиненого діяння можливість використання майна за цільовим призначенням або наскільки зменшилась його цінність, потрібні спеціальні знання, необхідно призначати відповідну експертизу. За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст.194 КК України, є матеріальним. Обов’язковими ознаками його об’єктивної сторони є заподіяння цим діянням великої шкоди і причинний зв’язок між діянням та заподіяною шкодою. Шкода у великих розмірах – ознака оціночна. Вирішення питання про те, чи є заподіяна шкода великою, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи (вартості майна, обсягу, кількості предметів, значущості його для власника, матеріального становища потерпілого тощо).
Виходячи із законодавчого визначення значної шкоди як кваліфікуючої ознаки у ряді інших злочинів проти власності, видається, що шкода у великому розмірі у складі умисного знищення або пошкодження майна може бути визнана тоді, коли цим злочином спричинено матеріальні збитки приблизно на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Визначення розміру шкоди знищеного чи пошкодженого майна окремих видів здійснюється за таксами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами. В окремих випадках розмір шкоди може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи. При визначенні розміру шкоди враховуються лише реальні матеріальні збитки. Упущена вигода до уваги братися не повинна.
На відміну від злочину, передбаченого ст.194 КК України, умисне знищення чи пошкодження окремих спеціальних видів майна утворює склад відповідного злочину незалежно від розміру заподіяної такими діями шкоди, офіційних документів, штампів та печаток (ст.357 КК України), майна службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок, судді, народного засідателя, присяжного, захисника, представника особи та їх близьких родичів (ст.352, 378, 399 КК України).
Цей злочин є закінченим з моменту, коли чуже майно пошкоджено або знищено і шкода від цього є великою. Суб’єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного (ч.1 ст.194 КК України) або 14-річного (ч.2 ст.194 КК України) віку. Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, потребує додаткової кваліфікації за ст.364 (423) або 365 (424) КК України. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється велика шкода.
У разі знищення чи пошкодження майна загальнонебезпечним способом винний передбачав, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само знищити чи пошкодити майно інших фізичних чи юридичних осіб, крім майна, на яке вчинюється посягання, або може і повинен це передбачати.
Стосовно таких наслідків, як загибель людей чи інші тяжкі наслідки, психічне ставлення винної особи може характеризуватись як умисною, так і необережною формою вини. У тих випадках, коли внаслідок умисного знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом “потерпілому з необережності було заподіяно смерть, вчинене слід кваліфікувати тільки за ч.2 ст.194 КК України. Якщо ж винний передбачав і бажав або свідомо допускав настання цих наслідків, його дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.194 КК України і відповідною частиною ст.115 КК України. Мотив і мета не є обов’язковими ознаками цього злочину, але їх встановлення є важливим в плані відмежування його від інших злочинів, вчинення яких може супроводжуватись знищенням чи пошкодженням чужого майна. Це, зокрема, стосується таких злочинів, як диверсія (ст.113 КК України), вимагання (ст.189 КК України), терористичний акт (ст.258 КК України), масові заворушення (ст.294 КК України).
Якщо винний знищує чи пошкоджує спеціальний вид майна, відповідальність за знищення чи пошкодження якого передбачена окремою статтею КК. вважаючи при цьому, що він посягає на майно не спеціального виду, його дії слід кваліфікувати за спрямованістю умислу – як замах на умисне знищення чи пошкодження чужого майна (за ст.15 і 194 КК України). Якщо ж винний вважає, що ним знищується чи пошкоджується майно спеціального виду, яке перебуває під спеціальною охороною кримінального закону, а насправді воно таким не є, відповідальність настає за замах на знищення чи пошкодження спеціального виду чужого майна.
Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження майна є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.
Під іншим зогальнонебезпечним способом розуміється будь-який інший, крім підпалу та вибуху, спосіб знищення або пошкодження майна, внаслідок якого створюється небезпека життю чи здоров’ю багатьох людей, заподіяння шкоди багатьом матеріальним об’єктам тощо (затоплення, поміщення у воду дроту високовольтної лінії електропередач, застосування сильнодіючої отрути для отруєння домашніх тварин, забруднення парку, пляжу чи іншої місцевості небезпечними відходами, організація катастрофи тощо). Загальнонебезпечність способу знищення чи пошкодження майна визначається з урахуванням факту створення небезпеки для життя чи здоров’я громадян, властивостей майна, якому заподіюється шкода,
засобів знищення чи пошкодження, місця вчинення діяння.
Майнова шкода в особливо великих розмірах, як і майнова шкода у великих розмірах – ознаки оціночні.
З урахуванням законодавчих критеріїв визначення значної шкоди, великого і особливо великого розміру у складах злочинів проти власності, передбачених ст.185-191 КК України, можна зробити висновок, що майнова шкода в особливо великих розмірах у складі умисного знищення або пошкодження майна матиме місце у разі, коли такими діями заподіяно майнову шкоду приблизно на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
До майнової шкоди в особливо великих розмірах внаслідок знищення або пошкодження чужого майна судова практика відносить зокрема загибель великої кількості худоби, спричинення інших особливо великих матеріальних збитків. До умисного знищення або пошкодження майна, що спричинило загибель людей, належать випадки вчинення такого діяння, внаслідок якого сталася смерть хоча б однієї особи.
Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом та більше особам, залишення людей без житла або засобів до існування, виведення з ладу повністю або на тривалий час важливих споруд, техніки, тривале припинення або дезорганізацію роботи підприємства, установи, організації тощо.
Питання про те, що слід розуміти під іншими тяжкими наслідками, вирішується у кожному конкретному випадку стосовно конкретних обставин справи. Оскільки таке поняття, як “тяжкі наслідки”, застосовується у багатьох основних та у кваліфікованих складах злочинів, то під час кваліфікації злочину за ст.194 КК України слід ретельно досліджувати питання про відмежування цього злочину від інших, суміжних з ним за ознаками об’єктивної сторони, та про необхідність кваліфікації за сукупністю.
Умисне знищення або пошкодження чужого майна, поєднане з викраденням, коли знищення чи пошкодження майна, наприклад, є способом готування до викрадення іншого (пошкоджуються двері чи стіна приміщення, розбивається скло автомобіля, пошкоджуються засоби системи сигналізації), або здійснюється з метою знешкодити докази вчиненого викрадення, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – як корисливий злочин проти власності (залежно від способу) і злочин, передбачений ст.194 КК України.
Якщо ж особа знищує раніше викрадене нею майно, ці дії кваліфікуються тільки як викрадення, оскільки на момент знищення такого майна вона, хоча й незаконно, але вже здійснює володіння ним. Вчинення цього діяння в процесі вимагання охоплюється відповідною частиною ст.189 КК України. Додаткової кваліфікації за ч.2 ст.194 КК України воно потребує лише у випадку, коли знищення чи пошкодження майна було здійснене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.
У відповідності до положення ст.185 КК України, “1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,- карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому,- карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років. 4. Крадіжка, вчинена у великих розмірах,- карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. 5. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою,- карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна”.
Стаття 186 КК України (Грабіж) передбачає:
“1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, – карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.
3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, – карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
4. Грабіж, вчинений у великих розмірах, – карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
5. Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, – карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна”.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці стандарти вітчизняного права щодня і на протязі восьми років продовжують гинути в ООС (АТО)
та у війні з Росією і Білорусією найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Алдошина І.Л. та поки що невстановлена особа мародера через свою нахабність і протиправність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів у війні з ЛДНР, Росією і Білорусією, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, Алдошина І.Л. та поки що невстановлена особа мародера саме у такий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ОСС) та патріотів, що героїчно загинули у війні з Росією і Білорусією, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, а також учасники війни з Росією і Білорусією, які влаштують алкоголічці Алдошиній І.Л. та поки що невстановлена особі мародера гідний їхнього проступку самосуд.
Вищенаписане дає підстави вважати, що злочинці Алдошина І.Л. та поки що невстановлена особа мародера вчинили умисні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.194, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ст.432, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати те, що протиправна діяльність Алдошиної І.Л. та невстановленої особи мародера направлені на перешкоджання діяльності громадської організації, яка делегована Міністерством юстиції України, то їх неправомірні дії на цьому грунті слід розцінювати як такі, що тягнуть за собою окрему кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України.
Крім цього, як для даного випадку, протиправні дії Алдошиної І.Л. та поки що невстановленої особи мародера є явно антидержавними, що направлені на саботаж роботи громадської організації і деморалізації її членів, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Мародери Алдошина І.Л. та поки що не встановлена особа, явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, вчиняють грабежі і розбої, крадіжку і мародерство, хуліганство і знищення майна громадян, саботаж і диверсії, ухиляються від служби в українській армії та від участі у війні з Росією і Білорусією, деморалізують населення країни, підривають авторитет українських громадян. Мародери Алдошина І.Л. та поки що невстановлена особа умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися поки остаточно не упав дух у наших громадян і надалі боротися з ворогом за свою незалежність. Навмисна протидія нинішній державній політиці мародерів Алдошиної І.Л. та не встановленої особи вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності мародерів Алдошиної І.Л. та у не встановленої особи наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень мародерів Алдошиної І.Л. та не встановленої особи містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.194, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ст.432, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ СБУ та ГСУ НП в м.Києві про вчинені кримінальні правопорушення мародерами Алдошиною І.Л. та поки що невстановленою особою. Крім цього, за готується цивільний позов проти Алдошиної І.Л. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників ГСУ СБУ та ГСУ НП в м.Києві стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та результатів проведеного досудового розслідування. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.
Примітка: хто упізнає по фото (або по відео) особу мародера, прохання повідомити листом у “лічку” на веб-сайті громадської організації (винагорода гарантована) або в слідчий відділ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві за коротким номером 102. За попередньою інформацією, вказаний мародер переховується в 6-му, в 7-му або 8-му під’їздах буд. №3, що знаходиться по вул. О.Шовкуненка в м.Києві.
на винагороду не претендую! просто хочу допомогти покарати злочинця. я мешкаю у цьому третьому будинку, де “працював” мародер. якщо мені пам’ять не зраджує, ця рашистська сука проживає з дружиною і дитиною (або двома дітьми) на 5 поверсі, в останньому під’їзді. на вашому місці, я б опитала мешканців останнього під’їзду, показавши їм фотографію цього виродка, може вони і упізнають та нададуть уточнюючу інформацію.
Я орендую квартиру у висотці, навпроти третього будинку. А поруч з цим будинком у мене робота. Якось я бачила цього виродка разом із запухлою від жиру дружиною та їх дитиною, коли вони усі разом прогулювалися. Мені здається, що вони після прогулянки заходили до останнього під’їзду. У всякому разі, не завадить проведення опитування мешканців цього під’їзду.
Який жах! Одні люди гинуть від куль, бомб і ракет російських окупантів, в боротьбі за нашу країну, а інші – займаються мародерством, користуючись тим, що йде запекла війна. По суті, тут не має бути жодного жалю до цього підлого і мерзенного мародера! З нього заживо потрібно зняти шкуру, а його усіх родичів повісити у нього на очах!
Я думаю, що знайти цю потвору буде зовсім не важко. Якщо вже стало відомо, де проживає подільниця Алдошина, тоді залишається тільки допитати її. Якщо ця алкоголічка по-доброму не надасть інформацію, хто це за чоловік і де він живе, тоді цілком буде виправданим застосування до неї екзекуції: по черзі відрізати їй вуха, пальці, соски і т.п., аж поки вона не признається у вчиненому. Особисто б я вже давно так і зробила. Можливо, спершу спробувала б зробити це через поліцію у встановленому слідством порядку. Якщо поліція відморозилась би – приступила б до платну “Б”.
Як би там не було, але гуманністю злочинність тут не зупинити. Все-таки це є війна і спокуса збагатитися на чужому добрі є дуже великою. Не кожен справиться з цим. Да і геморою багато з отими судами і аукціонами. Під час війни повністю виправдовується фізичне знищення зловмисників. Так було під час другої Великої Вітчизняної війни. Так було в окупованих містах і селах СРСР. Так було і при приході до влади Гітлера. Тому, як я гадаю, дієвішим являється фізичне знищення злочинців на місці вчиненого ними злочину. Таких тварюк потрібно відразу встановлювати, виловлювати і нещадно знищувати, разом із їх підлими сім’ями!
Що б покласти край подальшим мародерствам, потрібно правоохоронцям (або активістам) ретельно опитати по наявному фото і відео мешканців цього житлового будинку, визначити особу зловмисника і скоріше затримати цю погань. Невдовзі організувати його формальне осудження і конфіскацію усього наявного у нього рухомого і не рухомого майна! При чому, його майно потрібно відразу продати на аукціоні, а гроші передати на потреби ополченців і української армії. Краще не придумати (якщо не брати до уваги можливість фізичного знищення цієї курви)…
цивільне провадження проти цих єврейських мародерів – це занадто м’яке для них покарання! навіть уряд і КМДА уже надали дозвіл убивати таких виродків, прямо на місці вчиненого злочину! а від кримінальних проваджень ці брудні шакали відкупляться, з таким же самим успіхом, як це було до війни. пропоную для наших патріотів більш дієві ліки від зради, саботажу, диверсій і незаконного збагачення: вирахувати де ці єврейські виродки живуть і вночі вдертися в їх квартири та вирізати усе їх смердюче кодло, не шкодуючи навіть їх пархатих байстрюків, бабусь і дідів! тільки так можна буде провчити цю єврейську погань. по-іншому цієї ненаситної сарани не… Читати далі »