Суддя Лазаренко В.В. оволоділа навичками Остапа Бендера

26.05.2015 та 27.05.2015 року було вчинено подвійний розбійний напад на приватне підприємство мешканцем квартири № 180, що знаходиться в будинку №3 по вулиці О.Шовкуненка в м.Києві Можаєвим Ігором Миколайовичем, 31.01.1968 року народження, із застосуванням сокири. Результатом такого нападу стало: пошкодження двох дверних замків і однієї пари накладних ручок, двох імпортних металевих смітники, двох накладних тросових замків, двох металевих анкерів, 1 кв.м. фігурних елементів білої і червоної бруківки, 0,5 кв.м. піщаного каміння. Крім того, було викрадено декоративні елементи вуличної лави відпочинку. По даній справі було відкрито кримінальне провадження за № 1201510009005252, в якому і досі “проводиться” досудове розслідування у зв’язку з тим, що Відповідач постійно переховується від органів слідства. У результаті такого розбійного нападу на приватне підприємство власнику майна особі 1 було завдано майнової шкоди на загальну суму 19 449,25 грн. (дев’ятнадцять тисяч чотириста сорок дев’ять 25 коп.). Крім цього, Позивач змушеним був постійно оплачувати своїми особистими коштами витрати на придбання поштових конвертів, поштових марок, офісного паперу, ксероксних картриджів, ксероксних чорнил, комп’ютерних дисків, кулькових ручок, степлерів, скобок, коректорів і т.д., а також оплачувати рекомендовані і цінні поштові відправлення, без чого реалізувати свої процесуальні права у цивільному позові було б абсолютно неможливо. Це саме стосувалося і досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 1201510009005252, яке вимагало від потерпілого певного контролю, доказування, спонукання слідчих до вчинення процесуальних дій, що також змушувало потерпілого оплачувати поштові конверти, поштові марки, офісний папір, ксероксні картриджі, ксероксні чорнила, комп’ютерні диски, кулькові ручки, степлери, скобки і коректори, а також оплачувати рекомендовані і цінні поштові відправлення. Додаткові витрати склали 5 131,00 грн. (п’ять тисяч сто тридцять одну грн.). Враховуючи вкрай великий об’єм роботи зі звернень, Позивач уже не в силі був у рукописній формі складати процесуальні документи, а відтак був змушеним придбати недорогий принтер марки К31003/01 за ціною 3 869,00 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят дев’ять грн. 00 коп.). А оскільки розбійний напад на приватне підприємство було вчинено громадянином Можаєвим Ігором Миколайовичем з застосуванням холодної зброї (сокири) та елементів віроломства (насильницького проникнення в приміщення), то останнє призвело до значних психічних потрясінь і стало причиною того, що у Позивача загострилися наявні захворювання та виникли нові хвороби, які потребували придбання дорогих ліків для тривалого лікування. Отож, Позивач вимушений був зупинити свою підприємницьку діяльність та тривало лікуватися, на що додатково витратив суму в 22 618,00 грн. (двадцять дві тисячі шістсот вісімнадцять грн.).
Загальна сума матеріального збитку на день подання позовної заяви становила 47 198,25 грн. (сорок сім тисяч сто дев’яносто вісім грн. 25 коп).
Враховуючи те, що суддя Солом’янського районного суду м.Києва Лазаренко Владлена Володимирівна, шляхом службових підроблень, навмисно затягнула розгляд цивільної справи до 3,5 (трьох з половиною років), не дивлячись на те, що Відповідач та його представники жодного разу не з’являлися на судові засідання з розгляду цивільної справи № 760/10650/16-ц, то це все посприяло тому, що грошові витрати Позивача у вищевказаних причинах збільшилися до межі 287 194,75 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч сто дев’яносто чотири) грн. 75 коп. Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). У ст.1190 ЦК України зазначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Необхідно зазначити, що ст.1192 регулюються способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
На жаль, суддя Солом’янського районного суду м.Києва Лазаренко Владлена Володимирівна, виносячи 28 листопада 2018 року неправосудне Рішення у судовій справі № 760/10650/16-ц, чомусь не діяла в силу вимог ст.22, 1166, 1192 ЦК України та ст.2, 5, 10, 12, 13, 15, 49, 76, 77, 82, 83, 141, 223, 259, 263 ЦПК України, однак вчинила зухвале службове підроблення з метою отримання хабара та покривання вчинених злочинів Можаєвим Ігором Миколайовичем. Щодо останнього, то воно проявляється втім, що своєчасне винесення позитивного Рішення у цивільному процесі могло ефективно використатися у досудовому розслідуванні кримінального провадження за № 1201510009005252 та стати причиною для вручення Повідомлення про підозру фігуранту. Однак, суддя Лазаренко В.В. навмисно затягнула цей процес, що б згодом дії Можаєва Ігора Миколайовича підпали під положення ст.49 КПК України (Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності). Для цього вказана суддя брехала законному представнику (за довіреністю) про те, що начебто Позивач просив не проводити декотрі судові засідання без його участі та переносив призначені судові засідання (хоча в справі провадження досі немає жодного такого клопотання), невмотивовано переносила призначені судові засідання до 3 раз підряд, не являлася на призначені судові засідання, або ж відміняла їх через кінець робочого дня, порушуючи графік проведення судових засідань у причині запізнень на роботу (приходить на роботу в період з 10-00 до 10-30, в той час як судові засідання призначає з 09-00 годин, позаяк отримує заробітну плату за повний робочий день (ознака злочину за ст.191 КК України). А щодо першого, то суддя Лазаренко В.В. винесла Рішення у провадженні № 2/760/2500/18 з особливим цинізмом, підлістю, бездарністю та з порушенням присяги судді.
По-перше, жоден із доводів Позивача не був врахований при винесенні Рішення. Фактично, докази були тільки продекларовані в Рішенні. Позицію Позивача було лише оголошено. В Рішенні не вказано ніяких доводів “за” чи “проти”. Не має будь-якого посилання на норму закону, на відношення до заперечень та позиції Позивача. По-друге. Однобічність, формалізований підхід, а також зацікавленість у позитивному для Відповідача вирішенні справи. По-третє. Неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки в позовній заяві всі обставини не були викладеними в повному обсязі та не було зазначені докази, які потрібні для підтвердження обставин та фактів, а також суд в Рішенні виклав висновки, які не відповідають обставинам справи.
Суддя Лазаренко В.В. неправильно застосувала норми матеріального права, а саме положення ст.3, 8, 27, 28, 32, 35, 50, 51, 65, 66, 68 Конституції України, оскільки суд повинен вирішувати питання з максимально можливим урахуванням інтересів сторін по справі. Також суд першої інстанції порушив норми процесуального права – ч.4 ст.82 ЦПК України і не взяв до уваги обставини та доводи, що наводив Позивач.
В позовній заяві про відшкодування шкоди суд гуртувався на поясненнях Позивача, але, в свою чергу не прийняв до уваги жодного документу, що були надані ним.
Доказом того, що суд, постановлюючи Рішення у справі провадження навіть не ознайомлювався із судовою справою №760/10650/16-ц, є наступне.
Як витікає із клопотання Позивача від 12.06.2017 року про повернення судового збору (а.с.98, том 1), суд своєю Ухвалою від 31.07.2017 року повернув Позивачеві раніше ним сплачений судовий збір в сумі 580 грн. (а.с.110, том 1). В той же самий час, з незрозумілих причин, суд виносить судове Рішення від 28.11.2018 року, яким зобов’язує Відповідача оплатити Позивачу витрати з оплати судового збору в сумі в 520,00 грн.?
Доказ другий: 09.06.2016 року Позивач, маючи статус учасника бойових дій, помилково сплатив судовий збір на суму в 580 грн. 00 коп., про що свідчить квитанція за №25 (а.с.3, том 1).
В той же самий час, з незрозумілих причин, суд виносить судове Рішення від 28.11.2018 року, яким зобов’язує Відповідача оплатити Позивачу витрати з оплати судового збору в сумі в 520,00 грн.? А чому 520,00 грн., коли в справі суду фігурує сума 580,00?
Доказ третій: 17.10.2017 року Позивач отримав наручно оригінал платіжного документу про сплату судового збору на суму в 580 грн. 00 коп., про що свідчить напис і підпис на копії квитанції за №25 (а.с.3, том 1). В той же самий час, з незрозумілих причин, суд виносить судове Рішення від 28.11.2018 року, яким зобов’язує Відповідача оплатити Позивачу витрати з оплати судового збору в сумі в 520,00 грн.?
Доказ четвертий: в резулятивній частині Рішення від 28.11.2018 року суд зазначає, що ІПН Позивача не відомий. В той же самий час, як це добре видно з копії паспорта Позивача, де ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві зробила відповідний запис і завірила його печаткою, що Позивач не має ІПН у зв’язку з релігійними переконаннями, і що ідентифікувати його потрібно за даними паспорта (а.с.12, том 1).
Доказ п’ятий: у фіскальних і товарних чеках законом не передбачено зазначати прізвище та адресу проживання покупця, робити відповідні помітки, що платіж здійснено в готівковій формі, а також зазначати те, що товар придбано для потреб конкретної особи, однак з незрозумілих підстав суддя Лазаренко В.В. не взяла до уваги залучені Позивачем до справи провадження сотні таких чеків буцім то “…через не доведеність Позивачем того, що саме він купував даний товар та виключно для своїх потреб”.
Доказ шостий: суддя Лазаренко В.В. чомусь не взяла до уваги залучені Позивачем до судової справи поштові фіскальні чеки про відправку учасникам судового процесу рекомендованих листів (копії процесуальних заяв), на яких навіть були зазначені їх поштові адреси і прізвища буцім то “…через не доведеність Позивачем того, що саме він оплачував відправку кореспонденції…” (на прикладі а.с.140, том 1).
Доказ сьомий: незрозуміло з яких підстав суддя Лазаренко В.В. відмовилася брати до уваги фіскальні і товарні чеки Позивача, як докази про отримання збитку, так як за її хворим переконанням ці самі чеки нібито були оплаченими не коштами Позивача, а коштами юридичної особи, яка не має ніякого відношення до позову особи 1, як від фізичної особи.
Доказ восьмий: том перший і том другий судової справи №760/10650/16-ц досі не містить опису вмісту справи, що в лишній раз доводить те, що суддя на момент винесення Рішення навіть не заглядала туди (Позивач ознайомлювався із судовою справою 22.12.2018 року, а Рішення було винесене – 28.11.2018 року).
Доказ дев’ятий: у 2 та 5 абзаці 2-ї сторінки Рішення суддя вказує на те, що нібито Можаєва А.С. причетна до нападу на підприємство Позивача, що не відповідає дійсності. Насправді Можаєва А.С. залучена до провадження у причині подання безпредметних скарг до органів КМДА, що призвело до отримання Позивачем матеріального збитку на суму 8 600,00 грн. (а.с. 161-162, том 1).
Доказ десятий: у шостому абзаці четвертої сторінки Рішення суддя навмисно не вказує усіх правдивих подій, оскільки приховала факти спроби Відповідача вирвати вхідні двері та увірватися з сокирою до приміщення приватного підприємства Позивача, у зв’язку з чим останній пошкодив дверні замки і накладні ручки, що власне суддя і встановила при дослідженні відеозапису з відеореєстратора Позивача (диск наявний у справі суду).
Доказ одинадцятий: у восьмому абзаці четвертої сторінки Рішення суддя чи не навмисно не повністю перерахувала пошкоджене чи викрадене майно Позивача, на прикладі умисного упущення детального опису слідчого, що міститься у витягу з ЄРДР (а.с.18-19, том 1).
Доказ дванадцятий: у шостому абзаці п’ятої сторінки Рішення суддя неправдиво зазначає, що нібито “…Позивач покладає збитки від викрадання його відеокамер, мікрофонів та пошкодження кронштейну відеокамери невстановленими особами саме на Відповідача”. У докази цьому може слугувати наявний у справі суду диск з звукозаписом судового засідання-дебатів, на якому записана доповідь Позивача, в якій він повідомив суд що збитки за викрадання відеокамер і мікрофонів, а також за пошкодження кронштейну до відеокамер та за незаконно вилучену рекламну конструкцію не включені в загальну суму судового позову (в останній редакції заяви про збільшення судових вимог від 19.06.2018 року).
Доказ тринадцятий: у відповідності до положення ст.1192 ЦК України, розмір збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, з розрахунку вартості майна за вартістю на момент судового розгляду. Саме про це суд і сам зазначив в останньому абзаці сьомої сторінки Рішення, однак чомусь розрахунки свої робив, виходячи з дат придбання пошкодженого і викраденого майна – 2009-2015 рр. (?). Останнє призвело до того, що вартість лише одного імпортного сміттєвого баку, який був розбитим Відповідачем, на момент розгляду даної судової справи уже становив не 575,00 грн., а рівно 8 000 грн. (вісім тисяч грн.). Якщо ж підрахувати усі порубані, пошкоджені і викрадені речі Позивача за вартістю на день судового розгляду справи, то реальна вартість їх сягне порядка 75000,00 грн.
Тоді у який спосіб Позивач має придбати взамін старих порубаних, пошкоджених і викрадених речей нові, якщо божевільний суд “присудив” Позивачу лише 3000,00 грн.?
Доказ чотирнадцятий: у відповідності до положення ст.22 ЦК України, «1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. 4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Однак, суд не притримався цього закону та не врахував реальні майнові втрати Позивача, які він зазнав через протиправні дії Відповідача: на канцелярські і поштові витрати, витрати на лікування, витрати на ремонт пошкодженого майна та придбання нового майна, взамін викраденого та пошкодженого, а також на послуги по реставрації майна, яке згодом було пошкоджене та викрадене.
Доказ п’ятнадцятий: у четвертому абзаці восьмої сторінки Рішення суддя неправдиво зазначає, що «…зміст вищевказаних розрахунково-касових документів свідчить про те, що речі були придбані приватним підприємством…”. Насправді ж, Позивач сплачував власними готівковими коштами за придбання пошкодженого чи викраденого товару, про що свідчить форма і структура платіжних документів, так як безготівкові документи виглядають інакше (із зазначенням назви підприємства платника і отримувача, банківських реквізитів платника і отримувача; платіжне доручення, що проведене банком, містить відтиск банківської печатки тощо).
Доказ шістнадцятий: у п’ятому абзаці десятої сторінки Рішення суддя зазначає (описова частина Рішення), що за її власними підрахунками сума збитків Позивача складає 4326, 80 грн., однак у резулятивній частині ця сума чомусь змінилася на 3136,00 грн., плюс витрати на судовий збір – 520,00 грн.
Крім усього вищевказаного слід зазначити ще й наступні правопорушення судді Лазаренко В.В.
Суд з незрозумілих підстав відмовив Позивачу у задоволенні клопотання про застосування до свідка Алдошиної Ірини Леонідівни грошове стягнення та привід, яка розмовляла з Відповідачем під час пошкождення майна Позивача, та яка безпосередньо знає усю рідню Відповідача і могла надати суду детальну інформацію щодо інших членів його сім’ї, з якими Відповідач викрав лаву «Ексклюзив» та рубав сокирою анкери і тросові замки Позивача. Суд чи не навмисно не взяв до уваги те, що реставрація лави «Ексклюзив» збільшувала її номінальну вартість утричі. Суд не взяв до уваги і те, що монтажні роботи по встановленню «нового» дверного замка і «нових» дверних ручок збільшило вартість матеріального збитку Позивача майже у два рази.
Суд також не взяв до уваги те, що що монтажні роботи по встановленню пошкодженого дверного замка і дверних ручок збільшило вартість пошкоджених речей майже у два рази.
Суд з незрозумілих підстав тричі відмовив Позивачу у задоволенні поданих заяв про забезпечення доказів та про витребовування інформації, що могло надати суду практично всю інформацію на рідню Відповідача, з якими Відповідач викрав лаву «Ексклюзив», а також повторно рубав сокирою майно Позивача.
Положення ч.3 ст.368 ЦК України визначають, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України. Відповідно до положень ч.1 вищесказаної статті, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистими немайновими правами фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, на що судом першої інстанції чомусь не було звернуто належної уваги. За частинами 1,2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 ЦПК України, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦКУ.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює три основні елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…». Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Лазаренко В.В. через свою корумпованість, нахабність, безграмотність, бездарність, твердолобість, протиправність і неадекватність напевно уже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше того, суддя Лазаренко В.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній диверсантці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає тверді підстави вважати, що суддя Солом’янського районного суду м.Києва Лазаренко В.В. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.3 ст.191, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/158/19 від 17.01.2019 року також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Лазаренко В.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Лазаренко В.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Лазаренко В.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Лазаренко В.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Лазаренко В.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Лазаренко В.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Лазаренко В.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.3 ст.191, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Лазаренко В.В. Крім того, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Лазаренко В.В. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Крім того, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Лазаренко В.В., яка порушила присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, ГСУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.