Марк Елліот Цукерберг (Закерберг)

Фейсбук. Марк Цукерберг є подільником Зеленського в геноциді

Бизнес, Интернет, Новости, Популярные новости

27.02.2021 року, особа_1 опублікував на своїй офіційній сторінці (віком у 12 років) соціальної мережі “Фейсбук” (власники американської корпорації соціальних мереж Meta Platforms, Inc., в особах Марка Цукерберга, Едуардо Саверіна, Ендрю Макколлума, Дастіна Московіца і Кріса Г’юза; Фейсбук Інкорпорейтед, резидент Сполучених Штатів Америки; адреса: Willow Rd, Menlo Park, CA, 94025, US) статтю про неспроможність Володимира Зеленського та Віталія Кличка впродовж 5 (п’яти) днів війни з Росією забезпечити роботу хлібозаводів, вузлів зв’язку, поштових відділень, аптек м.Києва та магазинів, через що кияни голодують, не мають чим лікуватися та не можуть робити поштові відправлення рідним та близьким, а також надав прогноз подальшим діям злочинного уряду.
28.02.2022 року особа_1 виявив, що доступ до його анкети в соціальній мережі “Фейсбук” недоступний нібито через те, що вхід відбувався з браузеру і операційної системи, які відрізняються від тих, з яких раніше особа_1 регулярно заходив до своєї анкети. І це попри те, що насправді особа_1 десятки раз намагався увійти із того самого комп’ютера, із тієї самої операційної системи і з того самого браузера, з яких раніше заходив на свою сторінку в соціальній мережі “Фейсбук”.
Між тим, як це добре продемонстровано на відеозапису, особа_1 виконав усі рекомендовані дії соціальної мережі “Фейсбук” щоб потрапити на свою сторінку в соціальній мережі “Фейсбук”, однак цього не вийшло в силу того, що саме такі поради були облудними (шахрайськими). Тобто, особі_1 пропонувалося вчиняти дії, які були завідомо технічно-неправильними, недієздатними та позбавленими всякого здорового глузду. Наприклад, надана Фейсбуком вказівка зайти до своєї сторінки соціальної мережі “Фейсбук” з іншого комп’ютера є безглуздою, так як інший комп’ютер був би прив’язаним до тієї ж самої айпі-адреси що і той комп’ютер, з якого особа_1 постійно заходив на свою сторінку. Також, другий комп’ютер напевно був би з іншою операційною системою та з іншим браузером. Крім цього, запропонованого особі_1 вибору метода перевірки автентичності власника сторінки насправді не надавалося, так як певні функції запропонованої відладки не працювали.
Подібна історія уже повторялася двічі, коли приблизно півтори роки тому, соціальна мережа “Фейсбук” тимчасово заблокувала ще дві сторінки (віком приблизно у 12 років), які належали громадській організації (особі_2) та члену громадської організації (особі_3), нібито для потреби вивчення наслідків можливого їх взлому (за наявними у працівників соціальної мережі “Фейсбук” підозрами), а згодом навіть без повідомлення особи_2 і особи_3 знищила ці дві сторінки, завдавши вкрай великої матеріальної шкоди цим двом особам.
Якщо взяти до уваги те, що на сторінках особи_2 і особи_3 публікувалися лише матеріали про свавілля і безчинність чиновників, а також про корупціонерів і казнокрадів, то можна прийти висновку,
що керівники соціальної мережі “Фейсбук” зробили це умисно, з метою перешкоджання діяльності громадської організації, що карається ст.170 КК України, та з метою приховування вчиненого злочину окремими особами і організованими кримінальними угрупуваннями, що карається ст.ст.396, 256 КК України.
Згодом особа_1 добре проаналізував ситуацію в Україні щодо блокування самопроголошеним урядом Володимира Зеленського (та екс-урядом Петра Порошенка) окремих соціальних мереж, а також те, чому так часто блокуються сторінки в соціальній мережі “Фейсбук” інших публічних осіб (на прикладі опозиціонера Шарія) та прийшов логічного висновку, що саме у такий спосіб злочинна влада Володимира Зеленського розправляється із журналістами, депутатами, керівниками партій і громадськими діячами, які критикують владу за її злочини перед українським народом. Тобто, злочинний екс-уряд П.Порошенка та нинішній самопроголошений уряд В.Зеленського уклали протиправний договір із Марком Цукербергом, Едуардом Саверіним, Ендрю Макколлум, Дастіном Московіц і Крісом Г’юз про те, що останні будуть зливати їм інформацію про особи своїх користувачів та розміщуватимуть в соціальній мережі “Фейсбук” лише ту інформацію, яка вигідна особисто для них і їх злочинної влади. Саме тому в Україні було заблоковано соціальну мережу “ВКонтакті” і “Однокласники”, оскільки власники цих самих мереж не надали своєї згоди на аналогічну злочинну співпрацю з урядами П.Порошенка і В.Зеленського.
Якщо до усього вищенаписаного додати ще й те, що Марк Цукерберг, Едуардо Саверін, Ендрю Макколлум, Дастін Московіц і Кріс Г’юз не мали права вимагати від своїх користувачів заходити на свою сторінку лише з одного і того заліза, з однієї і тієї ж самої айпі-адреси, з одного і того ж самого браузера, з однієї і тієї ж самої операційної системи, то це також являється доказом вчинення ними ще одного злочину – перевищення повноважень, що карається ст.364-1 КК України. Також це можна розцінювати як самовикриття у незаконному зборі інформації про користувачів.
Відтак, власники американської корпорації соціальних мереж Meta Platforms, Inc., в особах Марка Цукерберга, Едуардо Саверіна, Ендрю Макколлум, Дастіна Московіц і Кріса Г’юз, які вчинили правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364-1, ч.3 ст.361, ч.3 ст.190, ч.2 ст.194, ч.2 ст.366, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення розслідування.
Відповідно до ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути особа, якій кримінальним правопорушенням завдано будь-якої шкоди.
Діями Марка Цукерберга, Едуардо Саверіна, Ендрю Макколлума, Дастіна Московіца і Кріса Г’юза було заподіяно особі_1 матеріальну шкоду на суму 10 000 000 (десять мільйонів) грн.
У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор або ж детектив чи інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
Відмова у прийнятті та реєстрації заяви про кримінальне правопорушення не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення правопорушення – унесення за нею відомостей до ЄРДР. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Крім того, згідно із положенням п. п. 1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» за № 298 від 30.06.2020 року, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення.
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу за № 298 від 30.06.2020 року про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до НАБУ здійснюється за дорученням керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК України.
Також, п.2.2. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 12.01.2017 пояснив:
«…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обв’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, прийнятим на виконання вимог КПК України. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обв’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
Статтею 194 КК України (Умисне знищення або пошкодження майна) передбачається:
“1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років”.
У відповідності до положення ст.190 КК України, “1. Заволодіння чужим майном або придбання права
на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)-карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому,-карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3.Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням єлектронно-обчислювальної техніки – карається позбавленням воді на строк від трьох до восьми років.
4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою,- карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна”.
Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперам, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо. Про поняття права на майно див. коментар. викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Об’єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий – власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов’язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності. За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна шахрайство схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим. Однак, якщо при вимаганні потерпілий робить це вимушено, то при шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно. Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом.
Якщо потерпілий у зв’язку з віком, фізичними чи психічними вадами або іншими обставинами не міг правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Заволодіння майном шляхом зловживання цими вадами або віком чи станом потерпілого за наявності для того підстав може кваліфікуватися як крадіжка, а одержання права на майно за таких обставин – розглядатися як недійсна угода (ст.51, 52, 54, 55 ЦК України).
Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого.
Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер.
У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов’язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством. За певних обставин (у разі, якщо таке майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за ст.193 КК України. Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо. За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях (підміна предмета, його фальсифікація тощо), у тому числі конклюдентних. Різновидом шахрайського обману судова практика визнає фіктивне представництво, за якого винний, створюючи враження про свою належність до того чи іншого підприємства, має на меті укласти договори й отримати гроші без поставки товару або, навпаки, одержати товар без належної його оплати. До найбільш поширених випадків застосування обману як способу шахрайства належать: обманне отримання попередньої оплати (авансу) за надання товарів чи послуг. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зав’язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо.
Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов’язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов’язання – не виконувати. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі посадовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство. Якщо при цьому винний схилив хабародавця до замаху на дачу хабара, його дії слід також кваліфікувати за відповідними частинами статей 15, 27 і ст.369 КК України. Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов’язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов’язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об’єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. Якщо обман використовується для досягнення іншої мети, наприклад для створення умов для наступного заволодіння майном усупереч волі потерпілого, полегшення доступу до майна (для проникнення у Відповідне приміщення тощо) і безпосередньо не обумовлює перехід майна або права на нього до винного, він не може визнаватися способом шахрайства. Такі дії слід розцінювати як крадіжку або інший злочин проти власності. Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману чи зловживання довір’ям вчиняє інший злочин, її дії слід кваліфікувати за відповідною частиною ст.190 КК України і за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Зокрема, самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, викрадення або інше протиправне заволодіння офіційними документами, штампами або печатками, їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, підроблення документів, печаток, штампів та бланків з метою подальшого їх використання при шахрайстві, а так само використання при шахрайстві завідомо підробленого документа диспозицією ст.190 КК України не охоплюються і повинні окремо кваліфікуватися за ст.353 КК України або за відповідними частинами ст.357, 358 чи 366 КК України. У разі, коли винна особа не змогла використати підроблений нею документ для шахрайського заволодіння майном чи придбання права на майно, її дії слід розцінювати як підроблення документів і готування до шахрайства (за умови, що винний мав намір вчинити шахрайство, передбачене ч.2,3 або 4 ст.190 КК України). Особа, яка підробила документ і передала шахраєві для використання його при вчиненні шахрайських дій, підлягає відповідальності за підробку документів і пособництво у шахрайстві. За способом вчинення (обман або зловживання довірою) шахрайство має велику схожість із заподіянням майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, відповідальність за яке передбачена ст.192 КК України. Відрізняються ці злочини між собою головним чином тим, що при шахрайстві має місце вилучення майна із фонду власника або іншого володільця, в результаті чого зменшується наявна маса такого майна, тоді як при вчиненні злочину, передбаченого ст.192 КК України, винний отримує майнову вигоду шляхом використання майна, яке лише мало ще перейти у власність тієї чи іншої особи. У останньому випадку має місце так звана не передача належного. Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном. Суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.190 КК України), або 3) у великих розмірах, або 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч.З ст.190 КК України), або 5) в особливо великих розмірах, або 6) організованою групою (ч.4 ст.190 КК України); 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому (ч.2 ст.190 КК України).
Ст.361 КК України (Несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку передбачено:
1. Несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації, – карається штрафом від 600 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років, або позбавленням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи.
Розвиток методів обробки інформації за допомогою комп’ютерів спричинив застосування цих машин в усіх галузях національної економіки та інших сферах суспільного життя. Значна кількість таких машин об’єднана комп’ютерними мережами, деякі з них набули інтернаціонального характеру. Комп’ютерна та інша інформація швидко передається на значні відстані за допомогою засобів електричного зв’язку. За цих умов виникли і набули суспільної небезпеки різні діяння, що заподіюють шкоду нормальній роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку, яка поряд зі встановленим порядком їх використання становить об’єкт цього злочину. Додатковим факультативним його об’єктом може бути право власності на комп’ютерну інформацію.
Предметом злочину є: 1) електронно-обчислювальні машини (комп’ютери) (далі у цьому розділі – ЕОМ);
2) автоматизовані системи (далі у цьому розділі – АС); 3) комп’ютерні мережі; 4) мережі електрозв’язку.
Під електронно-обчислювальною машиною (комп’ютером) розуміється комплекс електронних та інших технічних пристроїв, за допомогою якого здійснюється автоматична обробка даних.
Основними складовими елементами ЕОМ, як правило, є системний блок, монітор та клавіатура.
Найбільш типовими різновидами ЕОМ є сервери (потужні комп’ютери, призначені для обробки великої кількості інформації, одночасного функціонування великої кількості програм, забезпечення роботи АС, мереж) та персональні комп’ютери. Під автоматизованою системою розуміють організаційно-технічну систему, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів.
Зокрема, АС слід вважати сукупність ЕОМ, засобів зв’язку та програм, за допомогою яких ведеться документообіг, формуються, оновлюються та використовуються різного роду бази даних, накопичується та обробляється інформація, яка є результатом спостережень чи експериментів, збирається, систематизується та оновлюється в електронному вигляді статистична інформація.
Оскільки обробка певних даних, як правило, можлива і в результаті роботи одного комп’ютера, то АС – це і окремо взятий комп’ютер разом з його програмним забезпеченням.
Комп’ютерна мережа – це сукупність програмних і технічних засобів, за допомогою яких забезпечується можливість доступу з однієї ЕОМ до програмних чи технічних засобів іншої (інших) ЕОМ та до інформації, що зберігається у системі іншої (інших) ЕОМ, а мережа електрозв’язку – сукупність засобів та споруд електричного зв’язку, поєднаних в єдиному технологічному процесі для забезпечення інформаційного обміну.
Об’єктивна сторона злочину проявляється у формі несанкціонованого втручання у роботу ЕОМ, їх систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, наслідком якого є: 1) витік; 2) втрата; 3) підробка; 4) блокування інформації; 5) спотворення процесу обробки інформації або 6) порушення встановленого порядку її маршрутизації. Несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж – це проникнення до цих машин, їх систем чи мереж і вчинення дій, які змінюють режим роботи машини, її системи чи комп’ютерної мережі, або ж повністю чи частково припиняють їх роботу, без дозволу (згоди) відповідного власника або уповноважених ним осіб, а так само вплив на роботу АЕОМ за допомогою різних технічних пристроїв, здатних зашкодити роботі машини. Під несанкціонованим втручанням в роботу мереж електрозв’язку слід розуміти будь-які (окрім втручання в роботу ЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж, що забезпечують роботу мереж електрозв’язку) вчинені без згоди власника відповідної мережі чи службових осіб, на яких покладено забезпечення її нормальної роботи, дії, внаслідок яких припиняється (зупиняється) робота мережі електрозв’язку або відбуваються зміни режиму цієї роботи. Оскільки заборонене ст.361 КК України діяння полягає у втручанні в роботу комп’ютерів і комплексів, робота яких пов’язана з роботою комп’ютерів, то слід вважати, що інформацією, про яку йдеться у статті, головним чином є комп’ютерна інформація. Комп’ютерна інформація – це текстова, графічна чи будь-яка інша інформація (дані), яка існує в електронному вигляді, зберігається на відповідних носіях і може створюватись, змінюватись чи використовуватись за допомогою ЕОМ. У той же час дія статті поширюється і на передачу каналами зв’язку іншої інформації (наприклад, передачу інформації за допомогою факсу, телетайпу, телексу).
Частиною 1 ст.361 охоплюються як випадки проникнення (впливу) у працюючу ЕОМ, систему чи мережу (наприклад, проникнення до системи одного працюючого персонального комп’ютера з такого ж іншого), так і несанкціоноване увімкнення непрацюючої машини і проникнення до неї (вплив на її роботу).
Витік інформації – це ситуація, коли внаслідок певних дій інформація в системі стає відомою чи доступною фізичним та/або юридичним особам, що не мають права доступу до неї, а втрата інформації – ситуація, коли інформація, яка раніше існувала в АС, перестає існувати для фізичних або юридичних осіб, які мають право власності на неї, в повному чи обмеженому обсязі.
Підробка інформації означає несанкціоновану власником чи уповноваженою ним особою зміну інформації, яка зберігається в АС, а блокування інформації – дії, внаслідок яких унеможливлюється доступ до інформації в системі. Спотворення процесу обробки інформації – зміна методики чи процесу обробки інформації комп’ютером чи АС, внаслідок якої обробка інформації не дає результатів взагалі, дає неправильні результати або ж дає лише частину тих результатів, які можна було отримати до цієї зміни. Порушенням встановленого порядку маршрутизації інформації слід вважати зміну режиму роботи мережі електрозв’язку, внаслідок якої певна інформація, що передається у цій мережі, потрапляє чи може потрапити у розпорядження особи, яка за умов нормальної роботи мережі не повинна була отримати цю інформацію. Злочин вважається закінченим з моменту настання хоча б одного із зазначених у ч.1 ст.361 наслідків. Суб’єкт злочину загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Злочинні дії можуть бути вчинені лише з прямим умислом, тоді як ставлення винного до наслідків злочину може характеризуватись як прямим, так і непрямим умислом. Кваліфікуючими ознаками (ч.2 ст.361 КК України) злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб, а так само 3) заподіяння ним значної шкоди. Поняття значної шкоди для випадків, коли вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, визначене у примітці до ст.361 КК України. Про порядок розрахунку розміру шкоди див. коментар до ст.199 КК України. Однак із змісту примітки випливає, що значна шкода може мати і нематеріальний характер. Нематеріальна шкода у разі вчинення діянь, передбачених ст.361-363 КК України, може виразитися у тимчасовому зупиненні (припиненні) роботи або іншому порушенні нормального режиму роботи певного підприємства, організації, установи, їх окремих структурних підрозділів, підриві ділової репутації громадянина чи юридичної особи, заподіянні громадянину моральної шкоди внаслідок втрати, незаконного поширення чи витоку інформації, яка є результатом його наукової чи творчої діяльності тощо. Значна шкода нематеріального характеру є оціночним поняттям.
Отже, питання про те, чи слід визнати таку шкоду значною, вирішується органами досудового слідства, прокурором або судом з урахуванням конкретних обставин справи.
Під незаконними операціями з використанням електронно-обчислювальної техніки як кваліфікуючою ознакою шахрайства слід розуміти такі спрямовані на заволодіння чужим майном або придбання права на майно операції, в основі яких лежать обман чи зловживання довірою. При цьому вказану кваліфікуючу шахрайство обставину утворюють лише операції, здійснення яких без використання електронно-обчислювальної техніки е неможливим (наприклад, здійснення електронних платежів, інших операцій з безготівковими коштами).
Якщо з використанням такої техніки здійснюються операції, які цілком можуть здійснюватись за допомогою іншої техніки (наприклад, комп’ютер використовується для набору тексту, виготовлення документа тощо), то розглядуваний склад шахрайства відсутній.
Електронно-обчислювальна техніка у даному випадку виступає засобом вчинення злочину, а здійснювані з використанням неї операції становлять зміст шахрайського заволодіння чужим майном чи правом на нього. Використання електронно-обчислювальної техніки для неправомірного заволодіння чужим майном утворює склад злочину, передбаченого ч.З ст.190 КК України, лише тоді, коли винна особа здійснює викрадення шляхом обману чи зловживання довірою. Обман при вчиненні цього злочину може виразитись у застосуванні програмних засобів, які дають змогу винному будь-яким чином здійснити несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається чи обробляється в автоматизованих системах, щоб ввести в оману автоматизовану систему і видати себе за того, хто має право в ній працювати і здійснювати відповідні операції.
Проникнувши у такий спосіб до відповідної електронної системи, винний здійснює ті чи інші операції, як це робив би той, хто має на це право. При цьому він може вплинути на процес обробки інформації, перекрутити її зміст чи знищити, задати необхідну для заволодіння майном чи правом на нього команду, налагодити систему так, щоб вона функціонувала в режимі, який би забезпечив винному або іншим особам незаконне отримання чужого майна чи права на нього. Суть шахрайського обману при цьому залишається незмінною, з тією лише особливістю, що реалізується він за допомогою використання електронно-обчислювальної техніки, що потребує наявності відповідних знань, рівня підготовки, навичок. Зловживання довірою як спосіб шахрайства при незаконних операціях з використанням електронно-обчислювальної техніки має місце тоді, коли винна особа в результаті довірчих відносин (у зв’язку з виконанням службових обов’язків, дружніми стосунками з потерпілим тощо) має вільний доступ до здійснення відповідних операції і недобросовісно використовує ці відносини для неправомірного заволодіння чужим майном чи правом на нього.
Якщо винна особа проникає до захищеної електронної системи в інший спосіб, наприклад шляхом блокування чи знищення захисних кодів, і здійснює незаконні операції по заволодінню чужим майном, її дії не утворюють складу шахрайства, оскільки в них відсутні обман чи зловживання довірою. Їх слід розглядати як крадіжку чужого майна і кваліфікувати за відповідною частиною ст.185 КК України.
Вищенаписане дає підстави вважати, що аферисти Марк Цукерберг, Едуардо Саверін, Ендрю Макколлум, Дастін Московіц і Кріс Г’юз вчинили умисні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364-1, ч.3 ст.361, ч.3 ст.190, ч.2 ст.194, ч.2 ст.366, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність аферистів Марка Цукерберга, Едуардо Саверіна, Ендрю Макколлума, Дастіна Московіц і Кріса Г’юза являється частиною громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії недоумків Марка Цукерберга, Едуардо Саверіна, Ендрю Макколлума, Дастіна Московіц і Кріса Г’юз по відношенню до особи_1 слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, протиправні дії єврейських виродків Марка Цукерберга, Едуардо Саверіна, Ендрю Макколлума, Дастіна Московіц і Кріса Г’юз є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до іноземного бізнесу та керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Аферисти Марк Цукерберг, Едуардо Саверін, Ендрю Макколлум, Дастін Московіц і Кріс Г’юз, явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, вчиняють шахрайства і підроблення, несанкціоновано втручаються в діяльність електронних машин, шкодять власності своїх клієнтів, приховують злочини окремих осіб та організованих кримінальних угрупувань, надають допомогу кримінальним елементам, знищують докази вчинених злочинів, перешкоджають діяльності громадських організацій, підривають авторитет міжнародного бізнесу.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень недоумками Марком Цукербергом, Едуардо Саверіним, Ендрю Макколлумом, Дастіном Московіц і Крісом Г’юз, містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364-1, ч.3 ст.361, ч.3 ст.190, ч.2 ст.194, ч.2 ст.366, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ НП в м.Києві про вчинені кримінальні правопорушення аферистами Марком Цукербергом, Едуардо Саверіним, Ендрю Макколлум, Дастіном Московіц і Крісом Г’юз. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ НП в м.Києві стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та результатів проведеного досудового розслідування. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Фейсбук_Марк_Цукерберг_Бан_анкети

фейсбук_вхід_не_впускає

фейсбук_вхід

6 comments

  • однозначно що ця єбонута єврейська потвора Марк Цукерберг, разом із своїми недорозвиненими африканськими мавпами Едуардо Саверіним, Ендрю Макколлумом, Дастіном Московіц і Крісом Г’юз не могли придумати цю соціальну мережу, якщо вони такі дурнуваті, тупі і дурні! навіть і козлу зрозуміло, що немає ніякого сенсу схиляти людей до того, що б вони заходили на свою сторінку з одного і того самого комп’ютера. рано чи пізно любий комп’ютер вийде з ладу, а значить ця людина не зможе уже ніколи зайти на свою сторінку. да і в правилах користувача їх сраної соціальної мережі не значиться подібних вимог. по ходу, ці єврейські мавпи їх самі придумують. да і в порадах по підтвердженню особи така ж сама мура! як вони могли створити такий складний ресурс, якщо форма підтвердження користувача є чистої води фуфло! навіть малодосвідчений програміст і то краще створив би форму підтвердження особи! це ще раз доказує, що євреї являються дурними, злодійськими і неадекватними особами! у когось стирили цю ідею, а видали за свою!

  • можна уявити собі, якої величезної шкоди завдала ця єврейська пархата наволоч. людина 12 років мучилася що б донести до людей факти корупції, свавілля і безчинності самопроголошеної влади Порошенка і Зеленського, а цей акромегалічний єврейський смердючий ублюдок Цукерберг так запросто і безкарно взяв і знищив за один мах усю його кропітку роботу! за таке неподобство потрібно як мінімум вирізати цих брудних і безталанних уйобищ разом з їх єврейсько-китайськими байстрюками, щоб не могли ці пархаті виродки витратити у нас вкрадене! ганьба смердючим єврейським виродкам! смерть недорозвиненим єврейським аферистам!

  • що одне, що інше – обоє єврейська недоумкувата наволоч! у такий протиправний спосіб, затикаючи українському народові рот, точно що патріотизм людям не піднімеш! не можна будувати демократію на суцільних залякуваннях, переслідуваннях і утисках! не можна проситися до ЄС і в той самий час замикати на замки наші роти. мало було відключити соціальну мережу “однокласники” і “вконтакті”, так ця злочинна падаль ще й наложила свою брудну лапу на фейсбук! невже ці падли думають, що ми не знаємо що насправді робиться в країні? затикаючи нам рот, ця падаль точно що до ЄС уже не потрапить, а от воювати комусь з них потрібно буде, да ще з двома країнами. правда, не відомо хто саме з них воюватиме, адже батьки та інша родина єврея Зеленського уже повтікали за кордон – на Віргінські острови або в Італію, куди Зеленський вивів через офшори украдені у нас гроші!

  • повністю погоджуюсь з написаним! судячи з усього, ця єврейська наволоч навіть не розуміється, як працює сайт фейсбук! як міг каплоухий дуроман придумати високоприбутковий веб-сайт, якщо він насправді не розуміє, як цей сайт працює або має працювати? приміром, я заходжу у свій аккаунт на фейсбуці з різних пристроїв: з телефону, айподу, айпеда, ноутбука і компа. при цьому у мене ніхто не вимагає логінитися лише з одного і того самого пристрою та з одного і того самого браузера. тоді чому для інших людей існують інші вимоги? Цукерберг точно не міг розробити цього сайту, адже він досі не розуміє принципу його роботи! да і взагалі, цей каплоухий єврей не розуміється на принципу роботи інтернету, якщо він вимагає заходити в аккаунт свого сайту лише з одного айпі і того самого браузеру! вкінці-кінців, усі браузери динамічні і тому постійно модифікуються, а пристрої – час від часу виходять з ладу або замінюються їх власниками на новіші версії. виходячи із цих дурнуватих вимог можна припустити, що Цукерберг являється скоріше за все шизофреніком, а не його розробником!

  • Скоріше за все, цей єврейський виродок Марк Цукерберг украв у когось ідею зі створення соціальної мережі, оскільки не розуміється на абсолютно простих речах, якими досконало володіють навіть наші школярі. Цей недорозвинений дебіл навіть посягнув на те, що являється святинею і гордістю для усього американського світу – приватність життя! Тому, цього недоумка Цукерберга вірніше називати неучем і злочинцем, а не розробником і новатором. А то, що у нього дуже багато грошей, то це ще не робить Цукерберга розумником або винахідником!

  • ця єврейська контра заблокував і мої три аккаунти зате що я критикував теперішню владу. в погоні за отриманням надприбутку, це падло пішов на зговір із євреєм Зеленським. історія Іуди Іскаріотського знову повторяється, адже урод Марк Цукерберг продався Зеленському за 33 історичних мідяки – щоб його соціальну мережу не було заблоковано на терені України, що уже сталося з іншими двома соціальними мережами, які не пішли на сатанинську угоду із наркоманом Зеленським! За угодою із наркоманом Зеленським, урод Марк Цукерберг має очищати мережу Фейсбук від того бруду, який непомірно зтікається в сторону виродка Зеленського з усіх куточків світу!

Залишити відповідь